Daypolitico

Позначка: Друга світова війна

  • «Ядерну Росію перемогти неможливо»: Москва пригрозила Японії через Курильські острови

    «Ядерну Росію перемогти неможливо»: Москва пригрозила Японії через Курильські острови

    Територіальна суперечка між Росією та Японією навколо чотирьох островів у Тихому океані отримала новий небезпечний вимір. Голова Державної думи РФ В’ячеслав Володін, коментуючи позицію Токіо щодо спірних територій, прямо нагадав про ядерний статус Росії та заявив, що таку державу нібито «неможливо перемогти». Заява прозвучала після різкого загострення відносин між країнами у серпні 2026 року — на тлі першого візиту Володимира Путіна на Ітуруп, військових навчань РФ поблизу островів і дипломатичних протестів Японії.

    Володін звинуватив японську владу в поверненні до «конфронтаційної риторики», пов’язавши це з багаторічною суперечкою щодо островів Ітуруп, Кунашир, Шикотан і групи Хабомаї. Саме ці території Москва називає Південними Курилами, а Токіо — Північними територіями.

    У своїй заяві голова Держдуми звернувся до подій Другої світової війни, після чого перевів розмову у площину ядерного стримування. Він заявив, що Росія є ядерною державою і тому її нібито неможливо перемогти. Таким чином, один із найвищих представників російської влади фактично використав ядерний статус РФ як аргумент у територіальній суперечці з сусідньою державою.

    Нинішній конфлікт значно загострився 13 серпня, коли Володимир Путін відвідав Ітуруп — найбільший із чотирьох островів, на які претендує Японія. Це був його перший візит на спірний архіпелаг. Путін відвідав школу, лікарню та підприємство з перероблення риби, а сама поїздка була сприйнята Москвою як демонстрація російського контролю над територією.

    Реакція Токіо була негайною. Міністерство закордонних справ Японії викликало російського посла Миколу Ноздрьова і заявило йому офіційний протест. Глава японського МЗС Тосіміцу Мотегі наголосив, що Північні території є островами, над якими Японія має суверенітет, а візит російського президента суперечить послідовній позиції Токіо. Японська сторона назвала поїздку «абсолютно неприйнятною» і заявила, що вона ще більше погіршує двосторонні відносини, які й без того перебувають у складному стані через російську війну проти України.

    Загострення не обмежилося дипломатією. У серпні Росія активізувала військову діяльність у районі островів. Міністр оборони Японії 25 серпня підтвердив, що Токіо знає про оголошені Росією ракетні навчання Тихоокеанського флоту поблизу Північних територій. За його словами, російські військові продовжують активність навколо Японії навіть на тлі війни проти України, а японське оборонне відомство уважно стежить за такими діями.

    Японські сили самооборони протягом серпня також неодноразово фіксували пересування російських військових кораблів біля країни — зокрема через протоки Цугару та Соя. Міністерство оборони Японії публікувало повідомлення про рух російських корветів, ракетних кораблів, підводного човна та інших суден.

    Суперечка навколо чотирьох островів залишається однією з найтриваліших неврегульованих територіальних проблем у Східній Азії. Радянський Союз зайняв острови наприкінці Другої світової війни, і відтоді вони перебувають під контролем Москви. Японія наполягає, що Ітуруп, Кунашир, Шикотан та Хабомаї не є частиною Курильських островів у тому значенні, від яких вона відмовилася після війни, і вважає їх своєю невіддільною територією.

    Саме через цю суперечку Японія і Радянський Союз, а згодом Японія та Росія, так і не змогли укласти повноцінний мирний договір після Другої світової війни.

    Певний час Москва і Токіо намагалися домовитися. Сторони вели переговори щодо мирного договору, організовували безвізові поїздки колишніх японських мешканців островів та обговорювали спільну економічну діяльність. Проте після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну та введення Японією санкцій Москва у березні 2022 року оголосила про припинення переговорів щодо мирного договору та призупинення низки двосторонніх програм.

    Після серпневого візиту Путіна ситуація погіршилася ще більше. 18 серпня російське МЗС вже саме викликало посла Японії в Москві та висловило протест через висловлювання японського керівництва. Російська сторона звинуватила Токіо в «антиросійській» позиції й знову заявила, що суверенітет Москви над островами нібито не підлягає сумніву.

    На цьому тлі заява Володіна про ядерний статус РФ виглядає не просто черговою різкою реплікою російського політика, а частиною ширшої ескалаційної риторики. Москва останніми роками неодноразово використовувала згадки про ядерну зброю як інструмент політичного тиску, однак тепер такий аргумент прозвучав уже безпосередньо в контексті суперечки з Японією.

