Позначка: бронежилети

«Не слухайте його»: Lida Lee і Даніель Салем посперечалися через історію свого кохання

Українська співачка Lida Lee та телеведучий і військовослужбовець Даніель Салем уперше настільки детально розповіли про початок своїх стосунків. Виявилося, що навіть у самої пари немає єдиної версії цієї історії: вони по-різному пам’ятають, хто першим звернувся до іншого, скільки бронежилетів передали військовим і навіть скільки годин Даніелю довелося чекати на Ліду під час їхньої першої зустрічі.

Своїми спогадами пара поділилася 29 серпня в соцмережах. Їхня розмова швидко перетворилася на доброзичливу суперечку, під час якої кожен наполягав на власній версії подій. Водночас у головному їхні історії збігаються: близьке спілкування між артистами почалося вже після початку повномасштабної війни, а важливу роль у цьому відіграла волонтерська допомога українським військовим.

За словами Даніеля Салема, уперше вони познайомилися значно раніше — ще у 2020 році на проєкті «Голос країни». Однак тоді знайомство не переросло у тісне спілкування. Все змінилося після 24 лютого 2022 року, коли Салем став на захист України, а Lida Lee активно долучилася до волонтерської діяльності.

Сам Даніель згадує, що одним із перших важливих моментів у їхньому спілкуванні стало його прохання допомогти підрозділу з бронезахистом. За його версією, команда Lida Lee пошила для військових 12 бронежилетів.

Але саме тут співачка одразу виправила коханого.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Lida Lee (@lidalee_official)

За її словами, Даніель звертався не просто по бронежилети, а по плитоноски, і виготовили їх не 12, а 25 — буквально за один день. Саме такі дрібні розбіжності й зробили їхню спільну розповідь особливо живою: пара постійно перебивала одне одного та сперечалася, хто краще пам’ятає події кількарічної давнини.

Після волонтерської історії виникла вже музична.

Lida Lee хотіла залучити Салема до роботи над композицією «Настане час». Однак домовитися з військовим виявилося непросто. Співачка пригадала, що Даніель довго не відповідав на телефонні дзвінки та постійно переносив обіцяну участь.

Урешті Lida Lee вирішила зробити останню спробу зв’язатися з ним. За її словами, вона буквально подумала, що телефонує Салему востаннє, бо постійне «завтра» вже почало її дратувати. Саме після цього вони все ж продовжили спілкуватися.

А далі у цій історії з’явилося перше побачення — і ще один привід для суперечки.

Пара домовилася зустрітися на каві. Даніель стверджує, що Lida Lee змусила його чекати три з половиною години. Співачка категорично не погоджується: за її версією, запізнення становило «лише» дві з половиною години.

Різниця в одну годину для пари, схоже, принципова.

Саме навколо цього епізоду їхня розповідь перетворилася на жартівливий словесний двобій — кожен наполягав, що саме його пам’ять працює краще.

Втім, очевидно одне: навіть кілька годин очікування Салема не зупинили. Зустріч відбулася, спілкування продовжилося, а згодом між ними виникли романтичні почуття.

Цікаво, що публіка тривалий час лише здогадувалася про характер їхніх стосунків.

Ще у 2024 році Lida Lee на тлі чуток про роман із Салемом говорила про нього як про близьку людину, але прямо роман не підтверджувала. Тоді увагу прихильників привертало й те, що співачка доглядала за собакою Даніеля, поки той перебував на службі.

Того ж року вони стали ведучими ранкового шоу «Світанок» на М1. Канал офіційно представив Lida Lee та Даніеля Салема як пару ведучих восени 2024-го. У промоматеріалах між ними вже була помітна легка гра з темою близькості, хоча про романтичні стосунки тоді вони публічно не заявляли.

Офіційна ясність з’явилася лише наприкінці 2025 року.

У грудні Lida Lee підтвердила роман із Салемом, а одним із головних публічних символів їхніх стосунків стала композиція та кліп «Схожі». Після цього пара перестала приховувати почуття й почала значно частіше з’являтися разом.

Наприкінці грудня Новий канал уже прямо називав Даніеля Салема коханим Lida Lee. Пара разом ділилася власними рекомендаціями фільмів для зимових вечорів, фактично остаточно закріпивши новий публічний статус своїх відносин.

