Daypolitico

Позначка: демографія

  • Міграція під час війни: скільки українців не повернулися додому

    Міграція під час війни: скільки українців не повернулися додому

    За чотири роки повномасштабної війни з України офіційно виїхали та не повернулися 3,1 мільйона громадян. Про це свідчать дані, сформовані на основі інформації Державної прикордонної служби України.

    Лише за 2025 рік різниця між кількістю виїздів та повернень громадян становила 290,3 тисячі осіб. Це у півтора раза менше, ніж у 2024 році, коли кількість тих, хто виїхав і не повернувся, сягала майже 443 тисяч.

    Упродовж 2025 року Державна прикордонна служба зафіксувала понад 37 мільйонів перетинів державного кордону. Кількість в’їздів і виїздів була майже збалансованою: громадяни та іноземці перетнули кордон на в’їзд близько 18,4 мільйона разів, а на виїзд — 18,7 мільйона разів.

    Переважну більшість перетинів — близько 86% — здійснили саме громадяни України. Загалом у 2025 році українці перетинали кордон у середньому 2,7 мільйона разів на місяць. Для порівняння, у попередні роки цей показник тримався на рівні близько 2,5 мільйона щомісяця.

    Попри зростання загальної кількості поїздок за кордон, показник так званих умовних «неповернень» поступово зменшується. У 2025 році з України виїхали 16,1 мільйона громадян, тоді як повернулися 15,8 мільйона. Різниця і сформувала показник у 290 тисяч осіб, які протягом року не повернулися.

    Загалом із початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації 3,1 мільйона громадян України офіційно залишили підконтрольну територію держави та не повернулися. За наявними даними, близько 72% цього показника припадає на перший рік повномасштабної війни, коли масовий виїзд був пов’язаний із активними бойовими діями, окупацією частини територій та загрозою життю цивільного населення.

  • Народжуваність у Києві за три роки скоротилася на третину

    Народжуваність у Києві за три роки скоротилася на третину

    У 2024 році в Києві зареєстрували 19,7 тисячі новонароджених. Для порівняння, у Львівській області за цей же період народилося 7,9 тисячі дітей, у Дніпропетровській області — 6,9 тисячі.

    Водночас загальна демографічна ситуація в Україні залишається складною. За підсумками минулого року народжуваність у країні зменшилася на 95,3 тисячі дітей, що становить падіння на 35%. У столиці тенденція також негативна: у 2024 році кількість новонароджених у Києві скоротилася майже на 10 тисяч порівняно з 2021 роком, або на 33,5%.

    У КМДА зазначають, що зниження народжуваності почалося ще до повномасштабної війни, а бойові дії та масова міграція населення лише суттєво посилили ці процеси. За словами заступника голови КМДА Валентина Мондриївського, такі демографічні зміни матимуть довгострокові наслідки, зокрема для системи дошкільної освіти.

    За його словами, кількість дітей дошкільного віку поступово зменшуватиметься, тому місту важливо заздалегідь підтримати наявну мережу закладів дошкільної освіти та забезпечити ефективне функціонування дитсадків з урахуванням демографічних прогнозів.

    Статистика підтверджує ці тенденції. За п’ять років — з 2020 до 2024 року — кількість дітей у закладах дошкільної освіти в Україні зменшилася майже на 30%. У Києві скорочення ще глибше і сягає 33%.

    Водночас фактичне відвідування дитсадків свідчить про збереження попиту на дошкільну освіту. Щодня комунальні заклади дошкільної освіти столиці відвідують понад 40 тисяч дітей, що становить близько 60% від кількості офіційно зарахованих. Порівняно з першим роком повномасштабної війни кількість дітей, які щоденно приходять до садочків, зросла приблизно на 10%.

    У КМДА наголошують, що це свідчить про потребу в дошкільній освіті, а також про довіру батьків до рівня безпеки та професійності педагогічних колективів. Попри складні умови воєнного часу, Києву вдалося зберегти наявну мережу дитсадків і відновити роботу закладів, які тривалий час не функціонували.

    У червні 2022 року в очному форматі в столиці відкрилися 35 дитсадків, які відвідували близько 800 дітей. За наступні роки до закладів дошкільної освіти повернулися тисячі вихованців, і нині в дитсадках Києва зареєстровано вже близько 62 тисяч заяв. У червні цього року після реконструкції також відновив роботу один із дитсадків в Оболонському районі.