    Для Токіо тема особливо чутлива ще й через історичний контекст. Японія залишається єдиною державою у світі, проти якої під час війни була застосована ядерна зброя — у серпні 1945 року атомних ударів зазнали Хіросіма та Нагасакі. Саме тому будь-які ядерні погрози у японському напрямку мають особливо резонансний характер.

    Водночас нинішнє загострення відбувається на тлі ширшого посилення військової напруги навколо Японії. Токіо дедалі частіше заявляє про активність не лише російських, а й китайських військово-морських сил поблизу своїх територіальних вод. На початку серпня японський міністр оборони називав спільну активність російських і китайських кораблів навколо країни демонстративною та такою, що викликає серйозне занепокоєння для національної безпеки.

    Тож суперечка за чотири острови, яка десятиліттями залишалася переважно дипломатичною проблемою, дедалі більше переходить у площину військово-політичного протистояння. Візит Путіна на Ітуруп, ракетні навчання, взаємні виклики послів і тепер уже згадка Москви про ядерний статус показують: у відносинах Росії та Японії один із найстаріших територіальних конфліктів Азії знову стає потенційно небезпечною точкою напруги.

  • Нова небезпека через спеку: у Європі почали вибухати боєприпаси часів світових воєн

    Нова небезпека через спеку: у Європі почали вибухати боєприпаси часів світових воєн

    Масштабні лісові пожежі, які охопили Європу влітку 2026 року, виявили ще одну небезпечну проблему. Вогонь та екстремально високі температури оголюють боєприпаси часів Першої та Другої світових воєн, які десятиліттями залишалися під землею. Частина старих бомб, мін і снарядів уже детонувала через сильний жар. Про такі випадки повідомляли у Франції, Бельгії, Німеччині та Нідерландах.

    Про нову загрозу пише Associated Press. Нерозірвані боєприпаси особливо небезпечні для пожежників та інших екстрених служб: через ризик вибуху рятувальники не завжди можуть наблизитися до осередків займання і змушені боротися з вогнем із безпечнішої відстані.

    Пожежі змушують «прокидатися» боєприпаси, що пролежали в землі десятиліттями

    Під час двох світових воєн на території Європи залишилися величезні обсяги боєприпасів. Особливо багато їх на місцях колишніх масштабних боїв, військових полігонів та бомбардувань.

    Частина снарядів, авіабомб і мін не вибухнула та залишилася в ґрунті. Через понад 80 років після завершення Другої світової війни такі знахідки досі регулярно фіксують у різних країнах Європи.

    Але нинішні масштабні пожежі створили додатковий ризик. Полум’я знищує рослинність, яка десятиліттями приховувала боєприпаси, а висока температура може безпосередньо спровокувати детонацію вибухівки.

    Представник німецької землі Північний Рейн-Вестфалія Йонас Тепе пояснив AP, що нерозірвані боєприпаси стають особливо небезпечними саме під час лісових пожеж, оскільки сильний жар здатний привести вибухівку в дію.

    Вибухи старих боєприпасів на тлі пожеж цього літа вже фіксували у Франції, Бельгії, Німеччині та Нідерландах. У деяких небезпечних районах до роботи доводиться залучати спеціалістів зі знешкодження вибухонебезпечних предметів.

    Особливо небезпечно на місцях великих битв

    Одним із проблемних районів стали Високі Фени — природний регіон на території Бельгії неподалік кордону з Німеччиною. Саме тут у роки Другої світової війни точилися запеклі бої.

    Ліси регіону досі приховують міни, бомби, снаряди та інші вибухонебезпечні залишки війни. Після капітуляції Німеччини в 1945 році такі боєприпаси продовжували становити смертельну загрозу: за даними місцевого історика Бернара Коллара, протягом перших чотирьох післявоєнних років вони забрали життя шістьох цивільних.

    У серпні Бельгія зіткнулася з найбільшою лісовою пожежею в сучасній історії країни. У Високих Фенах вогонь охопив близько 3 тисяч гектарів, а до боротьби зі стихією залучали сотні пожежників, військових, фермерів та авіацію. Особливу складність становлять торфовища: вогонь може проникати глибоко під поверхню й тліти протягом тривалого часу.

    Небезпека старих боєприпасів додатково ускладнює роботу рятувальників.

