Американська корпорація Cargill, для вивозу зерна з елеваторів на тимчасово окупованих територіях Запорізької області, вела перемовини з кадировцями та бойовиками ДНР.
Перемовини велись за посередництва мелітопольських агро бізнесменів Сергія та Людмили Желєвих, які після окупації міста перейшли на бік РФ. Детально про схему вивезення українського зерна з окупованих територій в матеріалі журналістів розслідувачів видання НЕНЬКА ІНФО
По інформації журналістів, на елеваторах окупованих територій знаходилось зерно корпорації Cargill на суму близько 200 мільйонів доларів США. Після захоплення Маріуполя терористичними військовими угрупованнями, так званими “Кадировцями” та бойовиками ДНР, корпорація Cargill розпочала діалог з терористами щодо вивезення належного їй зерна із зони бойових дій. Діалог з “Кадировцями” відбувався за посередництва зрадника Сергія Желева, який для організації схеми надав власного адвоката Андрія Безуха.
Нагадуємо, американська аграрна корпорація Cargill Inc залишилась працювати в РФ після повномасштабного вторгнення і навіть рекордно збільшила виручку за результатами 2022 року до 129,2 млрд рублів. В середині 2023 року Cargill Inc припинили експорт російського зерна, але заявили про намір розвивати інші напрямки бізнесу в РФ.
Після призначення Івана Федорова на посаду голови Запорізької обласної військової адміністрації, Федоров змушений був відповідати на звинувачення в “здачі” Мелітополя.
Під час пресконференції 8 лютого 2024 року журналісти заявили, що в соцмережах Івана Федорова часто звинувачують у нібито здачі Мелітополя та Запоріжжя. “Якби сьогодні повернутися у 24 лютого та відповісти на запитання, чи зробили б ми з командою інакше, ніж зробили тоді, у мене абсолютно точна відповідь — так. Тому що на той момент ми не очікували, що ворогу знадобиться всього 8 годин, щоб дістатися від Криму до Мелітополя. Ніхто не розраховував, що в нас виникнуть складнощі з підривом мостів у Чонгарі та в Мелітополі ще з трьома мостами. Ніхто не розраховував, що о 16 годині останній військовий покине місто Мелітополь, а силові структури — ще раніше. На той момент ми були недосвідчені. Але попри це, ми з командою не залишили місто й залишилися з жителями рівно настільки, наскільки могли”, — заявив Федоров.
Варто відзначити, що посилання на матеріали журналістського розслідування видання НЕНКА ІНФО, команда Івана Федорова видалила зі сторінки чиновника у Вікіпедії, про що збереглись відповідні скріни.
Рішення Володимира Зеленського про призначення Івана Федорова головою Запорізької ОВА викликало неоднозначну реакцію суспільства. Зокрема Федорову пригадують корупційні скандали, історію з російською гадалкою Оленою Лоран, та стверджують, що російський полон Федорова був “фейковим”.
Стосовно участі Івана Федорова у корупційних схемах, маємо відзначити, що вся сім’я Федорова так чи інакше була інтегрована у владні структури Мелітополя через батька – Сергія Федорова. Федоров-старший мав дружні відносини з тодішнім мером Дмитром Сичовим, за протекції якого зайняв посаду головного лікаря, а згодом став депутатом міської ради Мелітополя. Після депутатства Сергій Федоров стає власником дорогого медичного обладнання, зокрема томографів, які встановлюються на території комунальних та державних медзакладів міста.
Штучно створена Сергієм Федоровими монополія на послуги медичної діагностики у Мелітополі робить сім’ю Федорових буквально мільйонерами. За допомогою цих грошей та зв’язків у 2010 році Сергій Федоров зміг провести у міськраду Мелітополя свого сина Івана Федорова від Партії Регіонів.
У квітні 2011 року, 22-річний Іван Федоров разом зі своїм колишнім однокласником Олександром Щербаковим заснували ТОВ “Візард Груп”. Компанія встановила модульні котельні, які поставляли теплову енергію по суттєво завищеним тарифам в медичні та навчальні заклади міста без жодних тендерів. Після відкриття кримінального провадження №12015080140000706 у 2015 році (з матеріалами можна ознайомитись на сайті ЄДРСР) Федоров-Щербаков формально відійшли від управління компанією, а справу з часом “зам’яли”.
Варто відзначити, що Іван Федоров разом з іншим регіоналом Сергієм Мінько контролювали практично всі корупційні потоки в Мелітополі: комунальні підприємства, перевезення, тендери, вивіз відходів. Але більш за все запам’ятався Федоров “комунальним рекетом”, через підконтрольне ТОВ “Тепло-Мелітополь”, яке фактично монополізувало надання послуг з централізованого теплопостачання та встановлювало “драконівські” тарифи для населення.
Про корупційні схеми, скупку комерційної нерухомості та відмивання коштів родиною Федорових писали місцеві ЗМІ. В тому числі, багато цікавої та різнопланової інформації стосовно Федорова можна знайти на місцевому інсайдерському телеграм-каналі “Вазелін”.
Разом з тим, в контексті нещодавнього призначення Івана Федорова, вважаємо за необхідне нагадати корупційний скандал пов’язаний зі спробою Федорова у 2023 році завищити кошторис на будівництво льодової арени в Мелітополі на 56 мільйонів гривень. Абсурдність ситуації заключалась в тому, що за будівництво льодової арени держава розрахувалась, а кошторис збільшували уже після окупації Мелітополя росіянами.
