В умовах повномасштабної війни та масової мобілізації Україна продовжує адаптувати ринок праці до нових викликів. З метою заповнення кадрових прогалин та підтримки економіки, держава готова компенсувати роботодавцям витрати на навчання жінок для опанування професій, які раніше виконували мобілізовані чоловіки. Про це повідомило Міністерство економіки України.
Відомство пише, що компанія, яка вирішила навчати жінок традиційно чоловічих професій за списком, затвердженим Кабміном, може претендувати на 30 280 грн від держави за одну навчену, але не більше.
Серед трьох десятків професій, які зможуть освоїти жінки:
– водій трамвая, тролейбуса, навантажувача;
– оператор верстатів із програмним управлінням;
– фрезерувальник;
– майстер з монтажу та обслуговування систем відновлюваної енергетики.
Щоб замовити навчання та отримати компенсацію, роботодавець має звернутися до центру зайнятості.
У сучасній Україні війна внесла серйозні зміни в ринок праці, зокрема в питання гендерної рівності та ролі жінок у професійному середовищі. В умовах дефіциту кадрів, особливо у “чоловічих” професіях, жінки все частіше починають займати позиції, які традиційно вважалися виключно чоловічими.
Від початку повномасштабної війни у багатьох сферах ринку праці України спостерігається дефіцит кадрів. Медики й аграрії б’ють на сполох: “золоті руки” служать в лавах ЗСУ, виїжджають за кордон чи у безпечніші регіони. Не вистачає спеціалістів так званих “чоловічих” професій. Роботодавці готові залучати жінок на нетипові посади, але чи хочуть українки перевчатися й опановувати нові навички?
А ви готові стати водійкою навантажувача? “Так”, “Ні”, “Який оклад?”
Як пояснив директор консалтингової компанії “Михайлов та партнери” Віталій Михайлов, перекваліфікація відбувається за умов чіткої мотивації.
“Спеціальність змінюють, якщо у людини є професія, а вона не може знайти роботу за своєю спеціальністю, або ж ця професія її на цікавить. Також відіграє значну роль оклад. Що, наприклад, може спонукати змінити професію і сісти, припустімо, за кермо екскаватора, журналістку чи медикиню? Водночас ситуація зараз покращилася тим, що для жінок відкрилися усі професії і можливості для їхнього здобуття. Якщо раніше на посади водійок жінок брали здебільшого у виключних випадках, то зараз — частіше. І навіть запускають програми перекваліфікації, які я, зокрема, лише підтримую”, — сказав Михайлов.
Екскаваторник чи водій будтехніки 4, 5 розряду не в зоні бойових дій отримує від 25 тис. до 50 тис. грн. Здебільшого пропонують роботу за контрактом і надають житло
Зауважимо, що, за повідомленням Мінекономіки, в Україні запускається безкоштовна програма з перекваліфікації для жінок, які бажають здобути навички керування будівельною технікою.
Самі українки дотепер не позбавилися гендерних стереотипів щодо зарплатних очікувань
Фото: Pexels
Учасниці програми матимуть змогу навчитися працювати на екскаваторах і фронтальних навантажувачах. Програму організовують зарубіжні організації за підтримки Міністерства економіки України. До пілотної групи відберуть 12 жінок від 18 років, у яких вже є дійсне водійське посвідчення будь-якої категорії та досвід водіння, лист-рекомендація від роботодавця, “чітка мотивація” і хороше здоров’я. Тож упродовж майже трьох місяців майбутні водійки екскаватора 5 розряду та кермувальниці навантажувача 4 розряду матимуть безкоштовні теоретичний курс і офлайн-навчання у таборі на Київщині з умовами харчування, цілодобового проживання та регулярного медичного огляду.
Дефіцит кадрів в Україні набуває кризового характеру
Брак працівників: стикаються всі галузі
Потребу в перекваліфікації жінок і опануванні ними “чоловічих” професій підтверджує зокрема й дослідження Мінекономіки: 2024 року майже кожне друге підприємство зіткнулося з труднощами під час заповнення вакансій. Основними причинами браку робочих рук називають мобілізацію (67%) та міграцію (54%).
Віталій Михайлов також погоджується, що дефіцит кадрів в Україні набуває кризового характеру.
Основними причинами браку робочих рук називають мобілізацію (67%) та міграцію (54%)
“З огляду на те, що довоєнна та нинішня ситуації з кількістю вакансій в Україні не змінилися, а людей у країні стало менше (близько 6-7 млн людей виїхали за кордон). Тобто працездатного населення стало менше, а кількість вакансій залишилася на тому ж рівні, що й до повномасштабної війни. Плюс порахуйте, скільки в нас людей пішло до ЗСУ. Отже від вільного ринку праці, який оцінювався з огляду на тих, хто платить податки (а це приблизно 11 млн), в нас залишилося небагато”, — пояснив Михайлов.
