НАБУ заявляє про розкриття корупційної схеми на “Укрзалізниці” із закупівлі трансформаторів за завищеними цінами на майже 100 млн гривень.
За даними ЗМІ, схему організував колишній радник Офісу президента, чиновник СБУ Артем Шило. Його затримали.
Слідство повідомляє, що в червні – грудні 2022 року організатор через підконтрольних чиновників УЗ забезпечив перемогу на тендері “потрібної” компанії. Для цього він надіслав до УЗ лист “Про загрози державній безпеці”, який став підставою для відхилення пропозицій інших учасників закупівлі зі значно вигіднішими цінами.
При цьому компанію-переможця контролює громадянин Білорусі, який, за даними НАБУ, має зв’язки з РФ. Він закупив трансформатори в Узбекистані та перепродав УЗ за завищеними майже вдвічі цінами.
Збитки держкомпанії становили 94,7 млн грн
Накладено арешт на 53 млн грн на рахунках компанії-постачальника. Затримано лідера, співорганізатора і двох учасників організованої групи.
На третьому році повномасштабної війни з Росією значна частина українських земель біля кордону і досі перебуває в руках бізнесменів та місцевих мешканців. Десятиліттями чиновники заявляли, що розв’язують цю проблему, але до цього часу територія прикордоння повністю так і не належить державі. Навіть більше – після вторгнення Росії проблема “приватного кордону” заграла новими барвами.
Річ у тім, що в лютому-березні 2024 року українська влада активно взялася за будівництво оборонних фортифікацій з боку Росії та Білорусі. Здавалося б, під час війни необхідність таких робіт є аксіомою. Але нові реалії оголили стару проблему – наявність приватних земель вздовж українських кордонів.
За даними ВВС Україна, у березні власники земель одного з населених пунктів Рівненщини вийшли до групи, яка зводила фортифікації, і ультимативно заявили: “Ми цього не допустимо, будемо стояти живим щитом!”.
Розлюченим мешканцям намагалися пояснити, що загроза повторного вторгнення з Білорусі не зникла і треба готуватися. Але конкретно в цій ситуації логічні аргументи не спрацювали. “Будемо їх зустрічати з білими прапорами”, – такою була відповідь землевласників.
Військові та представники місцевих влад, з якими ми поспілкувалися, не виключають загострення таких конфліктів, особливо напередодні посівної. А все тому, що в Україні вже десятки років не вирішується питання повернення державі стратегічно важливих оборонних земель біля кордону.
Що таке “приватний кордон”
Протяжність сухопутного українського кордону – 5368 кілометрів. Майже 2 тисячі кілометрів – з Росією, ще понад тисячу – з Білоруссю. До прикордонних земель відносять ще й землі шириною 30 – 50 метрів уздовж кордону, а біля кордону з Росією та Білоруссю – шириною до 2 кілометрів.
АВТОР ФОТО,REUTERS Підпис до фото, Зведення оборонних фортифікацій вздовж державного кордону на Харківщині, березень 2024 року
Але так сталося, що велика частина цих земель в попередні роки опинилися у приватній власності. В інтернеті можна знайти багато повідомлень про те, як місцева влада прикордонних регіонів безоплатно передавала ці землі в приватні руки.
Це відбувалося практично за всіх урядів і президентів. Якісь рішення згодом оскаржували, на якісь – закривали очі, але поступово проблема “приватного кордону” набула загальнодержавного характеру. І з цією ситуацією Україна увійшла у повномасштабну війну з Росією.
Річ у тім, що попри сільськогосподарське призначення цих земель, їхні власники не завжди займалися там городництвом. Часто на цих територіях організовували умови для контрабанди та нелегальної міграції – цей “бізнес” приносив більші гроші, ніж сільське господарство.
“На практиці ці приватні ділянки – це величезна проблема, бо власники земель мали змогу організувати власні коридори для незаконної діяльності – нелегальної міграції і контрабанди”, – розповідає нам прикордонник Сергій на умовах анонімності (ім’я змінено).
Дехто ставив на кордоні навіть свою охорону, мав власну приватну службу безпеки і спостережні вишки. У розмові з нами Сергій одразу згадує гучну історію майже десятирічної давнини з “приватним кордоном” на Закарпатті.
Найгучніші скандали
У 2015 році країну збурила інформація про те, що на Закарпатті вздовж кордону з Угорщиною повноцінно функціонує “приватний кордон”, на якому не лише окрема від держави охорона та інженерні споруди, а діють окремі правила, які не мають нічого спільного з українським законом.
Земельні ділянки на лінії кордону загальною довжиною близько 150 км (для порівняння – протяжність кордону з Угорщиною 137 кілометрів) були оформлені на різних власників як землі сільськогосподарського призначення. Звичайно, на них ніхто не сіяв кукурудзу – це були пункти перетримки контрабанди. Починаючи від цигарок, зброї та наркотиків – закінчуючи нелегальними мігрантами.
