Алкоголь часто сприймається як невід’ємна частина повсякденного життя. Келих вина після робочого дня або кілька коктейлів на вечірці не викликають у багатьох жодних занепокоєнь. Проте, якщо розглядати це з медичної точки зору, навіть такі, здавалося б, невинні звички можуть призвести до серйозних наслідків. Регулярне вживання алкоголю, навіть у помірних дозах, поступово впливає на організм, спричиняючи низку змін, які не завжди одразу даються взнаки.

Вплив спиртних напоїв на організм є поступовим і часто не помітним на перших етапах. Невеликі дози можуть не викликати явних симптомів, проте на молекулярному рівні алкоголь починає негативно впливати на функціонування внутрішніх органів. Найбільше страждають печінка, серце та нервова система. Печінка, яка відповідає за фільтрацію токсинів, з часом втрачає свою здатність ефективно справлятися з навантаженнями, що може призвести до розвитку таких хвороб, як цироз або жировий гепатоз. Серце, в свою чергу, стає вразливим до аритмій, підвищеного тиску та інших серцево-судинних захворювань. Нервова система також відчуває постійну «атаку», що може спричинити погіршення когнітивних функцій і розвиток депресій.

Алкоголь здатен швидко викликати сонливість, але якість такого сну різко знижується. Порушується фаза глибокого відновлення, відповідальна за пам’ять, концентрацію та емоційну стабільність. У результаті людина прокидається втомленою, навіть якщо спала достатню кількість годин.

Окрему небезпеку становлять порушення дихання уві сні. Алкоголь розслабляє м’язи дихальних шляхів, що може призводити до короткочасних зупинок дихання та дефіциту кисню.

Тимчасове відчуття розслаблення після алкоголю часто змінюється протилежним ефектом. Регулярне вживання підсилює тривожність, дратівливість і депресивні стани. Організм поступово звикає до зовнішнього стимулятора, і без алкоголю емоційний фон стає ще гіршим.

Це формує небезпечну залежність: людина п’є не для задоволення, а щоб «нормально себе почувати».

Алкоголь втручається в роботу гормональної системи. У чоловіків знижується рівень тестостерону, що впливає на лібідо, витривалість і репродуктивну функцію. У жінок спиртне може викликати зниження сексуального бажання, сухість слизових та загальні порушення гормонального балансу.

Такі зміни розвиваються поступово, тому їх рідко пов’язують саме з алкоголем.

Печінка довго «мовчить», навіть коли зазнає серйозних ушкоджень. Алкогольні токсини провокують запалення, жирове переродження, а з часом — рубцювання тканин. Небезпека в тому, що серйозні захворювання печінки можуть розвиватися без болю та явних симптомів.

Регулярне вживання алкоголю підвищує навантаження на серце. Зростає ризик порушень серцевого ритму, стрибків тиску та структурних змін серцевого м’яза. У довгостроковій перспективі це збільшує ймовірність інсультів і серцевої недостатності.

Тривалий вплив алкоголю на мозок пов’язують зі зниженням когнітивних здібностей. Погіршується пам’ять, з’являється розсіяність, труднощі з навчанням і прийняттям рішень. У тяжких випадках можливі глибокі порушення мислення та дезорієнтація.

Алкоголь подразнює слизову оболонку шлунка, підвищує кислотність і може спричиняти запалення. За регулярного вживання зростає ризик ерозій, виразок і внутрішніх кровотеч, які часто виникають раптово.

Фахівці наголошують: питання не лише в кількості, а в регулярності. Навіть «соціальне» споживання алкоголю з часом може призвести до системних проблем. Найефективніша профілактика — усвідомлений контроль або повна відмова від спиртного.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Експерти розкрили деякі з найпоширеніших снів, які сняться людям, і те, що вони насправді означають. Про це пише видання Unilad.

Після пробудження є ймовірність, що ви згадаєте сон, який вам наснився, незалежно від того, чи був він справді дивним і цікавим, чи ні. І виявляється, що люди можуть бачити від трьох до семи снів за ніч, проте вкрай малоймовірно, що ви запам’ятаєте їх усі.

