Daypolitico

Позначка: демократи

  • Голосування за «пекельні санкції» проти РФ під загрозою

    Голосування за «пекельні санкції» проти РФ під загрозою

    Розгляд законопроєкту про так звані «пекельні санкції» проти Росії, автором якого був покійний сенатор Ліндсі Грем, може затриматися через суперечки між демократами та республіканцями у Конгресі США. Причиною стало питання щодо обсягу повноважень президента Дональда Трампа у сфері запровадження торговельних обмежень. Про це повідомляє The New York Times.

    За інформацією видання, головним предметом дискусії є положення законопроєкту, яке надає президенту США право, але не зобов’язує його, запроваджувати 100-відсоткові мита проти країн, які закуповують значні обсяги російської нафти та інших енергоносіїв. Документ також передбачає можливість для глави держави на власний розсуд скасовувати такі мита.

    Як зазначає The New York Times, демократи вже тривалий час виступають проти розширення дискреційних повноважень президента у сфері торгівлі. Вони вважають, що подібні механізми посилюють вплив Білого дому на шкоду ролі Конгресу. Водночас республіканці наполягають, що така гнучкість необхідна для ефективного посилення економічного тиску на Росію.

    Представники Республіканської партії також попередили, що Дональд Трамп може накласти вето на будь-який законопроєкт, який суттєво обмежуватиме його можливості самостійно ухвалювати рішення щодо митної політики.

    Позиція демократів останнім часом стала ще жорсткішою на тлі активного використання адміністрацією Трампа тарифної політики. Законодавці не хочуть надавати президенту додаткові торговельні інструменти, вважаючи, що він і без того надмірно розширює власні повноваження та втручається у сферу компетенції Конгресу.

    Саме через ці розбіжності строки ухвалення законопроєкту можуть бути переглянуті, хоча ще напередодні видання Axios повідомляло, що голосування може відбутися вже наступного тижня. Зокрема, розгляд документа очікувався у вівторок, 28 липня, у день похорону Ліндсі Грема.

    Варто зазначити, що після смерті сенатора підтримка законопроєкту серед американських законодавців лише зросла. За останніми даними, документ уже має 60 співавторів, що свідчить про значний рівень підтримки ідеї посилення санкційного тиску на Росію. Однак політичні суперечки щодо повноважень президента можуть відтермінувати його остаточний розгляд і голосування.

  • Навіть свої не підтримали: Сенат обмежив право Трампа атакувати Іран

    Навіть свої не підтримали: Сенат обмежив право Трампа атакувати Іран

    Сенат США ухвалив резолюцію, яка суттєво обмежує можливості президента Дональда Трампа одноосібно ухвалювати рішення щодо продовження або відновлення військових дій проти Ірану. Голосування завершилося з мінімальною перевагою прихильників документа — 50 сенаторів підтримали резолюцію, тоді як 48 виступили проти. Рішення стало однією з найгучніших політичних подій у Вашингтоні останніх місяців і продемонструвало зростання занепокоєння навіть серед частини республіканців щодо повноважень Білого дому у питаннях війни та миру.

    Документ, який просували переважно демократи, вимагає, щоб будь-які подальші військові операції США проти Ірану отримували попереднє схвалення Конгресу. Автором ініціативи став сенатор від штату Вірджинія Тім Кейн, який протягом багатьох років послідовно виступає за посилення ролі законодавчої влади у питаннях застосування американських збройних сил за кордоном. За словами Кейна, рішення про початок чи продовження війни не повинні залишатися виключно в руках президента, незалежно від того, хто саме перебуває у Білому домі.

    Голосування стало особливо показовим через те, що до демократів приєдналися четверо сенаторів-республіканців — Rand Paul, Susan Collins, Lisa Murkowski та Bill Cassidy. Водночас один демократ — John Fetterman — проголосував проти резолюції. Саме така конфігурація голосів забезпечила ухвалення документа.

    Резолюція була прийнята після кількох місяців гострих суперечок навколо американської участі у конфлікті з Іраном. Частина законодавців переконана, що адміністрація Трампа розширила масштаби військових дій без достатніх консультацій із Конгресом. Критики президента наголошують, що Конституція США надає право оголошувати війну саме законодавчій гілці влади, тоді як президент є головнокомандувачем і може діяти лише в межах наданих йому повноважень.

