Daypolitico

Позначка: Альона Гетьманчук

  • У НАТО стався «ментальний злам» щодо України: у Києві пояснили, що змінилося

    У НАТО стався «ментальний злам» щодо України: у Києві пояснили, що змінилося

    У НАТО поступово змінюється саме сприйняття України: від держави, якій союзники допомагають протистояти російській агресії, до країни, яка сама робить внесок у безпеку всього євроатлантичного простору. Ця зміна вже зафіксована не лише в політичних заявах — відповідне формулювання з’явилося в офіційних документах Альянсу на рівні лідерів держав.

    Про це розповіла глава Місії України при НАТО Альона Гетьманчук в інтерв’ю РБК-Україна. За її словами, йдеться про своєрідний «ментальний злам» усередині Альянсу щодо того, яку роль Україна відіграє в системі євроатлантичної безпеки.

    «Вперше країни-члени НАТО на рівні лідерів зафіксували в декларації, що Україна є контрибутором євроатлантичної безпеки», — заявила дипломатка.

    Йдеться про декларацію саміту НАТО 2026 року в Анкарі. В офіційному документі союзники прямо записали, що Україна робить внесок у трансатлантичну безпеку. Одночасно країни Альянсу підтвердили єдність у підтримці України в захисті її свободи, суверенітету та територіальної цілісності.

    Це формулювання важливе не лише з політичної точки зору. Воно фактично змінює логіку, за якою всередині НАТО може розглядатися подальша військова та фінансова підтримка Києва.

    За словами Гетьманчук, раніше Україну передусім сприймали як отримувача допомоги — країну, якій необхідно передавати озброєння, боєприпаси та іншу підтримку для протистояння Росії. Тепер дедалі сильніше закріплюється інший підхід: посилення України одночасно означає посилення безпеки самих держав НАТО.

    Цю тенденцію підтверджують і заяви керівництва Альянсу. Заступниця генерального секретаря НАТО Радміла Шекерінська у липні 2026 року заявила, що Україна стала постачальником безпеки, а відносини з нею дедалі більше набувають двостороннього характеру. За її словами, НАТО та ЄС не лише підтримують Україну, а й переймають її досвід, знання та практичні напрацювання.

    Особливого значення це набуває через досвід української армії та оборонної промисловості, накопичений під час повномасштабної війни. Серед сфер, де співпраця України та партнерів стає дедалі важливішою, — безпілотні системи, оборонні технології, протиповітряна оборона та масштабування військового виробництва.

    На рівні НАТО розвиток безпілотних систем, інтегрованої протиповітряної та протиракетної оборони, високоточних ударних можливостей, штучного інтелекту та інших нових технологій уже визначено серед напрямків модернізації Альянсу.

    Гетьманчук наголосила, що новий статус України дає Києву додатковий аргумент у переговорах із союзниками про фінансування оборони.

    «Визнання України контрибутором безпеки автоматично перетворює всі внески в підтримку України на інвестиції в євроатлантичну безпеку, в інвестиції у власну оборону країн-членів НАТО», — пояснила вона.

    Тобто логіка поступово змінюється з «допомоги Україні» на «інвестиції у спільну безпеку». За словами дипломатки, сьогодні мова дедалі частіше йде не просто про передачу готового західного озброєння зі складів, а про фінансування конкретних систем і вкладення у виробничі можливості українського оборонно-промислового комплексу.

    Передумови для такого підходу були закладені ще на саміті НАТО в Гаазі у червні 2025 року.

    Тоді союзники ухвалили масштабне рішення про збільшення оборонних витрат. До 2035 року країни НАТО зобов’язалися спрямовувати на оборонні та пов’язані з безпекою потреби 5% ВВП. Щонайменше 3,5% мають іти на основні оборонні потреби та виконання цільових показників НАТО, а до 1,5% — на ширші безпекові витрати, зокрема критичну інфраструктуру, стійкість, інновації та зміцнення оборонно-промислової бази.

    Для України принциповим став ще один пункт Гаазької декларації: союзники погодилися враховувати прямі внески в оборону України та її оборонну промисловість під час розрахунку власних оборонних витрат.

    Таким чином, країна НАТО, яка вкладає кошти у виробництво озброєнь для України або безпосередньо підтримує український ОПК, може одночасно виконувати частину власних зобов’язань щодо збільшення оборонних витрат. В офіційній декларації це пояснювалося тим, що безпека України сприяє безпеці самих союзників.

