Daypolitico

Позначка: Африка

  • Французькі спецслужби викрили російську дезінформаційну мережу в Африці, пов’язану зі спадщиною ПВК «Вагнер»

    Французькі спецслужби викрили російську дезінформаційну мережу в Африці, пов’язану зі спадщиною ПВК «Вагнер»

    Французьке агентство з протидії іноземному цифровому втручанню Viginum опублікувало звіт про викриття масштабної російської мережі впливу під назвою GlobUs. За даними розслідування, організація, що маскується під міжнародний клуб експертів, має прямі зв’язки з колишніми структурами Євгена Пригожина. Керують цією мережею російські політтехнологи Юлія Берг та Андрій Громов, які зосередили свої зусилля на проведенні скоординованих інформаційних кампаній у країнах Африки, зокрема в Камеруні та Конго, з метою просування інтересів РФ.

    Одним із ключових напрямків діяльності фігурантів є спроби легалізувати російську окупацію українських територій в очах іноземної аудиторії. Ще у 2022 році Громов заснував фонд «Відродження», який системно займається поширенням антиукраїнських наративів та організацією показових візитів іноземців до захоплених міст. Зокрема, у квітні 2023 року політтехнологи організували поїздку до окупованого Маріуполя для німця Фолькера Чапке, щоб продемонструвати нібито «відбудову» міста. Вже у вересні того ж року Росія залучила його як іноземного «спостерігача» на незаконних місцевих виборах. Також фонд активно фінансує створення пропагандистських документальних фільмів, серед яких «Невидима війна НАТО…» від проросійської сербської активістки Драгани Трифкович та стрічка «Реалії Донбасу», що просуває кремлівську версію подій 2014 року.

    На африканському континенті мережа GlobUs системно використовує місцевий інформаційний простір для тиражування антизахідних та антиукраїнських матеріалів. Пропагандистський контент транслюється англійською, французькою та російською мовами через африканський телеканал Afrique Média TV. За інформацією французького відомства, розгалужена інфраструктура впливу також включає три Telegram-канали із загальною аудиторією понад 75 тисяч підписників. До співпраці активно залучаються африканські журналісти, політичні діячі та блогери. Таким чином Москва намагається вийти далеко за межі європейського інформаційного поля, нав’язуючи Глобальному Півдню власне трактування війни та формуючи лояльне ставлення до окупації України.

     

  • Україна годує Африку під час війни: до Малаві доставили понад 1,5 тис. тонн продуктів

    Україна годує Африку під час війни: до Малаві доставили понад 1,5 тис. тонн продуктів

    До Малаві прибула перша у 2026 році партія української продовольчої допомоги в межах гуманітарної ініціативи Food from Ukraine. Йдеться про 1 576,3 тонни продуктів, а загальний обсяг запланованого постачання має сягнути 5 350 тонн. До вантажу входять жовтий колотий горох і рослинна олія, а решту партії очікують доставити протягом найближчих тижнів. За інформацією української сторони, цієї допомоги має вистачити для підтримки близько 600 тисяч людей, які стикаються з нестачею продовольства.

    Особливість цієї поставки в тому, що Україна сама продовжує воювати, регулярно зазнає російських ударів по портах, складах, елеваторах та іншій аграрній інфраструктурі, але при цьому зберігає роль одного з постачальників продовольства для країн, які переживають гострі гуманітарні проблеми.

    За словами міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, Росія намагається послабити продовольчий потенціал України атаками на портову й аграрну інфраструктуру, однак Київ продовжує виробляти, експортувати та передавати продукти країнам, які найбільше їх потребують.

    Поставка до Малаві фінансується урядом Республіки Корея. Безпосередньо гуманітарну операцію реалізують Україна, Всесвітня продовольча програма ООН та уряд Малаві. WFP разом із місцевими структурами відповідає за приймання, зберігання та подальший розподіл продовольства серед населення.

    Час для цієї поставки має особливе значення. Малаві наближається до так званого lean season — періоду між урожаєм і наступним сезоном збору, коли запаси багатьох домогосподарств вичерпуються, а ціни на продукти зростають. У Малаві цей найскладніший період зазвичай триває з жовтня до березня.

    За останнім аналізом IPC, приблизно 1,9 млн жителів Малаві, або близько 10% населення, уже перебувають у фазі гострої продовольчої незабезпеченості рівня Crisis — IPC Phase 3. У період із жовтня 2026-го до березня 2027 року кількість таких людей може зрости приблизно до 2,6 млн, або 14% проаналізованого населення країни.

    Причини проблеми комплексні. Навіть попри кращий сільськогосподарський сезон 2025/2026 років, купівельну спроможність малавійських родин підривають високі ціни на їжу, інфляція, подорожчання пального, дефіцит іноземної валюти та слабкість місцевої економіки. Найбільш уразливими залишаються бідні міські домогосподарства та сільські родини з низькими доходами.

    Саме тому 5 350 тонн українського продовольства мають значення не лише як символічний жест. Допомога надходить безпосередньо перед сезоном, коли кількість людей, які потребують екстреної підтримки, традиційно збільшується.

    Водночас українська гуманітарна програма вже давно вийшла за межі звичайних поставок зерна.