    Водночас юридичне значення резолюції залишається предметом дискусій. Документ ухвалено у формі так званої узгодженої резолюції Конгресу. Він не потребує підпису президента та не має статусу повноцінного закону. Однак його прихильники наголошують, що резолюція є офіційною позицією обох палат Конгресу щодо необхідності контролю за військовими операціями. Опоненти ж стверджують, що документ має переважно символічний характер і не здатний безпосередньо заблокувати дії президента.

    Важливим є і те, що Сенат підтримав резолюцію після того, як аналогічне рішення раніше схвалила Палата представників США. Таким чином, вперше з моменту ухвалення Закону про військові повноваження 1973 року обидві палати Конгресу висловилися за припинення або обмеження військових дій президента без окремого дозволу законодавців. Експерти називають це історичним прецедентом у сучасній американській політиці.

    У Білому домі на рішення Сенату відреагували стримано, але критично. Представники адміністрації заявили, що голосування не матиме практичних наслідків, оскільки активна фаза бойових дій уже завершилася після досягнення режиму припинення вогню. Там також наголосили, що американські війська наразі не ведуть масштабних бойових операцій проти Ірану, а тому немає потреби говорити про їхнє виведення.

    Сам Дональд Трамп відреагував значно жорсткіше. Президент назвав рішення Сенату «невчасним і безглуздим», заявивши, що воно ускладнює переговорний процес із Тегераном. За його словами, такі кроки можуть бути сприйняті Іраном як ознака внутрішньополітичної слабкості США. Трамп також розкритикував республіканців, які підтримали резолюцію, звинувативши їх у підриві позицій американської адміністрації під час дипломатичних переговорів.

    Політичні аналітики звертають увагу, що голосування стало серйозним сигналом для президента. Хоча республіканці зберігають значний вплив у Конгресі, частина партійців дедалі частіше демонструє готовність дистанціюватися від зовнішньополітичних рішень Трампа. Особливо це стосується конфлікту з Іраном, який викликає неоднозначну реакцію серед американських виборців. За даними опитувань, значна частина громадян США не вважає війну з Іраном такою, що відповідає національним інтересам країни.

    Окрему увагу законодавці приділяють перспективам майбутніх домовленостей між Вашингтоном і Тегераном. Частина сенаторів переконана, що навіть якщо нинішнє припинення вогню збережеться, Конгрес повинен зафіксувати свою роль у прийнятті рішень щодо можливого відновлення бойових дій. Саме на цьому наголошував Тім Кейн, який заявив, що будь-які майбутні військові операції мають отримувати чітке схвалення народних обранців.

    Хоча ухвалена резолюція навряд чи негайно змінить американську політику щодо Ірану, вона стала потужним політичним попередженням для Дональда Трампа. Сенат продемонстрував готовність активніше втручатися у питання використання військової сили та нагадати президенту про конституційні повноваження Конгресу. У Вашингтоні вже називають це голосування одним із найболючіших політичних ударів по зовнішньополітичному курсу Трампа у 2026 році.

  • Конгрес кинув виклик Трампу: президента можуть позбавити ключового права у війні з Іраном

    Конгрес кинув виклик Трампу: президента можуть позбавити ключового права у війні з Іраном

    Президент США Дональд Трамп різко відреагував на рішення Палати представників, яка підтримала резолюцію про обмеження його повноважень щодо ведення війни проти Ірану. Американський лідер звинуватив демократів у спробі позбавити його політичної перемоги, а республіканців, які підтримали документ, назвав людьми, яким має бути соромно за свої дії.

    Гучна заява пролунала після того, як Палата представників США несподівано схвалила резолюцію про військові повноваження президента щодо Ірану. Документ був ухвалений мінімальною більшістю голосів — 215 проти 208. При цьому разом із демократами за резолюцію проголосували четверо представників Республіканської партії, що стало рідкісним випадком відкритого спротиву політиці Трампа всередині його власної політичної сили.

    У своєму дописі в Truth Social Трамп назвав голосування «безглуздим» і заявив, що воно відбулося саме тоді, коли його адміністрація перебувала на фінальному етапі переговорів щодо можливого врегулювання конфлікту з Іраном. Президент переконаний, що демократи діють не в інтересах країни, а виключно через політичну неприязнь до нього.