  • Війна, еміграція та низька народжуваність загрожують майбутньому малих міст

    Війна, еміграція та низька народжуваність загрожують майбутньому малих міст

    Містечко Гоща на Рівненщині з приблизно 5 тисячами жителів наочно демонструє наслідки демографічної кризи в Україні. У сусідньому селі Садове закрилася школа, де колись навчалося понад 200 дітей — зараз там залишилося лише дев’ятеро учнів.

    «Два роки тому ми були змушені закрити цей заклад… Бо там залишилося лише дев’ятеро дітей», — розповів голова селищної ради Гощі Микола Панчук.

    За даними Інституту демографії Національної академії наук України, до початку повномасштабної війни в Україні проживало 42 мільйони людей, а сьогодні — менше 36 мільйонів, включно з мешканцями тимчасово окупованих територій. Прогнози свідчать, що до 2051 року населення країни може скоротитися до 25 мільйонів.

    Причинами зниження чисельності населення є високий рівень смертності, низька народжуваність та еміграція. Середня тривалість життя чоловіків у 2024 році знизилася до 57,3 року, жінок — до 70,9. Молодь та особливо молоді жінки виїжджають за кордон, що поглиблює проблему народжуваності.

    Уряд у 2024 році ухвалив демографічну стратегію до 2040 року. Документ передбачає дефіцит 4,5 мільйона працівників у найближче десятиліття та робить ставку на стримування еміграції, повернення українців із-за кордону, розвиток інфраструктури, покращення житлових умов та можливе залучення іммігрантів. За оптимістичним сценарієм, населення України може зрости до 34 мільйонів до 2040 року, а за поточної динаміки — зменшитися до 29 мільйонів.

    У Гощі кількість першокласників зменшується, а близько 10% випускників шкіл виїжджають за кордон. Пологове відділення місцевої лікарні втратило державне фінансування у 2023 році через низьку кількість пологів. Населення міста тримається завдяки переїзду мешканців із навколишніх сіл, але молоді люди часто відкладають народження дітей через війну та економічну нестабільність.

  • Україна на порозі демографічного колапсу: чисельність населення може скоротитися до 25 мільйонів

    Україна на порозі демографічного колапсу: чисельність населення може скоротитися до 25 мільйонів

    За даними Інституту демографії України, до повномасштабного вторгнення Росії населення країни становило близько 42 мільйонів людей. Нині, за оцінками, ця цифра скоротилася до менше ніж 36 мільйонів, враховуючи кілька мільйонів людей на тимчасово окупованих територіях.

    Reuters повідомляє, що до 2051 року чисельність населення України може зменшитися до 25 мільйонів осіб. Причинами такої тенденції стали бойові дії, високі показники смертності, низька народжуваність та масова еміграція. За майже чотири роки війни сотні тисяч людей загинули або були поранені, а мільйони залишили країну.

    За даними CIA World Factbook за 2024 рік, Україна має одні з найвищих показників смертності та найнижчу народжуваність у світі: на одне новонароджене припадає близько трьох смертей. У всіх регіонах країни смертність перевищує народжуваність.

    Середня тривалість життя українців також зменшилася. У чоловіків вона впала з 65,2 років до 57,3 у 2024 році, у жінок – з 74,4 до 70,9 років.

    Експерти та політики зазначають, що для відновлення економіки, підтримки обороноздатності та соціальної стабільності Україні знадобляться мільйони нових громадян, а питання демографії стає стратегічно важливим для держави.

  • Ставлення до біженців у Європі погіршується, і це вплине на повоєнну міграцію українців

    Ставлення до біженців у Європі погіршується, і це вплине на повоєнну міграцію українців

    Після завершення війни і відкриття кордонів Україна може зіткнутися з новим етапом еміграції — але він виглядатиме не так, як перша хвиля 2022 року. Про це розповіла директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи НАН України Елла Лібанова в інтерв’ю YouTube-каналу «Орестократія».

    За словами Лібанової, жінки, які хотіли виїхати через війну, переважно вже виїхали — разом із дітьми. Ті, хто лишилися зараз в Україні, як правило, не планують еміграцію, ще й тому, що умови перебування українських біженок у ЄС уже не такі комфортні, як у 2022 році: дедалі менше безкоштовного житла, допомога скорочується, ринок праці в багатьох країнах насичений. Це збиває мотивацію для «нової хвилі» від’їзду жінок.

