Daypolitico

Позначка: Агресія РФ

  • “Колись розкажу, як усе починалося”: Лукашенко заінтригував заявою про війну Росії проти України

    “Колись розкажу, як усе починалося”: Лукашенко заінтригував заявою про війну Росії проти України

    Білоруський лідер Олександр Лукашенко знову заявив, що не дозволить втягнути Білорусь у повномасштабну війну Росії проти України, і водночас заінтригував фразою про те, що “колись розповість, як усе починалося”. Таку заяву він зробив під час відкриття Гродненської обласної клінічної лікарні, де окремо наголосив, що білоруські військові нібито не братимуть участі у бойових діях “на жодній зі сторін”.

    За словами Лукашенка, Білорусь не має наміру воювати з Україною, Польщею чи Литвою. Він заявив, що хоче, аби “будівельники будували”, а не тримали автомати в руках, і закликав не вірити тим, хто говорить про бажання Мінська вступити у війну. У тому ж виступі він відкинув звинувачення у співучасті в агресії РФ, заявивши, що Білорусь “не починала” війну і нібито не була “співагресором”.

    Найбільший резонанс викликала фраза Лукашенка: “Пройде час, я колись вам розкажу, як усе починалося”. Розвивати цю думку він не став, однак сама заява одразу породила нову хвилю коментарів щодо ролі Мінська у початку повномасштабної війни Росії проти України.

    Попри нинішні спроби Лукашенка дистанціюватися від війни, роль Білорусі у російській агресії залишається зафіксованою в міжнародних оцінках. Європейський Союз прямо розширив санкційний режим проти Мінська у відповідь на участь Білорусі в агресії Росії проти України. У документах ЄС йдеться, що після вторгнення РФ у лютому 2022 року санкції проти Білорусі були посилені саме через її залученість до російської війни.

    На початку повномасштабного вторгнення російські війська використовували територію Білорусі як один із ключових плацдармів для наступу на Україну, зокрема на північному напрямку. І хоча білоруська армія офіційно не вступила у бойові дії, Мінськ надав Росії територію, інфраструктуру та військові об’єкти для підготовки і здійснення агресії. Саме це стало підставою для звинувачень Білорусі у співучасті, які Лукашенко тепер намагається відкидати.

    Останніми тижнями Лукашенко кілька разів повторював, що не хоче ще глибшого втягування Білорусі у війну. Аналітики пов’язують такі заяви з подвійним тиском на Мінськ: з одного боку — з боку Росії, яка прагне зберігати Білорусь як військовий ресурс і потенційний плацдарм, з іншого — з боку України та Заходу, які уважно стежать за будь-якими ознаками нової загрози з білоруського напрямку. Видання Meduza зазначало, що Росія використовує білоруську територію та інфраструктуру для атак на Україну від самого початку повномасштабної війни, а Лукашенко останнім часом двічі обіцяв не допустити ще більшого втягування країни в конфлікт.

    На цьому тлі заява про те, що він “колись розповість, як усе починалося”, може бути спробою Лукашенка залишити собі простір для політичного маневру. З одного боку, він демонструє лояльність Москві й не називає Росію агресором. З іншого — намагається подати себе білоруському суспільству як лідера, який нібито втримав країну від прямої участі у війні та “зберіг мир”.

    Водночас експерти звертають увагу, що подібна риторика Лукашенка не змінює фактичної залежності Мінська від Кремля. Білорусь залишається під міжнародними санкціями, на її території розміщувалися російські військові, а Москва продовжує розглядати білоруський напрямок як важливий елемент власної стратегії тиску на Україну та НАТО. Associated Press у травні 2026 року писало, що Росія знову може використовувати Білорусь як плацдарм для нових дій, а військова інтеграція Москви й Мінська лише поглиблюється.

    Додаткової інтриги заявам Лукашенка додає його активна дипломатична активність після переговорів із Володимиром Путіним. У медіа обговорюють, що білоруський лідер після зустрічей із російським диктатором вирушив до Китаю, а також здійснив низку контактів з іншими країнами. Частина аналітиків вважає, що він міг передавати сигнали від Кремля, інші — що Лукашенко намагається грати власну гру й шукати для Білорусі більш вигідні умови в умовах нестабільної геополітичної ситуації.

