Daypolitico

Позначка: агроекспорт

  • Від затримання українських інкасаторів до переговорів про зерно

    Від затримання українських інкасаторів до переговорів про зерно

    Прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр заявив про готовність дозволити транзит українського зерна через територію своєї країни до Західної Європи. Відповідне питання порушив президент Володимир Зеленський під час саміту Європейського Союзу в Брюсселі на тлі серйозних проблем із морським експортом через російські атаки. Заява угорського прем’єра пролунала після першої офіційної зустрічі двох лідерів і може стати кроком до поліпшення відносин Києва та Будапешта. Водночас між країнами залишаються економічні й політичні суперечності, а одним із найгучніших конфліктів останніх місяців стало березневе затримання семи українських інкасаторів Ощадбанку разом із десятками мільйонів доларів, євро та золотими зливками.

    Про готовність пропускати українську аграрну продукцію Петер Мадяр повідомив в інтерв’ю угорському телеканалу RTL. Його слова навело видання Telex.

    За інформацією Reuters, Зеленський звернувся до Польщі, Румунії, Словаччини та Угорщини з проханням забезпечити перевезення українського зерна європейськими сухопутними маршрутами.

    Особливу увагу українська сторона приділила можливості транспортування кукурудзи залізницею.

    Мадяр пояснив, що не заперечує проти такого рішення, якщо продукція лише перетинатиме територію Угорщини, не потрапляючи на її внутрішній ринок.

    Що запропонував Зеленський

    За словами угорського прем’єра, під час переговорів у Брюсселі український президент розповів про труднощі з експортом аграрної продукції через Чорне море.

    Російські військові дії створюють серйозні ризики для морських перевезень, тому Україна шукає додаткові можливості постачання зерна до європейських країн.

    Зеленський запропонував повернутися до механізму, який використовували на початку повномасштабної війни.

    Йдеться про транзитні перевезення українського зерна через сусідні держави до кінцевих покупців у Західній Європі.

    Важливою умовою може стати транспортування вантажів у залізничних вагонах із відповідним митним забезпеченням, зокрема пломбами.

    Це дозволяє контролювати переміщення продукції та зменшувати ризик її несанкціонованого потрапляння на внутрішній ринок транзитної держави.

    Для Угорщини таке питання особливо чутливе, оскільки місцеві фермери раніше неодноразово виступали проти імпорту української сільськогосподарської продукції.

    Угорщина готова пропускати зерно, але є умова

    Мадяр наголосив, що не бачить принципових перешкод для організації транзиту.

    Він нагадав, що кілька років тому аналогічний механізм уже працював і дозволяв перевозити українську продукцію через угорську територію.

    Прем’єр дав зрозуміти, що Будапешт готовий обговорювати відновлення такої схеми.

    Проте його заява не означає автоматичного скасування обмежень на продаж українського зерна в Угорщині.

    Транзит і імпорт — різні торговельні операції.

    У першому випадку продукція лише перетинає територію країни, а в другому надходить на її внутрішній ринок.

    Це розмежування має принципове значення для угорського аграрного сектору.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла, що уряд Петера Мадяра зберіг жорсткі обмеження на імпорт української аграрної продукції.

    Відповідні заходи стосувалися зернових, м’яса, меду, овочів та інших товарів.

    При цьому можливість транзиту за умови спеціального контролю зберігалася.

    Тому нинішня заява Мадяра радше підтверджує готовність практично використовувати транзитний механізм, ніж означає повне відкриття угорського ринку для українських аграріїв.

    Зеленський і Мадяр провели першу офіційну зустріч

    16 жовтня президент України Володимир Зеленський і прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр зустрілися в Брюсселі на полях саміту Європейського Союзу.

    Переговори відбулися у форматі віч-на-віч, без участі делегацій.

    Згідно з повідомленням Офісу президента України, сторони обговорили двосторонні відносини, співпрацю, торгівлю, українську аграрну продукцію та просування України до членства в Євросоюзі.

    Окрему увагу приділили можливостям дипломатичного врегулювання війни.

    Зеленський позитивно оцінив зустріч і повідомив про домовленість відновити співпрацю на різних рівнях.

    Сторони також планують узгодити майбутні взаємні візити.

    Мадяр, зі свого боку, заявив про необхідність побудувати нові політичні та економічні відносини між двома країнами.

    Однак один позитивний раунд переговорів ще не означає завершення всіх українсько-угорських суперечностей.

    Серед складних питань залишаються захист національних меншин, торговельні обмеження та окремі аспекти європейської політики.

    Відносини Києва та Будапешта пережили серйозну кризу

    Протягом останніх років українсько-угорські відносини неодноразово загострювалися.

    Особливо напруженими вони були за часів прем’єрства Віктора Орбана, який виступав проти окремих рішень Євросоюзу щодо підтримки України.

    Після приходу Петера Мадяра на посаду прем’єр-міністра двосторонній діалог поступово почав змінюватися.

    Водночас новий угорський уряд не відмовився від захисту власних економічних інтересів і зберіг низку обмежень щодо українських товарів.

    Одним із найрезонансніших епізодів у відносинах двох держав стала історія із затриманням українських банківських інкасаторів у березні 2026 року.

    Цей інцидент викликав дипломатичний скандал і поставив питання про безпеку транзитних перевезень через територію Угорщини.

    Як в Угорщині затримали інкасаторів Ощадбанку

    5 березня 2026 року угорські правоохоронці затримали два інкасаторські автомобілі українського державного Ощадбанку.

    Разом із транспортними засобами затримали сімох співробітників банку.

    Інкасатори перевозили цінності з Відня до Києва через територію Угорщини.

    У броньованих автомобілях перебували 40 мільйонів доларів США, 35 мільйонів євро та дев’ять кілограмів банківського золота.

    Як пояснював Ощадбанк, перевезення здійснювалося в межах міжнародної міжбанківської операції за участю австрійського Raiffeisen Bank.

    Банк наполягав, що кошти та дорогоцінні метали належать йому, мають законне походження та транспортувалися з належним документальним оформленням.

    Угорська сторона спочатку розслідувала можливе відмивання грошей.

    Українське Міністерство закордонних справ різко відреагувало на затримання громадян і банківських активів.

    Ситуація переросла у масштабний дипломатичний конфлікт.

    Коли повернули інкасаторів, гроші та золото

    Уже 6 березня сім співробітників Ощадбанку повернулися до України.

    Однак автомобілі та кошти певний час залишалися в Угорщині.

    12 березня українському банку передали два затримані інкасаторські транспортні засоби.

    Після повернення банк повідомив про виявлення пошкоджень їхнього обладнання.

    Водночас питання повернення готівки та дорогоцінних металів залишалося відкритим ще майже два місяці.

    Лише 6 травня 2026 року Угорщина повернула Ощадбанку всі 40 мільйонів доларів, 35 мільйонів євро та дев’ять кілограмів золота.

    Про це банк повідомив на своєму офіційному сайті.

    Представники Ощадбанку перевірили цілісність пакування та підтвердили повернення активів у повному обсязі.

    Голова правління банку Юрій Каціон подякував за сприяння українським державним органам і відзначив конструктивний підхід угорської сторони під час завершення процедури.

    Угорщина визнала відсутність злочину

    Остаточне рішення у справі затриманих інкасаторів з’явилося 19 серпня 2026 року.

    Національна податкова та митна адміністрація Угорщини припинила кримінальне провадження через відсутність складу злочину.

    Під час розслідування перевірили банківські документи, митні декларації, обставини перевезення та походження коштів.

    Угорські правоохоронці встановили, що готівка й банківське золото походили із законних міжбанківських операцій.

    Підстав для обвинувачень у відмиванні грошей не знайшли.

    Раніше «Ненька інфо» детально повідомляла про закриття справи проти інкасаторів Ощадбанку та результати розслідування.

    Таким чином, історія, яка навесні спричинила гострий конфлікт між Києвом і Будапештом, завершилася поверненням активів та закриттям угорського кримінального провадження.

    Водночас слід відокремлювати цю справу від нинішніх переговорів про зерновий транзит: немає підтвердження, що заява Мадяра є безпосередньою компенсацією або політичною домовленістю саме через затримання інкасаторів.

    Що змінилося після приходу Мадяра

    Новий прем’єр Угорщини поступово відновлює контакти з українським керівництвом.

    Під час переговорів у Брюсселі сторони обговорювали не лише економіку, а й права угорської національної меншини на Закарпатті та європейську інтеграцію України.

    Після зустрічі Мадяр позитивно оцінив рішення української сторони у сфері освіти національних меншин.

    Зеленський, зі свого боку, відзначив кроки Будапешта щодо відкриття нових переговорних кластерів у процесі вступу України до ЄС.

    У цьому контексті домовленість продовжити переговори про зерновий транзит може стати ще одним напрямком практичної співпраці.

    Однак угорський уряд продовжує дотримуватися власної позиції щодо захисту місцевих сільгоспвиробників.

    Тому повне скасування аграрних торговельних обмежень наразі не анонсоване.

    Чому Україні потрібні нові зернові маршрути

    Україна залишається важливим експортером зернових та олійних культур.