    Саме це рішення Гетьманчук назвала одним із важливих механізмів, які вдалося зробити практичними.

    Зміна стала ще помітнішою після саміту НАТО в Анкарі в липні 2026 року. Лідери Альянсу вже безпосередньо записали в підсумковій декларації: «Україна робить внесок у трансатлантичну безпеку». Там же зазначено, що європейські союзники та Канада фінансують переважну частину безпекової допомоги Україні через двосторонні й багатосторонні механізми.

    Крім того, союзники взяли на себе конкретні фінансові зобов’язання. На 2026 рік країни НАТО пообіцяли надати Україні військове обладнання, допомогу та навчання загальною вартістю 70 млрд євро. Водночас у декларації закріплено намір підтримувати щонайменше еквівалентний рівень допомоги й у 2027 році.

    Заступниця генсека НАТО Радміла Шекерінська пізніше окремо наголосила: сума на 2027 рік є мінімальною планкою, а не максимально можливою межею допомоги.

    Нинішній підхід став результатом кількарічної еволюції політики Альянсу. Ще на Вашингтонському саміті 2024 року союзники ухвалили довгострокове зобов’язання щодо безпекової допомоги Україні. Тоді НАТО заявляло про намір забезпечити базове фінансування на рівні щонайменше 40 млрд євро протягом наступного року. До підтримки, яка могла враховуватися в межах цього механізму, входили закупівля військового обладнання, передача техніки, логістика, навчання українських військових, а також інвестиції в українську оборонну інфраструктуру та промисловість.

    У Гаазі в 2025 році був зроблений наступний крок: витрати на Україну фактично пов’язали з оборонними зобов’язаннями самих союзників. А в Анкарі у 2026-му Україну вже прямо назвали державою, яка робить внесок у трансатлантичну безпеку.

    Таким чином, слова Гетьманчук про «ментальний злам» мають під собою цілком конкретні рішення НАТО. Якщо раніше дискусія переважно будувалася навколо того, скільки ресурсів Альянс готовий витратити на допомогу Україні, то тепер дедалі більше йдеться про те, яку користь сама Україна, її військовий досвід, технології та оборонна промисловість можуть дати спільній системі безпеки.

    При цьому таке визнання саме по собі не означає членства України в НАТО і не замінює політичних рішень, необхідних для вступу до Альянсу. Однак воно свідчить про важливу зміну позиціонування України: від держави, безпеку якої потрібно забезпечувати, до партнера, зміцнення якого розглядається як частина зміцнення оборони всього євроатлантичного простору.

  • Гроші, ракети і заводи: які “хороші новини” для України готують на саміті НАТО

    Гроші, ракети і заводи: які “хороші новини” для України готують на саміті НАТО

    Саміт НАТО в Анкарі, який відбудеться 7–8 липня, може стати одним із найважливіших для України за останній рік. Формально Альянс збереться, щоб оцінити виконання рішень попереднього саміту в Гаазі, обговорити оборонні витрати союзників, розвиток військової промисловості та подальшу підтримку Києва. Але для України головне питання звучить значно конкретніше: чи зможуть партнери допомогти вибити з рук Володимира Путіна його найнебезпечніший козир — масовані удари балістикою по містах, енергетиці та цивільній інфраструктурі.

    На офіційній сторінці саміту НАТО прямо зазначено, що серед ключових тем будуть збільшення оборонних інвестицій, нарощування промислового виробництва та продовження підтримки України. У НАТО наголошують, що завдання Альянсу — перетворити попередні політичні обіцянки на конкретні результати.

    Для Києва ці “конкретні результати” передусім означають ракети до систем Patriot, нові засоби протиповітряної оборони, внески в механізм PURL та розвиток спільного виробництва зброї. Посол США при НАТО Метью Віттакер уже заявив, що на саміті очікуються “суттєві оголошення” для України, зокрема щодо програми PURL, через яку союзники купують американське озброєння для української армії.

    PURL став одним із ключових інструментів підтримки України, особливо після того, як США змінили формат власної участі у військовій допомозі. Вашингтон фактично залишає за собою роль виробника та постачальника найважливішого озброєння, а європейські союзники й Канада беруть на себе фінансування закупівель. Саме через цей механізм Україна може отримувати критично необхідні ракети-перехоплювачі, боєприпаси та інші системи, які неможливо швидко замінити європейськими аналогами.

