Daypolitico

Категорія: ВАЖЛИВО

  • Другий день під ударами: Росія знову атакувала вокзал Дніпра, є поранена

    Другий день під ударами: Росія знову атакувала вокзал Дніпра, є поранена

    Російські війська продовжують атакувати залізничну інфраструктуру Дніпра. Увечері 30 жовтня окупанти завдали кількох ударів по території вокзалу, який напередодні став місцем трагедії з 15 загиблими. Цього разу пасажирів і залізничників завчасно евакуювали до укриттів. Водночас унаслідок атаки в місті виникла пожежа та постраждала жінка.

    Про повторний обстріл повідомила «Укрзалізниця». Інформацію про наслідки російської атаки підтвердив начальник Дніпропетровської обласної військової адміністрації Олександр Ганжа.

    За даними залізничної компанії, після оголошення повітряної небезпеки людей оперативно спрямували до укриттів. Завдяки завчасній евакуації, за попередньою інформацією, серед пасажирів і працівників вокзалу постраждалих немає.

    На підземних рівнях залізничного вокзалу облаштували спеціальні зони для тривалого перебування людей. Пасажирів закликають залишатися там до офіційного відбою повітряної тривоги.

    Попри складну ситуацію, залізничники продовжують координувати рух поїздів та організовувати відправлення пасажирів після стабілізації безпекової ситуації.

    В «Укрзалізниці» наголосили, що безпека людей залишається головним пріоритетом. Саме тому рух окремих поїздів можуть затримувати, якщо існує загроза повторних ударів.

    Для пасажирів, які вирішили відкласти поїздку, компанія передбачила можливість повернення квитків зі 100% компенсацією їхньої вартості.

    Близько 18:00 голова Дніпропетровської ОВА Олександр Ганжа повідомив, що внаслідок нової російської атаки виникла пожежа.

    Також відомо про поранену жінку. Постраждалу доправляють до лікарні для надання необхідної медичної допомоги.

    Наразі не уточнюється, де саме перебувала жінка в момент удару та які травми вона отримала.

    Інформація про пошкодження об’єктів інфраструктури та остаточні наслідки обстрілу встановлюється.

    Нова атака відбулася після надзвичайно трагічних подій 29 жовтня, коли російський реактивний безпілотник влучив у платформу залізничного вокзалу Дніпра.

    На момент удару поблизу перебував пасажирський поїзд №866 сполученням Дніпро — Запоріжжя. Унаслідок вибуху загинули пасажири та працівники залізниці, ще низка людей дістала тяжкі поранення.

    Спочатку повідомлялося про 13 загиблих, однак згодом кількість жертв зросла до 14.

    Уранці 30 жовтня стало відомо про смерть 40-річного чоловіка, який перебував у лікарні після російського удару. Медики боролися за його життя, проте отримані травми виявилися несумісними з життям.

    Таким чином, кількість загиблих унаслідок атаки 29 жовтня зросла до 15 людей.

    Станом на ранок п’ятниці в лікарнях Дніпра залишалися 11 постраждалих. Шестеро з них перебували у тяжкому стані, зокрема 11-річний хлопчик.

    Після трагедії в Дніпрі оголосили День жалоби.

    Водночас удари по залізничному вокзалу відбуваються на тлі масштабних проблем з електропостачанням у регіоні.

    Як раніше повідомляла «Ненька інфо», після російських атак понад 190 тисяч споживачів Дніпропетровщини залишалися без електроенергії, а в області запровадили аварійні відключення.

    Через пошкодження енергетичної інфраструктури у Дніпрі виникали перебої з роботою громадського транспорту, зокрема метро, трамваїв і тролейбусів.

    Енергетики працюють над відновленням електропостачання, проте ситуацію ускладнюють повторні російські обстріли та значні пошкодження обладнання.

    Після удару по вокзалу 29 жовтня «Укрзалізниця» також повідомила про необхідність перегляду протоколів безпеки та порядку евакуації пасажирів під час повітряних атак.

    У компанії пояснювали, що перед попереднім ударом на вокзалі оголосили тривогу та попередили про підвищений рівень небезпеки. Однак частина пасажирів залишалася поблизу поїзда.

    Залізничники заявили, що детально аналізуватимуть обставини трагедії, щоб удосконалити механізми захисту людей.

    Під час нової атаки 30 жовтня евакуацію провели завчасно, що, за попередніми даними компанії, дозволило уникнути поранень серед пасажирів і працівників вокзалу.

    Водночас повторні удари демонструють, що загроза для транспортної інфраструктури Дніпра залишається високою.

    Пасажирів закликають стежити за повідомленнями «Укрзалізниці», враховувати можливі затримки поїздів і не залишати укриття під час повітряної тривоги.

    Станом на 18:00 30 жовтня відомо про повторну атаку на вокзал Дніпра, пожежу та одну поранену жінку. За попередньою інформацією «Укрзалізниці», пасажири та залізничники не постраждали завдяки своєчасній евакуації.

    Остаточні масштаби пошкоджень та наслідки російських ударів уточнюються.

  • 54 години без обстрілів: в окупованих Олешках готують масштабну операцію

    54 години без обстрілів: в окупованих Олешках готують масштабну операцію

    У тимчасово окупованих Олешках Херсонської області вже понад дві доби діє режим припинення вогню, який Україна та Росія погодили за міжнародного посередництва. Станом на ранок 29 жовтня перемир’я тривало 54 години, а порушень досягнутих домовленостей, за інформацією українського омбудсмана Дмитра Лубінця, не зафіксували. Тим часом сторони готуються до найважливішого етапу гуманітарної операції — доставки продовольства й медикаментів та організації евакуації цивільного населення. Перший гуманітарний вантаж планують доправити до міста вже у п’ятницю, 30 жовтня.

    Про це повідомив Дмитро Лубінець. За його словами, наразі триває розмінування маршрутів, якими повинні рухатися гуманітарні групи. Паралельно формується вантаж із допомогою для жителів міста, які протягом тривалого часу залишалися фактично відрізаними від повноцінного постачання найнеобхідніших речей. Омбудсман наголосив, що українська сторона постійно координує виконання домовленостей із російською уповноваженою з прав людини Яною Лантратовою.

    Режим тиші розпочався 27 жовтня о 03:00 за київським часом і, відповідно до погодженого графіка, має тривати до 22:59 1 листопада. Головна мета тимчасового припинення бойових дій — забезпечити безпечний доступ гуманітарних працівників до окупованого міста та створити умови для добровільного виїзду людей, насамперед літніх, хворих і маломобільних мешканців. Водночас про завершення розмінування, фактичне прибуття вантажу чи початок масової евакуації станом на ранок 29 жовтня ще не повідомляли.

    Унікальність ситуації полягає в тому, що домовленості щодо Олешок стали одним із небагатьох випадків за час повномасштабного вторгнення, коли Україна та Росія погодили тимчасове припинення бойових дій на визначеній ділянці фронту саме для проведення гуманітарної місії. До переговорів долучилася перша леді США Меланія Трамп, яка, за повідомленням Білого дому, допомогла узгодити параметри операції.

    За інформацією Білого дому, спочатку припинення бойових дій планували запровадити 29 жовтня. Однак згодом сторони домовилися розпочати його на два дні раніше та розширити територію дії домовленостей, щоб полегшити пересування гуманітарних конвоїв. Росія також публічно підтвердила згоду на проведення операції. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявляв, що цивільним, які бажають залишити місто, мають забезпечити можливість виїзду.

    Водночас гуманітарна ситуація в Олешках залишається критичною. Місто перебуває під російською окупацією з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. До великої війни там проживали приблизно 24 тисячі людей, проте нині кількість мешканців скоротилася в десятки разів. За оцінкою Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, яку наводить The Washington Post, у місті залишаються близько 1700 людей, серед них приблизно 50 дітей. Значну частину населення становлять літні люди, які не можуть самостійно залишити небезпечну територію.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про наміри України винести гуманітарну катастрофу в Олешках на Генеральну Асамблею ООН. У вересні українська влада намагалася привернути увагу міжнародних партнерів до становища мешканців, які місяцями залишалися без нормального доступу до продовольства, питної води та медикаментів. Тоді, за оцінками місцевої військової адміністрації, у самому місті могли перебувати близько двох тисяч цивільних. Водночас омбудсман наводив більшу цифру — понад шість тисяч людей, враховуючи прилеглі населені пункти.