    Для України ж ключовим залишається не те, як Лукашенко намагається пояснити свою роль у війні, а те, чи буде білоруська територія знову використана для нової ескалації. Київ неодноразово наголошував, що уважно стежить за ситуацією на північному кордоні та за будь-якою активністю російських сил у Білорусі.

    Отже, нинішня заява Лукашенка — це не просто черговий емоційний виступ. Вона демонструє його прагнення одночасно зберегти зв’язок із Москвою, зняти з себе відповідальність за участь Білорусі у війні та переконати власне населення, що Мінськ нібито залишається осторонь бойових дій. Але міжнародні санкції, зафіксована роль білоруської території у вторгненні 2022 року та подальша військова співпраця з Росією суттєво ускладнюють цю версію.

  • Путін дозволив Росії вводити війська за кордон під приводом “захисту громадян”

    Путін дозволив Росії вводити війська за кордон під приводом “захисту громадян”

    Глава Кремля Володимир Путін підписав закон, який фактично дозволяє Росії використовувати свої Збройні сили на території інших держав під приводом “захисту громадян РФ”. Документ уже офіційно оприлюднений у Росії та набуде чинності через десять днів після публікації. Про це повідомляє російське агентство “Інтерфакс”.

    Згідно з новим законом, підставою для застосування російської армії за межами країни можуть стати арешти, затримання, кримінальне переслідування або інші рішення щодо громадян Росії, ухвалені іноземними чи міжнародними судами, юрисдикцію яких Москва не визнає.

    У поясненнях комітету Ради Федерації РФ з оборони та безпеки прямо вказано, що в таких випадках допускається “можливість залучення Збройних сил Російської Федерації” за рішенням президента Росії для “захисту” громадян РФ за кордоном.

    Фактично документ закріплює право Кремля самостійно визначати, коли і де виникла необхідність використати військову силу нібито в інтересах росіян. Остаточне рішення щодо застосування армії ухвалюватиме особисто Володимир Путін.

    Крім військового механізму, закон також надає російським державним органам право здійснювати інші “заходи захисту” громадян РФ за межами країни. Формулювання документа залишаються дуже широкими й фактично не містять чітких обмежень щодо того, які саме дії може вважати допустимими російська влада.

    Раніше законопроєкт був ухвалений Державною думою РФ одразу у другому та третьому читаннях, а згодом його підтримала верхня палата російського парламенту. Після цього документ надійшов на підпис Путіну.

    Новий закон уже викликав занепокоєння через те, що Кремль неодноразово використовував риторику “захисту російськомовних” або “захисту громадян Росії” як політичне та військове виправдання для втручання у справи інших держав.

    Саме подібними аргументами Москва роками пояснювала свої дії щодо України після окупації Криму у 2014 році та початку війни на Донбасі. Російська влада також активно роздавала російські паспорти на окупованих територіях, після чого заявляла про необхідність “захисту” власних громадян.

    Аналітики звертають увагу, що новий закон фактично створює ще ширшу юридичну основу для потенційного використання російських військ за межами країни. При цьому документ не уточнює, що саме вважатиметься “загрозою” для росіян за кордоном і які масштаби втручання можуть бути застосовані у відповідь.

    Окремо експерти наголошують, що закон з’явився на тлі посилення конфронтації Росії із Заходом, санкційного тиску та міжнародних розслідувань щодо російських воєнних злочинів. Москва також продовжує не визнавати рішення низки міжнародних судів та інституцій, зокрема пов’язаних із війною проти України.

    У самому Кремлі новий документ пояснюють необхідністю “захисту прав росіян” у разі рішень міжнародних органів, які Росія вважає нелегітимними. Однак критики закону зазначають, що його формулювання можуть бути використані як інструмент для легалізації нових військових операцій за межами РФ.