За ініціативи Івана Федорова з бюджет України мав заплатити за будівництво в окупованому Мелітополі
По ініціативі Івана Федорова 56 мільйонів гривень з державного бюджету мали перейти на рахунки афілійованого з Федоровим-Мінько ТОВ “Мелсіті”. Після розголосу в ЗМІ Казначейство України заблокувало платіж, а схемою зацікавились компетентні органи.
Стосовно схеми фінансування з Держбюджету України витрат на тимчасово окупованих територіях Запорізької області за участі Івана Федорова, можемо навести ще один приклад, коли 4 200 000 гривень були виділені на закупівлю обладнання для анестезії та реанімації в уже окупованому Енергодарі. Згідно даних системи Prozorro обидва медицинські апарати були придбані після окупації міста. Виконавцем в схемі виступив Сергій Селевич, поставлений по квоті Федорова-Мінько директором Енергодарської медико-санітарної частини.
Нагадаємо, що 4 березня російські окупаційні війська зайшли до Енергодару, а 7 квітня 2022 р. енергодарська СМСЧ оголосила прямий аукціон на придбання апаратів для анестезії S7100 зі стовідсодковою передоплатою. Таким чином мільйони гривень з держбюджету пішли на закупівлю дорогого медичного обладнання для потреб міста в окупації. Разом з тим, скоріш за все фізичної поставки апаратів до окупованої території не відбулось, так як це в принципі неможливо, тож в даному випадку мова йде про банальне розкрадання коштів держбюджету. Тож, як показує практика, схема повністю “робоча”.
Скрін з системи Prozorro щодо закупівлі медичного обладнання для окупованого Енергодару
Крім корупційного кейсу, журналістів нашого видання зацікавила історія з “фейковим полоном мера Федорова”. Нагадуємо, що на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, Мелітополь без опору перейшов під окупаційну владу РФ. Мера міста Івана Федорова, по версії яку він сам озвучив, взяли у полон і до обміну 6 діб тримали у місцевому СІЗО.
Варто відзначити, що аналіз інтерв’ю Івана Федорова відразу після полону показує ряд нестиковок. Перше, це відмінний фізичний стан Федорова: після перегляду відео складається враження, що Федоров імовірніше повернулась з курорту, чим з полону.
Зокрема, відсутні сліди від кайданок чи мотузок на запястьях. Також Федоров в інтерв’ю українським медіа стверджував, що на обмін його везли «з мішком на голові», але це не завадило йому описати всі деталі дороги, такі як швидкість руху, назви населених пунктів та кількість російських солдат, що супроводжували його на різних етапах обміну.
Фото Івана Федорова після “полону”
Продовжуючи наше розслідування, ми зв’язались з людьми з близького оточення Івана Федорова, яким вдалось виїхати з окупованого Мелітополя на підконтрольні Україні території. На умовах анонімності, нам підтвердили, що Іван Федорів узагалі не був у полоні.
Після заходу росіян до Мелітополя однією із перших була захоплена будівля мерії. Федоров, разом з невеликою кількістю “наближених”, переїхав у ДК “Шевченко (площа Перемоги, 4), де і знаходився увесь час “полону”. При цьому Федоров мав нормальний діалог з російськими військовими. За словами очевидців вони були частими гостями в його кабінеті. Іван Федоров пробував домовитись залишити собі посаду мера Мелітополя, але посада дісталась проросійській Галині Данильченко. Після чого, за інформацією наших джерел, у Федорова виникла ідея з “полоном”, щоб легітимізувати своє повернення на підконтрольну Україні територію.
Варто відзначити, що в окупованому Мелітополі росіяни відразу конфісковували нерухомість та бізнес усіх про українських чиновників. При цьому будинок і бізнес Федорова не зачіпали. Більше того, бізнес Федорова, в тому числі томографи, працював у Мелітополі ще біля року (до весни 2023) а дохід від нього переводили Федорову на підконтрольну територію.
В контексті зв’язків Івана Федорова з військовими РФ на ТОТ Запорізької області, варто також згадати кейс власників “Мелітопольського олійноекстракційного заводу”, колаборантів Людмили та Сергія Желєвих. Наразі подружжя Желевих перереєстрували завод в РФ, відкрито співпрацюють з окупаційними військами та отримали російське громадянство. Нагадаємо, Іван Федоров стверджував ніби-то Сергія Желева взяли у полон, що виявилося фейком, який був спростуваний МЗС Болгарії, де Сергій Желевий працював консулом.
Довірена особа Сергія Желева, адвокат Андрій Безух, який згідно реєстрів РФ був зазначений як керівник “Мелітопольського олійноекстракційного заводу”, наразі знаходиться в Запоріжжі, серед близького оточення Івана Федорова. Згідно даних запорізького інсайдерського телеграм каналу Вазелін, в Запоріжжя Безух повернувся з міста Русе (Болгарія), після того як за дорученням Сергія Желева допоміг корпорації Cargill організувати схему по вивезенню захопленого бойовиками українського зерна з елеваторів ТОТ.
Нагадаємо, що Cargill продовжує працювати і в Україні, і в РФ, а свою позицію щодо війни висловили в коментарі Російському Forbes. Разом з тим, Мелітополь був фактично захоплений не регулярною армією РФ, а бійцями незаконних терористичних формувань ДНР та “чеченськими” батальйонами. Власне з ними, за посередництва Сергія Желева, та за участі адвоката Андрія Безуха корпорація Cargill вела перемовини щодо вивозу зерна, що згідно міжнародного законодавства може розглядатись як “фінансування тероризму”.
