Daypolitico

Позначка: екологічна катастрофа

  • Екоцид без вироку, як Україна розслідує злочини Росії проти довкілля

    Екоцид без вироку, як Україна розслідує злочини Росії проти довкілля

    Екоцид. Частина 1

    Шкоду, яку війна завдала українській природі, держава оцінює майже в 6,4 трлн гривень. Слідчі мають сейсмограми, супутникові знімки й перехоплені розмови. Справу двох російських генералів за знищене водосховище вже передали до суду, п’ятьох командирів судять за обстріли ядерної установки. Але жоден вирок, про який звітує прокуратура, не ухвалено за статтею «Екоцид». Розповідаємо, як природу змушують свідчити, хто веде ці справи і чому навіть Каховка не стала екоцидом у кримінальному сенсі.

    Норвезький інститут NORSAR зазвичай слухає Землю, щоб не пропустити ядерне випробування. Він є національним центром даних Норвегії для Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань.

    6 червня 2023 року його аналітики побачили у записах сейсмічних станцій Румунії та України два сигнали — о 02:35 і о 02:54 за київським часом. Датчики стояли за 500–600 кілометрів від Нової Каховки. Висновок норвежців був коротким: сигнали відповідають вибуху, а не тому, чого слід очікувати від обвалу греблі.

    Уранці від греблі Каховської ГЕС нічого не лишилося. Україна втратила близько 18 км³ води. Під воду пішли понад 600 км² землі, а 143 населені пункти лишилися без нормального водопостачання. Щонайменше 35 людей загинули, нагадувала заступниця голови Касаційного кримінального суду Наталія Антонюк.

    Каховське водосховище 7 червня 2022 року (вгорі) і 18 червня 2023 року (внизу): за 12 днів після підриву греблі з нього зникло близько 75% води. Фото: NASA Earth Observatory / Lauren Dauphin, дані Landsat (USGS)

    Минуло трохи більше трьох років. На дні колишнього «моря» виріс ліс. Уже до листопада 2023-го вербами й тополями, за спостереженнями науковців Української природоохоронної групи, заросло близько 40% дна. Одна з верб менш ніж за рік виросла до 4,7 метра. Ботанікиня Анна Куземко припустила, що там «можливо, вже мільярд дерев».

    Справа про Каховку за цей час до суду так і не дійшла.

    Природа відновлюється швидше, ніж правосуддя. І, як з’ясується наприкінці цієї історії, ліс на дні водосховища — не лише доказ злочину, а й предмет суперечки, якої ніхто не чекав.

    Скільки коштує знищена природа

    Держекоінспекція з перших днів вторгнення рахує, скільки коштує природа, знищена війною. Станом на 16 березня 2026 року інспектори зафіксували 10 885 випадків шкоди довкіллю на суму майже 6,4 трлн гривень.

    Найдорожча стаття — не міста й не заводи. 3,8 трлн, більше половини всієї суми, — це шкода природно-заповідному фонду. Ще 1,34 трлн — знищені ґрунти, 1,15 трлн — отруєне продуктами горіння повітря, 120 млрд — вода.

    За цими цифрами стоять конкретні місця, і почати варто з лісу. Війна зачепила близько 3 млн гектарів, майже третину лісового фонду країни, розповів «Інтерфакс-Україна» голова Держлісагентства Віктор Смаль. Близько мільйона гектарів — в окупації. Ще пів мільйона на підконтрольній території заміновані, і лісники туди просто не заходять.

    Заповідникам довелося ще гірше. Міндовкілля налічувало 812 уражених війною природоохоронних об’єктів площею 0,9 млн гектарів, і 514 із них — в окупації. Під загрозою опинилися 17 водно-болотних угідь міжнародного значення. У Джарилгацькому нацпарку знищено всю заповідну зону — 1588 гектарів найціннішого степу.

    Під цими лісами й степами — земля, яку війна отруює роками. Науковці Київського університету імені Шевченка дослідили ґрунти в чотирьох селах на схід від Миколаєва, де йшли бої. Рівні міді й кадмію вони назвали надзвичайно високими, а в пробах із металевими уламками ризик через кадмій виявився критичним. У багатьох місцях, радять автори, верхній шар ґрунту доведеться просто знімати. І це лише там, куди можна зайти: близько чверті території України потенційно забруднено вибухонебезпечними предметами, нагадав у травні 2026 року Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко.

    Найнесподіваніша історія сталася з річками. Улітку 2024 року Сеймом, а потім Десною попливла мертва риба. Причиною, за даними Міндовкілля, стали стоки російського цукрового заводу, а збитки довкіллю перевищили 405 млн гривень. Ні ракет, ні саперів — лише завод по той бік кордону. Ця історія добре показує, що не кожна отруєна річка автоматично стає воєнним злочином.

    Затоплене село на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна

    Хто перетворює цю мапу ран на кримінальні справи?

    • Люди на місцях повідомляють про загрози через застосунки «ЕкоЗагроза», «Екоінспектор 2» і чат-бот SaveEcoBot. Омбудсман наголошує, що ці матеріали стають доказами і для кримінальних справ, і для репарацій.
    • Держекоінспекція фіксує випадки шкоди і рахує її в гривнях.
    • СБУ розслідує найгучніші справи. Саме вона відкрила провадження про підрив Каховської ГЕС.
    • Спеціалізована екологічна прокуратура Офісу генпрокурора керуєрозслідуваннями воєнних злочинів проти довкілля.
    • Суди ухвалюють вироки. Обвинувачених у справі ХФТІ, наприклад, судять заочно.
    • На міжнародному рівні працюють Міжнародний кримінальний суд і Реєстр збитків Ради Європи.

    Ланцюг виглядає логічно, але на виході майже нічого немає. На круглому столі у Верховному Суді керівник Спеціалізованої екологічної прокуратури Борис Індиченконавів цифри станом на кінець квітня 2026 року.

    Прокурори ведуть 275 проваджень про воєнні злочини проти довкілля, у них майже 500 епізодів. Більше половини (56%) — удари по цивільній і критичній інфраструктурі, ще третина (32%) — знищення природних багатств. За статтею «Екоцид» відкрито лише 11 проваджень. До суду дійшли два — про обстріли ядерної установки в Харкові та про підрив греблі Оскільського водосховища. Вироки, про які звітує прокуратура, ухвалено у двох інших справах — за звичайною статтею про воєнні злочини.

    КЛЮЧОВІ ЦИФРИ (СТАНОМ НА ВЕСНУ 2026 РОКУ)

    • 6,4 трлн грн — шкода довкіллю від агресії РФ, з них 3,8 трлн — природно-заповідному фонду.
    • 10 885 зафіксованих випадків шкоди.
    • 275 проваджень про воєнні злочини проти довкілля.
    • 11 — за статтею «Екоцид», 2 з них — у суді.
    • 2 вироки, про які звітує прокуратура, — обидва за статтею про воєнні злочини.

    Стаття 441 про екоцид з’явилася в Кримінальному кодексі ще у 2001 році. Перша справа за нею дійшла до суду лише у 2023 році і стосувалася зовсім не війни: двох службовців картонно-паперового підприємства на Хмельниччині обвинуватили в тому, що скиди фабрики вбили все живе на чотирьох кілометрах притоки Случі.

    Тож коли почалася велика війна, прокурори мали статтю, за якою, за словами юристки «Екологія-Право-Людина» Соломії Баран, до вторгнення у відкритому доступі не було жодного вироку. Що з цього вийшло, найкраще видно на історії одного водосховища на Харківщині.

    Справа Оскільського водосховища

    Оскільське водосховище мало площу 122,6 км². Перший удар воно отримало вже навесні 2022 року.

