Позначка: Банкова

  • Після Єрмака Банкова змінила правила: хто тепер входить до ближнього кола Зеленського

    Після Єрмака Банкова змінила правила: хто тепер входить до ближнього кола Зеленського

    Поїздка Володимира Зеленського до Нью-Йорка на 81-шу сесію Генеральної асамблеї ООН знову підсвітила не лише зовнішньополітичні пріоритети України, а й те, як після відходу Андрія Єрмака переформатувалося президентське оточення. У великому матеріалі «Коротко про» склад учасників візиту трактують як ознаку нової моделі: замість одного центру, який акумулював політичні, кадрові та дипломатичні важелі, навколо Зеленського працює кілька окремих фігур із власними напрямами відповідальності.

    Водночас робити остаточний висновок про «нове ближнє коло» лише зі складу однієї поїздки було б перебільшенням. Це прямо визнає і політолог Володимир Фесенко, наведений у матеріалі: делегація до Нью-Йорка була сформована під конкретні переговори на полях Генасамблеї, а не як офіційний список найвпливовіших людей Банкової.

    Проте сама структура роботи команди справді показує цікаву зміну: ключові функції дедалі більше розведені між різними посадовцями.

    Офіційні документи президента підтверджують, що до української делегації на 81-шу сесію Генасамблеї ООН увійшли, зокрема, перший заступник керівника ОП Сергій Кислиця та заступник керівника ОП Ігор Жовква. Президентське розпорядження також дозволяє главі делегації залучати до роботи інших радників та експертів.

    Паралельно в Нью-Йорку Зеленський проводив зустрічі з американськими сенаторами, Дональдом Трампом, Урсулою фон дер Ляєн, Крісталіною Георгієвою та іншими західними партнерами. Офіційно серед головних тем були санкції проти Росії, антибалістичний захист, фінансування України та можливі деескалаційні кроки.

    Саме на цьому тлі особливо помітною стала роль Давида Арахамії.

    У матеріалі «Коротко про» йому відводять функцію головного парламентського переговорника та одного з важливих каналів Банкової у Вашингтоні. Автори стверджують, що після відходу Єрмака вплив Арахамії зріс, оскільки він більше не мусить погоджувати кожен політичний крок через одного потужного керівника Офісу президента.

    Сам Арахамія офіційно залишається головою фракції «Слуга народу», тому його парламентська вага очевидна незалежно від неформальних оцінок. Але твердження про те, що саме він є «головним комунікатором» із республіканським оточенням Дональда Трампа, варто сприймати як оцінку джерел і авторів матеріалу, а не як формалізований статус.

    На «Ненька інфо» ця тема вже отримала окреме продовження. 22 вересня видання писало, що саме Арахамія, за даними джерела, міг організувати закриту зустріч Зеленського з директором ЦРУ Джоном Реткліффом через свої американські контакти. Сам факт зустрічі пізніше підтвердив Зеленський, але інформація про роль Арахамії та зміну маршруту президента походить із джерел «Ненька інфо» і офіційно не підтверджена.

    Зеленський змінив маршрут заради зустрічі з Реткліффом, яку Арахамія організував через американські та російські контакти — Ненька інфо

    Буданов — уже не «другий Єрмак»

    Окремо у матеріалі аналізується роль нинішнього керівника Офісу президента Кирила Буданова.

    Автори стверджують, що Буданов не намагається відтворювати модель тотального ручного управління, яку приписували Єрмаку. Його сфера впливу, за цією версією, значно більше зосереджена на безпеці, розвідці, переговорах та обмінах, тоді як економічні й технократичні рішення лишаються Кабміну та парламенту.

    Ця теза цікава ще й тому, що раніше в політичному середовищі обговорювали, чи не стане Буданов новим надцентром влади після Єрмака.

    «Ненька інфо» ще у червні писала про внутрішній баланс між Будановим, Арахамією та Михайлом Федоровим. Тоді видання зазначало, що замість одного домінуючого центру Банкова дедалі більше розподіляє вплив між кількома фігурами.

    Боротьба за місце біля Зеленського: Буданов, Арахамія чи Федоров? — Ненька інфо

    У нинішньому матеріалі ця модель виглядає вже більш структурованою: безпековий і частина переговорного треку — у Буданова, парламент — у Арахамії, а окремі міжнародні переговори — в інших членів команди.

    Умєров залишається людиною для закритих переговорів

    Ще однією важливою фігурою автори називають Рустема Умєрова.

    У матеріалі стверджується, що він зберігає роль одного з головних переговорників Зеленського на міжнародному напрямку, особливо в закритих контактах із американцями та представниками країн Близького Сходу.

    Це частково відповідає публічній практиці останніх місяців: Умєров регулярно брав участь у переговорах щодо можливого дипломатичного треку разом із Будановим, Арахамією та іншими представниками команди президента.

    Раніше «Ненька інфо» писала, що на одній із нарад із Зеленським щодо переговорів були присутні Умєров, Буданов, Арахамія та Кислиця.

    Тобто в міжнародному блоці Банкова фактично використовує кілька різних каналів одночасно: офіційну дипломатію через МЗС та ОП, парламентські контакти через Арахамію і закриті переговорні формати через Умєрова та Буданова.

    Шмигаль, Кислиця і Жовква — технічний блок

    Дениса Шмигаля, Сергія Кислицю та Ігоря Жовкву автори матеріалу відносять радше до групи технократів, а не до окремих політичних центрів.

    Шмигалю приписують роботу з енергетикою, підготовкою до зими та переговорами щодо фінансування. Кислиця відповідає за дипломатичну та юридичну частину зовнішньополітичної роботи, а Жовква — за протокол і технічне наповнення міжнародних візитів.

    Офіційна програма Зеленського в Нью-Йорку підтверджує, що фінансування, енергетична стійкість і ППО були серед центральних питань поїздки. Під час переговорів із Трампом ішлося про зимовий пакет ППО та спільну роботу над виробництвом перехоплювачів Patriot. З Урсулою фон дер Ляєн Зеленський обговорював фінансову стійкість і позику ЄС на €90 млрд.

    Тобто принаймні функціональний розподіл, описаний у матеріалі, частково збігається з тим, що видно з офіційного порядку денного.

    Що змінилося після Єрмака

    Найцікавіша теза матеріалу полягає в тому, що Зеленський нібито відійшов від моделі, де майже всі ключові потоки проходили через одну людину.