    За словами Трампа, його опоненти готові допустити поразку Сполучених Штатів, аби лише не дозволити йому здобути чергову політичну перемогу. Окремо глава Білого дому розкритикував чотирьох республіканців, які підтримали резолюцію, звинувативши їх у бажанні привернути до себе увагу.

    Рішення Палати представників стало черговим етапом масштабного політичного протистояння навколо війни з Іраном, яка триває вже понад три місяці. Згідно із Законом про військові повноваження 1973 року, президент США повинен отримати згоду Конгресу на продовження бойових дій, якщо вони тривають понад визначений термін без офіційного оголошення війни. Саме на цю норму посилаються автори резолюції.

    Документ вимагає від президента або отримати схвалення Конгресу для подальших військових операцій проти Ірану, або розпочати виведення американських сил із зони конфлікту. Хоча резолюція наразі має переважно політичний і символічний характер, вона демонструє зростання невдоволення війною серед американських законодавців.

    Особливо показовим стало те, що ще наприкінці травня керівництво Палати представників відкладало голосування через побоювання, що документ може отримати достатню підтримку. Проте після повернення конгресменів до роботи резолюція все ж була винесена на голосування і пройшла.

    Напруження навколо іранського питання наростає також у Сенаті. У травні верхня палата Конгресу вже підтримала просування аналогічної резолюції, яку схвалили не лише демократи, а й частина республіканців. Це стало одним із найсерйозніших проявів внутрішньопартійної опозиції Трампу з початку його другого президентського терміну.

    Війна з Іраном залишається однією з найгостріших тем американської політики. Конфлікт розпочався на початку 2026 року та спричинив серйозні наслідки для світової економіки. Через загрозу судноплавству в Ормузькій протоці суттєво зросли ціни на нафту та паливо, що безпосередньо вплинуло на американських споживачів. Саме економічний фактор дедалі частіше називають однією з причин падіння підтримки війни серед населення США.

    Опитування громадської думки свідчать, що більшість американців скептично оцінює рішення адміністрації Трампа щодо початку військової кампанії проти Ірану. За даними американських медіа, близько 60% громадян не підтримують продовження конфлікту, а значна частина виборців вважає, що Білий дім має активніше шукати дипломатичне врегулювання.

    Попри це Трамп продовжує наполягати, що саме його політика дозволить досягти миру. Президент неодноразово заявляв, що переговори з Тегераном тривають і можуть завершитися успішно вже найближчим часом. Саме тому він назвав голосування Конгресу ударом по переговорному процесу та сигналом для Ірану про можливе послаблення позицій Вашингтона.

    Тепер резолюція має пройти подальший розгляд у Сенаті. Навіть якщо вона отримає підтримку обох палат, її подальша юридична доля залишається невизначеною. Водночас політичний ефект уже очевидний: вперше за довгий час частина республіканців відкрито виступила проти позиції президента у питаннях війни та національної безпеки.

    Для Дональда Трампа це голосування стало не лише ударом по зовнішньополітичній стратегії, а й серйозним сигналом про те, що підтримка його курсу в Конгресі вже не є безумовною. На тлі триваючої війни, зростання цін на енергоносії та наближення нових виборчих кампаній іранське питання ризикує перетворитися на одну з головних політичних проблем для чинної адміністрації США.

  • Байден подав до суду на Мінʼюст США через 70 годин аудіозаписів із приватних інтерв’ю

    Байден подав до суду на Мінʼюст США через 70 годин аудіозаписів із приватних інтерв’ю

    Колишній президент США Джо Байден подав позов проти Міністерства юстиції США, намагаючись заблокувати публікацію аудіозаписів своїх автобіографічних інтерв’ю, які стали частиною розслідування щодо зберігання секретних документів.

    Про це повідомляє CBS News.

    Йдеться про приблизно 70 годин аудіофайлів та стенограм розмов Байдена з письменником Марком Звонітцером, записаних у 2016–2017 роках під час роботи над автобіографічними матеріалами.

    Саме ці записи пізніше використав спеціальний прокурор Роберт Гер у межах розслідування щодо неналежного зберігання секретних документів після завершення віцепрезидентства Байдена.