    Повномасштабна російська агресія суттєво ускладнила морські перевезення, які традиційно забезпечували значну частину українського аграрного експорту.

    Російські атаки на портову інфраструктуру та судноплавство створюють додаткові ризики для експортерів.

    Саме тому сухопутні маршрути через країни Євросоюзу мають стратегічне значення.

    Залізничний транзит через Угорщину потенційно може допомогти Україні перевозити аграрну продукцію до західноєвропейських покупців.

    Проте фактичні обсяги майбутніх перевезень залежатимуть від пропускної спроможності залізниць, доступності вагонів, митних процедур і погодження конкретних логістичних умов.

    Крім того, наземні перевезення можуть бути дорожчими за морські, особливо для великих партій зерна.

    Тому відновлення транзиту через Угорщину варто розглядати як додаткову можливість, а не повноцінну заміну морського експорту.

    Чи означає заява Мадяра завершення конфлікту

    Станом на 18 жовтня 2026 року прем’єр-міністр Угорщини публічно підтвердив готовність дозволити транзит українського зерна за умови, що продукція не залишатиметься на угорському ринку.

    Водночас немає підтвердження запуску нової схеми перевезень із визначеними обсягами, термінами та погодженими маршрутами.

    Подальші рішення потребуватимуть взаємодії профільних міністерств, залізничних операторів, митних служб і бізнесу.

    Заява Петера Мадяра свідчить про готовність до практичного діалогу з Києвом, однак не означає автоматичного усунення всіх проблем в українсько-угорських відносинах.

    Особливого значення цей сигнал набуває після березневого скандалу із затриманням українських інкасаторів, поверненням десятків мільйонів доларів і євро та закриттям кримінального провадження.

    Наразі обидві держави демонструють зацікавленість у відновленні співпраці, а питання зернового транзиту може стати одним із перших практичних випробувань нового етапу відносин Києва та Будапешта.

  • Резервні локомотиви закінчуються: Росія вибила понад 500 машин

    Резервні локомотиви закінчуються: Росія вибила понад 500 машин

    Україна практично вичерпала запас резервних локомотивів, які можна оперативно використовувати замість рухомого складу, пошкодженого або знищеного російськими ударами. На тлі різкого посилення атак по залізниці Київ уже веде переговори з європейськими партнерами щодо передачі додаткових локомотивів, сумісних з українською колією шириною 1520 мм.

    Про критичну ситуацію заявив міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький у коментарі Financial Times.

    «Ми майже вичерпали резервні локомотиви», — повідомив міністр.

    За його словами, переговори ведуться насамперед із країнами, де використовується широка залізнична колія, сумісна з українською. Більшість залізниць Європейського Союзу працюють зі стандартом 1435 мм, тоді як в Україні використовується колія 1520 мм. Такий або близький стандарт зберігається, зокрема, у країнах Балтії та Молдові, а також на окремих напрямках у Польщі та Словаччині.

    Проблема вже давно вийшла за межі технічного питання «Укрзалізниці». Локомотиви фактично стали ще одним критичним ресурсом воєнної економіки: вони забезпечують пасажирські перевезення, евакуацію людей із небезпечних районів, постачання товарів усередині країни та перевезення ключових експортних вантажів — передусім зерна і залізної руди.

    Понад 500 локомотивів пошкоджено або знищено

    Масштаб втрат став зрозумілим ще у вересні.

    Міністр закордонних справ Андрій Сибіга 15 вересня повідомив, що від початку повномасштабного російського вторгнення внаслідок атак було пошкоджено або повністю знищено понад 500 українських локомотивів.

    Особливо різко ситуація погіршилася у 2026 році: за офіційними даними, понад половина всіх цих втрат припала лише на цей рік.

    Тоді Сибіга вже звертався до партнерів із закликом терміново допомогти Україні знайти локомотиви, сумісні з колією 1520 мм, а також профінансувати закупівлю нової техніки.

    У МЗС наголошували, що залізниця сьогодні стала однією з ключових систем економічної та соціальної стійкості держави: нею евакуюють цивільних із прифронтових територій, перевозять життєво необхідні вантажі та підтримують експорт.

    Лише від початку вересня, за даними керівництва «Укрзалізниці», під російськими ударами опинилися щонайменше 22 локомотиви, причому значна частина була задіяна у пасажирських та приміських перевезеннях.

    «Ненька інфо» неодноразово писала про цю нову тактику ударів по залізниці. Зокрема, 16 вересня російські війська тричі атакували один і той самий поїзд Київ — Миколаїв протягом приблизно двох із половиною годин. Пасажирів і залізничників перед повторними атаками встигли евакуювати.

    Ще раніше, 8 вересня, два російські «Шахеди» прицільно атакували поїзд Київ — Суми. Потяг вдалося заздалегідь зупинити, після чого людей евакуювали.

    У порту Південний втратили одразу три локомотиви

    Окремо про проблему з технікою розповів виконавчий директор портового оператора TIS Микита Грубов.

    За його словами, лише в районі терміналів компанії у порту Південний через російські удари було втрачено три локомотиви.

    «Ми втратили три локомотиви лише в районі нашого порту», — зазначив він.

    Дефіцит тягового рухомого складу, за словами Грубова, вже перетворюється на одне зі слабких місць портової логістики.

    І саме тут проблема стає системною.

    Навіть якщо чорноморські порти зможуть відновлювати роботу після російських атак, вантаж ще потрібно фізично доставити до причалів. Значна частина аграрної продукції та руди надходить до портів саме залізницею.

    Тобто недостатньо мати неушкоджений термінал і судно, готове до завантаження. Потрібні справні колії, вагони і головне — локомотиви, здатні довезти тисячі тонн вантажу до порту.

    Росія одночасно б’є по портах і залізниці

    Ситуація з локомотивами загострюється на тлі масштабної кампанії РФ проти української експортної інфраструктури.

    За даними, наведеними Financial Times, лише у 2026 році українська влада зафіксувала 198 атак на портову інфраструктуру. Зокрема, йшлося про 95 ударів по суднах у портах і ще 69 атак у морському коридорі.

    Російські атаки різко ускладнили роботу чорноморського напрямку саме в період, коли Україні необхідно вивозити новий урожай.

    Альтернативою морю залишаються залізничні маршрути, автомобільний транспорт і Дунай. Однак повноцінно замінити великі чорноморські порти вони не можуть — передусім через обмежену пропускну спроможність і значно вищу вартість доставки.

    Тепер одночасний дефіцит локомотивів створює додатковий вузький момент уже на сухопутній частині маршруту.

    Під загрозою десятки мільйонів тонн експорту

    Наслідки можуть бути значно більшими, ніж просто затримки окремих вантажних поїздів.

    Україна планувала у 2026 році експортувати приблизно 64 млн тонн аграрної продукції. Однак Висоцький оцінює, що без нормального функціонування морських портів країна може фізично вивезти лише близько половини запланованого обсягу.

    За його прогнозом, якщо чорноморські порти залишатимуться фактично закритими або серйозно обмеженими, Україна може недоотримати щонайменше $8 млрд експортної виручки у період із червня 2026 року до червня 2027-го.

    Це приблизно п’ята частина всієї експортної виручки України за попередній рік. Важливо, що йдеться не про вже зафіксовані збитки, а про прогноз у разі тривалого блокування портового експорту.

    Навіть після відновлення судноплавства повернення до довоєнних або навіть до показників початку 2026 року може бути складним.

    Власник термінала Risoil у Чорноморську Шота Хаджішвілі розповідав FT, що після атак підприємство може працювати лише приблизно на 30% своєї потужності, одночасно завантажуючи два судна замість п’яти.

    Залізниця стала окремою ціллю

    Удари останніх місяців показують, що російські атаки спрямовані не лише на колії чи станції як такі.

    Під удар регулярно потрапляють саме локомотиви, депо, ремонтні потужності та пасажирські поїзди.

    1 вересня Росія завдала балістичного удару по залізничній інфраструктурі Києва. «Ненька інфо» повідомляла про руйнування депо та загибель працівників залізниці.

    Один із працівників локомотивного депо Дарниця, 31-річний Володимир Губський, отримав тяжкі поранення під час цього удару і помер 6 вересня. За інформацією «Укрзалізниці», балістична ракета вдарила фактично одночасно із сигналом повітряної тривоги.

    23 вересня російські війська знову атакували залізничну інфраструктуру Києва. Тоді поранення дістав працівник «Укрзалізниці», який повертався додому після зміни.

    А через постійні атаки на Сумщині перевізнику довелося навіть тимчасово обмежувати рух поїздів до Сум та використовувати комбіновану схему «поїзд + автобус».

    Чому локомотиви не можна просто швидко купити в ЄС

    Проблему неможливо вирішити звичайною закупівлею будь-яких європейських локомотивів.

    Українська мережа переважно має ширину колії 1520 мм, тоді як стандарт більшої частини Євросоюзу — 1435 мм.

    Техніка має бути сумісною не лише з шириною колії, а й із конкретними умовами експлуатації, системами живлення та інфраструктурою.

    Саме тому Україна шукає доступний рухомий склад у країнах, де історично використовувалася широка колія, а паралельно просить партнерів допомогти фінансувати виробництво та закупівлю нових локомотивів.