Українські прикордонники не мали доступу до цих ділянок. “Приватники там встановили спостережні вишки, де діяла практично паралельна силова структура, яка працювала не на державу, а на власника земель. Часто там відбувалися конфлікти з прикордонниками, або самі ж прикордонники за хабарі починали працювати на них”, – розповідає прикордонник Сергій.
І хоча всі ті ділянки належали офіційно різним людям, але це “велике господарство” правоохоронці приписували Аттілі Горвату на прізвисько “Докі”. Його називали “королем контрабанди” і підозрювали у контролі за нелегальними потоками з Закарпаття до Угорщини.
У листопаді 2017 року українські силовики організували проти нього грандіозну спецоперацію.
“Докі” затримували ефектно – з вертольотами, озброєним спецназом і публічністю в українських ЗМІ. Щодо нього почали кримінальне розслідування, а у 2019 році справу передали в суд, хоча Аттіла Горват так і не опинився за ґратами. У квітні 2020 року він загинув у ДТП – розбився на трасі Київ–Чоп під Рівним. Землі, які контролював “Докі”, повернули державі.
АВТОР ФОТО,ДПСУ Підпис до фото, Затримання власника “приватного кордону” на Закарпатті Аттіли Горвата в листопаді 2017 року
Ще один скандал стосується “приватного кордону” на протилежній частині України – на Харківщині. Тут контроль за територіями біля КПП “Гоптівка” в Дергачівському районі приписують бізнесмену, колишньому начальнику управління внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби Вадиму Слюсарєву.
Низка ЗМІ називали Слюсарєва “тіньовим куратором” штабу президента Володимира Зеленського на Харківщині, а також повідомляли, що теперішні його фірми фігурували у розслідуваннях щодо контрабанди. І хоча бізнесмен досі не є навіть членом партії “Слуга народу”, він справді з’являвся на спільних заходах команди Зеленського у Харкові під час передвиборчої кампанії.
Так, під час другого туру президентських виборів 21 квітня 2019 року на той час керівник харківської “Слуги народу”, а сьогодні вже нардеп Павло Сушко опублікував пост зі словами подяки: “Це лише мала частина команди Харківського штабу Володимира Зеленського! Дякую нашій великій Зе!Команді!”. Під цим постом він запостив групове фото команди – на ньому на задньому фоні є чоловік з двома піднятими руками. Це і є Вадим Слюсарєв.
Володимир Зеленський ще у 2019 році заявив журналістам, що зі Слюсарєвим не спілкується, однак визнав, що той справді допомагає Павлу Сушку у Харкові. Чим саме – президент не уточнив. “Він допомагає Паші (Павло Сушко – Ред.). Пашу я дуже добре знаю. Паша – це наше обличчя”, – сказав Зеленський у відповідь на запитання журналіста “Радіо свобода”.
У 2021 році видання Kyiv Post та Проєкт з розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP), посилаючись на декларації румунської митниці, що опинилися в руках журналістів, повідомили, що фірми, власником яких згодом став Слюсарєв, тривалий час займались контрабандою китайських сигарет в країни Євросоюзу. За даними журналістів, дві українські компанії – ТОВ Duty Free Odesa та ТОВ Travel Retail Ukraine, – співвласником яких є Слюсарєв, імпортували в Україну цигарки китайського бренду Regina.
Правоохоронці займалися цією справою, та факту причетності самого Слюсарєва до незаконних дій слідство так і не встановило.
АВТОР ФОТО,ФЕЙСБУК ПАВЛА СУШКА Підпис до фото, Вадим Слюсарєв серед членів команди президента Зеленського в Харківській області. Він стоїть позаду з піднятими руками
Сам Слюсарєв всі ці звинувачення на свою адресу заперечує. Він подав позов проти журналістів і наприкінці минулого року виграв у цій справі. Суд першої інстанції визнав інформацію стосовно причетності Слюсарєва до контрабанди недостовірною. Журналісти-автори цього розслідування нам повідомили, що подали апеляцію, розгляд якої досі триває.
Що стосується прикордонних земель, то Слюсарєв не заперечує, що має такі ділянки. Його адвокатка Олена Бардіна повідомила ВВС Україна, що її клієнт справді є власником земель біля державного кордону на Харківщині. Дві його фірми (ТОВ “Фронтера” та ТОВ “Тієра”) володіють територією в Дергачівському районі, які використовувались для господарської діяльності.
Але, наголошує юристка, з початком повномасштабної війни вказані земельні ділянки опинилися фактично в епіцентрі бойових дій, заклади, що там розміщувались, зруйновані, а власник – Вадим Слюсарєв – доступу до них не має.