    Ініціативу Grain from Ukraine започаткували у 2022 році. Її початкова модель передбачала закупівлю українського зерна за кошти країн-донорів та його доставку через Всесвітню продовольчу програму до держав Африки й Азії, які потерпають від голоду та недоїдання. Згодом програму розширили до Food from Ukraine, щоб постачати не тільки пшеницю або кукурудзу, а й продукцію з більшою доданою вартістю — борошно, горох, рослинну олію та інші товари.

    Це важлива зміна для самої України. Експорт готової або частково переробленої продукції означає, що всередині країни залишається більше етапів виробництва — від переробки до пакування та логістики.

    За даними уряду, з 2022 року в межах українських гуманітарних ініціатив до країн Африки та Азії було поставлено вже понад 320 тисяч тонн аграрної продукції, а до 2026 року цей показник перевищив 324 тисячі тонн. Серед отримувачів — Ефіопія, Ємен, Кенія, Сомалі, Судан, Мозамбік, Замбія, Малаві, Пакистан та інші країни. Для реалізації програм донори залучили понад $380 млн.

    Окремі джерела, які враховують останні поставки, вже наводять цифру близько 336 тисяч тонн української сільськогосподарської продукції, поставленої до 19 держав.

    Малаві також не вперше отримує українську продукцію. За даними дослідження KSE, у попередні періоди в межах Grain from Ukraine до країни вже доставляли кукурудзу. Одна з великих партій становила близько 14,8 тис. тонн і, за оцінками WFP, допомогла забезпечити продовольством понад мільйон людей протягом певного періоду.

    Нинішня поставка важлива ще й у ширшому геополітичному контексті.

    Україна намагається закріпити за собою роль не просто експортера зерна, а системного партнера для країн Африки та Глобального Півдня. У 2025 році Київ почав просувати створення агрохабів, які мають дозволити зберігати, переробляти та розподіляти українське продовольство безпосередньо в африканських країнах. Один із таких проєктів готується у Гані.

    Це водночас гуманітарний і економічний інструмент. Українські виробники отримують доступ до нових ринків, а країни-отримувачі — більш стабільні канали постачання продовольства.

    Для Києва диверсифікація ринків стає особливо важливою на тлі проблем із традиційними маршрутами експорту. «Ненька інфо» раніше писала, що одна з найбільших уразливостей українського агросектору полягає саме в логістиці: виростити врожай недостатньо, його ще потрібно безпечно доставити до покупця. Розвиток напрямків до Африки, Азії та Близького Сходу дозволяє зменшувати залежність від окремих ринків і маршрутів.

    Коридори українського агроекспорту: як працюють головні маршрути і що загрожує їхній стійкості — Ненька інфо

    Це особливо актуально зараз, коли російські атаки на портову інфраструктуру створюють додаткові витрати та ризики для експортерів. «Ненька інфо» також писала, що через проблеми з морською логістикою НБУ був змушений збільшити строки розрахунків за частиною аграрних експортних операцій зі 120 до 150 днів.

    НБУ дав аграріям додаткові 30 днів: через удари РФ змінюють правила експорту зерна та олії — Ненька інфо

    Попри ці труднощі, аграрний сектор залишається одним із ключових джерел валютних надходжень України. За прогнозом Тараса Висоцького, у 2026 році агроекспорт може принести країні $23–24 млрд.

    Україна заробить до $24 млрд на агроекспорті у 2026 році — Ненька інфо

    Тому поставка до Малаві має одразу кілька вимірів. Для сотень тисяч малавійців це конкретна продовольча допомога перед найскладнішими місяцями року. Для міжнародних донорів — можливість через українське виробництво швидко доставляти продукти до кризових регіонів. А для самої України — ще один спосіб зберігати присутність на глобальному аграрному ринку та посилювати зв’язки з державами Африки навіть під час повномасштабної війни.

    На тлі того, що 2,6 млн людей у Малаві можуть зіткнутися з кризовим рівнем продовольчої незабезпеченості вже цієї осені та взимку, перші 1 576 тонн українських продуктів виглядають не просто черговою гуманітарною партією. Це частина значно більшої системи, в якій українське продовольство, донорські гроші Південної Кореї та логістика WFP з’єднуються для підтримки країни, де найбільш складний продовольчий сезон ще тільки починається.

    Окремо варто згадати про окуповані Олешки на Херсонщині, де ситуація з продовольством нині критична. За даними Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, останні регулярні поставки їжі до міста були ще наприкінці травня 2026 року, а мешканці залишаються без достатньої кількості продуктів, питної води та медикаментів. Російська сторона, за повідомленнями українських структур і свідченнями місцевих жителів, перешкоджає як постачанню гуманітарної допомоги, так і евакуації цивільних. На цьому тлі контраст особливо разючий: Україна навіть під час війни відправляє тисячі тонн продовольства до країн, що переживають продовольчу кризу, тоді як на тимчасово окупованій українській території люди фактично опинилися в гуманітарній блокаді. За різними оцінками, в Олешках можуть залишатися кілька тисяч людей, серед них діти.

  • Після Берліна — решта Європи: Україна закликала закрити всі «Російські доми»

    Після Берліна — решта Європи: Україна закликала закрити всі «Російські доми»

    Україна закликала іноземні уряди припинити роботу так званих «Російських домів» — мережі культурних центрів, пов’язаних із російським державним агентством «Россотрудничество». Київ вважає, що під виглядом культурної та освітньої діяльності такі установи можуть використовуватися Росією для поширення пропаганди, формування політичного впливу та інших операцій за кордоном.