    Проблема для Бельгії далеко не нова. За інформацією AP, у країні щороку надходять понад 3 тисячі повідомлень про знайдені боєприпаси минулих воєн. Спеціалісти знешкоджують приблизно 200–250 тонн таких вибухонебезпечних предметів на рік.

    У Німеччині через боєприпаси пожежі доводиться гасити дистанційно

    Схожа проблема виникла й у Німеччині. Особливо небезпечними залишаються ліси, де під час Другої світової війни проходили великі битви або розташовувалися військові об’єкти.

    Через ризик детонації боєприпасів звичайні методи боротьби з вогнем там можуть бути надто небезпечними. У деяких районах Німеччини для гасіння пожеж застосовують дистанційно керовані машини з водяними гарматами, щоб не наражати пожежників на ризик вибуху.

    Цього літа в районі Гюртгенського лісу пожежа вже призводила до евакуації приблизно двох тисяч людей. Роботу рятувальників ускладнювали саме нерозірвані боєприпаси часів Другої світової війни.

    Небезпеку приховує не лише земля

    Сильна спека та посуха створюють ще одну проблему. Через падіння рівня води в європейських річках на поверхні з’являються предмети, які залишалися прихованими десятиліттями.

    Зокрема, посуха вже допомагала виявляти залишки німецьких військових кораблів, військову техніку та боєприпаси. У Будапешті владі доводилося перекривати міст Маргіт після того, як біля його основи через низький рівень води виявили бомбу часів Другої світової війни.

    Таким чином, екстремальна погода фактично повертає на поверхню небезпечну спадщину двох світових воєн — як із землі, так і з водойм.

    Європа переживає надзвичайно важкий сезон пожеж

    Проблема старих боєприпасів виникла на тлі одного з найважчих сезонів лісових пожеж у Європі.

    За даними Reuters станом на середину серпня, протягом 2026 року в Європі вигоріло понад 576 тисяч гектарів територій — площа, яка приблизно вдвічі перевищує площу Люксембургу.

    Великі пожежі цього літа фіксували у Франції, Іспанії, Португалії, Німеччині, Бельгії, Греції, Хорватії та інших країнах. Вони призводили до загибелі людей, масштабних евакуацій і знищення будинків.

    У Бельгії пожежа у Високих Фенах охопила близько 3 тисяч гектарів. У Хорватії через одну з великих пожеж евакуювали близько тисячі людей. Значні площі вигоріли також в Іспанії.

    Тепер до звичних ризиків — полум’я, задимлення, руйнування будинків та евакуації — додається ще одна загроза: вибухи боєприпасів, які залишилися в європейській землі після воєн XX століття.

    Фахівці попереджають, що проблема може зберігатися ще багато років. Повністю очистити величезні території колишніх полів бою від усіх вибухонебезпечних предметів надзвичайно складно. А дедалі спекотніші й сухіші літні періоди підвищують імовірність того, що пожежі діставатимуться до місць, де старі снаряди та бомби залишалися недоторканими десятиліттями.

  • Ексгумації жертв Волинської трагедії: де в Україні проведуть нові пошуки та дослідження останків

    Ексгумації жертв Волинської трагедії: де в Україні проведуть нові пошуки та дослідження останків

    На Рівненщині та Львівщині проведуть ексгумацію тіл померлих, виявлених під час пошукових робіт, пов’язаних із похованнями жертв Волинської трагедії 1943 року. Крім того, вилучення людських останків із місць їхнього захоронення погодили на території Київської, Тернопільської та Волинської областей.

    Відповідне рішення ухвалила Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій. Про це повідомив Український інститут національної пам’яті.

    Однією з ключових локацій, де заплановані роботи, стане територія колишнього села Гута Пеняцька на Львівщині. Ексгумацію проведуть у межах домовленостей між Україною та Польщею. Раніше під час пошукових робіт там виявили останки людей у 25 місцях.

    У Українському інституті національної пам’яті наголошували, що сам факт виявлення останків не дає змоги однозначно встановити кількість загиблих та обставини їхньої смерті. Для цього необхідні додаткові археологічні, антропологічні та інші дослідження.

    Водночас польська сторона заявляла, що знайдені останки можуть бути матеріальним свідченням злочинів проти польського населення, які, за польською версією, були вчинені українцями. Остаточні висновки щодо обставин загибелі людей мають робитися на підставі результатів фахових досліджень.

    Окремо комісія погодила ексгумацію одного тіла, яке раніше виявили в селі Угли на Рівненщині. Пошукова експедиція працювала там із метою виявлення можливих масових поховань мешканців населеного пункту, які загинули у 1943 році.