    Становище жителів суттєво погіршилося після підриву російськими військами Каховської гідроелектростанції у червні 2023 року. Масштабне затоплення зруйнувало частину житлової забудови, пошкодило інфраструктуру та позбавило місто стабільного водо- й електропостачання. Згодом до цих проблем додалися мінування доріг, небезпека атак безпілотників і фактична ізоляція від регулярної гуманітарної допомоги. За даними The Washington Post, деякі жителі були змушені виживати завдяки залишкам домашніх запасів, овочам із городів та іншим обмеженим джерелам харчування.

    Підготовка евакуації залишається не менш складною, ніж доставка гуманітарних вантажів. Як з’ясувала «Українська правда», до списків на виїзд уже записалися кілька сотень людей. Частина заявок надходить від родичів, які перебувають на підконтрольній Україні території або за кордоном та намагаються допомогти своїм близьким залишити окупацію. Волонтери також отримують прохання евакуювати домашніх тварин, яких люди не хочуть залишати напризволяще.

    При цьому головною проблемою залишається маршрут евакуації. Згідно з документами домовленості, описаними «Українською правдою» з посиланням на Fox News, один із передбачених варіантів передбачає вивезення цивільних через російську територію. Зокрема, йдеться про переміщення людей з Олешок до Анапи, а звідти — літаком до білоруського Гомеля. Однак станом на ранок 29 жовтня офіційного підтвердження початку перевезення людей за цим маршрутом не було.

    Українська сторона неодноразово висловлювала занепокоєння тим, що Росія може використати гуманітарну операцію для інформаційних маніпуляцій. Президент Володимир Зеленський раніше застерігав, що російська влада може намагатися спрямувати евакуйованих на власну територію та не забезпечити їм реального вибору подальшого місця перебування. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга також попереджав про можливе використання евакуації у пропагандистських цілях.

    Окрему увагу привернула участь американських журналістів. 29 жовтня Меланія Трамп оголосила, що четверо представників телеканалу Newsmax працюватимуть безпосередньо в Олешках разом із представниками українських і російських гуманітарних організацій. За її словами, завдання журналістів — незалежно документувати перебіг операції та фіксувати виконання домовленостей. Водночас сам факт присутності медійників не замінює незалежного міжнародного механізму контролю за дотриманням прав цивільного населення.

    Особливої уваги заслуговує й роль американського радника Марка Бекмана, який бере участь у підготовці операції від команди першої леді США. Як повідомляє Kyiv Independent, 28 жовтня Бекман розповів, що російська сторона погодилася визнати Меланію Трамп посередницею переговорів. За його словами, саме російські військові запропонували прискорити початок перемир’я та розширити його географічні межі. Україна погодилася з такими змінами. Водночас це твердження ґрунтується на словах самого радника й не розкриває всіх деталей закритих переговорів.

    Професійна діяльність Бекмана раніше була пов’язана переважно з маркетингом, рекламою та медійними проєктами. Він є засновником агенції DMA United, яка співпрацювала з компаніями індустрії моди, спорту й розваг. Також Бекман брав участь у створенні документальної стрічки про Меланію Трамп. Його залучення до гуманітарних переговорів стало нетиповим прикладом участі приватного радника в міжнародній ініціативі, пов’язаній із бойовими діями.

    Водночас українські журналісти звертають увагу, що локальне припинення вогню може мати значення, яке виходить далеко за межі порятунку цивільних. За інформацією «Української правди», співрозмовники, залучені до організації перемир’я, розглядають операцію як практичну перевірку здатності двох армій виконувати домовленості про припинення бойових дій. Якщо такий механізм виявиться дієвим, у майбутньому його можуть спробувати застосувати й на інших ділянках фронту. Проте наразі це лише можливий сценарій, а не підтверджене рішення про нові перемир’я.

    Тим часом гуманітарні організації продовжують працювати над поверненням українців з окупованих територій. Раніше «Ненька інфо» писала про повернення 41 українця з окупації у серпні та вересні, серед яких були діти, підлітки й люди, що зазнавали переслідувань. Цей досвід свідчить, що евакуація не завершується перетином кордону: людям часто потрібні документи, житло, медична допомога, психологічний супровід і підтримка для повернення до нормального життя.

    Для жителів Олешок найближчі дні можуть стати визначальними. До завершення погодженого режиму тиші залишається обмежений час, протягом якого необхідно розмінувати маршрути, доставити гуманітарний вантаж і забезпечити добровільну та безпечну евакуацію охочих. Попри оптимістичні повідомлення про відсутність порушень перемир’я, успіх операції залежатиме насамперед від того, чи вдасться реально допомогти людям, які роками перебувають в ізоляції.

    Станом на ранок 29 жовтня підтверджено продовження режиму тиші та підготовку гуманітарної місії. Фактичне доставлення вантажу й завершення евакуації ще попереду. Саме результати цих заходів покажуть, наскільки ефективними виявилися досягнуті домовленості.

     

  • Бронь в обмін на мобілізацію: уряд пропонує бізнесу нові правила гри

    Бронь в обмін на мобілізацію: уряд пропонує бізнесу нові правила гри

    В Україні готують масштабний перегляд системи бронювання військовозобов’язаних, який може суттєво змінити відносини між державою, роботодавцями та армією. Кабінет Міністрів пропонує запровадити новий «суспільний договір», за яким підприємства зможуть зберігати право на бронювання працівників, але водночас братимуть на себе зобов’язання щодо регулярного поповнення Збройних сил України. Уряд розраховує, що такий механізм дозволить скоротити кількість зловживань, зберегти працездатність критично важливих галузей та створити умови для ротації військовослужбовців, які перебувають на фронті вже кілька років.

    Про це 26 жовтня заявив прем’єр-міністр Сергій Корецький під час Київського міжнародного економічного форуму, повідомляє «Інтерфакс-Україна».

    За словами очільника уряду, чинна система бронювання поступово перетворилася на механізм, яким користуються не лише підприємства, що справді забезпечують обороноздатність та життєдіяльність держави, а й компанії, які отримують статус критично важливих завдяки формальному виконанню економічних критеріїв.

    Проблема полягає в тому, що висока заробітна плата працівників, своєчасна сплата податків та відсутність заборгованостей перед бюджетом не завжди означають, що діяльність підприємства є незамінною для країни під час війни.

    Тому уряд має намір чіткіше розмежувати економічні показники компаній та їхню реальну критичність для держави.

    Корецький наголосив, що пріоритетними залишатимуться галузі, без яких неможливе функціонування держави та забезпечення оборони. Передусім це енергетика, оборонно-промисловий комплекс, зв’язок, житлово-комунальне господарство, логістика, продовольче забезпечення та фармацевтична сфера.

    За словами прем’єра, працівникам підприємств енергетичного та оборонного секторів не варто очікувати масового скасування бронювання. Він прогнозує, що понад 90–95% відповідних працівників зможуть зберегти захист від мобілізації.

    Водночас безумовне право на бронювання всього персоналу уряд планує переглянути. Для підприємств, яким необхідно зберегти більшу частку заброньованих співробітників, передбачають можливість окремого погодження через спеціальний Координаційний центр.

    Окрему увагу прем’єр приділив випадкам, коли підприємства формально працюють у критичних галузях, але фактично використовують відповідний статус для масового бронювання військовозобов’язаних.

    Як приклад він навів компанії, які можуть декларувати виробництво оборонної продукції, хоча реальні обсяги їхньої діяльності не відповідають кількості працівників, які отримали відстрочку.

    «Роблять три дрони, а заброньовані сотні людей», — описав такі випадки Корецький, уточнивши, що навмисно спрощує та перебільшує приклад для пояснення проблеми.

    За його словами, подібні ситуації спостерігаються не лише в оборонній промисловості, а й серед підрядних організацій та підприємств інших галузей.

    Щомісяця кількість нових бронювань збільшується на десятки тисяч. У виступі прем’єр навів орієнтовний показник близько 50 тисяч нових бронювань на місяць, наголосивши, що частина з них викликає питання щодо обґрунтованості.

