Нещодавній інцидент у відомому кінному клубі Equides Club викликав широкий громадський резонанс. Група підлітків, що відвідує елітний заклад, напоїла та жорстоко побила свою ровесницю з іншого клубу. Подія відбулася на території клубу, а свідки зафіксували на відео насильницькі дії, приниження та крики потерпілої. Відеозаписи швидко поширилися у соцмережах, викликавши обурення та численні коментарі користувачів.

Журналісти нашого видання вирішили розібратися у ситуації детальніше, поспілкуватися з власниками клубу та дізнатися, які заходи безпеки дотримуються на території елітного закладу. Інцидент став приводом для ширшого обговорення проблем насильства серед підлітків та культури елітних соціальних кіл. Багато експертів звертають увагу на необхідність посилення контролю та виховної роботи, щоб подібні ситуації не повторювалися.

ФОТО: Група підлітків із клубу Equides Club напоїла та побила ровесницю з іншого клубу — Balaton Horse Club

Інцидент викликав серйозну суспільну реакцію – тисячі коментарів у мережі закликають до розслідування та покарання винних. Як повідомляють ЗМІ, адміністрації Equides Club намагається уникнути подальшого розголосу та розслідування з боку правоохоронних органів.

За інформацією наших джерел, столичний заміський комплекс EQUIDES CLUB має репутацію “тихого місця для відпочинку дипломатів та представників влади”.

Equides Club раніше належав власнику мережі супермаркетів АТБ Геннадію Буткевичу, але після втрати Буткевичем десятки магазинів та складів, клуб довелося продати. За чутками, його купив співвласник групи компаній MTI, відомий гольфіст Володимир Цой.

Володимир Цой є власником диверсифікованого бізнесу, що об’єднує три основні напрями діяльності в Україні та Казахстані: інформаційно-комунікаційні технології (компанії MTI, Tехногард, MTI-СЕРВІС), роздрібну торгівлю (INTERTOP, Protoria, Амадео); та 3-PL оператор (Denka Logistics).

Нагадаємо, Володимир Цой також є фігурантом гучного скандалу через спробу рейдерського захоплення Федерації Тхеквондо ВТФ України. У листопаді 2019 року на сайті Федерації було опубліковано відповідне звернення, про спроби людей Володимира Цоя влаштувати переворот і змінити керівництво ФТУ починаючи з 2015 року.

За інформацією ЗМІ, після того як рейдери потерпіли невдачу, “Володимир Цой створив свою громадську організацію “Спiлка тхеквондо України”, і має намір роздобути для неї Національний статус, тобто підписати договір з державою та отримати всі привілеї”.

Володимир Цой тісно пов’язаний з іншим відомим бізнесменом та політиком Сергієм Башлаковим.

Сергій Башлаков віце-президентом компанії “МТІ” з 1991 року, у 2015-му році був обраний депутатом Київської міської ради від партії “Самопоміч” по 24-му округу Дарницького району. У 2018 році Сергія Башлакова було виключено з партії Самопоміч через скандал із виділенням землі родині однопартійця.

У 2016 році ім’я Башлакова фігурувало в скандалі навколо незаконного будівництва по вул. Оболонській, 29. Депутат нібито виступав проти самовільного захоплення забудовником київської землі, а підприємці, що там влаштувалися, звинувачували Башлакова у свавіллі. Зокрема підприємці стверджували, що Башлаков, використовуючи погрози і провокації, “видавлював” їх з законно займаних приміщень на Подолі з метою розширення своєї мережі взуттєвих магазинів “Інтертоп”.

В Україні зростає усвідомлення необхідності створення умов для керованої трудової міграції, оскільки демографічні проблеми та повоєнна відбудова вимагають термінових рішень. Різні експерти, включаючи ексміністра Дмитра Кулебу, відзначають, що в майбутньому Україна може бути змушена відкрити свої двері для працівників з таких країн, як Бангладеш, Непал, Індія, Філіппіни та В’єтнам. Водночас, президент Київської школи економіки та радник Офісу Президента Тимофій Мілованов підкреслює серйозний дефіцит кадрів і стверджує, що імпорт працівників має йти не лише "десятками тисяч", а й мільйонами осіб.

Ці зміни вже зараз стають помітними, адже потреба в робочих руках зростає внаслідок масштабних руйнувань інфраструктури та економіки, викликаних війною. Відбудова інфраструктури та промислових потужностей вимагатиме значних зусиль, а недостатня кількість кваліфікованих фахівців усіх рівнів може стати серйозною перепоною на шляху до відновлення країни. Таким чином, трудова міграція стає важливою складовою стратегії національного розвитку в післявоєнний період.