    У фінальній частині статті автори описують нову схему так: військовий блок концентрується навколо відповідального військового командування, безпека — навколо Буданова, парламент — навколо Арахамії, а енергетичні питання — навколо Шмигаля.

    Політолог Тарас Загородній у коментарі виданню пояснює це прагматикою: якщо одна людина більше не бере на себе всі функції попереднього керівника ОП, президент розподіляє їх між кількома менеджерами. Водночас головним центром ухвалення стратегічних рішень усе одно залишається сам Зеленський.

    А Фесенко додає важливе застереження: говорити про радикальну зміну всієї команди поки рано. На його думку, швидше йдеться про розділення функцій Єрмака на кілька напрямів, щоб жоден із нинішніх посадовців не отримав такої самої концентрації впливу.

    Саме ця формула зараз виглядає найобережнішою.

    Не «новий Єрмак» і не один новий «сірий кардинал», а кілька людей, кожна з яких відповідає за власний сегмент: Буданов — за безпековий і частину переговорного треку, Арахамія — за парламент і неформальні політичні контакти, Умєров — за частину закритої дипломатії, Шмигаль — за технократичний та енергетичний блок, Кислиця і Жовква — за дипломатичну машину.

    Наскільки ця конструкція є стійкою і хто з цих людей справді має найбільший особистий вплив на Зеленського, з відкритих джерел встановити неможливо. Але поїздка до Нью-Йорка добре показала інше: після Єрмака президентська команда працює вже не як система з одним очевидним центром посередництва, а як мережа кількох функціональних центрів навколо самого Зеленського.

  • Залужний пожартував про англійську — і почалася атака: Тука пояснив, чого насправді бояться на Банковій

    Залужний пожартував про англійську — і почалася атака: Тука пояснив, чого насправді бояться на Банковій

    Невеликий жарт Валерія Залужного про власну англійську несподівано переріс у чергову політичну дискусію навколо колишнього головнокомандувача ЗСУ. Ексголова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгій Тука вважає, що різка реакція окремих Telegram-каналів на слова нинішнього посла України у Великій Британії свідчить не стільки про мовне питання, скільки про нервозність через високий рівень суспільної довіри до Залужного.

    Приводом стала фраза Залужного під час виступу англійською. Він із самоіронією зауважив, що після цього люди, які розмовляють російською, зможуть обговорювати його «неідеальну англійську». За версією Туки, у початковому формулюванні не було твердження, що всі критики Залужного є прихильниками Росії. Однак у частині Telegram-сегмента слова генерала почали подавати саме в такій інтерпретації.

    Тука назвав це свідомим перекручуванням змісту. На його думку, фраза була звичайною самоіронією людини, яка знає, що її вимову регулярно обговорюють у соцмережах, і вирішила пожартувати про це першою. Водночас колишній чиновник переконаний: масштаб реакції показує, що будь-які публічні появи Залужного дедалі частіше розглядаються через призму майбутньої політичної конкуренції.

    Певне фактичне підґрунтя для розмов про популярність Залужного справді існує. За результатами опитування соціологічної групи «Рейтинг», проведеного 5–6 серпня 2026 року, Залужному довіряли 68% респондентів, не довіряли 21%. Для порівняння, Кирилу Буданову довіряли 62%, а Володимиру Зеленському — 59%. Таким чином, серед фігурантів цього дослідження саме колишній головнокомандувач мав найвищий показник довіри.

    Однак тут є важливий нюанс, який змінює картину. Високий рейтинг довіри не дорівнює автоматичній перемозі на виборах. У тому ж опитуванні «Рейтингу» на запитання про перший тур гіпотетичних президентських виборів 25,2% респондентів назвали Зеленського, 16,7% — Залужного, 12,5% — Михайла Федорова. Тобто Залужний випереджав більшість потенційних конкурентів, але поступався чинному президенту.

    Схожу картину показало й інше серпневе дослідження — Info Sapiens. Опитування, проведене з 8 до 23 серпня, давало Зеленському 23% підтримки у гіпотетичному першому турі, Залужному — 12,7%. Водночас умовна партія Залужного отримувала 12,1%, майже наздоганяючи умовну політсилу Зеленського з 13,7%. Автори дослідження окремо застерігали, що в умовах війни такі цифри слід розглядати радше як показник політичного потенціалу, ніж як прогноз реального результату виборів.

    Саме тому слова Туки про «страх рейтингу» наразі залишаються політичною оцінкою, а не встановленим фактом. Публічних доказів того, що Офіс президента координував конкретні публікації Telegram-каналів про англійську Залужного, немає. Так само сама по собі критика посла чи його вимови не доводить існування централізованої кампанії. Проте очевидно інше: прізвище Залужного залишається одним із найчутливіших у дискусіях про можливу післявоєнну політичну конфігурацію.

    Тема його англійської загострилася ще й через попередні публічні відео. На початку вересня у мережі активно обговорювали англомовне привітання Залужного з нагоди культурного проєкту у Полтаві, де відкрили перший в Україні Шекспірівський сад і погруддя драматурга. Сам проєкт готували як міжнародну культурно-освітню ініціативу, а до його презентації долучалися представники академічних кіл із різних країн.

    Після цього окремі ресурси зосередили увагу вже не на змісті звернення Залужного, а на його вимові й манері говорити англійською. Тож наступний жарт про «неідеальну англійську» фактично став відповіддю на тему, яка до того кілька днів циркулювала у соцмережах.

    Політичний підтекст виникає ще й тому, що Залужний давно перестав бути лише колишнім військовим командувачем у суспільному сприйнятті. З травня 2024 року він офіційно є надзвичайним і повноважним послом України у Великій Британії — відповідний указ підписав президент Володимир Зеленський. Водночас Залужний регулярно виступає з текстами й промовами про війну, майбутню архітектуру безпеки та оборонну політику. Лише 8 вересня він закликав партнерів посилити українську ППО та оборонні спроможності після нових російських атак, наголосивши, що підтримка України безпосередньо пов’язана з безпекою Європи.

    Попри постійні припущення про можливу президентську кампанію, сам Залужний на початку 2026 року займав значно обережнішу позицію. У лютому він заявляв, що поки триває війна і діє воєнний стан, не обговорює власні політичні плани й нічого не робить у цьому напрямку. За його словами, політична боротьба в цей момент могла б посилити внутрішній розбрат.