    Роботи також проведуть на території Меморіалу радянських воїнів у селищі Млинів Дубенського району Рівненської області. Окремі ексгумаційні дослідження заплановані у похованнях жертв Другої світової війни в Бородянці Бучанського району Київської області.

    У Кременці Тернопільської області досліджуватимуть останки радянських військовослужбовців, загиблих під час Другої світової війни та у повоєнний період. Аналогічні роботи проведуть у місті Володимир Волинської області, де йдеться про останки радянських військовослужбовців Другої світової війни та повоєнного періоду.

    Окремим рішенням комісія дозволила відбирати зразки ДНК із поховань 1992–2015 років на кладовищі колишнього села Острівки на Рівненщині. Такий генетичний матеріал може бути використаний для ідентифікації похованих людей та встановлення їхньої спорідненості.

    Раніше в районі Острівків під час пошукових робіт виявили останки шістьох людей. Людські останки також знаходили на території колишнього села Воля Островецька.

    Пошукові роботи, пов’язані з жертвами Волинської трагедії, проводяться в Україні у межах українсько-польського діалогу щодо історичної пам’яті. Одним із найбільш складних питань у цих відносинах залишається встановлення місць поховань та проведення ексгумацій загиблих унаслідок подій Другої світової війни та українсько-польського конфлікту на Волині.

    Раніше під час спільних українсько-польських пошукових робіт у Волинській області фахівці виявили останки чотирьох людей, серед яких були два черепи. При цьому ознак масового поховання на цій ділянці дослідники не виявили.

    Проведення ексгумацій має дозволити фахівцям встановити точнішу кількість похованих, їхню стать і вік, можливі причини смерті, а також, за можливості, провести генетичну ідентифікацію. Результати таких досліджень можуть мати значення не лише для історичної науки, а й для подальшого українсько-польського діалогу щодо вшанування пам’яті загиблих.

    Таким чином, нове рішення Державної міжвідомчої комісії охоплює одразу кілька регіонів України та передбачає як ексгумацію виявлених останків, так і проведення додаткових пошукових та генетичних досліджень. Остаточні висновки щодо обставин загибелі людей мають бути зроблені після завершення роботи фахівців.

  • УІНП: Україна продовжить пошук жертв Волинської трагедії

    УІНП: Україна продовжить пошук жертв Волинської трагедії

    Україна й надалі видаватиме дозволи на проведення пошукових та ексгумаційних робіт щодо польських жертв Волинської трагедії, наголошуючи на необхідності збереження історичного діалогу навіть попри політичні суперечки між Києвом і Варшавою. Водночас українська сторона очікує аналогічного кроку від Польщі та сподівається вже цього року розпочати пошук поховань українців, які загинули на території сучасної Польщі під час трагічних подій Другої світової війни.

    Про це в інтерв’ю польському агентству PAP заявив голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров.

    За його словами, Україна визнає трагічність подій Волинської трагедії та не ставить під сумнів необхідність гідного вшанування всіх її жертв. Саме тому українська влада вважає пошукові, ексгумаційні роботи та перепоховання загиблих важливою гуманітарною місією, яка повинна залишатися поза політичними дискусіями.

    Алфьоров наголосив, що Український інститут національної пам’яті виступає за продовження практичної співпраці між двома державами у сфері пошуку місць поховань, ідентифікації загиблих та належного облаштування меморіальних місць.

    За словами очільника УІНП, Київ не має наміру припиняти видачу дозволів польським фахівцям, адже це відповідає як міжнародній гуманітарній практиці, так і моральному обов’язку перед загиблими.

    Він підкреслив, що пошукові роботи повинні тривати незалежно від поточного політичного порядку денного, адже людська пам’ять не може бути заручником міждержавних суперечностей.

    «Незалежно від існуючих суперечок, така робота має тривати. Глухий кут в питанні ексгумаційних і пошукових робіт не слугує ані діалогу, ані християнській етиці», – заявив Алфьоров.

    Він пояснив, що ексгумації та перепоховання є насамперед гуманітарним питанням, яке стосується родин загиблих, права людей знати місце поховання своїх близьких та можливості належним чином увічнити їхню пам’ять.

    Окремо керівник Українського інституту національної пам’яті звернув увагу на необхідність взаємності у вирішенні історичних питань.

    За його словами, українська сторона сподівається, що вже найближчим часом Варшава погодить проведення аналогічних пошукових робіт щодо українців, які загинули на території Польщі.