    Поява такого документа також свідчить про подальше посилення ролі президента Росії у питаннях застосування сили. Закон фактично концентрує в руках Володимира Путіна додаткові повноваження щодо ухвалення рішень про використання армії за кордоном без необхідності окремих складних погоджень.

  • Тихановська звинуватила Лукашенка у співучасті в ударах по Києву

    Тихановська звинуватила Лукашенка у співучасті в ударах по Києву

    Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська відвідала місце російського удару в Києві та виступила із жорсткою заявою щодо ролі режиму Олександра Лукашенка у війні Росії проти Україна. Вона наголосила, що влада Білорусі несе частину відповідальності за російські атаки, оскільки надала свою територію для агресії проти України.

    Про це Тихановська написала у соцмережі X після відвідин місця одного з нещодавніх російських прильотів у столиці.

    Під час перебування у Києві вона заявила, що Росія продовжує намагатися психологічно виснажити українців постійними нічними атаками, ракетними ударами та терором цивільного населення. За її словами, такими діями Кремль прагне посіяти страх і створити атмосферу постійної небезпеки.

    “Росія намагається зламати українців страхом, темрявою та постійними нічними атаками”, — зазначила Тихановська.

    Опозиціонерка також заявила, що кожен новий удар по українських містах демонструє справжню природу режиму президента Росії Володимира Путіна. Вона наголосила, що йдеться про систему, яка не визнає міжнародного права, державних кордонів та цінності людського життя.

    “Кожен удар викриває справжню суть путінського режиму — режиму, який не визнає ані людського життя, ані міжнародного права, ані кордонів”, — заявила вона.

    Окремо Тихановська акцентувала увагу на ролі Білорусі у війні. За її словами, режим Лукашенка став співучасником агресії, дозволивши Росії використовувати білоруську територію для запуску ракет, перекидання військової техніки та розміщення російської зброї.

    “Режим Лукашенка несе за це свою частку відповідальності, бо дозволив використовувати територію Білорусі для агресії, для запуску ракет та для розміщення російської зброї”, — наголосила вона.

    Тихановська також підкреслила, що багато громадян Білорусі підтримують Україну не з політичної доцільності, а через людське співпереживання та усвідомлення спільної небезпеки. За її словами, білоруси сприймають біль українців як власний.

    Візит опозиціонерки до Києва відбувся після чергової хвилі масованих російських атак по українській столиці. Останні удари призвели до загибелі та поранень мирних жителів, руйнувань житлових будинків, пошкодження цивільної інфраструктури, культурних об’єктів та адміністративних будівель.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році територія Білорусі неодноразово використовувалася російською армією як плацдарм для наступу на Україну. Саме з білоруської території російські війська заходили на північ України у перші тижні вторгнення, а також регулярно запускали ракети та дрони по українських містах.

    Українська влада та західні держави неодноразово заявляли, що режим Лукашенка фактично сприяє російській агресії, хоча білоруські війська офіційно не брали прямої участі у бойових діях на території України.

    На цьому тлі Тихановська продовжує залишатися одним із найвідоміших міжнародних голосів білоруської опозиції. Після президентських виборів у Білорусі 2020 року, результати яких значна частина міжнародної спільноти не визнала, вона була змушена залишити країну та продовжила політичну діяльність за кордоном, активно підтримуючи Україну після початку повномасштабної війни.

  • Грузія відмовилася підтримати спецтрибунал проти Путіна: у Тбілісі заговорили про «ризики»

    Грузія відмовилася підтримати спецтрибунал проти Путіна: у Тбілісі заговорили про «ризики»

    Грузія не приєдналася до угоди про створення комітету Спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України. Документ 15 травня у Кишиневі підтримали 36 держав та Європейський Союз, однак офіційний Тбілісі залишився осторонь ініціативи.

    Рішення Грузії вже викликало резонанс на тлі тривалих дискусій про зближення чинної грузинської влади з Москвою та охолодження відносин із Заходом.