    Це також пояснює, чому резерв настільки важливий. Пошкоджену машину можна відправити на ремонт, але перевезення не можуть чекати кілька місяців. На маршрут має одразу вийти інший локомотив.

    Коли таких резервних машин залишається лише кілька, кожен наступний удар потенційно створює вже не локальну проблему окремого депо, а ризик для цілих маршрутів.

    Удар по локомотивах б’є одразу по кількох секторах

    Найпомітніший економічний ефект зараз пов’язаний із аграрним експортом, але проблема ширша.

    Залізницею Україна перевозить руду, металопродукцію, пальне, будівельні матеріали та інші вантажі. Потяги також залишаються одним із найважливіших видів пасажирського транспорту в умовах війни.

    Тому втрата резерву локомотивів одночасно створює ризики для експорту, внутрішньої економіки та пасажирського сполучення.

    Саме це робить нинішню ситуацію небезпечнішою за звичайний дефіцит техніки. Російські удари відбуваються одночасно по різних ланках одного логістичного ланцюга: портах, суднах, залізничних станціях, депо та самих локомотивах.

    У такій ситуації навіть швидке відновлення одного об’єкта не гарантує повернення маршруту до нормальної роботи, якщо на іншій його ділянці вже немає необхідної техніки.

    І заява Висоцького про майже вичерпаний резерв означає, що запас міцності, який дозволяв «Укрзалізниці» швидко підмінювати пошкоджені машини, суттєво скоротився.

    Тепер результат переговорів із партнерами щодо локомотивів стає питанням не лише роботи залізниці, а й здатності України утримувати експорт, перевозити критичні вантажі та зберігати стабільне сполучення під час подальших російських атак.

     

  • Понад чверть малих і середніх фермерів можуть збанкрутувати, агрохолдинги вже придивляються до їхніх активів

    Понад чверть малих і середніх фермерів можуть збанкрутувати, агрохолдинги вже придивляються до їхніх активів

    На закритому засіданні в Міністерстві аграрної політики та продовольства України обговорювали ризик банкрутства понад чверті середніх і малих фермерських господарств цього року. За інформацією джерела, знайомого з перебігом розмови, йшлося саме про середні та малі господарства, які через проблеми з експортом і нестачу обігових коштів можуть не пережити поточний сезон.

    Інше джерело, яке раніше повідомляло редакції про ситуацію на аграрному ринку, ще кілька тижнів тому розповідало, що великі сільськогосподарські підприємства вже пропонують фермерам викупити їхній бізнес. Паралельно, за його словами, вони ведуть переговори з банками-кредиторами щодо придбання майна та земель потенційних банкрутів. Публічних договорів, які дозволили б підтвердити масштаб такого процесу саме серед малих господарств, наразі немає.

    Контекст для цих переговорів стає дедалі жорсткішим. На початку жовтня на складах і в рукавах накопичився урожай, який українські глибоководні порти майже не приймають. Міністр аграрної політики Тарас Висоцький цього тижня заявив у Брюсселі, що під загрозою невиїзду перебуває близько 30 млн тонн продукції орієнтовною вартістю $10 млрд. Альтернативні маршрути, за його оцінкою, перекривають лише близько 40% колишнього портового потоку. Якщо проблеми з експортом збережуться, навесні посівні площі в Україні можуть скоротитися на 35–40%, заявив міністр.

    Проблема для фермерів полягає не лише в тому, що зерно складно вивезти. Воно залишається активом, але не перетворюється на гроші в потрібний момент. Господарству потрібно розраховуватися за кредити, оренду паїв, техніку та підготовку до наступної посівної, тоді як основний урожай може місяцями лежати на складі. У результаті саме дефіцит обігових коштів може змусити власника продавати бізнес раніше, ніж справа дійде до формального банкрутства.

    Перші ознаки такого тиску вже видно у фінансовій звітності. За даними Opendatabot, у першому півріччі 2026 року виторг агрокомпаній, які звітували за обидва періоди, зріс на 19% — до 448,35 млрд грн. Водночас сукупний чистий прибуток скоротився на 19% — до 66,1 млрд грн, а прибутковими були 66% компаній. Кількість прибуткових підприємств за рік скоротилася на 8%.

    Масової хвилі судових банкрутств поки не видно. У 2025 році процедуру банкрутства розпочала 71 сільськогосподарська компанія. Водночас сама судова статистика відстає від фінансових проблем. Між моментом, коли господарство перестає нормально обслуговувати борги, і відкриттям справи про банкрутство можуть минути місяці. Тому кількість відкритих справ не показує реального масштабу проблеми в моменті.

    Паралельно ринок уже демонструє іншу тенденцію — укрупнення агробізнесу. За січень–квітень 2026 року в агросекторі України було укладено M&A-угод більш ніж на $525 млн, тоді як за весь 2025 рік — 18 угод приблизно на $167 млн. Показовою стала угода Kernel з Enselco. У квітні Kernel оголосив про придбання 100% Enselco Holding Limited за $348 млн. До периметра угоди увійшов аграрний бізнес із земельним банком близько 190 тис. га, елеваторами, технікою та власним парком зерновозів. Тобто покупець на ринку є. Питання в тому, чи зможуть малі та середні господарства дочекатися моменту, коли зможуть продати урожай за прийнятною ціною, чи частина з них почне продавати сам бізнес, землю в оренді, техніку та інші активи через нестачу коштів.

    Банківська система поки намагається дати аграріям час. У серпні НБУ дозволив банкам не визнавати дефолт за короткостроковою реструктуризацією боргу до одного року, якщо фінансові труднощі пов’язані з війною і банк вважає, що позичальник зможе відновити обслуговування боргу. Для аграріїв також розширили можливості кредитування під заставу зерна. Нові правила діють для реструктуризацій із 1 липня 2026 року до 1 вересня 2027-го.

    Уряд одночасно розширив доступ аграріїв до програми «5–7–9%»: оборотні кредити можна залучати під 10% річних, а старі кредити — пролонгувати. Але це дає господарствам додатковий час, а не вирішує проблему реалізації вже зібраного врожаю. На цьому тлі переговори про купівлю проблемних господарств можуть стати окремим каналом консолідації аграрного ринку. Власник, якому бракує грошей на наступну посівну, може опинитися перед вибором між новою реструктуризацією, продажем частини активів або передачею бізнесу сильнішому гравцеві. І в такій ситуації угода може відбутися задовго до того, як у реєстрі з’явиться слово «банкрутство».

    Відкриті дані вже показують головну зміну, у секторі одночасно зростають виручка та обсяг угод, але падає прибутковість, а доступ до експорту залишається обмеженим. Найчастіше саме в такій ситуації проблемні активи починають переходити до тих, у кого є доступ до капіталу, кредитів і зберігання.

     

  • Мита обнулили: для українського експорту відкрився величезний ринок Туреччини

    Мита обнулили: для українського експорту відкрився величезний ринок Туреччини

    З 1 жовтня 2026 року між Україною та Туреччиною офіційно запрацювала Угода про вільну торгівлю, яку сторони підписали ще у лютому 2022 року. Для українських експортерів новий режим починає діяти одразу: залежно від товару компанії зможуть постачати продукцію до Туреччини без мита, за зниженими ставками або в межах спеціальних тарифних квот. Для турецького імпорту до України пільгові тарифи стартують пізніше — з 1 січня 2027 року.

    Саме ця асиметрія є одним із найважливіших моментів для українського бізнесу: упродовж останніх трьох місяців 2026 року експортери з України вже можуть користуватися преференціями на турецькому ринку, тоді як для частини турецьких товарів імпортний режим в Україні ще не зміниться.

    Державна митна служба уточнює, що угода поширюється на товари з глав 01–97 Гармонізованої системи опису та кодування товарів, якщо вони мають українське або турецьке походження. Залежно від конкретної позиції передбачене повне скасування мит, зниження ставок або застосування тарифних квот. Для українського експорту з 1 жовтня використовуватимуться коди преференцій 429 — скасування експортного мита, та 430 — тарифна квота.

    Щоб скористатися пільгою, недостатньо просто відправити товар із території України. Підприємство має підтвердити його походження відповідно до правил угоди. Основними документами для цього є сертифікат EUR.1 або декларація про походження товару. Саме підтверджене походження дозволяє митниці застосувати нульову чи знижену ставку.

    Для українських компаній це відкриває ринок, який і без нової угоди вже був одним із найбільших напрямків торгівлі. За даними Міністерства економіки, у 2025 році Туреччина посіла друге місце серед ринків українського експорту і третє — за загальним товарообігом. Двостороння торгівля сягнула $7,9 млрд, з яких приблизно $2,7 млрд припадало на український експорт.

    Саме тому ефект угоди потенційно значно більший, ніж у випадку невеликого нового ринку: українські компанії вже мають налагоджені торговельні зв’язки з Туреччиною, а тепер частина цих поставок має стати дешевшою за рахунок зменшення тарифного навантаження.

    Найбільше можливостей відкривається для промислової продукції, металургії та частини аграрного сектору.

