Daypolitico

Позначка: Аббас Аракчі

  • «Ормуз не захопиш твітом»: Іран жорстко відповів Трампу і пригрозив не відкривати протоку

    «Ормуз не захопиш твітом»: Іран жорстко відповів Трампу і пригрозив не відкривати протоку

    Протистояння США та Ірану навколо Ормузької протоки переходить у нову фазу. Після заяви президента США Дональда Трампа про намір «дуже скоро» оголосити один із найважливіших морських маршрутів світу американською територією Тегеран відповів, що протоку неможливо захопити ані політичною декларацією, ані демонстрацією військової сили. Іранська сторона також дала зрозуміти, що не збирається відновлювати нормальне судноплавство, доки Вашингтон не змінить своєї позиції.

    Різку заяву зробив заступник міністра закордонних справ Ірану Казем Гарібабаді. Він відкинув слова Трампа та заявив, що Тегеран і надалі сам визначатиме режим проходження суден через стратегічний водний шлях.

    «Ормузьку протоку не можна захопити твітом чи авіаносцем, виданням наказу чи передвиборчою промовою», — заявив іранський дипломат. Він також наголосив, що Іран не має наміру відступати під тиском американських погроз.

    Гарібабаді пішов ще далі, заявивши, що протока відкриватиметься та закриватиметься «лише за командою Ірану». За його словами, блокада триватиме, доки Сполучені Штати не відмовляться від того, що Тегеран називає «фантазіями», та не визнають реальність ситуації.

    Приводом для такої реакції став виступ Трампа 14 серпня в Гарден-Сіті у штаті Нью-Йорк. Американський президент заявив, що після завершення протистояння з Іраном планує оголосити Ормузьку протоку територією Сполучених Штатів. При цьому конкретного юридичного чи політичного механізму реалізації такого задуму він не представив.

    Заява має надзвичайно резонансний характер ще й через географію протоки. Вона з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та далі з Аравійським морем. Узбережжя протоки належить Ірану та Оману, а сам маршрут десятиліттями має критичне значення для міжнародного судноплавства.

    Саме через Ормуз до нинішньої війни проходила приблизно п’ята частина світових поставок нафти. Тому будь-яка ескалація навколо протоки майже миттєво відбивається на світових енергетичних ринках.

    І цього разу наслідки вже відчутні.

    За даними судноплавної аналітичної компанії Kpler, у п’ятницю, 14 серпня, через Ормузьку протоку пройшли лише два судна, причому серед зафіксованих переходів не було танкерів із сирою нафтою. Для порівняння: до початку війни протокою щодня проходили понад 130 суден. Частина кораблів теоретично може пересуватися з вимкненими транспондерами, однак навіть з урахуванням цього нинішній рівень активності незрівнянно нижчий за довоєнний.

    Ще 12 серпня Reuters повідомляв, що рух через Ормуз упав до тижневого мінімуму. За інформацією Kpler, тоді вдалося відстежити лише вісім суден. До війни нормальним показником були приблизно 130–140 проходів на добу.

    Ситуацію додатково загострюють атаки на цивільне судноплавство. Державна нафтова компанія Об’єднаних Арабських Еміратів ADNOC повідомила про напад на її судно під час проходження Ормузькою протокою. За даними Reuters, це був уже третій напад на судна компанії протягом тижня. Постраждалих у найсвіжішому інциденті не було.

    За даними Reuters, судна, які намагаються пройти без дозволу Тегерана, стикаються з ризиком атак ракетами або безпілотниками. 14 серпня також повідомлялося про атаки на судна, пов’язані з ОАЕ.

    Усе це вже позначається на нафтовому ринку. 14 серпня ф’ючерси на Brent подорожчали на $1,45 — до $88,52 за барель, а американська WTI додала $1,15 і торгувалася приблизно по $82,40. За підсумками тижня Brent рухалася до зростання приблизно на 6%, WTI — на 5,4%. Одним із головних чинників залишаються саме ризики для поставок через Ормузьку протоку.

    Наслідки протистояння відчувають і американські споживачі. Середня ціна галона бензину у США станом на 14 серпня становила близько $4,08, що приблизно на 29% більше, ніж роком раніше. Трамп під час свого виступу закликав американців змиритися з дещо дорожчим пальним, пояснюючи це ціною протистояння з Іраном та необхідністю не допустити отримання Тегераном ядерної зброї.