    Одним із найбільш очікуваних пунктів саміту є питання фінансових гарантій для України. За даними низки європейських медіа, у проєкті декларації саміту обговорюється зобов’язання союзників надати Україні 70 млрд євро військової підтримки. Частина джерел писала навіть про можливість аналогічної суми на наступний рік, тобто загалом до 140 млрд євро до кінця 2027-го.

    Водночас консенсус щодо довгострокового формулювання поки не гарантований. За даними Frankfurter Allgemeine Zeitung, союзники погодилися щодо допомоги на 2026 рік, але частина країн, зокрема Італія, не підтримує автоматичне закріплення 70 млрд євро на 2027-й. Тобто остаточний текст декларації ще може змінитися, а дипломатична боротьба триває до останніх днів перед самітом.

    Для України важливо не лише отримати політичне формулювання, а й закріпити зобов’язання так, щоб обіцяна допомога справді надійшла. Саме це має стати головною цінністю можливої декларації: не просто чергова фраза про “непохитну підтримку”, а фінансовий і військово-промисловий план на найближчі півтора року.

    Другий ключовий блок — антибалістична оборона. Після останніх російських атак по Києву стало очевидно, що Кремль дедалі активніше робить ставку саме на балістичні ракети. Їх складно перехоплювати, вони долітають до цілі за лічені хвилини, а наслідки влучань по житлових будинках та енергетичних об’єктах є катастрофічними. Саме тому Україна наполягає не просто на “посиленні ППО”, а на конкретному критичному мінімумі перехоплювачів і систем, які дозволять витримати регулярні масовані атаки взимку.

    У цьому контексті Київ просуває одразу кілька напрямів: негайні внески партнерів у PURL, передання наявних систем і ракет із запасів союзників, а також ліцензії на виробництво систем Patriot або їхніх компонентів в Україні. Окремо обговорюється прискорення створення європейської антибалістичної програми. Це вже не питання далекої перспективи, а пряма відповідь на російську тактику терору.

    Третя велика тема саміту — новий розподіл фінансового тягаря всередині НАТО. Reuters пише, що зустріч в Анкарі відбуватиметься на тлі спроб союзників зняти напругу у відносинах із Дональдом Трампом, який наполягає, щоб Європа брала на себе значно більшу частину витрат на власну безпеку.

    Після торішнього саміту в Гаазі країни Альянсу взяли курс на збільшення оборонних витрат до 5% ВВП до 2035 року. Для адміністрації Трампа це стало важливим політичним результатом: європейці мають менше покладатися на американську “парасольку” і більше інвестувати у власні армії, заводи, боєприпаси, ППО та нові технології. Саміт в Анкарі має показати, чи перетворюються ці обіцянки на реальні контракти й виробничі лінії.

    Reuters окремо зазначає, що одним із головних викликів для НАТО є саме перетворення більших бюджетів на реальні військові можливості. Гроші самі по собі не зупиняють ракети: потрібні заводи, серійне виробництво, логістика, довгострокові замовлення та політична воля.

    Саме тут Україна може бути не лише отримувачем допомоги, а й важливим партнером. Українська оборонна промисловість за роки повномасштабної війни навчилася швидко тестувати, змінювати та масштабувати рішення — від FPV-дронів до морських безпілотників і наземних роботизованих комплексів. Для НАТО, яке десятиліттями працювало у повільніших бюрократичних циклах, український досвід став практичним уроком сучасної війни.

    Паралельно з політичною частиною саміту в Анкарі має відбутися форум оборонної індустрії. Для Києва це можливість показати, що інтеграція України з оборонними ринками НАТО вже відбувається, навіть якщо політичне членство в Альянсі поки залишається заблокованим. Спільні підприємства, локалізація виробництва, ліцензії, закупівлі дронів і роботизованих систем можуть стати реальним мостом між Україною та НАТО.

    Ще один адресат анкарського саміту — Москва. Росія продовжує робити ставку на виснаження України та Заходу, сподіваючись, що час працює на Кремль. Саме тому союзники намагаються сформувати протилежний сигнал: підтримка Києва не зникає, фінансування переходить у багаторічний формат, а Європа й Канада готові брати на себе більше відповідальності навіть за умов зміни американської політики.