    Позов було подано 26 травня. Байден та його адвокати вимагають заборонити оприлюднення записів, стверджуючи, що вони не підпадають під дію американського Закону про свободу інформації.

    Юристи експрезидента наголошують, що інтерв’ю мають приватний характер і містять особисті розмови, які не стосуються виконання державних функцій.

    У позові також зазначено, що Байден ще у 2024 році заявляв про свої права власності на ці матеріали, коли республіканці у Палаті представників намагалися отримати доступ до записів.

    Скандал навколо аудіофайлів виник після публікації звіту спецпрокурора Роберта Гера, який розслідував виявлення секретних документів у приватному офісі Байдена та його будинку в Делавері.

    Хоча прокурор не рекомендував висувати кримінальні обвинувачення проти Байдена, звіт спричинив гучний політичний резонанс через формулювання про нібито «погану пам’ять» президента.

    У документі зазначалося, що під час допитів Байден не завжди міг пригадати точні дати або окремі події зі свого життя та політичної кар’єри.

    Після цього республіканці почали вимагати повного оприлюднення аудіозаписів, стверджуючи, що американці мають право почути реальний стан Байдена під час розмов зі слідчими.

    Демократи та адвокати експрезидента у відповідь заявили, що йдеться про спробу політичного тиску та використання приватних матеріалів для дискредитації Байдена.

    За інформацією CBS News, Міністерство юстиції поки офіційно не прокоментувало новий позов.

    Справу можуть розглядати одразу в кількох юридичних площинах — як у контексті доступу до державної інформації, так і щодо авторських та майнових прав на записи.

    Юридичні експерти зазначають, що рішення суду може створити важливий прецедент для майбутніх президентських розслідувань і визначити межі між суспільним інтересом та правом на приватність колишніх глав держави.

    Ситуація також має політичний підтекст на тлі майбутніх виборчих кампаній у США та посилення боротьби між демократами й республіканцями.

    Республіканська партія вже тривалий час використовує тему віку та стану здоров’я Байдена як один із головних аргументів у політичній боротьбі.

    Водночас сам Байден раніше неодноразово заявляв, що розслідування щодо документів не довело жодного умисного порушення з його боку.

  • Рейтинг Трампа падає: 62% американців не схвалюють його курс

    Рейтинг Трампа падає: 62% американців не схвалюють його курс

  • Трамп знову атакує Байдена через Україну: чому цифра $350 млрд стала новою політичною зброєю у США

    Трамп знову атакує Байдена через Україну: чому цифра $350 млрд стала новою політичною зброєю у США

    Президент США Дональд Трамп вкотре різко розкритикував свого попередника Джо Байдена за політику військової підтримки України, заявивши, що попередня адміністрація нібито передала Києву озброєння на суму близько 350 мільярдів доларів без належної компенсації. Ці слова прозвучали під час спілкування з журналістами біля Білого дому, відео якого поширили американські медіа, зокрема CBS News.

    Виступ Трампа став черговим епізодом у серії політичних заяв, які демонструють принципово інший підхід нинішньої адміністрації США до міжнародної допомоги, зокрема у контексті війни Росії проти України. Президент США наголосив, що більше не підтримує практику безкоштовного надання військової допомоги союзникам і вважає, що така політика шкодить національним інтересам країни.

    За словами Трампа, адміністрація Байдена діяла «нерозумно», передаючи значні обсяги військових ресурсів без отримання фінансової компенсації. Він також підкреслив, що його команда змінила підхід: відтепер союзники повинні оплачувати американську зброю та оборонні послуги.

    Водночас ця риторика викликає дискусії серед експертів, адже офіційні дані щодо обсягів допомоги Україні значно відрізняються від озвучених цифр. Згідно з відкритими звітами уряду США та Конгресу, загальний обсяг підтримки України з 2022 року включає не лише військову, а й фінансову, гуманітарну допомогу та кошти на відновлення, і його оцінки суттєво нижчі за заявлені Трампом 350 мільярдів доларів. Аналітики наголошують, що частина цих коштів фактично витрачається всередині США — на виробництво озброєння, підтримку оборонної промисловості та модернізацію армії.