    2 квітня 2022 року було зруйновано затвор греблі. За кілька тижнів із водосховищавийшло близько 355 млн кубометрів води, оголилося 9 тисяч гектарів замуленого дна. Більшість молодої риби течія знесла вниз, порахували екологи Української природоохоронної групи.

    Другий удар прийшов у вересні, під час відступу російських військ за Оскіл. 12 вересня 2022 року вибух остаточно прорвав греблю. За даними слідства, які оприлюднила правнича фірма Global Rights Compliance, її мінували й підривали війська 20-ї загальновійськової армії генерала Олега Цокова. Авіаційну підтримку забезпечувала 6-та армія ВПС і ППО генерала Олега Маковецького. Вода дійшла аж до національного парку «Святі Гори» на Донеччині, де ростуть рідкісні крейдові сосни.

    Восени Міндовкілля повідомило про масову загибель риби в Осколі й оцінило збитки в понад 287 млн гривень.

    У лютому 2025 року обидва генерали отримали підозри — зокрема в екоциді. До травня 2026-го справу, за словами Індиченка, вже скерували до суду.

    КАРТКА СПРАВИ: ОСКІЛЬСЬКЕ ВОДОСХОВИЩЕ

    • Що сталося: гребля зруйнована у квітні й остаточно прорвана у вересні 2022 року, оголилося близько 9 тис. гектарів дна.
    • Кого обвинувачують: генералів Олега Цокова і Олега Маковецького.
    • За якими статтями: зокрема 441 «Екоцид».
    • Перша оцінка збитків: понад 287 млн грн (Міндовкілля, жовтень 2022).
    • Статус: скеровано до суду (станом на травень 2026 року).

    Найнесподіваніший поворот у справі про Оскіл пропонують не прокурори, а екологи. Ще у травні 2022 року, коли водосховище тільки почало зникати, автори Української природоохоронної групи виступили проти його відновлення. Вони радять повністю демонтувати греблю і повернути Осколу природне русло та заплаву. Це, за їхніми словами, був би «крок людини назустріч природі».

    Для права це пастка. Штучне водосховище — теж екосистема, і її знищення шкодить рибі, птахам і людям. Але суду доведеться відповісти на питання, яке в Кримінальному кодексі не має відповіді: що саме вважати «екологічною катастрофою». Будь-яка відповідь спиратиметься на докази, зібрані в момент удару. І саме з ними найбільше проблем.

    Як збирають докази: сейсмографи, супутники, свідки

    Звичайне розслідування починається з огляду місця події. Суддя Голосіївського районного суду Києва Ольга Вдовиченко пояснює, що в екологічних справах саме цей крок найчастіше неможливий. Якщо немає доступу до місця, події не вдається вчасно зафіксувати, а проби води й ґрунту — відібрати.

    Волонтерка Let’s Do It Ukraine відбирає пробу води на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС, 2023 рік. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна

    Там, де окупації немає, слідчим заважають міни. На замінованих лісових ділянках неможливо навіть гасити пожежі, пояснює Віктор Смаль. І попереджає, що чекати доведеться довго: «Замінування — це проблема на десятиліття. Досі йдуть розмінування лісів навколо Берліна з Другої світової війни».

    Розмінування у Високопіллі на Херсонщині, вересень 2024 року. Фото: Юрій Бершадський / Фотобанк Медіацентру Україна

    Тому справи про злочини проти природи складають із того, що можна зібрати здалеку. Керівник департаменту розслідувань Truth Hounds Богдан Косохатько перелічив у Верховному Суді цей інструментарій: супутникові знімки Copernicus, Planet і Maxar, сервіси NASA, що бачать пожежі й вибухи, митні бази, метеорологічні й атмосферні дані. І сейсміку: у випадку Каховської ГЕС аналіз хвилі дав змогу зробити висновки про ймовірність підриву зсередини споруди.

    Сейсмологи взагалі виявилися несподіваними союзниками слідчих. 20 травня 2022 року NORSAR зафіксував три вибухи біля вокзалу в Малині майже за чотири години до того, як мер міста публічно підтвердив ракетний удар.

    До цього додаються свідчення людей — цивільних, потерпілих, військових. І наукові дослідження, як те, що знайшло кадмій у ґрунтах Миколаївщини.

    Над каховською справою працюють і міжнародні юристи. Global Rights Complianceпередала шість аналітичних звітів про атаку на греблю до Міжнародного кримінального суду та Комісії ООН з розслідування.

    «Що якіснішою буде доказова база, то ймовірніше, що країна-агресор отримає справедливе покарання».

    — Станіслав Кравченко, Голова Верховного Суду (джерело)

    Але навіть ідеальні знімки не відповідають на головне питання — скільки коштує знищене. Суддя Касаційного господарського суду Ганна Вронська визнає, що єдиної комплексної методики оцінки шкоди в Україні немає. Є окремі — для води, ґрунтів, повітря. А війна б’є по всьому одночасно, і поєднання цих уражень, каже суддя, створює якісно новий рівень загрози, якого жодна окрема формула не бачить.

    Як ці докази працюють разом, найкраще видно на справі, яку прокурори назвали першою у світі.

    Справа ХФТІ: екоцид без викиду радіації

    У Харківському фізико-технічному інституті стоїть ядерна підкритична установка «Джерело нейтронів», поруч — сховище ядерних матеріалів. Від березня до середини вересня 2022 року інститут, за даними слідства, які оприлюднив профільний комітет Верховної Ради, зазнав 74 ударів.

    Міжнародне агентство з атомної енергії повідомляло про стан установки. За його даними, у березні вона втратила зовнішнє живлення. 25 червня нові обстріли пошкодили систему охолодження й будівлю дизель-генератора.

    У лютому 2024 року п’ятеро російських командирів отримали підозру — серед статей була й 441, «Екоцид». Це командувач Західного військового округу Олександр Журавльов, командувач 6-ї загальновійськової армії Владислав Єршов, командири бригад Павло Пілюков і Євген Геращенко. А ще — командувач 6-ї армії ВПС і ППО Олег Маковецький. Той самий генерал, якого обвинувачують і в знищенні Оскільського водосховища.

    Затоплена садиба на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна

    МАГАТЕ від початку заспокоювало: ядерний матеріал в установці «завжди підкритичний», а радіоактивний запас настільки малий, що пошкодження не мали б радіологічних наслідків. Українська експертиза дійшла іншого висновку. Руйнування установки могло спричинити викид радіоактивних часток, а в найгіршому сценарії забруднення поширилося б в радіусі 10 кілометрів. За експертними висновками, на які посилаються «Факти», під загрозою опинилися б понад 600 тисяч людей.

    Для екоциду ця суперечка принципова, бо радіації в Харкові так і не викинуло. Але стаття 441 карає не лише за катастрофу, що вже сталася. Як пояснив Станіслав Кравченко, достатньо створити реальну загрозу її виникнення.

    Генерал, який наказує бити по ядерному об’єкту, може бути винним в екоциді, навіть якщо реактор вистояв. Але доводити реальність загрози доведеться всупереч оцінці МАГАТЕ.

    У жовтні 2024 року справу скерували до суду. Станом на вересень 2025-го відбулося лише підготовче засідання, розповів «Фактам» заступник керівника Харківської обласної прокуратури Олександр Сузий. Прокуратура вимагає від обвинувачених відшкодувати 14,9 млрд гривень шкоди довкіллю.

    КАРТКА СПРАВИ: ХАРКІВСЬКИЙ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

    • Що сталося: 74 удари по інституту з ядерною установкою, березень — вересень 2022 року.
    • Кого обвинувачують: трьох генералів і двох полковників, серед них Олександра Журавльова, Владислава Єршова й Олега Маковецького, заочно.
    • За якими статтями: зокрема 438 і 441 «Екоцид».
    • Цивільний позов: 14,9 млрд грн шкоди довкіллю.
    • Статус: у суді з жовтня 2024 року, станом на вересень 2025-го відбулося лише підготовче засідання.