Скріни поста ТГ каналу Вазелін
Скріни поста ТГ каналу Вазелін
Також за інформацією ТГ каналу Вазелін, на фото вище юридичні особи пов’язані з Іваном Федоровим, що залишились працювати у Мелітополі після окупації.
Скріни витягу реєстрів РФ зміни структури власників та керівників Мелітопольського олійноекстракційного заводу
Нагадуємо, історія з “полоном” Федорова відбулась у перші дні війни, коли Україна знаходилась в критичній ситуації. До прикладу, з Києва була евакуйована більша частина спецслужб, а голова СБУ Баканов узагалі виїхав з країни та відмовлявся повертатись. В ситуації, коли співробітники розвідки та контррозвідки були вивезені з Києва, дійсно могла залишитись без уваги історія з “полоном” мера провінційного містечка. Ще цікава деталь, Іван Федоров після полону відмовився проходити поліграф, без пояснення причин відмови.
Також в контексті призначення Івана Федорова цікавий кейс “російської гадалки Олени Лоран” (Алена Лоран), послугами якої користувався Федоров. В РФ існує практика, коли “гадалки”, які консультують політиків та ТОП чиновників контролюються ФСБ. Тим паче, що Олена Лоран публічно озвучувала проросійські наративи про перемогу російської армії і розпад України, та фіксувала усе спілкування з Федоровим. Але нас в даному кейсі зацікавила інша деталь: Федоров допоміг виїхати Олені Лоран разом з дітьми до Криму, “як до безпечного місця”. Чому саме Крим, а не Київ чи Львів для Івана Федорова “безпечне місце” важко уявити.
Скріни злитої гадалкою Оленою Лоран переписки з помічником Івана Федорова
Скріни злитої гадалкою Оленою Лоран переписки з помічником Івана Федорова
Неоднозначний бекграунд голови Запорізької ОВА Івана Федорова піднімає ряд питань, в тому числі з урахуванням активних спроб наступу РФ в бік Запоріжжя. І першим має бути питання про проходження Федоровим поліграфа.
Після публікації в ЗМІ матеріалів про розкрадання в. о. мера Чернігова Олександром Ломако коштів бюджету громади, у суспільства появились питання: як група чиновників невеликого обласного центру зуміла вкрасти мільярди?
Але все вірно, колеги з сайту 360UA NEWS виявились праві: Олександр Ломако та Владислав Атрошенко дійсно умудрились тільки земель Чернігова “подарувати” майже на мільярд гривень. Звісно, про таку нечувану щедрість Ломако-Атрошенко чомусь не повідомили жителів Чернігова.
Тож почнемо з фото того самого звіту Держаудитслужби, в якому висновки державного фінансового аудиту бюджету Чернігівської міської територіальної громади Чернігівської області та ревізій установ Чернігівської міської ради за період з 01.04.2021 по 30.06.2023.
Звіт Держаудитслужби про розкрадання 2,3 млрд. гривень, що належали громаді Чернігова
Далі публікуємо фото одного з горе договорів, по яким було оформлено схему розкрадання земель, що належали Чернігівській міській громаді, орієнтовна вартість якої складає близько 720,0 млн гривень.
Договір “оборудки на мільярд” з Чернігівськими землями
Так, Чернігівська міська рада передала під забудову пов’язаним з Олександром Ломако та Владиславом Атрошенко юридичним та фізичним особам 79 земельних ділянок комунальної власності загальною площею 55,8 га. Таким чином Ломако-Атрошенко просто “подарували” землі Чернігова забудовникам, а бюджет міста втратив тільки на цій оборудці майже мільярд гривень.
Також, за нашою інформацією, увагу ревізорів привернули масові порушення комунальними підприємствами використання бюджетних коштів по укріпленню та облаштуванню пунктів пропуску для територіальної оборони Чернігова та на роботи з відновлення пошкоджених будівель міста внаслідок російської агресії.
Окрім цього, увагу ревізорів привернули масові порушення в управлінні капітального будівництва і управлінні житлово- комунального господарства , щодо використання бюджетних коштів по укріпленню та облаштуванню пунктів пропуску для територіальної оборони Чернігова і на роботи з відновлення пошкоджених будівель міста внаслідок російської агресії.
До прикладу, значна частина укриттів була зроблена волонтерами і військовими власними силами, а роботи з відновлення здійснено за кошти від благодійних організацій. Натомість комунальні підприємства і підрядні будівельні організації, які повинні були здійснювати відповідні роботи, просто привласнили бюджетні кошти на дані цілі.
Ще приклад: КП «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради з метою ліквідації наслідків бойових дій та відновлення процесу надання послуг з централізованого водопостачання з резервного фонду державного бюджету отримано 150,0 млн грн на реконструкцію водопровідної насосної станції та реконструкцію трансформаторних підстанцій. З них використано 148,1 млн гривень. Проте на запити аудиторів про надання документів щодо підтвердження фактичного та цільового використання цих коштів підприємство надати не змогло. Тобто, кошти просто розчинились у кишенях чиновників. А керівники цих установ , пани Почеп, Куц та Малявко не надали документи для перевірки аудиторам і виявились не готовими звітувати перед суспільством.
Продовжуємо публікувати факти розкрадання коштів Державного бюджету та Бюджету громади Чернігова командою Ломако-Атрошенко, та чекаємо на висновки правоохоронців. Адже саме від реакції правоохоронних органів буде залежати майбутня доля Олександра Ломако та його спільників.
