Позначка: Бахмут

  • Ворог тисне біля Часового Яру

    Ворог тисне біля Часового Яру

    Українські військові зазнали певних успіхів у тактичних операціях на Куп’янському та Лиманському напрямках. Російські окупанти продовжують намагатися рушити вперед у напрямку міста Часів Яр та захід від Авдіївки, зокрема в районі Бердичі.

    Згідно з повідомленням, 6 квітня, Збройні Сили України (ЗСУ) досягли успіхів у Куп’янському та Лиманському напрямках. Генерал-полковник Олександр Сирський, головнокомандувач ЗСУ, зазначив, що військові здійснили значні тактичні досягнення на цих напрямках. За інформацією від Генштабу ЗСУ, українські сили відбили атаки російських військ біля Тернів (на захід від Кремінної) і Білогорівки (на південь від Кремінної), незважаючи на твердження російських джерел про просування їхніх військ.

    Щодо Донецької області, 6 квітня війська Російської Федерації (РФ) продовжували намагатися просунутися на захід від Бахмута у напрямку населеного пункту Часів Яр, але офіційно підтверджених змін у лінії фронту не зафіксовано.

    Російські джерела повідомляли, що війська РФ, зокрема підрозділи 98-ї повітряно-десантної дивізії, продовжують атаки на північний схід і південний схід від Часів Яр, а також намагалися захопити позиції у лісових масивах поблизу залізниці на сході та в заповіднику Ступки-Голубовські 2 на південному сході. Однак експерти не змогли підтвердити ці звіти.

    У напрямку Авдіївки, російські війська просуваються на захід, атакуючи позиції ЗСУ. Деякі джерела стверджують про їхні намагання зачистити ліси між населеними пунктами Тоненьке і Водяне. Проте, офіційні дані щодо цього поки не підтверджені.

    Збройні сутички також тривають на інших напрямках, включаючи регіони на південь, північ та захід від Бахмута, а також на сході Херсонської області. Російські війська намагаються взяти під контроль різні території, проте українські сили залишаються на варті оборони.

  • Головні битви другого року великої війни Росії проти України

    Головні битви другого року великої війни Росії проти України

    Другий рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну показав тенденцію до “замороження” конфлікту. За цей проміжок часу обом сторонам не вдалося прорвати оборону противника на значну глибину і війна з маневреної перейшла в позиційну.

    Але навіть за таких умов відбулися битви, які увійдуть в історію.

    Протягом 2023 і на початку 2024 року Росія змогла виграти криваві й жорсткі битви за два міста на Донеччині – Бахмут і Авдіївку. В обох випадках, за даними української і західних розвідок, Кремль зазнав неспівмірно великих втрат у живій силі.

    Україна, своєю чергою, не змогла досягти анонсованих цілей свого наступу. Проте їй вдалося пробити потужну російську лінію оборони в Запорізькій області і провести надзвичайно складну операцію з форсування Дніпра та утримання плацдарму на лівобережжі Херсонщини.

    Пригадуємо, як це все відбувалося.

    Бахмут

    зсу

    Отямившись від болючих поразок на Харківщині і Херсонщині восени 2022 року, Росія почала свою потужну наступальну операцію на Донбасі. Ціллю стало промислове містечко Бахмут.

    Основна рушійна сила російських атак – загони найманців приватної військової компанії “Вагнер”. Її власник – Євгеній Пригожин – відкрито вербував тисячі в’язнів з російських тюрем. На полі бою їх використовували як “гарматне м’ясо”.

    Тиск на українську оборону біля Бахмуту вони почали ще восени 2022 року, а в січні 2023 їм вдалося прорвати оборону біля містечка Соледар за 5 км на північ від Бахмуту.

    Після цього успіху росіяни почали стрімко оточувати місто з південного і північного флангів.

    Тоді ж в української владі постало питання: чи відвести війська з Бахмуту, щоб їх не оточили, чи триматись до останнього. За даними ЗМІ, тодішній головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний був за відхід і збереження сил, а президент Володимир Зеленський – проти. Відповідно, українські військові отримали наказ триматись до останнього в Бахмуті.

    зсу

    АВТОР ФОТО,REUTERS

    зсу

    АВТОР ФОТО,REUTERS Підпис до фото, Колись велике промислове місто Бахмут перетворилось в руїни

    зсу

    АВТОР ФОТО,EPA

    Станом на початок весни росіянами вдалося перерізати більшість доріг до міста. Останній шлях, який вів з Бахмута до селища Часів Яр перебував під постійною загрозою атак.

