Заява президента США Дональда Трампа про нібито заплановане на 14 червня підписання початкової угоди з Іраном викликала неоднозначну реакцію в Тегерані. Іранська влада фактично спростувала слова американського лідера, наголосивши, що остаточних домовленостей щодо дати підписання документа наразі немає, а будь-які коментарі про конкретні терміни є передчасними.
Про це повідомляє Reuters із посиланням на офіційних представників сторін та учасників переговорного процесу.
Напередодні президент США Дональд Трамп заявив, що Вашингтон і Тегеран близькі до досягнення важливої домовленості, яка може стати першим кроком до деескалації багаторічного протистояння між двома країнами. За його словами, вже у неділю, 14 червня, сторони можуть підписати рамкову угоду, після чого відкриється шлях до подальших переговорів і відновлення безпечного судноплавства через Ормузьку протоку.
Саме Ормузька протока є одним із найважливіших стратегічних морських маршрутів у світі. Через неї проходить значна частина світового експорту нафти та скрапленого природного газу. Будь-яка напруженість у цьому регіоні миттєво впливає на глобальні енергетичні ринки, вартість нафти та економічні очікування інвесторів. Тому повідомлення про можливе врегулювання відносин між США та Іраном одразу привернуло увагу міжнародної спільноти та фінансових ринків.
Втім, уже наступного дня в Ірані дали зрозуміти, що оптимізм американського президента може бути передчасним. Речник Міністерства закордонних справ Ірану Есмаїл Багаї заявив журналістам, що наразі немає підтвердженої дати підписання меморандуму про взаєморозуміння між сторонами.
За його словами, переговорний процес триває, однак говорити про конкретні часові рамки поки що зарано. Представник іранського зовнішньополітичного відомства наголосив, що підписання документа не відбудеться найближчої доби, як про це раніше заявляли у Вашингтоні.
Водночас Багаї не став повністю відкидати можливість швидкого прогресу. Він визнав, що домовленості можуть бути досягнуті найближчими днями, однак підкреслив, що ситуація залишається динамічною та залежить від готовності обох сторін виконати взяті на себе зобов’язання.
Іранський дипломат також натякнув на існування певних розбіжностей між сторонами. За його словами, саме невизначеність у позиції іншої сторони змушує Тегеран бути обережним у публічних оцінках переговорного процесу. Таким чином, офіційний Іран фактично підтвердив, що консультації тривають, однак відмовився підтримати твердження про вже узгоджену дату підписання документа.
Особливу увагу привертає роль Пакистану у цьому процесі. Раніше прем’єр-міністр країни повідомив, що сторони нібито вже погодили основні принципи майбутньої угоди. За його словами, наразі ведеться підготовка до електронного підписання документа, після чого мають розпочатися технічні консультації щодо практичної реалізації досягнутих домовленостей.
За даними дипломатичних джерел, майбутня угода може стати проміжним етапом на шляху до ширшого врегулювання суперечностей між США та Іраном. Йдеться не лише про безпекові питання та свободу судноплавства у Перській затоці, а й про економічні обмеження, санкційний режим, регіональну безпеку та можливі механізми запобігання новим конфліктам.
Відносини між Вашингтоном і Тегераном залишаються напруженими протягом десятиліть. Після виходу США з ядерної угоди та запровадження нових санкцій рівень довіри між сторонами суттєво знизився. Протягом останніх років конфлікт неодноразово загрожував перерости у масштабне військове протистояння, особливо після серії атак на морські судна, нафтову інфраструктуру та військові об’єкти в регіоні Близького Сходу.
Саме тому будь-які сигнали про можливе зближення позицій двох держав уважно відстежуються як міжнародними партнерами, так і світовими фінансовими ринками. Інвестори сподіваються, що потенційна угода дозволить знизити ризики для глобальних поставок енергоносіїв та зменшить ймовірність нової ескалації у стратегічно важливому регіоні.
Аналітики зазначають, що розбіжності між заявами американської та іранської сторін можуть свідчити як про різне трактування поточного стану переговорів, так і про бажання учасників процесу уникнути надмірних очікувань до завершення всіх узгоджень. У дипломатичній практиці подібні ситуації трапляються доволі часто, особливо коли йдеться про складні міжнародні переговори з великою кількістю політичних та безпекових факторів.
Попри стриману реакцію Тегерана, сам факт продовження переговорів свідчить про збереження каналів діалогу між сторонами. Якщо домовленості все ж буде досягнуто найближчим часом, це може стати одним із найважливіших дипломатичних проривів останніх років на Близькому Сході та суттєво вплинути на безпекову, політичну й економічну ситуацію далеко за межами регіону.