    Україна першою у світі розслідує такі злочини під час активних бойових дій, наголошуєІндиченко. Харків і Оскіл — дві справи, які прокурорам вдалося довести до суду за статтею «Екоцид». Найбільша екологічна катастрофа війни в цьому списку відсутня.

    Каховська ГЕС: чому підрив складно кваліфікувати як екоцид

    Хоча починалося все саме з екоциду. Уже 6 червня 2023 року СБУ відкрилапровадження за двома статтями — 438 «Порушення законів та звичаїв війни» і 441 «Екоцид». Наступного дня тодішній міністр довкілля Руслан Стрілець назвав підрив «найбільшим актом екоциду» з початку вторгнення. Він повідомив, що в Дніпро потрапило щонайменше 150 тонн мастила, а під загрозою опинилися 333 види тварин і рослин.

    Ще через три дні СБУ оприлюднила перехоплену розмову російського військового:

    «Там не они долбанули. Там наша диверсионная группа. Они хотели типа этой дамбой пугать. Пошло не по плану, а больше, чем они планировали».

    Для пересічного читача це зізнання. Для юриста, який хоче довести екоцид, — проблема.

    Людина на записі каже, що дамбою хотіли налякати, а не знищити природу.

    Суддя Касаційного кримінального суду Світлана Яковлєва пояснює, чому це важливо. За судовою практикою, екоцид можливий лише з прямим умислом: людина має не просто передбачати руйнування природи, а бажати екологічної катастрофи. Якщо екологічні наслідки — побічні від військової мети, стаття 441 не застосовується.

    Начальник відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Віктор Чечерський визнає, що з Каховкою саме так. Умисел у підриві є, але спрямований він насамперед на політичний шантаж. Довести «чисто екологічний» умисел значно важче. Чечерський додає статистику, яку рідко згадують. В Єдиному реєстрі досудових розслідувань зафіксовано близько 50 фактів можливого екоциду, за ними відкрили 40 проваджень, і більшість уже закрито.

    Водночас підрив греблі — беззаперечно воєнний злочин, незалежно від того, чого хотіла російська армія. Наталія Антонюк нагадує, що дамби, греблі й АЕС не повинні бути об’єктом нападу за Додатковим протоколом до Женевських конвенцій. Доцент КНУ Захар Тропін оцінює прямі збитки від підриву приблизно у 2 млрд доларів, а непрямі — у 14 млрд.

    Двір на Херсонщині після того, як спала вода, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна

    Покарання за знищену природу в Україні таки є — але саме за статтею про воєнні злочини. І найкраще це видно на історії Північно-Кримського каналу, у якій є гірка іронія.

    24 лютого 2022 року російські військові захопили Каховську ГЕС, встановила СБУ. Потім вони підірвали споруди Північно-Кримського каналу, щоб подати дніпровську воду до окупованого Криму. Командували операцією, за версією слідства, генерал-майор Чорноморського флоту Міхаїл Ясніков і полковник інженерної бригади Дмітрій Марков. Вирок у цій справі вже ухвалено.

    А через рік росіяни підірвали греблю, яка давала каналу воду. Уже 7 червня 2023 року Стрілець попередив, що дніпровська вода через критичний рівень водосховища до Криму не потрапить. Супутники NASA показали, як пересихає вхід до каналу.

    Канал підірвали, щоб отримати воду. Через рік підірвали греблю, з якої ця вода йшла.

    Нова Каховка і вхід до Північно-Кримського каналу 18 червня 2023 року, після того як рівень води у водосховищі впав. Фото: NASA Earth Observatory / Lauren Dauphin, дані Landsat (USGS)

    Другий вирок стосується заповідника «Асканія-Нова», розграбованого в окупації. Восени 2022 року, коли заповідник був окупований уже вісім місяців, Міндовкілляписало, що більшість працівників лишилися. Вони доглядали близько 1500 копитних тварин, які жили напіввільно. Пояснення було просте: «Якщо працівники Асканії евакуюються, тварини просто загинуть».

    КАХОВКА: ХРОНОЛОГІЯ

    • 6 червня 2023, 02:35 і 02:54 — сейсмографи NORSAR фіксують два вибухи.
    • 6 червня — СБУ відкриває провадження за статтями 438 і 441.
    • 7 червня — Міндовкілля: у Дніпрі щонайменше 150 тонн мастила.
    • 9 червня — СБУ оприлюднює перехоплену розмову.
    • 18 червня — супутник Landsat: з водосховища зникло близько 75% води.
    • 18 липня — уряд погоджує проєкт відновлення водосховища й ГЕС.
    • листопад 2023 — верби й тополі вкривають близько 40% дна.
    • 12 березня 2024 — Кабмін забороняє роздавати землі на дні водосховища.
    • травень 2026 — прокурори визнають, що довести «чисто екологічний» умисел у цій справі значно важче.

    ЧОГО МИ ДОСІ НЕ ЗНАЄМО

    • Чи повернеться у справу про Каховку кваліфікація «екоцид».
    • Як суд у справі ХФТІ витлумачить поняття «екологічна катастрофа», якого закон не розкриває. Правники пропонують дописати до статті 441 визначення або чіткі критерії масштабної шкоди.
    • Чи наздожене вирок обвинувачених, яких судять заочно.

    Якщо українська стаття про екоцид працює так важко, логічно шукати відповідь у Гаазі. Але там картина ще складніша.

    Гаага, Реєстр збитків і майбутнє Каховського водосховища

    З 1 січня 2025 року Україна — 125-та держава-учасниця Римського статуту. Проте окремого злочину «екоцид» Міжнародний кримінальний суд не знає. Статут називаєлише чотири злочини — геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини й агресію.

    Шкода довкіллю там лише частина воєнного злочину, і за дуже вузьких умов.

    Захар Тропін вважає, що формально Гаага може взятися за Каховку. Але є парадокс: Україна вже веде власні провадження, а МКС, за Римським статутом, бере справу лише тоді, коли держава не хоче або не може розслідувати її сама. Окремі справи, каже Тропін, можна передати до Гааги за домовленістю.

    У грудні 2025 року прокурор МКС представив першу в історії суду політику щодо шкоди довкіллю. Нового злочину вона не створює, а лише пояснює, як розслідувати старі. Чому світ за пів століття так і не домовився про окремий злочин екоциду — тема другої частини.

    Як довго йде міжнародне правосуддя, показує шведська справа Lundin Energy. На тому ж круглому столі про неї розповів науковець Микола Пашковський. Керівників нафтової компанії судять за пособництво воєнним злочинам у Судані. Угоду про розвідку нафти компанія уклала у 1997 році, підозру отримала у 2016-му, суд почався у 2023-му.

    Понад двадцять років між злочином і вироком

    У листопаді 2022 року Генасамблея ООН ухвалила резолюцію про відшкодування збитків від російської агресії: 94 держави за, 14 проти, 73 утрималися. 30 вересня 2026 року Реєстр збитків Ради Європи відкрив останні категорії заяв, серед них B3.1 «Екологічна шкода». Шкода природі стала окремим рядком у рахунку, який виставляють Росії.

    «Реєстр збитків для України — це юридична пам’ять цієї несправедливої війни».

    — Ален Берсе, генеральний секретар Ради Європи (джерело)

    Але пам’ять — ще не виплата. Заяви має розглядати Міжнародна компенсаційна комісія, а для її запуску потрібно 25 ратифікацій. Станом на 6 жовтня 2026 року їх булодесять плюс ЄС. Тим часом українські суди ухвалили понад 1500 рішень про стягнення шкоди з Росії, розповів суддя Великої палати Віталій Уркевич. Верховний Суд визнав, що імунітет держави-агресора можна не брати до уваги. Але виконати ці рішення поки складно.

