Daypolitico

Позначка: ЦРУ

  • Трамп готує «тиху кампанію» проти Куби: Фрідман пояснив, чому США можуть зробити ставку не на вторгнення, а на колапс режиму

    Трамп готує «тиху кампанію» проти Куби: Фрідман пояснив, чому США можуть зробити ставку не на вторгнення, а на колапс режиму

    Адміністрація Дональда Трампа може готувати нову жорстку лінію щодо Куби, однак імовірний сценарій дій США не обов’язково передбачає пряме військове вторгнення. Засновник Geopolitical Futures Джордж Фрідман вважає, що Вашингтон, найімовірніше, робитиме ставку на поступове ослаблення кубинського режиму, економічний тиск і внутрішній колапс, а не на масштабну воєнну операцію.

    Підставою для таких висновків стали одразу кілька сигналів з боку американської влади. Міністерство юстиції США готує обвинувачення проти Рауля Кастро, держсекретар Марко Рубіо записав рідкісне відеозвернення до кубинців, а директор ЦРУ здійснив поїздку до Гавани, про яку офіційно майже нічого не повідомляли. На думку Фрідмана, три такі події за короткий період не виглядають випадковими й можуть свідчити про формування нової американської стратегії щодо острова.

    Фрідман пояснює: Куба тривожить США не сама собою, а через своє географічне положення. Острів розташований лише за 90 миль від Флориди й фактично контролює важливий морський шлях до Мексиканської затоки. Через цей напрямок проходить значна частина американської торгівлі. Саме тому кожен американський президент із ХІХ століття змушений був зважати на кубинський фактор.

    За словами аналітика, ще доктрина Монро була частково пов’язана з бажанням США не допустити присутності ворожих зовнішніх сил у Західній півкулі. У випадку Куби ця логіка завжди була особливо чутливою: спочатку острів контролювала Іспанія, пізніше він став союзником СРСР, а під час Карибської кризи саме Куба стала майданчиком, через який світ опинився на межі ядерної війни.

    Джордж Фрідман

    Фрідман наголошує, що для США головна загроза полягає не в кубинській армії, а в можливості використання острова іншими державами або ворожими структурами. У минулому такою силою був Радянський Союз. У майбутньому, на думку аналітика, теоретично таку роль міг би відіграти Китай або інший гравець, який спробував би використати Кубу як плацдарм біля американських берегів.

    Окремо Фрідман звертає увагу на кримінальний і картельний чинник. За його оцінкою, сучасна Куба вже давно відійшла від ідеологічного комуністичного проєкту часів Фіделя Кастро. Реальну владу на острові, за словами аналітика, утримує армія, яка перетворилася на головну політичну й економічну силу країни. Він вважає, що саме військові контролюють основні ресурси, тоді як більшість населення живе в умовах бідності, нестачі електроенергії та глибокої економічної кризи.

    На думку Фрідмана, Трамп навряд чи захоче починати повномасштабну наземну операцію проти Куби. Острів великий, кубинська армія все ще має зброю й може чинити опір, а будь-яка війна завжди несе ризики непередбачуваного розвитку. Аналітик порівнює це з досвідом інших американських воєн, коли Вашингтон розраховував на швидкий результат, але згодом стикався з великими труднощами.

    Саме тому, на думку Фрідмана, імовірніша стратегія США — не вторгнення, а посилення тиску на режим до моменту, коли він почне руйнуватися зсередини. Вашингтон може обмежувати доступ Куби до ресурсів, тиснути економічно, переслідувати представників режиму юридично та інформаційно підтримувати ідею змін серед самих кубинців.

    Особливу роль у цій стратегії може відігравати Марко Рубіо, який має кубинське походження й традиційно жорстко виступає проти комуністичного режиму на острові. Його звернення до кубинців Фрідман розглядає як сигнал: США не лише тиснуть на керівництво Куби, а й намагаються говорити безпосередньо з населенням.