    Юридично президентські або парламентські вибори під час воєнного стану й справді не проводяться. Стаття 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє проведення виборів президента, Верховної Ради та органів місцевого самоврядування в цей період. Тому всі нинішні електоральні рейтинги залишаються гіпотетичними.

    Це, однак, не робить їх політично неважливими. Для чинної влади, майбутніх партійних проєктів і потенційних кандидатів показники довіри демонструють, хто вже зараз має стартовий суспільний капітал. І в цьому сенсі Залужний залишається одним із найсильніших публічних діячів країни.

    Сам Тука трактує історію з англійською саме через цю оптику. На його думку, якби Залужного не сприймали як потенційно сильного політичного конкурента, один жарт про власну вимову не став би приводом для настільки емоційної інформаційної хвилі.

    Водночас соціологія показує більш складну ситуацію, ніж проста формула «Залужний перемагає владу». Він справді має надзвичайно високий рівень довіри, але за показником голосування у першому турі останні серпневі дослідження ставили Зеленського вище. А сам Залужний публічно не оголосив ані про створення партії, ані про участь у президентських виборах.

    Тому головним у цій історії поки є не англійська вимова посла. Значно показовішим є те, наскільки швидко будь-яка його публічна фраза перетворюється на дискусію про Банкову, рейтинги та майбутні вибори. І це саме по собі демонструє, наскільки вагомою політичною фігурою залишається Валерій Залужний навіть без офіційного входження у політику.

  • «Вони розуміють, що я таким не займаюсь»: Зеленський висловився про гучні підозри в Офісі президента

    «Вони розуміють, що я таким не займаюсь»: Зеленський висловився про гучні підозри в Офісі президента

    Президент України Володимир Зеленський уперше детально прокоментував останні антикорупційні розслідування, які зачепили колишніх представників Офісу президента. Глава держави заявив, що керівники антикорупційних органів не мають запитань безпосередньо до нього та, за його словами, розуміють, що він не причетний до корупційних дій.

    Про це Зеленський заявив під час спілкування з журналістами 23 серпня. Слова президента наводить «Суспільне», повідомляє «Українська правда».

    Однією з головних тем стала справа щодо вже колишньої заступниці керівника Офісу президента Ірини Мудрої, яка опинилася серед фігурантів резонансної спецоперації НАБУ і САП «Форест Гамп». 19 серпня антикорупційні органи провели у неї обшуки, після чого Мудрій повідомили про підозру. Того самого дня Зеленський указом №734/2026 звільнив її з посади заступниці керівника ОП. Сама Мудра підтвердила і проведення обшуків, і отримання підозри, наголосивши, що її не затримували та що вона захищатиме свою позицію правовим шляхом.

    Зеленський заявив, що не володіє якоюсь додатковою інформацією про розслідування, якої немає у відкритому доступі. Водночас, за його словами, вже оприлюднених деталей було достатньо для кадрових рішень щодо Мудрої та ще одного співробітника Офісу президента.

    «Було достатньо деталей для того, щоб її звільнити», — сказав президент.

    Зеленський пояснив, що почув оприлюднені розмови фактично одночасно з громадськістю. Він не став оцінювати, чи йдеться про реальні або потенційні протиправні дії, наголосивши, що це має встановлювати слідство. Водночас глава держави вважає почуте достатньою підставою для звільнення посадовців.

    Президент додав, що у разі появи нової інформації влада реагуватиме відповідно до обставин.

    Коментуючи загалом роботу НАБУ і САП, Зеленський наголосив, що антикорупційні органи продовжують діяти незалежно, а влада має реагувати на результати їхньої роботи. Якщо йдеться про урядовця і є достатні підстави для звільнення, кадрове рішення має бути ухвалене. Водночас у ситуаціях, де факти залишаються незрозумілими або не встановленими остаточно, президент закликав чекати додаткової інформації та рішення суду.

    Окремо Зеленського запитали про можливі подальші кадрові перестановки в Офісі президента на тлі резонансних справ. Глава держави відповів, що ротації не повинні перетворюватися на самоціль. За його словами, кадрові зміни необхідно проводити тоді, коли для цього існують підстави, а не просто заради демонстрації реакції.

    Водночас найбільшу увагу привернула відповідь президента на запитання про те, чи виникають у керівників антикорупційних органів питання безпосередньо до нього.

    «Вони прекрасно розуміють, що я нічим таким не займаюсь. І для мене це важливо», — заявив Зеленський.

    Таким чином президент публічно дистанціював себе від дій посадовців Офісу президента, які стали предметом антикорупційного розслідування, водночас заявивши про готовність реагувати на нові матеріали НАБУ і САП.

    Справа, про яку йдеться, стала однією з найгучніших антикорупційних історій останніх тижнів. 19 серпня НАБУ і САП проводили слідчі дії, зокрема щодо Ірини Мудрої та народного депутата Вадима Столара. Після обшуків Мудра повідомила, що отримала підозру та клопотання щодо обрання запобіжного заходу.

    У центрі операції «Форест Гамп» перебуває ймовірна схема, пов’язана зі збором та легалізацією близько 150 млн грн. За версією слідства, кошти могли збирати для внесення застави за одного з високопосадовців. У матеріалах справи фігурують представники політичних кіл, бізнесу та державних структур. Водночас вина кожного конкретного підозрюваного має бути встановлена судом.

    Після появи інформації про слідчі дії Зеленський оперативно звільнив Мудру. В указі президента офіційна причина кадрового рішення не зазначалася — документ лише передбачав її звільнення з посади заступниці керівника Офісу президента.

    Сама Мудра після отримання підозри заявила, що співпрацювала зі слідством і готова відповідати на запитання правоохоронців. Вона також наголосила, що не ставить під сумнів право антикорупційних органів проводити розслідування та планує доводити свою позицію юридичними методами. За її словами, оприлюднені записи розмов потребують оцінки в повному контексті.

    21 серпня Вищий антикорупційний суд розглядав питання запобіжного заходу для колишньої заступниці керівника ОП. Сторона обвинувачення просила взяти її під варту з альтернативою застави у 150 млн грн, однак того дня суд запобіжний захід не обрав.

    Тепер Зеленський фактично дав зрозуміти, що подальші рішення Банкової залежатимуть від нових фактів, які з’являтимуться у розслідуванні. Водночас він окремо наголосив, що керівництво антикорупційних органів, за його твердженням, не має претензій до нього особисто.