    Проблеми виникли й у самої іранської економіки. Президент Ірану Масуд Пезешкіан пов’язував високу інфляцію в країні з американською блокадою портів і санкціями проти експорту іранської нафти. Вашингтон, зі свого боку, готується ще більше посилити економічний тиск. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявляв, що нові заходи проти Тегерана можуть бути оголошені вже наступного тижня.

    Водночас дипломатичний шлях фактично зайшов у глухий кут. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що рішення про відновлення переговорів зі Сполученими Штатами не ухвалене. За його словами, Вашингтон повинен виконати умови Тегерана щодо протоки, перш ніж нормальне судноплавство буде відновлено.

    Раніше Іран висунув цілу низку вимог. Серед них — послаблення або скасування американських санкцій, розблокування заморожених іранських активів, припинення військового тиску та питання компенсації завданих війною збитків. Тегеран паралельно веде переговори з Оманом щодо майбутнього режиму судноплавства через протоку. За повідомленнями останніх днів, сторони наблизилися до домовленості щодо маршрутів руху суден, але навіть такий компроміс автоматично не означатиме відкриття Ормузу.

    США та Іран намагалися домовитися про припинення бойових дій раніше. Попередня домовленість, досягнута у червні, фактично розвалилася, а зараз сторони навіть по-різному трактують її статус. Аракчі заявляє, що формального режиму припинення вогню, який можна було б просто продовжити, не існувало.

    Війна США та Ізраїлю проти Ірану почалася 28 лютого 2026 року. Після початку бойових дій Тегеран різко обмежив рух через Ормузьку протоку, перетворивши контроль над ключовою нафтовою артерією на один із головних важелів тиску в конфлікті.

    Наслідки вже виходять далеко за межі регіону. Через проблеми з постачанням азійські нафтопереробні компанії почали активніше шукати альтернативу близькосхідній нафті. За даними Reuters, щонайменше чотири азійські НПЗ збільшили закупівлі американської сировини, а постачання американської нафти до Азії у липні досягло рекордних 2,35 млн барелів на добу. До війни понад половина сирої нафти, яку отримувала Азія, надходила з Близького Сходу.

    Таким чином, за гучною суперечкою Трампа й Тегерана стоїть значно більше, ніж дипломатична риторика. Ормузька протока перетворилася на один із центральних фронтів американсько-іранського протистояння: рух суден скоротився з понад сотні на день до одиниць, танкери стають цілями атак, нафта дорожчає, а найбільші імпортери вже перебудовують ланцюги постачання.

    І поки Трамп говорить про майбутню «американську територію», відповідь Тегерана залишається протилежною: Іран наполягає, що саме він вирішуватиме, коли Ормуз знову буде відкритий. За відсутності нового політичного компромісу одна з найважливіших енергетичних артерій планети ризикує залишатися практично паралізованою.

  • Трамп оголосив про «100% контроль» над Ормузькою протокою: що насправді відбувається з головною нафтовою артерією світу

    Трамп оголосив про «100% контроль» над Ормузькою протокою: що насправді відбувається з головною нафтовою артерією світу

    Президент США Дональд Трамп заявив, що американські військово-морські сили фактично встановили повний контроль над Ормузькою протокою та очистили стратегічний водний шлях від мін, передає CNN.  За його словами, протока тепер відкрита для судноплавства, а саме ВМС США є силою, яка контролює ситуацію в районі одного з найважливіших енергетичних маршрутів планети. Водночас дані про рух комерційних суден та заяви Ірану свідчать, що говорити про повне повернення Ормузу до нормальної роботи поки зарано.

    Гучну заяву Трамп зробив 10 серпня під час спілкування з журналістами в Овальному кабінеті Білого дому. Американський президент стверджує, що Сполучені Штати провели масштабну операцію з пошуку та знешкодження мін, встановлених у районі протоки.

    «Єдиний, хто зараз контролює Ормузьку протоку, — це ВМС США», — заявив Трамп, додавши, що американські сили контролюють водний шлях «на 100%».

    За словами американського президента, загроза мінування все ще може виникати: окремі міни можуть з’являтися у воді, однак американські військові їх виявляють та знешкоджують. Трамп при цьому заявив, що США «прочистили всю протоку».