    Поїздка директора ЦРУ до Гавани, за оцінкою Фрідмана, також могла бути частиною психологічного тиску. Аналітик припускає, що Вашингтон міг хотіти показати кубинській владі: США добре знають структуру режиму, його зв’язки, слабкі місця та діяльність кубинських сил у регіоні. Це могло бути не дипломатичне, а радше розвідувальне й силове послання.

    Фрідман не виключає, що США можуть спробувати повторити частину венесуельського сценарію — не обов’язково через пряме управління країною, а через усунення ворожого керівництва та підтримку більш прийнятного для Вашингтона політичного переходу. Водночас він наголошує, що США навряд чи хочуть самостійно керувати Кубою, оскільки країна перебуває у надзвичайно складному економічному стані.

    На думку аналітика, найважливіше для Вашингтона — не перетворити Кубу на американську територію, а не допустити, щоб острів став базою для ворожої держави або небезпечної транснаціональної мережі. Саме тому Куба для США відрізняється від інших сусідів, зокрема Мексики. Вона є островом, який може перекривати морські шляхи й бути використаним як військовий плацдарм.

    Фрідман проводить паралелі з іншими геополітичними прикладами: Британією та Ірландією, Китаєм і Тайванем. Великі держави завжди особливо чутливо ставляться до островів біля своїх берегів, якщо ті можуть впливати на безпеку морських шляхів або стати базою для противника.

    У підсумку Фрідман вважає, що Трамп може обрати «тиху кампанію» проти Куби: без масштабного вторгнення, але з юридичним, економічним, розвідувальним і політичним тиском. Мета такої кампанії — послабити армію, підірвати стійкість режиму й створити умови, за яких зміни на острові відбудуться зсередини.

    Водночас аналітик визнає, що передбачити дії Трампа складно. Ще кілька місяців тому він був би впевнений, що США не підуть на військовий сценарій. Тепер, на тлі загострення інших міжнародних криз, зокрема навколо Ірану, Фрідман обережніший у прогнозах.

  • Куба закупила сотні ударних дронів і може готувати атаки на США

    Куба закупила сотні ударних дронів і може готувати атаки на США

    Куба опинилася у центрі нового міжнародного скандалу після появи інформації про масштабну закупівлю ударних безпілотників, які потенційно можуть бути використані проти об’єктів Сполучених Штатів. За даними Axios, кубинська влада придбала понад 300 військових дронів та вже обговорювала сценарії їхнього застосування для можливих атак по американській базі у Гуантанамо та місту Кі-Уест, що розташоване приблизно за 150 кілометрів від узбережжя острова.

    Видання посилається на секретні розвідувальні матеріали та джерела у структурах безпеки США. За інформацією американської розвідки, Гавана останніми місяцями активно нарощує співпрацю у військовій сфері з Росія та Іран, які можуть бути постачальниками дронів, комплектуючих і технологій для кубинських силових структур. Окремо зазначається, що навесні кубинська влада зверталася до Москви та Тегерана із запитами на додаткові поставки безпілотників, а також іншого військового обладнання.

    У Вашингтоні ці дані викликали серйозне занепокоєння. Американські чиновники побоюються, що вперше за десятиліття поблизу території США може з’явитися потенційна ударна безпілотна інфраструктура, здатна створювати загрозу військовим об’єктам та цивільній інфраструктурі. Особливу увагу американські спецслужби приділяють саме можливості використання FPV-дронів або баражуючих боєприпасів, які можуть запускатися невеликими групами та складно перехоплюються традиційними системами ППО.

    За словами одного з високопоставлених американських чиновників, якого цитує Axios, у разі підтвердження підготовки атак або розміщення ударних систем поблизу американських баз США можуть розглядати варіант «військового реагування». У Вашингтоні дедалі частіше говорять про те, що Куба перестає бути лише проблемним сусідом і поступово перетворюється на плацдарм для держав, які США вважають своїми стратегічними противниками.