Ті, які ви запам’ятаєте, найімовірніше, будуть пов’язані з темами, які ви вже бачили раніше, і може бути причина, через яку вони вам сняться.

Існує безліч поширених снів, які можуть снитися людям, і експерти пояснили це.

Ви коли-небудь відчували це дивне відчуття падіння уві сні і пробудження? Виявляється, ви не самотні, оскільки сни такого роду трапляються досить часто.

Що стосується того, що це може означати, експертка зі сну докторка Дебора Лі розповіла MailOnline: “Ви можете бачити сон про падіння, якщо маєте страх невдачі, наприклад, побоювання зазнати невдачі на роботі, втратити гроші, падіння фондового ринку або побоювання з приводу краху бізнесу”.

Якщо ви впали з великої висоти, це може бути ознакою того, що вам доведеться прийняти важливе рішення.

Тим часом, якщо ви прокинулися до того, як вдарилися об землю уві сні, докторка Лі сказала, що “це може бути гарним знаком, оскільки це символізує, що ви вжили заходів у найостанніший момент і уникли катастрофи”.

Це ще один поширений сон, який люди бачать, і він може мати різне значення для різних людей. Одна з типових причин — якщо ви нещодавно зазнали втрати.

Тлумачка снів і аналітик Джейн Тереза Андерсон сказала: “Зазвичай люди відчувають почуття незворотної втрати зубів у цих снах. Людина може відчувати або переживати почуття втрати в житті або турбуватися про свій імідж — адже що таке посмішка без зубів?”.

Хочете ви визнати це чи ні, але всі ми бачили цей сон у якийсь момент свого життя.

Хоча ви могли б припустити, що це означає, що ваші стосунки можуть бути в скрутному становищі, це не завжди так, оскільки це також може бути сигналом того, що у вашому житті чогось не вистачає.

Однак, що стосується стосунків, сертифікований аналітик снів Лаурі Левенберг припустила, що це пов’язано з почуттям провини.

“Я виявила, що головна причина, через яку ви зраджуєте уві сні, полягає в тому, що в глибині душі ви відчуваєте почуття провини або занепокоєння з приводу того, що ваші дії забирають у вас час, який ви повинні приділяти стосункам”, — сказала вона.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Автор фото,Courtesy Cannes Film Festival

Історія фільму “Насіння священного інжиру” майже така ж дивовижна, як і його сюжет.

Сценарист і режисер Мохаммад Расулоф відсидів у в’язниці в Ірані за виступи проти режиму, тому знімав стрічку потайки.

Невдовзі після того, як її відібрали для показу на Каннському кінофестивалі, Расулофа засудили ще на вісім років, але йому вдалося втекти з країни й встигнути до Канн на прем’єру.

Фільм став однією з найяскравіших новинок фестивалю.

У центрі сюжету – іранська родина, яка гостро переживає політичні потрясіння у своїй країні й сповнена рішучості триматися якомога далі від неприємностей після того, як батько (Місаг Заре) отримав високооплачувану роботу на держслужбі.

Однак напруга зростає, коли доньки-старшокласниці, Резван (Махса Ростамі) та Сана (Сетарех Малекі), виявляють ознаки бунту й починають співчувати протестувальникам.

“Цей гостросюжетний трилер заслуговує на якомога ширшу аудиторію, – пише Раян Латтанціо у статті для IndieWire. – Расулоф створює надзвичайно захопливу алегорію про корумпованість влади та утиски жінок в умовах релігійного патріархату, який знищує тих самих людей, яких, як він стверджує, захищає”.

Фільм виходить у прокат 27 листопада у США

Автор фото,David Lee/ Netflix

Фільм знятий за однойменною п’єсою Огаста Вілсона, що отримала Пулітцерівську премію.

Продюсером виступив Дензел Вашингтон, режисером – один з його синів, Малкольм Вашингтон, а в головній ролі – інший син, Джон Девід Вашингтон.

Події розгортаються в Піттсбурзі 1936 року, після Великої депресії. У центрі сюжету – родина Чарльзів та їхня сімейна реліквія, старе фортепіано, декороване їхнім поневоленим прадідом.