    І є ще одне питання: що відновлювати?

    Уже 18 липня 2023 року, через шість тижнів після підриву, уряд погодивекспериментальний проєкт відновлення Каховського водосховища і ГЕС. «Ми маємо розпочати роботи з відновлення Каховського гідровузла та ГЕС невідкладно», — заявила тоді Юлія Свириденко. Другий етап стартує після того, як Україна поверне контроль над греблею. А в березні 2024 року Кабмін заборонив роздавати й перепрофільовувати землі на дні колишнього водосховища на весь воєнний стан і п’ять років після нього — окрім робіт із відновлення водосховища.

    Екологи пропонують дивитися глибше в історію. До 1950-х років на місці Каховського моря був Великий Луг — плавні, пов’язані із Запорозькою Січчю. Щоб їх затопити, у 1955–1958 роках переселили близько 90 сіл і хуторів, понад 37 тисяч людей. Під воду пішли понад 100 тисяч гектарів родючих земель. Науковці Української природоохоронної групи радять не поспішати із заповненням водосховища, бо природа на дні вже відновлюється.

    Затоплене подвір’я на Херсонщині, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна

    Ліс на дні Каховського водосховища — водночас доказ злочину, екосистема, що народилася на місці загиблої, і земля, яку держава зарезервувала під нове море.

    Сейсмограма з тієї ночі вже нікуди не зникне. Але чи стане вона доказом екоциду, залежить не від природи і навіть не від слідчих — а від закону, який досі не вміє назвати цей злочин. Про те, чому так сталося, — у другій частині.

     

  • Критичне маловоддя: рівень Дністровського водосховища опустився до історичного мінімуму

    Критичне маловоддя: рівень Дністровського водосховища опустився до історичного мінімуму

    За даними ПрАТ «Укргідроенерго», станом на 20 серпня рівень води у Дністровському водосховищі знизився до позначки 112,34 м (за Балтійською системою висот), що є найнижчим показником для цієї календарної дати за весь період спостережень.

    Ключові деталі та ситуація з водозабезпеченням

    • Аномальний дефіцит припливу: За оцінкою Українського гідрометеорологічного центру, природний приплив води до водосховища становить лише близько 20% від серпневої норми (32–37 м³/с замість нормативних 256 м³/с).
    • Причини обміління: Основною причиною критичного маловоддя стала тривала спека та відсутність опадів у басейні річки Дністер й українських Карпатах, де вона бере свій початок.
    • Зміна пріоритетів ГЕС: Виробництво електроенергії на Дністровській ГЕС повністю підпорядкували режиму збереження та заощадження водних ресурсів.
    • Забезпечення населення: Головним завданням визначено збереження питного водопостачання для населених пунктів України, підтримку роботи комунальних водозаборів і забезпечення необхідного протоку річки нижче за течією (зокрема для потреб Молдови).

     

  • Російська нафта розлилася біля Оману на сотні кілометрів: аварія «тіньового флоту» загрожує заповіднику

    Російська нафта розлилася біля Оману на сотні кілометрів: аварія «тіньового флоту» загрожує заповіднику

    Біля узбережжя Оману продовжує розростатися масштабний розлив нафти з підсанкційного танкера Caroline Bezengi, який перевозив російську сиру нафту та сів на мілину поблизу архіпелагу Халланіят. За останньою офіційною оцінкою оманської влади, площа забруднення становить близько 390–400 квадратних кілометрів, однак незалежні екологічні організації за супутниковими знімками фіксували значно більшу зону нафтового шлейфу — від 600 до майже 800 км² у різні дні. Ситуація особливо небезпечна через те, що аварія сталася у межах екологічно вразливого морського району.

    Нафтовий танкер Caroline Bezengi вже кілька тижнів перебуває біля острова Аль-Кіблія в архіпелазі Халланіят на півдні Оману. Судно було завантажене російською нафтою і прямувало до Азії. За даними Reuters, на борту могло перебувати близько одного мільйона барелів сирої нафти, тоді як Greenpeace оцінює завантаження приблизно у 800 тисяч барелів.

    Проблеми на судні почалися ще 8 червня біля узбережжя Ємену. Морські джерела Reuters повідомляли, що екіпаж передав інформацію про серйозну несправність, а попередні оцінки вказували на вибух на борту. Остаточна причина інциденту офіційно не встановлена. Після цього танкер опинився біля Оману й сів на мілину неподалік Халланіятських островів.

    Спочатку масштаби витоку здавалися значно меншими. Наприкінці липня супутникові знімки показували пляму приблизно на 20–45 км². Уже на початку серпня Greenpeace оцінила її приблизно у 150 км², а до 4 серпня — близько 600 км². Експерт нідерландської організації PAX Вім Звейненбург, аналізуючи знімки за 7 серпня, оцінив загальний нафтовий шлейф уже майже у 800 квадратних кілометрів.

    Ця різниця у цифрах не означає, що одна зі сторін обов’язково помиляється. Площа видимої нафтової плівки швидко змінюється через течії, вітер, хвилі та розсіювання нафти. Частина забруднення може ставати менш помітною на супутникових знімках, не зникаючи повністю з морського середовища. Саме тому оманська влада станом на 10 серпня говорила приблизно про 390 км², тоді як екологічні організації в попередні дні фіксували значно ширше розповсюдження.

    Особливе занепокоєння викликає місце аварії. Танкер стоїть поблизу незаселеного острова Аль-Кіблія, що входить до архіпелагу Халланіят та морської природоохоронної зони. За даними Greenpeace, значні ділянки берегової лінії острова вже зазнали впливу нафти, тоді як частина забруднення продовжує дрейфувати у відкритому морі.

    Цей район має виняткове значення для біорізноманіття Аравійського моря. Тут мешкають рідкісні аравійські горбаті кити, а також морські птахи, зокрема сокотрійські баклани, черепахи та інші вразливі види. Саме через це навіть відносно невеликий витік міг би мати серйозні наслідки, а нинішні масштаби створюють ризик довготривалого забруднення прибережних екосистем.

    Оманська влада заявила, що нафтовий шлейф рухався на північний схід і перебував приблизно за сім кілометрів від узбережжя. На цей момент безпосередньої загрози для опріснювальних установок і туристичної інфраструктури, за офіційною оцінкою, немає. Водночас фахівці попереджають, що ситуація може швидко змінитися залежно від погоди та морських течій.

    Професор екологічної мікробіології Тоні Гутьєррес з Університету Геріот-Ватт пояснював Reuters, що такий масштаб забруднення потребує комплексної операції. Йдеться про використання бонових загороджень, спеціальних суден для збору нафти, сорбентів та, за певних умов, хімічних диспергаторів. Найбільший ризик виникне, якщо значні обсяги сирої нафти потраплять на мілководдя або безпосередньо на берег, де очищення стає значно складнішим і дорожчим.

    Greenpeace заявляє, що стан судна продовжує погіршуватися. Супутникові знімки, проаналізовані екологами, свідчили, що танкер поступово сильніше занурювався у воду, а інтенсивність витоку зростала. Організація попереджає, що у разі подальшого руйнування корпусу аварія може перетворитися на значно масштабнішу екологічну катастрофу.

    Сам Caroline Bezengi — старий нафтовий танкер, побудований у 2001 році. Його довжина становить близько 274 метрів. Саме такі великі, але старі судна часто стають частиною так званого «тіньового флоту», який Росія використовує після введення західних санкцій для транспортування своєї нафти до третіх країн.