    Ситуація набуває особливого значення через географічне розташування Куби. Відстань між кубинським узбережжям і американським містом Кі-Уест є однією з найменших між США та іншими державами регіону. Саме тому будь-яке розміщення ударних систем на острові автоматично викликає асоціації з періодом Холодної війни та Карибською кризою 1962 року, коли світ опинився на межі ядерного конфлікту через радянські ракети на Кубі.

    На тлі зростання напруги директор ЦРУ Джон Реткліфф здійснив візит на Кубу, де провів закриті переговори з представниками місцевої влади та силових структур. За словами представників американської розвідки, Реткліфф жорстко попередив кубинське керівництво про неприпустимість використання острова як «платформи для просування ворожих інтересів у Західній півкулі». Офіційних деталей переговорів не розголошують, однак джерела американських медіа повідомляють, що США висловили Кубі серйозні претензії через її контакти з Москвою та Тегераном.

    Паралельно американські військові суттєво посилили активність у Карибському регіоні. Поблизу Куби останніми тижнями фіксується збільшення кількості польотів розвідувальної авіації США, включно з літаками радіоелектронної розвідки та безпілотними системами спостереження. Аналітики вважають, що Вашингтон намагається оцінити масштаби військової співпраці Куби з Росією та Іраном, а також перевірити інформацію про можливе розміщення нових систем озброєння на острові.

    Деякі американські експерти вже проводять паралелі між нинішньою ситуацією навколо Куби та розвитком подій у Венесуела, де Росія та Іран протягом останніх років також активно розширювали військово-технічну співпрацю. Крім того, у США побоюються створення неформального альянсу антиамериканськи налаштованих держав у Латинській Америці, який може використовуватися для тиску на Вашингтон у регіоні.

    Водночас сама Куба переживає одну з найглибших економічних криз за останні десятиліття. У Гавана та інших містах країни регулярно відбуваються протести через масштабні відключення електроенергії, дефіцит пального та нестачу продовольства. Через брак нафти в країні суттєво скоротилася робота транспорту, виникли проблеми з функціонуванням лікарень та комунальних служб. У деяких регіонах медичні установи були змушені переносити або скасовувати операції через перебої з електропостачанням.

    Економічна ситуація погіршується також через міжнародний тиск. Після жорсткішої політики адміністрації президента США Дональд Трамп канадська компанія Sherritt International, яка була одним із ключових інвесторів у видобуток нікелю на Кубі, оголосила про згортання діяльності на острові. Це може завдати нового удару по економіці країни, для якої експорт нікелю залишався одним із головних джерел валютних надходжень.

    На цьому фоні американські політики дедалі частіше закликають Білий дім посилити санкції проти Куби та активізувати військову присутність у регіоні. Частина конгресменів вимагає жорсткої відповіді на будь-які спроби Куби співпрацювати з Росією та Іраном у сфері озброєнь, вважаючи це прямою загрозою національній безпеці США.

    Наразі офіційна Гавана не коментувала інформацію про закупівлю ударних дронів та можливі плани їхнього використання. Водночас експерти зазначають, що навіть сам факт появи подібних повідомлень уже значно підвищує напруженість у відносинах між США та Кубою і може призвести до нового витка протистояння у Карибському регіоні.

  • Der Spiegel заявив про нібито обізнаність ЦРУ щодо планів підриву «Північного потоку»

    Der Spiegel заявив про нібито обізнаність ЦРУ щодо планів підриву «Північного потоку»

    Німецький журнал Der Spiegel із посиланням на власні джерела заявив, що Центральне розвідувальне управління США нібито було обізнане з планами України щодо підриву газопроводів «Північний потік». За версією видання, операцією керував тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.

    За даними Der Spiegel, навесні 2022 року в Києві українські фахівці з диверсій зустрілися зі знайомими співробітниками ЦРУ та повідомили їм про намір підірвати газопроводи. Співрозмовник журналу стверджує, що спочатку американські представники нібито позитивно оцінили план і навіть обговорювали технічні деталі його реалізації.