    Крім обходу з флангів бойовики “Вагнера” також зайшли всередину міста і почалися бої в житловій забудові. Росіяни знищували квартал за кварталом. Панорама міста з висоти пташиного польоту показує, що Бахмут за пів року бойових дій зруйнований майже на 90%.

    В травні російські сили відтіснили українців на околиці, і 20 травня Кремль оголосив про те, що повністю захопив Бахмут. Українська влада так і не визнала цього публічно.

    Операція на цьому напрямку отримала назву “Бахмутська м’ясорубка” через величезні втрати обох сторін. Офіційні дані щодо загиблих досі невідомі, але за приблизними підрахунками, вони можуть досягати до 50 тисяч бійців.

    Роботине

    зсу

    Паралельно з тим, як тривала битва за Бахмут, Україна готувала нові підрозділи, щоб провести свій наступ. Нові бригади були навчені на Заході і озброєні іноземною бронетехнікою, зокрема танками Леопард і бронемашинами Бредлі.

    Український наступ почався 4 червня в Запорізькій області. Підрозділи ЗСУ наступали не на одній ділянці фронту, а відразу на кількох. Але основний напрямок удару був біля села Роботине. Це маленьке село, яке лежить між українським містом Оріхів і окупованим росіянами Токмаком.

    Для України було важливо захопити Роботине, потім рухатись на Токмак і вийти до Мелітополя, щоб перерізати російський сухопутний коридор з Криму на Донбас.

    зсу

    АВТОР ФОТО,REUTERS Підпис до фото, Невелике село Роботине було вщент знищене за час боїв. Зараз його утримує українська армія, яка звільнила цей населений пункт в серпні 2023 року.

    зсу

    АВТОР ФОТО,REUTERS

    зсу

    АВТОР ФОТО,EPA Підпис до фото, На початку лютого позиції ЗСУ біля Роботиного відвідав президент України Володимир Зеленський.

    Але перші українські атаки в цьому регіони зазнали невдачі. Росіяни побудували потужні оборонні укріплення, які включали багато кілометрів окопів, перешкоди для танків і величезні мінні поля.

    Через це українці не змогли швидко звільнити Роботине і потрапили під вогонь росіян. До того ж, українська армія не мала прикриття з повітря і тому бійці на землі виявилися беззахисними.

    В перші дні наступу ЗСУ втратили багато бійців і техніки біля Роботиного. На сусідніх ділянках наступ тривав трошки краще. Біля селища Велика Новосілка українцям вдалося звільнити 5 сіл і просунутись на 10 км вглиб російської оборони.

    Однак битва за маленьке село Роботине тривала майже три місяці. Українці вирішили змінити тактику і менше використовувати дефіцитну західну бронетехніку, натомість більше атакувати піхотними групами.

    Це дало результат – 28 серпня українська влада оголосила про звільнення Роботиного від російських військ.

    Але українська армія витратила на це занадто багато сил і часу, а тому не змогла рухатись далі в бік Токмака і Мелітополя. До кінця осені наступ тут фактично припинився.

    Взимку вже російські війська почали свої атаки на Роботине, намагаючись нівелювати успіхи наступу ЗСУ на цій ділянці.

    Кринки. Плацдарм на Херсонщині

    зсу

    Одним із найбільших успіхів для української армії в 2023 році став плацдарм на лівому березі Херсонщини.

    Після звільнення обласного центру Херсона в 2022 році лінія фронту між українськими і російськими військами проходила по річці Дніпро. Жодна зі сторін не мала достатньо сил і засобів, щоб вдало форсувати цю водну перешкоду і висадитись на березі противника.

    Крім того, на початку червня відбувся підрив дамби Каховської ГЕС, що затопив значні території в Херсонській області. Українська влада і міжнародні експерти кажуть, що вибух могла влаштувати Росія, щоб завадити військовим операціям ЗСУ.

    зсу

    АВТОР ФОТО,REUTERS Підпис до фото, Супутниковий знімок села Кринки на Херсонщині в травні 2023 року. Через пів року цей населений пункт перетвориться на плацдарм ЗСУ і буде знищений постійними бомбардуваннями та обстрілами з боку російської армії.

    зсу

    АВТОР ФОТО,KOSTIANTYN LIBEROV AND VLADA LIBEROVA

    зсу

    АВТОР ФОТО,KOSTIANTYN LIBEROV AND VLADA LIBEROVA.