    А от чоловіки можуть поїхати вже після скасування обмежень на виїзд. Лібанова пояснює це дуже прагматично: якщо дружина й діти за два-три роки в Європі встигли влаштуватися — є робота, житло, садок або школа, друзі, зрозумілі правила — а в самого чоловіка в Україні немає до чого повертатися (зруйноване житло, втрачена робота, відсутність сталого доходу), то логіка «я приєднуюся до сім’ї» стає сильною. Тобто ризик другої хвилі міграції після війни стосується насамперед чоловіків призовного віку, які зараз фізично не можуть виїхати, але захочуть возз’єднатися з родиною одразу після відкриття кордонів.

    Це напряму б’є по демографії й ринку праці. Інститут демографії вже давно попереджає: Україні й так бракуватиме робочих рук після війни, а додатковий від’їзд працездатних чоловіків ускладнить відновлення інфраструктури й економіки.

    Паралельно, за межами України, зростає політичний тиск довкола теми українських біженців, особливо чоловіків. У багатьох країнах ЄС суспільне ставлення до українців поступово стало жорсткішим у порівнянні з першим роком повномасштабного вторгнення: допомога більше не сприймається як «безумовний обов’язок», а тема «хай повертаються і воюють» дедалі частіше використовується популістами. Це особливо помітно в Польщі.

    Колишній прем’єр Польщі Лешек Міллер публічно заявив, що «є одна зброя, якою Польща може допомогти Україні» — повернути в Україну українських чоловіків призовного віку, які залишилися в ЄС, і навіть допустити, що польські правоохоронці могли б затримувати таких українців і передавати їх назад. Він стверджує, що «дивно бачити, як мільйони молодих чоловіків не воюють за свою країну». Ці слова вже викликали різку реакцію, зокрема з боку української сторони, яка називає таку риторику провокаційною.

    Тобто маємо дві зустрічні тенденції:
    – усередині України після перемоги може статися цілком раціональний від’їзд частини чоловіків до сімей у ЄС;
    – у самій Європі дедалі голосніше лунають політичні заклики, що ці чоловіки «мають повернутися воювати», а не залишатися за кордоном.

    І це вже не лише емоції, а фактор безпеки й відновлення країни. Бо якщо після війни одночасно відкриваються кордони й частина працездатних чоловіків виїжджає, Україні буде складніше відбудовувати міста, де житло зруйноване, а робочих рук не вистачає. Саме це Лібанова називає ризиком другої міграційної хвилі.

  • Служба зайнятості назвала найпопулярніші професії за віком шукачів

    Служба зайнятості назвала найпопулярніші професії за віком шукачів

    Держслужба зайнятості оприлюднила аналітику за 2025 рік: попит роботодавців зосереджений на молодих кадрах, однак серед офіційно зареєстрованих шукачів переважають люди середнього та старшого віку.

    За структурою звернень частка підлітків і молоді 15–19 років становить близько 2,5%, 20–24 роки — 6%, 25–29 — 6,4%. Найбільші групи — 45–49 і 50–54 років (по 14%), а також 55+ (20%). Тобто людей 55+ удесятеро більше, ніж тих, кому до 20. У службі пояснюють дисбаланс тим, що значна частина студентів працевлаштовується ще під час навчання (стажування в ІТ, агросекторі, банках, енергетиці, промисловості), частина молоді працює неофіційно (сільське господарство, торгівля, будівництво), а також впливає гендерна структура: серед зареєстрованих до 25 років чоловіків близько 40%, у 25–55 років — уже близько 25%, у старших групах співвідношення 64% жінок проти 36% чоловіків.

    Професійні інтереси різняться за віком. Підлітки частіше придивляються до продавців, перукарів, трактористів; у 20–24 роки популярні вчителі, адміністратори, касири та підсобні робітники; у 25–29 — кухарі, касири, медсестри. У 30–34 роки домінують вакансії водіїв, бухгалтерів і продавців; у 35–39 — економісти, держслужбовці, менеджери; у 40–44 — бухгалтерія, швейне виробництво, клінінг. Для 45–49 характерні охорона й сервіс; у 50–54 — водії, кухарі, вчителі, прибиральники; у 55+ — охоронці, сторожі, оператори котелень і машиністи.

    Ринок праці поступово «старішає» — усе більше людей старшого віку активно шукають роботу, тоді як молодь частіше вже працює (офіційно або неформально) й менше звертається по допомогу до центрів зайнятості. Це створює парадокс: компанії хочуть молодих, але в реєстрах шукачів переважають досвідчені кадри.