    Однак політичне значення заяви Трампа виходить далеко за межі точності цифр. Вона відображає глибший конфлікт у американській політиці щодо ролі США у світі та підтримки союзників. Республіканська частина політикуму дедалі частіше виступає за скорочення безоплатної допомоги іншим країнам і переорієнтацію ресурсів на внутрішні потреби.

    Заяви Трампа пролунали на тлі загострення міжнародної ситуації, зокрема через конфлікт на Близькому Сході та зростання напруженості навколо Ірану. У цьому контексті президент США також прокоментував стан американських військових запасів, запевнивши, що країна не відчуває дефіциту озброєння, попри активне використання ресурсів у різних регіонах світу.

    «У нас більше зброї, ніж будь-коли», — заявив він, намагаючись розвіяти побоювання щодо можливого виснаження арсеналів. Ця теза важлива з огляду на дискусії в Конгресі США щодо подальшого фінансування оборонних програм і підтримки союзників.

    Окрему увагу Трамп приділив Європейському Союзу, який він навів як приклад «правильного» підходу. За його словами, європейські країни нині оплачують американські оборонні послуги, тоді як попередня адміністрація не вимагала подібної компенсації від України. Така позиція вписується в загальну стратегію Трампа, спрямовану на перерозподіл фінансового навантаження між США та їхніми партнерами.

    Експерти відзначають, що подібна риторика може вплинути на подальший формат підтримки України. Якщо раніше допомога надавалася переважно у вигляді грантів і безповоротних пакетів, то нині дедалі частіше обговорюються варіанти кредитування, спільних програм або комерційних контрактів.

    Для України це означає потенційну зміну умов співпраці зі США. З одного боку, підтримка може зберегтися, але з іншого — вона може стати більш прагматичною та прив’язаною до економічних інтересів обох сторін.

    Політичний контекст також відіграє ключову роль. Заяви Трампа активно використовуються у внутрішній політичній боротьбі в США, де тема допомоги Україні стала одним із маркерів розбіжностей між партіями. Демократи традиційно виступають за продовження підтримки, тоді як частина республіканців закликає до її перегляду.

    Водночас міжнародні партнери США уважно стежать за цією дискусією. Для європейських країн важливо розуміти, чи збережеться стратегічна роль США як гаранта безпеки, чи ж Вашингтон поступово переходитиме до більш ізоляціоністської політики.

    Загалом заява Трампа є частиною ширшого тренду, який свідчить про трансформацію глобальної політики. Питання фінансування безпеки, розподілу витрат і ролі міжнародних союзів стають дедалі більш актуальними на тлі нових геополітичних викликів.

    Для України ця ситуація створює як ризики, так і можливості. З одного боку, зміна підходів у США може ускладнити отримання допомоги, з іншого — стимулює пошук нових форматів співпраці та зміцнення власної оборонної спроможності.

    У підсумку, критика Байдена з боку Трампа є не лише політичним жестом, а й сигналом про можливі зміни у світовій системі безпеки, де економічна доцільність і прагматизм дедалі більше визначатимуть характер міжнародних відносин.

  • Сенат США відхилив спробу обмежити військові повноваження Трампа щодо Ірану

    Сенат США відхилив спробу обмежити військові повноваження Трампа щодо Ірану

    Сенат США відхилив резолюцію, яка мала обмежити повноваження президента Дональд Трамп щодо ведення військових дій проти Іран без прямого дозволу Конгресу. Голосування завершилося з результатом 52 голоси «проти» та 47 «за», що стало черговою невдалою спробою законодавців посилити контроль над рішеннями виконавчої влади у сфері національної безпеки. Ініціатива була запропонована сенаторкою-демократкою Теммі Дакворт і передбачала, що президент має припинити участь американських військ у конфлікті, якщо вона не санкціонована офіційним оголошенням війни або спеціальним дозволом Конгресу.

    Голосування продемонструвало чіткий партійний розкол: більшість республіканців підтримали позицію Білого дому і виступили проти обмежень, тоді як демократи здебільшого підтримали резолюцію. Водночас були й винятки — сенатор-республіканець Ренд Пол став єдиним представником своєї партії, який проголосував «за», тоді як демократ Джон Феттерман підтримав позицію республіканців і виступив проти документа. Це вже не перша подібна ініціатива: Сенат раніше вже розглядав схожі пропозиції, однак вони також не набирали достатньої підтримки.