    Однак саме формулювання президента про повне відкриття Ормузу потребує обережності. За даними ЗМІ, які відстежують ситуацію із судноплавством, рух через стратегічний маршрут усе ще не повернувся до довоєнного режиму. Тому слова Трампа наразі передусім відображають позицію американської адміністрації щодо військового контролю над водним шляхом, а не остаточне політичне врегулювання статусу протоки.

    Чому Ормузька протока настільки важлива

    Ормуз — вузький морський прохід між Іраном та Оманом, який з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та далі з Індійським океаном. У найвужчій частині протока має приблизно 30 кілометрів завширшки.

    У нормальних умовах через цей маршрут проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти та значні обсяги скрапленого природного газу. Саме тому будь-яка загроза блокування Ормузу практично миттєво стає проблемою не лише для країн Перської затоки, а й для глобальної економіки.

    Через протоку проходять танкери, що перевозять енергоресурси з Саудівської Аравії, Іраку, Кувейту, Об’єднаних Арабських Еміратів, Катару та інших держав регіону. Тривале порушення судноплавства здатне впливати на ціни на нафту, страхування танкерів, вартість фрахту та зрештою — на ціни енергоносіїв далеко за межами Близького Сходу.

    Саме контроль над Ормузом став одним із головних важелів Тегерана у протистоянні зі США. Європейський Союз ще навесні розширив санкційний механізм, щоб отримати можливість запроваджувати обмеження проти осіб та структур, причетних до перешкоджання свободі судноплавства в регіоні. ЄС прямо заявляв, що дії проти суден у протоці суперечать міжнародному праву.

    У червні Євросоюз також запровадив санкції проти командування ВМС Корпусу вартових ісламської революції в провінції Хормозган. За даними Ради ЄС, іранська сторона запроваджувала систему контролю, за якої судна мали передавати інформацію про себе, вантаж і пункт призначення, після чого вирішувалося питання щодо їхнього проходження.

    Розмінування Ормузу триває не перший місяць

    Американська операція в районі протоки розпочалася значно раніше за нинішню заяву Трампа. Ще у квітні Центральне командування США повідомляло про підготовку умов для розмінування Ормузу та прокладання безпечних маршрутів для комерційного судноплавства.

    До операції залучалися американські військові кораблі та спеціалізовані засоби, включно з безпілотними підводними системами. Вашингтон заявляв, що після визначення безпечних маршрутів відповідну інформацію передаватимуть судноплавній галузі.

    Сам Трамп тоді визнавав, що у воді можуть залишатися міни, які необхідно знайти та ліквідувати.

    Тепер президент США стверджує, що ця робота фактично завершена.

    Але Іран не відмовився від претензій на контроль

    Ключова проблема полягає в тому, що фізичне розмінування протоки не означає автоматичного політичного врегулювання.

    Іран раніше наполягав, що судна повинні використовувати маршрути, схвалені Тегераном. Корпус вартових ісламської революції також вимагав від кораблів підтримувати зв’язок з іранськими військово-морськими силами під час проходження Ормузу.

    Ситуацію додатково ускладнила спроба Оману запропонувати альтернативний механізм. Маскат виступив за регіональне управління протокою та добровільні платежі за певні послуги замість моделі, за якої Іран фактично контролював би водний шлях і стягував плату за його використання. За інформацією Reuters від 28 липня, саме питання контролю над Ормузом залишалося одним із головних каменів спотикання в процесі врегулювання американсько-іранського конфлікту.

    Раніше досягнуті домовленості передбачали тимчасове безкоштовне проходження комерційних суден протягом 60 днів та проведення операцій із розмінування. Водночас остаточна модель управління протокою після завершення цього періоду залишилася невизначеною.

    Тегеран висунув Вашингтону додаткові умови

    Ще одна проблема для заявленого Трампом «відкриття» Ормузу — позиція самого Ірану.

    Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявляв, що домовленості між Тегераном та Маскатом щодо маршруту недостатньо для повного відновлення роботи стратегічного водного шляху. Іран пов’язує остаточне врегулювання з ширшим комплексом питань у відносинах зі Сполученими Штатами.

    Таким чином, навіть після заяви Вашингтона про завершення розмінування залишається принципова суперечність: США наполягають на свободі проходу міжнародною протокою, тоді як Тегеран прагне зберегти значний вплив на правила судноплавства.