У лютому 2026 року Lida Lee також публічно підтримала Даніеля на прем’єрі українського еротично-історичного трилера «Всі відтінки спокуси», у якому Салем зіграв одну з ролей.

Тепер же пара вирішила показати не красиву «глянцеву» версію роману, а його початок із усіма кумедними подробицями.

І цей початок виявився зовсім не типовою історією шоу-бізнесу.

Тут не було знайомства на світській вечірці чи романтичної вечері. Спочатку були війна, потреби військового підрозділу, волонтерський хаб, плитоноски, нескінченні телефонні дзвінки й домовленість просто випити кави.

А вже потім — роман.

При цьому навіть через кілька років Lida Lee та Даніель Салем не можуть домовитися, що саме було першим: музичне прохання чи допомога військовим, 12 бронежилетів чи 25 плитоносок, а також дві з половиною чи три з половиною години очікування.

Саме ця суперечка, схоже, й стала наймилішою частиною їхнього нового відео. Замість ідеалізованої історії знайомства пара показала звичайні стосунки двох людей, у яких кожен пам’ятає минуле трохи по-своєму.

А єдине, в чому вони точно не сперечаються: спілкування, яке почалося на тлі волонтерства та війни, зрештою змінило життя обох.

30 Серпня, 2026
Бронежилети від виробника сумок: що відбувається із закупівлями в бригаді «Лють»

Корупційні схеми в силовому блоці під час повномасштабної війни дедалі частіше мають системний характер і виходять за межі поодиноких зловживань. Бойові підрозділи в окремих випадках використовуються як формальне прикриття для багатомільйонних фінансових операцій, оформлених під риторику «термінових потреб фронту».

Показовим у цьому контексті є кейс Департаменту поліції особливого призначення — Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Підрозділ, який на папері виконує бойові завдання, водночас фігурує в закупівлях на десятки мільйонів гривень, здійснених за процедурою з мінімальною формальною перевіркою.

У березні 2025 року департамент оголосив закупівлю засобів індивідуального бронезахисту та елементів військового спорядження на загальну суму 27 мільйонів 670 тисяч гривень. З самого початку процедура мала ознаки формальності. У встановлений строк була подана лише одна тендерна пропозиція — від приватного виробничо-торговельного підприємства «Акрополіс».

Основним видом діяльності цього підприємства є виробництво дорожніх сумок, валіз та цивільних аксесуарів. У відкритих даних відсутня інформація про наявність у компанії ліцензій, виробничих потужностей або сертифікованої технологічної бази для виготовлення бронежилетів чи іншої продукції військового призначення. Попри це саме з «Акрополісом» було укладено договір на постачання бронезахисту.

Зміст договору та тендерної документації вказує на низку системних порушень. Предмет закупівлі сформульований нечітко, відсутня процедура погодження зразків до початку поставок, а вимоги щодо підтвердження якості та походження продукції фактично проігноровані. У сукупності це створює враження контрольованої закупівлі без реальної конкуренції, де тендерна процедура виконувала роль формального прикриття для перерозподілу бюджетних коштів.

Фінансову частину схеми доповнює кадровий аспект. Колишній керівник Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки Олександр Ткачук, діяльність якого раніше пов’язували з тиском на бізнес і неформальним впливом на прибуткові сектори економіки, після звільнення опинився в структурі бригади «Лють». Формально він був зарахований інспектором штурмового підрозділу, однак, за наявною інформацією, не виконував ані бойових, ані повноцінних службових завдань.

Конкурсні процедури та навчання мали радше декоративний характер, створюючи видимість законного працевлаштування в умовах воєнного стану. Сам підрозділ у цій частині виглядає як зручний кадровий «буфер» для проблемних фігур, яким складно знайти місце в інших державних структурах без репутаційних ризиків.

Фактичну крапку в цій історії поставив Печерський районний суд міста Києва. Постановою слідчого судді Юрія Головка у справі № 757/54804/25-к скаргу на бездіяльність правоохоронних органів було залишено без задоволення. Таким чином суд фактично зафіксував допустимість закупівель без реальної конкуренції, використання бойового підрозділу як формального прикриття та відсутність необхідності в глибокій перевірці очевидних бюджетних ризиків.