    У центрі дискусії залишається War Powers Resolution of 1973, який обмежує можливість президента застосовувати збройні сили без погодження Конгресу. Згідно з цим законом, глава держави може вести бойові дії без санкції парламенту не більше 60 днів, після чого повинен отримати дозвіл законодавців або припинити операцію. У разі необхідності цей термін може бути продовжений до 90 днів, якщо президент обґрунтує це «неминучою військовою необхідністю». Саме наближення до цього граничного терміну і стало одним із факторів активізації політичної дискусії у Вашингтоні.

    Адміністрація Дональда Трампа наполягає, що президент діє в межах своїх повноважень як головнокомандувач, особливо в умовах загроз національній безпеці. Представники Республіканської партії підтримують цю позицію, вважаючи, що надмірні обмеження можуть послабити оперативність рішень і вплинути на ефективність військових дій США на міжнародній арені. Водночас демократи та частина незалежних експертів наголошують, що тривала участь у конфлікті без чіткого мандата Конгресу підриває конституційний баланс влади і створює небезпечний прецедент концентрації повноважень у виконавчій гілці.

    Навіть серед республіканців починають звучати застереження. Деякі законодавці заявляють, що можуть відкликати підтримку військової операції, якщо вона триватиме довше визначених законом строків без офіційного дозволу Конгресу. Це свідчить про поступове зростання напруження навіть усередині політичної сили, яка загалом підтримує президента.

    Рішення Сенату також має ширший міжнародний контекст. Конфлікт між США та Іраном залишається одним із ключових факторів нестабільності на Близькому Сході, а його ескалація може вплинути на глобальні ринки енергоносіїв, безпекову ситуацію в регіоні та дипломатичні відносини між провідними державами. Паралельно тривають спроби дипломатичного врегулювання, однак вони поки не дали відчутних результатів.

    Відхилення резолюції означає, що президент Дональд Трамп зберігає широкий простір для ухвалення рішень щодо подальших військових дій проти Ірану. Водночас сам факт регулярних спроб обмежити ці повноваження свідчить про глибоку інституційну напругу між Конгресом і Білим домом. Очікується, що дискусія щодо ролі законодавчої гілки у питаннях війни і миру продовжиться, особливо якщо конфлікт затягнеться або набуде нових масштабів. Таким чином, ситуація навколо цієї резолюції стала ще одним проявом боротьби за баланс влади у США між необхідністю швидких рішень у сфері безпеки та вимогою демократичного контролю над ними.

  • В США можуть ввести санкції проти українського олігарха Віктора Пінчука

    В США можуть ввести санкції проти українського олігарха Віктора Пінчука

    У кулуарах міжнародної політики почали ширитися чутки про можливе накладення санкцій адміністрацією Дональда Трампа на відомого українського олігарха Віктора Пінчука.

    Українського олігарха «офісу президента» вважають «людиною демократів».
    Санкції стосуватимуться корупційної діяльності, підкупу чиновників тощо.

    Пінчук продовжує грати проти Трампа, що дуже не подобається команді президента США.

  • Демократи ймовірно програють, якщо висунуть кандидатом Камалу Гарріс

    Демократи ймовірно програють, якщо висунуть кандидатом Камалу Гарріс

    Як повідомляють наші джерела в Вашингтоні, Демпартія ймовірно програє на виборах президента в 2024 році, якщо висуне кандидатом віцепрезидентку Камалу Гарріс.

    Нагадаємо, напередодні Байден оголосив про вихід із президентських перегонів і висунув замість себе віцепрезидентку Камалу Гарріс.

    Але формально кандидатури у демократів поки що немає: голосування за кандидата має відбутися на з’їзді Демократичної партії, який відкриється у Чикаго 19 серпня.

    Водночас, експрезидент США Барак Обама разом з іншими провідними демократами утримався від підтримки висунутої Джо Байденом Камали Гарріс.  Зокрема, утрималися лідер більшості в Сенаті Чак Шумер та лідер демократів в Палаті представників Хакім Джеффріс.