    Британія офіційно внесла Caroline Bezengi, IMO 9224439, до санкційного переліку суден, задіяних у перевезенні російської нафти до третіх країн. Судно також фігурує у санкційних рішеннях Європейського Союзу як таке, що бере участь у нерегулярних і ризикованих практиках судноплавства.

    За даними відстеження суден, у квітні–травні Caroline Bezengi завантажував нафту в російському порту Новоросійськ на Чорному морі, а наприкінці травня пройшов через Суецький канал. Потім судно прямувало в напрямку Азії.

    Greenpeace звертає увагу ще на одну проблему: у танкера немає звичайного страхового покриття від одного з міжнародно визнаних P&I-клубів, які традиційно страхують відповідальність судновласників за великі аварії та екологічні збитки. За даними організації, в документах 2025 року страхувальником Caroline Bezengi значилася маловідома компанія з Киргизстану Arsenal Kyrgystan. Чи діє це покриття зараз і чи вистачить його для фінансування ліквідації наслідків, невідомо.

    Ситуація ще більше ускладнюється статусом прапора. Greenpeace повідомляє, що судно втратило реєстрацію Камеруну 29 травня, після чого Міжнародна морська організація позначає його прапор як невідомий. За даними екологів, оманська влада зверталася до власника судна з вимогою вжити заходів, однак оперативної реакції не отримала.

    Reuters раніше встановив, що зареєстрованим власником танкера є Rentoor Shipmanagement Ltd, а менеджером — Villar Shipmanagement Ltd. Обидві структури, за даними LSEG, пов’язані з Китаєм. Журналісти не змогли отримати від них оперативних коментарів.

    Саме така структура власності та страхування є типовою рисою російського «тіньового флоту». Після західних санкцій проти російської нафти Москва значно збільшила використання старих танкерів, які працюють через маловідомих власників, часто змінюють прапори та не користуються послугами провідних міжнародних страховиків.

    Екологи роками попереджали, що це створює не лише санкційні, а й екологічні ризики. Старі судна частіше потребують ремонту, а у випадку серйозної аварії може виявитися незрозумілим, хто саме повинен оплачувати евакуацію судна, очищення моря та компенсацію збитків. Greenpeace називає історію Caroline Bezengi показовим прикладом таких ризиків.

    На цьому етапі оманська влада направила спеціальні групи для локалізації наслідків аварії та моніторингу стану моря. Водночас міжнародні екологи закликають Маскат у разі необхідності просити міжнародну допомогу, оскільки очищення сотень квадратних кілометрів моря може потребувати значно більших ресурсів, ніж здатні швидко мобілізувати місцеві служби.

    Найбільший ризик залишається всередині самого танкера. Навіть якщо частина нафтової плями розсіюється у відкритому морі, на борту все ще можуть залишатися сотні тисяч барелів сирої нафти. Якщо корпус продовжить руйнуватися, обсяг витоку може різко збільшитися. Саме тому екологи зараз говорять не лише про ліквідацію вже існуючого забруднення, а й про необхідність терміново стабілізувати судно та відкачати залишки вантажу.

    Отже, аварія Caroline Bezengi вже стала однією з найбільш показових екологічних історій, пов’язаних із російським «тіньовим флотом». Офіційно підтверджена зона нафтового забруднення сягає приблизно 390–400 км², тоді як незалежні супутникові оцінки в окремі дні показували від 600 до майже 800 км². Нафта вже торкнулася заповідної берегової лінії, а судно продовжує перебувати в нестабільному стані з великою кількістю вантажу на борту.

    Тому головне питання зараз уже не лише в тому, наскільки великою стала пляма, а в тому, чи вдасться Оману та міжнародним партнерам зупинити подальший витік до того, як аварія переросте у ще масштабнішу катастрофу для Аравійського моря.

  • Кількість жертв російського удару зросла до 31

    Кількість жертв російського удару зросла до 31

    У Києві завершили аварійно-рятувальні та пошукові роботи на місці одного з найтрагічніших російських ударів останніх місяців. Після кількох діб безперервного розбору завалів у 16-поверховому житловому будинку в Дарницькому районі рятувальники офіційно підтвердили, що внаслідок масованої атаки Росії, здійсненої 2 липня, загинула 31 людина. Ще 102 людини отримали поранення різного ступеня тяжкості. Остаточні дані були оприлюднені після завершення пошукової операції, під час якої фахівці виявили під уламками останки загиблих.

    Про це повідомила Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

    За інформацією рятувальників, аварійно-пошукові роботи тривали цілодобово протягом кількох днів. Через масштабні руйнування будинку операція вимагала максимальної обережності та залучення значної кількості особового складу й спеціальної техніки. Частина конструкцій перебувала в аварійному стані, що значно ускладнювало доступ до місць можливого перебування людей під завалами.

    Особливо складною була робота на верхніх поверхах будинку, де внаслідок вибуху відбулося обвалення залізобетонних перекриттів. Лише протягом останнього дня рятувальники розчистили близько 42 кубічних метрів будівельного сміття на рівні 12-го та 13-го поверхів. Для демонтажу важких конструкцій використовували потужний автокран XCMG QY75K, який був направлений до столиці з Головного управління ДСНС у Рівненській області.

    За допомогою цієї техніки вдалося прибрати 24 великі уламки залізобетонних плит загальною вагою близько 53 тонн. Саме під цими конструкціями рятувальники виявили останки людей, які вважалися зниклими безвісти після удару. Всі знайдені рештки тіл були передані співробітникам Національної поліції для проведення судово-медичних експертиз та остаточної ідентифікації загиблих.

    У ДСНС повідомили, що після завершення робіт остаточна кількість жертв російської атаки становить 31 особу. Ще 102 людини зазнали поранень. Серед постраждалих є люди з тяжкими травмами, які продовжують проходити лікування у столичних медичних закладах. Медики й надалі надають їм необхідну допомогу.

    До ліквідації наслідків удару лише від столичного гарнізону ДСНС були залучені 30 рятувальників та вісім одиниць спеціальної техніки. Крім цього, у роботах брали участь підрозділи з інших регіонів України. На місці трагедії також працювали співробітники поліції, медики, вибухотехніки, комунальні служби та психологи ДСНС, які надавали допомогу родичам загиблих і мешканцям пошкодженого будинку.

    Російська атака, що сталася у ніч на 2 липня, була однією з наймасштабніших за весь час повномасштабної війни. Ворог одночасно застосував ударні безпілотники та ракети різних типів повітряного, морського і наземного базування. Основним напрямком удару став Київ, однак вибухи лунали й в інших регіонах України.

    За даними Повітряних сил Збройних сил України, Росія випустила загалом 570 засобів повітряного нападу. Сили протиповітряної оборони змогли знищити або придушити 524 ворожі цілі. Водночас частині ракет і дронів вдалося прорвати систему ППО. Зафіксовано влучання 25 балістичних ракет та 12 ударних безпілотників, які завдали значних руйнувань цивільній інфраструктурі.

    Одним із найважчих наслідків цієї атаки стало пряме влучання у багатоквартирний житловий будинок у Дарницькому районі Києва. Потужний вибух зруйнував значну частину конструкцій, спричинивши обвал поверхів. Десятки квартир були повністю знищені або стали непридатними для проживання. Частина мешканців загинула під уламками, інші отримали поранення або були евакуйовані рятувальниками.

    Удар також завдав шкоди іншим об’єктам столиці. Зокрема, після влучання по автозаправній станції в Оболонському районі до озера Кирилівського потрапило понад 350 тонн нафтопродуктів і паливної емульсії. Це спричинило серйозну екологічну загрозу та потребувало негайного втручання спеціалізованих служб для локалізації забруднення і недопущення поширення небезпечних речовин.