    Йдеться, зокрема, про українські поховання у селах Сагринь і Ласкув, де під час польсько-українського конфлікту у роки Другої світової війни загинули мирні українські мешканці.

    Алфьоров зазначив, що Україна розраховує отримати необхідні погодження вже цього року.

    «Сподіваюся, що попри існуючі політичні розбіжності українська сторона зможе почати пошукові, а можливо й ексгумаційні роботи у Сагрині й Ласкуві цього року, і ми отримаємо відповідні погодження від польської сторони», – наголосив він.

    За словами голови УІНП, лише взаємний підхід до вшанування пам’яті дозволить двом країнам остаточно позбутися багаторічних історичних суперечок та зосередитися на спільному майбутньому.

    Він зазначив, що українська позиція полягає у рівноправному ставленні до пам’яті всіх жертв незалежно від їхньої національності чи громадянства.

    Останніми місяцями тема Волинської трагедії знову стала одним із ключових питань українсько-польського діалогу. Напередодні 83-х роковин трагедії у Польщі відбулися численні меморіальні заходи, а представники польської влади зробили низку заяв щодо необхідності збереження історичної пам’яті.

    Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск у зверненні з нагоди Національного дня пам’яті жертв Волинської трагедії наголосив, що історична пам’ять повинна об’єднувати народи, а не ставати інструментом політичної боротьби.

    За його словами, справжня солідарність між Україною та Польщею можлива лише тоді, коли вона базується на правді, взаємній повазі та відповідальному ставленні до складних сторінок історії.

    Туск також зазначив, що пам’ять про загиблих не повинна використовуватися для розпалювання ненависті між двома народами.

    Подібну позицію висловив і міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський.

    Він заявив, що Росія зацікавлена у тому, щоб історичні суперечки між Україною та Польщею ставали джерелом нових конфліктів.

    За словами глави польської дипломатії, Кремль активно використовує історичні теми як інструмент інформаційної війни, намагаючись послабити стратегічне партнерство між Варшавою та Києвом.

    Сікорський наголосив, що польсько-українська співпраця є одним із ключових чинників безпеки всієї Європи, тому будь-які спроби посварити дві держави відповідають виключно інтересам Росії.

    Попри це, останнім часом між країнами виникли нові дискусії навколо історичної політики.

    Зокрема, у польському Сеймі відбулося перше читання президентського законопроєкту про внесення змін до законодавства щодо Інституту національної пам’яті та Кримінального кодексу.

    Документ передбачає запровадження кримінальної відповідальності за публічне пропагування ідеології ОУН та УПА.

    В Україні ця законодавча ініціатива викликала занепокоєння.

    Міністерство закордонних справ України закликало польську сторону уникати кроків, які можуть негативно вплинути на двосторонні відносини, наголосивши, що складні історичні питання повинні вирішуватися шляхом професійного діалогу істориків, архівістів та експертів, а не через політичні рішення.

    У Києві підкреслюють, що в умовах триваючої російської агресії Україна і Польща залишаються стратегічними партнерами, а історичні питання не повинні підривати рівень співпраці між двома державами.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії саме Польща стала одним із найближчих союзників України, надавши масштабну військову, гуманітарну та політичну підтримку, прийнявши мільйони українських громадян та активно підтримуючи європейську і євроатлантичну інтеграцію України.

    Водночас обидві країни визнають, що тема Волинської трагедії залишається складною сторінкою спільної історії, яка потребує виваженого, професійного та взаємоповажного підходу.

    В Українському інституті національної пам’яті переконані, що саме продовження пошукових робіт, ексгумацій, належне впорядкування поховань і відкритий діалог між істориками можуть стати основою для подальшого примирення українського та польського народів і не допустити використання історичних трагедій як інструменту політичних маніпуляцій чи зовнішнього впливу.

  • Польський міністр оборони відвідає Волинь у річницю Волинської трагедії

    Польський міністр оборони відвідає Волинь у річницю Волинської трагедії

    У суботу, 11 липня, на Волині відбудуться меморіальні заходи з нагоди 83-х роковин Волинської трагедії — однієї з найболючіших сторінок в історії українсько-польських відносин. До церемоній долучиться міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш, який прибуде до Волинської області, щоб вшанувати пам’ять загиблих. У Варшаві наголошують, що вшанування жертв має базуватися на історичній правді та пам’яті, а не на прагненні помсти, однак тема Волинської трагедії й надалі залишається предметом активних політичних дискусій між двома країнами.

    Про це повідомив міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш у соціальній мережі X.

