Daypolitico

Позначка: демографічна криза

  • Україна на порозі демографічного колапсу: чисельність населення може скоротитися до 25 мільйонів

    Україна на порозі демографічного колапсу: чисельність населення може скоротитися до 25 мільйонів

    За даними Інституту демографії України, до повномасштабного вторгнення Росії населення країни становило близько 42 мільйонів людей. Нині, за оцінками, ця цифра скоротилася до менше ніж 36 мільйонів, враховуючи кілька мільйонів людей на тимчасово окупованих територіях.

    Reuters повідомляє, що до 2051 року чисельність населення України може зменшитися до 25 мільйонів осіб. Причинами такої тенденції стали бойові дії, високі показники смертності, низька народжуваність та масова еміграція. За майже чотири роки війни сотні тисяч людей загинули або були поранені, а мільйони залишили країну.

    За даними CIA World Factbook за 2024 рік, Україна має одні з найвищих показників смертності та найнижчу народжуваність у світі: на одне новонароджене припадає близько трьох смертей. У всіх регіонах країни смертність перевищує народжуваність.

    Середня тривалість життя українців також зменшилася. У чоловіків вона впала з 65,2 років до 57,3 у 2024 році, у жінок – з 74,4 до 70,9 років.

    Експерти та політики зазначають, що для відновлення економіки, підтримки обороноздатності та соціальної стабільності Україні знадобляться мільйони нових громадян, а питання демографії стає стратегічно важливим для держави.

  • Демографічна криза в Україні: трудові мігранти не поспішають повертатися, а тривалість життя скорочується

    Демографічна криза в Україні: трудові мігранти не поспішають повертатися, а тривалість життя скорочується

    Україна переживає одну з найглибших демографічних криз у своїй історії. Вона почалася задовго до повномасштабної війни, але саме воєнні дії перетворили її на катастрофу національного масштабу. Про це в інтерв’ю розповіла Лідія Ткаченко, провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, кандидатка економічних наук.

    За словами Ткаченко, у найближчій перспективі на масове повернення українських трудових мігрантів розраховувати не варто. Більшість із них облаштувалися за кордоном, інтегрувалися у нові суспільства й не бачать умов для повернення.
    Крім того, Україна не є привабливою для іноземних робітників: рівень життя низький, зарплати не конкурують навіть із найскромнішими європейськими, а економічна стабільність відсутня.

    «Якщо в країну не намагаються потрапити, — це свідчення не сили, а слабкості економіки», — наголошує демографиня. Навіть після війни, за її словами, мігранти, які приїдуть, використовуватимуть Україну радше як “трамплін” для подальшого переїзду в ЄС.

    Проблеми зі смертністю і тривалістю життя — ще одна болюча тема. Якщо у 2020 році середня очікувана тривалість життя в Україні становила 76 років для жінок і 66 — для чоловіків, то у 2024 році цей показник впав до 64 років загалом (57 років для чоловіків, майже 71 — для жінок). Для порівняння: у країнах ЄС чоловіки живуть у середньому 79 років, жінки — 84,5. Найвищий показник у Швеції — понад 82 роки для чоловіків.

    «Україна відставала від Європи на 10 років ще до війни. Тепер цей розрив лише збільшився. Ми втратили не тільки людей, а й роки життя», — підкреслює Ткаченко.

    За оцінками фахівців, дефіцит робочої сили в Україні сягає від 300 тисяч до кількох мільйонів осіб. Проте це не означає, що роботодавці готові підвищувати зарплати чи створювати комфортні умови. «Коли роботодавці скаржаться, що немає робочих, часто за цим стоїть бажання, щоб люди працювали за копійки. Це нагадує феодалізм — якби могли, паспорти б забрали», — каже експертка.

    Водночас в Україні зберігається нерівність в оплаті праці: зарплати у медицині й освіті нижчі, ніж у сільському господарстві чи торгівлі, хоча саме в бюджетних секторах — найвищі вимоги до професійності та навантаження.

    Через мізерні пенсії — у середньому 3–5 тисяч гривень — майже 30% пенсіонерів продовжують працювати. Їх беруть на посади, які не потребують високої кваліфікації, і часто платять менше, ніж іншим працівникам, аргументуючи тим, що в них “є інше джерело доходу”.