    Українська влада наголошує, що російські удари вкотре були спрямовані по цивільній інфраструктурі та житлових кварталах, де не розташовані військові об’єкти. За словами посадовців, такі атаки є черговим підтвердженням застосування Росією тактики терору проти мирного населення України.

    Після завершення пошукової операції комунальні служби продовжують демонтаж аварійних конструкцій і підготовку території до подальших відновлювальних робіт. Мешканцям пошкодженого будинку надають тимчасове житло, психологічну підтримку та матеріальну допомогу. Правоохоронці документують наслідки удару для подальшого розслідування як чергового воєнного злочину Росії.

    Завершення аварійно-рятувальних робіт стало фінальною стадією ліквідації наслідків трагедії, однак для десятків родин, які втратили близьких або залишилися без домівок, наслідки цієї атаки ще довго залишатимуться болючою реальністю.

  • Рогозін шокував заявою: у РФ пропонують мінувати власні танкери та підривати їх у морі

    Рогозін шокував заявою: у РФ пропонують мінувати власні танкери та підривати їх у морі

    Російський сенатор та колишній керівник “Роскосмосу” Дмитро Рогозін виступив із різкою та радикальною заявою щодо так званого “тіньового флоту” Росії, який використовується для обходу міжнародних санкцій на експорт нафти. Він запропонував фактично перетворити цивільні нафтові танкери на заміновані судна з можливістю їх підриву у разі спроби затримання або арешту іноземними державами.

    Про це повідомляє The Moscow Times.

    За словами Рогозіна, Росія повинна нібито “посилити захист” своїх суден шляхом встановлення вибухових пристроїв на танкерах, які перевозять нафту під прапорами третіх країн або в межах схем обходу санкцій. Він стверджує, що у разі примусового заходу такого судна в іноземний порт або спроби його захоплення має спрацьовувати механізм підриву.

    Рогозін прямо визнав, що подібні дії можуть призвести до масштабних екологічних катастроф, зокрема розливів нафти у морі, але, за його словами, саме це нібито має стати стримувальним фактором для європейських країн.

    “Треба мінувати використовувані нами танкери. Ініціація має відбуватися у разі надходження відповідних команд або примусового заходу в чужий порт. Кілька разів бахне у них під носом з розливом нафти та екологічними наслідками — відразу одумаються”, — заявив він.

    Його заява викликала активне обговорення в російських прокремлівських медіа та серед так званих військових блогерів. Частина з них підтримала ідею, стверджуючи, що Росія не має достатніх військово-морських ресурсів для супроводу сотень цивільних суден, тому “жорсткі заходи” можуть стати альтернативою. Інші ж визнають, що реалізація подібного сценарію створила б неконтрольовані ризики не лише для міжнародного судноплавства, але й для самої Росії.

    Ініціатива Рогозіна прозвучала на тлі різкого посилення тиску на російський тіньовий флот з боку західних країн. Останніми місяцями Європейський Союз та Велика Британія активізували перевірки підозрілих танкерів, які транспортують російську нафту в обхід санкцій. У низці випадків судна затримувалися або бралися під контроль для інспекцій.

    Окремим тригером для нової хвилі заяв у Москві стало затримання танкера Smyrtos у Ла-Манші. Операцію провели спільно британські та французькі сили в межах посилення контролю над морськими перевезеннями. Судно, що ходило під прапором Камеруну, наразі перебуває під охороною, а компетентні органи проводять розслідування щодо його вантажу та маршруту.

    Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер назвав цю операцію важливим кроком у боротьбі з обходом санкцій і підкреслив, що подібні заходи спрямовані на обмеження фінансування війни Росії проти України через енергетичні доходи.

    У Росії ж цей інцидент розцінили як небезпечний прецедент, який може бути продовжений. Деякі російські аналітики вже заявили, що затримання танкерів створює ризики для стабільності експорту нафти та може змусити Москву шукати нові методи “захисту” свого флоту.

    На цьому тлі в російських владних колах останнім часом обговорюються різні варіанти супроводу танкерів, включно із залученням військових кораблів або створенням конвойних систем. Однак ідея встановлення вибухівки на цивільні судна стала найбільш радикальною та суперечливою серед усіх озвучених пропозицій.

    Міжнародні експерти з морського права та екологічної безпеки неодноразово попереджали, що подібні сценарії становлять серйозну загрозу для глобального судноплавства, можуть призвести до катастрофічних наслідків для морських екосистем і фактично порушують базові норми міжнародного права.

    Попри це, риторика про “жорсткі заходи” щодо захисту тіньового флоту дедалі частіше з’являється в російському інформаційному просторі, що свідчить про зростання напруги навколо нафтового експорту РФ та спроб обійти санкційні обмеження.

  • НАН: південь України під загрозою через втрату Каховського водосховища

    НАН: південь України під загрозою через втрату Каховського водосховища

    Підрив російськими військами Каховської гідроелектростанції у червні 2023 року продовжує створювати довгострокові ризики для півдня України. Вчені Національної академії наук України заявляють, що наслідки знищення Каховського водосховища вже стали критичними для аграрного сектору, систем водопостачання та природних екосистем, а в майбутньому можуть перерости у масштабну екологічну та економічну кризу для всього регіону.

    Про це йшлося під час обговорення результатів наукових досліджень, присвячених впливу руйнування Каховської ГЕС на довкілля, сільське господарство та водний баланс України. Фахівці наголошують, що масштаби катастрофи значно перевищують локальний рівень і стосуються майбутнього розвитку кількох областей країни.

    За оцінками науковців, після втрати водосховища на окремих територіях площі земель, які використовувалися для вирощування сільськогосподарських культур, скоротилися від 71% до 98%. Найбільше постраждали райони, де функціонування аграрного сектору безпосередньо залежало від систем зрошення, що отримували воду з Каховського водосховища.

    Саме Каховське водосховище десятиліттями було основою для роботи масштабних меліоративних систем у Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Воно забезпечувало водою сотні тисяч гектарів полів, на яких вирощувалися зернові культури, овочі, фрукти та баштанні. Після руйнування дамби значна частина цієї інфраструктури фактично втратила джерело водопостачання.

    Віцепрезидент Національної академії наук України В’ячеслав Богданов наголосив, що сьогодні перед державою стоїть завдання не лише оцінити масштаби катастрофи, а й виробити довгострокову стратегію подолання її наслідків.

    «Наука має не лише оцінити наслідки цієї катастрофи, а й запропонувати інструменти для прийняття відповідальних державних рішень», — зазначив він.

    Науковці попереджають, що особливо гостро проблема проявиться у роки з низькою водністю. Якщо раніше Каховське водосховище виконувало роль стратегічного резервуара води для південних регіонів, то тепер будь-які посушливі періоди можуть призвести до серйозного дефіциту водних ресурсів.

    За словами фахівців, у перспективі це може поставити під загрозу не лише сільське господарство, а й водопостачання населених пунктів, промислових підприємств та об’єктів критичної інфраструктури. Особливо вразливими залишаються регіони, які історично залежали від дніпровської води.

    Окремо вчені проаналізували стан території колишнього водосховища. Після сходження води там утворилися численні озера, ставки та природні водойми різних розмірів. Однак ці водойми не здатні компенсувати функції Каховського водосховища.

    За оцінками дослідників, обсяги води, які вони накопичують, є недостатніми для забезпечення потреб регіону. Крім того, їхній рівень значною мірою залежить від сезонних змін, погодних умов та кількості опадів.

    Одним із потенційних варіантів вирішення проблеми фахівці називають використання підземних вод. Водночас у НАН наголошують, що цей ресурс не можна розглядати як універсальну альтернативу.

    Підземні води дійсно мають значний потенціал, однак їхнє активне використання потребує комплексних наукових досліджень та ретельного контролю. Без належного планування існує ризик виснаження водоносних горизонтів, погіршення якості води та виникнення нових екологічних проблем.