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що європейським країнам варто наслідувати приклад Німеччини та закривати російські центри, які продовжують працювати на їхній території. У МЗС наголошують: дозволяти російським мережам впливу функціонувати паралельно з війною РФ проти України неприпустимо.

    Українська позиція не виникла на порожньому місці. Саме «Россотрудничество», яке координує значну частину мережі «Російських домів», перебуває під санкціями Європейського Союзу з 2022 року. У Європарламенті ще кілька років тому окремо висловлювали занепокоєння діяльністю центрів, що фінансуються цією структурою, вказуючи на ризики поширення кремлівської пропаганди та дезінформації серед громадян ЄС.

    При цьому санкції не означали автоматичного закриття всіх центрів. У різних країнах вони мають різний юридичний статус: десь працюють як окремі культурні установи, десь — при російських дипломатичних представництвах, а в окремих державах їхня діяльність регулюється давніми міжурядовими угодами.

    Саме тому процес демонтажу цієї мережі виявився значно складнішим, ніж просте введення санкцій.

    Одним із найпомітніших прикладів стала Німеччина. На початку вересня 2026 року Берлін оголосив про рішення припинити роботу «Російського дому» на Фрідріхштрасе. Німецька влада заявила про розірвання відповідних домовленостей, а глава МЗС ФРН Йоганн Вадефуль пояснював, що центр фактично не використовувався відповідно до заявленого призначення.

    Рішення стало частиною ширших заходів Берліна щодо Росії після того, як німецька влада поклала на РФ відповідальність за диверсійну операцію із застосуванням дронів поблизу аеропорту Лейпциг/Галле. Разом із «Російським домом» Німеччина вирішила закрити російське генконсульство в Бонні та посилити інші обмеження.

    Москва відповіла дзеркальними заходами. Російська сторона оголосила про закриття трьох представництв німецького Goethe-Institut — у Москві, Санкт-Петербурзі та Єкатеринбурзі.

    Ще раніше аналогічний шлях пройшла Молдова. Кишинів денонсував міжурядову угоду з Росією щодо культурних центрів, після чого «Російський дім» у молдовській столиці остаточно припинив роботу на початку липня 2026 року. Молдовська влада пояснювала рішення тим, що центр використовувався як інструмент гібридного впливу Кремля.

    Примітно, що паралельно із закриттями у Європі Москва намагається розширювати мережу в інших регіонах. На початку вересня глава «Россотрудничества» Ігор Чайка заявив про домовленості щодо відкриття ще 11 «Російських домів». Вісім із них планують відкрити в країнах Африки.

    Саме африканський напрям останнім часом привертає особливу увагу. У червні Euronews із посиланням на дані української розвідки повідомляв, що мережа російських центрів активно розширюється на континенті. Українська сторона стверджує, що окремі пов’язані структури використовуються не тільки для популяризації російської культури, а й для вербування та залучення молоді до російських проєктів, у тому числі пов’язаних із війною проти України. За даними цього розслідування, Росія планувала розширення присутності, зокрема, у Нігерії, Сенегалі, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Того, Малі, Мозамбіку та Сан-Томе і Принсіпі.

    Таким чином, боротьба навколо «Російських домів» дедалі менше нагадує звичайну суперечку про культурні центри. Для Москви вони є частиною інструментарію «м’якої сили»: через них проводять мовні курси, культурні заходи, освітні програми, просувають російські університети та підтримують зв’язки з російськомовними громадами.

    Україна ж наполягає, що після початку повномасштабної війни такі установи не можна розглядати лише через призму культури.

    Центр протидії дезінформації раніше заявляв, що мережа «Російських домів» може використовуватися для поширення кремлівських наративів і проведення інформаційно-психологічних операцій. У випадку Берліна український ЦПД також звертав увагу на повідомлення про можливі допоміжні функції таких структур для російських спецслужб.

    Водночас твердження про шпигунську діяльність конкретного центру потребують доказів у кожному окремому випадку. Наприклад, у Німеччині навколо «Російського дому» роками тривали політичні та юридичні дискусії, а його закриття стало можливим лише після різкого погіршення відносин між Берліном і Москвою.

    На сайті Nenka.info раніше вже розповідали про інші інструменти російського інформаційного впливу. Зокрема, українські структури попереджали про спроби російських спецслужб використовувати історичну тематику для провокування конфліктів між Україною та Польщею. ФСБ готує фальшиві документи про Волинську трагедію для розколу України та Польщі

    Ще один приклад стосується російської «м’якої сили» у масовій культурі: Україна запровадила санкції проти творців та дистриб’юторів мультсеріалу «Маша та Ведмідь», який українська влада пов’язує з просуванням проросійських наративів. Блокування «м’якої сили» РФ: санкції проти творців «Маші та Ведмедя»

    Тепер Київ прагне перенести цю логіку на міжнародний рівень. Якщо заклик Сибіги отримає підтримку, питання «Російських домів» може перетворитися з локальної дискусії окремих столиць на системну кампанію з демонтажу російської мережі впливу в Європі.

    Німецький і молдовський приклади вже показали, що юридично це можливо. Однак у кожній країні рішення залежатиме від місцевого законодавства, міжнародних договорів, статусу будівель і ризику відповідних кроків Москви проти європейських культурних установ.