    Уряд вважає, що без перегляду критеріїв така тенденція лише посилюватиметься, а бронювання дедалі частіше використовуватимуть як інструмент уникнення мобілізації.

    При цьому Корецький визнав, що запропоновані зміни самі по собі не вирішать усіх проблем комплектування Збройних сил.

    Вони мають стати лише першим кроком до формування ширшої моделі взаємодії держави, роботодавців та військовозобов’язаних.

    Головна ідея нового «суспільного договору» полягає в тому, щоб підприємства отримали можливість передбачувано планувати свою роботу та кадрові потреби, водночас беручи участь у забезпеченні армії людськими ресурсами.

    Зокрема, Кабмін розглядає механізм, за яким компанія зможе забронювати навіть 100% працівників, якщо регулярно та добровільно залучатиме певну частину персоналу до військової служби.

    За задумом уряду, роботодавці повинні будуть брати на себе визначені мобілізаційні зобов’язання, а громадяни — заздалегідь розуміти умови проходження служби.

    При цьому прем’єр наголосив на необхідності встановлення зрозумілих термінів військової служби та гарантій для людей, які добровільно долучатимуться до армії.

    Зокрема, обговорюється збереження за ними робочого місця та заробітної плати. Проте конкретного механізму таких гарантій, джерел фінансування та порядку їх реалізації поки не представлено.

    Корецький вважає, що за умови успішного запровадження такої системи держава зможе перейти до більш прогнозованого поповнення війська та зменшити залежність від примусових мобілізаційних заходів.

    Водночас прем’єр визнав, що запропонована модель є певною мірою ідеалістичною та потребує широких консультацій із бізнесом.

    Окремою причиною перегляду системи бронювання стала проблема ротації українських військовослужбовців.

    За словами очільника уряду, значна кількість захисників перебуває на фронті вже четвертий або п’ятий рік, нерідко маючи поранення та не розуміючи, коли отримає можливість повернутися до цивільного життя.

    Корецький наголосив, що держава повинна шукати механізми, які дозволять забезпечити армію новими військовослужбовцями без руйнування економіки.

    На його думку, нинішня ситуація, коли одні громадяни роками воюють, а інші намагаються отримати бронювання, потребує системного перегляду.

    Саме тому новий підхід має враховувати не лише економічні інтереси роботодавців, а й потреби військових у відпочинку, ротації та прогнозованих термінах служби.

    Водночас запровадження нового механізму бронювання саме по собі не означатиме автоматичної демобілізації військовослужбовців. Для цього необхідні окремі правові та організаційні рішення.

    Прем’єр також попередив, що Україна повинна враховувати можливе збільшення мобілізаційних ресурсів Росії.

    За його словами, Москва потенційно може залучити додатково від 300 до 500 тисяч людей. Цей сценарій він навів як ризик, до якого потрібно готуватися, а не як підтверджене рішення російського керівництва.

    Корецький зазначив, що без завчасної підготовки Україна може знову опинитися перед необхідністю ухвалювати термінові та непопулярні рішення.

    Тому уряд хоче досягти домовленостей із бізнесом ще до можливого загострення ситуації.

    Міністерство оборони та Міністерство економіки повинні спільно з представниками великого бізнесу й галузевих асоціацій напрацювати механізм нового «суспільного договору» до 1 грудня 2026 року.

    Передбачається, що відповідні консультації допоможуть визначити, які мобілізаційні зобов’язання можуть брати на себе підприємства, як саме вони виконуватимуться та за яких умов роботодавці зможуть зберігати повне бронювання персоналу.

    Наразі остаточні правила цього механізму не затверджені.

    Нагадаємо, що дискусія навколо перегляду бронювання триває вже кілька тижнів. Раніше «Ненька інфо» повідомляла про можливе скорочення квот для критично важливих підприємств.

    Тоді обговорювали зменшення максимальної частки заброньованих працівників оборонної промисловості та енергетики зі 100% до 85%. Для окремих комунальних підприємств також пропонували суттєві обмеження.

    Ці ініціативи викликали критику представників бізнесу та експертного середовища, які попереджали про можливе порушення роботи стратегічних підприємств.

    Згодом уряд почав розглядати пом’якшений варіант із максимальною часткою бронювання на рівні 95% для окремих критичних галузей.

    Про суперечки навколо нових квот та вимоги переглянути відповідні рішення «Ненька інфо» також писала раніше.

    Крім того, питання недобросовісного використання статусу критично важливого підприємства вже ставало предметом кримінальних розслідувань.

    Зокрема, «Ненька інфо» повідомляла про розслідування ДБР щодо виробника безпілотників, посадових осіб якого підозрювали в організації схеми фіктивного працевлаштування військовозобов’язаних для отримання бронювання.

    Водночас окремі випадки можливих зловживань не свідчать про незаконність усіх бронювань, які оформлюють українські підприємства.

    На тлі війни збереження кваліфікованих працівників залишається критично важливим для оборонних виробництв, енергетики, транспорту та інших сфер, без яких неможливо забезпечувати потреби армії й населення.

    Саме тому уряд намагається поєднати два завдання: не допустити зупинки стратегічних підприємств і водночас створити більш справедливий та прогнозований механізм комплектування війська.

    Станом на 26 жовтня новий «суспільний договір» перебуває на стадії розроблення. Конкретні умови для підприємств, порядок виконання мобілізаційних зобов’язань та механізм збереження повного бронювання мають визначити після переговорів із бізнесом.

    Отже, йдеться не про негайне скасування чинних відстрочок і не про вже затверджений обов’язок компаній відправляти певну кількість працівників до армії, а про запропоновану урядом модель, яку планують підготувати до 1 грудня.

  • Ракети для Patriot і NASAMS зависли без підпису Пентагону: Україна чекає майже місяць

    Ракети для Patriot і NASAMS зависли без підпису Пентагону: Україна чекає майже місяць

    Україна вже майже місяць не може отримати остаточне погодження на постачання американських ракет для систем протиповітряної оборони Patriot і NASAMS. Відповідне рішення досі очікує на підпис керівника Пентагону Піта Гегсета. На тлі регулярних російських ракетно-дронових атак Київ намагається прискорити передачу боєприпасів, необхідних для захисту українських міст та енергетичної інфраструктури.

    Про це 26 жовтня повідомив президент Володимир Зеленський після наради щодо військової допомоги від міжнародних партнерів та відновлення енергетики.

    За словами глави держави, питання забезпечення української протиповітряної оборони залишається одним із головних пріоритетів. Україна веде переговори одночасно зі Сполученими Штатами, європейськими союзниками та іншими країнами, які мають запаси ракет-перехоплювачів PAC-2 і PAC-3.

    Водночас рішення американської сторони щодо чергового постачання досі не завершене.

    «Протягом майже місяця очікуємо на підпис пана Гегсета щодо ракет для “Петріотів” та “Насамсів”», — заявив Зеленський.

    Президент доручив українським посадовцям повторно порушити це питання під час переговорів із Вашингтоном. Паралельно Київ продовжує шукати можливості отримати необхідні боєприпаси від інших партнерів.

    Затримка особливо чутлива через постійні російські атаки, під час яких противник застосовує балістичні та крилаті ракети, а також ударні безпілотники. Комплекси Patriot відіграють важливу роль у перехопленні складних повітряних цілей, зокрема балістики, тоді як NASAMS використовують для протидії іншим типам повітряних загроз.

    Обидві системи потребують регулярного поповнення запасів ракет. Без достатньої кількості перехоплювачів можливості української ППО залишаються обмеженими навіть за наявності самих зенітних комплексів.

    Під час наради також обговорили підготовку до наступного засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн», яке має відбутися в листопаді. Зеленський наголосив на необхідності пришвидшити виконання рішень про військову підтримку, які вже тривалий час перебувають на стадії погодження.

    Окрему увагу приділили відновленню української енергосистеми після російських обстрілів. Прем’єр-міністр Сергій Корецький доповів президенту про ремонтні роботи в регіонах та використання резервного обладнання.

