Через три місяці російська мова має майже повністю зникнути з ефіру українського телебачення, заявив мовний омбудсмен Тарас Кремінь.
Він написав, що 17 липня набуває чинності пункт 6 частини 8 статті 40 закону “Про медіа”, яка посилює вимоги щодо використання державної мови в ефірах україномовних програм.
За словами омбудсмена, після 17 липня використання недержавної мови в ефірах допускається тільки в ухвалених учасниками програм стійких виразах, коротких фразах або окремих словах.
“Усі виступи, інтерв’ю, коментарі, пояснення, запитання, окремі репліки недержавною мовою мають бути перекладені, дубльовані або озвучені українською. Це сприятиме припиненню в телевізійних і радіоефірах режиму українсько-російської двомовності”, – повідомив Кремінь.
Водночас, за його словами, закон усе ж таки допускає не більше 10% ефіру російською мовою в проміжку з 7:00 до 22:00.
“Наразі потенційні новобранці, які підходять для призову, ухиляються від призову і замість цього проводять дні в нічних клубах. Багато хто взагалі покинув країну”, – пише Politico.
У цьому сенсі, як зазначають журналісти, Україна нічим не відрізняється від сусідніх європейських країн, де нещодавні опитування показали, що велика кількість людей відмовляться йти на військову службу, якщо на їхні країни буде здійснено напад.
Наводиться цифра, що 650 тис. чоловіків боєздатного віку покинули Україну, більшість – незаконно.
“Ранній сплеск патріотичного завзяття, коли призовні центри були переповнені добровольцями, випарувався. Два роки тому поїзди, що прямували з України, перевозили майже виключно жінок, дітей і людей похилого віку, які шукали притулку. Цього тижня близько третини пасажирів одного з поїздів, що вивозили кореспондента з країни, були чоловіками боєздатного віку. Якимось чином їм вдалося отримати документи про відмову від виїзду”, – пише Politico.
Раніше опитування показало, що 63% українських чоловіків призовного віку не хочуть вступати в армію.
Багато хто відверто сказав, що не піде в ТЦК оновлювати свої дані навіть після ухвалення нового закону про мобілізацію.
Про це розповів заступник міністра оборони Юрій Джигир, коментуючи аудит у МО, який виявив порушень на 10 млрд грн.
“Результати внутрішніх аудитів у військових частинах показали значні суми порушень, які насамперед було допущено через включення до наказів командирів військових частин на виплату додаткової винагороди в розмірі 30 тис. грн військовослужбовцям, які фактично завдання з безпосередньої участі в бойових діях не виконували”, – розповів Джигир.
Однією з причин цих порушень стала відсутність чітких критеріїв “спеціальних” завдань. Військові такими завданнями вважали й ті, що виконувалися далеко за межами фронту.
Що стосується гуманітарної допомоги – від початку 2023 року третина від ввезеної гуманітарки не надійшла до військових частин.
“Було перевірено понад 9 тисяч фактів переміщення товарів гуманітарної допомоги за адресою 200 військових частин, водночас у понад 3 тисячах випадків не підтверджено її надходження”, – повідомив заступник міністра.
Загалом у 2023 році аудит виявив втрати ресурсів на суму 1 млрд 311 млн грн. А перший квартал 2024 року перекрив цю цифру – втрати ресурсів становили понад 1 млрд 812 млн грн.
Військовозобов’язаний із Черкаської області отримав три роки позбавлення волі за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. Про це повідомляє “Главком” із посиланням на дані судового реєстру.
За матеріалами справи, у березні 2023 року обвинувачений пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним до служби. Після цього представники ТЦК хотіли вручити чоловікові “бойову” повістку, що передбачала відправлення в армію. Однак він її не взяв і на визначену дату не з’явився.
У суді обвинувачений частково визнав провину. Пояснив, що вважає себе непридатним до військової служби за станом здоров’я, що підтверджується першим висновком ЛКК. Натомість другий висновок ЛКК чоловік вважає сфальсифікованим, оскільки лікар поставив йому діагноз під тиском, без урахування результатів проведених медичних обстежень.
Військовозобов’язаний повідомив, що з 28 років хворіє на мезатампоніт (хронічний запальний процес у середньому вусі) і надав відповідні виписки з лікарень. Однак в остаточному висновку ЛКК зазначено, що його слух (увага!) покращився.
Окрім цього, у суді обвинувачений засумнівався в законності функціонування районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, мовляв, у Єдиному реєстрі відсутні відомості про ці установи. Також він назвав “рабством” військову службу за контрактом.