    Під час наступної зустрічі, як пише видання, українська сторона могла скласти враження, що США не заперечують проти реалізації задуму та потенційно можуть сприяти фінансуванню. Втім згодом позиція Вашингтона, за твердженням джерел журналу, змінилася. Американська сторона нібито попередила Київ про неприпустимість здійснення такої операції.

    У ЦРУ назвали інформацію, викладену Der Spiegel, «абсолютно неправдивою». Водночас журнал припускає, що американські агенти могли демонструвати зацікавленість виключно з метою збору розвідувальної інформації. Не виключається також, що дані про обговорення планів могли із затримкою дійти до політичного керівництва США, яке не підтримало ідею.

    У матеріалі також йдеться, що в червні 2022 року інформація про можливу підготовку диверсії стала відома Нідерландам і Німеччині, які попередили Сполучені Штати. Німецька сторона спершу поставилася до цих відомостей скептично, оскільки зазначені терміни вже минули.

    За версією Der Spiegel, представник ЦРУ з київського офісу нібито контактував із представниками Офісу президента України, вимагаючи скасувати операцію. Водночас журнал стверджує, що рішення про проведення диверсії могло бути ухвалене без відома президента Володимира Зеленського.

    Попри застереження, підрив газопроводів усе ж відбувся. Видання також зазначає, що фінансування операції, за його даними, могло забезпечити приватне українське джерело, яке виділило близько 300 тисяч доларів.

    Нагадаємо, раніше в Європі затримали двох громадян України, яких підозрюють у причетності до підриву газопроводу. Українська сторона ці звинувачення заперечує. Офіційних підтверджень версії, оприлюдненої Der Spiegel, наразі немає.

  • В Україні найвищий рівень смертності у світі

    В Україні найвищий рівень смертності у світі

    Згідно зі звітом Центрального розвідувального управління (ЦРУ) США, Україна має найвищий рівень смертності серед країн світу. У 2024 році рівень смертності в Україні сягнув 18,6 смертей на 1000 осіб, що вивело її на перше місце в цьому сумарному рейтингу. Литва та Сербія також потрапили до списку країн з високими показниками смертності, займаючи друге та займаючи місце відповідно, а Росія займає 9-е місце.

    Україна має найвищий рівень смертності у світі. В нашій країні на тисячу осіб припадає 18,6 смертей. Литва та Сербія посідають друге і третє місця відповідно. Про це свідчать дані зі звіту ЦРУ про рівень смертності у світі.

    Згідно зі звітом, рівень смертності в Україні найвищий серед усіх країн світу. Він становить 18,6 смертей на 1000 осіб.

    Друга за смертністю країна – Литва. У неї цей показник – 15,02 смертей на тисячу осіб.

    На третьому місці Сербія, яка має смертність на рівні 14,9.

    Найменший рівень смертності у Катарі – з показником 1,4 смерті на тисячу людей.

    Варто зазначити, що росія у списку на 9 місці. У неї на тисячу осіб припадає 14 смертей.

    ImageImage

  • Залужний, Зеленський і ЦРУ – нові подробиці диверсії на “Північних потоках”

    Залужний, Зеленський і ЦРУ – нові подробиці диверсії на “Північних потоках”

    Останні розслідування і повідомлення світових медіа висвітлили нові деталі навколо інциденту з вибухами на газопроводах “Північний потік”. Зокрема, The Wall Street Journal (WSJ) повідомив про те, що операцію з підриву цих стратегічних трубопроводів організував український військовий керівник Валерій Залужний, що викликало величезний резонанс і спровокувало нові питання про роль ключових гравців у цій справі.