    За словами Зеленського, енергетики працюють практично безперервно, а відповідальні міністерства мають забезпечити своєчасне поповнення матеріальних запасів для ліквідації наслідків нових атак.

    Таким чином, Україна одночасно намагається посилити протиповітряну оборону та відновити пошкоджену енергетичну інфраструктуру. Однак питання американських ракет для Patriot і NASAMS залишається невирішеним: за словами президента, необхідне погодження Пентагону Київ очікує вже майже місяць.

  • Ракети вже над містом, а тривоги немає: Ігнат пояснив небезпечні затримки попереджень

    Ракети вже над містом, а тривоги немає: Ігнат пояснив небезпечні затримки попереджень

    Українці іноді опиняються в небезпечній ситуації, коли вибухи під час російських ракетних атак лунають раніше, ніж спрацьовує сигнал повітряної тривоги. Особливо гостро ця проблема постає під час застосування балістичних ракет, які здатні долати великі відстані за лічені хвилини. У Повітряних силах ЗСУ підтвердили, що в окремих випадках Україна не отримує завчасних попереджень від міжнародних партнерів про запуск російської балістики. Через це цивільні мешканці можуть дізнатися про небезпеку вже під час удару, коли часу дістатися укриття практично не залишається.

    Про це розповів начальник управління комунікацій Командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат в інтерв’ю РБК-Україна, опублікованому 26 жовтня.

    За його словами, протягом останніх тижнів фіксували випадки, коли попередня інформація про запуск балістичних ракет із території Росії не надходила українській стороні вчасно. Одним із найбільш показових прикладів стала атака на Київ увечері 18 жовтня. Тоді російські війська здійснили кілька хвиль ракетних ударів, які тривали до ранку наступного дня. Під час першої хвилі, приблизно о 22:00, українські військові не отримали повідомлення від партнерів про застосування балістики.

    Ігнат пояснив, що остаточні причини відсутності попередження поки не встановлені. За його словами, це могли бути технічні обставини або інші чинники, які зараз спільно вивчають українські та іноземні фахівці. Головне завдання — з’ясувати, на якому етапі виникла проблема, та зробити все можливе, щоб подібні ситуації не повторювалися.

    Після першого удару російська армія здійснила ще три хвилі атак, які тривали приблизно до сьомої ранку. Під час наступних запусків необхідна інформація вже надходила, хоча час отримання попереджень відрізнявся. Представник Повітряних сил наголосив, що навіть кілька хвилин можуть мати вирішальне значення для порятунку людей. За цей час мешканці багатоповерхівок можуть встигнути спуститися з верхніх поверхів, залишити небезпечні приміщення або дістатися найближчого укриття.

    Схожі труднощі виникали й під час попередніх російських атак. Зокрема, 12 жовтня Росія завдала удару по Києву п’ятьма ракетами, які рухалися балістичними траєкторіями. Тоді українські радіолокаційні засоби зафіксували повітряні цілі вже під час атаки, а завчасної інформації про пуски не було. Унаслідок цього повітряну тривогу в столиці оголосили фактично одночасно з ракетним ударом. Раніше «Ненька інфо» повідомляла про реакцію президента Володимира Зеленського на відсутність попередження союзників. Глава держави тоді наголосив, що своєчасний обмін розвідувальною інформацією має критичне значення для захисту українських міст.

    Юрій Ігнат пояснив, що система виявлення повітряних загроз в Україні спирається одразу на кілька джерел інформації. Українські військові використовують власні розвідувальні можливості, радіолокаційні станції та дані, отримані від міжнародних партнерів. Наземні радари дозволяють виявляти повітряні цілі на значних відстанях, однак у випадку балістичних ракет цього не завжди достатньо для завчасного оповіщення. Через надзвичайно високу швидкість польоту такої зброї між її виявленням і можливим ударом можуть залишатися лише лічені хвилини.

    Саме тому особливо важливими є дані партнерської космічної розвідки. Спеціалізовані супутники можуть фіксувати теплове випромінювання під час запуску ракет і передавати інформацію про потенційну загрозу ще до того, як ціль потрапить у зону спостереження українських радіолокаційних засобів. Такий механізм використовується, зокрема, для попередження про запуски балістичних ракет та інших засобів ураження, які рухаються балістичними траєкторіями. Серед них Ігнат назвав «Циркони» та окремі ракети, які можуть застосовуватися із зенітних комплексів С-400.

    Після отримання інформації про загрозу відповідні українські структури оцінюють ситуацію та передають дані до системи оповіщення населення. У цьому процесі беруть участь Повітряні сили, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, органи цивільного захисту та інші відповідальні служби. Саме через ці механізми активуються сирени, гучномовці та повідомлення в мобільних застосунках. Проте навіть добре налагоджена система не може компенсувати втрату часу, якщо інформація про запуск надходить уже після того, як ракета подолала значну частину маршруту.

    Окремо представник Повітряних сил прокоментував роботу оновленого застосунку «Повітряна тривога», в якому українці можуть переглядати інформацію про окремі повітряні загрози. За словами Ігната, дані надходять із систем Повітряних сил, зокрема з комплексу «Віраж-планшет». У застосунку можуть відображатися ударні безпілотники, керовані авіаційні бомби та крилаті ракети. Водночас цивільним користувачам доступна лише частина інформації, оскільки повне розкриття даних про переміщення повітряних цілей могло б створювати додаткові ризики для оборони України.

    Балістичні ракети в застосунку не відображаються. Ігнат пояснив, що через їхню швидкість відстеження переміщення на карті не забезпечувало б цивільним достатньо часу для реагування. Інформація могла б з’являтися вже тоді, коли ракета наблизилася до цілі або навіть досягла її. Саме тому основним інструментом попередження населення про балістичну небезпеку залишаються офіційні сигнали повітряної тривоги.

    Представник Повітряних сил також визнав, що після запуску нових функцій застосунку виникали технічні труднощі. Через значну кількість одночасних звернень система зазнавала перевантажень, адже мільйони українців намагалися отримати інформацію про повітряну обстановку. За словами Ігната, ці проблеми вже вдалося усунути, хоча оновлені функції продовжують проходити практичну перевірку.

    Ще одним важливим питанням залишається співпраця України з іноземними розвідувальними структурами. Ігнат наголосив, що українська сторона отримує інформацію про повітряні загрози не лише від Сполучених Штатів. До відповідного обміну даними залучені також структури НАТО та інші союзники, серед яких Велика Британія, Франція й Німеччина. Водночас американські розвідувальні можливості залишаються важливою складовою міжнародної підтримки України, тому Київ розраховує на продовження співпраці з Вашингтоном.

    Повітряні сили не підтверджували, що затримки окремих повідомлень були навмисними або пов’язаними з політичними рішеннями партнерів. Наразі йдеться саме про встановлення причин конкретних випадків, коли необхідні дані не надходили вчасно. Водночас відсутність попередження про окремий запуск не означає, що Україна загалом втратила доступ до іноземної розвідки.

    Проблема раннього попередження стає дедалі важливішою на тлі регулярних комбінованих атак Росії, під час яких одночасно застосовують балістичні та крилаті ракети, а також ударні безпілотники. Раніше «Ненька інфо» розповідала про масштабну ракетно-дронову атаку РФ 8 вересня, яка продемонструвала складність протидії різним типам повітряних цілей. Під час таких ударів українські військові мають одночасно відстежувати численні загрози, організовувати протиповітряну оборону та забезпечувати своєчасне інформування цивільного населення.

    Попри технічні труднощі та залежність від міжнародного обміну інформацією, українські військові наголошують на необхідності максимально швидкого реагування на кожну загрозу. Саме тому Повітряні сили разом із партнерами аналізують випадки затримок та працюють над удосконаленням механізмів оповіщення.

    Для цивільних мешканців головне правило залишається незмінним: після оголошення повітряної тривоги необхідно якомога швидше пройти до укриття. Якщо часу дістатися захисної споруди немає, варто відійти від вікон і скористатися найбезпечнішим доступним місцем усередині будівлі. Водночас правило двох стін не забезпечує такого рівня захисту, як спеціально облаштоване укриття.