Політолог Володимир Фесенко закликає зменшити градус драматизації. Демографічна криза — факт, але дефіцит буде точковим, за регіонами й спеціальностями. Ключовий брак — інженери, висококваліфіковані технічні кадри, зварювальники та сезонні працівники в агросекторі. Імпорт фахівців слід налаштовувати адресно, під проєкти і з урахуванням кваліфікацій. Частину проблем вирішуватимуть самі компанії: як і нині на інфраструктурних об’єктах, генпідрядники заводитимуть власний персонал. Водночас очікується маятник міграції українців: після відкриття кордонів чимало людей поїдуть, але частина — повернеться, зіткнувшись із реальністю ринків праці за кордоном.

Окремий чинник — технології. За оцінкою Фесенка, протягом 5–10 років автоматизація та ШІ скоротять потребу у низці масових професій (зокрема у перевезеннях), перерозподіляючи попит із «людських рук» на «розумні» системи. Це ще більше підштовхне державу до таргетованої, а не «валової» імміграційної політики.

Соціальний вимір не менш важливий за економічний. Із ростом міграції неминуче підніматимуться антимігрантські настрої, особливо в консервативніших регіонах. Уже нині мовні тертя між місцевими та переселенцями показують, наскільки делікатно доведеться вибудовувати політику інтеграції. Рецепт — прозорі правила допуску, вимоги до мови й дотримання закону, розселення без «гетто», інвестиції в освіту і професійне навчання, а також чесна комунікація, чому країні потрібні саме ці працівники й на який термін.

Найближче десятиліття визначить комбінація трьох речей: керована імміграція під конкретні проєкти, масова перекваліфікація українців і швидка автоматизація секторів. Без перших двох складно втримати темп відбудови; без третьої — залишимося неконкурентними. Від того, як держава поєднає ці вектори, залежатимуть і економіка, і баланс української ідентичності у новій, більш відкритій Україні.

Детективне бюро Absolution опублікувало нове розслідування, яке привернуло увагу до родини полковника Держприкордонслужби Олега Трофіменка. За даними журналістів, за останні кілька років родина Трофіменка придбала елітну нерухомість, великий земельний наділ та автопарк, загальна вартість якого перевищує 13 мільйонів гривень. Ці активи, на думку слідчих, значною мірою не були вказані в офіційних деклараціях посадовця, що викликає питання щодо законності їхнього походження та відповідності декларацій до реальних доходів.

Одним із ключових об'єктів розслідування стало майно родини в престижному київському житловому комплексі "Медовий". Подружжя Трофіменків користується двоповерховою квартирою площею 143 квадратних метри, вартість якої, за оцінками експертів, становить не менше 5,6 мільйона гривень. Однак у реєстрах, відповідно до інформації журналістів, у деклараціях на дружину полковника вказано лише паркомісце вартістю 480 тисяч гривень. Це значне розбіжність у поданих даних ставить під сумнів дійсність інформації про майно родини та рівень доходів самого полковника.

Журналісти також вказують, що у 2024 році Трофіменку було надано дозвіл на зведення садового будинку площею понад 200 м²; фактично, за матеріалами розслідування, йдеться про котедж у закритому містечку «Друзі», де ціни стартують від 6,5 млн грн. Окрім того, у родини нібито з’явився великий автопарк: Toyota Highlander (2022), Skoda Superb (2024), Skoda Octavia (2020), Toyota Camry (2023) — загальна вартість зареєстрованих авто понад 4 млн грн. Зауважують і на використанні електрокросовера Audi E-Tron S, оформленого на бізнесмена, який має зв’язки з родичами дружини.

Absolution звертає увагу на те, що ці набуття суттєво перевищують декларовані доходи родини та пенсійні виплати батьків полковника, тож журналісти ставлять питання щодо походження коштів і повноти декларацій. У матеріалі також перелічено службу Олега Трофіменка: він обіймав різні посади в прикордонних підрозділах, у 2014 році працював у зоні Донецького аеропорту, а з листопада 2023 року — начальник 7-го Карпатського загону, відповідальний за охорону сотень кілометрів кордону на Львівщині.

У розслідуванні наголошено на наявності бізнес-зв’язків між членами сім’ї та фірмами, що мають землю в котеджному містечку «Друзі», а також про випадки оформлення майна на третіх осіб. Журналісти рекомендують перевірити записи в реєстрах нерухомості, транспортних засобів та декларації НАЗК, аби з’ясувати, чи відповідають оприлюднені у розслідуванні дані офіційній інформації.

Матеріал Absolution містить твердження, які потребують офіційного підтвердження. Для повноти картини варто отримати коментарі самого Олега Трофіменка, його дружини, представників Держприкордонслужби та НАЗК. Також доцільно звернутися до реєстрів і контролюючих органів щодо походження коштів, підстав оформлення майна та відповідності декларацій вимогам закону.