А ще Слюсарєв наполягає, що держава не зверталась до нього щодо передачі цих ділянок.
Олена Бардіна запевняє: жодні державні органи, зокрема і прикордонна служба, не звертались до власників земель щодо цих прикордонних територій. “У разі наявності такої потреби компанії не матимуть жодних заперечень та готові забезпечувати зі свого боку будь-яке необхідне сприяння державі”, – повідомила юристка.
Всю інформацію в ЗМІ про причетність Слюсарєва до контрабанди його юристка називає недостовірною. Так само як і його участь в діяльності політичної партії “Слуга народу” або тісні взаємини з чинним керівництвом прикордонної служби.
“У 2015 році Вадим Слюсарєв завершив службу в Державній прикордонній службі України і з того часу займається виключно підприємницькою діяльність. Він не є публічною особою, не дотичний до будь-яких політичних чи громадських організацій та ініціатив”.
Скільки земель у приватних руках
Сьогодні проблема “приватного кордону” набуває ще гострішого значення – триває повномасштабне вторгнення Росії, а отже виклики на кордоні лише зросли. Плюс – після літнього контрнаступу, який не дав очікуваних результатів, українська влада затіяла масштабне будівництво оборонних споруд у прикордонні, зокрема на півночі і сході, щоб зірвати можливі агресивні плани Росії.
На зведення якісних бетонних систем фортифікацій та інженерних загороджень у 2024 році уряд виділив 20 млрд гривень. До цих робіт залучили всі регіони країни, в них беруть участь як цивільні, так і військові структури.
Ще до повномасштабного вторгнення, у серпні 2021 року РНБО на своєму засіданні доручила Кабміну провести інвентаризацію земель вздовж кордону та передати їх у постійне користування прикордонникам. Власникам цих ділянок мали запропонувати продати землі державі, а у випадку незгоди – примусово вилучити. Але, за нашими даними, з того часу фактично нічого не змінилося.
У Державній прикордонній службі нам розповіли, що станом на березень 2024 року, необхідно відвести понад 23 тисячі гектарів землі біля кордону. Але виконано цю роботу лише на 25%.
Досі у приватній власності перебуває понад 7 тисяч гектарів – це як площа міста Черкаси. Ще 6 тисяч гектарів – землі комунальної власності. Їх треба відчужити для того, аби розмістити прикордонну та інженерну інфраструктуру. З них на кордон з Росією та Білоруссю припадає суттєва частка – 4,4 тисячі гектарів.
Підпис до фото, Відповідь ДПСУ на запит ВВС
Як пояснюють прикордонники, викупом ділянок мали б займатись обласні адміністрації, але з початку великої війни вони це не робили.
“Відповідно до листів обласних військових адміністрацій, заходи з викупу та примусового відчуження земельних ділянок у 2022 році не проводилися у зв’язку із широкомасштабною збройною агресією РФ проти України та відсутністю фінансування з державного бюджету України”, – повідомили ВВС у відомстві. Не велися ці роботи і у 2023 році.
Там визнають, що найскладніша ситуація саме з приватними землями на кордоні. “Найбільшим непростим питанням залишаються ділянки, що перебувають в приватній власності, оскільки це обмежує можливість їх використання в інтересах охорони і захисту державного кордону”, – пояснює речник прикордонного відомства Андрій Демченко.
За його словами, на приватній землі без дозволу власника неможливо встановлювати інженерні загородження та споруди, прокладати дороги для прикордонних нарядів, розміщувати засоби контролю та спостереження.
По деяких ділянках досі тривають суди, прокуратура намагається повернути державі раніше незаконно приватизовані землі.
Окремо ведеться робота щодо передачі прикордонникам земель природно-заповідного фонду – це трохи більше 2 тисяч гектарів. Вилучення цих ділянок – теж складний бюрократичний процес, до якого залучаються центральні органи влади.
Що з цим робити
Крапку у цій “вічній” проблемі мав би поставити закон, ухвалений 24 лютого 2023 року. Його внесли 40 депутатів Ради на чолі з колишнім прикордонником Східного управління, а нині депутатом від “Слуги народу” Юрієм Здебським. Їхня ініціатива була проста і максимально ефективна в теорії – на час війни землю для потреб прикордонників можна забирати без дозволу землекористувачів.
Здавалося б, українські прикордонники отримали в свою руки всі необхідні інструменти, щоб нарешті взяти під контроль прикордонні землі шириною 2 км на сході та півночі (на кордоні з Росією і Білоруссю) та 30-50 м – на заході. Але на практиці виявилося не все так легко.
“Цим законом ми закрили кордон”, – запевняє ВВС Здебський. Він впевнений, що після скасування воєнного стану приватні землі повернуться своїм власникам. “Закінчиться війна – віддадуть їм ці території, зариють окопи і будуть собі там садити все, що хочуть”.