    Ситуація із запізнілими попередженнями показує, наскільки критичними можуть бути навіть кілька хвилин під час балістичної атаки. І хоча українські та іноземні фахівці продовжують з’ясовувати причини окремих затримок, у Повітряних силах визнають: головним завданням залишається забезпечення максимально раннього виявлення загрози, щоб українці мали більше часу для порятунку.

  • Мобілізація триватиме й у 2027 році: Зеленський подав до Ради нові законопроєкти

    Мобілізація триватиме й у 2027 році: Зеленський подав до Ради нові законопроєкти

    В Україні готуються вчергове продовжити воєнний стан і загальну мобілізацію. Президент Володимир Зеленський 26 жовтня вніс до Верховної Ради два законопроєкти, які передбачають збереження особливого правового режиму ще на 90 діб. У разі їх ухвалення парламентом воєнний стан і мобілізаційні заходи діятимуть до кінця січня 2027 року.

    Відповідні документи з’явилися на офіційному сайті Верховної Ради в понеділок, 26 жовтня.

    Йдеться про законопроєкт №16182 щодо затвердження указу президента про продовження строку дії воєнного стану та законопроєкт №16183, який стосується продовження загальної мобілізації.

    Обидві законодавчі ініціативи зареєстровані 26 жовтня та передані на розгляд парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

    Згідно з документами, воєнний стан пропонується продовжити з 05:30 31 жовтня 2026 року ще на 90 діб. Таким чином, новий період триватиме до 29 січня 2027 року.

    Аналогічне продовження передбачене й для загальної мобілізації.

    Станом на ранок 26 жовтня Верховна Рада ще не ухвалила відповідних законопроєктів.

    Тому наразі йдеться саме про президентську ініціативу, яка потребує парламентського затвердження.

    Очікується, що народні депутати можуть розглянути документи вже протягом поточного пленарного тижня.

    Якщо парламент підтримає обидва законопроєкти, це стане 21-м продовженням воєнного стану та мобілізації від початку повномасштабного російського вторгнення.

    Нагадаємо, що воєнний стан в Україні запровадили 24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабну агресію.

    Відтоді його дія регулярно продовжується відповідними указами президента, які затверджує Верховна Рада.

    Попереднього разу парламент голосував за продовження воєнного стану та мобілізації 14 липня 2026 року.

    Тоді обидва режими продовжили на 90 діб — до 31 жовтня.

    Як раніше повідомляла «Ненька інфо», це було двадцяте рішення Верховної Ради щодо продовження особливого правового режиму.

    Нові законопроєкти мають забезпечити безперервність його дії після завершення поточного строку.

    Воєнний стан передбачає функціонування держави в особливих умовах, необхідних для забезпечення оборони, захисту населення та протидії збройній агресії.

    Під час його дії державні органи та військове командування можуть застосовувати визначені законом заходи, необхідні для забезпечення безпеки та обороноздатності країни.

    Зокрема, можуть діяти обмеження пересування, спеціальний порядок роботи окремих установ, комендантська година та інші заходи, передбачені законодавством.

    Водночас саме продовження воєнного стану не означає автоматичного запровадження нових обмежень для громадян.

    Окремо продовжується загальна мобілізація, необхідна для комплектування Збройних сил України та інших військових формувань.

    Відповідно до чинного законодавства, під час мобілізації призову підлягають передусім військовозобов’язані чоловіки віком від 25 до 60 років, які визнані придатними за станом здоров’я та не мають законних підстав для відстрочки або бронювання.

    Для чоловіків віком від 18 до 25 років діють окремі правила. Їх можуть мобілізувати лише у визначених законодавством випадках, зокрема якщо вони вже мають статус військовозобов’язаних.

    Водночас молоді громадяни можуть добровільно вступати на військову службу за контрактом.

    Жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть долучатися до військової служби добровільно. Сам факт перебування на обліку не означає їхнього обов’язкового призову.

    Продовження мобілізації також не скасовує чинних підстав для відстрочки.

    Право на відстрочку зберігається за громадянами, які відповідають установленим законом вимогам. Це стосується, зокрема, окремих категорій батьків, опікунів, осіб, які здійснюють догляд за родичами, а також інших визначених законодавством громадян.

    Для працівників підприємств, установ та організацій, які мають право на бронювання, продовжують діяти передбачені законом механізми оформлення відповідного статусу.

    Раніше «Ненька інфо» пояснювала, як працює мобілізація в умовах цифрового військового обліку, зокрема які категорії громадян підлягають призову та як перевіряються військово-облікові дані.

    Важливо також розуміти, що продовження загальної мобілізації не означає автоматичного призову всіх чоловіків відповідного віку.

    Мобілізаційні заходи проводяться відповідно до потреб Сил оборони, встановленого порядку військового обліку та індивідуальних обставин військовозобов’язаних.

    Рішення щодо конкретної особи ухвалюються відповідно до чинного законодавства та з урахуванням результатів військово-лікарської комісії, наявності відстрочки й інших правових підстав.

    Також продовження воєнного стану саме по собі не визначає термінів демобілізації військовослужбовців, які вже проходять службу.

    Питання звільнення з військової служби регулюється окремими нормами законодавства.

    Раніше «Ненька інфо» писала про нові контрактні механізми проходження служби, які обговорювалися як спосіб зробити умови військової служби більш передбачуваними.

    Таким чином, нова ініціатива президента спрямована насамперед на збереження чинного правового режиму ще на три місяці.

    Остаточне рішення мають ухвалити народні депутати. До завершення парламентської процедури продовжують діяти попередні строки воєнного стану та загальної мобілізації — до 31 жовтня 2026 року.

    У разі підтримки законопроєктів №16182 і №16183 відповідні правові режими залишатимуться чинними до кінця січня 2027 року.

  • Світ на трьох: плани Трампа, Путіна і Сі Цзіньпіна — The Guardian

    Світ на трьох: плани Трампа, Путіна і Сі Цзіньпіна — The Guardian

    Президент США Дональд Трамп може завершити своє друге президентство масштабною зміною міжнародного порядку, внаслідок якої світ фактично опиниться поділеним між трьома центрами впливу — Сполученими Штатами, Росією та Китаєм. Найбільше від такого сценарію можуть постраждати Україна, європейські союзники Вашингтона та держави Азії, які десятиліттями покладаються на американські гарантії безпеки.

    Таке застереження висловив колишній міжнародний редактор The Observer Стів Блумфілд у колонці для британського видання The Guardian, опублікованій 24 жовтня.

    Приводом для його аналізу стала можлива тристороння зустріч Дональда Трампа, Володимира Путіна та Сі Цзіньпіна, яку запропонувала Москва.

    За інформацією The Wall Street Journal, російський президент виступив з ініціативою організувати переговори у листопаді, щоб обговорити завершення війни проти України.

    Потенційним майданчиком називають саміт Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, запланований на 18–19 листопада в китайському Шеньчжені.

    Однак остаточного рішення про проведення зустрічі немає.

    Раніше Трамп заявив, що відкритий до переговорів із Путіним та Сі Цзіньпіном. Водночас американський президент говорив насамперед про обговорення ядерної зброї та контролю над озброєннями, тоді як російська пропозиція пов’язана з війною в Україні.

    Блумфілд вбачає у можливій зустрічі значно ширші геополітичні ризики.

    На його думку, проблема полягає не лише в тому, які домовленості можуть укласти три лідери. Сам факт переговорів у такому форматі здатен закріпити уявлення, що найвпливовіші держави можуть вирішувати долю інших країн без їхньої безпосередньої участі.

    Для України це означало б ризик обговорення питань території, безпеки та майбутнього держави без належного представництва Києва.

    Президент Володимир Зеленський раніше наголошував, що Україна повинна бути учасницею будь-яких переговорів, які стосуються її майбутнього.

    Окреме занепокоєння британського оглядача викликає можливе послаблення ролі Сполучених Штатів у гарантуванні безпеки Європи.

    Блумфілд вважає, що дистанціювання Вашингтона від традиційних союзників може створити додаткові ризики для держав, які відчувають військову загрозу з боку Росії.

    Подібні наслідки він прогнозує і для Азійсько-Тихоокеанського регіону.

    Якщо США послаблять безпекові зобов’язання, це може вплинути на становище Тайваню, Японії, Південної Кореї та Австралії.