    Угоду ухвалили під час засідання Комітету міністрів Ради Європи. Вона стала одним із ключових етапів на шляху до створення міжнародного трибуналу, який має розглядати злочин агресії Росії проти України та потенційну відповідальність вищого політичного й військового керівництва РФ.

    Серед держав, які підтримали створення механізму, — Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Польща, Нідерланди, Швеція, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія, Румунія, Молдова, Австралія та інші країни. Окремо до ініціативи приєднався Євросоюз.

    Генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе назвав рішення історичним кроком до створення трибуналу.

    «Ці держави зробили вирішальний крок до фактичного створення Спеціального трибуналу та визнання відповідальності за агресію проти України. Час притягнення Росії до відповідальності швидко наближається», — заявив він.

    Після завершення внутрішніх процедур країни-учасниці мають перейти до формування самого трибуналу — обрання суддів, прокурора та затвердження регламенту роботи.

    Створення окремого трибуналу активно обговорюється з 2023 року через те, що Міжнародний кримінальний суд не має достатніх юридичних механізмів для переслідування російського керівництва саме за злочин агресії. Росія не є стороною Римського статуту, тому виникла потреба у створенні окремого міжнародного механізму.

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга після голосування заявив, що спецтрибунал фактично вже став «юридичною реальністю».

    «Володимир Путін та інші російські керівники сьогодні отримали свій квиток до Гааги», — наголосив глава українського МЗС.

    Водночас грузинська влада пояснила свою відмову «ризиками для безпеки країни».

    Міністерка закордонних справ Грузії Мака Бочорішвілі заявила, що нинішня міжнародна ситуація не дозволяє Тбілісі ухвалювати рішення, які можуть створити додаткові виклики для держави.

    «Позиція деяких держав-членів, включаючи держави-члени ЄС, щодо Грузії, безумовно, не дає нам можливості і розкоші приймати рішення, які створювали б додаткові ризики та загрози для нашої країни», — сказала вона журналістам.

    За словами міністерки, грузинська влада насамперед виходить із необхідності гарантувати безпеку, стабільність і мир усередині країни.

    Бочорішвілі також заявила про потребу «перегляду ставлення до Грузії» з боку окремих західних держав та поскаржилася на подвійні стандарти у політиці Європи.

    Її заява пролунала на тлі помітного пожвавлення дипломатичних контактів між Києвом і Тбілісі. Лише за першу половину травня Бочорішвілі тричі зустрічалася з міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою. Це стало нетиповою активністю після кількох років напружених відносин між державами.

    Грузинська влада останніми роками регулярно зазнає критики з боку України та ЄС через звинувачення у проросійській політиці. У Тбілісі ці звинувачення відкидають і нагадують, що близько 20% території Грузії залишаються окупованими Росією після війни 2008 року.

    На цьому тлі рішення не підтримувати спецтрибунал уже викликало гостру реакцію частини грузинської опозиції та проєвропейських активістів, які вважають, що влада уникає кроків, здатних викликати роздратування Кремля.

    В Офісі президента України раніше заявляли, що очікують запуск повноцінного Спеціального трибуналу щодо злочину агресії РФ уже у 2027 році.

  • Київ заочно засудив Мединського до 10 років ув’язнення

    Київ заочно засудив Мединського до 10 років ув’язнення

    Шевченківський районний суд Києва заочно ухвалив вирок щодо Володимира Мединського — російського державного діяча, який очолює російські делегації на переговорах з Україною. Його визнано винним у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України та у виправданні збройної агресії РФ. Суд призначив покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

    Про це повідомляє Офіс генерального прокурора України, який здійснював процесуальне керівництво у справі. У відомстві наголошують, що розслідування стосується не лише окремого навчального видання, а ширшого явища інформаційної агресії Російської Федерації, яку в Україні розглядають як невід’ємну складову повномасштабної війни проти держави. Йдеться про системне використання пропагандистських матеріалів, зокрема освітніх, для формування потрібної Кремлю картини світу серед російського суспільства та населення на тимчасово окупованих територіях.