    При цьому Росія, навпаки, демонструє намір компенсувати втрату частини європейських майданчиків активним просуванням у країнах Африки та інших регіонах. Тому протистояння навколо «Російських домів» фактично стає ще одним фронтом довготривалої боротьби за інформаційний та політичний вплив за межами самої України.

  • Віза за добу на смартфоні: ПАР суттєво спростила в’їзд для громадян України

    Віза за добу на смартфоні: ПАР суттєво спростила в’їзд для громадян України

    Південно-Африканська Республіка ввела спрощений візовий режим для громадян України, які оформлюють 90-денні візи. Про це повідомив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. Відтепер українці можуть подавати документи повністю в цифровому форматі через нову електронну систему дозволів на поїздки (ETA).

    Цифровізація замість поїздок за кордон

    Завдяки впровадженню електронної платформи вся процедура оформлення триває лічені хвилини безпосередньо через смартфон, а саме рішення щодо видачі візи надходить протягом 24 годин. Раніше процес був значно складнішим: розгляд документів міг затягуватися до двох місяців і вимагав щонайменше двох поїздок до сусідньої Польщі задля подання й особистого отримання паспорта. Україна увійшла до переліку перших держав, які отримали доступ до нової системи, а перші українські мандрівники вже успішно отримали документи.

    Поштовх для дипломатії та економіки

    ПАР залишається однією з найбільших та найвпливовіших держав Африки й ключовим політичним та економічним партнером України на континенті. Ліквідація бюрократичних бар’єрів покликана суттєво активізувати ділові контакти, спростити залучення взаємних інвестицій, а також пожвавити туристичний потік і культурно-гуманітарні зв’язки між двома країнами.

  • Сеута оговтується після міграційного шоку: у місті залишаються до 5 тисяч мігрантів

    Сеута оговтується після міграційного шоку: у місті залишаються до 5 тисяч мігрантів

    В іспанському автономному місті Сеута після масштабної міграційної кризи поступово знижується напруження, однак до повного повернення до нормального життя ще далеко. За оцінкою президента автономії Хуана Хесуса Віваса, станом на 3 серпня в місті залишаються приблизно від 3 до 5 тисяч мігрантів, які потрапили сюди з території Марокко під час безпрецедентного напливу наприкінці липня.

    Вівас заявив, що ситуація вже помітно спокійніша, ніж у перші дні кризи, однак місто все ще не повернулося до звичного ритму. За його словами, пережиті події залишили сильний психологічний слід у мешканців.

    Очільник Сеути описав настрої населення як суміш тривоги, страху та відчуття безпорадності. Він наголосив, що місцева влада тепер має не лише впоратися з наслідками масового прибуття людей, а й добитися від центрального уряду таких рішень, які унеможливили б повторення подібної ситуації.

    Сеута є невеликим іспанським анклавом на півночі Африки та однією з двох сухопутних ділянок кордону Європейського Союзу з Африкою. Населення міста становить трохи понад 80 тисяч осіб, тому навіть кілька тисяч новоприбулих одночасно створюють величезне навантаження на місцеву інфраструктуру, поліцію, медиків і систему соціального захисту.

    Точні масштаби хвилі, яка накрила Сеуту, залишаються предметом суперечок. Місцева влада у різні моменти називала цифри, близькі до 80 тисяч людей, тоді як центральні іспанські структури та інші джерела давали нижчі оцінки. El Faro de Ceuta окремо звертав увагу на значні розбіжності між офіційними підрахунками кількості тих, хто увійшов до міста, і тих, хто згодом повернувся до Марокко.

    За даними Reuters, близько 69,5 тисячі мігрантів уже повернулися до Марокко. Водночас тисячі людей залишилися в Сеуті, а місцеві ресурси прийому працюють із величезним перевантаженням.

    Особливо складною залишається ситуація з дітьми та підлітками, які прибули без супроводу дорослих. Ще наприкінці липня влада повідомляла про різке зростання кількості таких неповнолітніх: лише за два тижні число дітей під опікою автономії збільшилося більш ніж удвічі. 28 липня офіційно йшлося про 472 неповнолітніх, тоді як раніше система була розрахована на значно меншу кількість місць.

    Після подальшого масового прибуття навантаження зросло ще сильніше. Reuters повідомляє, що понад 860 неповнолітніх уже перебувають під спеціальним захистом, тоді як місцева влада продовжує створювати додаткові місця для їхнього розміщення.

    Проблема полягає в тому, що відповідно до іспанського законодавства неповнолітніх без супроводу не можна просто повернути через кордон так само, як дорослих. Кожна дитина має бути ідентифікована, отримати відповідний правовий статус і перебувати під опікою соціальних служб. Через це саме дитяча система захисту в Сеуті зазнала одного з найсильніших ударів.

    Ще до нинішньої кризи центральний уряд Іспанії визнавав, що Сеута перебуває у стані надзвичайного міграційного навантаження. У червні уряд оновив механізм розподілу неповнолітніх мігрантів між автономними регіонами, оскільки Сеута, Мелілья та Канарські острови в кілька разів перевищували нормальну місткість системи прийому.

    У лютому Мадрид повідомляв, що понад тисячу дітей із Сеути, Канарських островів та Мелільї вже перевели до інших регіонів Іспанії. Новий сплеск міграції фактично нівелював значну частину цих зусиль.