    Свої застереження автор пов’язує зі змінами в американській зовнішньополітичній риториці.

    Зокрема, він звертає увагу на Стратегію національної безпеки адміністрації Трампа, ухвалену 2025 року. На думку Блумфілда, документ містить значну критику традиційних партнерів США, водночас демонструючи інший підхід до відносин із Росією та Китаєм.

    Оглядач вважає, що такий курс може відповідати інтересам Кремля, який тривалий час прагне обмежити вплив Заходу у Східній Європі.

    Пекін, своєю чергою, може отримати додатковий простір для посилення позицій у Східній та Південно-Китайській морських акваторіях.

    Водночас потенційний перерозподіл впливу стосується не лише територій.

    Блумфілд звертає увагу на боротьбу за контроль над енергетичними ресурсами, технологічними платформами, виробничими ланцюгами та космічною інфраструктурою.

    У такій системі ключові рішення могли б дедалі частіше ухвалюватися Вашингтоном, Москвою та Пекіном, тоді як Європейський Союз ризикував би втратити частину впливу на глобальні процеси.

    Проте це лише один із можливих сценаріїв.

    Сам Блумфілд визнає, що навіть проведення тристороннього саміту не гарантує формування довготривалого політичного союзу між трьома державами.

    Їхні економічні, безпекові та стратегічні інтереси залишаються різними, а подальший зовнішньополітичний курс США залежатиме й від майбутніх адміністрацій.

    Водночас автор вважає, що навіть символічна зустріч може зміцнити міжнародні позиції Путіна та Сі Цзіньпіна.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про пропозицію Путіна провести тристоронній саміт із Трампом і Сі Цзіньпіном, під час якого російська сторона хотіла б обговорити умови завершення війни в Україні.

    Також «Ненька інфо» аналізувала відносини між трьома державами, зокрема причини, через які Пекін не поспішає повністю підтримувати геополітичні ініціативи Кремля.

    Крім того, видання писало про звернення Трампа до Сі Цзіньпіна з проханням посприяти припиненню російсько-української війни.

    Таким чином, головне питання полягає не лише в тому, чи зустрінуться три лідери в листопаді. Значно важливішим буде зміст можливих переговорів, участь України в обговоренні власного майбутнього та готовність Вашингтона зберігати свої міжнародні зобов’язання.

    Поки немає підстав стверджувати, що США, Росія й Китай домовилися про поділ світу. Проте можливість такого сценарію вже стала предметом гострої дискусії серед західних політичних оглядачів.

  • «Пристрільні» переговори: Кремль готується до зустрічі з Україною та США

    «Пристрільні» переговори: Кремль готується до зустрічі з Україною та США

    Росія заявила про готовність відновити тристоронні переговори з Україною та Сполученими Штатами після 4 листопада 2026 року. Водночас у Кремлі заздалегідь попереджають, що перша зустріч після тривалої перерви навряд чи завершиться суттєвими домовленостями. Москва розглядає майбутні консультації насамперед як можливість відновити контакти між сторонами.

    Про це 25 жовтня заявив помічник російського президента Юрій Ушаков в інтерв’ю журналісту Павлу Зарубіну для російського державного телеканалу «Вести». Його слова передають російське РБК та міжнародні інформаційні агентства.

    За словами представника Кремля, російська сторона готова повернутися до переговорного процесу після державного свята, яке в РФ відзначають 4 листопада.

    «Тепер черговий дедлайн — це 4 листопада, наше велике свято. Після цього ми будемо готові відновити переговори», — сказав Ушаков.

    Йдеться про День народної єдності, який у Росії відзначають із 2005 року.

    Водночас помічник Путіна не став обіцяти дипломатичного прориву вже під час найближчої зустрічі.

    На його думку, перші переговори після паузи матимуть радше ознайомчий характер.

    «За першу зустріч теж мало що вирішиш, вона матиме, мабуть, такий пристрілочний характер», — заявив Ушаков.

    Окремо він зазначив, що над потенційною мирною угодою між Україною та Росією ще необхідно працювати.

    Таким чином, Кремль публічно заявляє про готовність відновити діалог, однак не очікує швидкого погодження умов завершення війни.

    Питання наступного раунду переговорів активізувалося після контактів між Москвою та Вашингтоном.

    21 жовтня російський президент Володимир Путін зустрівся у Санкт-Петербурзі зі спеціальним представником президента США Стівом Віткоффом.

    За повідомленнями російської сторони, під час цієї зустрічі обговорювали можливість повернення до тристороннього формату за участю представників України, США та Росії.

    Після переговорів Ушаков заявив, що новий раунд консультацій може відбутися в середині листопада.

    Як один із можливих майданчиків розглядали столицю Об’єднаних Арабських Еміратів Абу-Дабі.

    Прессекретар російського президента Дмитро Пєсков також підтверджував, що цей варіант обговорюється.

    Водночас, за інформацією Reuters, яку оприлюднила Deutsche Welle, серед потенційних місць проведення зустрічі фігурує також Швейцарія.

    Остаточної дати, місця та складу делегацій на момент заяви Ушакова публічно не підтвердили.

    Російський посадовець також стверджує, що Москва раніше була готова повернутися до переговорів після виборів до Державної думи РФ, які відбулися 18–20 вересня.

    За його версією, відповідні домовленості нібито зірвала українська сторона.

    Однак це твердження є позицією представника Кремля. Незалежного підтвердження того, що саме Київ відповідальний за затримку переговорів, немає.

    До цього Україна неодноразово заявляла про готовність брати участь у дипломатичному процесі за посередництва США.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про переговорні контакти Дональда Трампа та Володимира Путіна після поїздок американських представників до Москви й Києва.

    Тоді Вашингтон намагався активізувати діалог між сторонами, а українське керівництво наголошувало на необхідності реальних кроків для припинення бойових дій.

    Крім того, «Ненька інфо» писала про попередню телефонну розмову Трампа і Путіна, під час якої сторони обговорювали дипломатичні ініціативи щодо війни в Україні.

    Попри регулярні контакти між Вашингтоном і Москвою, принципові розбіжності щодо умов можливого мирного врегулювання залишаються.

    Сама готовність сторін сісти за стіл переговорів не означає автоматичного досягнення домовленості про припинення вогню.

    Тим більше, що в останній заяві Ушаков фактично визнав відсутність очікувань швидкого результату.

    Важливим залишається й питання участі європейських партнерів України у подальшому дипломатичному процесі.

    У Кремлі також говорять про необхідність продовжувати контакти з європейськими державами, хоча конкретний формат їхнього залучення до майбутніх консультацій не визначено.

    Отже, після 4 листопада може відбутися новий етап тристоронніх переговорів щодо завершення російсько-української війни. Однак поки підтверджено лише заяву Москви про готовність до таких контактів, а не остаточну домовленість усіх учасників про зустріч.

    Чи зможуть майбутні консультації перейти від попереднього обговорення до конкретних рішень, наразі невідомо.

  • Мовчати стало небезпечніше, ніж сваритися: NYT розкрила нову тактику Зеленського щодо Трампа

    Мовчати стало небезпечніше, ніж сваритися: NYT розкрила нову тактику Зеленського щодо Трампа

    Президент України Володимир Зеленський змінив підхід до спілкування з американським лідером Дональдом Трампом і почав відкритіше критикувати рішення Вашингтона, які, на думку української сторони, ставлять під загрозу обороноздатність країни. Після місяців обережної дипломатії Київ вирішив публічно говорити про проблеми з американською військовою допомогою, розвідданими та супутниковим зв’язком. Як пише The New York Times, українське керівництво дійшло висновку, що подальше мовчання може виявитися небезпечнішим за відкриту суперечку з президентом США. Водночас обидві сторони продовжують переговори та демонструють готовність зберігати співпрацю.

    Про це йдеться в матеріалі The New York Times від 20 жовтня, присвяченому загостренню відносин між Києвом і Вашингтоном.

    За оцінкою американського видання, останні рішення адміністрації Дональда Трампа змусили українську владу переглянути звичну тактику дипломатичного спілкування.

