Daypolitico

Позначка: Богдан Пукіш

  • 667 мільйонів на мінометних мінах: оборонний підрядник постачав брак і завищував ціни під час війни

    667 мільйонів на мінометних мінах: оборонний підрядник постачав брак і завищував ціни під час війни

    Поки українські військові на передовій втрачали людей через несправні боєприпаси, у тилу діяла стабільна комерційна схема з постачання комплектуючих до мінометних снарядів. За даними матеріалів кримінального провадження № 42016040010000006, бізнесмен Богдан Пукіш організував поставки неякісних деталей для виробництва мінометних мін через підконтрольне підприємство ПП «ВЕСТХІМ». Йдеться про корпуси, кришки, кювети та гільзи, які надходили на державне оборонне підприємство «НВО “ПХЗ”» за завищеними цінами та без дотримання вимог безпеки й стандартів якості.

    За період від 2022 до 2025 року обсяг таких поставок перевищив 667 млн грн. Лише за окремими позиціями переплата склала понад 43 млн грн без ПДВ — це гроші платників податків, які мали йти на боєздатність армії, а натомість перетворювалися на прибуток приватної структури.

    Механіка схеми виглядала так: ПП «ВЕСТХІМ» постачало «ПХЗ» металеві елементи мін із дешевої, несертифікованої сировини, які не відповідали технічній документації та держстандартам. Частина корпусів мала відхилення від проєктних параметрів, у деяких випадках використовувалися матеріали з нижчою міцністю. Зафіксовано постачання корпусів «осколково-фугасної міни сталистого чавуну “М-120”» у кількості 98 960 штук на суму 478 698 800 грн без ПДВ. Ціна одиниці при цьому «гуляла» від 5 540 грн до 4 500 грн залежно від періоду поставки, що дало підстави говорити не про ринок, а про навмисне ручне ціноутворення.

    Ця економіка напряму вбиває. Браковані мінометні боєприпаси, зібрані з таких деталей, поводилися непередбачувано. Військові на фронті скаржилися, що частина мін після пострілу просто залишалася у стволі, інші — вибухали на надто малій відстані від позицій. Це створювало смертельну небезпеку для розрахунків мінометів і призводило до втрати озброєння та техніки. У низці випадків ідеться не про те, що зброя “не працювала”, а про те, що вона становила загрозу для власних бійців. Ці інциденти системно фіксувалися військовими, які передавали інформацію правоохоронним органам.

    На тлі цього ПП «ВЕСТХІМ» дозволяло собі ще один рівень заробітку — цінову арифметику. За даними договорів, одна й та сама номенклатура деталей (наприклад, гільзи) продавалася різним замовникам за різними цінами. Для одного держпідприємства вартість гільзи становила 171 грн за штуку, тоді як іншому — 160 грн. Такі «коливання» лише по цій позиції призвели до переплати понад 3,19 млн грн бюджетних коштів. Це вказує не на виробничі ризики чи логістику, а на ручне розподілення грошей між підконтрольними ланками.

    Формально ця історія — про неякісні запчастини. По суті — про криву оборонку, яка може вбити своїх і знищити довіру до держзакупівель у воєнний час.

    У квітні 2025 року СБУ повідомила про затримання двох керівників державного підприємства «НВО “ПХЗ”» та двох посадовців Міністерства оборони, які відповідали за приймання продукції. Їм обрали запобіжні заходи. За версією СБУ, метою було «здешевити виробництво і збільшити прибуток із держзамовлення», фактично приймаючи неякісну продукцію в армію.

    Але є критичний момент: ланка постачальника — ті, хто виготовляв і завозив ці деталі — досі не пройшла повноцінної перевірки. Попри те що саме постачальник відповідає за якість металу, сертифікацію, фінальне тестування та відповідність технічним умовам, офіційні підозри в першу чергу отримали приймальники на держпідприємстві, а не ті, хто виставляв рахунки, завищував ціни й привозив брак. Це створює ризик, що відповідальність залишиться локальною і «згорить» на рівні менеджменту заводу, тоді як схема в цілому не буде демонтована.