    Операцію з підриву “Північних потоків” підготувала група високопоставлених українських офіцерів і бізнесменів під керівництвом Валерія Залужного. Володимир Зеленський спочатку схвалив план, але пізніше, коли ЦРУ дізналося про це і зажадало скасувати диверсію, він наказав екс-головкому припинити операцію – проте той не послухався його наказу. Таку інформацію наводить The Wall Street Journal, посилаючись на неназвані джерела.

    За словами американських чиновників, з якими поспілкувався WSJ, “ЦРУ попередило офіс Зеленського про необхідність припинити операцію”. Українські джерела, зі свого боку, заявили виданню, що Зеленський дійсно “наказав Залужному припинити її – але генерал проігнорував наказ, а його команда лише підкоригувала первісний план”.

    Видання поспілкувалося з чотирма високопоставленими українськими чиновниками у сфері оборони і безпеки, які або брали участь у змові, або були безпосередньо обізнані про неї. Усі вони заявили, що на той момент Київ вважав газопроводи “своєю законною метою”. Усі розпорядження щодо операції віддавалися в усній формі, щоб не залишати будь-яких доказів.

    За інформацією видання, німецьке слідство тепер зосереджене на Залужному та його помічниках, а отримані результати розслідування можуть серйозно зіпсувати відносини між Києвом і Берліном. Деякі німецькі політичні лідери були готові ігнорувати докази, що вказують на Україну, побоюючись підірвати внутрішню підтримку її військових дій, однак за справу взялася політично незалежна німецька поліція.

    “Атака такого масштабу – достатня причина, щоб задіяти положення НАТО про колективну оборону, але нашу критично важливу інфраструктуру знищила країна, яку ми підтримуємо масовими поставками зброї та мільярдами готівки”, – заявив виданню високопоставлений німецький чиновник, знайомий із перебігом розслідування.

  • Буданов був одним з офіцерів, яких готувало ЦРУ

    Буданов був одним з офіцерів, яких готувало ЦРУ

    Начальник української розвідки, Кирило Буданов, прославився своїми успішними операціями в тилу противника, що спричинило невпинний інтерес з боку американських спецслужб. Його вдала висадка в Криму відображала лише одну з численних мисій, які здійснював цей висококваліфікований оперативник.

    За інформацією газети The New York Times, у 2016 році американські спецслужби розпочали навчання “елітного українського підрозділу” з кодовою назвою 2245. Цей підрозділ виконував завдання, спрямовані на захоплення російських дронів та засобів зв’язку, щоб американські аналітики мали можливість розшифрувати їх інформацію.

    Ці навчальні заходи дали поштовх розвитку нового покоління українських розвідників, які ефективно діяли у різних куточках світу, де була велика присутність російських сил. Кирило Буданов, імовірно, був серед них.

    Дослідження газети The New York Times ґрунтувалися на інтерв’ю з численними дійсними та колишніми чиновниками з України, США та Європи.

    Сам Кирило Буданов, будучи зіркою підрозділу, славився вражаючими операціями в тилу противника і, ймовірно, мав тісні зв’язки з ЦРУ.

    Американські спецслужби продовжували навчати його, навіть після того, як він був поранений під час виконання завдання на Донбасі і потребував реабілітації в Національному військово-медичному центрі Волтера Ріда в Меріленді.

    Нещодавно журналісти The New York Times розповіли про захопливу операцію, під час якої Кирило Буданов разом з іншими бійцями підрозділу висадився в Криму, приховавшись під російськими формами. Після інциденту з російським спецназом, українські військовики змогли відбити атаку, вбивши кількох бойовиків, включаючи сина генерала, та безпечно відступити.

    Ця подія спричинила серйозне напруження у відносинах між Україною та Росією, призводячи до розгортання кризи, яку американська сторона намагалася пом’якшити через дипломатичні контакти між президентами двох країн.