    Якщо раніше Київ намагався уникати публічних конфліктів із Білим домом, то тепер Зеленський дедалі частіше відкрито заявляє про розбіжності.

    Чому Зеленський вирішив більше не мовчати

    Один із високопосадовців України порівняв ситуацію з необхідністю попередити людей про наближення цунамі.

    За його словами, навіть до нинішнього дипломатичного загострення Україна перебувала у складному становищі.

    Російські атаки поступово послаблювали енергетичну інфраструктуру, система протиповітряної оборони потребувала додаткових ракет, а попереду залишався складний зимовий період.

    На цьому тлі Київ зіткнувся з новими суперечностями із Вашингтоном.

    Адміністрація Трампа послабила окремі санкційні обмеження на російський дизель, вимагала скорочення українських ударів по нафтопереробних заводах РФ та продовжувала наполягати на швидкому дипломатичному врегулюванні війни.

    Водночас українська сторона повідомляла про проблеми з постачанням американських ракет-перехоплювачів, передачею розвідувальної інформації та роботою військових супутникових сервісів.

    Саме сукупність цих обставин, за оцінкою NYT, спонукала українське керівництво до відкритішої позиції.

    Розвіддані, ракети Patriot і Starshield стали причинами напруження

    Одним із найгостріших питань у відносинах двох країн стало забезпечення української протиповітряної оборони.

    Зеленський повідомляв, що Україна не отримувала своєчасного попередження про деякі російські ракетні атаки.

    Особливе занепокоєння викликала відсутність інформації про запуски балістичних ракет, оскільки такі попередження можуть допомагати цивільним швидше дістатися укриттів.

    Крім того, українська сторона заявляла про затримки з передачею ракет для систем Patriot.

    Окремою проблемою стали обмеження в роботі Starshield — військового супутникового сервісу компанії SpaceX.

    За повідомленнями українських посадовців, перебої вплинули на виконання окремих військових завдань.

    Водночас американські представники заперечували, що адміністрація Трампа цілеспрямовано припинила допомогу Україні.

    Держсекретар США Марко Рубіо також не погодився зі звинуваченнями в навмисному блокуванні важливої військової підтримки.

    За інформацією Associated Press, Зеленський згодом підтвердив відновлення передачі попереджень про російські ракетні удари.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про відновлення обміну американськими розвідданими.

    Попри це, питання стабільності постачання американського озброєння та супутникового зв’язку залишаються важливими для української оборони.

    Угода Трампа з Путіним щодо дизеля поглибила суперечності

    Ще однією причиною дипломатичного загострення стала домовленість США та Росії щодо постачання дизельного пального.

    Вашингтон тимчасово послабив визначені санкційні обмеження на операції з російським дизелем.

    Американська адміністрація пояснювала це прагненням стабілізувати міжнародний паливний ринок і стримати зростання цін.

    Однак Київ розкритикував таке рішення, оскільки додаткові енергетичні доходи можуть посилити фінансові можливості Росії.

    Водночас Трамп неодноразово закликав Україну припинити удари по російських нафтопереробних заводах.

    Українське керівництво наполягало на взаємності: Київ готовий розглядати припинення атак по російській нафтовій інфраструктурі, якщо Москва зупинить удари по українській енергетиці.

    Раніше «Ненька інфо» розповідала про домовленість Трампа з Путіним та розбіжності щодо українських ударів по НПЗ.

    За оцінкою NYT, саме ці суперечності стали частиною ширшої кризи довіри між Києвом і Вашингтоном.

    Заяви Трампа про Росію викликали нову хвилю критики

    Особливе обурення української сторони спричинили висловлювання американського президента щодо дій Москви.

    20 жовтня Reuters повідомило, що Трамп заявив, нібито Росія загалом поводилася щодо України прийнятно.

    Американський президент також розкритикував Зеленського та висловив думку, що Україні може знадобитися інший представник для переговорів.

    Ці слова пролунали на тлі нових російських атак на українські міста та енергетичні об’єкти.

    За інформацією Reuters, саме загострення відносин із Вашингтоном стало одним із ключових чинників нових дипломатичних контактів в Осло.

    Водночас важливо розуміти, що оцінки Трампа не змінюють факту продовження Росією повномасштабної війни проти України.

    Чому Київ раніше уникав конфліктів із Білим домом

    Після публічної суперечки Зеленського і Трампа в Овальному кабінеті у лютому 2025 року українська сторона намагалася максимально обережно вибудовувати відносини з американською адміністрацією.

    Київ неодноразово наголошував на вдячності США за підтримку та підкреслював необхідність спільних зусиль для завершення війни.

    Така дипломатична стратегія була пов’язана з високою залежністю української оборони від окремих видів американського озброєння та технологій.

    Зокрема, системи Patriot і відповідні ракети-перехоплювачі відіграють важливу роль у захисті від балістичних загроз.

    Однак, за оцінкою The New York Times, нове загострення змусило Україну відкритіше говорити про рішення Вашингтона, з якими вона не погоджується.

    Чому Зеленський не розриває відносин із Трампом

    Попри різку риторику, українська влада продовжує підтримувати контакти з американською адміністрацією.

    19 жовтня Зеленський провів телефонну розмову з державним секретарем США Марко Рубіо.

    Наступного дня в Осло відбулися переговори за участю Зеленського, американського спецпосланця Стіва Віткоффа, президента Фінляндії Александра Стубба та прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стьоре.

    До дипломатичних контактів також долучився Джаред Кушнер.

    За повідомленням Reuters, сторони обговорювали можливі рамки мирного врегулювання, гарантії безпеки та подальшу підтримку України.

    Президент Фінляндії позитивно оцінив результати зустрічі, зазначивши, що переговори допомогли просунутися в обговоренні мирних ініціатив.

    Водночас жодного остаточного мирного договору чи погоджених усіма сторонами умов припинення війни не було оголошено.

    Портников пояснив ризики нової тактики Зеленського

    Український публіцист і політичний оглядач Віталій Портников, позицію якого наводить The New York Times, звернув увагу на складність становища українського президента.

    На його думку, публічне загострення з Вашингтоном створює ризики, однак мовчання щодо проблем із військовою підтримкою також може мати серйозні наслідки.

    Портников відзначив важливість розмови Зеленського з Марко Рубіо.

    На його думку, готовність держсекретаря США продовжувати діалог свідчить про те, що американська адміністрація не відмовилася від співпраці з Україною.

    Крім того, Київ активно контактує з американськими законодавцями обох партій.

    Такі переговори дозволяють українській стороні пояснювати свою позицію не лише Білому дому, а й Конгресу США.

    Що зміниться у відносинах України та США

    The New York Times звертає увагу, що позиція Дональда Трампа щодо України вже неодноразово змінювалася.

    Періоди різких суперечностей чергувалися з відновленням дипломатичних контактів.

    Тому нинішнє загострення не обов’язково означає остаточне погіршення відносин між державами.

    Водночас воно демонструє складність становища Києва, який прагне одночасно відстоювати власні безпекові інтереси та зберігати американську підтримку.

    Головний висновок аналізу NYT полягає в тому, що Зеленський обрав відкритішу й жорсткішу риторику щодо Трампа, але не відмовився від дипломатичного діалогу зі США.

    Українське керівництво намагається поєднати критику окремих рішень Вашингтона з продовженням переговорів про зброю, розвідку, гарантії безпеки та завершення війни.

    Наскільки результативною виявиться ця тактика, залежатиме від наступних рішень американської адміністрації та фактичного виконання домовленостей щодо підтримки України.

  • Світ непомітно наближається до Третьої світової: Financial Times назвала головні загрози

    Світ непомітно наближається до Третьої світової: Financial Times назвала головні загрози

    Світ опинився в періоді небезпечної міжнародної нестабільності, коли одночасне загострення кількох воєн може призвести до значно масштабнішого протистояння. Війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану, протистояння Китаю і Тайваню та десятки інших криз дедалі сильніше впливають одна на одну. Оглядач Financial Times Гідеон Рахман попереджає, що міжнародна спільнота ризикує недооцінити небезпеку поступового наближення до Третьої світової війни. На його думку, особливу загрозу становлять послаблення міжнародних гарантій безпеки, суперництво великих держав та невизначеність щодо того, як світові лідери відреагують на наступну серйозну кризу.