    Турецький президент Реджеп Тайїп Ердоган перед самітом заявив, що Альянс має наголосити на єдності та стійкості. Для Анкари ця зустріч також важлива як майданчик для демонстрації власної ролі в європейській безпеці, оборонній промисловості та дипломатії навколо війни в Україні.

    Отже, для України саміт НАТО в Анкарі може принести кілька практичних результатів: нові внески в PURL, політичне закріплення багатомільярдної військової підтримки, сигнали щодо антибалістичної оборони, оборонні контракти та нові формати спільного виробництва. Але головний тест — чи будуть ці рішення швидкими. Бо для Києва важлива не лише сила формулювань у декларації, а кількість ракет, які встигнуть стати на захист українського неба до наступних масованих ударів РФ.

  • НАТО готує пакет для України на €70 млрд: союзники шукають нову модель фінансування

    НАТО готує пакет для України на €70 млрд: союзники шукають нову модель фінансування

    Країни НАТО обговорюють можливість формування нового масштабного пакета військової допомоги Україні обсягом близько 70 млрд євро, який може стати одним із ключових політичних рішень найближчого саміту Альянсу. Про це повідомляє Politico з посиланням на чотирьох дипломатів НАТО. За попередніми даними, оголошення щодо нової ініціативи може відбутися вже наступного місяця під час саміту НАТО в Анкарі, де союзники планують узгодити подальші довгострокові механізми підтримки Києва.

    Як зазначається в публікації, ініціатором нової моделі фінансування у травні виступила Німеччина. Її пропозиція передбачає не лише визначення загального обсягу допомоги, а й створення більш прозорого механізму обліку внесків кожної країни-члена Альянсу. Ідея полягає в тому, щоб зробити систему підтримки України більш передбачуваною та рівномірною, зменшивши політичні суперечки щодо розподілу фінансового навантаження між союзниками.

    Обговорення цього питання відбувається на тлі зростаючих розбіжностей у НАТО щодо того, як саме має виглядати довгострокова модель підтримки України. Частина країн висловлює невдоволення тим, що значна частка витрат на військову допомогу Києву припадає на обмежене коло держав, тоді як інші союзники беруть меншу участь у фінансуванні. Саме тому новий підхід розглядається як спроба досягти більш справедливого розподілу внесків.

    За словами одного з високопоставлених дипломатів НАТО, ключовим завданням є забезпечення стабільної та довгострокової підтримки України на основі більш збалансованої системи зобов’язань. Він підкреслив, що Альянс має не лише реагувати на поточні потреби Києва, а й створити механізм, який дозволить планувати допомогу на роки вперед, забезпечуючи прогнозованість постачань озброєнь та фінансування оборонних потреб.

    Згідно з інформацією Politico, загальна сума в 70 млрд євро не буде складатися виключно з нових бюджетних видатків країн НАТО. Близько 30 млрд євро планується залучити з уже погодженого кредитного пакета Європейського Союзу для України, який становить 90 млрд євро на два роки. Ще близько 40 млрд євро можуть бути сформовані за рахунок двосторонніх програм військової та фінансової підтримки з боку окремих держав-членів Альянсу.

    Водночас частина союзників висловлює застереження, що включення коштів ЄС до загальної суми може знизити рівень додаткових національних внесків, оскільки держави можуть розраховувати на вже погоджені європейські фінансові механізми замість збільшення власних витрат. Це створює додаткову дискусію щодо реальної структури майбутнього пакета допомоги та його ефективності.

    Паралельно обговорення відбуваються на тлі загальної політичної дискусії в Альянсі щодо майбутніх моделей фінансування підтримки України. Питання стане одним із ключових на саміті НАТО, який заплановано на 7–8 липня в Анкарі. Очікується, що лідери країн-членів Альянсу розглянуть як короткострокові, так і довгострокові механізми підтримки України, включно з постачанням озброєнь, розвитком оборонної промисловості та інвестиціями у виробництво боєприпасів.

    Посол України при НАТО Альона Гетманчук у коментарі Politico наголосила, що будь-які нові зобов’язання союзників мають відповідати реальним потребам України на полі бою. За її словами, Київ передусім потребує посилення систем протиповітряної оборони, розвитку внутрішнього виробництва озброєнь, інвестицій у дронові та ракетні програми, а також стабільних поставок боєприпасів великої дальності. Вона підкреслила, що ефективність будь-якої допомоги вимірюється її здатністю змінювати ситуацію на фронті.