Ігор Гладковський, син військового мародера, колишнього першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського витрачає украдені в української армії кошти в Іспанії.
Ігор Гладковський, котрий офіційного знаходиться у розшуку НАБУ та заочно арештований у справі про розкрадання 13 000 000₴ вільно пересувається по Королівству Іспанія.
В соцмережах появились фото Ігоря Гладковського в елітному Пуерто Банус, — це пристань для яхт, розташована в районі Нуева Андалусія, на південний захід від Марбельї. На комфортабельному іспанському курорті Ігор Гладковський разом зі своєю дівчиною майже кожного ранку ходять на пристань пити каву.
Фото Ігоря Гладковського в елітному Пуерто Банус
На Ігоря Гладковського зареєстрована нерухомість в Іспанії. Так само там мешкає й його батько Олег Гладковський (Свинарчук).
Як бачимо, оголошених в розшук за обкрадання військових «Свинарчуків» не поспішає шукати українське «непідкупне» НАБУ.
Після призначення Володимиром Зеленським свого “улюбленця” Олександра Сирського Головнокомандуючим ЗСУ, українці почали активно шукати в мережі інформацію про нового главкома. Здивування викликала відсутність у біографічних даних генерал-полковника Олександра Сирського інформації про батьків, які як виявилось проживають в РФ.
Так, на офіційній сторінці Олександра Сирського у Вікіпедії, указана тільки частина родини: дружина — Тамара Іванівна Харченко і два сини Антон та Олександр. Але ні слова про батьків та рідного брата. Разом з тим, журналісти знайшли, що батьки Сирського, разом з його рідним братом Олегом проживають у російському місті Володимирі, являються активними сторонниками “політики Путіна” та підтримують збройну агресію РФ проти України.
Батько українського Главкома, кадровий російський військовий у званні полковника, наразі у відставці. Рідний брат Сирського, Олег працює охоронцем у Володимирі. Зі слів Олега, з Олександром вони давно не спілкуються.
Батьки та рідний брат Олександра Сирського проживають в РФ
Журналісти також звернули увагу на соціальні мережі матері Головнокомандуючого ЗСУ Людмили Сирської, яка підтримує СВО та Путіна, а також зневажливо відгукується про Україну та українців.
Батьки Сирського підтримують Путіна та “СВО”, зокрема в соціальних мережах
Наявність родинних зв’язків українського Главкома викликає ряд морально-етичних питань. В першу чергу: як Сирський поведе себе у разі необхідності давати команди на ураження ворожих об’єктів у російському Володимирі, де проживають його батьки. По інформації наших джерел з Генштабу, питання про наявність близьких родичів у РФ, хоч і не завадило військовій кар’єрі, але усе таки є “чутливим” для Олександра Сирського. Мабуть тому Олександр Станіславович так старанно приховує дану інформацію від українців.
Як повідомляють журналісти розслідувачі сайту 360ua.news, посилаючись на власні джерела в Держаудитслужбі, за результатами фінансового аудиту діяльності Атрошенко-Ломако виявлено схему розкрадання земель, які належали Чернігівській громаді, на суму більше 720,0 мільйонів гривень.
Так, Чернігівська міська рада передала під забудову стороннім юридичним та фізичним особам 79 земельних ділянок комунальної власності загальною площею 55,8 га.
Як з’ясувалося, міська рада виділила підпорядкованому комунальному підприємству “Чернігівбудінвест” та Управлінню капітального будівництва земельні ділянки для будівництва багатоквартирних житлових будинків та об’єктів комерційного призначення з подальшою передачею їм прав на постійне користування. В свою чергу комунальне підприємство та Управління, як замовники будівництва, укладали договори з іншими підрядними організаціями, в яких передбачалось, що після введення об’єкта в експлуатацію всі права на них набуває забудовник, а не територіальна громада, якій насправді належать ці землі.
Таким чином, на сьогодні через безкоштовну передачу зазначених земельних ділянок стороннім особам міський бюджет Чернігова втратив можливість їх використання, а також можливість отримати додатковий дохід до бюджету в розмірі 12,8 млн грн.
Також, через махінації виконавчими органами Чернігівської міської ради з землями об’єктів природно-заповідного фонду, зволікання з вирішенням питання щодо оформлення проектів землеустрою, щодо організації і встановлення меж територій ПЗФ з їх подальшим затвердженням та реєстрацією в Державному земельному кадастрі, не встановлення обмежень на використання земель по 3-х об’єктах ПЗФ: “Озеро Глушець”, заповідне урочище “Святе” та Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва “Міський сад” створено ризики їх незаконного відчуження та можливої втрати громадою земельних ділянок природно-заповідного фонду на загальну суму 806,6 млн гривень.
Іншими словами, створені умови для того, щоб ці об’єкти також могли безперешкодно вкрасти. По інформації наших джерел сайту 360ua.news, близьких до правоохоронних структур Чернігова, на всі ці об’єкти уже знайдений новий власник з близького оточення Владислава Атрошенко.
Крім цього, в ході аудиту встановлено факти укладання договорів оренди на земельні ділянки з довіреними особами громадян РФ від імені Чернігівської міської ради.
При цьому, договір на одну ділянку для експлуатації приміщення магазину укладено через півроку після повномасштабного вторгнення росії в Україну – у вересні 2022 року. Матеріали по цьому факту передані до Чернігівської обласної прокуратури.