     

  • Умєрову готують нову ключову посаду: Зеленський хоче поставити його на чолі зовнішньої розвідки — УП

    Умєрову готують нову ключову посаду: Зеленський хоче поставити його на чолі зовнішньої розвідки — УП

    Президент України Володимир Зеленський планує призначити чинного секретаря Ради національної безпеки і оборони Рустема Умєрова головою Служби зовнішньої розвідки України. Про таке кадрове рішення 3 серпня повідомила «Українська правда». Офіційного указу президента про призначення Умєрова на момент публікації ще немає, тому наразі йдеться про інформацію ЗМІ, а не про юридично завершену кадрову перестановку.

    Повідомлення про можливий перехід Умєрова до СЗР одразу привернуло увагу через масштаб самої посади. Служба зовнішньої розвідки — окремий державний розвідувальний орган, який не входить до системи органів виконавчої влади та працює під загальним керівництвом президента України. Її головне завдання — добування, аналіз та передача керівництву держави інформації про зовнішні загрози у військовій, політичній, економічній, науково-технічній, інформаційній та кіберсферах.

    Формально призначення керівника СЗР належить до повноважень президента. Закон прямо передбачає, що безпосереднє керівництво Службою зовнішньої розвідки здійснює її голова, якого президент одноосібно призначає на посаду та звільняє з неї. Це означає, що для переходу Умєрова до СЗР не потрібне голосування Верховної Ради — достатньо відповідного президентського указу.

    Наразі обов’язки голови Служби зовнішньої розвідки виконує Олег Луговський. Президент Зеленський доручив йому тимчасово очолити СЗР указом №100/2026 від 4 лютого. До цього Луговський був першим заступником керівника служби. На офіційному сайті СЗР він і зараз зазначений як виконувач обов’язків голови.

    Така ситуація склалася після великої перестановки в українській розвідці на початку року. Попередній керівник СЗР Олег Іващенко, який очолював службу з березня 2024 року, у січні 2026-го перейшов на посаду начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони. Його призначили керівником ГУР указом президента від 2 січня 2026 року. До цього Іващенко майже два роки керував саме зовнішньою розвідкою.

    Тож призначення Умєрова фактично завершило б тривалий період, протягом якого СЗР працює з тимчасовим керівником.

    Для самого Умєрова це була б уже четверта ключова державна посада за останні кілька років. У 2019 році він став народним депутатом України, у вересні 2022 року очолив Фонд державного майна, а у вересні 2023-го був призначений міністром оборони. На чолі Міноборони він пропрацював до літа 2025 року, після чого Зеленський перевів його до Ради національної безпеки і оборони.

    18 липня 2025 року президент офіційно призначив Рустема Умєрова секретарем РНБО. Відповідний указ №496/2025 залишається чинним.

    На цій посаді Умєров зосереджувався на питаннях оборони, міжнародної координації, розвитку українського оборонно-промислового комплексу та безпекової дипломатії. Він також продовжував брати участь у переговорах з міжнародними партнерами та процесах, пов’язаних із війною Росії проти України.

    Ще 15 липня 2026 року, за кілька тижнів до нинішніх повідомлень, офіційний сайт РНБО публікував звернення Умєрова саме як чинного секретаря Ради. Отже, станом на початок серпня він формально продовжує обіймати цю посаду.

    Перехід із РНБО до СЗР означав би для Умєрова суттєву зміну функцій. Секретар Ради нацбезпеки координує роботу самого апарату РНБО та бере участь у підготовці рішень у сфері національної безпеки. Керівник зовнішньої розвідки, натомість, очолює спеціальну службу, яка працює переважно непублічно та збирає інформацію за межами України.

    СЗР займається розвідкою у зовнішньополітичній, військово-технічній, економічній, науково-технічній та інформаційній сферах. Серед її функцій також — забезпечення безпеки українських дипломатичних установ за кордоном, робота із зовнішніми загрозами та передача розвідданих президенту, голові Верховної Ради, прем’єр-міністру й іншим визначеним посадовцям.

    Умови повномасштабної війни значно розширили практичне значення такої структури. Зовнішня розвідка працює не лише з політичною чи військовою інформацією, а й із санкційною політикою, технологічними ланцюгами Росії, військово-промисловим комплексом противника, міжнародними поставками зброї, обходом санкцій та взаємодією РФ із третіми країнами.

    Саме тому посада голови СЗР є однією з найчутливіших у секторі безпеки.

    Водночас повідомлення про можливе призначення Умєрова з’явилося на тлі ширшої кадрової перебудови в українському оборонному та безпековому секторі. Протягом останніх місяців Зеленський уже змінив керівництво кількох ключових силових структур, зокрема ГУР, а в інших органах відбувалися перестановки на рівні регіонального керівництва та командування.

    Ротація в СЗР у такому разі стала б ще одним елементом цього процесу.

    Окремим питанням є те, хто в разі переходу Умєрова очолить РНБО. Поки що ані президент, ані Офіс президента офіційно не повідомляли про можливого наступника. Так само немає указу про звільнення Умєрова з нинішньої посади.

    Через це говорити про завершену перестановку ще зарано.

    За даними «Української правди», рішення Зеленського щодо Умєрова вже ухвалене на політичному рівні. Інші українські медіа 3 серпня також повідомили, що президент розглядає його кандидатуру для керівництва СЗР. Водночас частина видань використовує більш обережне формулювання — «розглядає призначення», а не «остаточно призначить».

    Сам Умєров публічно цю інформацію поки не коментував.

    Так само немає офіційної реакції з боку Служби зовнішньої розвідки. На її сайті станом на 3 серпня керівником залишається Олег Луговський у статусі виконувача обов’язків.

    Тому юридично кадрова ситуація наразі не змінилася.

    Якщо Зеленський справді підпише відповідний указ, для Умєрова це буде перший досвід безпосереднього керівництва спеціальною розвідувальною службою. Його попередні посади були пов’язані передусім із політичним управлінням, державними активами, оборонними закупівлями, міжнародною дипломатією та координацією сектору безпеки.

    Водночас робота в Міноборони й РНБО дала йому доступ до значного масиву військової та міжнародної інформації, а також до контактів із союзниками, які є важливими для діяльності зовнішньої розвідки.

    СЗР, своєю чергою, підпорядкована безпосередньо президенту. Її голова має прямий канал передачі розвідданих керівництву держави і є частиною українського розвідувального співтовариства.

