Позначка: біографія

  • Світ на порозі Судного дня? Що означає смерть 112-го Папи

    Світ на порозі Судного дня? Що означає смерть 112-го Папи

    Смерть Папи Римського Франциска у ніч з 20 на 21 квітня сколихнула не лише католицький світ, а й тих, хто слідкує за містичними передбаченнями. Франциск, за підрахунками багатьох дослідників, вважається 112-м Папою у списку так званого пророцтва святого Малахія — і саме на ньому, згідно з цим списком, усе мало б закінчитись.

    Святий Малахій, ірландський архієпископ XII століття, за легендою, під час паломництва до Риму отримав містичне одкровення. У ньому він побачив усіх майбутніх понтифіків — аж до кінця часів. Кожного з них він описав короткою латинською фразою, а загалом записав 112 таких описів. Перший Папа зі списку зійшов на престол 1143 року. Останній — Франциск.

    Фінальна згадка в пророцтві звучить тривожно:

    “В останні гоніння на Святу Римську Церкву запанує Петро Римлянин, який пастиме свою паству серед багатьох скорбот, після чого семигірне місто буде зруйноване, і страшний Суддя судитиме людей. Кінець.”

    Хоча Франциск і не носив ім’я Петро, дослідники вбачають у його біографії символічні відлуння цього образу. Його прізвище — Бергольо — перекладається як “гора” або “скеля”, що співзвучне з грецьким Петрос (“камінь”) — тобто Петро. Саме так звали першого Папу, якого Христос назвав “каменем”, на якому збудує свою Церкву.

    Крім того, понтифікат Франциска пройшов крізь важкі часи: пандемія COVID-19, війна в Україні, загострення конфліктів на Близькому Сході, катастрофічні наслідки зміни клімату, а також внутрішня криза довіри в самому Ватикані.

    Пророцтво святого Малахія було вперше опубліковане у 1595 році монахом Арнольдом Віоном, який заявив, що знайшов його в архівах Ватикану. Офіційна Церква ніколи не визнавала ці записи автентичними, проте інтерес до них постійно відновлюється — особливо в моменти смерті чи обрання Папи.

    Тепер, коли Франциск відійшов у вічність, світ знову звертається до загадкового тексту XII століття, вбачаючи у ньому чи то стародавнє застереження, чи черговий збіг. Але кожен новий Папа, особливо наступний, неминуче буде сприйматись крізь призму останнього речення: «Кінець».

  • Тарас Шевченко: цікавинки про Великого Кобзаря

    Тарас Шевченко: цікавинки про Великого Кобзаря

    9 березня Україна святкує день народження одного з найбільших синів нації — Тараса Григоровича Шевченка, якому судилося стати одним з найвидатнішим українців всіх часів. Син закріпачених селян рішуче засудив кріпацтво і закликав українців боротися за свою незалежність. Тільки більш ніж через 100 років після смерті Кобзаря його палка мрія здійснилась. Недаремно його називають Пророком, адже написані Тарасом Шевченком вірші про Україну в наші дні зовсім не втратили злободенності.

    Всі українці шанують Тараса Шевченка – біографія майстра добре відома кожному. Однак в насиченому житті Кобзаря було немало подій, про які загалу мало що відомо. Ми розповіли цікаві факти про життя та вподобання Кобзаря, які вас вразять.

    Чим відомий Тарас Шевченко – цікаві факти та коротка біографія

    Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 в селі Моринці, що нині є популярним місцем туризму прихильників Кобзаря. Родина Шевченків мала 7 дітей та жила у вкрай важких умовах.

    У місцевих дяків Тарас навчився грамоті, арифметиці, малюванню. Саме за останнє вміння він прославився за життя. Хоча зараз ми шануємо Шевченка перш за все як поета, як художник він виявив не менший талант. Його картини можна побачити в Національному музеї Тараса Шевченка. Саме завдяки його детальним автопортретам ми знаємо, як виглядав Кобзар.

    У 1831 році Шевченко переїхав у Петербург разом зі своїм поміщиком Енгельгардом. Той хотів заробляти на картинах Тараса, тож віддав його на навчання до живописця Василя Ширяєва. Там він познайомився з талановитими молодими митцями, які домоглися його викупу з кріпацтва.