    Трагедія має і людський вимір. За даними Reuters, під час подій загинули десятки людей: повідомлялося про 72 загиблих на іспанському боці та ще 11 — на марокканському. Частина смертей сталася під час спроб потрапити до Сеути морем або у хаосі масового переміщення людей.

    Причини такого різкого сплеску міграції досі аналізуються. Ще 30 липня Associated Press повідомляло, що лише за кілька днів сотні людей намагалися дістатися Сеути вплав, а місцева система прийому вже тоді була перевантажена. Більшість прибулих становили громадяни Марокко, хоча серед них були також вихідці з інших країн Африки.

    Іспанські спецслужби, за даними Reuters, не дійшли висновку, що Марокко безпосередньо організувало масовий перехід кордону. Водночас розвідка вважає, що марокканський контроль на певному етапі був суттєво послаблений, що і дозволило такій кількості людей наблизитися до кордону. Рабат, зі свого боку, покладає частину відповідальності на дезінформацію та мережі перевізників мігрантів.

    Криза вже спричинила політичні наслідки всередині Іспанії та Євросоюзу. Мадрид закликає партнерів проявити більше солідарності, оскільки Сеута є не лише іспанським анклавом, а й зовнішнім кордоном ЄС.

    Для самого міста головним завданням найближчих днів стане повернення людей до Марокко там, де це дозволяє закон, розвантаження центрів прийому та вирішення ситуації з неповнолітніми.

    Проте слова Віваса свідчать, що місцева влада бачить проблему значно ширше. Йдеться не лише про кілька тисяч людей, які досі залишаються на території Сеути, а про довіру мешканців до здатності держави захищати кордон.

    Попри поступове зменшення кількості мігрантів, наслідки кризи для міста залишатимуться відчутними ще довго. І якщо нинішня цифра у 3–5 тисяч осіб продовжить скорочуватися, це вирішить лише найгострішу частину проблеми. Значно складнішим стане питання, як Іспанія та ЄС мають перебудувати захист кордону, систему прийому та співпрацю з Марокко, щоб наступний масовий наплив знову не поставив невеликий анклав із населенням усього близько 80 тисяч людей на межу гуманітарного й адміністративного колапсу.

  • Смертельний вірус стрімко поширюється: у Конго кількість жертв Еболи перевищила тисячу

    Смертельний вірус стрімко поширюється: у Конго кількість жертв Еболи перевищила тисячу

    У Демократичній Республіці Конго різко погіршилася ситуація зі спалахом вірусу Ебола. За останні два тижні кількість інфікованих і померлих зросла майже на 67%, а число підтверджених жертв небезпечної хвороби вже перевищило одну тисячу. Про це повідомляє Reuters із посиланням на Інститут громадського здоров’я ДР Конго.

    Станом на 23 липня в країні офіційно підтверджено 2536 випадків зараження вірусом Ебола. Водночас кількість летальних випадків перевищила позначку у 1000. Ще 22 липня офіційна статистика повідомляла про 999 померлих, однак лише за добу ця цифра зросла. Медики зазначають, що ще кілька тижнів тому кількість жертв була майже на дві третини меншою, що свідчить про стрімке прискорення поширення інфекції.

    Нинішній спалах викликаний рідкісним штамом Бундібугіо, який вважається одним із найнебезпечніших різновидів вірусу Ебола. На сьогодні для цього штаму не існує схвалених вакцин або специфічного лікування. За оцінками фахівців, рівень смертності серед інфікованих може досягати близько 40%, що робить ситуацію особливо загрозливою.

    Найскладніша епідеміологічна ситуація спостерігається у східних провінціях Ітурі та Північне Ківу. Саме там фіксують найбільшу кількість нових випадків зараження. Водночас боротьбу з епідемією суттєво ускладнює нестабільна безпекова ситуація. У регіоні діють озброєні угруповання, які здійснюють напади на медичні установи та гуманітарні місії. Крім того, лікарі стикаються з дефіцитом медикаментів, нестачею персоналу та поширенням дезінформації серед місцевого населення.

    Через складну ситуацію медикам не вдається своєчасно відстежувати всі контакти інфікованих людей, що значно підвищує ризик подальшого поширення захворювання. Фахівці наголошують, що саме оперативне виявлення контактних осіб є одним із ключових інструментів стримування епідемії.

    Водночас у сусідній Уганді, куди також потрапили окремі випадки зараження, ситуацію вдалося взяти під контроль. За інформацією місцевої влади, нових випадків інфікування там не реєстрували з кінця червня. Наразі країна проходить 42-денний період епідеміологічного спостереження, після завершення якого, за відсутності нових випадків, зможе офіційно оголосити про завершення спалаху.

    Експерти неодноразово попереджали про ризик масштабного поширення вірусу. Раніше Всесвітня організація охорони здоров’я заявляла, що нинішній спалах Еболи в Африці може перевершити за масштабами епідемію 2014 року, яка стала однією з найсмертоносніших в історії. Також у червні було зафіксовано перший випадок цього захворювання в Європі — інфікованого чоловіка виявили у Франції.

  • Трамп може відкрити новий фронт: у Білому домі розглядають військову операцію в Малі

    Трамп може відкрити новий фронт: у Білому домі розглядають військову операцію в Малі

    Адміністрація президента США Дональда Трампа розглядає можливість проведення військової операції в Малі проти терористичного угруповання Jama’at Nusrat al-Islam wal-Muslimin (JNIM), яке пов’язане з міжнародною мережею “Аль-Каїда”. Якщо відповідне рішення буде ухвалене, Малі стане вже восьмою країною, де під час другого президентського терміну Трамп санкціонував застосування американської військової сили. Про це повідомляє The Washington Post.