    Серйозних втрат зазнає і природне середовище Нижнього Дніпра. Науковці зазначають, що після руйнування греблі продовжується процес деградації водних екосистем. Змінився гідрологічний режим річки, що негативно впливає на популяції риби, водно-болотні угіддя та численні види рослин і тварин.

    Фахівці наголошують, що деякі природні комплекси, які формувалися протягом десятиліть після створення Каховського водосховища, можуть бути втрачені назавжди. Одночасно на звільнених від води територіях відбуваються нові природні процеси, однак їхній подальший розвиток поки що залишається недостатньо вивченим.

    У Національній академії наук переконані, що дискусія про майбутнє Каховського водосховища не повинна обмежуватися простим питанням — відновлювати його чи ні. Науковці вважають, що Україна має сформувати комплексне бачення майбутньої системи водозабезпечення південних областей.

    Йдеться про стратегічні рішення, які визначатимуть розвиток регіону на десятиліття вперед. Від них залежатиме стан аграрного сектору, забезпечення населення водою, функціонування промисловості, екологічна безпека та загальна економічна стабільність південних областей.

    Нагадаємо, у ніч на 6 червня 2023 року російські війська підірвали дамбу Каховської ГЕС. Внаслідок руйнування греблі відбулося одне з найбільших техногенних та екологічних лих у сучасній історії Європи. Потужна хвиля води затопила десятки населених пунктів на правому та лівому берегах Дніпра, спричинивши людські жертви, руйнування житлових будинків, інфраструктури та промислових об’єктів.

    Після спуску водосховища Україна втратила один із найбільших резервуарів прісної води в країні. Наслідки цієї катастрофи продовжують впливати на життя мільйонів людей та формують нові виклики для держави.

    Крім того, українські гідрологи та екологи попереджають, що зміни клімату разом із руйнуванням водогосподарської інфраструктури можуть прискорити процеси опустелювання окремих територій півдня України. За несприятливого сценарію частина малих річок і водотоків у регіоні може суттєво обміліти або навіть повністю зникнути протягом найближчих десятиліть.

    Експерти наголошують, що відновлення водної безпеки півдня стане одним із наймасштабніших завдань післявоєнної відбудови України. Для цього знадобляться значні фінансові ресурси, сучасні технології, міжнародна підтримка та довгострокова державна політика, спрямована на захист водних ресурсів і адаптацію до нових екологічних реалій.

  • Пожежа в Чорнобилі охопила понад 1000 гектарів

    Пожежа в Чорнобилі охопила понад 1000 гектарів

    У Чорнобильській зоні відчуження триває масштабна пожежа, яка охопила значні площі лісової підстилки на території радіаційно-екологічного біосферного заповідника. За офіційною інформацією, займання виникло 7 травня 2026 року та швидко поширилося через поєднання несприятливих погодних умов — тривалу суху погоду, низьку вологість повітря та сильні пориви вітру, які суттєво ускладнюють роботу рятувальників.

    Вогонь охопив значні ділянки лісових масивів, переважно лісову підстилку та суху рослинність. За попередніми оцінками екстрених служб, уражено вже понад тисячу гектарів території, при цьому окремі осередки займання продовжують змінюватися через вітер і складний рельєф місцевості. Пожежа має характер, типовий для весняного періоду в зоні відчуження, коли накопичена суха біомаса легко займається та швидко поширюється.

    До ліквідації пожежі залучені підрозділи ДСНС, Державного агентства України з управління зоною відчуження, а також фахівці радіаційного контролю. На місці працюють спеціалізовані групи, які координують дії з гасіння та одночасно забезпечують постійний моніторинг екологічної ситуації. Через специфіку території особливу увагу приділяють не лише гасінню вогню, а й контролю можливого підняття радіоактивних частинок у повітря.

    За інформацією Державної інспекції ядерного регулювання України, радіаційна ситуація в зоні відчуження перебуває під постійним наглядом. Фахівці проводять як наземні вимірювання, так і математичне моделювання можливого поширення продуктів горіння. Окремо здійснюється контроль вмісту цезію-137 у приземному шарі повітря поблизу осередків пожежі.

    Станом на 8 травня зафіксовано локальні коливання концентрації цезію-137 у зоні займання, які в окремих точках перевищують контрольні рівні, однак залишаються значно нижчими за гранично допустимі значення, встановлені для безпеки населення. Потужність гамма-випромінювання як у самій зоні відчуження, так і за її межами не виходить за межі багаторічних нормативних показників і не становить додаткової загрози для України загалом.

    У Міністерстві внутрішніх справ підкреслюють, що ситуація перебуває під контролем, а всі служби працюють у посиленому режимі. За результатами розрахунків і моделювання, фахівці не прогнозують перенесення небезпечних концентрацій радіонуклідів за межі зони відчуження. Водночас наголошується, що остаточна стабілізація ситуації залежатиме від погодних умов та швидкості локалізації окремих осередків вогню.

    Радіаційна обстановка на території України загалом залишається стабільною. За даними Національної гідрометеорологічної служби ДСНС, показники гамма-випромінювання у всіх регіонах країни перебувають у межах норми та не демонструють відхилень.

    Пожежно-рятувальні підрозділи продовжують роботи з ліквідації загоряння, застосовуючи як наземні сили, так і спеціалізовану техніку для локалізації вогню. Основна увага зосереджена на недопущенні подальшого поширення пожежі вглиб лісових масивів та на мінімізації впливу на екологічно чутливі ділянки зони відчуження.

    Ситуація залишається динамічною, однак контроль над ключовими осередками поступово посилюється. Рятувальники продовжують цілодобову роботу до повної ліквідації займання.

  • «Природа повертає своє»: що відбувається на місці Каховського водосховища і чому це змінить південь України назавжди

    «Природа повертає своє»: що відбувається на місці Каховського водосховища і чому це змінить південь України назавжди

    Після руйнування Каховського водосховища на півдні України розгортається унікальний природний процес, який уже зараз називають одним із наймасштабніших екологічних трансформаційних явищ у Європі. Територія, яка десятиліттями була штучною водоймою, стрімко змінюється, формуючи нову екосистему — і цей процес лише набирає обертів. Розповів у розмові з УНІАН віце-президент Професійної асоціації екологів України Валентин Щербина.

    Фахівці наголошують: мова не просто про поступове заростання висохлого дна, а про відновлення історичного природного ландшафту. Йдеться про повернення Великого Лугу Запорізького — екосистеми, яка існувала тут століттями до створення водосховища і відігравала ключову роль у природному балансі всього регіону.

    Цей природний комплекс був одним із найцінніших у Східній Європі. Він забезпечував регуляцію клімату, підтримував водний баланс, слугував домівкою для тисяч видів рослин і тварин та формував унікальні умови для сільського господарства. За біологічною продуктивністю його порівнювали з долиною Нілу.

    Сьогодні, після зникнення водосховища, природа фактично почала відновлювати цей ландшафт самостійно. Уже зараз на місці колишнього дна активно з’являється рослинність — передусім верби, які формують густі зарості висотою до кількох метрів. Це перший етап природного відновлення, коли швидкорослі рослини закріплюють ґрунт і створюють основу для формування складнішої екосистеми.

    На наступних етапах ці зарості природно проріджуватимуться, поступаючись місцем іншим видам дерев і рослин. Зокрема, очікується поява тополі, осокора та інших характерних для заплавних лісів порід. У результаті формується багаторівнева екосистема з різноманітною флорою та фауною.

    Екологи пояснюють, що швидкість цих процесів пов’язана з природними особливостями території. До створення водосховища ця місцевість регулярно зазнавала сезонних підтоплень, тому місцеві екосистеми історично пристосовані до різких змін рівня води. Саме ця «пам’ять ландшафту» і дозволяє природі так швидко відновлюватися.