    Ще під час підписання угоди Мінекономіки повідомляло, що Туреччина встановлює нульову ставку мита на 10 337 товарних позицій, що тоді оцінювалося як приблизно 95% номенклатури українського експорту. Для ще 1348 позицій передбачалися тарифні квоти або знижені ставки. Водночас у липневому повідомленні 2026 року Мінекономіки формулювало це як повну лібералізацію для 84% українських товарів, а для решти чутливих позицій — квоти та перехідні механізми. Ці показники рахуються за різними підходами до товарної номенклатури, тому їх не варто механічно протиставляти один одному.

    Особливо вигідні умови передбачено для металургії. Туреччина встановлює нульове мито на 510 із 840 металургійних товарних позицій, ще для 130 передбачене часткове зниження ставок. Для 167 металургійних товарів передбачено квоти загальним обсягом щонайменше 411 тисяч тонн. Українська сторона при цьому зберігає право застосовувати експортне мито на металобрухт.

    Для металургійних підприємств це має практичне значення через конкуренцію на турецькому ринку, зокрема з російською продукцією. Нижчі тарифи можуть частково покращити цінову позицію українського металу, хоча реальний результат залежатиме також від логістики, вартості енергії, страхування та світових цін.

    Аграрний блок угоди теж передбачає нові можливості. Туреччина погодила нульові мита на частину зернових, а Україна отримує покращений доступ до турецького ринку для переробленої аграрної продукції. При цьому угода не означає повного скасування всіх аграрних обмежень: для чутливих товарів можуть застосовуватися квоти або спеціальні ставки.

    Для України це особливо важливо, оскільки Туреччина є не лише великим споживчим ринком, а й ключовою ланкою чорноморської логістики. «Ненька інфо» раніше писала, що український агроекспорт у 2026 році може принести державі $23–24 млрд валютної виручки, попри постійні удари РФ по портовій та транспортній інфраструктурі.

    Україна заробить до $24 млрд на агроекспорті у 2026 році

    Окремий і потенційно дуже важливий елемент угоди — правила походження товарів. Мінекономіки наголошує, що новий режим запроваджує оновлені пан-євро-середземноморські правила. Це означає, що українські виробники зможуть використовувати турецькі матеріали та комплектуючі і за виконання необхідних умов зберігати преференційне походження кінцевого товару для подальшого експорту до країн ЄС.

    Простіше кажучи, виробник в Україні може закупити певну сировину чи компоненти у Туреччині, переробити їх в Україні та, якщо правила походження дотримані, отримати можливість експортувати готовий товар на європейський ринок із відповідними тарифними перевагами.

    Для підприємств, які працюють у виробничих ланцюгах між Україною, Туреччиною та ЄС, це може бути не менш важливим, ніж пряме скасування мит.

    Втім, угода не означає, що Україна повністю відкриває внутрішній ринок без захисних механізмів.

    Українська сторона зберегла мита на вживані автомобілі та секонд-хенд, а для окремих категорій транспортних засобів та легкої промисловості встановлено перехідні періоди тривалістю три та п’ять років. Це має дати українським виробникам час адаптуватися до посилення конкуренції з турецькою продукцією.

    Саме турецька легка промисловість, текстиль, одяг, побутові товари та окремі промислові категорії традиційно вважаються потенційно сильними конкурентами для українського виробника. Тому частину тарифів вирішили знижувати поступово, а не одномоментно.

    Угоду Україна та Туреччина підписали 3 лютого 2022 року в Києві після багаторічних переговорів. Верховна Рада ратифікувала документ лише 14 липня 2026 року законом №4932-IX. За закон у цілому проголосували 236 народних депутатів. Документ передбачав набрання чинності після завершення необхідних процедур обома сторонами. Фактично від підписання до запуску угоди минуло понад чотири з половиною роки.

    Попередні економічні розрахунки Міністерство економіки України ще на етапі підготовки угоди передбачали, що в довгостроковій перспективі вона може щороку додавати близько 2,2% до ВВП України та 2,6% до доходів домогосподарств. Це саме модельний прогноз, зроблений на основі очікуваного ефекту лібералізації торгівлі, а не гарантований фактичний приріст економіки.

    Реальний результат залежатиме від війни, стану промисловості, логістики через Чорне море, курсу валют, попиту в Туреччині та здатності українського бізнесу скористатися новими правилами.

    При цьому чорноморська логістика залишається ключовим фактором. «Ненька інфо» повідомляла, що Анкара паралельно намагається просувати механізми безпеки торговельного судноплавства у Чорному морі, зокрема пропонувала Україні та Росії проєкт так званого морського перемир’я для цивільних суден. Остаточної домовленості щодо такого режиму наразі немає.

    Туреччина запропонувала «морське перемир’я»: Києву й Москві передали проєкт угоди

    Ще один показник масштабів торгівлі — митна статистика. За даними, які раніше наводила «Ненька інфо», лише за січень–липень 2026 року Україна експортувала до Туреччини товарів приблизно на $2 млрд, поступаючись за цим показником лише Польщі.

    Митні порушення в Україні різко зросли: за сім місяців виявили майже 6800 випадків на 2,7 млрд грн

    Для експортерів головна зміна з 1 жовтня максимально практична: перед укладенням контракту потрібно перевірити код товару, конкретну ставку за угодою, наявність квоти та правила походження, а потім правильно оформити підтверджувальні документи. Сам факт української реєстрації компанії автоматично пільги не дає.

    Отже, з 1 жовтня ЗВТ із Туреччиною перестала бути документом «на майбутнє» і перетворилася на реальний торговельний режим. Для українського експорту преференції вже працюють, а для турецького імпорту в Україну повноцінний новий тарифний режим стартує з 1 січня 2027 року. Найбільший потенціал отримують металургія, агросектор, промислові виробники та компанії, які можуть поєднати українське виробництво з турецькими компонентами й подальшим виходом на європейський ринок.

  • Україна годує Африку під час війни: до Малаві доставили понад 1,5 тис. тонн продуктів

    Україна годує Африку під час війни: до Малаві доставили понад 1,5 тис. тонн продуктів

    До Малаві прибула перша у 2026 році партія української продовольчої допомоги в межах гуманітарної ініціативи Food from Ukraine. Йдеться про 1 576,3 тонни продуктів, а загальний обсяг запланованого постачання має сягнути 5 350 тонн. До вантажу входять жовтий колотий горох і рослинна олія, а решту партії очікують доставити протягом найближчих тижнів. За інформацією української сторони, цієї допомоги має вистачити для підтримки близько 600 тисяч людей, які стикаються з нестачею продовольства.

    Особливість цієї поставки в тому, що Україна сама продовжує воювати, регулярно зазнає російських ударів по портах, складах, елеваторах та іншій аграрній інфраструктурі, але при цьому зберігає роль одного з постачальників продовольства для країн, які переживають гострі гуманітарні проблеми.

    За словами міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, Росія намагається послабити продовольчий потенціал України атаками на портову й аграрну інфраструктуру, однак Київ продовжує виробляти, експортувати та передавати продукти країнам, які найбільше їх потребують.

    Поставка до Малаві фінансується урядом Республіки Корея. Безпосередньо гуманітарну операцію реалізують Україна, Всесвітня продовольча програма ООН та уряд Малаві. WFP разом із місцевими структурами відповідає за приймання, зберігання та подальший розподіл продовольства серед населення.

    Час для цієї поставки має особливе значення. Малаві наближається до так званого lean season — періоду між урожаєм і наступним сезоном збору, коли запаси багатьох домогосподарств вичерпуються, а ціни на продукти зростають. У Малаві цей найскладніший період зазвичай триває з жовтня до березня.

    За останнім аналізом IPC, приблизно 1,9 млн жителів Малаві, або близько 10% населення, уже перебувають у фазі гострої продовольчої незабезпеченості рівня Crisis — IPC Phase 3. У період із жовтня 2026-го до березня 2027 року кількість таких людей може зрости приблизно до 2,6 млн, або 14% проаналізованого населення країни.

    Причини проблеми комплексні. Навіть попри кращий сільськогосподарський сезон 2025/2026 років, купівельну спроможність малавійських родин підривають високі ціни на їжу, інфляція, подорожчання пального, дефіцит іноземної валюти та слабкість місцевої економіки. Найбільш уразливими залишаються бідні міські домогосподарства та сільські родини з низькими доходами.

    Саме тому 5 350 тонн українського продовольства мають значення не лише як символічний жест. Допомога надходить безпосередньо перед сезоном, коли кількість людей, які потребують екстреної підтримки, традиційно збільшується.

    Водночас українська гуманітарна програма вже давно вийшла за межі звичайних поставок зерна.

    Ініціативу Grain from Ukraine започаткували у 2022 році. Її початкова модель передбачала закупівлю українського зерна за кошти країн-донорів та його доставку через Всесвітню продовольчу програму до держав Африки й Азії, які потерпають від голоду та недоїдання. Згодом програму розширили до Food from Ukraine, щоб постачати не тільки пшеницю або кукурудзу, а й продукцію з більшою доданою вартістю — борошно, горох, рослинну олію та інші товари.

    Це важлива зміна для самої України. Експорт готової або частково переробленої продукції означає, що всередині країни залишається більше етапів виробництва — від переробки до пакування та логістики.