Це рішення створює небезпечний прецедент, за якого багатомільйонні операції в силовому блоці можуть здійснюватися без повноцінної правової оцінки. Поки десятки мільйонів гривень проходять через сумнівні договори, а бойові підрозділи використовуються як фінансово-кадрова ширма, спроби домогтися реальної реакції з боку держави впираються в системну бездіяльність.

У підсумку така практика працює не в інтересах фронту чи державної безпеки, а в інтересах тих, хто навчився заробляти на війні, прикриваючись її символами та статусом бойових підрозділів.

28 Січня, 2026
Браковані бронежилети для поліції: суд визнав загрозу життю

ПП «Стріла» Олександра Лобанцева продовжує отримувати державні контракти від управлінь поліції охорони, незважаючи на кримінальні провадження, судові рішення та встановлену небезпечність продукції. Компанія Лобанцева вже відома постачанням неякісного спорядження для правоохоронців, проте залишається ключовим постачальником УПО по всій країні.

У 2023 році управління поліції охорони Харківської області закупило у «Стріли» бронежилети на 887 тис. грн. Експертизи встановили, що бронепластини не витримали балістичних випробувань, не відповідали ДСТУ 8782:2018, а протокол випробувань був сфальсифікований. Ліквідаційна вартість товару визнана нульовою, тож держава фактично оплатила металобрухт, небезпечний для життя поліцейських. Усі учасники схеми отримали підозри за ч. 5 ст. 191 КК України.

У жовтні 2024 року Господарський суд Дніпропетровської області зобов’язав ПП «Стріла» повернути 887 тис. грн і сплатити штраф. Суд підкреслив, що постачання таких бронежилетів у воєнний час є неприпустимим.

Попри це, у 2025 році компанія виграла 16 тендерів, усі від управлінь поліції охорони, часто будучи єдиним учасником торгів. Контракти охопили Львівську, Дніпропетровську, Вінницьку, Волинську, Хмельницьку, Чернівецьку та Київську області. Загальний обсяг підрядів у 2024 році склав 12 млн грн.

Показово, що після скандалу 2023 року «Стріла» більше не отримувала замовлень від УПО Харківської області, яким тоді керував Юрій Лукавенко. Невдовзі його перевели до Луганської області, а зараз він обіймає посаду заступника начальника управління — начальника відділу озброєння Управління логістики та МТО ГУ НП у Харківській області. Декларації Лукавенка містять ознаки системних невідповідностей: користування житлом та автомобілем без умов, 1 млн грн готівкою без рахунків, невідображені аліменти. Раніше він вже фігурував у корупційних справах без наслідків для кар’єри.

Керівництво Департаменту поліції охорони на чолі з Олексієм Березневичем ігнорує повторювані закупівлі у «Стріли», попри судові рішення та кримінальні провадження. Лобанцев також зареєстрував торговельну марку «Стріла» наприкінці 2024 року, що дозволяє продовжувати участь у держзакупівлях під новим брендом, дистанціюючись від репутаційних ризиків.

Фактично зафіксована стійка схема: небезпечний постачальник із кримінальним шлейфом зберігає доступ до бюджету, а ризики для життя співробітників поліції охорони ігноруються на всіх рівнях.

25 Грудня, 2025
Від бронежилетів до фортифікацій: як ім’я Умєрова опинилося в епіцентрі “плівок Міндича”

НАБУ анонсує другу частину так званих “плівок Міндича” — і обіцяють, що “найцікавіше” буде саме про закупівлі в Міністерстві оборони. Поки країна чекає нових записів, чинний секретар РНБО та колишній міністр оборони Рустем Умєров уже встиг публічно виправдовуватись. Він називає усе, що з ним пов’язують, наклепом і зводить контакти з Тимуром Міндичем до нібито розмови про бронежилети, за якою жодних контрактів не було.

Однак ланцюжок подій виглядає так, що до цих пояснень у суспільства виникає більше запитань, ніж відповідей.

Ключовий момент, на який звертають увагу спостерігачі: саме після появи імені Умєрова в медійних розслідуваннях і згадок про нього у контексті “плівок Міндича”, він стрімко залишає посаду міністра оборони. Без публічного скандалу, без гучної політичної грози — тихо, “за кулісами”, як фігура, яку варто прибрати з першої лінії, поки записи не стали надбанням громадськості.