Але самі люди не завжди готові чекати. Особливо – з настанням весняної посівної.
Один з офіцерів ЗСУ, що контролює процес облаштування ліній оборони на півночі, каже, що місцеві жителі невдоволені. Великих конфліктів поки вдається уникати, але не кожен погоджується з тим, що саме на його ділянці має бути викопаний окоп чи встановлений ДОТ (довготривала оборонна точка).
“Облаштуванням займаються зазвичай цивільні підрядники. Але оскільки зараз зводяться нові лінії фортифікацій, то це питання постане найближчим часом, коли люди будуть городи і поля засівати. Мені самому цікаво, як це вирішиться”, – розповідає нам військовий.
Місцева влада запевняє, що примусове вилучення земель ще опрацьовують. “Це питання потребує часткового врегулювання, над цим зараз всі відповідні служби працюють. Але це не заважає будувати фортифікації на Чернігівщині сьогодні”, – сказав ВВС очільник Чернігівської обласної військової адміністрації В’ячеслав Чаус.
АВТОР ФОТО,ОПЕРАТИВНЕ КОМАНДУВАННЯ “ПІВНІЧ” Підпис до фото, На Чернігівщині, так само як і на інших ділянках кордону з РФ і Білоруссю, з початку весни стрімко почали зводити лінії оборони. Фортифікації будують також і на приватних землях
“На сьогодні будівництво фортифікаційних споруд виконується за планом і перешкод з боку населення і бізнесу немає”, – наголошує він.
Але ми з’ясували, що не скрізь ситуація спокійна. За даними ВВС Україна, в деяких регіонах вже зафіксовані випадки суперечок власників земельних ділянок з військовослужбовцями, які зводять оборонні фортифікації. Люди погрожують виходити на акції протесту через те, що на їхніх землях держава будує інженерні споруди.
Наші джерела в правоохоронних структурах стверджують, що з “особливо незговірливими” землевласниками вже працює прокуратура. За деякими даними, вона отримала непублічну вказівку від влади активізувати це питання ще наприкінці минулого року.
І хоча влада публічно не заявляла про активізацію цієї роботи, але останнім часом новини про вилучення прикордонних земель стали все частіше з’являтися на сайтах регіональних прокуратур.
Наприклад, Харківська обласна прокуратура повідомила 11 березня, що через суд домоглася повернення до держвласності 24,3 гектара, а 14 березня – ще 16 гектарів земель, розташованих вздовж україно-російського кордону.
Про аналогічні рішення повідомляли також Чернігівська і Сумська прокуратури.
Україна не готувалася до вторгнення Росії, а тому не дбала про серйозне облаштування своїх кордонів, вважають в опозиції.
Депутатка “Європейської солідарності”, член комітету з нацбезпеки Ірина Фріз каже: “Загрози очевидні й відсутність фортифікацій по всій лінії кордону несе не лише безпековий ризик, а й здатна завдати шкоду національній безпеці”.
За її словами, не всі мешканці прикордоння ставляться до ситуації з розумінням і готові віддати свої землі державі, тому потрібні рішучі дії влади. Вона категорично відкинула пояснення уряду, що позбутися “приватного кордону” заважає війна та відсутність фінансування.
“Наголошу, що президента Зеленського наші партнери попереджали задовго до початку вторгнення, а перші предметні розмови про реальну загрозу почалися ще за рік. Але, тим не менш, навіть маючи всю повноту влади в країні, команда Зеленського не здійснила належну підготовку фортифікаційних споруд на найбільш вразливих напрямках. Це коштувало нам багатьох життів цивільних та військових”.
Владу закликають взяти на себе відповідальність і вирішити це питання. Повномасштабне вторгнення Росії триває вже третій рік, і сьогодні є законодавчі механізми для повернення приватних земель державі. Питання тільки в тому, чи є на це політична воля.
Мінсоцполітики з посиланням на дані Інституту демографії надало прогноз чисельності населення України. За оцінкою інституту, до 2041 року населення може зменшитися до 28,9 млн осіб, а до 2051 року – до 25,2 млн.
І це надзвичайно оптимістичний прогноз – багато аналітиків очікують скорочення до 25 млн набагато раніше 2051 року. Два воєнні роки призвели до колосальних людських втрат як серед мирного населення, так і серед військових. Оцінити ці втрати можна буде тільки після закінчення бойових дій у країні.
Ба більше, у воєнний час середня тривалість життя в Україні скоротилася з 66,4 року для чоловіків і 76,2 року для жінок 2020 року до 57,3 і 70,9 2023 року. Тобто, чоловік в Україні втратив у середньому понад 9 років життя (за тривалістю життя чоловіків Україна вже конкурує з найзлиденнішими країнами Африки), а жінка – понад 5 років, і в чоловіків майже не залишилося шансів дожити до пенсії. Мігрували понад 6 млн жінок і дітей, а народжуваність із 2021 року знизилася на 45%.