    За даними уряду, з 2022 року в межах українських гуманітарних ініціатив до країн Африки та Азії було поставлено вже понад 320 тисяч тонн аграрної продукції, а до 2026 року цей показник перевищив 324 тисячі тонн. Серед отримувачів — Ефіопія, Ємен, Кенія, Сомалі, Судан, Мозамбік, Замбія, Малаві, Пакистан та інші країни. Для реалізації програм донори залучили понад $380 млн.

    Окремі джерела, які враховують останні поставки, вже наводять цифру близько 336 тисяч тонн української сільськогосподарської продукції, поставленої до 19 держав.

    Малаві також не вперше отримує українську продукцію. За даними дослідження KSE, у попередні періоди в межах Grain from Ukraine до країни вже доставляли кукурудзу. Одна з великих партій становила близько 14,8 тис. тонн і, за оцінками WFP, допомогла забезпечити продовольством понад мільйон людей протягом певного періоду.

    Нинішня поставка важлива ще й у ширшому геополітичному контексті.

    Україна намагається закріпити за собою роль не просто експортера зерна, а системного партнера для країн Африки та Глобального Півдня. У 2025 році Київ почав просувати створення агрохабів, які мають дозволити зберігати, переробляти та розподіляти українське продовольство безпосередньо в африканських країнах. Один із таких проєктів готується у Гані.

    Це водночас гуманітарний і економічний інструмент. Українські виробники отримують доступ до нових ринків, а країни-отримувачі — більш стабільні канали постачання продовольства.

    Для Києва диверсифікація ринків стає особливо важливою на тлі проблем із традиційними маршрутами експорту. «Ненька інфо» раніше писала, що одна з найбільших уразливостей українського агросектору полягає саме в логістиці: виростити врожай недостатньо, його ще потрібно безпечно доставити до покупця. Розвиток напрямків до Африки, Азії та Близького Сходу дозволяє зменшувати залежність від окремих ринків і маршрутів.

    Коридори українського агроекспорту: як працюють головні маршрути і що загрожує їхній стійкості — Ненька інфо

    Це особливо актуально зараз, коли російські атаки на портову інфраструктуру створюють додаткові витрати та ризики для експортерів. «Ненька інфо» також писала, що через проблеми з морською логістикою НБУ був змушений збільшити строки розрахунків за частиною аграрних експортних операцій зі 120 до 150 днів.

    НБУ дав аграріям додаткові 30 днів: через удари РФ змінюють правила експорту зерна та олії — Ненька інфо

    Попри ці труднощі, аграрний сектор залишається одним із ключових джерел валютних надходжень України. За прогнозом Тараса Висоцького, у 2026 році агроекспорт може принести країні $23–24 млрд.

    Україна заробить до $24 млрд на агроекспорті у 2026 році — Ненька інфо

    Тому поставка до Малаві має одразу кілька вимірів. Для сотень тисяч малавійців це конкретна продовольча допомога перед найскладнішими місяцями року. Для міжнародних донорів — можливість через українське виробництво швидко доставляти продукти до кризових регіонів. А для самої України — ще один спосіб зберігати присутність на глобальному аграрному ринку та посилювати зв’язки з державами Африки навіть під час повномасштабної війни.

    На тлі того, що 2,6 млн людей у Малаві можуть зіткнутися з кризовим рівнем продовольчої незабезпеченості вже цієї осені та взимку, перші 1 576 тонн українських продуктів виглядають не просто черговою гуманітарною партією. Це частина значно більшої системи, в якій українське продовольство, донорські гроші Південної Кореї та логістика WFP з’єднуються для підтримки країни, де найбільш складний продовольчий сезон ще тільки починається.

    Окремо варто згадати про окуповані Олешки на Херсонщині, де ситуація з продовольством нині критична. За даними Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, останні регулярні поставки їжі до міста були ще наприкінці травня 2026 року, а мешканці залишаються без достатньої кількості продуктів, питної води та медикаментів. Російська сторона, за повідомленнями українських структур і свідченнями місцевих жителів, перешкоджає як постачанню гуманітарної допомоги, так і евакуації цивільних. На цьому тлі контраст особливо разючий: Україна навіть під час війни відправляє тисячі тонн продовольства до країн, що переживають продовольчу кризу, тоді як на тимчасово окупованій українській території люди фактично опинилися в гуманітарній блокаді. За різними оцінками, в Олешках можуть залишатися кілька тисяч людей, серед них діти.

  • Українське агровиробництво різко пішло вгору: Херсонщина додала майже 75%

    Українське агровиробництво різко пішло вгору: Херсонщина додала майже 75%

    Український аграрний сектор після помітного спаду минулого року почав відновлювати виробництво. За підсумками січня–серпня 2026 року обсяг сільськогосподарської продукції в Україні зріс на 5,9% порівняно з аналогічним періодом 2025-го. Найбільший внесок у позитивну динаміку зробило рослинництво, тоді як у тваринництві зростання поки залишається мінімальним.

    За даними Державної служби статистики, виробництво продукції рослинництва за перші вісім місяців року збільшилося на 8,3%, а тваринництва — лише на 0,3%. Таким чином, нинішнє відновлення аграрної галузі фактично забезпечує передусім рослинницький сектор.

    Ще більш показовою є різниця між результатами сільськогосподарських підприємств і господарств населення. Підприємства за цей період наростили загальне виробництво одразу на 14,1%. У рослинництві приріст становив 15,4%, а у тваринництві — 10,8%.

    У приватних господарствах картина протилежна. Загальний обсяг виробництва там скоротився на 8,5%, зокрема рослинницької продукції — на 4,6%, а тваринницької — відразу на 16,7%.

    Фактично статистика демонструє дедалі більший розрив між великим організованим агробізнесом і домашніми господарствами. Підприємства швидко нарощують обсяги, тоді як приватний сектор продовжує втрачати виробництво, особливо у тваринництві.

    Найбільш разючі цифри цього року показала Херсонська область. Загальне виробництво сільгосппродукції в регіоні зросло одразу на 74,9%. Головним драйвером стало рослинництво, обсяги якого збільшилися на 110,2% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

    Водночас тваринництво на Херсонщині продовжує скорочуватися — мінус 16,8%.

    Такий різкий відсотковий стрибок не означає автоматичного повернення регіону до довоєнних показників. Херсонська область залишається одним із найбільш постраждалих від російського вторгнення аграрних регіонів: частина території окупована, значні площі заміновані, а знищення Каховської ГЕС завдало величезного удару по системі зрошення. Тому нинішнє зростання відбувається, зокрема, на тлі дуже низької бази попередніх років.

    Раніше «Ненька інфо» писала про довгострокові ризики для південного аграрного регіону через втрату Каховського водосховища: південь України опинився під загрозою через проблеми із водозабезпеченням.

    Суттєве зростання зафіксовано також у двох інших регіонах, які серйозно постраждали від війни. У Дніпропетровській області виробництво збільшилося на 27,8%, а у Миколаївській — на 27%.

    Особливо показовим є результат Миколаївщини, яка залишається одним із ключових аграрних регіонів півдня та водночас залежить від стабільної роботи портів, логістики й морського експорту.

    Саме можливість вивезення врожаю залишається одним із ключових чинників для агросектору. Навіть високі показники виробництва не гарантують фермерам прибутків, якщо продукцію складно або дорого доставляти на зовнішні ринки.

    Про проблеми з експортною логістикою раніше детально писала «Ненька інфо» у матеріалі про головні коридори українського агроекспорту та ризики для їхньої роботи.

    На протилежному полюсі опинилася Донецька область, де аграрне виробництво скоротилося одразу на 58,5%. Це найбільше падіння серед регіонів, наведених у статистиці.

    Головною причиною залишаються активні бойові дії, окупація частини територій, руйнування підприємств та неможливість повноцінно використовувати сільськогосподарські землі.

    Помітне скорочення виробництва зафіксовано також на Закарпатті — на 16,8%, а в Рівненській області — на 9,4%.

    Таким чином, середній показник зростання на 5,9% приховує дуже нерівномірну ситуацію по країні. Частина регіонів демонструє стрімке відновлення, тоді як області, наближені до фронту, продовжують втрачати виробничий потенціал.

    Позитивна динаміка 2026 року особливо помітна на тлі результатів минулого року. За підсумками 2025-го виробництво сільськогосподарської продукції в Україні скоротилося на 6,8%.

    Найбільше тоді просіло рослинництво — на 7,5%. Виробництво продукції тваринництва зменшилося на 4,1%. При цьому спад був практично однаковим і серед підприємств, і серед господарств населення: мінус 6,8% та 6,7% відповідно.

    Тож нинішнє зростання поки радше виглядає як відновлення після невдалого попереднього року, ніж як вихід аграрної галузі на рекордні показники.

    Водночас для української економіки навіть таке відновлення має велике значення. Сільське господарство залишається одним із основних джерел валютної виручки держави, а зернові, олійні культури та продукти їх переробки традиційно займають значну частку українського товарного експорту.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла, що у 2026 році агроекспорт може принести Україні до $24 млрд: відповідний прогноз озвучували в уряді.