  • “12 таємних баз”. Як ЦРУ допомагає Україні боротися з Путіним – NYT

    “12 таємних баз”. Як ЦРУ допомагає Україні боротися з Путіним – NYT

    Понад 10 років США підтримували таємне розвідувальне партнерство з Україною, яке зараз має вирішальне значення для обох країн у протидії Росії, пише американська The New York Times, опитавши 200 джерел в обох країнах та країнах Європи.

    Видання пише, що за останні вісім років ЦРУ збудувало 12 шпигунських баз вздовж російського кордону, на одній з них побував репортер NYT.

    У підземному бункері у лісі військовослужбовці ЗСУ відстежують російські супутники-шпигуни та підслуховують переговори між командирами російських військ.

    На одному з екранів червона лінія – маршрут безпілотника, що прорвався крізь російську ППО з точки в центральній Україні до цілі в російському Ростові, зазначає журналіст.

    Ця база майже повністю фінансується та частково обладнана ЦРУ. “На 110 відсотків”, – зазначає генерал розвідки Сергій Дворецький в інтерв’ю, яке дає на базі.

    Як пише The New York Times, деталі партнерства між українською та американською розвідками протягом десятиліття були засекречені.

    ЦРУ та інші американські спецслужби надають розвіддані для завдання цільових ракетних ударів, відстежують пересування російських військ і допомагають підтримувати шпигунські мережі.

    А українські розвідслужби, за даними видання, раніше передали спецслужбам США радіоперехоплення, пов’язані з катастрофою МН17 у 2014 році на Донеччині. А також допомагали США у викриттях, пов’язаних із втручанням у тамтешні президентські вибори у 2016 році.

    Приблизно тоді ж, йдеться в статті, ЦРУ почало підготовку елітного українського спецпідрозділу, яке захоплювало російські безпілотники та засоби зв’язку, щоб інженери ЦРУ могли їх реконструювати та зламати системи шифрування.

    За даними NYT, одним з офіцерів цього підрозділу був нинішній керівник ГУР Кирило Буданов.

    ЦРУ також допомогло підготувати українських шпигунів, які діяли всередині Росії, по всій Європі, на Кубі та в інших місцях.

    Офіцери ЦРУ залишалися у віддаленому місці на Західній Україні, коли адміністрація президента США Джо Байдена евакуювала персонал за кілька тижнів до початку масштабного нападу Росії у лютому 2022 року.

    Видання вказує, що зараз ця мережа дуже важлива, оскільки Росія наступає, а Україна все “більше покладається на диверсії й ракетні удари великої дальності, які потребують присутності шпигунів далеко в тилу ворога”.

    Також, за інформацією журналістів, 22 лютого директор ЦРУ Вільям Бернс приїздив до України, щоб запевнити українське керівництво у продовженні співпраці. Цей візит був десятим від початку повномасштабного вторгнення РФ до України.

    “Від самого початку спільний противник — президент Росії Володимир Путін — об’єднав ЦРУ та його українських партнерів. Одержимий ідеєю відтермінувати рух України на Захід, Путін регулярно втручався в політичну систему Києва, особисто підбираючи лідерів, які, на його думку, могли б утримати Україну в орбіті Росії, але щоразу це призводило до зворотних результатів, збираючи протестувальників на вулиці”, — вказує The New York Times.

    Путін

    АВТОР ФОТО,EPA

    Нове покоління шпигунів

    За даними видання, партнерство ЦРУ і ГУР почалося наприкінці лютого 2014 року, коли експрезидент Віктор Янукович втік до Росії.

    Таку співпрацю запропонував Валентин Наливайченко, який тоді очолив СБУ. Водночас правила США забороняли розвідувальним службам надавати Україні будь-яку підтримку, що матиме смертельні наслідки.

    Результатом стало делікатне балансування. ЦРУ мало посилити українські спецслужби, не провокуючи при цьому росіян. Однак червоні лінії не були чітко визначені, що створювало постійну напругу в партнерстві, вказують автори статті.