    Вашингтон раніше прямо відкидав можливість обов’язкової плати за прохід. Держсекретар США Марко Рубіо заявляв, що жодна держава не може одноосібно претендувати на міжнародний водний шлях або вимагати плату лише за право його використання.

    Заява Трампа може бути сигналом не лише Ірану

    Твердження президента США про «100% контроль» має також політичне та економічне значення. Для Вашингтона критично важливо переконати судноплавні компанії та енергетичні ринки у тому, що Ормуз поступово стає безпечнішим.

    Трамп уже використовував подібну риторику раніше. У березні він закликав нафтові компанії відновлювати перевезення через протоку, стверджуючи, що американські сили суттєво послабили можливості Ірану загрожувати судноплавству. Водночас уже тоді залишалися питання щодо реального масштабу розмінування та готовності комерційних перевізників повернутися на маршрут.

    Нинішня заява є значно категоричнішою: Трамп уже не говорить про часткове відновлення безпеки, а заявляє про повний контроль американського флоту.

    Проте остаточним тестом стане не політична заява Білого дому, а фактичне повернення танкерів і торговельних суден до нормального режиму роботи. Поки цього не сталося, ситуація навколо Ормузької протоки залишається частиною ширшого протистояння США та Ірану.

    Фактично зараз існують дві паралельні реальності. Вашингтон заявляє, що військова загроза мінування значною мірою усунена і протока перебуває під контролем ВМС США. Тегеран, своєю чергою, не відмовляється від претензій на участь у визначенні правил проходу суден та пов’язує повне відкриття Ормузу з ширшими політичними домовленостями.

    Тому слова Трампа про «100% контроль» можуть означати важливий військовий перелом навколо Ормузу, але ще не ставлять крапку в боротьбі за один із найважливіших морських маршрутів світу.

  • Іран був готовий вдарити по українському порту, але відмовився від ескалації

    Іран був готовий вдарити по українському порту, але відмовився від ескалації

    Іран після атаки на своє комерційне судно в Каспійському морі розглядав можливість завдати ракетного удару по одному з українських морських портів, однак зрештою відмовився від такого сценарію. Як повідомляє The New York Times із посиланням на джерела, рішення не загострювати конфлікт було ухвалене після дипломатичних контактів між Києвом і Тегераном та консультацій із міжнародними партнерами.

    За інформацією видання, у суботу українські сили завдали удару по іранському комерційному вантажному судну в Каспійському морі. Внаслідок атаки загинув один цивільний моряк, ще один член екіпажу отримав поранення.

    Після інциденту українська сторона звинуватила Іран і Росію у взаємній підтримці військових операцій. У відповідь офіційний Тегеран заявив, що залишає за собою право на відповідь.

    За словами співрозмовників The New York Times, знайомих із розвідувальними оцінками, іранське керівництво розглядало можливість запуску балістичної ракети з невеликою бойовою частиною по території України. Джерела стверджують, що удар мав бути радше символічним і завдати обмежених руйнувань, демонструючи готовність Тегерана відповісти на атаку.

    Інші чиновники, на яких посилається видання, зазначили, що потенційною ціллю міг стати один із українських портів на Чорному морі. Водночас вони наголосили, що будь-який ракетний удар Ірану по території України означав би різку ескалацію конфлікту та створив би нові ризики для безпеки регіону з огляду на союзницькі відносини між Тегераном і Москвою.

    Як зазначає The New York Times, спочатку в Ірані розглядали можливість відповісти власною військовою операцією, однак західні дипломати попереджали, що реакцію України в такому випадку передбачити було б складно.

    У неділю міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі назвав атаку на судно порушенням Статуту ООН і заявив, що вона “не може залишитися без відповіді”. За його словами, напад мав на меті втягнути європейські країни у протистояння між Іраном і Сполученими Штатами.

    Переломним моментом, за даними видання, стала телефонна розмова між міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою та Аббасом Аракчі, яка відбулася у вівторок. Після переговорів глава іранської дипломатії повідомив, що український міністр пояснив атаку на судно як ненавмисний інцидент.

    Після цього Аракчі заявив, що Іран не прагне подальшої ескалації, однак очікує компенсації за завдані збитки та наголосив на неприпустимості нападів на іранських громадян і майно.

    Того ж дня глава МЗС Ірану провів переговори з високою представницею Європейського Союзу із закордонних справ і політики безпеки Каєю Каллас. За інформацією The New York Times, сторони обговорили можливі шляхи зниження напруженості та недопущення подальшої ескалації.