    Проте кінцевий результат року залежатиме не лише від кількості зібраного врожаю. Критичними залишаються безпека портів, стабільність морського коридору, вартість логістики, можливість страхування вантажів і ситуація з російськими ударами по інфраструктурі.

    Через проблеми з експортом держава вже була змушена пом’якшувати окремі правила для аграріїв. «Ненька інфо» писала, що НБУ збільшив строки розрахунків за частиною операцій із зерном та олією зі 120 до 150 днів.

    Отже, перші вісім місяців 2026 року показують одразу дві тенденції. З одного боку, аграрне виробництво країни після торішнього падіння повернулося до зростання, а великі підприємства демонструють двозначні темпи приросту. З іншого — господарства населення продовжують скорочувати виробництво, а різниця між регіонами залишається величезною: від +74,9% на Херсонщині до -58,5% на Донеччині.

    Тепер головне питання для аграріїв — чи вдасться перетворити збільшення фізичних обсягів продукції на реальні доходи. Адже хороший урожай стане повноцінним економічним результатом лише тоді, коли його вдасться безпечно зберегти, переробити та вивезти на зовнішні ринки.

  • НБУ дав аграріям додаткові 30 днів: через удари РФ змінюють правила експорту зерна та олії

    НБУ дав аграріям додаткові 30 днів: через удари РФ змінюють правила експорту зерна та олії

    Національний банк України пішов на тимчасове пом’якшення валютних обмежень для аграрного сектору на тлі різкого погіршення ситуації з морською логістикою. Регулятор збільшив зі 120 до 150 календарних днів граничні строки розрахунків за експортними операціями з низкою ключових видів української аграрної продукції. Нові правила поширюються на операції, здійснені з 1 липня 2026 року, і діятимуть до кінця серпня 2027 року.

    Фактично українські експортери отримали додаткові 30 днів для завершення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами. Це має особливе значення зараз, коли через російські атаки на порти та цивільне судноплавство звичні маршрути експорту працюють із серйозними перебоями, а перевезення вантажів альтернативними шляхами потребує значно більше часу.

    Рішення закріплене постановою Правління НБУ від 25 серпня 2026 року №97 і набрало чинності 26 серпня.

    Якої продукції стосуються нові правила

    Послаблення не поширюється автоматично на весь український експорт. НБУ визначив конкретний перелік аграрних товарів.

    Йдеться про продукцію за кодами УКТ ЗЕД 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1205, 1206 00, 1507, 1512, 1514 та 2306.

    До нього потрапили насамперед зернові культури, насіння олійних культур, рослинні олії та побічні продукти їх переробки.

    Новий 150-денний строк застосовуватиметься до відповідних експортних операцій, здійснених у період з 1 липня 2026 року до 31 серпня 2027 року включно.

    Це важливе уточнення: йдеться не просто про контракти, укладені після набрання постановою чинності 26 серпня. НБУ фактично поширив новий режим і на операції, здійснені починаючи з 1 липня.

    Чому НБУ терміново змінив правила

    Причиною рішення стала ситуація в Чорному морі.

    У липні та серпні Росія суттєво посилила атаки на українську портову інфраструктуру та цивільні судна. Через загрозу судноплавству аграрні компанії зіткнулися із затримками відвантажень та необхідністю використовувати довші й дорожчі альтернативні маршрути.

    Ситуація в окремі періоди ставала критичною. Після російських ударів у липні захід суден за агропродукцією до чорноморських портів України тимчасово призупинявся. Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький пов’язував це, зокрема, з атакою 19 липня на судно з кукурудзою, внаслідок якої загинули десять моряків.

    Масштаби проблеми добре демонструють дані за серпень.

    За інформацією Адміністрації морських портів, яку наводило Reuters, у перші два тижні серпня експорт зерна з України впав приблизно на 75% порівняно з аналогічним періодом минулого року. В липні та на початку серпня було зафіксовано понад 70 атак РФ на українську портову інфраструктуру та 62 удари по суднах.

    Для України це особливо болісно, оскільки Чорне море залишається ключовою артерією аграрної торгівлі: близько 90% експорту основних зернових та олійних культур проходило саме морським шляхом.

    Агроекспорт різко просів

    Проблеми з портами вже позначилися на реальних обсягах торгівлі.

    За даними Української аграрної конфедерації, лише за перші 12 днів серпня експорт основних зернових культур різко скоротився порівняно з аналогічним періодом минулого року.

    Зокрема, пшениці було експортовано близько 175 тисяч тонн проти 759 тисяч тонн роком раніше. Експорт ячменю впав із 206 тисяч до приблизно 37 тисяч тонн, а кукурудзи — зі 184 тисяч до 68 тисяч тонн.

    Міністр агрополітики Тарас Висоцький 14 серпня повідомляв, що через проблеми з портами аграрний експорт у серпні фактично впав приблизно на 70% від потенційного рівня.

    І проблема полягає не тільки у фізичній можливості вивезти зерно.

    Коли судно не може своєчасно зайти в український порт, вантаж доводиться перенаправляти залізницею, автомобільним транспортом або через Дунай та порти сусідніх держав. У результаті логістичний ланцюг стає довшим, дорожчим і менш прогнозованим.

    Наприклад, українські зернові вантажі, які прямують залізницею до румунської Констанци, можуть простоювати по кілька днів через завантаженість портових терміналів.

    Саме за таких обставин встановлений раніше 120-денний строк для завершення валютних розрахунків почав створювати додаткові ризики вже для самих українських експортерів.

    Аграрії просили збільшити строк

    Зміна правил не була несподіваною.

    Ще 20 серпня міністр аграрної політики Тарас Висоцький повідомляв, що відомство планує звернутися до уряду з пропозицією рекомендувати НБУ збільшити строк повернення валютної виручки за експортом основних зернових, олійних культур та рослинної олії зі 120 до 150 днів.

    21 серпня Кабінет Міністрів ухвалив відповідне розпорядження №833-р.

    Після цього НБУ провів консультації з Міністерством аграрної політики та представниками аграрного бізнесу й погодився на тимчасове пом’якшення правил.

    Таким чином, від публічного оголошення ініціативи до фактичного набрання новими правилами чинності минуло менше тижня.

    Що 150 днів означають для аграріїв

    Граничний строк розрахунків — це період, протягом якого має бути завершена валютна частина зовнішньоекономічної операції.

    Для експортера це означає, що після постачання товару за кордон валютна виручка повинна надійти у визначений законодавством строк. Якщо цього не відбувається, виникає ризик порушення валютного законодавства.

    У звичайних умовах 120 днів могли бути достатнім періодом. Але нинішня ситуація створила обставини, які часто не залежать від аграрія або трейдера: затримку судна, перенесення відвантаження, зміну порту, перевантаження товару на інший транспорт або повну перебудову маршруту.

    Тому додаткові 30 днів — це насамперед страховка від ситуації, коли український бізнес формально порушує валютні правила через затримки, спричинені війною.

    У самому НБУ очікують, що рішення допоможе підтримати експортерів, мінімізувати ризики порушення валютного законодавства та зберегти експортний потенціал аграрної галузі. При цьому регулятор вважає, що продовження строків не створить додаткових загроз для макрофінансової стабільності України.

    Чому рішення важливе не лише для аграріїв

    Аграрний експорт залишається одним із ключових джерел валютних надходжень України, тому проблеми з морською торгівлею виходять далеко за межі одного сектору.

    Крім того, нинішня ситуація накладається на початок нового маркетингового сезону, коли на ринок надходить урожай і виробникам необхідно звільняти сховища та отримувати кошти для наступного виробничого циклу.

    Аналітики «УкрАгроКонсалту» оцінювали експорт агропродукції в липні приблизно у 2,9 млн тонн — на 33% менше, ніж у червні, тобто ще до подальшого серпневого погіршення ситуації.

    Тому рішення НБУ не вирішує головної проблеми — воно не розблоковує порти і не робить Чорне море безпечнішим. Проте воно прибирає частину регуляторного тиску з компаній, які через воєнні ризики фізично не можуть працювати за довоєнною логікою.

    І саме в цьому полягає головна зміна: держава фактично визнала, що після нового загострення ситуації в Чорному морі 120 днів для частини аграрного експорту вже недостатньо.

    Новий режим діятиме до 31 серпня 2027 року, якщо до того часу правила не будуть переглянуті знову.

  • Російський терор вдарив по агроекспорту: уряд терміново змінив правила продажу зерна за кордон

    Російський терор вдарив по агроекспорту: уряд терміново змінив правила продажу зерна за кордон

    Кабінет Міністрів України почав реалізацію екстреного пакета підтримки аграрного сектору на тлі різкого погіршення ситуації з морською логістикою через російські атаки в Чорному морі. Першим рішенням стало тимчасове коригування мінімально допустимих експортних цін на окремі види аграрної продукції. Уряд розраховує, що це дозволить уникнути фактичного блокування контрактів на постачання українського зерна та олійних культур за кордон.

    Про рішення 3 серпня повідомив прем’єр-міністр Сергій Корецький. За його словами, попередні мінімальні ціни перестали відповідати економічним реаліям через різке подорожчання логістики та одночасне падіння закупівельних цін усередині країни.

    У результаті виникла ситуація, коли українські компанії могли мати покупця та фізично мати продукцію для експорту, але встановлений державою мінімальний ціновий поріг робив укладання частини контрактів економічно неможливим.