Із фахівцем погоджується виконавчий директор ГС “Коаліція за вакцинацію” Тимофій Бадіков і наголошує: насамперед дефіцит кадрів відчувають українські громади, які налічують до 30 тисяч жителів.
“Якщо говорити про медпрацівників, то є українські громади, які виживають лише завдякий медичній практиці. Тому дефіцит лікарів — це виклик для міст і селищ загалом: чи зможуть вони існувати, фінансувати свої поточні витрати. Тобто нестача кадрів в медичній галузі — це проблема не лише пацієнтів, а й голів адміністрацій”, — пояснив Тимофій Бадіков.
Згідно із загальнонаціональним моніторингом, що провів Український центр економічних і політичних досліджень ім. Разумкова, в Україні виникли певні тенденції до зниження трудової мотивації у населення. Як роботодавці, так і наймані працівники визнали, що в країні все ж є значний трудовий резерв, який не використовується, а саме серед тих, хто на сьогодні не працює.
Згідно із дослідженням, 80% непрацюючих в Україні роботу не шукають. І не мають наміру її шукати. В активному пошуку перебувають у середньому 16%
В експертних колах точаться дискусії щодо того, як саме збільшувати цей трудовий резерв. І йдеться саме про активніше залучення жінок на ринок праці. Адже, згідно із дослідженням, 80% непрацюючих в Україні роботу не шукають. І не мають наміру її шукати. В активному пошуку перебувають у середньому 16%.
“Це дуже низький відсоток. І це відбувається на тлі збільшення кількості вакансій”, — сказала експертка соціальних і гендерних програм Центру Разумкова Ольга Пищуліна.
Вона також взяла під сумнів, що українські роботодавці готові брати жінок на так звані “чоловічі” професії.
“Ми чуємо багато інтерв’ю з представниками великого бізнесу, що вони набирають жінок на так звані “чоловічі” види зайнятості. Проте наше дослідження показало, що таких успішних прикладів насправді не так вже й багато. Це лише одиничні випадки”, — додала експертка.
Згідно з результатами дослідження, 26% жінок згодні на зарплату до 10 тис. грн, серед чоловіків таких — 13%
Фото: pexels.com
Гендерний розрив: зарплатні очікування жінок скромніші, ніж у чоловіків
Дослідження, що здійснив сайт пошуку роботи Work.ua, доводить: не лише роботодавці не готові пропонувати жінкам опановувати чоловічі професії. Самі українки досі не позбавилися гендерних стереотипів щодо зарплатних очікувань. Наразі вони до 20% менші, ніж у чоловіків. Згідно з результатами дослідження, 26% жінок згодні на зарплату до 10 тис. грн, серед чоловіків таких — 13%.
“Наша минулорічна аналітика актуальна і сьогодні. Те, що жінки вказують зарплату, меншу за оклад чоловіків, дотепер є сталою тенденцією. Так все і залишається на ринку праці”, — сказала Фокусу PR-менеджерка порталу Work.ua Вікторія Білякова.
Жінки скромніші у своїх фінансових очікуваннях. Претенденти на одну і ту саму вакансію різних статей по-різному оцінюють свою професійну цінність на ринку праці
Тож, за словами експертки, за деякими посадами зарплатні очікування шукачів відрізняються на 20%. Такі тенденції спостерігаються, серед іншого, в IT-сфері. Зарплатні очікування жінок тут на 10-30% нижчі, ніж у чоловіків.
“На жаль, мій досвід управлінця підтверджує, що жінки скромніші у своїх фінансових очікуваннях. Претенденти на одну й ту саму вакансію різних статей по-різному оцінюють свою професійну цінність на ринку праці. Як це подолати? По-перше, точно не називати цифру просто так. Тільки аналіз і аргументи. Мій досвід підказує, що треба чесно порахувати свої доходи й витрати за всіма пунктами, зрозуміти реальний стан речей. Згодом — поставити ціль, скільки я хочу заробляти і для чого мені гроші. Крок третій: проаналізувати свій професійний досвід і сильні сторони, виписати, чому я коштую стільки і що маю зробити, щоби коштувати більше”, — радить HRD Тетяна Кіпіані.
В умовах широкої мобілізації, спричиненої повномасштабним вторгненням Росії, українські жінки масово займають робочі місця, які традиційно вважалися чоловічими. Чоловіки вирушають на фронт захищати країну, а жінки беруть на себе нові ролі в суспільстві, працюючи водіями вантажівок та автобусів, зварювальниками на металургійних заводах та складськими працівниками. Проте ці зусилля поки не можуть повністю компенсувати втрату робочої сили, пише The New York Times.