    NYT пише, що у Києві Наливайченко обрав свого давнього помічника, генерала Кондратюка, керівником контррозвідки, і вони створили новий воєнізований підрозділ, який розгорнули у тилу ворога для операцій і збору розвідувальної інформації, яку не могли надати ЦРУ або МІ-6.

    Цей підрозділ, відомий як П’яте управління, був укомплектований офіцерами, народженими після здобуття Україною незалежності.

    “Вони не мали жодного зв’язку з Росією, – сказав генерал Кондратюк. – Вони навіть не знали, що таке Радянський Союз”.

    Українська розвідка старанно співпрацювала з ЦРУ і поступово стала життєво важливою для американців, пише видання. У 2015 році генерал Кондратюк прийшов на зустріч із заступником начальника ЦРУ і без попередження передав стос надсекретних файлів.

    У цій першій пачці були секрети Північного флоту ВМФ Росії, включно з докладною інформацією про нові конструкції російських атомних підводних човнів. Невдовзі з його кабінету стали регулярно виходити групи працівників ЦРУ з цілими рюкзаками документів, йдеться в статті.

    “Ми зрозуміли, що нам потрібно створити умови для довіри”, – пояснив генерал Кондратюк.

    Того літа літак “Малайзійських авіаліній” рейсу, що летів з Амстердама до Куала-Лумпура, вибухнув у повітрі і впав на сході України, забравши життя майже 300 пасажирів і членів екіпажу. П’яте управління протягом кількох годин після катастрофи перехопило телефонні розмови та надало інші розвідувальні дані, які швидко поклали відповідальність на підтримуваних Росією сепаратистів.

    ЦРУ було вражене і взяло на себе перші серйозні зобов’язання, надавши захищене обладнання для зв’язку і провівши спеціальну підготовку для членів П’ятого управління і двох інших елітних підрозділів.

    Уламки Боїнга MH17

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Уламки Боїнга MH17

    “Українці хотіли риби, а ми, з політичних міркувань, не могли дати їм цю рибу”, – сказав колишній американський чиновник, маючи на увазі розвіддані, які могли б допомогти їм у боротьбі з росіянами. “Але ми були раді навчити їх рибалити і доставити обладнання для риболовлі”.

    Журналісти пишуть, що співпраця з Україною була настільки успішною, що у США думали над тим, щоб створити подібні підрозділи в інших європейських спецслужбах, для протистояння РФ.

    Очільник департаменту ЦРУ, який займається операціями проти РФ, навіть організував таємну зустріч у Нідерландах. Там представники ЦРУ, британської МІ-6, українського ГУР, голландської служби та інших агентств домовилися більше об’єднувати свої розвідувальні дані про Росію.

    Результатом стала таємна коаліція проти Росії, і українці були її важливими учасниками.

    Ukrainian soldier

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

    Однак, якщо республіканці в Конгресі припинять військове фінансування Києва, ЦРУ, можливо, доведеться скоротити витрати, пише NYT.

    Деякі українські офіцери розвідки зараз запитують у своїх американських колег: чи не кине їх ЦРУ. “Це вже сталося в Афганістані, а тепер може статися в Україні”, – сказав один український офіцер.

    Однак недавній візит директора ЦРУ Вільяма Бернса в Україну свідчить про протилежне, вказують автори статті.

    Говорячи про візит Бернса до Києва минулого тижня, представник ЦРУ сказав: “Ми демонстрували чітку відданість Україні протягом багатьох років, і цей візит став ще одним сильним сигналом того, що відданість США триватиме”.

    ЦРУ та ГУР побудували ще дві секретні бази для перехоплення російських повідомлень, і в поєднанні з 12 передовими оперативними базами, які, за словами генерала Кондратюка, все ще функціонують, ГУР зараз збирає більше розвідувальної інформації, ніж будь-коли під час війни – переважно воно ділиться нею з ЦРУ.

    “Таку інформацію не можна отримати ніде – тільки тут і зараз”, – підтвердив генерал Дворецький.