Брат і сестра не можуть домовитись щодо подальшої долі інструмента, між ними спалахує конфлікт.

“Урок фортепіано” – це урок любові, дружби та сімейних цінностей, – пише оглядачка видання Wrap Карла Рената. – Він слугує нагадуванням про те, що багатство поколінь – це не лише гроші, але й емоційний та генетичний зв’язок із нашими предками”.

Фільм виходить 22 листопада на Netflix

Автор фото,Page 114/ Why Not Productions/ Pathe Films/ France 2 Cinéma

Один з найкращих сучасних французьких режисерів і сценаристів Жак Одіар відомий своїми жорсткими сучасними трилерами “І моє серце завмерло”, “Пророк”, “Іржа та кістка”, “Діпан”.

Його останній фільм “Емілія Перес” знятий в жанрі кримінального мюзиклу.

Зої Салдана грає адвокатку Риту, яка погоджується допомогти мексиканському гангстеру Хуану Дель Монте зробити операцію зі зміни статі, щоб він міг почати нове життя під ім’ям Емілія. Тим часом для його дружини Джессі (Селена Гомес) та дітей треба підшукати затишний будинок у Швейцарії.

Музику до пісень, що звучать у фільмі, написала французька співачка Камілла, а хореографією займався бельгієць Деміен Джале, у доробку якого постановка понад 30 вистав.

“Емілія Перес – надзвичайно оригінальна присвята всім, хто наважується йти своїм шляхом. І насамперед дивовижним жінкам, які роблять це у складних життєвих обставинах”, – пише оглядач Evening Standard Нік Гавеллс.

Прем’єра стрічки запланована на 13 листопада на Netflix

Автор фото,Sony Pictures Entertainment

Драма Роберта Земекіса розповідає історію звичайної родини за допомогою однієї кімнати, в якій вони переживають ключові моменти свого життєвого шляху.

Фільм заснований на графічному романі Річарда Макгвайра 2014 року.

Основна сюжетна лінія стосується Річарда і його дружини Маргарет, яких зіграли зірки “Форреста Гампа” Том Генкс і Робін Райт.

“Ракурс один, і він не змінюється, але змінюється все навколо, – пояснив Земекіс Ентоні Брезнікану з Vanity Fair. – Насправді такого ще не було. Подібні сцени є в дуже ранніх німих фільмах, ще до того, як з’явився монтаж. Але в іншому – це була доволі ризикована ідея”.

Світова прем’єра відбулася 1 листопада

Автор фото,Claire Folger

Рідлі Скотт зняв “Гладіатора 2” у 86 років, але він – юнак, порівняно з 94-річним Клінтом Іствудом, який щойно завершив роботу над своїм сороковим фільмом.

“Гадаю, це його останній фільм, – зазначив друг і колега Іствуда, продюсер Роберт Лоренц. – Я розмовляв з ним перед виходом “Присяжного №2″, і він сказав, що більше не зніматиме. Але ніколи не кажи ніколи. Він завжди сповнений сюрпризів, цей хлопець”.

“Присяжний №2” теж може подарувати кілька сюрпризів.

Сценарій до цього судового трилера написав Джонатан Абрамс.

Головний герой фільму – Джастін Кемп (Ніколас Голт) бере участь у розгляді гучної справи про вбивство. Підсудного звинувачують у тому, що він збив свою дівчину і залишив її на дорозі.

Занурюючись у деталі справи, Джастін розуміє, що саме він збив рік тому дівчину й спокійно поїхав додому, думаючи, що зіткнувся з оленем, який перебігав дорогу.

Чи зможе присяжний запобігти ув’язненню невинної людини, не викривши при цьому самого себе?

Світова прем’єра стрічки відбулася 1 листопада

Автор фото,Disney

У 2016 році комп’ютерно-анімаційний фільм “Моана” став світовим хітом, тому не дивно, що Disney вирішив продовжити пригоди полінезійської принцеси (Ауліі Кравальйо ) та її приятеля-напівбога Мауї (Двейн Джонсон).

Спочатку продовження планували як серіал для Disney+.