І справді, Україна переживає жахливу демографічну кризу. Причина такого стану справ не тільки в колосальних втратах на фронті, а й у тому, що більшість біженців на батьківщину не повернуться, а це мільйони людей. Багато з них отримали роботу, документи, громадянство інших країн, де для них було створено комфортні умови, яких немає в Україні. Та й сам Захід, як зазначає заступник директора українського державного Інституту демографії та проблем якості життя Олександр Гладун, повертатиме біженців неохоче: “У сучасній Європі демографічна ситуація також не дуже хороша, тому вони зацікавлені в українцях. І, найімовірніше, у більшості країн буде політика, спрямована на те, щоб їх залишити, зважаючи на нинішні активні дії щодо їхньої адаптації”.
Водночас в Україні спостерігається різке старіння населення, а відтік молодих і працездатних громадян триває. Скептики вже зазначають, що Україна – нація, яка вмирає і не може дозволити собі затягувати бойові дії.
Суд у Волинській області засудив до 5 років позбавлення волі з відтермінуванням на 2 роки жительку області, яка була адміністратором телеграм-каналу про повістки.
Мешканка області вела канал “Волинь погода”, у якому повідомляла про місця видачі повісток. У судовому рішенні наводяться подробиці розслідування. У документі йдеться, що на канал було підписано 22,3 тисячі осіб. За допомогою чат-бота, в який користувачі каналу слали місця видачі повісток, адміністраторка каналу отримувала інформацію про місця видачі повісток і публікувала ці повідомлення.
“Обвинувачена, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді перешкоджання законній діяльності військового формування щодо забезпечення комплектування особовим складом Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період”, – ідеться в рішенні суду.
Серед повідомлень із телеграм-каналу, які поставили за провину адміністратору, наводяться такі: “епіцентр – облава”, “глобус – два військових без поліції знову на лоха людей смикають”, “троє ухильників в оливковій формі пишуть молодому хлопцю”.
Також у вироку зазначено, що публікація місць і часу вручення повісток громадянам військовослужбовцями “досягла своєї злочинної мети – надання можливості уникнення особами призовного віку призову на військову службу та перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період”.
У підсумку суд засудив обвинувачену до 5 років позбавлення волі. Обвинувачена визнала свою провину, пішла на угоду зі слідством і отримала умовний термін 2 роки.
В Україні надзвичайно теплі дні як для кінця березня-початку квітня. У Києві 31 березня був найтеплішим день за понад 140 років. Температура повітря прогрілась до 24°C.
Рекордну плюсову температуру зафіксували у Львові + 23,5°С, і у Рівному +26,2°С.
Хоча ще нещодавно у деяких областях вночі були заморозки до -1 °С.
При цьому країну накрив пил із Сахари.
Чому це відбувається і якою буде погода у квітні, з’ясовувала ВВС Україна.
Теплі маси
За останні кілька днів до України інтенсивно надійшло тепло з південно-західних широт, тому були такі високі температури, пояснює теплий кінець березня і початок квітня синоптикиня Українського гідрометеорологічного центру Наталя Птуха.
В цей час в Україні було поле підвищеного тиску, тому була малохмарна погода.
“А коли погода малохмарна і це весна, то у нічні години достатньо часу, щоб повітряні маси вихололи. Коли немає хмар, вночі повітря швидко вихолоджується. Бо хмари відіграють роль такої умовно ковдри для приземного шару повітря. Якщо хмар немає, то тепло інтенсивно вивільняється”, – говорить синоптикиня.
Тому ночі були холодними. Хоча вже 1 квітня температура вночі значно підвищилася.
За прогнозами Наталі Птухи, така тепла погода протримається до 2 квітня. А вже з 2 квітня поступово прийде похолодання. На заході країни почнуться дощі і грози.
“Відбудеться перебудова синоптичних процесів. Будуть переважати повітряні маси вже не з півдня, а із заходу. Ця повітряна маса зіб’є ці високі температури”, – прогнозує пані Птуха.
АВТОР ФОТО,UNIAN
У середу, 3 квітня, дощ прогнозують у північних областях, у четвер, 4 квітня, – у центральних регіонах.
Проте похолодання буде не критичним. Навпаки температура повернеться до середніх показників квітня.
Тепла у +20 °С вже не буде, прогнозують у Укргідрометцентрі.
Починаючи з вівторка, 2 квітня, показники температури поступово знижуватимуться до +11°С та до +16 °С.
Наприкінці тижня, 4-5 квітня, температура буде у межах +10 та +16 °С. На Закарпатті буде 13-19 °С.