    Саме тому можливе призначення Умєрова означатиме не просто чергове переміщення чиновника між державними посадами, а суттєву зміну його ролі в системі національної безпеки.

    Наразі головним підтвердженням майбутньої перестановки має стати указ Володимира Зеленського. До його появи інформацію про Умєрова як майбутнього голову СЗР варто сприймати саме як повідомлення джерел ЗМІ.

    Якщо призначення відбудеться, президенту також доведеться визначитися з новим секретарем РНБО, а Олег Луговський завершить період тимчасового керівництва зовнішньою розвідкою, який триває з лютого 2026 року.

  • Банкова готує кадрові рішення щодо МЗС, імовірність звільнення Сибіги зросла до 70 відсотків

    Банкова готує кадрові рішення щодо МЗС, імовірність звільнення Сибіги зросла до 70 відсотків

    Імовірність звільнення виконувача обов’язків міністра закордонних справ Андрія Сибіги зросла з 50 до 70 відсотків. Про це редакції повідомило джерело, безпосередньо обізнане з кадровими обговореннями на Банковій. За його інформацією, рішення щодо керівництва МЗС та низки ключових дипломатичних призначень мають бути ухвалені до кінця поточного тижня. Водночас на момент підготовки матеріалу жодного остаточного кадрового рішення ще не прийнято.

    Зростання ймовірності відставки безпосередньо пов’язують із появою в публічному просторі інформації про 37 мільйонів гривень, викрадених у системі МЗС. Поширення цих відомостей, за версією співрозмовника, було свідомо спрямоване на те, щоб не допустити повернення до міністерства людей, яких пов’язують із командою колишнього міністра Дмитра Кулеби. У цьому ж контексті під питанням опинилося і подальше перебування Валерія Залужного на посаді посла України у Великій Британії.

    До появи інформації про 37 мільйонів імовірність звільнення Сибіги оцінювалася приблизно у 50 відсотків. Після цього баланс змістився. Співрозмовник характеризує ситуацію як свідомий крок, покликаний посилити політичний тиск і унеможливити кадрове повернення команди Дмитра Кулеби до дипломатичного відомства.

    Усередині МЗС ситуацію сприймають як продовження давнього внутрішнього протистояння. Дмитро Кулеба залишив посаду міністра у вересні 2024 року. Андрій Сибіга, який очолив відомство після нього, тривалий час вважався людиною, близькою до команди Андрія Єрмака. Нинішні кадрові процеси є частиною боротьби за контроль над міністерством і дипломатичною вертикаллю.

    На кону не лише посада очільника МЗС. Йдеться про те, хто формуватиме дипломатичну команду України, хто впливатиме на призначення послів у ключових столицях та хто визначатиме кадрову конфігурацію української дипломатії в найближчий період. При цьому джерело не стверджує, що йдеться про зміну зовнішньополітичного курсу держави. Боротьба точиться насамперед за апаратний контроль над інституцією, через яку цей курс реалізується.

    Конкретних прізвищ людей, яких намагаються не допустити до повернення в МЗС, не називають. Говорять лише про існування кількох центрів впливу, між якими триває боротьба за майбутній склад керівництва міністерства.

    Окремо і особливо гостро стоїть питання щодо Валерія Залужного. Колишній головнокомандувач Збройних сил України обіймає посаду посла у Великій Британії з 2024 року. Його фігура залишається однією з найбільш політично чутливих у всій системі державної влади. Будь-яке рішення стосовно нього автоматично виходить далеко за межі звичайної дипломатичної кадрової ротації і матиме резонанс як усередині країни, так і серед міжнародних партнерів.

    Посада Залужного зараз також перебуває в зоні ризику. Які саме варіанти обговорюються — залишається невідомим. Співрозмовник лише констатує факт, що питання його подальшого перебування в Лондоні є частиною ширших кадрових розрахунків на Банковій. Це додає ще один відчутний шар напруги до вже й без того складної ситуації навколо МЗС. Поки немає ясності ні щодо майбутнього міністерства, ні щодо одного з найбільш помітних і символічно значущих українських послів.

  • Банкова не відступає: Зеленський не планує повертати Федорова попри протести – джерела

    Банкова не відступає: Зеленський не планує повертати Федорова попри протести – джерела

    Президент України Володимир Зеленський наразі не планує переглядати своє рішення щодо призначення нового міністра оборони та не має наміру повертати Михайла Федорова на цю посаду, незважаючи на триваючі акції протесту. Водночас в Офісі президента розраховують, що протестний рух із часом втратить свою активність, якщо не набуде більш організованої форми. Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на джерела в оточенні глави держави.

    За інформацією видання, питання повернення Федорова у команді президента фактично вважають закритим. Попри те, що після кадрових рішень Банкової по всій країні вже понад два тижні тривають так звані «картонні протести», вони не змусили Володимира Зеленського змінити свою позицію щодо колишнього очільника Міністерства оборони.

    Співрозмовники РБК-Україна наголошують, що президент готовий враховувати суспільні настрої, однак лише до певної межі. Як стверджують джерела, Зеленський уже пішов назустріч одній із ключових вимог протестувальників, погодившись на кадрові зміни у військовому керівництві та звільнення головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Водночас виконувати ще одну вимогу – повернути Федорова на посаду міністра оборони – глава держави не збирається.

    Акції протесту, які розпочалися після відставки Федорова, наразі продовжуються. За інформацією джерел видання, організатори обговорюють можливість зміни їхнього формату. Якщо раніше учасники збиралися переважно на площі біля театру імені Івана Франка в Києві, то вже найближчими днями можуть перейти до проведення ходи. Очікується, що новий формат протесту можуть організувати після повернення президента із закордонного візиту до США.

    Попри це в оточенні президента переконані, що протестний рух поступово втратить свою динаміку. Один із співрозмовників РБК-Україна зазначив, що стихійні акції не можуть залишатися ефективними тривалий час без чіткої організації та єдиної мети.

    За його словами, протестам доведеться перейти до більш системного формату, адже «просто так, “на вайбі”, довго протестувати не вийде». Він також додав, що сила громадських акцій полягає у наявності однієї зрозумілої вимоги. Якщо ж протест перетворюється на майданчик, де різні групи висувають різні претензії до влади, його вплив суттєво зменшується. Як приклад співрозмовник навів ситуацію з протестами, під час яких почали лунати окремі вимоги щодо голови Миколаївської ОВА Віталія Кіма.