    Де народився Тарас Шевченко / картинка УНІАН

    Здобувши свободу, Тарас продовжив вправлятися в малюванні та написанні віршів. В 1840 році вийшла в друк його перша віршована збірка “Кобзар”. І хоча вона не містила відвертих революційних закликів, реакція царської влади була вкрай негативною. Через відверті антикріпацькі погляди та членство в “бунтівному” Кирило-Мефодіївському товаристві в 1847 році Шевченка засудили до 10 років заслання.

    На час покарання Шевченко продовжував писати вірші, хоч це було суворо заборонено. В 1859 році після звільнення йому дозволили відвідати Україну, але невдовзі знову заарештували. Постійні арешти, катування та тяжка примусова праця підірвали здоров’я митця. 10 березня 1861 року у віці 47 років він помер у Петербурзі на чужині.

    Таємниці генія: яким був насправді Тарас Шевченко

    Ось ще низка цікавих фактів про Кобзаря:

    • Тарас був єдиною дитиною в родині, кого батьки віддали на навчання. Ще в юності вони розгледіли його прагнення до науки.
    • В юності хлопець заробляв на життя картинами: малював і продавав портерти багатіїв.
    • Найбільшою мрією життя Кобзаря було викупити з кріпацтва своїх братів та сестер, але, на жаль, це так і не вдалося.
    • Під час навчання в Петербурзі він долучився до світського кола та почав модно вдягатися. Одного разу він витратив майже всю річну зарплату на новий плащ. Також він витрачав немало грошей на розваги, ігри в карти та випивку з друзями.
    • Любив митець і смачно поїсти. Відомо, що його улюбленими стравами були борщ з сушеними карасями, колбаски, вареники, а запивав все це міцним чаєм з ромом.
    • Сума викупу Шевченка з кріпацтва в наш час еквівалентна приблизно 40 000 доларам.
    • Одного разу він вивчив польську мову заради коханої полячки, однак не зміг одружитися через заборону шлюбів між кріпаком та вільною селянкою.
    • Поет прожив цілих 17 років в Петербурзі, але ніколи не писав, що йому подобається це місто. У своїх творах він оспівував тільки Україну.
    • У 1861 році власним коштом видав Буквар для безкоштовних шкіл.
    • Твори Тараса призначалися в основному українським дворянам, а не селянам, бо прості люди в той час не вміли читати.
    • Митець був відомим ловеласом та часто закохувався, але так ніколи і не одружився.
  • 25 років тому в автомобільній аварії загинув В’ячеслав Чорновіл

    25 років тому в автомобільній аварії загинув В’ячеслав Чорновіл

    Цього дня 1999 року, в автомобільній аварії, загинув В’ячеслав Чорновіл, величний український державний діяч, журналіст, дисидент, провідник українського національно-демократичного визвольного руху.

    «Над Україною нависає зловісна двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й чекає остаточного колапсу нашого суспільства, щоб запустити хижі пазурі в живе тіло нашого народу», – це пророче висловлювання було сказане В’ячеславом Чорноволом у 1997 році.

    Він був справжнім національним лідером. Витримав сотні допитів, роки в’язниць і таборів, ніколи не зрадив своїх друзів та свою ідею – до останнього боротися за незалежність України.

    Згадаємо сьогодні найбільш знакові факти з його біографії.

    В’ячеслав Чорновіл у молоді роки. Фото: Український інтерес

    1. Народився 24 грудня 1937 року у селі Єрки на Київщині (нині Черкащина) в родині вчителів.

    Батько походив зі старовинного козацького роду Чорноволів, а за материнською лінією В’ячеслав Максимович є нащадком роду цукрозаводчиків та меценатів Терещенків.

    У радянські часи родина Чорновола зазнала переслідувань від комуністичного тоталітарного режиму. У 1937 році був заарештований дядько майбутнього політика Петро, який не повернувся з ув’язнення. У цей страшний час зазнавав переслідування також і його батько, тож родині доводилося неодноразово змінювати місце проживання.

    2. У 1955 році вступив до Київського державного Університету імені Тараса Шевченка на філологічний факультет, згодом перевівся на факультет журналістики.

    3. Свою дипломну роботу В’ячеслав Чорновіл присвятив публіцистиці Бориса Грінченка, творчість якого тривалий час була заборонена радянською владою.