    За даними видання, питання перебуває на стадії обговорення в адміністрації США, однак остаточного рішення наразі не ухвалено. Усередині Білого дому немає єдиної позиції щодо доцільності нової військової кампанії. Одним із найактивніших прихильників силового сценарію є старший директор Ради національної безпеки США з питань контртероризму Себастьян Горка, який виступає за більш рішучі дії проти ісламістських угруповань у Західній Африці.

    JNIM, або Jama’at Nusrat al-Islam wal-Muslimin, сьогодні вважається одним із найпотужніших терористичних угруповань на африканському континенті. Воно діє переважно на території Малі, але останніми роками значно розширило свою активність, здійснюючи напади й у прибережних країнах Західної Африки. За оцінками експертів, угруповання має добре озброєні підрозділи, розвинену мережу підтримки та суттєво посилило свій вплив у регіоні.

    Минулого року бойовики організували масштабну паливну блокаду, яка серйозно порушила економічне життя країни. Навесні цього року вони провели серію скоординованих атак по всій території Малі. Зокрема, бойовики проникли до столиці Бамако, захопили стратегічно важливе місто на півночі країни, а також здійснили теракт-самогубство, внаслідок якого загинув міністр оборони Малі. Такі дії лише посилили занепокоєння міжнародної спільноти щодо стрімкого зростання впливу JNIM.

    Офіційно у Білому домі не підтверджують підготовку військової операції. Представник адміністрації Трампа відмовився коментувати можливість завдання ударів, однак наголосив, що Вашингтон закликає держави Північної та Західної Африки активніше зміцнювати власні оборонні можливості, закуповуючи американське військове обладнання та послуги. Також США закликають регіональних партнерів і союзників по НАТО підтримати Альянс держав Сахелю у боротьбі проти JNIM та угруповання “Ісламська держава”.

    Особливу увагу американська адміністрація приділяє й посиленню російського впливу в регіоні. До Альянсу держав Сахелю входять Малі, Буркіна-Фасо та Нігер — країни, де останніми роками військові здійснили державні перевороти, суттєво скоротили співпрацю із західними державами та переорієнтувалися на партнерство з Росією.

    За словами американських посадовців, саме російська підтримка не принесла очікуваного покращення безпекової ситуації. Для боротьби з ісламістськими угрупованнями влада Малі спочатку залучала найманців ПВК “Вагнер”, а після її реорганізації — підрозділи “Африка Корпус”, які тісніше інтегровані до структури Міністерства оборони Росії. Водночас міжнародні правозахисні організації неодноразово звинувачували російських найманців у серйозних порушеннях прав людини та жорстокому поводженні з цивільним населенням.

    Попри складні політичні відносини, США останнім часом частково відновили взаємодію з владою Малі. Минулого року Вашингтон розширив обмін розвідувальною інформацією, яку використовували малійські військові під час операцій проти бойовиків. Проте масштаби цієї співпраці залишаються значно меншими, ніж, наприклад, партнерство США з Нігерією, де американські сили брали участь в авіаційних операціях і спеціальних місіях із ліквідації високопоставлених командирів “Ісламської держави”.

    Аналітики зазначають, що потенційне втручання США в Малі може суттєво ускладнити ситуацію через присутність у країні російських військових структур. У разі проведення американської операції виникне ризик прямого зіткнення між силами США та російськими підрозділами, що може вимагати створення спеціальних механізмів координації та запобігання інцидентам, подібних до тих, які раніше діяли між Вашингтоном і Москвою в Сирії.

    Якщо рішення про військову операцію буде ухвалене, Малі приєднається до переліку держав, де адміністрація Дональда Трампа вже санкціонувала застосування сили під час другого президентського терміну. До цього списку входять Ємен, Сомалі, Сирія, Іран, Ірак, Нігерія та Венесуела. Окрім цього, американська адміністрація продовжує окремі військові операції проти ймовірних наркоторговців у Карибському басейні та східній частині Тихого океану.

    Регіон Малі останнім часом неодноразово опинявся в центрі уваги через активність різних збройних угруповань. У липні на півночі країни було атаковано колону, в якій перебували понад 200 російських найманців та малійських військовослужбовців. Відповідальність за напад тоді взяло на себе угруповання FLA. Водночас західні країни неодноразово заявляли, що Росія використовує свою присутність в Африці не лише для посилення політичного впливу, а й для вербування найманців на війну проти України, обходу міжнародних санкцій та отримання доступу до стратегічно важливих природних ресурсів.

  • Ботсвана б’є на сполох: громадян дедалі частіше обманом відправляють воювати за Росію проти України

    Ботсвана б’є на сполох: громадян дедалі частіше обманом відправляють воювати за Росію проти України

    Влада Ботсвани заявила про стрімке зростання кількості випадків, коли громадян країни обманом або під примусом залучають до участі у війні Росії проти України. За словами представників уряду, люди погоджуються на нібито вигідні пропозиції працевлаштування за кордоном, однак після виїзду опиняються на фронті, де змушені брати участь у бойових діях.

    Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на заяву Міністерства міжнародних відносин Ботсвани.