    У матеріалі також зазначається, що ще на початку перших «картонних протестів» улітку 2025 року всередині влади під час окремих нарад нібито обговорювалися різні сценарії реагування, зокрема й можливість провокацій для дискредитації протестного руху. Однак, за словами джерел РБК-Україна, президент Зеленський відкинув такі пропозиції. Видання не наводить незалежних підтверджень цієї інформації, а самі твердження ґрунтуються на анонімних джерелах.

    Окремо автори матеріалу звертають увагу на політичний аспект ситуації. Попри різке зростання популярності Михайла Федорова після його звільнення, у президентській команді не вважають це довгостроковою тенденцією. За словами одного зі співрозмовників, подальші перспективи ексміністра значною мірою залежатимуть від того, як він поводитиметься після відставки та чи вирішить розпочати власну політичну діяльність.

    Водночас джерела в оточенні самого Федорова запевняють, що наразі він не має наміру йти у велику політику. За інформацією РБК-Україна, у його команді визнають, що нинішній сплеск популярності є тимчасовим. Водночас співрозмовники не виключають, що подальші рішення можуть залежати від розвитку ситуації із протестами, перебігу війни, а також можливого тиску на самого Федорова чи його найближче оточення.

    Нагадаємо, кадрова криза навколо Міністерства оборони розпочалася після звільнення Михайла Федорова. Згодом президент Володимир Зеленський також змінив головнокомандувача ЗСУ, призначивши на цю посаду Михайла Драпатого замість Олександра Сирського. Саме ці рішення стали приводом для масштабних акцій протесту, які тривають у Києві та низці інших міст України.

    Наразі офіційних заяв від Офісу президента про можливість перегляду кадрових рішень немає. Уся інформація про настрої на Банковій, наведена у матеріалі РБК-Україна, базується на коментарях анонімних джерел, знайомих із внутрішніми дискусіями в команді президента.

  • Зеленський звільнив Сирського після хвилі протестів: що стоїть за найгучнішою кадровою рокіровкою війни

    Зеленський звільнив Сирського після хвилі протестів: що стоїть за найгучнішою кадровою рокіровкою війни

    Після кількох днів масштабної політичної та суспільної напруги президент України Володимир Зеленський ухвалив одне з найрезонансніших кадрових рішень за весь час повномасштабної війни — змінив головнокомандувача Збройних сил України. Генерала Олександра Сирського на посаді змінить генерал-майор Михайло Драпатий. Одночасно глава держави запропонував ексміністру оборони Михайлу Федорову нову посаду у виконавчій владі, пов’язану з розвитком технологічного напряму держави. Такі рішення стали фінальною точкою політичної кризи, яка розгорнулася після звільнення Федорова та супроводжувалася багатоденними протестами в Києві й інших містах України.

    Передумовою нинішньої кризи стала урядова реформа, яка розпочалася із масштабного перезавантаження Кабінету Міністрів. Після кадрових змін без посади залишився міністр оборони Михайло Федоров. Згодом він публічно заявив про конфлікт із тодішнім головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським та пояснив, що був готовий залишитися працювати лише за умови зміни військового керівництва. За словами самого президента, саме конфлікт між міністром оборони та головкомом став однією з причин звільнення Федорова. Ці заяви швидко перетворили внутрішній кадровий конфлікт на масштабну суспільну дискусію.

    Рішення про звільнення міністра оборони викликало несподівано сильну реакцію суспільства. Уже наступного дня в Києві та низці інших міст розпочалися акції протесту, які тривали майже тиждень. Учасники вимагали повернення Федорова до Міністерства оборони та відставки головнокомандувача Сирського. Саме ці акції, які отримали неофіційну назву “картонний Майдан” через символіку протестувальників, стали одним із ключових чинників політичного тиску на Банкову. За інформацією джерел РБК-Україна, цього разу вирішальним фактором була саме внутрішня суспільна реакція, тоді як інформації про зовнішній тиск західних партнерів щодо кадрових рішень не було.

    Паралельно із протестами президент проводив серію консультацій із військовим командуванням. На Банковій відбувалися зустрічі з командувачами різних родів військ, фактично формуючи коло можливих кандидатів на посаду нового головнокомандувача. У медіа неодноразово повідомлялося, що серед претендентів розглядалися одразу понад десять військових керівників. За даними Bloomberg, найбільш реалістичним кандидатом від самого початку вважався командувач Об’єднаних сил Михайло Драпатий.

    Увечері 21 липня Володимир Зеленський офіційно підтвердив своє рішення. У зверненні президент повідомив, що новим головнокомандувачем ЗСУ стане саме Михайло Драпатий. За словами глави держави, разом із новим головкомом, виконувачем обов’язків міністра оборони Євгенієм Хмарою та заступником керівника Офісу президента Павлом Палісою вже визначено оновлену конфігурацію Генерального штабу. Президент також повідомив, що окремо провів розмову з Олександром Сирським та начальником Генерального штабу Андрієм Гнатовим щодо передачі справ та подальшої служби.

    Попри відставку, Зеленський публічно подякував Сирському за роботу, окремо відзначивши оборону Києва у 2022 році, проведення Харківської операції та інші військові успіхи. Президент наголосив, що Україна продовжує боротьбу, а кожен військовослужбовець заслуговує на повагу. Водночас він заявив про необхідність оновлення структури управління Збройними силами та подальшої модернізації армії.

    Одразу після оголошення кадрового рішення свою реакцію оприлюднив і Михайло Федоров. Колишній міністр оборони привітав Михайла Драпатого із призначенням, назвавши його появу на чолі ЗСУ “новим повітрям та новою надією”. За словами Федорова, новий головнокомандувач має забезпечити чітке бачення розвитку армії, активне впровадження технологій, роботизацію фронту, асиметричні удари по противнику та максимальне збереження життів українських військових. Водночас він повідомив, що особисто подякував Олександру Сирському за оборону Київщини, Харківську операцію та інші історичні бойові кампанії.

    Питання майбутнього самого Федорова також стало одним із головних після завершення кадрових перестановок. За словами президента, він запропонував колишньому міністру “важливу посаду” у складі уряду, яка дозволить координувати розвиток технологічного сектору держави. За інформацією джерел РБК-Україна, йдеться про посаду віцепрем’єр-міністра з технологічного розвитку. Водночас співрозмовники видання зазначають, що Федоров наразі не погодився остаточно, але й не відмовився від цієї пропозиції. Раніше також розглядалися різні варіанти його повернення до влади, включно з посадою секретаря РНБО, однак зрештою це призначення не відбулося.