Але, як зазначив режисер Девід Деррік-молодший, під час роботи автори відчували, що проєкт стає масштабнішим.

“Стало очевидно, що стрічка хоче бути на великому екрані. Ми відчували це всією студією”, – додав він.

І це теж не дивно, адже перша “Моана” була найпопулярнішим шоу на Disney+ протягом кількох років, тож сиквел має добре показати себе в прокаті.

Світова прем’єра запланована на 27 листопада

Автор фото,Aidan Monaghan

Відколи “Гладіатор” вийшов на екрани 2000 року було безліч спроб продовжити знамениту епопею. Однак це непросте завдання, враховуючи, що головний герой Максимус у виконанні Рассела Кроу загинув наприкінці стрічки.

Кроу навіть замовив сценарій у рок-зірки Ніка Кейва, за яким Максимус зустрічається з римськими богами в підземному світі, а потім реінкарнує.

Втім минуло достатньо часу, щоб з’явився простіший спосіб продовжити популярну римську сагу Рідлі Скотта.

У “Гладіаторі 2” естафету, залишену Максимусом, підхоплює Люцій (Пол Мескаль), син Люцилли (Конні Нільсен) і, можливо, Максимуса.

Після того, як його сім’ю вбивають солдати генерала Марка Акація (Педро Паскаль), Люція навчає бою Макрінус (Дензел Вашингтон), колишній раб, який планує повалити імператора (Джозеф Квінн).

Мескаль грає складного Люція, позначеного важкою сімейною спадщиною, що коливається між бунтом і стійкістю.

“Гладіатор 2 значно масштабніший, грубіший і жорсткіший, ніж перший фільм, – вважає Габріелла Паєлла з GQ. – Розлогі батальні сцени, жорстокі сутички сам на сам. Ви проведете більшу частину фільму, здригаючись”.

У світовий прокат виходить 22 листопада

Автор фото,Universal Pictures

Екранізація музичної казки, одного з найпопулярніших бродвейських мюзиклів від режисера Джона Чу (“Шалено багаті азіати”, “На висотах Нью-Йорка”).

У центрі сюжету – дві відьми країни Оз: Ельфаба (Синтія Еріво), зеленошкіра вигнанниця й майбутня зла відьма заходу, та Глінда (Аріана Гранде), приваблива й амбітна дівчина, яка згодом стане доброю відьмою півночі.

Спочатку вони – сусідки по кімнаті в чарівному університеті Шиз, але як вони стають ворогами?

Відповідь на це запитання глядачі отримають тільки через рік.

Перша частина “Чародійки” триває 160 хвилин, але це лише половина стрічки: вперше в історії голлівудський мюзикл виходить у двох частинах, і друга з’явиться аж у листопаді 2025 року.

“Під час виробництва фільму стало зрозуміло, що вмістити весь мюзикл в одне кінополотно не вдасться, тоді студія вирішила розділити стрічку на дві частини, – пояснює режисер Чу, – Завдяки цьому ми зможемо розповісти історію так, як потрібно. А також додати ще більше глибини й несподіванки до подорожей цих улюблених персонажів”.

Світова прем’єра першої частини фільму відбудеться 22 листопада

Автор фото,Searchlight Pictures

Той, хто бачив Кірана Калкіна у фільмі “Спадкоємці” та Джессі Айзенберга у, ну, у будь-чому, знає, наскільки далекі один від одного їхні звичні екранні образи.

Айзенберг переважно грає напружених і тривожних персонажів, тоді як Калкін, за словами культурного оглядача Toronto Star Пітера Гауелла, “нагадує людський знак оклику, який прагне бути поміченим і влаштувати сцену”.

Цю прірву між ними заповнюють веселі й гострі суперечки в “Справжньому болю” – проникливій комедійній драмі, написаній, зрежисованій та спродюсованій Айзенбергом. Він і Калкін грають двоюрідних братів, які давно віддалилися, але возз’єдналися задля подорожі Польщею в пам’ять про покійну бабусю.