    У відомстві наголосили, що останнім часом кількість подібних випадків зростає швидкими темпами, а тому громадян закликали бути максимально обережними під час отримання пропозицій про роботу за кордоном. Міністерство рекомендує ретельно перевіряти роботодавців і посередників, щоб не стати жертвами шахрайських схем.

    За інформацією уряду Ботсвани, багатьох людей вводять в оману обіцянками легального працевлаштування чи високих заробітків. Після прибуття до іншої країни вони фактично втрачають можливість самостійно залишити місце перебування та опиняються втягнутими у військові дії на боці Росії.

    У заяві міністерства зазначається, що проблема набуває дедалі більшого масштабу.

    «Кількість громадян Ботсвани, яких вводять в оману, залучаючи до подібних схем, зростає з лякаючою швидкістю. Міністерство продовжує отримувати сповнені розпачу дзвінки від громадян Ботсвани, які вже перебувають на передовій, з описом небезпечних умов, з якими вони стикаються», — йдеться у повідомленні.

    Уряд країни закликав своїх громадян не погоджуватися на сумнівні пропозиції працевлаштування без попередньої перевірки їхньої достовірності та у разі виникнення підозр звертатися до дипломатичних установ або компетентних державних органів.

    Як зазначає Bloomberg, проблема вербування африканців для участі у війні проти України вже неодноразово ставала предметом розслідувань у різних країнах континенту. Раніше в Кенії та Південно-Африканській Республіці правоохоронці затримували осіб, яких підозрювали в організації схем із вербування місцевих жителів для служби у російській армії.

    У лютому цього року некомерційна організація Inpact, яка реалізує програму All Eyes On Wagner, повідомила, що щонайменше 316 громадян африканських країн загинули під час бойових дій у складі російських сил на території України.

    Кенія також раніше заявляла, що до війни було залучено близько тисячі її громадян. За даними місцевої влади, частина з них погоджувалася на пропозиції про роботу, не підозрюючи, що фактично буде направлена до зони бойових дій.

    Українська сторона неодноразово заявляла про масштабне залучення Росією іноземців до війни. Ще у листопаді 2025 року Центр протидії дезінформації повідомляв, що від початку повномасштабного вторгнення Кремль завербував громадян зі 128 країн світу.

    У лютому цього року Служба зовнішньої розвідки України повідомила, що Росія активно використовує схеми вербування жителів африканських держав, маскуючи їх під освітні програми, навчання або цивільне працевлаштування. За даними української розвідки, після прибуття до Росії або третіх країн частину людей примушують підписувати військові контракти.

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга також заявляв, що у складі російської армії воюють понад 1700 іноземних громадян, а випадки вербування останнім часом поширюються не лише на країни Африки, а й на держави Латинської Америки.

    Заява уряду Ботсвани стала черговим сигналом про те, що проблема залучення іноземців до війни проти України набуває міжнародного масштабу. Влада країни закликає своїх громадян бути обережними та не довіряти неперевіреним пропозиціям роботи за кордоном, які можуть приховувати небезпечні схеми вербування.

  • ООН попереджає: через брак фінансування світ втрачає прогрес у боротьбі з ВІЛ

    ООН попереджає: через брак фінансування світ втрачає прогрес у боротьбі з ВІЛ

    ООН б’є на сполох через різке скорочення фінансування програм профілактики ВІЛ/СНІДу, попереджаючи про ризик втрати десятиліть глобального прогресу у боротьбі з епідемією. Про це йдеться у новому звіті Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (UNAIDS), який цитує The Washington Post.

    За даними організації, ситуація у світі різко погіршилася: кількість людей із груп ризику, які отримують доконтактну профілактику ВІЛ, скоротилася на 38%. Лише у 2025 році понад мільйон людей менше отримали доступ до таких препаратів порівняно з 2024 роком, що свідчить про суттєвий відкат у глобальних програмах профілактики.

    У звіті ООН зазначається, що однією з ключових причин є скорочення міжнародного фінансування, зокрема з боку США. У документі окремо згадується період президентства Дональда Трампа, коли частина програм міжнародної допомоги була переглянута або скорочена, що, за оцінками експертів, призвело до перебоїв у фінансуванні профілактичних ініціатив у країнах із високим рівнем поширення ВІЛ.

    Наслідки цього вже відчутні у багатьох регіонах. У деяких країнах фінансування програм безкоштовного розповсюдження презервативів скоротилося більш ніж на 90%, що фактично паралізувало один із базових інструментів профілактики. Також у державах із обмеженими ресурсами, особливо в Африці на південь від Сахари, тестування на ВІЛ скоротилося приблизно на 22%, що значно ускладнює раннє виявлення інфекції.

    ООН наголошує, що такі скорочення мають довгострокові наслідки. Програми доконтактної профілактики та тестування вважаються ключовими елементами стримування епідемії, і їх ослаблення може призвести до нового зростання кількості заражень у найближчі роки.

    Попри негативну динаміку, у звіті також фіксуються певні досягнення. Кількість нових випадків ВІЛ у світі знизилася з 2,1 мільйона у 2010 році до 1,2 мільйона у 2025 році. Крім того, смертність від СНІДу скоротилася до 570 тисяч випадків на рік, що є найнижчим рівнем за понад 30 років.