Загалом, за даними сайту 360ua.news, сума збитків нанесена громаді Чернігова за керівництва Атрошенко-Ломако становить 2,3 мільярда гривень. За результатами фінансового аудиту Чернігівської міської громади, відносно Олександра Ломако та його оточення було порушено 14 кримінальних проваджень.
Поки очільник Мінцифри Михайло Федоров п’є каву з “хорошим русскім” Сергієм Токарєвим в Києві, батько Токарєва п’є чай в Кремлі.
Російський бізнесмен Сергій Токарєв, який являється співвласником онлайн казино Cosmolot та First, виріс у впливовій московській родині. Батько Сергія – Токарєв Олександр Васильович має хороші звя’зки в Кремлі. Зокрема, Токарєва старшого пов’язують з Павлом Бородіним, який у свій час допоміг прийти до влади Володимиру Путіну.
Олександр Токарев разом з Павлом Бородіним входять до складу Опікунської ради Міждержавного союзу міст-героїв. Цей орган заснований у 2004 році для широкої інтеграції Росії, України, Білорусі та невизнаної частини Абхазії.
Сергій Токарєв, незважаючи на тісне спілкування з українською бізнес елітою та дружбу з очільником Мінцифри Михайлом Федоровим, продовжує вести напів легальний гемблінговий бізнес в РФ, володіє там нерухомістю та парком дорогих авто. З 2016 року він 172 рази літав до Москви, а також відвідував анексований Крим в обхід українського державного кордону — рейс 1634-SU компанії “Аерофлот” з Токарєвим на борту регулярно літав з Шереметьєво до Сімферополя в серпні 2016.
Офіційно, із майна в РФ у Токарєва є як мінімум три квартири, дві в Іжевську і одна в Удмуртській області. У його власності Range Rover (А976ВР777), Mazda ТОURI (С082АХ177) і Mazda 3 (М791ТТ177) та Audi RS6 Avant Performance потужністю 605 кінських сил на урядових номерах (А028МО99). Цікаво, що номери цієї серії розшифровуються як адміністрація Москви або Московської області і належать в основному працівникам мерії.
Показово, що незважаючи системні контакти з представниками української влади та підтримку української армії ніяких “заходів впливу” відносно громадянина Росії та його близьких родичів в РФ не послідувало. Нагадаємо, в РФ саджають в тюрьму навіть за “неправильний” репост в соціальних мережах, тому важко повірити, що фінансування української армії пройшло б для Токаєва та його родичів безслідно. Відповідно, діяльність Сергія Токарєва повністю влаштовує росіян, і скоріш за все, санкціонована Кремлем.
Також цікавим фактом з біографії Сергія Токарєва є його робота на російського православного олігарха Костянтина Малофєєва, власника медіа-холдингу “Царьград” та фігуранта міжнародного санкційного списку. Для Малофєєва Токарєв, як і Максим Кріппа, працював над просуванням казино “Вулкан” та “Вулкан.бет”. У Росії цей бізнес заборонено і він перебуває під жорстким контролем ФСБ, однак Малофєєву ніхто не заважає, адже крім “правильної патріотичної риторики” та захисту інтересів православної церкви Малофєєва курує Друга служба ФСБ.
І якщо через Максима Кріппу ведеться скупка українських медиа активів для розвитку проекту “Царьград Україна”, то схоже, що у Сергія Токарєва інше завдання: інтеграція до української бізнес та ІТ-спільноти.
Звісно, Сергій Токарєв може представити роботу на Малофєєва як “помилку молодості” адже хто не помиляється. Але є нюанс: незважаючи на декларації про допомогу українській армії, насправді Токарєв обкрадає солдат на передовій. Так, засновник Traffic Devils Олександра Слобоженко зізнався, що його компанія переправляла рекламний трафік онлайн казино Cosmolot на позиції наших бійців на передовій.
Зрозуміти логіку Сергія Токарєва як бізнесмена можна, але факт “виманювання” зарплат наших бійців, повністю нівелює весь оплачений в пресі піар як Сергія Токаєва, так і бренду Cosmolot.
Також виникають питання щодо участі Токарєва в українських державних проектах, таких як Diia City. І проблема навіть не у ризиках, пов’язаних з імовірністю витоку даних громадян України до РФ, а скоріш з можливостями Токарєва інтегрувати людей Малафєєва до міжнародних безпекових проектів в сфері IT.
Близький друг і давній бізнес партнер Володимира Зеленського, придбав в інтересах українського Президента елітну нерухомість в Дубаї на суму $17 млн.
Поки в Україні війна, близьке оточення володимира Зеленського продовжує скуповувати яхти та елітну нерухомість в ОАЕ. Так, в листопаді 2023 року, журналісти звернули увагу на купівлю Сергієм Шефіром для сім’ї Зеленського відразу двох яхт: “Lucky me” і “My Legacy” загальною вартістю $75 млн.
Фото яхт “Lucky me” и “My Legacy” та документи на їх купівлю
Але як стало відомо із записів архіва Земельного департаменту Дубая, 22 грудня 2023 року Сергій Шефір купив квартиру у ЖК Bvlgari Marina Lofts площею понад 600 кв.м. Квартира знаходиться на острові Джумейра Бей у Дубаї, а її вартість – 62,1 мільйона дирхамів, що еквівалентно $16,9 мільйона доларів.
Сергій Шефір – один із найдавніших друзів Володимира Зеленського, як і сам глава держави, родом із Кривого Рогу. Зеленський та брати Шефіри – Сергій та Борис разом займалися розвитком КВК, брали участь також як сценаристи та продюсери та у кінобізнесі Зеленського. Зокрема, вони продюсували серіал “Слуга народу”, який став трампліном для політичної кар’єри Володимира Зеленського.