Ще чоловік висловив скепсис щодо запровадження в країні режиму воєнного стану, оскільки, на його думку, під час воєнного стану мають бути всі без винятку призвані до лав ЗСУ, а наразі призивають вибірково. Пояснив, що не розуміє, чому мають помирати здорові люди, додавши, що йому “нема за що воювати в Донецькій області”.
Петиція до президента про мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери набрала 25 тисяч голосів лише за 3 дні.
Натомість ініціатор пропонує надати право пріоритетного прийому на роботу в державні, комунальні підприємства та в правоохоронні органи демобілізованим із ЗСУ після початку повномасштабної війни.
Цікаво, що попередня подібна петиція нардепа Дубінського №22/204852-ЕП про мобілізацію депутатів і чиновників набрала необхідні голоси за 87 днів і то лише за допомогою підтримки великих телеграм-каналів. До речі “на розгляді” Зеленського вона вже 4,5 місяці.
Якщо восени 2023 року українці не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників, то тепер навіть з урахуванням необхідності авторизації, такі петиції набирають голоси за лічені дні.
До війни сержант Петриченко був проєктним менеджером, учасником громадських ініціатив, організатором акцій проти свавілля правоохоронців.
Друзі і знайомі розповідають, яким він був.
“Прямолінійний та чесний. Казав, що ми ж хочемо насправді дуже простої речі – щоб люди тут, нарешті, зажили гідно. Що люди мають право на гідність та щастя після всього цього. Що Путін – це абсолютне зло. Не можна йому підкорятись, не можна з ним домовлятись”, – розповідає Костянтин Батозський, політолог та очільник ГО “Розвиток Приазов’я”.
Вони з Павлом дружили багато років. Разом організовували акції “Хто замовив Катю Гандзюк”, працювали у фонді Сергія Притули.
“Паша був одним з тих, хто допоміг мені за 1,5 місяця довести цей фонд зі статусу “3 людини” до статусу “інституційна спроможність”, – говорить про здібності Павла Сергій Притула.
У березні 2022 року він ще працював над волонтерськими проєктами, а у квітні 2022 пішов у ЗСУ.
“У ЗСУ я хотів піти ще на початку лютого. Я не хотів волонтерить, відверто кажу… я не воював з 2014 по 2022 рік, і було якесь моральне переконання, що от тепер мій час піти на війну”, – говорив Павло в інтерв’ю виданню lb.ua
Петриченко воював у складі 59 окремої мотопіхотної бригади. Звільняв Херсонщину, потім боронив Донбас.
Якби не війна, говорив він у 2022-му, нізащо б не став військовим.
“Мені 30 років, в мене вища освіта – не військова, і починати зараз в армії простим солдатом, виконувати накази, навіть правильні, – мене б це не задовільнило. Але зараз війна, і ми повинні воювати, виконувати накази, робити спільну справу. Цивільні мають прийти у військо і навчитись тому, що вміють робити військові. Тому що в нас немає сотень тисяч кадрових військових”, – говорив Павло.
Павло служив в аеророзвідці. Вмів літати на різних дронах. Розвідував позиції росіян, стежив за пересуванням техніки, допомагав націлювати артилерію на скупчення військ.
“Був скромний. Довший час не розказував про свої успіхи на полі бою. За нього розказували інші. Про знищену техніку особисто чи наведенням арти, про те, як витягував поранених, як шукав пілотів з нашої збитої “сушки”, – розповідає Притула.
Петриченко говорив, що Україна розвалила Радянський Союз і вірив, що вона ж розвалить і Російську Федерацію.
“Але це все одно дасть нам передишку лише на якийсь час. Бо ми воюємо з Росією вже тисячу років, і навряд це припиниться. За той час, що в нас буде, ми маємо побудувати сильну державу, щоб і далі ефективно з ними боротися”.
Вірив, що ця “передишка” буде невеликою, років на 50.
“Щоб я постарів, помер, і потім вже хтось інший цим займався”, – говорив він виданню lb.ua у 2022-му році.
АВТОР ФОТО,HTTPS://WWW.FACEBOOK.COM/SERHIYPRYTULA
Акції на захист Стерненка і “Хто замовив Катю Гандзюк”
Павло Петриченко народився 16 квітня 1992 року. Жив у Києві.
Одна з перших акцій, у якій він брав участь, – це протест у 2013 році проти відкриття російськомовної школи і на її базі російського культурного центру на лівому березі у столиці. Тоді таку школу під назвою “Київська Русь” хотів відкрити міністр освіти Дмитро Табачник.
Павло зібрав понад дві тисячі підписів, організував протести і влада Києва передумала робити зі школи російськомовну.