    У військовому середовищі рішення про зміну головнокомандувача сприйняли неоднозначно. Частина військових та експертів позитивно оцінила призначення Драпатого, вважаючи його одним із найбільш сучасних українських командирів, який активно підтримує впровадження нових технологій та нестандартних підходів до ведення війни. Саме його ім’я найчастіше згадували протестувальники як бажаного кандидата на посаду головкома. Водночас інша частина офіцерського корпусу висловлює занепокоєння тим, що зміна керівництва ЗСУ під тиском протестів може створити небезпечний прецедент та спровокувати внутрішні кадрові конфлікти всередині війська.

    Перед новим головнокомандувачем стоятимуть складні виклики. Окрім стабілізації фронту та підготовки армії до осінньо-зимової кампанії, йому доведеться реформувати систему управління ЗСУ, забезпечити впровадження сучасних технологій, підтримати ефективність мобілізаційних процесів та зберегти єдність військового керівництва після однієї з найгучніших кадрових криз останніх років. Президент уже заявив, що разом із новим військовим керівництвом Україна продовжить програму високоточних ударів по військових об’єктах Росії та курс на модернізацію армії.

    Кадрові рішення останніх днів стали безпрецедентним випробуванням для української влади. Вони продемонстрували, що навіть в умовах повномасштабної війни суспільний запит здатний суттєво впливати на політичні процеси. Водночас остаточні висновки щодо ефективності нового керівництва армії можна буде зробити лише після того, як нова команда приступить до реалізації заявлених реформ і покаже результати на фронті та в системі військового управління.

  • Боротьба за місце біля Зеленського: Буданов, Арахамія чи Федоров?

    Боротьба за місце біля Зеленського: Буданов, Арахамія чи Федоров?

    Після гучних політичних потрясінь останніх місяців та завершення епохи домінування Андрія Єрмака в українській владі на Банковій розпочався новий етап перерозподілу впливу. У центрі уваги опинилися одразу три фігури — керівник Офісу президента Кирило Буданов, лідер парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія та міністр оборони Михайло Федоров. Саме їх дедалі частіше називають людьми, на яких президент Володимир Зеленський може спиратися у найближчі роки. Про це йдеться у великому матеріалі «Української правди».

    Поштовхом до нових дискусій про майбутню архітектуру влади стала серія зустрічей президента з представниками парламентських фракцій. Особливий резонанс викликала розмова Володимира Зеленського з п’ятим президентом України Петром Порошенком, яка відбулася наприкінці травня на Банковій. Це була перша особиста зустріч двох політиків після початку повномасштабного вторгнення Росії та загалом перша за сім років президентства Зеленського.

    За даними видання, саме Кирило Буданов і Давид Арахамія були серед тих, хто переконував президента розпочати діалог із представниками опозиції. У владних колах це пояснюють необхідністю пошуку нових форматів взаємодії та стабілізації політичної системи після внутрішньої кризи, яка розгорнулася в команді влади.

    Співрозмовники видання стверджують, що сьогодні Банкова фактично намагається створити нову модель управління державою. Після втрати колишньої монолітності президентської команди Володимир Зеленський опинився перед необхідністю формувати нове коло довірених осіб, здатних не лише виконувати доручення, а й брати на себе частину політичної відповідальності.

    Однією з ключових фігур у цьому процесі називають Кирила Буданова. Колишній керівник Головного управління розвідки, який нині очолює Офіс президента, за останні місяці суттєво посилив свій вплив усередині влади. За інформацією джерел УП, саме він дедалі частіше бере участь у питаннях внутрішньої політики, координує роботу з регіонами та парламентом і стає одним із головних комунікаторів між президентом та політичними елітами.

    Особливу увагу привертає і його популярність серед громадян. За даними соціологічних досліджень, на які посилаються співрозмовники видання, рейтинги Буданова продовжують зростати. У низці моделей потенційних президентських виборів його показники вже наближаються до рейтингів колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Саме це, за словами джерел, викликає певну настороженість у президентському оточенні, адже високі рейтинги автоматично перетворюють чиновника на потенційного політичного конкурента.

    Іншим важливим гравцем залишається Давид Арахамія. Попри відсутність власного високого рейтингу серед виборців, він продовжує відігравати ключову роль у функціонуванні парламентської більшості та комунікації між Офісом президента, Кабінетом Міністрів і Верховною Радою. Саме тому в команді Зеленського його називають одним із найнадійніших союзників президента.

    За інформацією УП, Арахамія активно просуває ідею проведення великої стратегічної сесії для вузького кола представників влади. Її метою має стати визначення спільного бачення майбутнього та відповіді на питання, чи здатна нинішня команда залишатися єдиною в умовах політичних викликів і затяжної війни.

    Третім претендентом на роль одного з головних союзників президента залишається Михайло Федоров. Після багатьох років роботи у сфері цифрової трансформації він очолив Міністерство оборони та отримав можливість реалізовувати масштабні реформи в секторі безпеки й оборони.

    Саме Федоров нині відповідає за низку амбітних проєктів, пов’язаних із модернізацією армії, цифровізацією управління, реформою військових закупівель і впровадженням нових технологій у Збройних силах України. Водночас, як зазначають джерела видання, між президентом і міністром останнім часом виникла певна дистанція.

    Причиною називають як розбіжності в поглядах на майбутню модель управління державою, так і побоювання Банкової щодо можливих політичних амбіцій самого Федорова. У президентському оточенні не приховують, що уважно стежать за його діяльністю та впливом.

    Окремо в матеріалі йдеться про поступову зміну балансу сил усередині влади. Якщо раніше більшість рішень концентрувалася навколо Андрія Єрмака, то тепер формується нова система, у якій вплив розподіляється між кількома центрами.

    Водночас у команді президента залишаються й інші важливі фігури. Серед них називають прем’єр-міністерку Юлію Свириденко, секретаря РНБО Рустема Умєрова, прем’єра Дениса Шмигаля та заступника керівника ОП Олега Татарова. Проте саме Буданов, Арахамія та Федоров сьогодні розглядаються як політики й управлінці, здатні визначати майбутній курс влади.

    Політологи зазначають, що пошук нової опори для президента є закономірним процесом. Україна входить у тривалий період війни та післявоєнного відновлення, а тому потребує не лише сильного лідера, а й команди, здатної забезпечити стабільність управління державою.