    У центрі справи опинився російський шкільний підручник з історії для 11 класу під назвою «История. История России. 1945 год — начало XXI века», виданий у 2023 році. За даними слідства, його авторами та редакторами є Володимир Мединський та Анатолій Торкунов. Українська сторона розцінює цей підручник як елемент державної пропагандистської політики Росії, спрямованої на виправдання війни проти України та формування у молодого покоління викривленого бачення сучасної історії.

    Слідство встановило, що зміст підручника містить формулювання, які в Україні трактують як публічні заклики до зміни міжнародно визнаних кордонів, виправдання збройної агресії Росії, а також легітимізацію тимчасової окупації українських територій. Окремо наголошується на наративі про так звані «братні народи», запереченні української державності як самостійного суб’єкта та нав’язуванні термінології на кшталт «визволення» у контексті війни, яку Росія веде проти України.

    Особливу увагу правоохоронці звертають на те, що цей навчальний матеріал був орієнтований насамперед на дітей шкільного віку — одну з найбільш чутливих аудиторій для інформаційного впливу. За даними Офісу генпрокурора, з 1 вересня 2023 року підручник офіційно використовувався в освітньому процесі на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також в Автономній Республіці Крим. Крім того, він був частиною навчальної програми і на території самої Російської Федерації.

    У прокуратурі підкреслюють, що справу кваліфіковано за кількома статтями Кримінального кодексу України, зокрема щодо посягання на територіальну цілісність держави та виправдання збройної агресії РФ і глорифікації її учасників. Суд погодився з доводами обвинувачення і призначив Мединському та іншому фігуранту справи — Анатолію Торкунову — однакове покарання.

    Правоохоронці зазначають, що це рішення є частиною ширшої стратегії документування не лише військових злочинів Росії, а й інформаційної складової війни, яка охоплює пропаганду, освітні програми, медіа та інші інструменти впливу на суспільну свідомість. Українська сторона розглядає такі матеріали як елемент довготривалої політики, спрямованої на легітимізацію агресії та формування лояльності до неї всередині російського суспільства та на окупованих територіях.

    Володимир Мединський, який має українське походження і народився у місті Сміла Черкаської області, протягом останніх років є одним із ключових представників Росії на міжнародних переговорах щодо війни проти України. Його діяльність у сфері історичної політики та освіти неодноразово ставала предметом критики з боку українських офіційних осіб та міжнародних експертів, які звинувачують російську владу у використанні історії як інструменту політичного впливу.

  • Франція заходить у Спецтрибунал проти РФ: що це змінює для покарання за війну в Україні

    Франція заходить у Спецтрибунал проти РФ: що це змінює для покарання за війну в Україні

    Франція офіційно заявила про намір приєднатися до Керівного комітету майбутнього Спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України — рішення, яке може суттєво прискорити створення міжнародного механізму притягнення до відповідальності вищого політичного керівництва РФ. Відповідну заяву 20 квітня під час весняної сесії Парламентської асамблеї Ради Європи у Страсбурзі зробив міністр Європи та закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро.

    За його словами, Париж не лише підтримує створення Спеціального трибуналу, але й готовий долучитися до його керівного органу — структури, яка фактично визначатиме архітектуру, юридичну модель і запуск цього міжнародного інструменту. «Франція підтримує створення Спеціального трибуналу для розгляду злочину агресії проти України, який доповнюватиме Міжнародний кримінальний суд. І я заявляю перед вами — Франція приєднається до Керівного комітету», — наголосив Барро під час виступу.

    Ця заява пролунала на тлі активізації міжнародних зусиль щодо формування спеціального судового механізму, який дозволив би притягнути до відповідальності за злочин агресії — один із найскладніших для юридичного переслідування в міжнародному праві. На відміну від воєнних злочинів чи злочинів проти людяності, юрисдикція МКС у питаннях агресії має обмеження, зокрема щодо держав, які не ратифікували відповідні положення. Саме тому створення окремого трибуналу розглядається як ключовий інструмент для юридичної оцінки дій вищого керівництва Росії.