  • Україні доведеться відкрити ринок праці для мігрантів з Азії

    Україні доведеться відкрити ринок праці для мігрантів з Азії

    В українському політичному дискурсі зростає консенсус: демографічна яма і повоєнна відбудова штовхають країну до керованої трудової міграції. Ексміністр Дмитро Кулеба визнає, що «можливо, доведеться відкривати країну для Бангладешу, Непалу, Індії, Філіппін, В’єтнаму». Президент KSE і радник ОП Тимофій Мілованов говорить про критичний дефіцит кадрів і попереджає: імпорт працівників рахується не «десятками тисяч, а мільйонами». Експерти, опитані порталом «Коментарі», пояснюють, як це позначиться на економіці, поверненні українців і суспільній напрузі.

    Україна входить у фазу, коли відбудова потребуватиме масових рук — від будівництва ГЕС, портів і аеропортів до модернізації залізниці. Політексперт Володимир Цибулько вважає, що запит вимірюватиметься мільйонами позицій: іноземні підрядники (зокрема європейські і турецькі) привозитимуть команди разом із технікою; внутрішній ринок всотуватиме додаткових працівників у будкомплексі. На його думку, інтеграція не стане шоком: наявні спільноти вже приймають українські «правила гри», створюють релігійні інфраструктури без антидержавних жестів і вчать мову.

    Політолог Володимир Фесенко закликає зменшити градус драматизації. Демографічна криза — факт, але дефіцит буде точковим, за регіонами й спеціальностями. Ключовий брак — інженери, висококваліфіковані технічні кадри, зварювальники та сезонні працівники в агросекторі. Імпорт фахівців слід налаштовувати адресно, під проєкти і з урахуванням кваліфікацій. Частину проблем вирішуватимуть самі компанії: як і нині на інфраструктурних об’єктах, генпідрядники заводитимуть власний персонал. Водночас очікується маятник міграції українців: після відкриття кордонів чимало людей поїдуть, але частина — повернеться, зіткнувшись із реальністю ринків праці за кордоном.

    Окремий чинник — технології. За оцінкою Фесенка, протягом 5–10 років автоматизація та ШІ скоротять потребу у низці масових професій (зокрема у перевезеннях), перерозподіляючи попит із «людських рук» на «розумні» системи. Це ще більше підштовхне державу до таргетованої, а не «валової» імміграційної політики.

    Соціальний вимір не менш важливий за економічний. Із ростом міграції неминуче підніматимуться антимігрантські настрої, особливо в консервативніших регіонах. Уже нині мовні тертя між місцевими та переселенцями показують, наскільки делікатно доведеться вибудовувати політику інтеграції. Рецепт — прозорі правила допуску, вимоги до мови й дотримання закону, розселення без «гетто», інвестиції в освіту і професійне навчання, а також чесна комунікація, чому країні потрібні саме ці працівники й на який термін.

    Найближче десятиліття визначить комбінація трьох речей: керована імміграція під конкретні проєкти, масова перекваліфікація українців і швидка автоматизація секторів. Без перших двох складно втримати темп відбудови; без третьої — залишимося неконкурентними. Від того, як держава поєднає ці вектори, залежатимуть і економіка, і баланс української ідентичності у новій, більш відкритій Україні.

  • Україна після війни може потребувати 10 мільйонів трудових мігрантів, – ексміністр економіки Милованов

    Україна після війни може потребувати 10 мільйонів трудових мігрантів, – ексміністр економіки Милованов

    Ексміністр економіки Тимофій Милованов заявив, що після завершення війни Україна може зіткнутися з гострим дефіцитом робочої сили. За його словами, для стабілізації та розвитку економіки країні доведеться залучити близько 10 мільйонів трудових мігрантів.

    На запитання журналіста про те, скільки саме працівників потрібно буде імпортувати, аби досягти економічного зростання, Милованов відповів однозначно: «Мільйонів десять. Готуйтеся до нової України».

    Причина — стрімке старіння населення та значне скорочення економічно активного населення. В Україні вже зараз спостерігається критичне співвідношення між тими, хто працює, і тими, хто перебуває на пенсії. Війна лише посилила цю проблему — значна частина людей виїхала за кордон, інші загинули або втратили працездатність.

    Милованов наголошує: якщо українці не змінять підходи до праці, продуктивності та освіти, країна буде змушена масово імпортувати працівників — не десятками тисяч, а мільйонами. Передусім це стосуватиметься робітничих спеціальностей — будівельників, механіків, виробничих працівників.