    Окремо потрібно звернути увагу на політичні зв’язки бізнесмена Богдана Пукіша. За відкритими даними, його пов’язували зі структурою Віктора Медведчука, що могло забезпечувати йому як вихід на оборонні контракти, так і захист від реакції правоохоронних органів. Саме цей зв’язок може бути причиною дивного гальмування розслідування, попри наявні матеріали та заяви безпосередньо від людей, які працювали з цими боєприпасами на фронті.

    Як стверджують військові та волонтери, правоохоронні органи намагалися не помічати проблему навіть тоді, коли бійці офіційно зверталися і повідомляли про небезпечні мінометні міни українського виробництва. Окремі звернення до СБУ, поліції та спеціалізованої прокуратури у сфері оборони або залишалися без реального руху, або супроводжувалися відписками. У деяких випадках військовим навіть відмовляли у статусі потерпілих.

    Постачання неякісних компонентів до боєприпасів — це не лише про економіку. Це про виживання конкретних підрозділів. Кожен бракований корпус міни — це потенційний нештатний підрив поряд із позицією. Кожна «зекономлена» гривня на металі — це ризик, що мінометний розрахунок не повернеться з позиції.

    Це також про оборонну репутацію країни. Україна воює, і те, як вона контролює власне озброєння, — питання не тільки внутрішньої корупції, а й міжнародної довіри партнерів, які дають зброю та гроші.

  • Богдан Пукіш, соратник Медведчука, продовжує заробляти в Україні

    Богдан Пукіш, соратник Медведчука, продовжує заробляти в Україні

    Богдан Пукіш, колишній координатор партії “Український вибір” Віктора Медведчука в Івано-Франківській області, залишається ключовою фігурою в схемах, пов’язаних з оточенням політика, який перебуває під санкціями через свої проросійські погляди та дії. Незважаючи на міжнародний тиск та війну на Сході України, Пукіш і його підприємства продовжують активно діяти на українському ринку, особливо в секторі постачання палива та моторних олив для оборонних потреб та державних підприємств.

    Керуючи кількома компаніями, такими як ТОВ «ІВАПРОМ», ТОВ «Фірма «Хімтехнопласт» та ПП «Вестхім», а також асоційований з Консорціумом «Система Еко Інновацій» та ДП «Агросфера», Пукіш продовжує отримувати прибуткові контракти в оборонній сфері, навіть під час війни.

    Журналісти вказують на те, що компанії, пов’язані з Пукішем і «смотрящим» від Медведчука Петром Белзом, отримують значні контракти на постачання палива і моторних олив для української армії та інших державних підприємств. Тендери часто укладаються саме в інтересах їхніх фірм, що викликає обґрунтовані підозри у корупційних схемах та змові з державними посадовцями.

    Наприклад, компанія «Евро ойл продакшн», яку вони курують, на початку 2024 року отримала понад 34 мільйони гривень на постачання моторної оливи, а «Анвітрейд» Белза – 164 мільйони гривень на постачання дизпалива у 2022 році і так далі.

    У статті зазначено, що військові, які користуються продукцією компаній Пукіша, зокрема боєприпасами, часто скаржаться на їхню низьку якість. Адже недотримання технологічних норм і відсутність належного контролю якості призводить до виготовлення продукції, яка не відповідає стандартам і не є надійною у бойових умовах. І це ставить під загрозу життя солдатів на передовій.

    Також вони наголошують, що особливе занепокоєння викликає те, що Пукіш отримує оборонні замовлення через зв’язки з особами, наближеними до Медведчука. Це підриває довіру до оборонної промисловості та ставить під питання законність таких угод. У той час, коли країна потребує надійного постачання високоякісних боєприпасів, дії Пукіша та його зв’язки з Медведчуком лише поглиблюють економічні проблеми країни.

    Питання щодо подальшого використання ресурсів і контролю за оборонними замовленнями є критично важливими для національної безпеки України. Настав час переглянути підходи до відбору постачальників і забезпечити ефективний контроль, щоб викорінити корупцію і забезпечити якість продукції для захисту держави.

  • Богдан Пукіш: соратник Медведчука продовжує вести бізнес в Україні

    Богдан Пукіш: соратник Медведчука продовжує вести бізнес в Україні

    Богдан Пукіш відіграє ключову роль у заплутаній мережі бізнес-інтересів, пов’язаних із Віктором Медведчуком. Відомий бізнесмен з Івано-Франківська та давній соратник Медведчука, він керує компаніями, які контролюють важливі активи на українському паливному ринку. Його діяльність тісно пов’язана із оборонним комплексом країни. Виникає питання: чи можна допускати таких людей до роботи на ЗСУ, якщо їхня діяльність пов’язана із зрадниками України?