    Ткаченко застерігає: така практика може призвести до ще більшого демпінгу зарплат на ринку праці.

    Україна гостро потребує кваліфікованих робітників технічних професій, але більшість молодих людей вважає “нормальною” роботу в офісі чи сфері послуг.
    «Люди відвикли працювати на заводах — це стало екзотикою. Коли набирали машиністів у київський метрополітен, лише одна жінка закінчила курси. Це показово», — зауважує демографиня.

    Велика війна не лише забрала життя сотень тисяч українців, а й виснажила тих, хто залишився. Постійний стрес, емоційна перевтома, невизначеність майбутнього — усе це, за словами Ткаченко, “буде ще довго відображатися западинами у демографічній картині країни”.

    Навіть після завершення бойових дій відновлення демографічного потенціалу України може зайняти десятиліття.

  • Дозвіл на виїзд чоловіків 18–22 років ставить під загрозу майбутнє країни

    Дозвіл на виїзд чоловіків 18–22 років ставить під загрозу майбутнє країни

    Після дозволу Кабміну чоловікам віком 18–22 років безперешкодно перетинати кордон дедалі більше студентів українських вишів почали оформлювати академічні відпустки або переходити на онлайн-навчання, щоб виїхати за кордон. Така тенденція викликає занепокоєння серед демографів і економістів.

    За словами заступника директора Інституту демографії та досліджень імені Михайла Птухи НАН України Олександра Гладуна, це рішення може мати серйозні наслідки. Він наголошує, що покоління хлопців, які народилися у період демографічної кризи, є надзвичайно важливим для майбутнього країни. Якщо вони виїдуть, то значна частина з них навряд чи повернеться.

    Гладун вважає, що молодь могла б робити внесок у перемогу, виконуючи допоміжні роботи в тилу, але не залишаючи країну повністю. Інакше виходить, що одні покоління воюють, а інші взагалі не залучені до спільної боротьби.

    Директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський підкреслює, що серйозного удару по економіці масовий виїзд студентів не завдасть. В Україні близько 700 тисяч чоловіків віком 18–22 років, з яких реально працюють лише 200–300 тисяч. Це становить 2–3% економічно активного населення, яке налічує приблизно 13 мільйонів осіб.

    Основний ризик — нестача кадрів у тих секторах, де молодь традиційно підробляла: роздрібна торгівля, будівництво, логістика, виробництво на простих спеціальностях. Найбільше проблем може виникнути у компаній із зарплатами до 15 000 грн. Водночас співробітники з доходами 35 000–55 000 грн здебільшого залишаються працювати в Україні.

    Таким чином, економічні наслідки відтоку молоді будуть відносно обмеженими, проте демографічні — значно серйознішими. Адже мова йде про покоління, яке має стати фундаментом для відновлення країни після війни.

  • Через війну з України у 2025 році можуть виїхати понад 300 тисяч людей

    Через війну з України у 2025 році можуть виїхати понад 300 тисяч людей

    Відтік населення з України у 2025 році не зупиняється, і темпи цього процесу можуть виявитися навіть більшими, ніж прогнозує Національний банк. У липневому Інфляційному звіті регулятор оцінив можливу кількість тих, хто покине країну цього року, у 200 тисяч осіб. Однак виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський вважає, що реальна цифра може перевищити 300 тисяч.

    За його словами, головною причиною нового витка міграції стало посилення ракетних та дронових атак на великі міста. Росія змістила акцент з енергетичної інфраструктури на об’єкти оборонної промисловості та військові цілі, які нерідко розташовані у густонаселених районах. Це створює безпосередню загрозу для цивільного населення та спонукає родини виїжджати за кордон.

    Юрист практики міжнародної міграції Олександр Федорцов додає, що більшість українців, які нині залишають країну, походять або з окупованих територій, або з регіонів, наближених до лінії фронту. Значну роль відіграють масовані обстріли та використання безпілотників, що підвищує рівень небезпеки у містах. Він переконаний: єдиним дієвим способом вплинути на масштаб виїзду стане завершення війни та створення умов для безпечного проживання.