Апартаменти у ЖК Bvlgari Marina Lofts з власним причалом
Саме на Сергія Шефіра перед перемогою на виборах Зеленський переписав всі свої активи, щоб продовжувати отримувати виплати та дивіденди. На нього ж оформляється вся закордонна нерухомість та реєструються компанії.
Варто відзначити, що купівля близьким оточенням Володимира Зеленського мега яхт та елітного житла викликає нові підозри у наших Західних партнерів, що керівництво України використовує кошти, виділені західними країнами для корумпованих цілей. В даному випадку зрозуміло, що соратники Зеленського діють як “проксі”, щоб приховати участь Зеленського у цих покупках.
У наших ЗМІ дуже люблять порівнювати Ізраїль та Україну. Ми як і Ізраїль щодо загрози, яка над нами нависла, маленька країна, з не менш волелюбним народом. Але війна демонструє, що різниця є, і вона величезна!
Чому ізраїльтяни війну за свободу незалежність своєї країни називають своїм священним обов’язком і з гордістю беруть зброю для відбиття агресії ворогів, а українці тікають через представників ТЦК, які влаштовують на них засідки в транспорті та інших людних місцях?
Чому нікому з громадян Ізраїлю на думку не спало заплатити за можливість не брати участь у захисті батьківщини, а громадяни України готові платити за липові медичні довідки лікарям і прикордонникам за їхню короткозорість, що дає змогу їм тікати з країни?
Журналісти редакції 360UA NEWS вирішили розібратися в ситуації.
І для початку порівняємо ставлення до війни та мобілізації обраних представників народу, його політичної еліти. Тих, хто нас на власному прикладі веде до перемоги, демонструючи єдність із народом, який його обрав!
Ізраїль
Ізраїльський новинний портал Ynet повідомляє, діти яких представників влади Ізраїлю були добровільно мобілізовані після нападу ХАМАС на Ізраїль:
молодший син прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху – Авнер;
син президента Іцхака Герцога (воює безпосередньо в самій Газі);
2 дітей міністра оборони Йоава Галанта;
3 сини міністра Бені Ганца;
2 сини міністра Гаді Айзенкота;
син міністра соціального забезпечення Яакова Марджі;
старша дочка міністра транспорту Мірі Регев;
дочка міністра економіки Ніра Барката;
2 дітей міністра алії та інтеграції Офіра Софера (син ізраїльського міністра алії та інтеграції Офіра Софера – дістав поранення під час боїв у Хан-Юнісі на півдні сектора Гази);
син міністра науки, інновацій та технологій Офіра Акуніса;
усі діти міністра сільського господарства Аві Діхтера;
2 дітей міністра освіти Йоава Кіша;
2 синів міністра стратегічного планування Рона Дермера;
18-річний син міністра нацбезпеки Ітамара Бен-Гвіра;
8 членів сім’ї міністерки Оріт Струк: 4 її дітей і 4 чоловіків її дочок;
усі члени сім’ї міністра праці Йоава Бен-Цура, а ті, хто не служить, – волонтерили;
син міністра Іфат Шаші-Бітон, з перших днів війни;
2 дітей міністра юстиції Ярива Левіна.
Та що тут говорити, навіть колишній радник українського міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк пишається своєю донькою, яка захищає Ізраїль у лавах ЦАХАЛу.
Зазначимо також, що в перші дні після вторгнення ХАМАС син колишнього міністра науки Ізраїлю Ізхара Шая Ярон Шай загинув у бою. Йому був 21 рік.
Україна
Треба сказати, що позиція українських чиновників щодо мобілізації своїх дітей до лав ЗСУ вельми вкрай і дуже сильно стримана.
А інформація про дітей чиновників і політиків чомусь зникає зі сторінок сайтів, про що свідчать 404 відповіді сторінок, де раніше розміщувалися статті про героїчних дітей української еліти:
Але, завдяки ВебАрхіву, ми можемо відновити інформацію про моральні еталони нації.
Почнемо з головного патріота України – Петра Порошенка.
Два сини екс-президента України Петра Порошенка – Олексій і Михайло, більш ніж призовного віку (старшому 38 років, молодшому 22 роки) давно осіли в Лондоні, де почуваються чудово.
За кордоном своїх дітей сховав від мобілізації і Віталій Кличко, який раніше заявляв, що в разі війни, він як офіцер візьме в руки автомат і піде на фронт:
Кличко ніколи не бреше! Сказав піду на фронт і пішов! На корупційний фронт де бруківка і мости! – YouTube
Старший син Віталія Кличка, 23-річний Єгор-Деніел, деякий час проживав у Майамі, а зараз навчається в Лондонській школі економіки. Там він вивчає глобальний менеджмент.
Молодший син, 18-річний Максим-Олександр, 2023 року закінчив навчання в приватній британській школі, після чого вступив до престижної американської Школи Тафта у штаті Коннектикут, яка відома своїми спортивними командами.
Тримають Західний рубіж і діти іншого патріота – Вадима Пристайка. Старший Пристайко, Андрій, живе в місті Левен у Бельгії, а молодший Володимир обживається в австрійському Відні.
Син олігарха Олександра Гереги, 29-річний Тарас, живе у Швейцарії, де весело і безтурботно проводить весь час.