    Втім, у UNAIDS підкреслюють, що ці позитивні тенденції залишаються нестійкими. Наразі близько 9 мільйонів людей у світі не отримують необхідного лікування, а скорочення профілактичних програм створює ризик нового зростання епідемії після багаторічного спаду.

    Особливо вразливими залишаються групи, які й раніше стикалися з обмеженим доступом до медичних послуг та стигматизацією, зокрема працівники секс-індустрії та чоловіки, які мають секс із чоловіками. Саме для них цільові профілактичні програми відігравали вирішальну роль у зниженні ризиків інфікування.

    Представники ООН зазначають, що частково стабільність системи підтримується завдяки зусиллям окремих держав, місцевих організацій та міжнародних партнерів, які намагаються компенсувати втрату фінансування. Однак без відновлення стабільних донорських потоків ця система, за їхніми словами, не зможе довго працювати в нинішньому режимі.

    У UNAIDS також попереджають, що реальний масштаб наслідків скорочення фінансування стане зрозумілим лише у звітах за 2026 та 2027 роки, коли з’являться дані про нові інфекції та рівень смертності після змін у міжнародній підтримці.

    Раніше в ООН уже заявляли, що у разі подальшого скорочення фінансування щодня у світі можуть фіксувати близько 2 тисяч нових випадків інфікування ВІЛ, а смертність від СНІДу може зрости до критичних показників у наступні роки, що поставить під загрозу глобальні цілі з подолання епідемії до 2030 року.

  • ВООЗ б’є на сполох через Еболу: спалах може стати найбільшим за роки

    ВООЗ б’є на сполох через Еболу: спалах може стати найбільшим за роки

    У Східній Африці стрімко погіршується ситуація зі спалахом вірусу Еболи, який, за оцінками міжнародних медичних організацій, може розвиватися за сценарієм значно масштабнішої епідемії, ніж та, що сталася у 2014 році в Західній Африці. Всесвітня організація охорони здоров’я попереджає, що динаміка поширення інфекції викликає серйозне занепокоєння, а за відсутності негайних і скоординованих дій існує ризик неконтрольованого зростання кількості заражень у регіоні.

    Про це повідомляє Swedenherald із посиланням на дані ВООЗ та міжнародних епідеміологічних структур. За останньою офіційною інформацією, у Східній Африці вже підтверджено щонайменше 471 випадок інфікування, і показник продовжує зростати практично щодня. Кількість летальних випадків наразі становить щонайменше 82, однак медики не виключають подальшого збільшення цієї цифри, оскільки частина пацієнтів перебуває у важкому стані, а система охорони здоров’я в уражених регіонах працює з перевантаженням.

    Основний осередок спалаху зафіксовано в Демократичній Республіці Конго, зокрема у провінції Ітурі та прилеглих районах Конго-Кіншаси. Саме звідти почалося активне поширення вірусу, яке згодом вийшло за межі первинного епіцентру. Наразі випадки захворювання вже зафіксовані в сусідній Уганді, де підтверджено щонайменше 19 інфікованих, що свідчить про транскордонний характер поширення інфекції та ускладнює її локалізацію.

    Медичні служби повідомляють, що за останні 24 години спостерігається різке прискорення темпів зараження. Така динаміка змушує експертів говорити про потенційно критичний сценарій розвитку подій, за якого вірус може охопити значно ширші території, ніж нинішній осередок. ВООЗ вже заявила про міжнародну надзвичайну ситуацію та закликала країни регіону до посилення епідеміологічного контролю, оперативного виявлення нових випадків та розгортання додаткових ресурсів для стримування поширення хвороби.

    Окрему стурбованість викликає те, що нинішній спалах пов’язаний зі штамом Бундібугіо, для якого наразі немає широко доступної або офіційно затвердженої вакцини чи специфічного противірусного лікування. Це значно обмежує можливості лікарів і ускладнює боротьбу з інфекцією, оскільки основними методами залишаються ізоляція хворих, контроль контактів та підтримувальна терапія.

    Американські Центри з контролю та профілактики захворювань (CDC) також оцінюють ситуацію як надзвичайно серйозну. За їхніми прогнозами, у разі відсутності негайного реагування нинішня хвиля заражень може перевищити масштаби епідемії 2014 року, яка охопила кілька країн Західної Африки та стала однією з наймасштабніших у сучасній історії. Представники CDC наголошують, що «такий сценарій є можливим», якщо темпи поширення вірусу не вдасться оперативно знизити.

    Ситуація розвивається на тлі того, що ще в середині травня 2026 року ВООЗ оголосила міжнародну надзвичайну ситуацію у зв’язку зі спалахом Еболи в регіоні. Тоді епіцентром вважалася провінція Ітурі в ДР Конго, однак згодом вірус почав поширюватися вглиб країни та на сусідні території. Вже за два тижні після перших масштабних повідомлень кількість підозрюваних випадків перевищила тисячу, а число летальних наслідків сягнуло щонайменше 246, що свідчить про надзвичайно високу швидкість розвитку епідемічного процесу.

    Експерти підкреслюють, що ключовими факторами стримування поширення вірусу залишаються швидке виявлення інфікованих, ефективна ізоляція, контроль переміщення населення в уражених районах та міжнародна медична допомога. Водночас вони попереджають, що будь-які затримки у реагуванні можуть призвести до різкого погіршення ситуації та значного розширення географії спалаху, що створить додаткові ризики для систем охорони здоров’я в усьому регіоні.