    Аналітик Мехді Рахматі, якого видання характеризує як близького до урядових кіл Ірану, повідомив, що всередині іранського керівництва існували різні підходи до реагування на інцидент. Частина посадовців виступала за військову відповідь, тоді як інші закликали утриматися від відкриття нового фронту.

    За словами Рахматі, прихильники стриманості наголошували, що Україна має значний бойовий досвід та користується підтримкою західних союзників, тому нове військове протистояння не відповідало б інтересам Ірану. Саме ці аргументи, як стверджує The New York Times, зрештою переважили, що дозволило сторонам перейти до дипломатичних контактів замість подальшої ескалації конфлікту.

  • Сибіга провів розмову з главою МЗС Ірану після погроз на адресу України

    Сибіга провів розмову з главою МЗС Ірану після погроз на адресу України

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга провів телефонну розмову з очільником іранського зовнішньополітичного відомства Аббасом Аракчі після заяв Тегерана про можливу відповідь на дії України. Українська сторона наголосила, що не зацікавлена у подальшій ескалації та прагне вирішувати суперечливі питання шляхом прямого дипломатичного діалогу.

    За словами Сибіги, розмова була відвертою. Він підкреслив, що навіть у складних і напружених ситуаціях дипломатія залишається одним із головних інструментів комунікації між державами.

    Міністр запевнив іранського колегу, що всі дії України спрямовані виключно на захист держави від російської агресії. Київ не ставить за мету завдавати шкоди цивільному судноплавству або мирним людям.

    «Я ще раз підкреслив, що всі дії України спрямовані виключно на захист нашої країни від російської агресії і ніколи не були спрямовані проти цивільних суден чи людей», — заявив глава українського МЗС.

    Окремою темою розмови стали заяви іранської сторони щодо загибелі громадянина Ірану та пошкодження судна під час інциденту в Каспійському морі. Сибіга наголосив, що першопричиною небезпечних подій у регіоні залишається війна Росії проти України.

    За його словами, Москва використовує різні транспортні маршрути та цивільну інфраструктуру для забезпечення своїх військових потреб. Саме російська агресія створює загрозу для стабільності, безпеки та судноплавства.

    «Наша мета — протистояти російській агресії, яка є першопричиною всіх інцидентів, і саме Росія несе повну відповідальність за всі провокації та жертви», — наголосив Сибіга.

    Український дипломат також закликав Тегеран утриматися від кроків, які могли б призвести до подальшого загострення. Він окремо порушив питання підтримки, яку Іран надає Росії у війні проти України.

    Київ неодноразово заявляв, що співпраця Тегерана з Москвою сприяє продовженню бойових дій та збільшує кількість жертв серед мирного населення. Українська сторона закликає Іран припинити будь-яке сприяння російській військовій машині.

    «Ця війна є незаконною і має закінчитися. Наша позиція залишається незмінною: Європа та Близький Схід заслуговують на стабільність, безпеку та мир», — підсумував очільник МЗС України.

    Напруження між Києвом і Тегераном посилилося після того, як 26 липня іранська сторона звинуватила Україну в атаці на цивільне судно у Каспійському морі. За твердженням Ірану, внаслідок інциденту загинув один моряк, ще одна людина отримала поранення.

    Того ж дня президент України Володимир Зеленський повідомив про успішні результати далекобійних ударів у Каспійському регіоні. Він зазначив, що однією з цілей стало судно, яке використовувалося для перевезення військових вантажів до Росії.

    У Військово-морських силах ЗСУ після цього наголосили, що логістичні об’єкти, які забезпечують військові потреби Росії, можуть розглядатися як законні військові цілі. Водночас офіційний Київ заявляє, що намагається уникати ударів по цивільних об’єктах і мирному населенню.

    Телефонна розмова між Сибігою та Аракчі стала першою прямою дипломатичною реакцією України на останні заяви Тегерана. Київ продемонстрував готовність пояснювати свою позицію та водночас закликав Іран не ставати учасником подальшого розширення війни.