    Такий прогноз викликає дискусії: чи готова українська держава до інтеграції великої кількості іноземних працівників? Чи існує стратегія міграційної політики? Якими будуть соціальні наслідки?

    Однак очевидно одне — демографічна криза стає однією з ключових загроз післявоєнного відновлення. І вже зараз Україна має обирати між масовим поверненням своїх громадян та залученням іноземців.

  • До 2041 року населення України може скоротитися до 29 мільйонів

    До 2041 року населення України може скоротитися до 29 мільйонів

    Повномасштабна війна докорінно змінила демографічну ситуацію в Україні. За даними Frontliner, за два з половиною роки населення скоротилося щонайменше на 10 мільйонів. Це результат масової міграції, високої смертності, різкого падіння народжуваності та старіння суспільства.

    На початку 2022 року в Україні проживало понад 40 мільйонів осіб (без урахування Криму). Станом на середину 2024-го залишилося близько 35,8 мільйона, з яких 31,1 мільйона – на підконтрольній уряду території.

    Масова міграція

    Головною причиною скорочення стала еміграція. За кордоном нині перебуває близько 5 мільйонів українців, переважно у країнах ЄС. Найбільше – у Польщі, Німеччині, Чехії, Італії та Іспанії. Чим довше триває війна, тим менше шансів на повернення, особливо для чоловіків призовного віку.

    Східні та південні регіони України суттєво спорожніли. З Донеччини, Луганщини, Херсонщини, Запоріжжя та Харківщини виїхали мільйони. Захід і центр країни прийняли багато переселенців, але й там спостерігається відтік людей за кордон.

    Втрати та смертність

    Офіційної статистики про загиблих немає, але йдеться про десятки тисяч військових і тисячі цивільних жертв. Додатково зросла загальна смертність – через ослаблення медичної системи, стрес і загострення хронічних хвороб.

    Народжуваність на історичному мінімумі

    У 2023 році в Україні народилося близько 180 тисяч дітей – це найнижчий показник за всю сучасну історію. Серед головних причин – небезпека війни, економічні проблеми та невпевненість у завтрашньому дні.

    Нині лише 15% населення становлять діти, тоді як 27% – люди віком 60+. Україна швидко старіє, і нові покоління стають дедалі менш численними.

    Чи зупинить тенденцію демографічна стратегія?

    Наприкінці 2024 року уряд ухвалив Стратегію демографічного розвитку до 2040 року та план дій на 2024–2027 роки. Однак помітних результатів поки немає. За прогнозами, до 2041 року населення країни може скоротитися до 29 мільйонів.

    Втім, можливий і зворотний сценарій – поступове відновлення, але лише за умови припинення війни, відновлення економіки та реалізації масштабних програм відбудови.

  • У першому півріччі 2025 року 250 тисяч українців залишили Україну

    У першому півріччі 2025 року 250 тисяч українців залишили Україну

    За перше півріччя 2025 року українці здійснили понад 14 мільйонів перетинів державного кордону. Такі дані оприлюднила платформа Opendatabot з посиланням на Державну прикордонну службу. Загальна кількість перетинів – 16,47 мільйона, з яких 85% припадає саме на громадян України.

    Найбільш помітна тенденція – зниження кількості тих, хто виїхав з країни і не повернувся. За шість місяців 2025 року таких громадян нарахували 250 тисяч. Це на 1,6 раза менше, ніж у аналогічному періоді 2024 року, коли різниця між виїздами і поверненнями становила 404 тисячі осіб.

    За офіційними даними, з січня по червень 2025 року з України виїхали 7,17 мільйона осіб, а повернулися – 6,92 мільйона. Таким чином, поточне сальдо становить 250 тисяч на користь виїзду.

    Загальна кількість перетинів кордону зросла на 4% у порівнянні з першим півріччям 2024 року. Середньомісячний показник становить 2,35 мільйона перетинів. Найменше руху зафіксовано в лютому – 1,78 мільйона, а найбільше – в червні, коли зафіксували 3,13 мільйона перетинів. Саме літні місяці традиційно є піковими для міграційної активності, на них припадає близько третини всіх річних виїздів та повернень.

    Варто зауважити, що йдеться лише про офіційні перетини. Нелегальні способи залишити країну, зокрема перехід через гірські стежки чи виїзд через тимчасово окуповані території, статистично не фіксуються.

    Загалом з початку повномасштабного вторгнення понад 3 мільйони українців виїхали з країни і досі не повернулися.