Пил із Сахари
АВТОР ФОТО,EUMETSAT Підпис до фото, Привнесення пилу з Сахари видно на супутниковому знімку з платформи EUMETSAT
Разом з теплом з південних широт до України прийшов і пил з пустелі Сахара.
Мешканці західних областей могли спостерігати це ще вчора, а сьогодні пил пошириться на більшість областей України. Небо буде тьмяним.
“Так збіглось, що на шляху цих теплих повітряних мас з південних широт відбулось підняття цього пилу з півночі Сахари”, – говорить синоптикиня.
Більша частина цього пилу осіла у Середземному морі та на Балканах.
До України дійшли вже дрібнодисперсні частинки, що виражається запиленістю неба.
Йдеться про явище саме запиленості й імли, а не про пилову бурю, наголошує експертка.
Людям радять зараз менше перебувати на відкритому повітрі, зачиняти вікна, адже пил може бути шкідливим для літніх людей, з респіраторними захворюваннями, та для дітей.
“Наше запилення повітря – це відголоски справді піщаної далекої бурі, пояснює синоптикиня Наталя Діденко і деталізує – Пилова буря – це коли тривалий час дме сильний вітер, пересушується грунт, тоді вітер і ганяє масштабними просторами пилюку, грунт, піщинки”.
В Україні найчастіше пилові бурі виникають на півдні та південному сході.
Бувають винятки і масштабніші поширення.
Така запиленість буде лише 1 і 2 квітня. З дощами вона зникне.
“Таке явище час від часу трапляється, хоча доволі рідко. Раз на кілька років до України може надходити пил із Сахари. Звичайно є певна кореляція цього з загальними процесами потепління, але сказати, що конкретно цей випадок – це наслідок глобального потепління, не можна. Таке було і раніше у різних масштабах. Нічого надзвичайного зараз не відбувається”, – вважає синоптикиня Українського гідрометеорологічного центру.
Яким буде квітень?
АВТОР ФОТО,ВВС
За прогнозами синоптиків, квітень передбачається не спекотним. Температуру прогнозують ближче до середніх показників місяця – 8-13 градусів.
Можливо лише у західних, Вінницькій та в Одеській областях буде на 1-1,5 градуса вище за норму.
Перші дні квітня будуть теплішими, а далі температура дещо знизиться.
2 квітня у Києві буде мінлива хмарність, уночі без опадів, вдень місцями невеликий дощ.
Температура повітря вночі у столиці буде від +14 до +12 градусів, удень – +21 та +23 градуси.
Також 2 квітня в Україні прогнозують сильний вітер – вночі в західних областях та вдень майже по всій території Україні пориви до 15-20 м/с, на високогір’ї Карпат 25-30 м/с.
Вересень 2023-го у Києві став найтеплішим за останні 142 роки.
Якою буде погода в Україні через пів століття, які нові звірі, рослини, явища та хвороби з’являться, читайте у матеріалі ВВС – Іспанія чи Австралія. Як зміниться клімат України через 50 років.
Останнє опитування, проведене соціологічними агентствами в Україні, виявило досить суперечливе ставлення громадян до можливості мобілізації в разі загрози для країни. Згідно з результатами опитування, 54% українців виявили готовність “зрозуміти ухилянтів” у випадку потреби у військовій службі, що, за словами експертів, є “вагомим викликом” для держави.
На думку понад половини українців, до осіб, які не хочуть мобілізуватися, можна поставитися “із розумінням”. Причому у даному питанні найбільша лояльність у мешканців півдня України. Такі результати показало опитування Інституту соціальної та політичної психології НАПН України з Асоціацією політичних психологів України, які презентували в агентстві “Інтерфакс-Україна”.
Зазначається, що 53,9% респондентів висловили згоджу з твердженнями, що “тих, хто ухиляється від мобілізації, можна зрозуміти”, оскільки “ніхто не хоче помирати”. 17,2% з цим не згодні і близько 29% не змогли дати конкретної відповіді.
Причому ухилянтів готові зрозуміти понад 70% мешканців південних областей, які взяли участь в опитування.
Разом з цим 43% українців заявили про відчуття сорому за чоловіків, які не поспішають вступати до лав Збройних сил. Результати дослідження свідчать, що на півдні України таких майже половина.
За словами соціологів, в Україні до мобілізації ставляться вкрай неоднозначно, що можна вважати “вагомим викликом для воєнно-політичного керівництва держави”.
Соцопитування було проведено у період з 1 по 15 березня методом очних (face-to-face) інтерв’ю, в ньому взяли участь 2000 респондентів віком від 18 років і старше на підконтрольній Україні території. Показник похибки вибірки складає 3,2%.