“Найважливіші акції і події в Україні відбувалися за участі чи ініціативи Павла. Акції щодо вбивства Катерини Гандзюк, акції проти свавілля поліції”, – говорить депутатка Наталя Піпа.
Павло Брав активну участь у Майдані, в акціях на захист Сергія Стерненка, був одним з засновників ініціативи “Хто замовив Катю Гандзюк”, де вимагали знайти і покарати замовників та вбивць активістки. Часто бував у Херсоні.
“Вбивство Каті – це одна зі сходинок до того, що трапилось потім. Катя була антиросійським політиком, вона розуміла, що є російська загроза, що влада у Херсоні слабка, корумпована, і в ній купа зрадників. І зрештою сталося те, що сталося”, – говорив Павло про Херсон і Гандзюк.
Під час акцій “Хто замовив Катю Гандзюк” з Павлом познайомився херсонський журналіст Іван Антипенко. Вони обидва були друзями Каті.
“Був щирою і чесною людиною, з прекрасним почуттям гумору. Гострий, розумний, кмітливий. У нього завжди була своя думка. Я дуже вдячний йому за все, що він робив. Ці люди віддали все. За те, щоб ми жили, загинули дуже багато прекрасних людей”- говорить Іван Антипенко.
Журналіст записав інтерв’ю з Павлом Петриченком у 2022 році.
“Він тоді в інтерв’ю говорив, що у нас такий ворог, який просто хоче, щоб нас не існувало. Ми маємо їх давити, і вони посиплються”, – розповідає Антипенко. А ще пригадує, як 24 серпня 2022 року у прифронтовому Миколаєві Павло Петриченко сказав йому, що Херсон буде українським.
“Сьогодні в українському Херсоні я дякую тобі за службу, дякую за захист, за щирість і сміливість. Герої вмирають, але памʼять про них житиме вічно”, – говорить Іван Антипенко.
Боротьба з онлайн-казино
Наприкінці березня 2024 року Павло Петриченко привернув увагу до гральної залежності серед військових. Він давав багато інтерв’ю про проблему лудоманії.
“Військові потрапляють в стресові умови, в тяжку ситуацію — війна, обстріли, бої. І телефон стає єдиною розрадою, швидким доступом до розваги, яка може викликати залежність. Ще й залазять в борги. Багато сімей з цим стикається”, – говорив Павло Петриченко в ефірі телемарафону “Єдині новини”.
Він став автором петиції, у якій закликав заборонити азартні ігри та доступ до онлайн-казино для військовослужбовців на час дії воєнного стану.
За один день петиція набрала необхідну кількість підписів. Чи робитиме влада щось з проблемою онлайн-казино, поки точно невідомо.
АВТОР ФОТО,HTTPS://WWW.FACEBOOK.COM/SERHIYPRYTULA
“Ми ніколи не оговтаємось від цієї втрати”
“Паша був уособленням людини, яка не боїться брати на себе відповідальність. Яка бореться за справедливість. Яка любить свою країну і не відступає від принципів. Ми ніколи не оговтаємось від цієї втрати”, – згадує Павла Сергій Притула.
16 квітня у Павла Петриченко день народження. Йому мало б виповниться 32 роки.
Друг Павла Костянтин Батозський присвятив йому щемкий пост, розповідаючи, яким веселим і сміливим він був, як любив машини і завжди мав багато бізнес-ідей.
“Два роки поспіль, опинаючись наодинці з горем, ми так і не знаємо, що писати, говорити, згадувати. Наші протоколи слабкі та ненадійні. Слова втратили вагу. Я щойно написав про те, що вчора втратив друга. А сьогодні у нього ще день народження. Йому 32. Мені буде 44, і я все ще питаю у нього, як мені треба жити далі”, – написав Костянтин Батозський.
Чоловіки за кордоном нібито не зобов’язані будуть повертатися в Україну, щоб актуалізувати свої дані для військкомату, повідомив нардеп від “Слуги народу” Федір Веніславський.
“Жодних обов’язків, які наставали б для цих громадян після актуалізації або отримання військово-облікових документів щодо повернення в Україну, цим законом не встановлено, і механізми такі в принципі дуже складно уявити”, – заявив Веніславський.
За його словами, військкомату потрібно знати, що люди за кордоном, щоб не надсилати їм повістки в Україні.
“Людина може проживати за кордоном, а їй надсилають повідомлення, повістки за адресами, зареєстрованими в ТЦК. Держава витрачає час, матеріальні та людські ресурси, щоб проінформувати людину, яка в принципі не може бути проінформована, оскільки її немає в цьому місті”, – додав нардеп.