    Керуючий партнер АО “EvrikaLaw” Андрій Шабельников зазначає, що хоча зупинити міграцію повністю неможливо, держава може зменшити її масштаби, якщо зосередиться на трьох напрямках: підвищенні безпеки, створенні економічних стимулів і розвитку соціальних програм. Це може включати підтримку малого та середнього бізнесу у відносно безпечних регіонах, будівництво доступного житла та відновлення пошкодженої інфраструктури.

    Однак президент Всеукраїнської асоціації з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник налаштований песимістично. Він нагадує, що навіть після 2014 року Україна не змогла вирішити проблему забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом і робочими місцями, а нині, коли економіка втратила майже третину обсягів, очікувати масштабних позитивних змін у короткостроковій перспективі не варто. На його думку, відтік українців триватиме щонайменше до завершення війни.

    Таким чином, 2025 рік може стати черговим піком у хвилі міграції, яка почалася з початком повномасштабної війни, і реальний масштаб від’їзду може виявитися значно більшим за офіційні прогнози.

  • Освітня омбудсменка: “Школярі виїжджають через страх мобілізації з 18 років”

    Освітня омбудсменка: “Школярі виїжджають через страх мобілізації з 18 років”

    Україні необхідно виробити державну політику з повернення біженців, зокрема дітей і молоді. Про це заявила освітня омбудсменка Надія Лещик в інтерв’ю агентству “Укрінформ”, коментуючи тривожну тенденцію виїзду учнів старших класів за кордон.

    За її словами, у країні наразі відсутня чітка статистика щодо виїзду за віком, однак зі шкіл активно зникають як дівчата, так і хлопці. При цьому вчителі й директори повідомляють про поступове зменшення кількості учнів одинадцятих класів, що навчаються очно — частина школярів переходить на дистанційне навчання і виїжджає до інших країн.

    “Що примушує виїжджати? Безпека — це головне. Але ще батьків лякають повідомлення про можливе зниження мобілізаційного віку до 18 років. Це теж впливає на ухвалення рішень”, — зазначила омбудсменка.

    Лещик додає, що, попри складнощі адаптації дітей за кордоном, багато родин не бачать альтернативи виїзду: “Іноді дивишся на дітей за кордоном і бачиш, що вони не завжди можуть там адаптуватися, є проблеми. Їм було б краще тут. Але ми мусимо говорити про те, що змусить їх повернутися”.

    За результатами опитування, яке проводив офіс уповноваженого з прав людини, для повернення українців з-за кордону критичними чинниками є:

    • наявність житла,

    • стабільна робота,

    • родинні зв’язки в Україні,

    • якість освітніх перспектив для дітей.

    На думку Лещик, держава має не лише декларувати прагнення до повернення біженців, а й пропонувати реальні стимули та безпекові гарантії.

  • The Telegraph: дівчата залишають Україну — і це серйозна проблема

    The Telegraph: дівчата залишають Україну — і це серйозна проблема

    Після понад двох років повномасштабної війни дедалі більше українок вирішують покинути країну — не лише тимчасово, а назавжди. Про це йдеться у статті британського видання The Telegraph, яке описує тривожну тенденцію зникнення молоді з України.

    Причини виїзду — постійні обстріли, тривога за майбутнє, невизначеність відновлення країни та пошук кращих можливостей за кордоном. Багато дівчат, які ще до війни навіть не розглядали еміграцію, нині влаштовують життя в Європі, вступають до університетів, починають працювати, будують нові соціальні зв’язки. Лише одиниці повертаються.

    «Серед тих, хто виїхав — найрозумніші, найталановитіші, найперспективніші. Це справжня демографічна бомба уповільненої дії», — зазначає видання. У довгостроковій перспективі це ставить під сумнів не лише процес відновлення України, а й загалом її спроможність розвиватися.

    «Коли почалась війна, люди були сповнені ентузіазму», — каже старшокласниця Софія. «Але минув час, і люди стали пригніченими. Вони думають, що в іншій країні їм буде краще».

    В умовах, коли чоловіки залишаються в країні через обмеження на виїзд, а жінки мають змогу вільно перетинати кордон, спостерігається глибокий дисбаланс. Експерти попереджають: якщо держава не зможе створити умови для повернення молоді — Україна ризикує втратити цілі покоління.