Верховна Рада України 30 січня поточного року почала розгляд законопроєкту про мобілізацію, спрямованого на врегулювання законодавства у сфері призову під час воєнного стану. Автори документа пропонують запровадити повістки через електронний кабінет призовника, знизити призовний вік до 25 років, передбачити терміни для демобілізації, запровадити добровільну мобілізацію для осіб, позбавлених волі, обмеження для ухилянтів, заборонити державну службу без проходження військової підготовки тощо.
7 лютого депутати ухвалили законопроєкт № 10449 про посилення мобілізації в першому читанні. При цьому до другого читання нардепами було подано понад 4000 поправок.
27 лютого парламентський комітет з питань нацбезпеки почав розглядати ці поправки до законопроєкту.
29 березня оборонний комітет ВР завершив розгляд усіх 4269 правок до законопроєкту про мобілізацію. За словами нардепа Ярослава Железняка, документ буде винесено на голосування у другому читанні через два тижні.
Згідно з технічним регламентом, що був затверджений після введення військового стану, імпорт пального з Білорусі та Росії, а також юридичним особам з цих країн, є забороненим. Проте виявлено, що українські компанії могли бути залучені до схем, які передбачали постачання білоруського пального через Латвію та Естонію за допомогою підроблених документів.
Про це йдеться у розслідуванні білоруського “Радыё Свабода”. Журналісти повідомляють, що українські компанії використовували підроблені литовські сертифікати для ввезення палива з Латвії та Естонії.
Схема постачання палива.
За даними Української енергетичної митниці, з 29 грудня 2022 року по 4 січня 2023 року компанія “Юма Трейд” перемістила з Естонії в Україну 50,3 тонни дизельного палива. Реєстрацію було проведено на підставі сертифіката якості литовської компанії Orlen Lietuva.
Однак згодом виявилося, що литовська компанія такого сертифікату не видавала. Згідно з митними документами, з 29 грудня 2022 року до 1 березня 2023 року підприємство за документом, “отриманим незаконним шляхом”, ввезло майже 300 тонн дизельного пального невідомого походження з невідомими фізико-хімічними характеристиками. За кожну таку поставку директору української компанії накладався штраф у розмірі 50% ціни нафтопродуктів.
“Згідно з низкою рішень українських судів, компанія Orlen Lietuva знала про використання своїх підроблених сертифікатів, проте невідомо, чи зверталася вона з проханням про розслідування до литовських правоохоронних органів. У компанії не відповіли на запитання”, – заявляють журналісти.
При цьому, за їх даними, перевезенням палива в порти Балтики займалися кіпрські компанії, одна з них – Balticpetroleum LTD, зареєстрована в Лімассолі (Кіпр) на ім’я громадянина Латвії Армандса Садаускаса. За даними латвійських ЗМІ, він також контролював нафтові термінали, де оформлювалися митні документи. Коли Латвія дізналася про такий спосіб постачання палива з Росії, компанії почали стверджувати, що вони здійснювалися за попередніми контрактами, а пізніше – з Казахстану.
Білоруське паливо, як встановили журналісти, доставлялося морем з естонського порту Мууга до латвійського порту Рига, де воно зберігалося та перероблялося на території вільної економічної зони ТОВ Pars Terminals.
Для перевезення використовувалися танкери як під російським прапором, і під прапором інших країн, зокрема Мальти. У порту Риса нафтопродукти перевантажувалися в бензовози чи автомобільні цистерни, які транспортувалися в Україну автомобільним транспортом.
В Естонію дизель возили залізницею, але з 1 січня 2023 року державне підприємство Operail оголосило про припинення таких перевезень. “З 1 січня 2023 року Operail не перевозитиме вантажі з Росії та Білорусії, але ми продовжуємо перевозити вантажі з інших країн через Росію та Білорусь”, – йдеться в офіційному повідомленні компанії.
Судові рішення, штрафи та компанії.
За даними розслідувачів, один із районних судів Києва оштрафував керівника українського ТОВ “ЮМА Трейд” на 1042664 гривень за порушення митних правил ввезення дизельного палива з метою реалізації на території України. Ці рішення та супровідні штрафи важливі, оскільки вони свідчать про порушення законодавства та негативні наслідки для українських компаній, які, ймовірно, взяли участь у схемі.
Українська компанія “Юма Трейд” зі статутним капіталом 10 тис. гривень працює на українському ринку з 7 червня 2018 року. За передвоєнний 2021 рік, дохід компанії становив 18 031 300 гривень. Після початку війни він зріс майже вдвічі – до 39 146 200 гривень у 2022 році. Проте у 2023 році чистий прибуток знову знизився – до 234 600 гривень. Кількість працівників компанії також зменшилася з шести у 2021 році до двох у 2023 році.