    Журналісти зацікавилися цією справою і ось що вдалося дізнатися. Віктор Медведчук, перебуваючи в Росії, продовжує контролювати свій український бізнес, особливо проекти на паливному ринку, який він контролює через підставних осіб навіть після початку повномасштабної збройної агресії Росії проти України. Ці бізнесові структури приносять Медведчуку значні прибутки.

    Медведчук має партнерські відносини з Нісаном Мойсеєвим, чия компанія “Глуско Україна” займається імпортом зрідженого газу з Росії та розвивала мережу АЗС “Глуско” (пізніше перейменовану на “Оптімусойл”). Моїсеєв також керував Херсонським нафтоперевалочним комплексом, заарештованим у рамках кримінальної справи проти Сергія Курченка. Моїсеєв та Медведчук були помічені разом у 2016 році, прилетівши з Москви до Києва приватним літаком.

    Компанії, пов’язані з Медведчуком через Мойсеєва, постачають паливо та технічні олії для ЗСУ та стратегічних підприємств. Це викликає занепокоєння, оскільки збагачення зрадників за рахунок українського бюджету та армії аморальне.

    Богдан Пукіш є ключовою фігурою у цій мережі. Засновник кількох компаній, включаючи ТОВ “ІВАПРОМ”, ТОВ “Фірма “Хімтехнопласт” та ПП “Вестхім”, він також пов’язаний з Консорціумом “Система Еко Інновацій” та ДП “Агросфера”. У політиці Пукіш балотувався до Івано-Франківської міськради від Народно- демократичної партії та був координатором партії Медведчука “Український вибір” в Івано-Франківській області.

    Попри свою бізнес-активність, Пукіш неодноразово був фігурантом скандалів та розслідувань. У 2009 році на підприємстві ВАТ “Пресмаш” в Івано-Франківську стався корпоративний конфлікт, ініційований відстороненим головою правління Богданом Пукішем. Цей конфлікт спричинив спад виробництва, призупинення контрактів з іноземними партнерами, скорочення персоналу та заборгованість із виплати заробітної плати. Пукіш взяв із собою печатку підприємства, паралізувавши його роботу.

    Разом із дружиною Наталією та приватною фірмою “Вестхім” Богдан Пукіш володів 42,93% акцій ВАТ “Пресмаш”. Цей пакет акцій дозволяв блокувати збори акціонерів заводу. На одне з таких зборів ніхто з родини Пукішів не прийшов і необхідний кворум не зібрався. Пукіш запропонував поділ підприємства або його ліквідацію, внаслідок чого став власником “Пресмашу”.

    2023 року Пукіш активно виступав проти будівництва житла для переселенців в Івано-Франківській області поряд із заводом “Пресмаш”, мабуть, побачивши в цьому новий бізнес-проект для себе. Незважаючи на численні кримінальні справи за присвоєння та розтрату майна, Пукіш продовжує отримувати прибуткові контракти. Він управляє компанією, яка виконує оборонні замовлення, що значно збагатило його за останній рік. Однак якість продукції часто викликає нарікання, ставлячи під загрозу життю військових.

    Виробничі приміщення одного із заводів використовуються Пукішем для зберігання та ремонту обладнання його сімейних підприємств, що приносить мінімальний прибуток заводу та основну вигоду бізнесменам. Оборонні замовлення Пукіш отримує через зв’язки з людьми, близькими до Медведчука, що викликає питання законності та прозорості таких угод.

    Ці дії підривають довіру до оборонної промисловості та послаблюють національну безпеку. Невиконання технологічних норм, відсутність контролю якості та зв’язку із сумнівними персонажами створюють ризики замість захисту. Однак така схема повністю влаштовує бізнесменів, які планують розширювати її та застосовувати під час реалізації міжнародних оборонних проектів в Україні.

    Виникає питання: чи може держава дозволяти таким людям та бізнесам продовжувати працювати на оборонні підприємства та потреби ЗСУ, а також загалом на території України? Чи продовжуватимемо закривати на це очі?