    За словами польського урядовця, 11 липня він особисто відвідає Волинську область, де братиме участь у меморіальних заходах, присвячених жертвам трагічних подій часів Другої світової війни. Заплановані церемонії традиційно відбуваються за участю представників духовенства, місцевої влади, громадських організацій, дипломатів та родичів загиблих.

    Косіняк-Камиш зазначив, що вже багато років організацією пам’ятних заходів займається єпископ Луцької дієцезії Віталій Скомаровський. За словами польського міністра, саме завдяки таким церемоніям вдається зберігати історичну пам’ять про людей, які стали жертвами міжетнічного конфлікту в роки Другої світової війни.

    “Протягом багатьох років єпископ Луцького Віталій Скомаровський організовує там меморіальні церемонії. Наші думки та молитви будуть з усіма тими, хто загинув лише тому, що був поляком”, — написав глава Міністерства національної оборони Польщі.

    Водночас Косіняк-Камиш підкреслив, що вшанування пам’яті загиблих не повинно перетворюватися на інструмент політичної боротьби чи розпалювання взаємної ненависті між українцями та поляками.

    За його словами, пам’ять про Волинську трагедію має спиратися передусім на правду, історичну відповідальність і повагу до людських жертв.

    “Жертви закликають не до помсти, а до пам’яті та правди”, — наголосив польський міністр.

    83-тя річниця Волинської трагедії проходить у період, коли історична тематика знову опинилася в центрі політичного порядку денного Польщі. Останніми місяцями у Варшаві дедалі частіше лунають заяви про необхідність законодавчого врегулювання питань, пов’язаних із трактуванням діяльності українських націоналістичних організацій періоду Другої світової війни.

    Зокрема, нещодавно польський Сейм розпочав перше читання президентського законопроєкту щодо внесення змін до закону про Інститут національної пам’яті та Кримінального кодексу.

    Документ передбачає запровадження кримінальної відповідальності за публічне пропагування ідеології Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА). Автори законодавчої ініціативи заявляють, що такі зміни покликані захистити історичну пам’ять про польських громадян, які загинули під час подій на Волині.

    Втім ця ініціатива викликала занепокоєння в Україні.

    Міністерство закордонних справ України виступило із закликом до польської сторони утриматися від кроків, які можуть негативно вплинути на українсько-польські відносини та посилити напругу між двома країнами.

    У зовнішньополітичному відомстві наголосили, що складні питання спільної історії повинні вирішуватися виключно шляхом професійного діалогу між істориками, науковцями та експертами, а не ставати предметом політичного протистояння.

    Українська дипломатія також підкреслила, що стратегічне партнерство між Києвом і Варшавою, сформоване після початку повномасштабного вторгнення Росії, є значно важливішим за історичні суперечки та має залишатися пріоритетом для обох держав.

    На тлі цих дискусій тема Волинської трагедії дедалі частіше звучить і в заявах українських високопосадовців.

    Раніше начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов в інтерв’ю РБК-Україна зазначав, що польська влада може вдатися до низки, за його словами, “незрілих ескалаційних кроків”, пов’язаних саме з історичними питаннями.

    Водночас експерти звертають увагу, що, попри періодичне загострення дискусій навколо історичної пам’яті, співпраця України та Польщі у сфері безпеки, оборони та політики залишається надзвичайно тісною.

    Саме Польща після початку повномасштабного вторгнення Росії стала одним із найближчих союзників України, прийнявши мільйони українських біженців, передавши значні обсяги військової техніки, боєприпасів, систем озброєння та гуманітарної допомоги.

    Варшава також активно підтримує вступ України до Європейського Союзу та НАТО, бере участь у міжнародних програмах військової допомоги й залишається одним із ключових партнерів Києва на міжнародній арені.

    Разом із тим історичні питання, пов’язані з подіями на Волині, залишаються однією з найскладніших тем двостороннього діалогу. Протягом останніх років сторони неодноразово наголошували на необхідності продовження спільної роботи істориків, проведення ексгумацій, збереження місць пам’яті та пошуку взаємоприйнятного підходу до оцінки трагічних подій минулого.

    Очікується, що цьогорічні меморіальні заходи на Волині стануть не лише даниною пам’яті загиблим, а й черговим нагадуванням про важливість історичного діалогу між Україною та Польщею, який має базуватися на взаємній повазі, відкритості та прагненні до порозуміння навіть попри складні сторінки спільної історії.