    Окремо Politico зазначає, що в НАТО тривають складні переговори щодо принципів фінансування допомоги Україні. Частина країн виступає проти ідеї фіксованих внесків у розмірі певного відсотка від ВВП, яку просував генеральний секретар Альянсу Марк Рютте. Йшлося про пропозицію встановити орієнтир на рівні 0,25% ВВП кожної держави-члена на підтримку України.

    Однак, за даними The Telegraph, ця ініціатива була заблокована низкою країн, серед яких Велика Британія та Франція, а також інші союзники, які виступили проти обов’язкових квот. На цьому тлі німецька пропозиція щодо пакета в 70 млрд євро почала розглядатися як більш гнучка альтернатива, яка дозволяє зберегти обсяг підтримки України без запровадження жорстких фінансових зобов’язань для кожної країни.

    Таким чином, дискусія в НАТО поступово зміщується від принципу фіксованих внесків до моделі комбінованого фінансування, де поєднуються внески ЄС, двостороння допомога та нові спільні механізми Альянсу. Остаточні рішення очікуються вже під час саміту в Анкарі, який може визначити формат підтримки України на найближчі роки.

  • НАТО сперечається через гроші для України: союзники не можуть погодити новий план допомоги перед самітом в Анкарі

    НАТО сперечається через гроші для України: союзники не можуть погодити новий план допомоги перед самітом в Анкарі

    У Північноатлантичному альянсі тривають складні та напружені дискусії щодо майбутньої військової підтримки України напередодні саміту НАТО в Анкарі, який має відбутися вже за шість тижнів. Головним предметом суперечок стала ініціатива генерального секретаря Альянсу Марка Рютте щодо запровадження фіксованого внеску для держав-членів на допомогу Києву у розмірі 0,25% від ВВП.

    Про це заявила голова Місії України при НАТО Альона Гетьманчук в ефірі телемарафону.

    За її словами, підтримка України офіційно увійшла до трійки ключових тем майбутнього саміту. Саме тому всередині Альянсу зараз тривають активні переговори щодо того, яким має бути механізм фінансування української оборони та як забезпечити довгострокову й стабільну допомогу Києву.

    Гетьманчук наголосила, що наразі лише сім країн НАТО вже досягли або перевищили рівень у 0,25% ВВП на військову підтримку України. Саме ці держави підтримали пропозицію Марка Рютте, однак частина союзників виступає проти жорсткого закріплення конкретних фінансових зобов’язань.

    «Є країни, які хотіли б мати більше гнучкості та не фіксувати підтримку України у вигляді конкретних цифр чи відсотків. Вони шукають альтернативний варіант», — пояснила дипломатка.

    Водночас вона підкреслила, що сама ініціатива генсека НАТО вже дала поштовх до важливої дискусії всередині Альянсу. За словами посолки, зараз головне завдання — створити механізм, який зробить допомогу Україні сталою, передбачуваною та довгостроковою.

    «Навіть якщо цифра 0,25% у нинішньому вигляді не буде підтримана всіма, ця пропозиція змусила союзників серйозно обговорювати питання системної підтримки України. Йдеться про те, щоб допомога була оцифрована та закріплена на роки вперед», — зазначила Гетьманчук.

    Дипломатка також звернула увагу на нерівномірний розподіл фінансового навантаження між союзниками. За її словами, цього року майже половину всієї задекларованої військової допомоги Україні забезпечують лише дві країни-члени НАТО. Аналогічна ситуація спостерігається і в межах програми PURL — механізму довгострокової підтримки України, де менше десяти держав фактично несуть основний фінансовий тягар.

    Саме через це питання розподілу витрат стало одним із найчутливіших у переговорах перед самітом в Анкарі.

    Раніше британське видання The Telegraph повідомляло, що одразу кілька великих країн НАТО — зокрема Велика Британія, Франція, Іспанія, Італія та Канада — заблокували пропозицію Марка Рютте щодо обов’язкового виділення 0,25% ВВП на підтримку України.

    За інформацією видання, частина держав побоюється, що закріплення конкретного відсотка може створити додатковий політичний тиск усередині країн та викликати дискусії щодо збільшення оборонних витрат на тлі економічних проблем.