    Вже у період навчання мав проблеми за свої переконання, навіть на деякий час був змушений перервати навчання. Однак, жодні перепони не могли зламати волю юнака. За спогадами близьких друзів, на випускному вечорі В’ячеслав Максимович пішов на Володимирську гірку, де присягнув до останнього боротися за Україну. Своїх поглядів він не зрадив до кінця життя…

    4. З травня 1963-вересень 1964 року жив у Вишгороді, працювавши на будівництві Київської ГЕС.

    5. Започаткував в Україні потужний національно-визвольний рух шістдесятників, ставши одним з найяскравіших його учасників та організаторів, який впродовж 1960-1970-х років відверто протистояв чинному комуністичному режиму, виступаючи за відродження України, її мови, культури та державного суверенітету. Брав активну участь у діяльності Київського клубу творчої молоді (КТМ).

    До його кола однодумців входили такі визначні постаті як: Іван Світличний, Іван Дзюба, Василь Стус, Євген Сверстюк, Ірина Калинець, Алла Горська, Микола Плахотнюк, Леонід Танюк та інші.

    6. 4 вересня 1965 року виступив у кінотеатрі «Україна» на прем’єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом, висловивши протест проти арештів української інтелігенції.

    Ця демонстрація вважається однією з перших акцій відкритого протистояння тоталітарній владі.

    У радянський час В’ячеслав Чорновіл провів за гратами понад 15 років. Фото з відкритих джерел

    7. За свою діяльність тричі був ув’язнений за «антирадянську пропаганду» (1967-1969, 1972-1979 1980-1988), провівши у неволі понад 15 років.

    Витримав 83 допити, отримавши від КДБшників прізвиська «Нєугомонний», «Мотор мордовських зон», «Зеківський генерал», «зубатий зек»…

    «Якби мене запитали, чи жалкую я за тим, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи. І якби довелося починати все з початку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив», — зауважив згодом В’ячеслав Чорновіл.

    Політик став творцем Української держави у 1990-х.Фото з відкритих джерел

    8. Вже в незалежній Україні став ініціатором проголошення Декларації про державний суверенітет України та Акту проголошення Незалежності України.

    Історичні кадри, де 24 серпня 1991 року В’ячеслав Чорновіл вперше заносить до сесійної зали Верховної ради України жовто-блакитний стяг облетіли перші шпальти українських та світових ЗМІ, назавжди залишившись в нашій новітній історії. Його постать у цю доленосну мить увіковічена в Музеї становлення української нації у Києві…

    «Маємо незалежну державу поки що більше за Орвеллом, маємо ще не державу, а тільки її ескіз…», — зазначив тоді В’ячеслав Чорновіл.

    9. Під час перших всенародних виборів Президента України В’ячеслав Чорновіл був найрейтинговішим кандидатом від демократичних сил, здобув друге місце, отримавши 23,27% підтримки виборців.

    Як могла б скластися доля нашої держави, якби він став президентом? Ми можемо тільки гадати.

    Але варто пам’ятати про те, що саме він поклав своє життя на служіння Україні…

    Обставини його трагічної загибелі залишаються нерозкритими до наших днів. Фото з відкритих джерел

    10. В’ячеслав Чорновіл трагічно загинув 25 березня 1999 року за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем.

    Минуло 20 років, однак обставини його смерті залишаються невстановленими й до цього часу, винуватці ДТП не виявлені, а ключові деталі розслідування так і не з’ясовані.

    Для багатьох в Україні цей злочин є явним політичним вбивством, однак більшість часу його розслідували як звичайна ДТП.

    Значна частина суспільства досі переконана, що політика могли «прибрати» як небезпечного конкурента на майбутніх президентських виборах.

    Похорон В’ячеслава Чорновола став однією з наймасовіших акцій часів незалежності — у процесії взяли участь 150– 250 тисяч людей. Черга на прощання з ним у Будинку вчителя розтягнулася аж до Хрещатика.

    Пам’ятник В’ячеславу Чорноволу у Музейному провулку. Фото: Ольга Косова

    Згодом, труну з його тілом несли на руках до Володимирського собору. Після звершення панахиди, скорботна процесія вирушила до Парку Шевченка, а згодом на Байковий цвинтар.

    »…Наша незалежність і наша державність стануть аксіомою тільки тоді, коли генератором державницької ідеї буде суспільство…», — завжди наголошував В’ячеслав Чорновіл.