Дмитро Гордон не зміг піти захищати Україну, бо він багатодітний батько. Відсутність синів на фронті він пояснив хворобою одного з них, і тим, що два інших сини народжені не в Україні, а в Америці. Усе логічно.
Патріот України Віктор Ющенко також мужньо не відправив жодного сина на війну! Його син Тарас навчається в Массачусетському університеті в Кембриджі, ціна навчання в якому з магістратурою десь півмільйона доларів на одну дитину.
Двоє синів призовного віку мера Львова Андрія Садового живуть за кордоном. Про це свідчать їхні записи в соцмережах.
Ось що говорив Садовий раніше в інтерв’ю, відповідаючи на запитання, чи отримували його діти повістки: “Я думаю, що всі пройдуть через війну. Я більше сповідую систему, яка є в Ізраїлі, коли і чоловіки, і жінки повинні служити в ЗСУ”.
Проте 21-річний Іван-Павло Садовий, незважаючи на те, що вже закінчив бізнес-школу Ноттінгема в Британії, не став рятувати батьківщину від загарбників, а влаштувався маркетологом у все тому ж Ноттінгемі. А його молодший брат, 19-річний Тадей-Лука, то в Нідерландах спостерігає за качками в каналах Амстердама, то п’є “Белліні” в Данії.
За кордон вивіз свого сина Олександра і колишній нардеп та голова Шевченківського району Віктор Пилипишин.
Марік Добкін, син молодшого брата Михайла Добкіна Дмитра, який так полюбляв нюхати в кулуарах ВРУ, ніяк не може отримати повістку, бо весь час мандрує по закордонах.
Син депутата “Слуги народу” Армена Газіяна, який днями накинувся на жінку і матір військових, із другої спроби зміг утекти за кордон.
У квітні 2022 року Даніель Газіан намагався виїхати з України з підробленим документом. Як ми вже згадували, справа 495/2635/22 була розглянута в травні, Газіан-молодший сплатив 3400 грн штрафу і 496,20 судовий збір.
Після однієї невдачі син чиновника не зневірився, а з другої спроби зміг втекти за океан. Разом із дружиною та двома доньками Даніель живе у США, містечко Керкленд у передмісті Сіетла.
Андре Андрійович Лопушанський, попри те, що 20 лютого 2022 року перебував у столиці, про що свідчить фото з автомобілем Mercedes S AA7777EM. З приходом війни покинув батьківщину, і тепер поневіряється бідний між Дубаєм і Нью-Йорком.
Син голови Черкаської ОВА генерал-майора Ігоря Табурця, як видно із соцмереж хлопця, через війну теж виїхав за кордон. У 2022 році він жив у Парижі, а потім перебрався до Іспанії.
20 річний син стронгмена-депутата Василя Вірастюка – Адам Вірастюк став репером і співає з-за кордону про проблеми вживання наркотиків.
У незручній ситуації опинився син спікера парламенту Руслана Стефанчука. У чиновника двоє дітей – дочка Злата і син Олесь.
До початку повномасштабного вторгнення спікер заявляв, що донька вступила до польського університету, а син навчається в Києві. Але з початком війни з’ясувалося, що Олесь комфортно почувається у Відні разом із сестрою, а в лютому 2023 року навіть відвідав модний український клуб “Бешкет” у Лондоні.
Про підтримку України красномовно говорила футболка з написом “Слава Україні”. Пізніше він написав, що повернувся в Україну, проте зараз його соцмережі закриті.
“Я офіцер запасу і за необхідності виконаю свій обов’язок”! – заявив у березні 2022 року старший син Нестора Шуфрича Олександр. Але… через відсутність потреби в офіцерах у лавах ЗСУ Олександр Шуфрич змушений займатися футболом і ставками на футбол.
Офіцер ЗСУ лейтенант Сергій Бойченко, а за сумісництвом син мера Маріуполя Вадима Бойченка, який втік із міста в перші дні вторгнення, продовжує витрачати бюджетні мільйони.
У 2020 році Бойченко з гордістю розповідав Гордону про свого сина Сергія, але коли до Маріуполя прийшла велика війна і знадобився реальний захист, лейтенант Бойченко став цивільним. Живе в Дніпрі, подорожує країною, влаштовує з коханою романтичні фотосесії.
Син генпрокурора Андрія Костіна, Михайло, одразу після того, як у червні 2023 року відсвяткував повноліття, поспіхом покинув Україну, не чекаючи настання призовного віку.
Андрій Денисенко, син Вадима Денисенка – чиновника, який запропонував заборонити чоловікам виїзд з України після закінчення війни терміном на 3 роки. Несподівано для себе, щойно йому виповнилося 18 років, опинився за межами України. Де тепер змушений поневірятися, ведучи YouTube-блог про подорожі Європою.
Тимчасово виконувати обов’язки Міністра культури Ростислав Карандєєв, забув зазначити в декларації свого сина Мирона, пояснюючи це тим, що син навчався в Польщі і чиновник не знав про необхідність зазначення даних.
“Політик” із народу Олексій Паращенко, замість того щоб мобілізуватися, вирушив подорожувати Європою зі своєю дружиною – Вікторією Лісничою. Героїнею корупційного скандалу на Банковій, затриманою наприкінці 2019 року за вимагання $300.000 хабара за допомогу з призначенням на посаду в Нафтогаз.
Черговий “захисник” України – син дніпровського опзжшника Михайла Кошляка – Іван Кошляк. Хлопець займається дзюдо і виступає на змаганнях під австрійським прапором.