    Але восени 2023 року стало відомо, що українські військові все ж змогли переправитись через Дніпро і створити плацдарм на лівому березі.

    Тривалий час про це не повідомляли офіційно, лише в середині листопада про плацдарм оголосила українська влада.

    Цей плацдарм дуже невеликий і розташований біля села Кринки. Росія намагається ліквідувати його, постійно обстрілюючи артилерією і авіацією. Населений пункт фактично стертий з лиця Землі.

    Попри все, українським бійцям вдається утримувати плацдарм.

    Він важливий для сковування військ РФ, а також для того, щоб українська армія змогла рухатися далі в Херсонській області в бік окупованого Криму.

    Міністр оборони РФ Сергій Шойгу 20 лютого доповів Володимиру Путіну, що Кринки “зачищені” від українських військ. Але це виявилося неправдою, про що відразу ж заявили, як українські джерела, так і російські “воєнні блогери”.

    Операція з такого тривалого утримання плацдарму, який розміщений на ворожому березі й забезпечується виключно за допомогою човнів, без бронетехніки та авіації, має всі шанси ввійти в підручники військового мистецтва.

    Авдіївка

    зсу

    Авдіївка – невелике промислове місто дуже близько біля Донецька, захопленого проросійськими бойовиками ще 10 років тому – навесні 2014 року.

    Всі ці роки Авдіївку утримували українські війська, які побудували там міцні оборонні укріплення.

    10 жовтня 2023 року російська армія почала потужний наступ на Авдіївку, аби вибити з міста українські сили.

    За оцінками Києва, на початку в наступі брали участь близько 40 тисяч російських військ, які рухались з південного і північного флангу, намагаючись обійти Авдіївку і взяти її в кільце. Загалом, за даними військових аналітиків, в операції взяли участь 60-80 тисяч армійців РФ.

    Українська влада заявила, що росіяни зазнали тут величезних втрат. Так, лише за перший місяць наступу вони втратили начебто близько 10 тисяч бійців. Усього за 4 місяці Авдіївської операції втрати РФ, за підрахунками українського генштабу, склали 17 тисяч загиблих і майже 30 тисяч поранених.

    Схожі дані навів і російський військовий, “воєнний блогер” Андрій Морозов (Мурз). Він повідомив, що Росія втратила під Авдіївкою 16 тисяч бійців. Через розголошення цієї інформації на нього почався тиск і він наклав на себе руки.

    зсу

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

    зсу

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

    зсу

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Авдіївка – бастіон Збройних сил України і остання ділянка фронту, яка трималася з початку російського вторгнення в 2014 році. В лютому 2024 вона була вщент знищена і впала під час потужного наступу військ РФ.

    За перші три місяці боїв біля Авдіївки росіянам вдалося просунутись лише на декілька кілометрів на півночі і на півдні міста. Також вони наблизилися до місцевого коксохімічного заводу, який утримували українці.

    Прорив фронту стався наприкінці січня і на початку лютого. Тоді групи російських військ змогли переміститися закинутим підземним водогоном до житлової забудови на півдні Авдіївки, а пізніше прорвалися через дачний масив на північному сході міста.

    Росіяни замість оточення всього міста почали “розрізати” навпіл український гарнізон, що його обороняв. Вони швидко наблизилися і змогли взяти під контроль основну дорогу з Авдіївки через село Ласточкине. В таких умовах залишатися в місті для ЗСУ ставало занадто ризиковано.

    Вранці 17 лютого українські сили вийшли з Авдіївки, і Росія оголосила про захоплення міста.

    Що буде далі?

    зсу

    АВТОР ФОТО,REUTERS

    Третій рік повномасштабної війни навряд чи принесе затишшя на фронті, прогнозують експерти.

    Росія, цілком можливо, спробує продовжити свій наступ на Донбасі. Її найближчими цілями можуть стати містечка Часів Яр, Новомихайлівка і Вугледар. Вже зараз на цих ділянках фронту російські війська суттєво посилили свій тиск.

    Також росіяни спробують захопити Куп’янськ в Харківській області, який є важливим залізничним вузлом і має вигідне стратегічне розташування на річці Оскіл.

    Українська влада, вірогідно, зосередиться на обороні й підготовці нових резервів. Якщо міжнародна підтримка України не впаде і Захід передасть ЗСУ достатньо зброї, то, можливо, українським військам вдасться провести локальні наступальні операції в Запорізькій області, а також на Херсонщині.