За його словами, після уточнення даних військовий квиток можна буде отримати дистанційно – за електронною адресою, телефоном, через консульство під час актуалізації, у разі отримання консульських послуг.
Зазначимо, що алгоритм, окреслений Веніславським, у законопроєкті про мобілізацію не описаний. Жодних винятків для українців за кордоном у документі не передбачено. І, якщо уточнити дані справді можна в електронному режимі, то далі може надійти повістка, яку, за новим законопроектом, особисто вручати вже необов’язково.
Також ніде не обумовлено, що військові документи видаватимуть в електронній формі. Зазначимо, що військовий квиток видається зараз тільки після медкомісії. Зрозуміло, що з-за кордону її пройти неможливо.
Крім того, електронний кабінет ще взагалі не створено, і як він буде в реальності працювати – ще має визначити Кабмін.
Тобто, наразі жодного фактичного підґрунтя під словами Веніславського немає.
Як стверджується, воєнкоми із застосуванням сили “викинули” з терцентру комплектації в Дунаївцях жінку. Вона прийшла дізнатися, чому з ТЦК не відпускають хлопця, під опікою якого перебуває матір, яка не може ходити, – хоча є документи, які це підтверджують.
Опубліковано відео, як біля будівлі ТЦК зібралися люди, а постраждала лежить на ношах, тримаючись за голову. Поруч лікарі та поліція. Заявляється, що її силою випровадили з будівлі, відібравши попередньо телефон, “і жбурнули її головою об асфальт”.
У Хмельницькому обласному військкоматі назвали те, що трапилося, “провокацією” місцевої громадської організації.
“Одна з жінок вчинила ганебну хуліганську дію та відмовлялася покинути приміщення, не реагувала на вимоги поліцейських”, – ідеться в заяві військкомату.
Що саме вона зробила, у ТЦК не уточнили, але заявили, що не порушували закон під час видворення жінки. Військкоми стверджують, що від меддопомоги вона згодом відмовилася.
Українці мають на руках до п’яти мільйонів одиниць зброї, заявив глава МВС Ігор Клименко.
“Від мільйона до п’яти. Але мільйон – це теж багато. А скільки гранат на руках наших громадян? Теж багато. І ми повинні зробити все, щоб ця зброя, ці боєприпаси, потрапили на склади, щоб не наражати на небезпеку громадян, – зазначив міністр.
Судячи з його слів, ідеться як про офіційно видану зброю, так і про нелегальну. За словами Клименка, на руках у громадян незаконно перебуває “певна кількість трофейної зброї”.
Він додав, що після ухвалення Радою в другому читанні відповідного законопроєкту, у громадян буде можливість зареєструвати трофейну зброю – без зобов’язань здавати її до закінчення воєнного стану.
Якщо раніше аферисти маскувалися під співробітників банків і обдзвонювали пенсіонерів з метою дистанційного підтвердження, зняття з банківських карток грошей, прикриваючись “цілями безпеки”, то останнім часом кібер-злочинці стали більш винахідливими.
Користуючись тим, що малозабезпеченим в Україні дійсно виплачували допомогу з фондів ООН, зловмисники вирішили використати цю чутливу тематику для отримання доступу до карток довірливих людей, здебільшого пенсіонерів.
За даними Національної поліції, шахраї активізувалися в месенджерах, зокрема у Viber, здійснюючи масову розсилку недостовірної інформації про міжнародну благодійну допомогу населенню України.
Як повідомляють у Національній поліції, повідомлення приходять як у звичайних смс, так і в месенджері Viber і дуже часто жертвами аферистів стають пенсіонери.
Так, у столичній поліції, тільки за вчорашній день до правоохоронців звернулися одразу двоє потерпілих, які мешкають у Печерському районі Києва, із заявами про крадіжку всіх грошей з карткових рахунків на загальну суму близько 60 тисяч гривень.
В обох випадках у месенджері Viber вони отримали повідомлення про можливість оформити “фінансову допомогу від ООН” на суму 6600 грн. Для цього потрібно було пройти за посиланням у повідомленні та прийняти дзвінок від “співробітника Ощадбанку”, нібито уповноваженого здійснювати виплати.
Після прийняття дзвінка, в якому “співробітник банку” просив назвати персональні дані банківської картки та CVV-код, а також слідувати голосовим підказкам в обох потерпілих за класикою зняли всі гроші з карток – приблизно 60 тисяч гривень. Поліція почала розслідування за ч. 4 ст. 190 КК України – “Шахрайство, вчинене з використанням електронно-обчислювальної техніки, вчинене в умовах воєнного часу”.
У разі розкриття шахрайського call-центру зловмисникам загрожує до 8 років в’язниці.