  • Чарльз III пожартував над Трампом на вечері в Білому домі

    Чарльз III пожартував над Трампом на вечері в Білому домі

    Під час державного візиту до США король Великої Британії Чарльз III опинився в центрі уваги після дотепного виступу на офіційній вечері у Білому домі. У своїй промові він пожартував над президентом Дональдом Трампом, обігравши його попередні заяви про роль США у світовій історії. Про це повідомляє BBC.

    У центрі уваги опинилася репліка Чарльза III, якою він відреагував на слова Дональда Трампа, виголошені раніше під час Всесвітнього економічного форуму у Давосі. Тоді американський президент заявив, що без участі США у Другій світовій війні європейці «говорили б німецькою і, можливо, японською».

    Британський монарх відповів на це з іронією:
    «Смію сказати, що якби не ми, ви розмовляли б французькою».

    Цей жарт не лише викликав сміх у залі, а й став відсилкою до історичних подій колоніальної епохи, коли Британія та Франція змагалися за контроль над територіями Північної Америки. Фактично, король тонко нагадав про британський вплив на формування Сполучених Штатів.

    Ще однією яскравою частиною виступу стала згадка про події спалення Вашингтона. Чарльз III пожартував щодо реконструкції Білого дому, пригадавши, що британці вже «докладалися» до цієї будівлі у 1814 році, коли під час війни зі США підпалили Вашингтон.

    «Ми, британці, вже робили власну спробу реконструкції Білого дому», — зазначив він, що викликало жваву реакцію присутніх.

    Цей історичний епізод є одним із небагатьох випадків, коли столиця США зазнала прямого нападу іноземної армії, і згадка про нього в такому контексті підкреслила дипломатичну майстерність монарха.

    Візит Чарльза ІІІ до США має не лише церемоніальне, а й стратегічне значення. Він приурочений до 250-річчя незалежності США і покликаний продемонструвати міцність трансатлантичного союзу.

    Програма включає зустрічі на найвищому рівні, виступи перед політичними елітами та участь у державних заходах. Зокрема, король виступив у Конгресі США, де наголосив на важливості подальшої підтримки України в умовах війни.

    Таким чином, поряд із жартами і символічними жестами, візит має чіткий політичний меседж — зміцнення співпраці між союзниками у сфері безпеки та міжнародної політики.

    Експерти зазначають, що використання гумору на заходах такого рівня є частиною сучасної дипломатії. У випадку Чарльза III це виглядає особливо органічно, оскільки британська монархія традиційно поєднує протокольну стриманість із витонченим почуттям гумору.

    Подібні виступи дозволяють зняти напругу під час офіційних заходів, зробити комунікацію більш живою та зрозумілою та донести політичні меседжі у м’якій формі.

    Жарт Чарльза III, хоч і був іронічним, не мав конфронтаційного характеру, а радше підкреслював глибину історичних взаємин між Великою Британією та США.

    Промова швидко розійшлася у світових медіа та соціальних мережах. Коментатори відзначають, що виступ монарха став одним із найяскравіших моментів візиту.

    Аналітики звертають увагу, що подібні епізоди формують публічне сприйняття міжнародних відносин, роблячи їх більш «людяними» та доступними для широкої аудиторії.

    Попри легкий тон, цей епізод має глибший зміст. Він демонструє, як історичні події — від колоніальних війн до конфліктів XIX століття — залишаються частиною сучасного політичного дискурсу.

    Водночас він підкреслює, що відносини між Великою Британією та США пройшли шлях від суперництва до стратегічного партнерства, яке сьогодні залишається одним із ключових у світовій політиці.

    У підсумку жарт Чарльза III став не лише дотепним моментом державного візиту, а й прикладом того, як дипломатія може поєднувати історію, політику та гумор для зміцнення міжнародних зв’язків.

  • Таємна дорога у Голосіївському парку: глибокий рів у лісі має історію у кілька століть

    Таємна дорога у Голосіївському парку: глибокий рів у лісі має історію у кілька століть

    У Національному природному парку Національний природний парк «Голосіївський» розповіли про одну з маловідомих історичних локацій Голосіївського лісу — так звану Танкову дорогу. Сьогодні це прогулянкова стежка, однак її історія налічує не одне століття.

    За словами працівників парку, Танкова дорога починається від греблі між ставками Спортивним та Гнилим на Дідорівському струмку і прямує до правого берега на лісову височину. Маршрут проходить через липовий гай, який був висаджений ченцями Голосіївська пустинь ще у другій половині XVIII століття.