В Україні також почали створюватись невеликі компанії-посередники у сфері постачання паливом. Так, розслідувачі заявляють, що у Рівненській області з’явилося ТОВ “Пронафта”, у Дніпропетровській – ТОВ “Крейнлайт”, у Тернопільській – ТОВ “Джі Ойл”, у Львівській – ТОВ “Вест Ойл Газ Трейдінг” та ТОВ “Карпатська паливна компанія”. Загалом, за даними розслідування, в Україні зареєстровано близько 14 тис. підприємств, основним видом діяльності яких є оптова торгівля нафтопродуктами у суміжних з країною Білорусь територіях.
Порушення законодавства у сфері постачання палива стали проблемою, що потребує негайної реакції. Проведення ретельного розслідування та вжиття заходів для попередження подібних випадків у майбутньому є надзвичайно важливими для забезпечення безпеки та економічної стабільності.
Українські компанії використовували ці схеми, порушуючи законодавство. Судові рішення та дослідження показують, що сертифікати були підробленими, а поставки палива могли мати російське або білоруське походження. Ця ситуація має потенційні наслідки для безпеки та економіки країни, тому важливо провести ретельне розслідування та вжити заходів для попередження подібних випадків у майбутньому.
Уряд України прийняв важливе рішення, спрямоване на захист вразливих категорій внутрішніх переселенців. Згідно з новими змінами до Порядку формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання ВПО, ухваленими Кабінетом Міністрів України, виселення з тимчасового житла цих груп громадян тепер заборонено, згідно з Постановою КМУ від 29 квітня 2022 року №495.
Про це повідомляє офіційний канал Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
Ця постанова має на меті надати окремим категоріям ВПО додаткові гарантії щодо недопущення примусового виселення їх із житла для тимчасового проживання в період дії військового стану та протягом 6 місяців після його припинення або скасування.
Таким чином, на внутрішніх переселенців, які належать до вразливих категорій громадян, не поширюватиметься обмеження за строком проживання, передбачене абзацом восьмим частини 1 статті 9 Закону України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб”.
Зазначається, що зміни спрямовані на посилення гарантій правового та соціального захисту внутрішньо переміщених осіб.
Проект відповідного документу розробило Мінреінтеграцію на виконання Закону України від 8 листопада 2023 року № 3446-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб” щодо деяких питань забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом для тимчасового проживання”.
У 2023 році Національна поліція України зареєструвала понад 291 тисячу фактів домашнього насильства. Це на 20% більше, ніж у 2022 році. Кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень збільшилася на 80%, а адміністративних правопорушень – на 36%.
Аналітичний центр МВС прогнозує на 2024 рік зростання кримінальних правопорушень до 30%, а адміністративних до 21%.
Однак, уже протягом лише двох місяців 2024 року в Україні зареєстровано на 56% більше кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством, а адміністративних – на 21% більше, ніж у 2023 році.
При цьому Рада і МВС пропонують, у зв’язку з цим, лише посилити відповідальність за вчинення домашнього насильства або насильства за ознакою статі. Якщо відповідальність буде такою самою, як у випадку мужика, який бив в обличчя дружину і доньку, не з’явився до суду і отримав штраф у 170 грн, то ефекту від її посилення буде нуль.
Але заходів щодо реабілітації та соціальної інтеграції людей з ПТСР ніхто не пропонує, починати мирні переговори і закінчувати війну, щоб припинити потік агресії, людей з ПТСР, моральних інвалідів і психічно неспроможних людей, теж ніхто не пропонує.
ВАСК виніс вирок першому заступнику міського голови Анатолію Орловському (обіймав посаду у 2014-2020). Повідомляють, що він пішов на угоду зі слідством. Орловського засудили до 4 років і 6 місяців позбавлення волі, але після змінили покарання на три роки умовно без конфіскації майна.
Чиновника визнали винним за статтею ч. 5. ст. 191 КК – привласнення, розтрата майна. 191 КК – привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Йдеться про справу щодо заволодіння майном КП “Міжнародний аеропорт “Одеса”” вартістю 118 млн грн і доходом від його десятирічної діяльності в розмірі понад 2,5 млрд грн.
Серед підозрюваних – бізнесмени Борис Кауфман і Олександр Борухович (Грановський), колишній мер Одеси Олексій Костусєв і ексгендиректор аеропорту Олексій Кочанов.
Як встановило слідство, у 2011 році Кауфман і Грановський організували схему заволодіння майном одеського аеропорту. Для цього зареєстрували ТОВ, яке мало заснувати спільне товариство з Одеською міською радою, з розподілом часток 75% і 25% відповідно. Однак на ділі фігуранти мали намір отримати у власність і приватизувати майновий комплекс аеропорту.
Костусєв забезпечив згоду депутатів міськради, запевнивши їх, що співзасновник інвестуватиме в розвиток аеропорту. Також мер вчинив службове підроблення, що надавало підконтрольній фірмі право утворювати спільне з міськрадою товариство без конкурсу.