  • МОН готує реформу дитсадків через демографічну кризу

    МОН готує реформу дитсадків через демографічну кризу

    Пандемія, повномасштабна війна та демографічна криза завдали дошкільній освіті в Україні потужного удару. Садочки недоукомплектовані, черги зникли, а в багатьох регіонах постало питання — не відкривати, а навпаки «консервувати» заклади. Про це в інтерв’ю «Освіторія Медіа» розповіла заступниця міністра освіти та науки України з питань дошкільної освіти Анастасія Коновалова.

    За її словами, найбільший виклик сьогодні — не лише в зменшенні кількості дітей, а в тому, що понад 86% малюків з прифронтових регіонів мають затримки в розвитку соціально-емоційного інтелекту. Вони роками були відірвані від колективу, без змоги гратись із ровесниками, а часто — навіть відвідувати дитсадки.

    Ключові навички, які формуються саме через гру і соціальну взаємодію, діти не здобули. І це, каже Коновалова, вже не просто питання підготовки до школи — це питання здоров’я цілої генерації.

    Ситуацію ускладнює неможливість забезпечити безпечні умови для дітей у прифронтових регіонах. У МОН визнають: рекомендацію Ради Європи щодо високої залученості дітей у дошкільну освіту наразі виконати неможливо. Тому держава запускає рішення про створення підземних садочків і мобільних освітніх осередків. Але, як підкреслює чиновниця, ці рішення — тимчасові.

    Парадоксально, але нині показник залучення дітей до дошкільної освіти зріс до 73%. Це, однак, пов’язано не з покращенням доступу, а з демографічним спадом: дітей просто стало менше.

    «До 2023 року на місце в садку треба було ставати в чергу з народження. А сьогодні в Житомирі черг уже немає», — пояснює Коновалова. У маленьких містах та селах ситуація ще гірша — ремонтують укриття, а нових груп набрати вже не можуть.

    Задля збереження мережі закладів, МОН готується до «консервації» дитсадків — з можливістю відновлення у майбутньому. Це болюче слово — «консервація» — нагадує багатьом про 1990-ті, коли заклади освіти зникали назавжди. Але цього разу, каже Коновалова, держава буде дбайливо зберігати матеріально-технічну базу — в очікуванні бебі-буму після перемоги.

    Щоб уникнути закриття, міністерство розширює можливості садочків: відкриватимуть ясла для дітей від трьох місяців, адже економіка також потребує, щоб мами могли вийти на роботу. Розвиватимуться й альтернативні формати: мінісадки, сімейні садки, мобільні групи.

    Сімейний дитсадок — це коли мама виховує декількох дітей у власному будинку, зареєструвавшись як ФОП. Мінісадки — ще компактніші, до п’яти дітей, і можуть функціонувати навіть у квартирах. Важливо, що ці моделі нарешті виходять із тіні і підпадають під державний контроль.

    Великий виклик — забезпечення дошкільною освітою дітей з особливими освітніми потребами. Не кожен садок має фахівців, тому відкриватимуться спеціалізовані заклади. Це відповідає європейським практикам — навіть у Фінляндії є окремі садочки для дітей зі складними діагнозами.

    Центри педагогічного партнерства і центри розвитку дитини також стануть частиною реформи. Вони дозволять батькам обирати гнучкий формат — наприклад, тільки заняття музикою або іноземною мовою, замість повного дня у ЗДО.

    В умовах війни і кризи дошкільна освіта стала не менш важливою за шкільну. І саме цей сектор першим відчує наслідки і демографічної катастрофи, і, хочеться вірити, майбутнього відродження.

  • В Україні залишилося 31,5 млн людей: демографічні втрати через війну – 10 мільйонів

    В Україні залишилося 31,5 млн людей: демографічні втрати через війну – 10 мільйонів

    Чисельність населення України на підконтрольній уряду території наразі становить близько 31,5 мільйона осіб. Водночас демографічні втрати через війну досягли 10 мільйонів, що майже чверть населення країни порівняно з довоєнними показниками.

    Про це під час брифінгу повідомила директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова.

    “За оцінками, які ми робили вже зараз, чисельність населення України на підконтрольній легітимній українській владі території сягає приблизно 31,5 млн. Тобто, безпосередньо демографічні втрати внаслідок війни станом на середину 2024-го року сягають близько 10 мільйонів осіб. Це майже чверть всього населення України до агресії 2014-го року”, – зазначила Лібанова.