    Водночас наслідки катастрофи залишаються надзвичайно серйозними. Одразу після руйнування дамби загинула величезна кількість риби, а також було знищено або пошкоджено десятки рибних господарств. Найбільший удар припав на осетрові види, які мають довгий цикл відновлення і занесені до Червоної книги.

    Фахівці попереджають, що відновлення популяцій цих риб може тривати десятки років. Це означає, що екологічні наслідки катастрофи відчуватимуться ще довго, навіть попри загальну здатність природи до відновлення.

    Суттєво постраждала і фауна регіону. Зміна водного режиму вплинула не лише на річкові, а й на морські екосистеми. Великий обсяг прісної води, що потрапив у нижню течію Дніпра та прилеглі морські акваторії, змінив рівень солоності, що негативно позначилося на морських видах.

    Окрему проблему становить зникнення або скорочення популяцій ендемічних видів — тобто тих, які існували лише на цій території. Серед них — окремі види комах, гризунів і плазунів. Також серйозного удару зазнали птахи, адже катастрофа сталася в період гніздування.

    Попри це, екологи наголошують: загальний потенціал відновлення екосистеми залишається високим. Ба більше, у деяких аспектах ситуація навіть може покращитися порівняно з періодом існування водосховища.

    Зокрема, відкриття природного русла Дніпра створює кращі умови для міграції риб і природного нересту. Це може сприяти відновленню рибних ресурсів у довгостроковій перспективі.

    Ще одним важливим фактором є зміна гідрологічного режиму. Вільна течія річки може покращити стан Дніпровсько-Бузького лиману та позитивно вплинути на екосистему Чорного моря. Збільшення швидкості течії сприятиме природному очищенню води та відновленню балансу.

    У довгостроковій перспективі — від кількох десятиліть до століття — ця територія може повністю трансформуватися у природну річкову долину з плавнями, болотами та заплавними лісами. Це означає повернення до стану, який існував тут до втручання людини.

    Водночас майбутнє регіону залишається відкритим питанням. Після завершення війни Україна постане перед вибором: або дозволити природі завершити процес відновлення, або відбудовувати водосховище та інфраструктуру.

    Це рішення матиме не лише економічні, а й екологічні наслідки. Відновлення водосховища означатиме повернення до штучної системи, тоді як відмова від нього відкриє можливість створення унікального природного заповідника європейського масштабу.

    Нагадаємо, руйнування Каховської гідроелектростанції сталося 6 червня 2023 року. Це призвело до масштабного затоплення територій, гуманітарної кризи та серйозних екологічних наслідків. Після сходження води водосховище фактично перестало існувати, відкривши величезні площі суші.

    Сьогодні ці території стали своєрідною «лабораторією природи», де можна спостерігати, як екосистеми відновлюються після масштабної катастрофи. І хоча втрати є значними, сам процес відновлення демонструє вражаючу здатність природи адаптуватися і відроджуватися навіть у найскладніших умовах.

    У підсумку, ситуація навколо Каховського водосховища виходить далеко за межі локальної екологічної проблеми. Вона стає прикладом того, як природні процеси можуть змінити цілий регіон — і визначити його майбутнє на десятиліття вперед.

  • Наслідки удару по порту «Південний»: рослинна олія знову забруднила узбережжя Одещини

    Наслідки удару по порту «Південний»: рослинна олія знову забруднила узбережжя Одещини

    У Національному природному парку «Тузлівські лимани» в Одеській області зафіксували новий викид рослинної олії на узбережжя. Йдеться про наслідки витоку у Чорне море, який стався ще у грудні 2025 року після атаки російських безпілотників на торговий порт «Південний».

    Про це повідомив доктор біологічних наук, співробітник нацпарку Іван Русєв. За його словами, соняшникова олія, що потрапила у море після ураження цистерн поблизу Аджалицького лиману, продовжує мігрувати акваторією Чорного моря, а її негативний вплив на довкілля фіксується й досі.

    Науковець пояснив, що основна маса рослинної олії з часом полімеризувалася та осіла на дні Одеської затоки. Водночас частина забруднення залишається у русі та під час сильних штормів знову викидається на берег, у тому числі далеко від місця первинної аварії.

    Після потужного шторму 6 лютого екологи провели обстеження піщаного пересипу в межах національного парку. За результатами огляду, здійсненого 8 лютого, було встановлено, що плямами рослинної олії вкриті різні ділянки узбережжя загальною площею до 10 тисяч квадратних метрів.

    Фахівці наголошують, що навіть через місяці після аварії наслідки забруднення залишаються небезпечними для екосистеми. Рослинна олія у морській воді утворює плівку, яка обмежує доступ кисню та світла, що негативно впливає на морські організми.

    Раніше екологи повідомляли, що після грудневих атак на портову інфраструктуру Одещини на кількох пляжах було зафіксовано загибель водоплавних птахів. Згодом, наприкінці січня, на узбережжі також виявили масовий викид чорноморських морських коників, занесених до Червоної книги. Щільність загиблих тварин місцями сягала десятків екземплярів на один квадратний метр берегової лінії.

    Екологи пов’язують загибель рідкісних морських істот саме з витоком рослинної олії, що стався внаслідок російської атаки. За їхніми оцінками, екологічні наслідки цієї аварії можуть проявлятися ще тривалий час, особливо після штормів та зміни течій.

  • Берилієвий скандал: хто стоїть за незаконним видобутком у Житомирській області

    Берилієвий скандал: хто стоїть за незаконним видобутком у Житомирській області

    Один із найгучніших корупційних скандалів останніх років спалахнув навколо Пержанського родовища берилію в Житомирській області. Йдеться не лише про незаконний видобуток стратегічної сировини, а й про масштабну схему зловживань, що охоплює офшори, парламентські зв’язки, податкові махінації та навіть маніпуляції з мобілізаційними процедурами.

    Ключовим бенефіціаром ТОВ «Пержанська рудна компанія» є співвласник корпорації «АТБ-Маркет» Геннадій Буткевич. Через кіпрську компанію BGV Group Limited, якій належить 83,3% статутного капіталу, він фактично контролює діяльність підприємства. Інші співзасновники — Віталій Якименко та Олександр Настенко, а директором компанії є Віктор Танай.

    У листопаді 2019 року компанія отримала спеціальний дозвіл на користування надрами (№6383 від 01.11.2019), виданий Державною службою геології та надр України. Згідно з матеріалами, дозвіл надано з грубими порушеннями — формальний аукціон проводився за участі лише однієї компанії, а оцінка впливу на довкілля була проведена фіктивно.

    Наслідки діяльності підприємства вже мають руйнівний характер. Видобуток берилію призводить до знищення флори та фауни заповідної території, забруднення ґрунтів і вод, накопичення токсичних відходів, серед яких — важкі метали та радіоактивні сполуки. Компанія не виконує зобов’язання з рекультивації земель, а видобуток триває навіть за межами дозволених ділянок.

    На основі поданих матеріалів уже відкрито п’ять кримінальних проваджень у ЄРДР (№42025060000000010, №22025220000000172, №22025040000000315, №22025101110000604, №12025220000000612). Крім того, суди — Вищий антикорупційний, Шевченківський і Печерський райсуди Києва — винесли три ухвали, які зобов’язують правоохоронців внести відповідні дані до ЄРДР.

    Усі зібрані матеріали повторно направлені до понад десяти ключових державних інституцій — від НАЗК і Держгеонадр до профільних комітетів Верховної Ради. Громадські активісти вимагають виконання судових ухвал і повного розслідування справи, наголошуючи на можливих зв’язках між бізнес-групою Буткевича та окремими депутатами «Слуги народу».