Парадокс у тому, що сьогодні той самий Умєров очолює Раду національної безпеки і оборони — орган, який формально має захищати державу від зовнішніх та внутрішніх загроз. Тобто людина, ім’я якої звучить у контексті можливих корупційних домовленостей в оборонці, отримує один із найчутливіших безпекових постів у країні.

Офіційно йдеться про “зустрічі” та “бронежилети”. Але в реальному оборонному бюджеті, де обертаються сотні мільярдів гривень, бронежилети — лише зручна історія “для публіки”. Справжні гроші, за логікою всього оборонного циклу, крутяться на фортифікаціях.

Саме фортифікаційні проєкти проходили через погоджувальні комісії, де фігурував неформальний вплив Міндича. Саме там виникають імена людей, пов’язаних із лісгоспами та “лісовими” схемами — зокрема, згадують Болоховця та структури, що роками заробляли на державних лісах.

Схема виглядає так: ліс вирубували під приводом оборонних потреб, деревину продавали через посередників утричі дорожче, далі “дерев’яна фортифікація” поверталась у державу вже як дорогий “оборонний продукт”. Військові адміністрації підписували акти, підрядники “будували”, а по факту ні повноцінних ліній оборони, ні якісних фортифікацій на місцях так і не з’являлося. Зате гроші — були, і йшли по знайомому колу.

Найбільший цинізм у тому, що це відбувається у країні, де кожен метр окопу оплачений життям і здоров’ям військових. Міністр оборони в такій реальності мав би бити кулаком по столу за кожну бронеплиту, за кожен метр бетону, за кожен несвоєчасно поставлений блок чи затриманий тендер.

Натомість ми бачимо іншу картину: посадовець, який мав би бути “адвокатом фронту” в кабінетах, сидить поруч із людьми, яких правоохоронці пов’язують із тендерними схемами. Обговорюються “маршрути” закупівель, можливі підряди, а коли стає надто гаряче — валізи, “несподіваний” виліт до Туреччини і м’яке переведення в іншу високу кабінетну якість.

А далі — нова роль, новий статус. Секретар РНБО, реформатор, публічний “обличчя реформ”. І жодної публічної відповіді на питання: що насправді звучить на тих записах, які НАБУ готує до другої публікації, і яку роль у цьому всьому відігравав тодішній міністр оборони.

Коли в історії з “плівками Міндича” вже фігурують енергетики, міністри, радники, а тепер ще й міністр оборони — це не просто окремі скандали. Це симптом того, що політична система живе не за Конституцією, а за негласними правилами людей, які вміють працювати з потоками, контактами й “домовленостями”.

Тут питання вже не в тому, чи буде скандал. Питання в іншому: чи залишився хоч хтось із ключових гравців, хто не фігурує в цих записах, чи не згадується бодай побіжно у контексті схем.

З боку це виглядає, ніби Україна існує в режимі нескінченного кримінального подкасту. Нові серії — це нові “плівки”, нові прізвища, нові подробиці, і все це — за кошти платників податків.

Рустем Умєров може скільки завгодно називати звинувачення наклепом і нагадувати, що формально з багатьох “пропозицій” не виросло жодних контрактів. Але факти, контексти та послідовність рішень вперто тягнуться за ним — від історій з бронежилетами до фортифікацій і тендерів, через які на фронті бракувало того, що мало бути “вчора”.

Якщо друга частина плівок НАБУ справді існує, суспільство має не лише моральне, а й політичне право почути їх повністю. Не вибірково, не “з коментарями спікерів”, а так, як є. Бо в умовах повномасштабної війни питання довіри до системи оборони й безпеки — це питання не рейтингу окремих осіб, а виживання держави.

І доти, доки відповіді на ці запитання дають не суди й інститути, а анонімні джерела й уривки записів, сумнів щодо “чистоти” будь-яких посад продовжуватиме роз’їдати систему зсередини.

13 Листопада, 2025
Міноборони витратило 340 мільйонів на непридатні бронежилети — СБУ викрила схему
Служба безпеки України спільно з Офісом Генпрокурора викрила чергову оборонну схему: державне підприємство «Оператор тилу» витратило понад 340 мільйонів гривень на неякісне екіпірування для військових, яке не відповідає стандартам і непридатне для використання на передовій.