  • Скандал у Радбезі ООН: США не видали візу заступнику Лаврова, Москва звинуватила Вашингтон у порушенні правил

    Скандал у Радбезі ООН: США не видали візу заступнику Лаврова, Москва звинуватила Вашингтон у порушенні правил

    США відмовили у видачі візи заступнику міністра закордонних справ Росії Олександру Алімову, який мав прибути до Нью-Йорка для участі в засіданні Ради Безпеки ООН. Через це в Москві заявили про порушення Вашингтоном зобов’язань як країни, що приймає штаб-квартиру Організації Об’єднаних Націй.

    Про інцидент повідомив постійний представник Росії при ООН Василь Небензя під час засідання Радбезу, яке відбувалося під головуванням міністра закордонних справ Китаю Ван Ї.

    За словами Небензі, Олександр Алімов, який у російському МЗС курує питання, пов’язані з ООН, мав бути присутнім на засіданні на запрошення китайської сторони. Російський дипломат заявив, що Москва нібито неодноразово намагалася переконати США видати посадовцю візу, але зрештою дозвіл на в’їзд так і не був наданий.

    Небензя назвав ситуацію «кричущим проявом неповаги» до головування Китаю в Раді Безпеки ООН. Він також заявив, що США, як країна перебування штаб-квартири ООН, повинні забезпечувати доступ представникам усіх держав-членів до заходів організації.

    Йдеться про угоду між США та ООН щодо штаб-квартири організації в Нью-Йорку. Вона передбачає, що американська сторона має сприяти в’їзду представників держав-членів для участі в роботі ООН. Водночас Сполучені Штати і раніше обмежували доступ окремим іноземним посадовцям, посилаючись на питання безпеки або санкційні обмеження.

    В ООН після інциденту заявили, що очікують від країни перебування видачі віз усім особам, яким необхідно брати участь у роботі організації. Речник генерального секретаря ООН Фархан Хак наголосив, що це є стандартною позицією секретаріату.

    За інформацією Reuters, візу для участі в цьому ж засіданні, ймовірно, не отримав і міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі. Через це він не перебував у Нью-Йорку та не зміг провести заплановану зустріч із генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем.

    Засідання Ради Безпеки ООН, на якому виник скандал, було присвячене дотриманню Статуту ООН і зміцненню багатосторонньої співпраці. Саме цю тему виніс Китай у межах свого головування в Радбезі.

    Під час виступу Ван Ї заявив, що світ потребує «оживлення» принципів Статуту ООН на тлі зростання кількості конфліктів і нестабільності. Він попередив, що глобальна безпекова система входить у небезпечний період.

    Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш також заявив, що світ нині переживає найбільшу кількість конфліктів від моменту створення ООН у 1945 році. За його словами, міжнародна система стикається з новими й непередбачуваними ризиками для миру та безпеки.

    Росія використала засідання для критики США та західних країн. Небензя заявив, що Статут ООН нібито перебуває під серйозним тиском, а країни Заходу застосовують подвійні стандарти для збереження власного домінування.

    Окремо російський представник розкритикував Німеччину та Японію за посилення оборонної політики. Він назвав їхню «ремілітаризацію» небезпечною тенденцією та заявив, що це нібито підриває міжнародний порядок, сформований після Другої світової війни.

    Водночас сама Росія продовжує повномасштабну війну проти України, розпочату у 2022 році, та регулярно використовує майданчики ООН для просування власних тез про «першопричини» агресії. Раніше Небензя вже озвучував у Радбезі російські умови для так званої мирної угоди з Україною, повторюючи заяви Кремля про НАТО та нібито «утиски» російськомовних.

    Інцидент із візою для Алімова став новим епізодом дипломатичної напруги між Москвою та Вашингтоном. Для Росії він став приводом звинуватити США у політизації роботи ООН, тоді як американська сторона публічно не пояснила причин відмови.

    Ситуація також наклалася на загострення навколо Ірану. За повідомленнями Reuters, Тегеран звинуватив США у порушенні режиму припинення вогню після американських ударів, які Вашингтон назвав оборонними. На цьому тлі відсутність іранського міністра в Нью-Йорку лише посилила дипломатичну напругу навколо засідання Радбезу.

    Таким чином, засідання, яке мало бути присвячене зміцненню багатосторонності та ролі Статуту ООН, перетворилося на чергову арену взаємних звинувачень між великими державами. Москва використала відмову у візі для політичної атаки на США, а сам інцидент знову порушив питання про те, як має працювати ООН у країні, яка одночасно є її господарем і одним із головних учасників глобальних конфліктів.