“Комічні сутички супроводжує вишукана музика Шопена, – розповідає Гауелл, – але Айзенберг не змушує глядача сміятися, а тонко досліджує подвійне значення назви стрічки. Він розвиває гуманістичний стиль у дусі Гела Ешбі та Александра Пейна, і за цим приємно спостерігати”.

У світовий прокат фільм вийшов 1 листопада

Автор фото,Apple TV+

Британські фільми про Другу світову зазвичай розповідають про учасників бойових дій (“Дюнкерк”), шпигунів (“Операція “Мінсміт”) та лідерів (“Темні часи”). А “Бліц” Стіва Макквіна показує, яким було життя звичайних громадян, мешканців Лондона, що пережили нічні бомбардування люфтваффе.

У центрі сюжету – двоє мешканців Іст-Енду, мати-одиначка (Сірша Ронан) та її дев’ятирічний син Джордж (Еліот Хеффернан).

Разом із тисячами інших лондонських дітей Джорджа заради безпеки відправляють потягом у село. Але він рішуче налаштований повернутися додому, до охопленого війною мегаполіса, щоб знайти маму.

Прем’єра стрічки запланована на 22 листопада на Apple TV+

Автор фото,Yannis Drakoulidis/ A24

Лука Гуаданьїно – режисер фільмів “Назви мене своїм ім’ям”, “Разом з кістками”, “Суперники” – зняв ще одну вишукану драму про пристрасні, але не обов’язково щасливі стосунки.

Це – захоплива адаптація автобіографічного роману Вільяма Барроуза “Квір”.

Дія відбувається у 1940-х роках у Мехіко.

Деніел Крейг грає Вільяма Лі, ветерана війни, американського експатріанта, який перебивається тимчасовими роботами й зациклений на пошуках галюциногенної трави в південноамериканських джунглях. Блукаючи міськими клубами, відчайдушно самотній Лі закохується у вродливого юнака Юджина (Дрю Старкі).

Гуаданьїно у своїй екранізації перетворив документальний досвід автора на частково вигаданий сюжет, зробив Лі не надто схожим на Берроуза і дописав фінал.

У ньому Лі та Юджин, на відміну від книжки, втілюють свій задум і пробують у джунглях Амазонки аяуаску. Галюциногенний досвід стає водночас кульмінацією й фіналом історії їхнього кохання – взаємного, але не дуже щасливого.

“Крейг показав себе справжнім майстром. І справа не лише у відвертих любовних сценах, які не дають спокою уяві, – пише оглядач Rolling Stone Девід Ферз. – Втілюючи альтер его Берроуза і проходячи через хтивість, ревнощі, втому, нужденність і блаженство головного героя, Крейг розкриває цього розчарованого, приреченого романтика на повну силу”.

Стрічка виходить у прокат 27 листопада в США

Автор фото,Paramount Pictures

5 вересня 1972 року на Олімпіаді в Мюнхені група палестинських терористів захопила в заручники кілька ізраїльських спортсменів. Загинули 11 атлетів і п’ять зловмисників.

Цей інцидент став темою для оскароносного документального фільму Кевіна Макдональда “Один день у вересні”, а його наслідки – темою для трилера Стівена Спілберга “Мюнхен”.

Тепер нова документальна драма режисера Тіма Фельбаума розповідає про цю історію з погляду знімальної групи американських журналістів, які опинилися на місці подій.

Пітер Сарсгаард, Джон Магаро, Бен Чаплін і Леоні Бенеш грають телеведучих ABC Sports, які планували висвітлювати виключно спортивні рекорди, а на практиці стикнулися з приголомшливими технічними та етичними проблемами.

Чи виправдано показувати потенційно жахливі події в прямому ефірі? І якщо так, то як це зробити з обмеженими технічними можливостями?

“Фільм знятий у стилі документального кіно, що підкреслює напруженість ситуації, – пише Тім Гріерсон у статті для видання Screen Daily. – “П’яте вересня” розповідає про той трагічний день із жахом і напругою, використовуючи шалену енергетику різних людей та сильну акторську гру для роздумів про відповідальність ЗМІ у такій складній ситуації”.

Фільм виходить у прокат 27 листопада у США