    У своєму виступі Барро також підкреслив роль Рада Європи як інституції, що має залишатися оплотом верховенства права, демократії та прав людини. Французький міністр фактично підтвердив, що Париж бачить Раду Європи як одну з головних платформ для формування міжнародної правової відповіді на агресію РФ.

    За попередніми планами, формування Керівного комітету Спецтрибуналу може бути завершене вже найближчим часом. Барро висловив сподівання, що ключові рішення будуть ухвалені під час зустрічі міністрів у Кишиневі 14–15 травня. Саме тоді очікується узгодження фінальних параметрів майбутнього трибуналу, включаючи його правову основу, склад та механізми роботи.

    Ідея створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України активно просувається українською владою з перших місяців повномасштабного вторгнення. Київ наполягає, що лише такий механізм дозволить притягнути до відповідальності осіб, які ухвалювали рішення про початок війни. Йдеться насамперед про найвище політичне та військове керівництво РФ.

    Як раніше зазначала заступниця керівника Офісу президента України Ірина Мудра, процес створення трибуналу перебуває на активній стадії переговорів із міжнародними партнерами. Україна співпрацює як з європейськими країнами, так і зі США для формування максимально широкої коаліції підтримки.

    Важливим фактором є також те, що Спецтрибунал розглядається як доповнення, а не альтернатива існуючим міжнародним судовим інституціям. Міжнародний кримінальний суд уже веде розслідування щодо воєнних злочинів в Україні та видав ордери на арешт окремих російських посадовців. Проте питання злочину агресії потребує окремого юридичного механізму, який і має забезпечити майбутній трибунал.

    Заява Франції є важливим політичним сигналом, оскільки ця країна є однією з провідних держав Європейського Союзу та постійним членом Ради Безпеки ООН. Її участь у Керівному комітеті може надати додаткової легітимності процесу створення трибуналу та сприяти залученню інших держав.

    Крім того, підтримка Парижа може вплинути на швидкість узгодження позицій серед країн ЄС, де досі тривають дискусії щодо формату трибуналу — зокрема, чи має він бути створений на основі міжнародної угоди, чи в межах національної юрисдикції України за підтримки партнерів.

    Весняна сесія Парламентська асамблея Ради Європи, яка стартувала 20 квітня у Страсбурзі, стала однією з ключових платформ для обговорення цього питання. Серед головних тем — посилення міжнародних зусиль для створення трибуналу, а також координація дій між країнами-членами Ради Європи.

    Загалом, рішення Франції приєднатися до Керівного комітету Спецтрибуналу може стати важливим кроком на шляху до формування повноцінного міжнародного механізму притягнення до відповідальності за злочин агресії. У разі успішного завершення переговорів уже найближчими місяцями світ може отримати новий інструмент міжнародного правосуддя, спрямований на встановлення відповідальності за одну з наймасштабніших війн у Європі з часів Другої світової.

  • Суд у Вінниці засудив депутата Держдуми РФ до 15 років ув’язнення

    Суд у Вінниці засудив депутата Держдуми РФ до 15 років ув’язнення

    У Вінницькому міському суді Вінницької області винесли вирок громадянину Російської Федерації, якого визнали винним у посяганні на територіальну цілісність та недоторканність України. Суд призначив йому покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з повною конфіскацією майна на користь держави.

    Як встановило слідство, засуджений, будучи чинним депутатом Державної думи РФ, проголосував за ратифікацію так званих «договорів про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу» між Росією та незаконними збройними формуваннями «днр» і «лнр». Ці дії порушували норми міжнародного права та українське законодавство.

    Прийняття таких рішень у Держдумі стало підґрунтям для подальшої ескалації збройної агресії проти України. Вони використовувалися російською пропагандою для спроб легітимізувати війну в очах власного населення та міжнародної спільноти.

    Агресія РФ призвела до значних втрат: загибелі мирних жителів, серед яких були й діти, численних поранень, руйнування будівель, інфраструктурних об’єктів та приватного майна.

    Вирок наразі не набрав законної сили.