  • Неглибоке заморожування. Хто і чому гальмує поновлення допомоги Україні

    Неглибоке заморожування. Хто і чому гальмує поновлення допомоги Україні

    Закон, що забуксував у Конгресі, про надання військової допомоги Україні, Ізраїлю і Тайваню вже третій місяць викликає захоплену істерику у російських пропагандистів, які передрікають Україні крах. Але чи це так? Наскільки велика реальна небезпека, і що ми можемо зробити у відповідь?

    Візит до США Володимира Зеленського, під час якого він, серед іншого, виступив у Конгресі, є спробою розблокувати американську допомогу. Наскільки ця спроба буде успішною, стане ясно найближчими днями. Але можливості України впливати на ситуацію досить обмежені, оскільки причини призупинення фінансування мають із боку США суто внутрішньополітичний характер.

    Президент Джо Байден подав Конгресу запит на додаткові витрати у розмірі 106 мільярдів доларів після нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня. Понад половину грошей у запропонованому пакеті було призначено для допомоги Україні. Але дебати навколо схвалення цього запиту зайшли в глухий кут через зустрічні вимоги республіканців щодо посилення міграційної політики на мексиканському кордоні.

    Допомога союзникам та проблеми з мігрантами

    Прямого зв’язку між ними немає, і ув’язування військової допомоги та міграційної політики в єдиний пакет для обговорення, по суті, є формою шантажу з боку Республіканської партії. Але для такої поведінки у республіканців, як і для відчайдушного опору у демократів, є серйозні причини. Обидві партії виявилися заручниками виборів 2024 року, і бюджетного дефіциту, що зростає, змушує піднімати поріг держборгу США, що веде до катастрофічного зростання витрат на його обслуговування.

    Типовий електорат демократів включає недавніх мігрантів, залежних від різних соціальних програм, що просуваються переважно Демократичною партією. При цьому в ряді штатів особам без громадянства вже зараз дозволяється брати участь у виборах на місцевому рівні.

    У свою чергу, типовий електорат республіканців, хоч і дещо розмитий останнім часом, здебільшого не користується соціальними програмами, які залучають недавніх емігрантів. Республіканська електоральна база складається в основному з робітничого класу та пенсіонерів і критично залежить від пенсійних програм.

    Але економічна ситуація потребує коригування масиву соціальної допомоги у бік урізання. Після тривалого періоду, протягом якого низькі відсоткові ставки дозволяли уряду позичати за допомогою емісії облігацій, трильйони доларів, не збільшуючи при цьому до непомірної величини витрати на обслуговування держборгу, відсоткова ставка за 10-річними облігаціями досягла 4,5%. Це перетворює виплати за боргами на еквівалент другого Міністерства оборони. І пенсійні програми, які підтримують республіканці, дедалі жорсткіше конкурують із соціальними програмами для нових громадян США та мігрантів, що просуваються демократами.

    Така конкуренція породжує конфлікт електоральних інтересів двох партій напередодні президентських виборів, і ця ситуація справді є небезпечною для України. Вона тим паче небезпечна, що альтернативних варіантів фінансування, які можуть обійти вето Конгресу, зараз практично немає. Програма ленд-лізу, яка так і не заробила через непотрібність, вже закінчилася, і потребує відновлення на 2024 рік. Підтримка лише з боку ЄС, без участі США, була б можлива протягом приблизно півроку – але й вона під питанням через обструкціоністську позицію Угорщини, а також, з великою ймовірністю, і Австрії. Створення коаліції лише з-поміж країн, що підтримують Україну, на базі того ж таки Рамштайна, впирається в обмежені можливості європейського ОПК та в економічні проблеми Європи, багато в чому подібні до американських. Все це збіглося з накопиченням на Заході, і, особливо, у США, низки претензій до України, певною мірою обґрунтованих.

    У свою чергу, у Кремлі, бачачи складну ситуацію, що виникла у зв’язку із зниженням потоку західної допомоги, посилюють тиск на Україну всіма можливими способами, відверто граючи ва-банк. До цього Москву спонукають і “вибори Путіна”, що наближаються, у березні наступного року, до яких Кремлю потрібно пред’явити росіянам хоч якісь успіхи. Крім того, навіть у разі успішного подолання опору республіканців у Конгресі та досягнення компромісу між партіями, розміри допомоги Україні неминуче будуть урізані, просто за логікою передвиборчої конкуренції.