    Зокрема, за словами експертки, тих, хто залишив Україну, близько 4,5 мільйона, з яких третина – підлітки до 18 років. Натомість лише 6% становлять особи старше 65 років, що свідчить про значне посилення процесу старіння нації в умовах війни. Демографічні втрати, особливо серед молоді та жінок репродуктивного віку, ставлять під загрозу демографічне зростання та майбутній розвиток країни.

  • В Україні не вистачає тисяч працівників у різних секторах економіки

    В Україні не вистачає тисяч працівників у різних секторах економіки

    В Україні загострюється ситуація з безробіттям, зокрема з недостатньою кількістю кваліфікованих кадрів у різних секторах економіки. За даними Державного центру зайнятості, однією з найбільших проблем є нестача працівників у сфері освіти. На 2024 рік в Україні не вистачало близько 25 тисяч освітян. Це суттєво впливає на якість навчання в країні, а також створює додаткове навантаження на вже працюючих педагогів.

    За словами заступника директора Держцентру зайнятості Станіслава Павленка, основними причинами цієї проблеми є війна, міграція населення та відсутність відповідності кваліфікації шукачів роботи вимогам ринку. До війни жінки складали 55% серед безробітних, але зараз їхня частка зросла до 81%, оскільки багато чоловіків мобілізовані і традиційно чоловічі професії залишаються без належної кількості кадрів.

    Особливо складна ситуація в регіонах, які найбільше постраждали від війни. Через руйнування інфраструктури та вимушене переселення частини населення багато шкіл і дитячих садків залишаються без достатньої кількості персоналу. Зокрема, станом на січень 2025 року в Україні не вистачало 1,5 тисячі освітян, з яких 800 вихователів у дитячих садках.

    Великі проблеми з дефіцитом кадрів також спостерігаються в переробній промисловості та сфері харчування. У 2024 році в переробній промисловості не вистачало 9 тисяч фахівців, а в сфері розміщення та харчування 3 тисячі вакансій залишаються незакритими. Це гальмує розвиток цих галузей, оскільки попит на працівників у готелях, ресторанах та туристичних комплексах залишається стабільно високим.

    Станом на 19 лютого 2025 року на “Єдиному порталі вакансій” було розміщено 217 тисяч пропозицій роботи. Середня заробітна плата у цих вакансіях становила 23 тисячі гривень, що є досить високим показником для українського ринку праці. Однак проблема дефіциту кваліфікованих кадрів залишається, навіть попри досить привабливі умови роботи.

    Експерти прогнозують, що дефіцит кадрів у цих секторах збережеться, тому вирішення цієї проблеми вимагає підтримки держави. Зокрема, необхідно створити умови для перекваліфікації працівників та для повернення трудових мігрантів, що може допомогти закрити наявні вакансії та поліпшити ситуацію на ринку праці.

  • Економічна криза, війна та демографія: чого бояться українці

    Економічна криза, війна та демографія: чого бояться українці

    На початку лютого 2025 року 38% українців вважають, що справи в країні розвиваються у правильному напрямку, тоді як 46% дотримуються протилежної думки. Це показали результати соціологічного опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного 2-6 лютого.

    У порівнянні з першими місяцями повномасштабного вторгнення рівень оптимізму в суспільстві знизився. Якщо в березні 2022 року 68% респондентів вважали, що країна рухається в правильному напрямку, то частка таких людей поступово зменшувалася. Водночас зростала кількість тих, хто вважає розвиток подій неправильним.

    Опитування проводилося методом телефонного інтерв’ю, участь у ньому взяли 1000 українців віком від 18 років.

    Крім оцінки ситуації в країні, КМІС також запитав громадян про їхні головні побоювання.

    • Економічна криза та інфляція хвилюють найбільшу кількість респондентів – 33% та 32% відповідно.
    • Воєнні ризики – посилення обстрілів та подальша окупація територій – турбують 27% та 25% опитаних.
    • Демографічна криза є загрозою для 18% українців, а скорочення підтримки від міжнародних партнерів – для 17%.
    • Повернення відключень електроенергії та теплопостачання непокоїть 16% громадян, а можливість політичної кризи – 14%.

    Ці дані відображають тривожні настрої у суспільстві та виклики, з якими Україна стикається у 2025 році.