    Вони можуть стати успішними, якщо Україна отримає в достатній кількості далекобійні ракети й обіцяні літаки F-16. Ці сучасні літаки зможуть забезпечити прикриття з повітря для сухопутних військ.

    Однак переважна більшість аналітиків впевнені, що третій рік великої війни буде для України насамперед роком стратегічної оборони і підготовки нових резервів.

  • Назріває нова Авдіївка. Що означають останні рухи Росії на Бахмутському напрямі

    Назріває нова Авдіївка. Що означають останні рухи Росії на Бахмутському напрямі

    Противник стягує під Бахмут дедалі нові сили. Ймовірно, це означає, що тут росіяни збираються влаштувати нову Авдіївку, припускає військовий аналітик Костянтин Машовець.

    На Бахмутському напрямку противник продовжує спроби пробитися до каналу “Сіверський Донець — Донбас”… Основними напрямками його зусиль тут є:

    • дирекція Богданівка — Часів Яр, тут противник атакує на двох основних ділянках — через власне с. Богданівка (північно-східну частину якого, він очевидно вже взяв під контроль), та вздовж дороги 00506;
    • Іванівське — Ступочки, діючи північніше та північно-східніше с. Іванівське;
    • ну й намагається знову обійти руїни с. Кліщіївка північніше та північно-західніше них, через висоти.

    Окрім цього, противник час від часу атакує східніше Кліщіївки та в районі с. Андріївка (чи, краще сказати, того, що від нього залишилось). Тобто, намагається просунутись ЗА відрізок залізниці між Бахмутом та Горлівкою, у загальному західному напрямку.

    Як ми пам’ятаємо, наступ противника в районі м. Бахмут розпочався зразу після того, як йому вдалося зупинити просування наших військ південніше міста. Коли наші передові підрозділи взяли під контроль Кліщіївку та Андріївку, а також вийшли впритул до Зеленопілля та Курдюмовки, й виникла реальна можливість перерізати рокадні комунікації противника південніше міста.

    Саме в цей момент, провівши перегрупування своїх сил й засобів у м. Бахмут та північніше нього й зосередивши тут основні сили свого 2-го та 3-го армійських корпусів (АК), а також не менше 2-х дивізій повітряно-десантних військ (98-у та 106-у повітряно-десантні\пдд) та визначені сили 8-ї загальновійськової армії (ЗВА), зокрема її 150-ї мотострілецької дивізії — противник сам перейшов у наступ з рубежу Дубово-Василівка — Берхівка, в районі Ягідне та Хромове, у загальному південно-західному напрямку (тобто, акцентовано у напрямку на м. Часів Яр).

    Причому, противник поступово нарощував сили, введенні у бій. Наприклад, спочатку 98-а пдд діяла одним полком (331-м парашутно-десантним\пдп), але потім ввела у бій й два інших — 217-й та 299-й пдп, поступово переміщені сюди з Лиманського напрямку.

    Так само відбувалось й з силами 2-го та 3-го АК, які були задіяні противником на Бахмутському напрямку — із 83-ю та 88-ю окремими мотострілецькими бригадами (омсбр) 2-го АК та 3-м АК (спочатку діяла одна його 72-а омсбр, а потім почалося введення у бій полків всієї 6-ї мсд).

    Тобто, по суті, відбувалось те, що вкладалося у ту “схему”, яка очевидно, була розроблена українським командуванням під час планування та організації літньо-осінньої кампанії 2023-го року.

    А саме, користуючись тим фактом, що противник так чи інакше буде вимушений докладати максимум зусиль задля утримання м. Бахмут (причому, навіть із суспільно-політичної доцільності), відтягнути частину сил противника на Бахмутський напрямок й, зокрема, провести низку активних, наступальних дій на інших напрямках, наприклад — у Південній операційній зоні.

    Однак, судячи зі всього, командування противника прорахувало це й зробило те, що від нього й очікували — зосередило тут угрупування своїх повітряно-десантних військ (пдв) та значну частину 3-го АК, які, при інших “розкладах”, могли опинитись — або на Лиманському напрямку, або десь на півдні (наприклад на Бердянському чи Мелітопольському напрямках).

    Але, зробили те росіяни із цілком свідомою “отяжкой по времени”, тобто, дочекавшись слушного моменту.

    Якого?

    А цілком зрозумілого — виснаження наступальних спроможностей наших військ в районі Бахмуту…

    Ба більше, зараз, власне, росіяни використовують (точніше, використовували) у якості “допоміжного” цей наступ для відтягування вже частини наших сил з Донецького напрямку.