Йдеться про контракти з маловідомим ТОВ «АК-Інвестпром» — компанією, що була створена буквально напередодні тендеру.

У 2024 році «АК-Інвестпром» уклало два договори з ДП «Державний оператор тилу»:
- на постачання 5 тисяч шоломів — 36,6 млн грн,
- та 10 тисяч бронежилетів моделі «Дефендер-84» — 307 млн грн.
Контракти підписувалися за каденції Арсена Жумаділова — ексголови ДП, якого неодноразово критикували за кулуарні закупівлі.

Однак, за даними слідства, вже на етапі укладання угод компанія не мала реального наміру постачати якісний захист. Фактично, вона існувала лише як фасад для «освоєння» коштів.

Імпортовані бронежилети болгарського виробництва MARS Armor не відповідали державному стандарту ДСТУ 8782:2018. Це означає, що бійцям могли передати екіпірування, яке не захистить у бою.

Митні документи підтверджують поставки шоломів та бронежилетів загальною вартістю понад 341 млн грн у липні 2024 року. Однак якість товару не витримала перевірки — ні за параметрами, ні за специфікацією.

У справі фігурує змова посадовців ДП «ДОТ» із приватним постачальником. Фірма-переможець заходила в тендери без конкурентів і отримувала авансові платежі, не забезпечуючи вчасного чи належного виконання контрактів.

Надалі «АК-Інвестпром» використала ланцюг підозрілих компаній для виведення державних коштів у тіньовий обіг. Серед них — ТОВ «ФК Кепітал фінанс», ТОВ «Синенерджі фінанс», «Грандфін», «Кармель Маркет» тощо. За даними слідства, це класичні «конвертаційні» фірми для обготівкування.

ТОВ «АК-Інвестпром» зареєстровано у квітні 2024 року в Києві за адресою вул. Ґедройця, 6. Директор — Петро Недзельський, колишній полковник ЗСУ, учасник бойових дій, ексспівробітник ГУР, людина з військовим бекграундом і медійною активністю.

Втім, власник компанії — громадянин США Рейнертсон Краг Крістоффер із Вірджинії, який жодного разу не коментував свою причетність до скандального підряду.

Пов’язане з фірмою ТОВ «Спеціалізована оборонно-промислова компанія АКІ» також фігурує у справі, обидві структури мають ознаки компаній-оболонок із високими ризиками зловживань.

Наразі жодній з осіб офіційно не оголошено про підозру, хоча схема має всі ознаки шахрайства, привласнення і легалізації коштів в умовах воєнного стану.

А от 340 мільйонів з оборонного бюджету вже пішли — на броню, яка не рятує, і бізнес, який, схоже, будувався не для фронту, а для «освоєння» державних коштів.
16 Липня, 2025
Україна отримала від Фінляндії 5 тис. неякісних бронежилетів

Поліція Фінляндії підозрює місцеву компанію у постачанні Україні п’яти тисяч неякісних бронежилетів. Як повідомили 1 липня видання Yleisradio та ESS з посиланням на Центральну кримінальну поліцію, постачання здійснювалось у межах контракту з Міністерством оборони України у 2022 році.

Контракт передбачав передачу 10 тис. бронежилетів на загальну суму близько 5,7 млн євро. Перші 5 тис. одиниць екіпірування були надіслані Україні влітку 2022 року. Однак, як заявив інспектор поліції Мікко Лааксонен, недоліки амуніції стали очевидними «досить швидко».

«Вони виявилися не такими довговічними, як було домовлено», — зазначив представник правоохоронних органів. Розслідування розпочалось у 2023 році після запиту про міжнародну правову допомогу з боку України. Слідчі тісно співпрацюють з українською владою.

У рамках справи затримано трьох підозрюваних, включно з керівником компанії. Їм інкримінують шахрайство, розтрату бюджетних коштів і відмивання грошей.

Фінські слідчі продовжують збір доказів і не виключають нових арештів. На сьогодні компанія, що фігурує у справі, офіційно не названа.

1 Липня, 2025
Зниклі бронежилети: куди поділися мільярд гривень із оборонного замовлення?