    Стежка підіймається дугою від заплави до плато в районі хутора Самбурки. Перепад висот тут становить приблизно 50 метрів. Особливістю дороги є те, що вона проходить у глибокому жолобі з майже вертикальними схилами.

    Як пояснюють фахівці, цей своєрідний рів утворився через значний нахил у бік Голосіївської балки та тривале розмивання ґрунту дощовими водами. Якщо йти лісом навпростець, то дорогу можна помітити несподівано — перед очима з’являється заглиблення завглибшки майже п’ять метрів.

    За однією з версій, назва «Танкова дорога» з’явилася під час Друга світова війна. Існують припущення, що у 1941 році цим шляхом могли підіймати на висоти гармати, боєкомплект і військове обладнання для укріплень Київський укріплений район.

    Йдеться про позиції другої лінії оборони, які розташовувалися між Китаєвом і Пироговим та були спрямовані у бік першої лінії оборони — у районах Ходосівки, Лісників та Кременища.

    Втім історія цієї дороги значно давніша. Згідно з картографічними матеріалами 1842 та 1865 років, які зберігаються у Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, це був давній шлях, що з’єднував місто з монастирськими скитами та хуторами.

    Маршрут пролягав через сучасну вулицю Елана Блакитного, далі через Горіхуватський шлях і хутір Орєхова, де нині розташована Голосіївська водонапірна вежа. Потім дорога проходила через Голосіївську пустинь до хутора Самбурки і прямувала до Хотова у напрямку Василькова.

    Дорога прокладена по траверсу схилу, що дозволяло поступово набирати висоту та долати складний рельєф місцевості. Частини цього давнього шляху можна побачити і сьогодні — зокрема в районі ділянки Національна академія наук України, поблизу обсерваторії, а також у напрямку вулиць Лебедєва та Метрологічної.

    Сама Танкова дорога є лише фрагментом цієї старої мережі ґрунтових шляхів Голосієва, яка протягом століть поєднувала між собою хутори, монастирські господарства та передмістя Києва.

    Сьогодні ця локація використовується як прогулянкова стежка для відвідувачів Голосіївського лісу. Водночас у нацпарку закликають бути обережними, адже маршрут також популярний серед велосипедистів, які використовують круті схили для швидкісних спусків.

  • 83 снаряди виявили у садовому кооперативі Львова — розмінування триває

    83 снаряди виявили у садовому кооперативі Львова — розмінування триває

    У Львові на території садового кооперативу «Троянда» на вулиці Біговій, 17, 14 червня під час земельних робіт були знайдені вибухонебезпечні предмети. Боєприпаси, ймовірно, залишилися ще з часів Другої світової війни.

    Як повідомили у департаменті з питань цивільного захисту Львівської ОВА, на небезпечну знахідку натрапили під час копання траншеї лише за п’ять метрів від житлового будинку.

    Спочатку виявили чотири артилерійські снаряди калібру 76 мм. На місце прибув спеціальний підрозділ для розмінування, який провів додаткове обстеження території. У результаті пошуку кількість знайдених боєприпасів зросла до 83.

    Через масштаб і складність робіт сапери не встигли завершити розмінування за один день — операцію зі знешкодження снарядів продовжать 15 червня.

    Наразі територію охороняють, мешканців закликають бути обережними, уникати місць виявлення боєприпасів та не намагатися самостійно їх переміщати.

    Подібні випадки вкотре нагадують, що навіть десятиліття потому війна продовжує становити загрозу для цивільного населення. Львівщина — один із регіонів, де подібні знахідки досі не рідкість.

  • Вчені з України представили пістолет-кулемет, розроблений під час Другої світової війни

    Вчені з України представили пістолет-кулемет, розроблений під час Другої світової війни

    Національний музей-заповідник української військової звитяги представив зображення ППС-43, пістолет-кулемету, що був розроблений у 1942 році і використовувався радянськими військами під час Другої світової війни.

    Інформацію про цей військовий винахід було опубліковано на офіційній сторінці музею-заповідника у соціальній мережі Facebook. Зазначено, що ППС-43 виготовлений із листової сталі та оснащений автоматикою з відведенням порохових газів.

    Деякі цікаві факти про ППС-43 включають в себе його озброєння 7,62-мм патроном Токарева, скорострільність 600 пострілів на хвилину, ефективну дальність стрілянини до 200 метрів, а також невелику масу всього 3,6 кг з магазином і патронами. Цей пістолет-кулемет був популярним серед радянських солдатів завдяки своїй компактності і простоті використання, а також можливості вести вогонь як з правого, так і з лівого плеча.