    Водночас Альона Гетьманчук вважає позитивним те, що жорстке закріплення показника 0,25% наразі не підтримали остаточно, адже це могло б стати умовною «стелею» для держав, які вже зараз допомагають Україні значно більше.

    «Нам важливо не демотивувати країни, які вже виділяють понад 0,25% ВВП. Бо саме ці держави залишатимуться ключовими донорами військової допомоги для України й надалі», — пояснила вона.

    За словами посолки, саме тому Київ зацікавлений не лише у фіксованих цифрах, а й у механізмах, які дозволять союзникам нарощувати підтримку залежно від ситуації на фронті та потреб української армії.

    Саміт НАТО в Анкарі проходитиме на тлі посилення російських атак по Україні та дедалі жорсткіших дискусій у Європі щодо майбутньої архітектури безпеки на континенті. Одним із головних очікувань Києва є не лише нові пакети військової допомоги, а й закріплення довгострокових механізмів фінансування української оборони.

    Українська сторона наполягає, що війна переходить у фазу виснаження, а тому підтримка союзників має бути системною та гарантованою, а не залежати від внутрішньополітичної ситуації в окремих країнах НАТО.

    Окрім допомоги Україні, серед головних тем саміту в Анкарі також очікуються питання збільшення оборонних бюджетів країн Альянсу, посилення східного флангу НАТО, виробництва озброєння та реагування на гібридні загрози з боку Росії.

  • Фінансування зброї під загрозою: Україна шукає нових партнерів

    Фінансування зброї під загрозою: Україна шукає нових партнерів

    Україна стикається зі зростаючими труднощами у фінансуванні закупівель американського та західного озброєння на тлі затяжної війни з Росією. Основний фінансовий тягар наразі несуть лише кілька країн-партнерів, і розширити це коло стає дедалі складніше.

    Про це заявила посол України при НАТО Альона Гетьманчук у коментарі Bloomberg. За її словами, більшість американської зброї для України фактично оплачується обмеженим колом держав, до якого нещодавно приєдналася Велика Британія. Водночас постійно звертатися до одних і тих самих партнерів стає дедалі складніше, що ускладнює довгострокове планування поставок.

    Додатковий тиск створюють як зовнішні, так і внутрішні чинники. Зокрема, йдеться про блокування Угорщиною виділення кредиту ЄС на 90 мільярдів євро, а також політичні суперечки в Україні, які можуть затримати надходження міжнародної фінансової допомоги.

    Попри це, США продовжують надавати військову підтримку. За словами Гетьманчук, Україна не отримувала сигналів про можливі перебої з американською допомогою, навіть з огляду на те, що Вашингтон паралельно залучений до інших криз, зокрема на Близькому Сході.

    Загалом закупівлі озброєння відбуваються в межах програми PURL. У 2026 році потреба у фінансуванні цієї програми оцінюється приблизно у 15 мільярдів доларів. Водночас у 2025 році Україна отримала лише частину запланованих коштів — близько 4,3 мільярда доларів наприкінці року.

    Наразі поставки вже здійснені на суму близько 500 мільйонів доларів, однак без нових фінансових зобов’язань союзників подальші постачання можуть опинитися під загрозою.

    За інформацією джерел, НАТО розглядає варіант поетапного фінансування поставок — у міру укладання окремих домовленостей із країнами-партнерами. Такий підхід може ускладнити процес закупівель, однак дозволить забезпечити більш стабільні поставки для України.

    Найгострішою потребою залишається протиповітряна оборона, зокрема системи, здатні перехоплювати балістичні ракети. У разі обмеження постачань зі США Україна змушена буде шукати альтернативні рішення серед інших партнерів.

    Одним із можливих варіантів може стати обмін — країни Перської затоки вже проявляють інтерес до українських безпілотників-перехоплювачів. Київ, зі свого боку, розглядає можливість використати цей ресурс для отримання ракет або фінансування для їх закупівлі.

    “В ідеалі Україна хоче обміняти їх на допомогу з перехопленням балістичних та крилатих ракет. Це можуть бути або самі ракети, або кошти на їх придбання”, — пояснила Гетьманчук.

    Вона також додала, що регулярні внески союзників у програму PURL тривають, однак розблокування європейського фінансування могло б суттєво знизити навантаження на нинішніх донорів і стабілізувати ситуацію.