    Все це, разом узяте, веде до того, що 2024 рік, навіть за найкращого для України сценарію з-поміж можливих, стане для нас роком глухої оборони. Контроль за цільовим використанням західної допомоги буде суворішим, а поради щодо дій України на полі бою набудуть більш обов’язкового характеру. При цьому, щонайменше, до березневих виборів до РФ, а, можливо, і до президентських у США, Росія використовуватиме всі наявні кошти для прориву української оборони “тут і зараз”, абсолютно не зважаючи ні на великі втрати, ні з віддаленими наслідками цих рішень. У Кремлі розуміють, що другого шансу добити Україну вони швидше за все вже не отримають. Тиск на нас включатиме не лише фронтові операції, а й інформаційні диверсії, кібервійну, а також спроби розгойдування України зсередини. Особливо жорстким російським атакам будуть зазнавати, і, власне, вже зазнають мобілізаційних заходів. Іншими словами, найближчі півроку стануть, мабуть, найскладнішим періодом війни. Можливо, навіть складнішим, ніж її початковий етап.

    Саме це, наскільки можна судити, і доводили до президента Зеленського під час його візиту до Вашингтона.

    На що чекати від Вашингтона

    І все ж таки – коли буде подолано вето Конгресу? І які наші перспективи надалі?

    На жаль, жодних гарантій щодо відновлення фінансування дати неможливо. Ситуація справді дуже і дуже серйозна. Як показує історичний досвід, внутрішні проблеми США завжди переважають над зовнішньополітичними. Так, ленд-ліз у роки Другої Світової війни запрацював на повну силу тільки після удару по Перл Харбору в грудні 1941, хоча закон про нього було прийнято ще в березні.

    На нашу користь працює той факт, що більшість громадян США таки підтримують опір агресивним планам Росії, в якій на Заході все виразніше бачать реінкарнацію Третього Рейху. З електоральної точки зору республіканцям невигідно “упустити” Україну в обставинах, коли це може бути поставлено їм у провину, і, компроміс, швидше за все, буде знайдено. Хоча у лавах GOP і є політики, які виступають за обмін України на інші домовленості з Москвою, але групи їх підтримки таки становлять меншість.

    Водночас подолання вето Конгресу закриє питання про отримання допомоги з боку США лише на 2024 рік. А можлива перемога Трампа на виборах наприкінці 2024 може означати кінець американської допомоги Україні в 2025, хоча це і не обов’язково.

    Наразі Трамп уникає докладного коментування своїх дій на російсько-українському напрямку у разі повернення до Білого дому. Він обмежується лише обіцянками закрити проблему війни в Україні протягом кількох діб. Те, які саме дії він вдасться, залишається фактором невизначеності. І справа тут не в тому, що Трамп є нерозв’язною загадкою, а все в тому ж пріоритеті внутрішніх проблем США над зовнішніми, традиційно більш вираженими в політиці республіканських адміністрацій порівняно з демократичними. Це означає, що за певних умов Трамп може навіть збільшити допомогу Україні та посилити ставлення до Росії. Але, може, і, навпаки, піти на компроміс із Москвою за наш рахунок. У цьому випадку ми опинимося перед загрозою примусу до здачі Криму та чотирьох областей, які Росія вже оголосила частиною своєї території. Потім, ймовірно, на кілька років настане тендітний світ, після чого Москва спробує добити Україну вже остаточно, спровокувавши на всій її ще неокупованій території громадянську війну. За цим послідує нова інтервенція, окупація та штучний голод у поєднанні з репресіями для повного придушення українського опору. Загалом йдеться про повторення сценарію окупації та насильницької радизації України у 1918-40 роках. Цей план вже відкрито обговорюється в російських пабликах, з підрахунком того, скільки мільйонів українців доведеться витіснити на еміграцію, а скільки знищити.

    У цій вкрай непростій для нас ситуації ми можемо парирувати погрози єдиним способом: створюючи і нарощуючи власну військову промисловість. Про це говорять на Банковій, і з цим погоджуються наші західні союзники. Вони готові допомогти нам і в цьому питанні, у вигляді недержавного інвестування.