    Саме цю проблему Кабмін вирішив тимчасово усунути.

    Коригування діятиме на період стабілізації ситуації. Конкретні нові рівні мінімально допустимих цін у повідомленні прем’єра не деталізуються, тому називати їх до публікації відповідних нормативних рішень було б передчасно.

    Навіщо Україні взагалі мінімальні експортні ціни

    Механізм мінімально допустимих експортних цін з’явився не через нинішню кризу. Відповідний порядок Кабмін затвердив постановою №944 ще у серпні 2024 року. Він поширюється на низку ключових товарів українського аграрного експорту — зокрема пшеницю, жито, ячмінь, овес, кукурудзу, сою, ріпак, соняшник, рослинні олії, макуху, а також мед і горіхи.

    Система фактично встановлює нижню цінову межу: експортер не може оформити поставку певної продукції за ціною нижче визначеного державою рівня.

    Повноцінно новий механізм запрацював 1 грудня 2024 року. Його запровадження мало боротися зі штучним заниженням вартості аграрної продукції під час експорту та відповідними податковими зловживаннями. Reuters тоді повідомляв, що мінімальні ціни розраховувалися на основі митних даних за попередній місяць із застосуванням 10-відсоткового дисконту.

    Ціни встановлюються з урахуванням умов поставки за Incoterms і визначаються в доларах США за кілограм продукції.

    За нормальних ринкових умов такий механізм мав створити бар’єр для схем, коли товар фактично продавався за однією ціною, а в документах могла фігурувати значно нижча.

    Однак тепер ситуація змінилася.

    Чому система почала заважати самим експортерам

    Проблемою стала різниця між встановленими мінімальними цінами та реальною економікою експорту після нового загострення ситуації в Чорному морі.

    Російські атаки створили додаткові ризики для судноплавства та портової інфраструктури. А що вищий ризик для судновласників, то дорожчими стають страхування, фрахт та інші складові морської логістики.

    Для аграрного експортера це означає просту річ: із кінцевої ціни товару дедалі більшу частину необхідно витрачати лише на те, щоб доставити зерно покупцеві.

    Одночасно погіршення можливостей експорту тисне на внутрішній ринок. Якщо зерно складніше або дорожче вивезти з України, пропозиція всередині країни збільшується, а закупівельні ціни можуть знижуватися.

    Саме поєднання цих двох факторів — дорожчої логістики та нижчої внутрішньої ціни — створило проблему для мінімальних експортних цін.

    Формально держава продовжувала вимагати продажу не дешевше певної межі, тоді як реальний ринок уже міг не давати можливості укласти контракт на таких умовах.

    Механізм, створений для боротьби з тіньовим експортом і демпінгом, у кризовій ситуації почав загрожувати легальному експорту.

    Уряд переходить до антикризового режиму

    Коригування цін стало лише першим рішенням із пакета підтримки аграріїв.

    Перед цим Корецький проводив термінову нараду з представниками аграрного бізнесу та профільних асоціацій. Серед напрямів, які обговорювалися, — диверсифікація логістики, фінансова підтримка виробників через банківський сектор і дипломатична робота з державами, які є важливими ринками для української аграрної продукції.

    Потреба в таких рішеннях особливо гостра для виробників, які вже зібрали або найближчим часом мають зібрати врожай.

    Якщо експорт сповільнюється, зерно накопичується всередині країни. Це створює додатковий тиск на елеваторні потужності та ціни й одночасно погіршує ліквідність аграрних підприємств.

    Фермеру необхідні гроші на пальне, добрива, насіння, зарплати, обслуговування кредитів і підготовку до наступної посівної. Якщо врожай неможливо продати за економічно прийнятною ціною, проблема з експортом швидко перетворюється на проблему фінансування всього наступного виробничого циклу.

    Саме тому уряд паралельно розглядає фінансові інструменти підтримки аграріїв.

    Україну хочуть перевести від експорту сировини до переробки

    Криза водночас повернула уряд до давнішої проблеми української економіки — значної залежності від експорту сільськогосподарської сировини.

    Корецький доручив профільному міністерству невідкладно підготувати план розвитку внутрішньої переробки аграрної продукції.

    Логіка полягає в тому, щоб більша частина вирощеного в Україні зерна та олійних культур перетворювалася на продукцію з вищою доданою вартістю ще всередині країни.

    Це може означати розвиток виробництва олії, продуктів харчування, кормів, борошна, готових харчових інгредієнтів та інших напрямів.

    Такий перехід не здатен швидко вирішити нинішню кризу, адже створення нових переробних потужностей потребує інвестицій і часу. Однак у довгостроковій перспективі він може зменшити залежність економіки від експорту величезних фізичних обсягів сировини.

    Морська логістика залишається критичною

    Повністю замінити чорноморські порти залізничним або автомобільним транспортом для українського аграрного сектору практично неможливо через масштаби вантажів.

    Альтернативні маршрути через західний кордон і дунайські порти можуть частково страхувати експорт, однак вони також мають обмеження пропускної здатності та часто означають вищу собівартість перевезення.

    Саме тому будь-яке серйозне погіршення безпеки в Чорному морі швидко позначається на внутрішніх цінах в Україні.

    Для Росії удари по портовій і транспортній інфраструктурі мають значно ширший економічний ефект, ніж фізичне пошкодження конкретного термінала. Навіть сама загроза атаки здатна збільшити страхові премії та вартість фрахту, а отже — зробити український товар дорожчим для доставки на світові ринки.

    Кабмін обіцяє нові рішення

    Уряд наголошує, що нинішнє коригування мінімальних експортних цін не стане останнім заходом.

    Ситуацію в аграрному секторі планують відстежувати щоденно, а у разі подальшого погіршення Кабмін готовий ухвалювати додаткові рішення.

    Це особливо важливо напередодні періоду активного експорту нового врожаю. Якщо морська логістика залишатиметься дорогою та ризикованою, державі доведеться балансувати між двома завданнями: зберегти контроль над прозорістю агроекспорту й водночас не створити регуляторних умов, за яких легально продати продукцію за кордон стане неможливо.

    Саме тому нинішнє рішення Кабміну можна розглядати як екстрене налаштування системи, запровадженої ще у 2024 році. Мінімальні експортні ціни не скасовуються — держава лише адаптує їх до ринку, який різко змінився під впливом воєнних ризиків.

    Для українських аграріїв головне питання тепер полягає в тому, чи вистачить цього кроку для відновлення нормального укладання експортних контрактів. Якщо атаки РФ продовжать підвищувати вартість морських перевезень, одного цінового коригування може виявитися недостатньо — і тоді уряду доведеться переходити до наступних пунктів антикризового пакета.

  • Україна заробить до $24 млрд на агроекспорті у 2026 році

    Україна заробить до $24 млрд на агроекспорті у 2026 році

    Український аграрний сектор за підсумками 2026 року може принести країні від 23 до 24 мільярдів доларів експортної виручки. Попри регулярні російські удари по морських портах, елеваторах, складах і транспортній інфраструктурі, загальні обсяги постачання сільськогосподарської продукції за кордон поки що не скорочуються.

    Такий прогноз озвучив заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький. За його словами, нинішні темпи експорту та світові ціни дозволяють очікувати, що валютні надходження аграрного сектору перевищать показник 2025 року приблизно на 2–6%. Торік Україна експортувала аграрної продукції на 22,6 мільярда доларів.

    «Поки темпи і ціни говорять про те, що експортна виручка може бути в діапазоні 23–24 мільярди доларів», — зазначив Висоцький.

    У Мінекономіки прогнозують до $24 млрд експортної виручки агросектору // заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький

    Прогноз не є остаточним результатом року. На валютні надходження ще можуть вплинути врожайність, ціни на зерно та олійні культури, безпекова ситуація в Чорному морі, робота портів і торговельні обмеження з боку окремих партнерів. Водночас уже на початку року аграрний експорт продемонстрував зростання саме у грошовому вимірі.

    У січні–лютому 2026 року Україна відправила за кордон 9,95 мільйона тонн агропродукції на чотири мільярди доларів. Фізичний обсяг постачань майже не змінився порівняно з аналогічним періодом 2025 року, проте валютна виручка збільшилася на 9,3%. Це свідчить про сприятливішу цінову кон’юнктуру для частини української продукції.

    Російські атаки змінили графік експорту

    Росія продовжує систематично атакувати українську портову та логістичну інфраструктуру. Під ударами опиняються порти Великої Одеси та Дунаю, перевантажувальні комплекси, зернові термінали, склади, залізничні вузли й судна.

    За словами Висоцького, руйнування поки не спричинили безпосереднього зменшення загальних обсягів аграрного експорту. Водночас вони помітно вплинули на ритмічність відвантажень.

    Раніше українські експортери могли формувати виражені сезонні піки та за короткий період відправляти великі партії продукції. Через ризик повторних ударів, пошкодження об’єктів і необхідність постійного ремонту постачання стали рівномірнішими. Максимальний місячний обсяг скоротився, однак продукція, яку не вдалося вивезти одразу, поступово експортується протягом наступних місяців.