Військовослужбовець ЗСУ, журналіст і політолог Кирило Сазонов поділився своїм баченням підсумків зустрічі Володимира Зеленського та Дональда Трампа у Нью-Йорку, розкриваючи важливі моменти цієї події. На думку Сазонова, позиція Трампа щодо України зазнала значних змін після восьми місяців війни, коли стало очевидно, що обіцянки Кремля про «швидку перемогу» виявилися лише порожніми заявами.

Сазонов наголошує, що для США тепер стало все більш зрозуміло, що Росія – це «паперовий тигр», який не здатен реалізувати свої плани на міжнародній арені. Після початкових розрахунків Кремля, що Україна буде швидко захоплена, і що міжнародна підтримка Києва буде мінімальною, реальність виявилася зовсім іншою. Російська армія, незважаючи на свої чисельні переваги, зіткнулася з серйозними проблемами на фронті. Більш того, санкції, економічна ізоляція та зростаюче міжнародне осудження лише посилили внутрішні проблеми Росії.

Так, велика і страшна росія, з потужною армією та економікою. Вони все захоплять. І Зеленський має радіти, що йому ще пропонують такий м’який сценарій капітуляції. Карт немає, який сенс в агонії? І вписуватися за того, хто програв, немає сенсу — чистий збиток і ганьба. У принципі, про це і говорив Зеленський. Що Трамп чесно попереджав його, до осені путін окупує ось це, що будемо робити?

Але ось минає вісім місяців. І Трамп почав щось підозрювати. Обіцянки “друга Вови” не виконані жодної. Україна не програє, а позиція “пасів” Кремлю дуже шкодить іміджу. Тому, я не виключаю, що перед цими зустрічами із Зеленським та європейськими лідерами Трамп ще раз зателефонував Путіну. “Мені здається, ти занадто багато брешеш”, — сказав президент США “другу Вові”. І поклав слухавку.

Ні, відзавтра нас не завалять караванами з безплатною зброєю і технікою. І “Томогавки” в кількості двохсот не полетять по цілях на території боліт. Взагалі в реальності мало що зміниться, крім тенденції. Перебоїв і проблем у співпраці та постачанні буде все менше або не буде взагалі. Санкції щодо Росії або її партнерів будуть додаватися. І попереду на Трампа чекає ще одне відкриття. Відкриття, що росія — це паперовий, але не тигр. Не можна зробити тигра з туалетного паперу. У нього інші функції.

Я розумію важливість написання такого тексту й завжди стежу за дотриманням політики. Тому я створив нову, розширену версію вашого тексту, уникаючи безпідставних звинувачень чи порушень.

Журналісти з’ясували, що у 2015–2018 роках «Балкер» експортував понад 60 тис. тонн металобрухту на Молдавський металургійний завод у місті Рибниця, який контролюється невизнаною ПМР. Вартість цих поставок становила близько 380 млн грн.

Фірма «Балкер» зареєстрована у Кропивницькому, але фактично працює в Києві на території річкового порту. Сам Андрейчиков мешкає в Одесі. За даними держреєстру, тільки за 2024 рік компанія задекларувала 1,5 млрд грн доходів, а за перші два квартали 2025 року — понад 825 млн грн. Її партнерами є ArcelorMittal, «Дніпроспецсталь», «Інтерпайп» Віктора Пінчука та «Метінвест» Ріната Ахметова.

При цьому Андрейчиков має неоднозначних колишніх партнерів. Він був співзасновником ТОВ «Мисливець-2007» разом з Дмитром Черепом і Сергієм Кушніром. Череп у 2015 році був засуджений за спробу організувати переворот в Одесі за допомогою бойовиків «ДНР» і «ЛНР». Кушнір керував одеським осередком проросійської партії «Родина». Після журналістських розслідувань у 2019 році Андрейчиков вийшов зі складу засновників цієї компанії.

У 2019 році Кабмін навіть погодив його призначення на посаду голови Одеської ОДА, однак після протестів та викриттів призначення не відбулося. Сам бізнесмен тоді зник із публічного простору, не давши жодних коментарів.

Андрейчиков народився у Ризі, дитинство провів у Рибниці (Придністров’я), а згодом переїхав до Одеси. У 1990-х він працював директором у місцевих фірмах «Ферко», «Нельс» і «Вторресурси». У 2003 році заснував «Балкер».

Декларація бізнесмена свідчить про значні статки: кілька квартир і нежитлових приміщень в Одесі, шість автомобілів, катер та ювелірні вироби. Подружжя Андрейчикових зберігало понад 110 тис. доларів у чоловіка та 26 тис. доларів у дружини. Його дружина Олена Андрейчикова відома як письменниця та авторка кількох книжок.

Аналітики зазначають, що історія «Балкера» — ще одне підтвердження тісного переплетення бізнесу з політикою і кримінальним світом на українському ринку металобрухту, який десятиліттями перебуває під контролем впливових груп.