Українські жінки стають основою робочої сили, в якій довгий час домінували чоловіки, зіштовхуючись із упередженнями, успадкованими від радянської епохи. Гліб Вишлінський, виконавчий директор київського Центру економічної стратегії, зазначає: «Існувало уявлення про жінок як про працівників другого сорту і менш надійних». За його словами, жінки були відсторонені від певних робіт через фізичні вимоги, але також через стереотипи, що вони не справляться з такими складними завданнями.
Проте навіть із збільшенням кількості працюючих жінок, економісти попереджають, що цього недостатньо, щоб замінити всіх чоловіків, які пішли воювати. Нещодавнє опитування показало, що три чверті українських роботодавців відчувають брак робочої сили. До війни 47% українських жінок працювали, але з початком вторгнення близько 1,5 мільйона жінок залишили країну.
Феномен залучення жінок на робочі місця особливо помітний у гірничодобувній промисловості. Після початку війни український уряд призупинив дію закону, що забороняв жінкам працювати під землею та в небезпечних умовах. Компанії також намагаються залучити більше жінок через програми навчання. Покровська шахта, наприклад, запустила програму, яка дозволила 32 жінкам працювати під землею. Шведська некомерційна організація Reskilling Ukraine пропонує прискорені курси для жінок, які бажають стати водіями вантажівок.
Олександра Панасюк, координаторка програми, зазначає, що попит серед жінок на такі професії зростає: «Багато жінок хотіли стати водіями, але довгий час суспільство не дозволяло їм цього робити. Зараз ситуація змінюється».
Великі українські компанії, зокрема ритейлер «Аврора», виявились на передньому краї боротьби зі складнощами через брак працівників, що є наслідком війни та законодавчих змін, пов’язаних з мобілізацією. Ситуація, на яку звернула увагу преса, викликає серйозні турбулентності у функціонуванні бізнесу та обслуговуванні клієнтів.
В «Аврорі» кажуть, що дефіцит робочих рук є впродовж усієї війни і зараз становить 8%. Однак ситуація загострилася після набуття чинності закону про мобілізацію. 18 травня на роботу не вийшли 80% водіїв компанії, виникли проблеми з доставленням товарів у магазини. Наразі у великої мережі є лише один водій вантажівок.
У «Нової пошти» – три водії великогабаритного транспорту. Бракує також кур’єрів: з 460 кандидатів на роботу (зокрема 130 жінок) у підсумку найняли тільки двох. Більшість відмовилися самі, бо хотіли працювати в пішій доставці.
Фармацевтичній компанії «Фармак» не вистачає вантажників, електрогазозварників, слюсарів-ремонтників, водіїв вантажних авто, інженерів.
У Ferrexpo на «чоловічих» посадах працює понад сотня жінок: водійки великовантажних автосамоскидів, електрогазозварювальниці, електромонтерки. Компанія почала навчати їх ще з 2020 року.
Співвласник EVA і Varus розповів, що жінки не хочуть навчатися і працювати на «чоловічих» посадах, навіть коли їм пропонують істотно вищу зарплату.
«Зараз у жінки в Україні немає проблеми знайти роботу. То навіщо їй обирати важкі спеціальності, якщо за ті самі гроші можна робити легшу роботу», – каже гендиректор “Логістик Юніон”.
Україна і ЄБРР розпочали діалог щодо розробки та впровадження програм підтримки українського бізнесу для відновлення енергетичного сектору та перекваліфікації працівників на більш затребувані на ринку праці професії. Про це йшлося під час зустрічі першого віцепрем’єр-міністра – міністра економіки Юлії Свириденко з президентом ЄБРР Оділем Рено-Бассо, повідомляє пресслужба міністерства.
За словами Свириденко, для української економіки наразі існують два критично важливі виклики: енергетичні проблеми та нестача робочої сили. Щодо першого виклику, уряд розробляє програму пільгового кредитування для бізнесу та населення з метою збільшення їх енергоефективності та задоволення енергетичних потреб.
“Сподіваємось, що ЄБРР підтримає наші ініціативи й фінансуватиме проекти відновлення енергетики України”, – підкреслила перший віцепрем’єр-міністр.
Окрім того, важливим викликом для економіки є мобілізація спеціалістів до лав ЗСУ. “Нам потрібно приділити більше уваги програмам перекваліфікації українців на професії, які мають найбільший попит”, – зауважила Свириденко. Перш за все, мова йде про жінок, які вже сьогодні опановують раніше “чоловічі” професії, такі як трактористи або водії вантажівок.
Міністр також додала, що перекваліфікація спеціалістів, разом із працевлаштуванням ветеранів, становить головний виклик для уряду на ринку праці. “ЄБРР розгляне можливість фінансово підтримати реалізацію відповідних програм перекваліфікації як з боку держави, так і з боку українського бізнесу”, – підкреслила міністр.