Компанія “УКРТАК”, яка має зв’язки із підозрюваним у державній зраді Северіоном Дангадзе, отримала майже 1 мільярд гривень на постачання амуніції для Збройних сил України. Однак, згідно з розслідуванням, десятки тисяч бронежилетів так і не надійшли до військових.

Про це розповів Ігор Хмурий для СтопКор.

Як повідомляє канал Батальон “Монако” Северіон Дангадзе – фігура з неоднозначною репутацією. Його ім’я фігурує у розслідуваннях про державну зраду та організацію масових заворушень у Києві. За інформацією слідства, він отримував фінансування від олігарха-втікача Сергія Курченка, що використовувалося для дестабілізації ситуації в Україні.

Компанію Дангадзе підозрюють у махінаціях. Джерело: канал Батальон “Монако”

Попри це, у 2024 році Дангадзе створив компанію “УКРТАК”, яка стала основним постачальником амуніції для ЗСУ та Національної гвардії. Вже за короткий час структура отримала контракти на мільярди гривень, що викликало запитання щодо прозорості закупівель та відбору постачальників.

За даними журналіста Ігоря Хмурого (видання “СтопКор”), компанія “УКРТАК” у 2024 році зірвала постачання бронежилетів для українських військових. Попри отримані майже 1 мільярд гривень, бронежилети в обіцяних обсягах так і не надійшли у війська.

Втім, Держоператор тилу та Нацгвардія продовжують укладати угоди з компанією Дангадзе, попри невиконані зобов’язання.

Окрім проблем із виконанням контракту, компанія “УКРТАК” потрапила у поле зору Бюро економічної безпеки (БЕБ). Слідчі підозрюють структуру у контрабанді бронежилетів із Туреччини та можливих махінаціях із державними коштами.

Як повідомляють джерела, БЕБ наклав арешт на майно компанії, а слідчі вивчають деталі контрактів і можливі корупційні схеми.

Сам Дангадзе називає дії правоохоронців “політичним переслідуванням” та заявляє, що слідчі чинять на нього тиск через його політичне минуле та національність.

Наразі розслідування триває, а правоохоронці перевіряють не лише саму компанію “УКРТАК”, а й посадовців, які дозволили укладати контракти на такі суми попри проблеми з поставками.

26 Лютого, 2025
Ексдиректор департаменту Міноборони підозрюється у завданні збитків на понад 1,1 млрд гривень

Колишньому в.о. директора Департаменту державних закупівель Міністерства оборони України повідомлено про підозру у зв’язку з фінансовими порушеннями, що завдали збитків на понад 1,1 млрд гривень. Підозра пов’язана з недбалим ставленням до службових обов’язків та незаконним включенням ПДВ у вартість закупленого пального.

Про це повідомляє ДБР та Офіс Генпрокурора.

Працівники ДБР у взаємодії з управлінням внутрішньої безпеки МОУ повідомили про підозру у недбалому ставлені до служби одному з колишніх керівників Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України

– йдеться повідомленні ДБР.

За даними правоохоронців, після початку російської агресії колишній високопосадовець Міністерства оборони закупив на потреби війська паливно-мастильні матеріали, протиправно включивши в оплату податок на додану вартість. Таким чином сума збитків склала майже 1,2 млрд грн.

Наразі йому обрано запобіжний захід.

Досудове розслідування здійснюється слідчими ГСУ ДБР.

В Офісі Генпрокурора нагадали, що цей експосадовець Міноборони вже підозрюється у розтраті понад 1,7 млрд грн бюджетних коштів та перешкоджання законній діяльності ЗСУ – закупівлі неякісних бронежилетів за завищеними цінами (ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України). Наразі у кримінальному провадженні виконуються вимоги ст. 290 КПК України.

Крім того, ВАКС здійснює судовий розгляд кримінальних проваджень за обвинуваченням експосадовця у розтраті державних коштів та перешкоджанні законній діяльності ЗСУ при закупівлі неякісних бронежилетів, форменого одягу та іншої амуніції на загальну суму майже 1,3 млрд грн.

На початку лютого 2023 року колишньому заступнику міністра оборони повідомлено про підозру у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань. Тоді він лобіював укладення договорів про постачання також неякісної амуніції для потреб Збройних Сил України низької якості на загальну суму понад 1 млрд грн.

Також було повідомлено про підозру колишньому очільнику Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Богдану Хмельницькому.

5 Вересня, 2024