Синові Дмитра Шурова – Леву, цього року виповнилося 19 років. Відомо, що вже не перший рік молодий чоловік перебуває в Лондоні, де навчається в музичному коледжі.
У ведучої Каті Осадчої є старший син від першого шлюбу. Іллі вже 21 рік. Напередодні російського вторгнення її спадкоємець вступив до університету США і поїхав на навчання.
У легендарного українського футболіста Андрія Шевченка – 4 сини. Хлопчики народилися і виросли за кордоном. Нещодавно зірковий батько з гордістю заявив, що його старший син, 19-річний Джордан, вступив до університету Ліги плюща – і навчатиметься в Єлі.
Син міського голови Коломиї Олег Станіславський працює на Балі і не має часу прокоментувати, як йому вдалося перетнути державний кордон.
28-річний Павло Дубневич, син екснардепа, а тепер голови Солонківської ОТГ Богдана Дубневича, виїхав з України на початку вторгнення і досі не повернувся.
Навесні 2022 року син і онук співачки Софії Ротару намагалися нелегально перетнути кордон України, але їх спіймали, а справу зам’яли. Невдовзі 29-річний Анатолій все ж поїхав за кордон і більше не повернувся. У Європі зараз теж його батько.
36-річний син Остапа Ступки зараз перебуває у США. В Україну Дмитро Ступка повертатися не планує – принаймні, на період війни.
У своїх ефірах на Youtube офіційні блогери Офісу президента України: Петров та Іванов розповідають, що всі чоловіки України мають бути мобілізовані, але самі за своєю порадою послідувати не встигають.
Ніяк не може мобілізуватися і Влад Іванов – повнолітній син Сергія Іванова.
Хто з обраних усе ж таки на фронт пішов?
Загалом на фронт пішли 2 депутати з 423 членів парламенту. При цьому серед дітей нардепів воювати ніхто не пішов.
Колишніх депутатів у ЗСУ набагато більше.
Сьогодні на фронті воюють нардепи Роман Костенко, Сергій Рудик, Роман Лозинський, Михайло Забродський та Яна Зінкевич.
Воюють двоє синів Олексія Данилова.
Успішну кар’єру на захист батьківщини замінили й відомі українські зірки.
Актор Максим Девізоров, фронтмен гурту “Антитіла” Тарас Тополя, актор Гарік Бірча, співак Андрій Хливнюк, репер Ярмак, фронтмен гурту ТНМК Фагот, режисер Олег Сенцов.
Воює на фронті відомий банкір і бізнесмен – Андрій Оністрат. На війну він пішов разом зі старшим сином, 21-річним Остапом, але на жаль, 4 червня 2023 року хлопець загинув, не доживши до свого дня народження місяць. Трагедія сталася під Вугледаром – Остап був оператором відділення ударних БПЛА.
Піарники на війні
Утім, серед тих, хто сьогодні в лавах ЗСУ і ТРО, є й ті, кого можна назвати імітаторами.
До таких можна віднести футболіста Алієва, який отримав медаль і автомобіль від колишнього заступника керівника Офісу Президента України, за те, що не покинув Київ під час його облоги.
Решта команди піарників на війні менш героїчна, але фотоальбоми з фронту у них просто ломляться від кількості фотографій.
Це “Слуга народу” Святослав Юраш, який з перших днів увійшов в образ і бігав за військовими.
Диванний воїн у завжди ідеально чистому і випрасуваному камуфляжі – Тарас Березовець.
Штабний герой – Єгор Фірсов.
Герой усіх можливих битв і бойових зіткнень, який несподівано захворів на всі недуги, – Юрій Луценко.
Юлія Тимошенко, завдяки подвигу якої безсумнівно було врятовано Київ.
Кіра Рудик, зі своєю приголомшливою фотосесією.
Всюдисущий Олексій Гончаренко.
Ну і, звичайно ж, гвардійський олігарх Петро Порошенко, який вічно купається в променях слави.
Сумні підсумки
Сказати, що приємно усвідомлювати той факт, що в Україні немає еліти, на своєму прикладі готової довести свою відданість ідеалом країни, було б дуже сильно некоректно.
Еліта країни на фронті з перших днів!
А вот паразиты, которых ошибочно называют элитой, и их обслуга сами сидят по норам, и детей своих из Украины эвакуировали.
Українське керівництво, силові та партійні еліти живуть для своєї країни, але це не Україна. А тому вони не відповідають їй взаємністю за вкрадені і виведені в офшори мільярди, і не збираються за неї вмирати, бо вони тут гості.
Усе, що в них є цінного – давно за кордоном. Там де живуть і процвітають їхні сім’ї, гроші та інші активи.
Їм нічого захищати тут і нічого будувати, нічого зберігати.
В Ізраїлі ситуація повністю протилежна!
Ізраїльтяни живуть у цій країні, живуть для цієї країни, живуть заради країни і вона відповідає їм взаємністю!
Тому ні в кого перед лицем ворога не виникає думки: “можна я не піду на фронт” або “як можна уникнути мобілізації”. Ні!
Кожен ізраїльтянин, навіть той, хто живе далеко від своєї батьківщини, вважає своїм святим обов’язком виступити назустріч ворогові, хоч би який він був страшний і могутній!
І якщо українці хочуть, щоб їхня країна стала подібною до Ізраїлю, ми повинні позбутися паразитів у владі, віддавши її обраним представникам народу – справжній еліті, яка довела своє право на визнання їхніх заслуг на фронтах війни!