    Така модель дозволяє зберігати загальний результат, але створює додаткові витрати. Бізнесу доводиться вкладати кошти у відновлення терміналів, посилення захисту, резервне електроживлення, зміну маршрутів та очікування суден.

    За окремими оцінками, руйнування портової інфраструктури можуть обмежувати місячний експорт зернових приблизно до чотирьох мільйонів тонн і коштувати Україні сотень мільйонів доларів потенційної валютної виручки.

    Попри це, учасникам логістичного ланцюга поки вдається оперативно ремонтувати пошкоджені об’єкти та перерозподіляти вантажі. Частину продукції перевозять залізницею й автомобільним транспортом до західного кордону, проте морський шлях залишається найважливішим для масового експорту зерна, олії та інших вантажів.

    Агросектор забезпечує понад половину експорту

    Аграрна продукція залишається головною статтею української зовнішньої торгівлі. За підсумками 2025 року її експорт становив приблизно 22,6 мільярда доларів, або близько 56% загальної вартості товарів, проданих Україною за кордон.

    Це означає, що агросектор забезпечує країну критично необхідною валютою, підтримує платіжний баланс, роботу портів, залізниці та переробної промисловості. Від стабільності аграрного експорту також залежать податкові надходження, зайнятість у регіонах і можливості фермерів фінансувати наступні посівні кампанії.

    Водночас показник 2025 року був нижчим за результат 2024-го. За оцінкою Національного інституту стратегічних досліджень, торік Україна експортувала агропромислової продукції приблизно на 22,7 мільярда доларів, що було менше, ніж у попередньому році.

    До повномасштабної війни валютні надходження були ще вищими. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, у 2021 році український агропродовольчий експорт сягнув 26,7 мільярда доларів. Таким чином, навіть прогнозовані 24 мільярди доларів у 2026 році ще не повернуть сектор до довоєнного максимуму.

    Україна шукає нові ринки

    Європейський Союз залишається найбільшим ринком для української аграрної продукції, однак географія експорту поступово змінюється. У 2025 році частка ЄС скоротилася, тоді як значення ринків Азії, Африки та Близького Сходу зросло.

    За інформацією Мінекономіки, повернення до квотного режиму торгівлі з Євросоюзом у червні 2025 року вплинуло на структуру постачань. За підсумками року вартість аграрного експорту до ЄС зменшилася на 2,1 мільярда доларів. Водночас скорочення пояснювалося не лише обмеженнями, а й попитом та світовими цінами. Зокрема, валютна виручка від продажу кукурудзи знизилася на 40%, хоча ця продукція могла надходити до ЄС без квотних обмежень.

    Через це Україна активніше розширює присутність на інших ринках. Упродовж першої половини 2026 року були погоджені десятки нових торговельних напрямків та ветеринарних або фітосанітарних умов для постачання українських товарів.

    Диверсифікація особливо важлива в умовах торговельних суперечок із сусідніми країнами ЄС. Вона зменшує залежність від одного регіону та дозволяє експортувати продукцію туди, де попит і ціни є вигіднішими.

    Україна залишається одним із провідних світових постачальників пшениці, кукурудзи, ячменю, соняшникової олії та олійних культур. Однак повномасштабна війна скоротила посівні площі, створила дефіцит працівників і підвищила витрати на пальне, добрива, страхування та логістику.

    Які ризики можуть зіпсувати прогноз

    Оптимістичний сценарій у 23–24 мільярди доларів залежить від кількох ключових умов. Насамперед має зберігатися робота українського морського коридору. Серйозні руйнування портів або тривале припинення судноплавства можуть сповільнити експорт і збільшити його собівартість.

    Важливими залишаються врожай і погода. Посуха, тривала спека або зниження врожайності здатні скоротити кількість продукції, доступної для продажу. З іншого боку, менша світова пропозиція може підняти ціни й частково компенсувати втрату фізичних обсягів.

    Ще один ризик — зростання собівартості. У 2026 році українські аграрії зіткнулися з підвищенням цін на дизельне пальне та добрива через нестабільність глобального енергетичного ринку. Високі витрати можуть змушувати фермерів скорочувати посіви окремих культур і відкладати інвестиції в техніку.

    Попри всі загрози, прогноз Мінекономіки свідчить, що аграрний сектор зберігає здатність забезпечувати Україну десятками мільярдів доларів валютних надходжень. У разі досягнення верхньої межі прогнозу експортна виручка збільшиться приблизно на 1,4 мільярда доларів порівняно з 2025 роком.

    Це не буде абсолютним історичним рекордом, однак в умовах війни, атак на порти, замінованих земель і складної міжнародної торгівлі результат у 24 мільярди доларів стане одним із головних показників стійкості української економіки.

  • «Європа прокинеться від українського зерна»: чому новий прем’єр Угорщини вже конфліктує з Києвом

    «Європа прокинеться від українського зерна»: чому новий прем’єр Угорщини вже конфліктує з Києвом

    Новий прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр лише кілька тижнів на посаді, але вже опинився в центрі гучного конфлікту з Україною через рішення продовжити заборону на імпорт частини української агропродукції. Хоча багато хто в соцмережах поспішив назвати його «новим Орбаном», ситуація значно складніша й може стати сигналом того, що чекає Україну на шляху до повноцінного членства в Європейському Союзі.

    Саме про це у своїй колонці для «Еспресо» пише журналіст Ігор Гулик, аналізуючи не лише рішення Будапешта, а й ширший контекст майбутніх переговорів України з ЄС.

    За словами автора, уряд Петера Мадяра фактично не запровадив нових обмежень, а лише продовжив дію указу, який ще раніше ухвалив уряд Віктора Орбана в межах «надзвичайного економічного стану». Термін дії заборони спливав найближчими днями, тому нова влада вирішила її пролонгувати.

    Йдеться про обмеження на імпорт низки українських сільськогосподарських товарів — передусім зерна та іншої агропродукції. Подібні рішення раніше вже викликали напругу між Україною та низкою східноєвропейських країн ЄС, зокрема Польщею, Словаччиною та Угорщиною.

    Проте головна проблема, як наголошує Гулик, значно глибша за чергову торговельну суперечку. На його думку, ситуація демонструє, що після відкриття всіх переговорних кластерів щодо вступу України до ЄС Київ зіткнеться з жорстким економічним спротивом багатьох держав-членів.

    «Європейці битимуться за свої ринки до останнього», — зазначає автор.

    На його переконання, найбільшими бар’єрами для вступу України можуть стати не питання корупції чи судової реформи, а саме економічний протекціонізм і страх конкуренції з боку українського агросектору.

    Україна вже зараз є одним із найбільших експортерів зерна у світі, а після потенційного вступу до ЄС українська продукція зможе повноцінно заходити на європейські ринки без нинішніх обмежень. Саме це викликає дедалі більше занепокоєння у фермерів та політиків багатьох країн Євросоюзу.

    Особливо гостро це питання стоїть для Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини, де місцеві аграрії неодноразово виходили на протести через українське зерно. Вони заявляли, що дешевша продукція з України обвалює внутрішні ціни та ставить під загрозу місцевий агробізнес.

    У колонці також згадується нещодавня заява канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який запропонував для України формат «асоційованого членства» в ЄС — із представництвом в інституціях Євросоюзу, але без права голосу.

    Гулик вважає цю ідею спробою знайти компроміс між політичною підтримкою України та небажанням частини Європи приймати настільки потужного економічного конкурента.

    Автор нагадує, що Україна вже понад десять років має статус асоційованого партнера ЄС, тому нова пропозиція виглядає суперечливою й може свідчити про небажання окремих європейських столиць рухатися до повноцінного членства України.

    Окрему увагу журналіст приділяє позиції Петера Мадяра щодо угорської меншини на Закарпатті. Новий прем’єр Угорщини заявив, що понад 100 тисяч угорців в Україні нібито живуть «без основних прав людини».

    Саме ці слова Гулик називає однією з головних ознак того, що Мадяр у певних питаннях продовжує лінію Орбана.

    За словами автора, особливо провокативною виглядає пропозиція угорського прем’єра провести зустріч із президентом Володимиром Зеленським у Береговому саме в річницю Тріанонського договору — історично болючої теми для угорської політики.

    Тріанонський договір 1920 року після Першої світової війни позбавив Угорщину значної частини територій, і тема «втрачених земель» досі залишається емоційною для частини угорського суспільства та політиків.

    На думку автора, подібні символічні кроки можуть мати реваншистський підтекст і створювати додаткову напругу у відносинах між Києвом та Будапештом.

    Водночас ситуація навколо українського зерна вже перетворюється на одну з головних політичних тем у Європі. І хоча зараз Україна має безпрецедентну підтримку ЄС через війну з Росією, економічні інтереси окремих держав дедалі частіше виходять на перший план.

    У Європейському Союзі фактично починається дискусія про те, чи готовий блок інтегрувати державу з одним із найбільших аграрних секторів у світі, потужною металургією та великим ринком праці.

    Аналітики вже попереджають, що наступні роки переговорів про вступ України до ЄС можуть бути значно складнішими, ніж очікувалося раніше. І саме питання аграрного ринку, дотацій та конкуренції стане одним із найболючіших.