    На цей момент, ситуація на цьому напрямку виглядає наступним чином:

    • в районі с. Іванівське противник наступає силами 102-го мотострілецького полку (мсп) 150-ї мотострілецької дивізі (мсд), порівняно нещодавно введеного у бій;
    • північніше, по напрямку Богданівське — Часів Яр та північніше Іванівського, оперують підрозділи 331-го та 217-го пдп (тобто, підрозділи та частини 98-ї пдд продовжують виконувати роль “основної штурмової сили” у наступальних діях противника по напрямку на “часік”);
    • в районі північно-західніше та східніше Кліщіївки й далі на південь до Андріївки оперують мотострілецьки полки територіальних військ (мсп ТрВ) 6-ї мотострілецької дивізії (мсд) 3-го АК, зокрема, 1008-й та 1194-й мсп ТрВ, а також цілий “набір” підрозділів 83-ї та 88-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) 2-го АК 8-ї загальновійськової армії (ЗВА).

    Але для загального розуміння ситуації варто пам’ятати, що вживання терміну “Бахмутський напрямок”, зазвичай, насправді трохи ширше, ніж власне ситуація поблизу та навколо цього міста. Це й ситуація північніше міста (по суті, південний фас Сіверського виступу), й південніше нього.

    Тобто, коли ми кажемо “Бахмутський напрямок”, треба розуміти, що мова їде за “трохи більшу” ділянку ЛБЗ, ніж, власне, бої навколо міста.

    Наприклад, активні (наступальні) дії 106-ї пдд противника разом із підрозділами 123-ї омсбр по напрямкам на Роздолівку та Виїмку, північніше та північно-східніше м. Соледар, також відносяться до цього напрямку й впливають безпосередньо на ситуацію навколо Бахмуту.

    Підсумуємо…

    Як на мене, Бахмутський напрямок має всі перспективи розглядатися командуванням противника як “наступна заміна” Авдіївському на найближчий час зразу за кількома ознаками. Але про них — якось іншим разом…

  • Авдіївка vs Бахмут. Чесне порівняння.

    Авдіївка vs Бахмут. Чесне порівняння.

    Зовнішньополітичний аспект. Пригожин намагався встигнути взяти Бахмут до зустрічі в Токіо, щоб при Байдені Зеленському поставили незручне запитання. Авдіївку ЗСУ намагалися утримати до Мюнхенської конференції; вийшло частково. Текст промови Зеленського довелося змінювати.

    Внутрішній трек. Авдіївка набагато важливіша за Бахмут, тому що це був бренд, створений ще Порошенком у 2014 році.

    Стратегічний аспект. Авдіївка – ворота в Донецьк. Саме звідси наносилися дратівливі удари по місту, що значно обмежувало його розвиток. Тепер дістати до Донецька можна тільки хімарсами та ескалібурами. Крім того, Авдіївка – ключовий вузол оборони, що складається з неприступних укріплень, які будувалися 10 років. Єдина ділянка фронту, яка не зрушила з лютого 2022 року. Це було найбільш укріплене місце в Україні.

    Бахмут до 2022 року був просто запасним укріпленням у тилу, тому їх не можна порівнювати за укріпленістю.

    Стратегічне значення Бахмута мінімальне. Місто стало новим символом у міру збільшення ставок сторін.

    Втрати. Під Бахмутом з обох сторін загинуло значно більше людей, ніж під Авдіївкою. Під Бахмутом у ЗСУ співвідношення втрат було явно кращим.

    Постачання. ЗСУ під Бахмутом взагалі не відчували нестачі боєприпасів. Лютий 2024 року – зовсім інша історія. У ЗСУ стратегічна нестача боєприпасів, плюс позначилася логістична ізоляція авдіївського угруповання. У ЗС РФ усе навпаки: вони змогли наростити виробництво і наситили поле бою особовим складом: 1/1,5-1,7 за особовим складом.
    За снарядами в авдіївській операції співвідношення 1/10, за дронами 1/3, але ключ – колосальна щільність бомбардувань ФАБами.

    Тактика. Тактика ЗС РФ трохи схожа з Бахмутом, але значно поліпшена. Росіяни явно навчилися краще воювати: сильно покращилася контрбатарейна компонента, координація тощо. Крім того, з’явився новий елемент тактики – логістична ізоляція поля бою. Без підвезення і ротації сили тих, хто обороняється, швидко виснажуються.