    Саме тому боротьба за вплив усередині влади, яка сьогодні залишається переважно непублічною, може стати одним із головних політичних процесів найближчих років. І хоча остаточна конфігурація нової команди Зеленського ще не сформована, вже зараз очевидно, що роль Кирила Буданова, Давида Арахамії та Михайла Федорова у майбутньому української політики лише зростатиме.

  • Зеленський шукає нову опору у Раді після скандалів: Банкова говорить про «пів року до миру»

    Зеленський шукає нову опору у Раді після скандалів: Банкова говорить про «пів року до миру»

    Президент України Володимир Зеленський після серії гучних політичних та корупційних скандалів у своєму оточенні розпочав масштабну спробу перезавантажити відносини з Верховною Радою та парламентською опозицією. На Банковій дедалі частіше говорять про необхідність внутрішнього політичного примирення щонайменше на найближчі шість місяців — період, який у владі вважають критично важливим як для фронту, так і для міжнародної підтримки України.

    Про це йдеться у великому матеріалі «Української правди», де описуються закриті переговори президента з депутатами, представниками монобільшості та лідерами опозиційних фракцій.

    За даними видання, поштовхом до зміни політичної тактики стали одразу кілька факторів: серйозне ослаблення внутрішньої президентської вертикалі після корупційних скандалів, проблеми з керованістю монобільшості та необхідність швидко ухвалювати закони, від яких залежить західне фінансування України.

    У матеріалі зазначається, що попередня модель управління державою, коли ключові рішення концентрувалися в Офісі президента та вузькому колі найближчих соратників Зеленського, фактично дала збій після серії кримінальних справ та скандалів довкола представників влади. Особливо болючим ударом для Банкової стали проблеми навколо глави ОП Андрія Єрмака.

    На цьому тлі Зеленський почав активно відновлювати політичний діалог навіть із тими силами, з якими роками перебував у жорсткому конфлікті — зокрема з Петром Порошенком, Юлією Тимошенко та Дмитром Разумковим.

    За інформацією УП, останніми днями на Банковій відбулося одразу кілька серій закритих зустрічей президента з керівництвом Верховної Ради, фракції «Слуга народу» та представниками опозиції.

    Однією з ключових тем переговорів стали західні кредити та фінансування України. Йдеться насамперед про виконання умов програм МВФ, Ukraine Facility та інших міжнародних пакетів допомоги, від яких залежить фінансова стабільність держави у 2026 році.

    У матеріалі зазначається, що після втрати фактичної монобільшості Банкова вже не може швидко проводити рішення через парламент без домовленостей із депутатами та іншими політичними силами.

    Саме тому Зеленський провів окрему велику зустріч із депутатами «Слуги народу», під час якої вперше за тривалий час відбулася не формальна нарада, а повноцінна дискусія. За словами співрозмовників УП, президент говорив про необхідність «забути образи» та спільно пройти найближчі шість місяців.

    Водночас у владі дедалі частіше озвучують прогноз, що саме найближче півріччя може стати переломним у війні. За даними джерел видання, Зеленському доповідають, що Росія поступово стикається з виснаженням ресурсів, а Україна починає перехоплювати технологічну ініціативу на фронті.

    У матеріалі багато уваги приділяється змінам у військовій сфері після призначення Михайла Федорова міністром оборони. За словами співрозмовників у Міноборони, нові підходи до закупівель, автоматизації виробництва дронів та розвитку малої ППО вже дали помітний ефект на фронті.

    Зокрема, джерела стверджують, що Україна четвертий місяць поспіль звільняє більше територій, ніж Росія захоплює. Крім того, активно змінюється сама тактика ведення війни — дедалі більшу роль відіграють масовані дронові штурми та системне знищення російської логістики на півдні.

    Окремо в матеріалі згадується командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді. За словами джерел УП, Україна зараз виходить на рівень втрат російської армії, який уже наближається до її мобілізаційних можливостей без оголошення повномасштабної мобілізації в РФ.

    На Банковій вважають, що саме ця ситуація може змусити Кремль восени перейти до більш предметних переговорів.

    Однак для цього Україні потрібно втримати внутрішню політичну стабільність та забезпечити безперебійне фінансування армії й бюджету.

    Саме тому Зеленський розпочав серію переговорів із парламентськими фракціями. За даними УП, окремі зустрічі з президентом уже провели Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, представники «Голосу», депутатських груп «Довіра», «За майбутнє», а також колишні представники ОПЗЖ.

    Особливу увагу привернула зустріч Зеленського та Порошенка — перша за багато років. Вона тривала понад годину. За інформацією джерел, сторони обговорювали не лише роботу парламенту, а й тему санкцій проти експрезидента.

    Водночас співрозмовники видання наголошують: ідея Банкової полягає не у створенні нової коаліції, а у формуванні своєрідного «пакту про ненапад» між владою та опозицією щонайменше до осені.

    У команді Зеленського визнають, що без підтримки або хоча б нейтралітету опозиції провести через Раду всі необхідні рішення буде майже неможливо.

    При цьому навіть після серії переговорів влада вже зіткнулася з першими проблемами: парламент провалив голосування за один із важливих законопроєктів щодо митних змін та оподаткування міжнародних посилок, який був потрібен для співпраці з міжнародними партнерами.

    Попри це, у Банковій розраховують, що новий формат комунікації дозволить уникнути повного політичного паралічу.

  • Андрій Єрмак готує злив компроментуючих матеріалів щодо Буданова в іноземних ЗМІ. Джерела

    Андрій Єрмак готує злив компроментуючих матеріалів щодо Буданова в іноземних ЗМІ. Джерела

    За інформацією наших джерел, у разі загострення конфлікту між Андрієм Єрмаком та Кирилом Будановим, Єрмак може передати іноземним ЗМІ ряд документів компроментуючого характеру відносно чинного глави ОП.

    “Андрій Єрмак не полишає надії скинути нового главу Офісу після ряду провалів у питаннях внутрішньої та зовнішньої політики.  

    Зокрема, мова йде про неспроможність Буданова забезпечити стабільні голосування нардепами ключових законопроектів та провал переговорів з американцями.

    Також зберігаються напружені відносини з країнами Балтії, і поїздка Буданова до Литви не сприяла їхньому покращенню” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше  відомий політолог Володимир Фесенко в інтерв’ю Radio NV заявив, що Кирила Буданова хочуть прибрати з Банкової.