    Про це Рахман пише в аналітичній колонці Financial Times «Are we sleepwalking into World War III?», опублікованій 17 жовтня 2026 року.

    Автор звертає увагу, що світ дедалі більше нагадує періоди, які передували найбільшим військовим катастрофам XX століття.

    Однак ідеться не про прогноз неминучого початку світової війни, а про аналіз обставин, за яких окремі регіональні конфлікти можуть перерости у пряме зіткнення провідних держав.

    65 конфліктів одночасно: що відбувається у світі

    За інформацією, наведеною Financial Times, Міжнародна кризова група відстежує приблизно 65 конфліктів і криз у різних частинах світу.

    У матеріалі цей показник називають свідченням небезпечного зростання міжнародної нестабільності.

    Водночас важливо враховувати, що не всі 65 ситуацій є повномасштабними війнами. Моніторинг Міжнародної кризової групи охоплює також політичні й безпекові кризи, які можуть перерости в збройне протистояння.

    Найбільшу увагу міжнародної спільноти привертають війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану та напруженість у Східній Азії.

    Однак паралельно тривають інші руйнівні війни.

    Зокрема, в Судані багаторічне протистояння призвело до масштабної гуманітарної катастрофи.

    Мільйони людей змушені були залишити власні домівки, а мирне населення продовжує потерпати від насильства, нестачі продовольства та руйнування інфраструктури.

    На думку Рахмана, небезпека полягає не лише в кількості конфліктів, а й у тому, що вони дедалі частіше перетинаються з інтересами великих держав.

    Чому Росія, Китай та Іран готові ризикувати

    Однією з головних причин міжнародної нестабільності оглядач Financial Times називає зміну глобального балансу сил.

    Після завершення холодної війни США та їхні союзники мали значний вплив на міжнародну систему безпеки.

    Однак із часом зросли амбіції держав, які прагнуть переглянути чинний міжнародний порядок.

    Серед них Рахман виділяє Росію, Китай та Іран.

    За його оцінкою, відносне послаблення західного впливу створило для цих країн більше можливостей для ризикованих зовнішньополітичних дій.

    Прикладом є російська політика протягом останніх двох десятиліть.

    У 2008 році Росія здійснила військову агресію проти Грузії, у 2014 році окупувала й незаконно анексувала український Крим, а згодом розпочала військове втручання в Сирії.

    У 2022 році Москва почала повномасштабне вторгнення в Україну.

    На думку автора FT, ці події необхідно розглядати як послідовне посилення готовності Кремля застосовувати військову силу для досягнення політичних цілей.

    Китай і Тайвань: ще один небезпечний осередок

    Окрему увагу Financial Times приділяє ситуації у Східній Азії.

    Китай послідовно нарощує військову присутність у Південнокитайському морі.

    Пекін побудував військову інфраструктуру на низці штучних островів і продовжує територіальні суперечки з сусідніми державами.

    Одним із прикладів є конфлікт навколо мілини Скарборо, на яку претендують Китай і Філіппіни.

    Ще серйозніше міжнародне занепокоєння викликає ситуація навколо Тайваню.

    Пекін вважає острів частиною своєї території та не виключає застосування сили для встановлення контролю над ним.

    Водночас Тайвань має власні демократичні органи влади, а США підтримують його обороноздатність.

    У разі військового загострення навколо острова існує ризик втягування в протистояння інших держав регіону.

    Особливо небезпечним сценарієм стало б пряме військове зіткнення США та Китаю.

    Проте наразі немає підстав стверджувати, що така війна вже неминуча або має визначену дату початку.

    Чому війна в Україні важлива для глобальної безпеки

    Російська агресія проти України стала одним із найсерйозніших викликів європейській безпеці після завершення Другої світової війни.

    Війна продемонструвала, що масштабне військове вторгнення з метою захоплення територій залишається реальною загрозою.

    Для європейських держав особливе значення має питання довіри до міжнародних гарантій безпеки.

    Якщо одна держава може змінювати кордони силою без достатніх наслідків, це створює ризик повторення подібних дій в інших регіонах.

    У цьому контексті допомога Україні розглядається її партнерами не лише як підтримка окремої держави, а й як елемент ширшої системи європейської безпеки.

    Водночас позиції країн щодо обсягів і форм такої підтримки можуть відрізнятися.

    Чим небезпечна ідея поділу світу на сфери впливу

    Гідеон Рахман звертає увагу на повернення концепції, відповідно до якої великі держави повинні мати переважний вплив на своїх найближчих сусідів.

    Прихильники такого підходу вважають, що домовленості між провідними центрами сили можуть зменшити ймовірність глобального конфлікту.

    За цією логікою, держави мають визнавати особливі інтереси одна одної в окремих регіонах.

    Однак Рахман критикує такий підхід, оскільки він може ігнорувати суверенітет і волю менших країн.

    Наприклад, Україна має право самостійно визначати власну зовнішню політику та безпекові пріоритети.

    Те саме стосується інших держав, які опиняються між інтересами великих міжнародних гравців.

    Коли долю менших країн намагаються вирішувати без їхньої участі, це може не зменшувати напруженість, а створювати нові причини для конфліктів.

    Трамп, Путін, Сі та Нетаньягу: роль світових лідерів

    У колонці FT окремо аналізується роль керівників провідних держав.

    Гідеон Рахман звертає увагу на політичний стиль Дональда Трампа, Володимира Путіна, Сі Цзіньпіна та Біньяміна Нетаньягу.

    На думку оглядача, персоналізований підхід до політики, прагнення демонструвати силу та готовність переглядати звичні правила міжнародної взаємодії впливають на загальну атмосферу нестабільності.

    Однак конкретні дії та інтереси цих лідерів суттєво відрізняються.

    Росія веде повномасштабну агресивну війну проти України, Китай посилює військовий тиск у регіоні, США переглядають окремі аспекти зовнішньої та безпекової політики, а Ізраїль бере участь у збройних конфліктах на Близькому Сході.

    Небезпека, на думку автора, полягає в можливості взаємного непорозуміння та неправильного оцінювання намірів інших сторін.

    Історичні паралелі з двома світовими війнами

    Одним із центральних висновків Financial Times стала аналогія із ситуацією перед Першою та Другою світовими війнами.

    Автор нагадує, що масштабні конфлікти можуть починатися не лише через свідоме прагнення держав розв’язати світову війну.

    Іноді вирішальну роль відіграють помилкові припущення щодо реакції інших країн.

    Напередодні Першої світової війни німецьке керівництво недооцінило готовність Великої Британії захищати нейтралітет Бельгії.

    Ця помилка стала одним із чинників розширення конфлікту.

    Схожа небезпека може виникати і сьогодні, якщо одна держава припускає, що її противники або їхні союзники не наважаться відповісти на застосування сили.

    Особливо важливим стає питання довіри до оборонних союзів.

    Якщо гарантії безпеки сприймаються як ненадійні, це може підштовхувати окремі держави до ризикованих рішень.

    Чи означає це, що Третя світова війна вже почалася

    Попри тривожний аналіз, Financial Times не повідомляє про офіційний початок Третьої світової війни.

    Гідеон Рахман розглядає можливі ризики майбутнього глобального зіткнення та обставини, які здатні збільшувати ймовірність небезпечної ескалації.

    Історичні паралелі також не є доказом того, що світ обов’язково повторить події 1914 або 1939 років.

    Сьогодні міжнародні відносини мають інші механізми стримування, включно з ядерним фактором, економічною взаємозалежністю та міжнародними організаціями.

    Проте ці механізми не гарантують повного захисту від помилкових рішень.

    Головне застереження Financial Times полягає в тому, що найбільша небезпека може виникнути тоді, коли великі держави перестануть розуміти, наскільки далеко готові зайти їхні суперники та союзники.

    На тлі війни Росії проти України, протистояння навколо Ірану та зростання напруженості у Східній Азії такі прорахунки можуть мати наслідки далеко за межами окремих регіонів.

    Саме тому питання міжнародних гарантій безпеки, стримування агресії та дипломатичних механізмів врегулювання конфліктів стають дедалі важливішими для глобальної стабільності.