    Бахмут був грамотно проведеною військовою операцією, виходячи з її завдань, а Авдіївка стане прикладом для підручників у багатьох академіях світу.

    ЗСУ теж швидко адаптувалися. У Бахмуті, не зважаючи на втрати, до кінця проводили бої в напівоточенні, а в Авдіївці хоч і пізно, але наказ про відхід було дано. Організувати відхід не вийшло: техніка не поїхала під FPV дрони й арту. Виходили всі самостійно, це значно збільшило втрати

  • ЗСУ втратили позиції навколо Бахмута: Російські сили наступають на Часів Яр

    ЗСУ втратили позиції навколо Бахмута: Російські сили наступають на Часів Яр

    За даними нашого джерела в Генштабі, Збройні сили України зазнали серйозних втрат, втративши майже всі свої позиції, які вони успішно відновили влітку, навколо Бахмута. Ситуація в регіоні стає все більш складною, і зараз бої активно ведуться за Часів Яр, який раніше вважався стратегічним пунктом для української армії. Перед новим керівництвом виникає складне завдання утримання стратегічних міст на сході України, особливо враховуючи обмежені резерви Збройних сил. Збройні сили Російської Федерації зробили посилені атаки в районі Часів Яр у Донецькій області. Цю інформацію підтвердив заступник головного редактора BILD, Пауль Ронцхаймер. Він підкреслив, що Часів Яр – наступне місто, яке окупанти прагнуть захопити. Російські дрони, які використовуються у цьому районі, є особливою загрозою. У зв’язку з погіршенням погодних умов – хмарами, снігом і дощем, ситуація знаходиться в більшій безпеці, але все ж, атаки дронів залишаються постійними. Військові підкреслюють, що атаки з початку останніх днів стали більш інтенсивними і найближчими тижнями можуть посилитися ще більше. “Отже, це місто може стати наступним, яке зазнає руйнувань, подібних до Бахмута. Очевидно, що росіяни мають перевагу, і вони просуваються на захід, метр за метром”, – зазначив Ронцхаймер. Раніше повідомлялося, що окупанти наблизилися до Часового Яру в Донецькій області на відстань приблизно 5-7 кілометрів. Російська Федерація продовжує інтенсивні наступальні дії на Куп’янському і Бахмутському напрямках та здійснює перегрупування на Лиманському.

  • Ситуація біля Часового Яру: ЗСУ розкрили деталі наступної лінії оборони після Бахмуту

    Ситуація біля Часового Яру: ЗСУ розкрили деталі наступної лінії оборони після Бахмуту

    Українські захисники продовжують відстоювати свої позиції в зоні конфлікту на Сході України, зокрема на Бахмутському напрямку, де російські війська проводять активні бойові дії. За інформацією начальника служби зв’язків із громадськістю Сухопутних військ ЗСУ Володимира Фітьо, ворог має намір захопити Часів Яр, а в максимальному випадку – взяти під контроль всю Донецьку область.

    Зараз українські захисники відбивають атаки біля Богданівки, де російські окупанти намагаються реалізувати свій “план мінімум” – просунутися у напрямку Часового Яру, або ж “план максимум” – захоплення всієї Донецької області.

    На даному етапі російським військам не вдалося досягти значущих успіхів, оскільки українські захисники утримують активну оборону. Зокрема, вони періодично переходять до контратак і покращують своє тактичне положення, наголошуючи на необхідності утримувати високий рівень готовності.

    Варто зауважити, що розмовник Фітьо підкреслив, що ЗСУ стикаються із серйозним супротивом російської армії, яка має значний ресурс та високий рівень оснащеності. Він попередив відноситися до противника з повагою та не підцінювати його. Російські окупанти, навіть при певних людських втратах, продовжують активно навчатися на полі бою.

    У звіті також зазначено, що російські сили продовжують штурмувати українські позиції на Авдіївському і Мар’їнському напрямках, з вказівкою на 4 відбиті атаки за останню добу поблизу Богданівки та Андріївки Донецької області. У зоні відповідальності ОСУВ “Таврія” також зафіксовано успішні дії українських захисників, які покращили своє тактичне положення на південно-східному напрямку від Новобахмутівки.

    Російські військові намагаються активно використовувати FPV-дрони на Бахмутському напрямку, пристосовуючи їх тактично. Незважаючи на чисельну перевагу у кількості дронів, українські засоби радіоелектронної боротьби спроможні знижувати ефективність російських окупантів.