Daypolitico

Позначка: EIA

  • Трамп купує дизель у Путіна на дві години споживання США: в ОП розкрили абсурдність угоди

    Трамп купує дизель у Путіна на дві години споживання США: в ОП розкрили абсурдність угоди

    Анонсоване постачання російського дизельного пального до США здатне покрити менш ніж дві години американського споживання. Водночас Сполучені Штати самостійно експортують приблизно 1,5 мільйона барелів дизеля щодоби. На цю суперечність звернув увагу уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк, коментуючи домовленість Дональда Трампа з Володимиром Путіним. За його підрахунками, поки російський танкер дістанеться американського узбережжя, США встигнуть експортувати приблизно у сто разів більше власного пального, ніж мають отримати від Москви.

    Про це Владислав Власюк повідомив 21 жовтня у Facebook. Його розрахунки наводять УНН та «Главком».

    Заява пролунала після повідомлення російського віцепрем’єра Олександра Новака про підготовку першого танкера з дизельним пальним до Сполучених Штатів.

    Російського дизеля вистачить менш ніж на дві години

    За словами Власюка, анонсований обсяг першого постачання становить 40 тисяч тонн дизельного пального.

    Це приблизно 300 тисяч барелів.

    Посадовець пояснив, що Сполучені Штати споживають близько 4 мільйонів барелів дизеля на добу.

    Якщо порівняти ці показники, отримуємо доволі несподіваний результат.

    Оголошеної партії російського дизеля вистачило б приблизно на 1 годину 48 хвилин американського споживання.

    Тобто навіть повний танкер не забезпечить двох годин потреб країни, якщо виходити з наведених Власюком показників.

    При цьому йдеться про умовне математичне порівняння: фактична роль імпортного пального залежить від конкретного регіону, логістики та структури попиту.

    США експортують набагато більше, ніж купують у Росії

    Власюк звернув увагу на ще один показник.

    За його словами, Сполучені Штати самі постачають на зовнішні ринки приблизно 1,5 мільйона барелів дизельного пального щодня.

    Це означає, що обсяг першої анонсованої російської партії відповідає менш ніж п’яти годинам американського експорту.

    Для порівняння, за добу США експортують приблизно вп’ятеро більше дизеля, ніж має перевезти російський танкер.

    Посадовець наголосив, що наведені ним дані ґрунтуються на статистиці Управління енергетичної інформації США — EIA.

    Американська енергетична статистика справді характеризує країну як великого експортера нафтопродуктів.

    Зокрема, EIA повідомляло, що у 2025 році дистилятне пальне, до якого належить переважно дизель, становило понад половину американського експорту основних транспортних видів пального.

    Поки танкер допливе до Америки, США продадуть мільйони тонн

    Окремо Власюк проаналізував тривалість морського перевезення.

    За його оцінкою, шлях танкера з російського порту Усть-Луга до американських терміналів займає приблизно 2,5–3 тижні.

    За цей час США здатні експортувати близько 4 мільйонів тонн власного дизельного пального.

    Це приблизно у сто разів більше за обсяг анонсованої російської партії.

    Власюк поставив під сумнів економічну доцільність такої операції з погляду загального американського паливного балансу.

    Водночас слід враховувати, що порівняння умовне: маршрути експорту та імпорту можуть обслуговувати різні регіональні ринки, а закупівля певної партії пального не обов’язково пов’язана з нестачею виробництва в усій країні.

    Крім того, конкретний порт відправлення російського судна офіційно не уточнили.

    Росія назвала дату першого постачання

    У середу, 21 жовтня, віцепрем’єр РФ Олександр Новак заявив, що перший танкер із дизельним пальним вирушить до США вже наступного дня — 22 жовтня.

    Про це повідомило міжнародне агентство Reuters.

    За словами російського посадовця, оформлення відповідного контракту перебуває на завершальній стадії.

    Він також заявив, що за першим судном мають вирушити наступні партії.

    Однак на момент повідомлення не було підтверджено, що танкер уже залишив порт.

    Є й важлива деталь: у частині повідомлень російських ЗМІ 40 тисяч тонн називають водотоннажністю судна, тоді як інші видання трактують цей показник як обсяг дизельного вантажу. Точна фактична кількість пального потребує підтвердження транспортними документами.

    Чому Трамп домовився з Путіним про дизель

    9 жовтня президент США Дональд Трамп оголосив про домовленість із Володимиром Путіним щодо збільшення постачання російського дизельного пального на міжнародні ринки.

    За оголошеним планом, Росія має забезпечити понад 300 тисяч тонн дизеля на початковому етапі.

    У листопаді постачання планують збільшити ще на 500 тисяч тонн, а згодом — на додатковий мільйон тонн.

    Вашингтон пояснює домовленості необхідністю стабілізувати паливний ринок і стримати зростання цін.

    Водночас Міністерство фінансів США тимчасово дозволило визначені операції з російським дизелем, які раніше підпадали під санкційні обмеження.

    Для Росії це означає можливість розширити експорт нафтопродуктів та отримати додаткову валютну виручку.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним та розбіжності з Україною щодо ударів по російських НПЗ.

    Чому угоду критикують у США та Україні

    Рішення американської адміністрації викликало заперечення як в Україні, так і серед американських законодавців.

    Критики наголошують, що послаблення санкцій проти російського паливного сектору може збільшити доходи Кремля, який продовжує повномасштабну війну проти України.

    Особливе занепокоєння викликає той факт, що енергетична домовленість не супроводжувалася підтвердженим припиненням бойових дій.

    У Конгресі США також зареєстрували ініціативу, спрямовану на блокування дизельної угоди з Москвою.

    Водночас прихильники збільшення постачання пального вважають, що додаткові обсяги на ринку можуть допомогти зменшити ціновий тиск.

    Проте економічна ефективність цього рішення залишається предметом дискусії.

    За аналізом Reuters, оголошених російських постачань може виявитися недостатньо для помітного зниження світових цін на дизель.

    Економічна користь чи політична поступка Кремлю

    Розрахунки Владислава Власюка порушують питання про співвідношення економічної користі та політичної ціни американсько-російських домовленостей.

    З одного боку, окрема партія у 40 тисяч тонн справді є незначною на тлі загального споживання дизеля у США.

    З іншого — ціновий ефект міжнародних поставок залежить не лише від обсягу першого танкера, а й від усієї пропозиції пального на світовому ринку.

    Тому розрахунки Власюка показують насамперед обмежений масштаб першої анонсованої партії, але не є повною економічною оцінкою всієї домовленості.

    Головна суперечність, на яку звертає увагу український посадовець: США залишаються одним із найбільших експортерів дизельного пального, але водночас послаблюють санкційні обмеження, щоб отримати додаткові поставки з Росії.

    Для України принциповим залишається питання, чи не принесе така політика Москві додаткових доходів без реальних поступок щодо припинення війни.

  • США побили рекорд експорту нафти на тлі глобальної кризи

    США побили рекорд експорту нафти на тлі глобальної кризи

    Експорт нафтопродуктів зі Сполучених Штатів Америки досяг історичного максимуму на тлі глобальної енергетичної перебудови, спричиненої війною в Ірані та порушенням постачання енергоносіїв на ринки Європи й Азії. Про це повідомляє Financial Times із посиланням на дані Управління енергетичної інформації США (EIA), які фіксують безпрецедентне зростання зовнішніх поставок американського пального.

    За офіційними даними, минулого тижня США експортували понад 8,2 мільйона барелів нафтопродуктів на добу, включно з бензином, дизельним пальним та авіаційним керосином. Це приблизно на 20% більше, ніж за аналогічний період минулого року, і є одним із найвищих показників в історії американського енергетичного сектору. Такий різкий стрибок експорту пояснюється зростанням попиту з боку європейських країн, а також держав Азії, які змушені шукати альтернативні джерела постачання після скорочення доступу до частини традиційних ринків через геополітичну нестабільність.

    Ситуація на світовому енергетичному ринку фактично призвела до того, що США закріпили за собою роль одного з ключових постачальників нафти та нафтопродуктів у світі. Вперше з часів Другої світової війни країна стала нетто-експортером сирої нафти та похідних енергоносіїв. Це означає, що американський експорт перевищує імпорт, що є кардинальною зміною у порівнянні з ситуацією ще десять–п’ятнадцять років тому, коли США залежали від імпортної нафти та входили до числа найбільших світових імпортерів енергоносіїв.

    Різке зростання зовнішнього попиту на американське пальне вже принесло суттєві фінансові результати для енергетичних компаній США. За оцінками аналітиків, якщо поточні ціни та обсяги експорту збережуться, нафтогазовий сектор США може отримати до 60 мільярдів доларів додаткових прибутків до кінця року. Основними драйверами цього зростання є як високі міжнародні ціни, так і стабільне виробництво всередині країни, яке дозволяє одночасно задовольняти внутрішній попит і нарощувати експорт.

    Водночас така ситуація має і внутрішні наслідки для американської економіки. Зростання експорту призвело до підвищення цін на пальне всередині країни, що вже відчувають споживачі. Середня ціна бензину в США, за даними Financial Times, сягнула 4,53 долара за галон, що є найвищим рівнем за останні чотири роки. Це створює додатковий інфляційний тиск і потенційні політичні ризики для адміністрації, яка опиняється між необхідністю підтримувати енергетичний експорт і захищати внутрішній ринок від зростання цін.

    У матеріалі також зазначається, що Білий дім поки що не планує вводити обмеження на експорт пального. У Вашингтоні виходять із того, що американський енергетичний сектор сьогодні відіграє критично важливу роль у забезпеченні глобальної стабільності постачань, особливо для Європи, яка значною мірою залежить від альтернативних джерел енергії після зміни геополітичного балансу. Водночас експерти визнають, що у разі подальшого зростання внутрішніх цін політичний тиск може змусити уряд переглянути цю позицію.

    Окреме занепокоєння викликає стан стратегічних запасів нафти у США. Частина аналітиків вказує на те, що високі обсяги експорту можуть призвести до швидшого виснаження резервів, які традиційно використовуються як буфер у разі кризових ситуацій. Старший радник з питань енергетики інвестиційної компанії Carlyle Джефф Каррі наголошує, що реальні ризики для енергетичної безпеки виникають не лише тоді, коли постачання припиняється, а й тоді, коли запаси починають скорочуватися швидше, ніж відновлюються.

    Аналітики підкреслюють, що нинішня ситуація демонструє глибоку трансформацію ролі США у глобальній енергетичній системі. Країна, яка раніше залежала від імпорту нафти, сьогодні стала одним із ключових експортерів, здатних впливати на ціни та баланс попиту в усьому світі. Це також означає, що американська енергетична політика дедалі більше визначає не лише внутрішню економічну стабільність, а й стан глобальних ринків.

    У довгостроковій перспективі експерти очікують, що роль США як енергетичного експортера залишатиметься ключовою, однак попереджають про можливі коливання через політичні рішення, цінову волатильність та зміни попиту на міжнародних ринках. Нинішній рекордний експорт, за їхніми оцінками, є наслідком одночасного збігу геополітичних факторів і високої конкурентоспроможності американської енергетичної галузі, але його стійкість у майбутньому залишатиметься під питанням.