Позначка: економіка війни

  • Втрати РФ шокують: у НАТО заявили, що Росія щомісяця втрачає більше військових, ніж СРСР за всю війну в Афганістані

    Втрати РФ шокують: у НАТО заявили, що Росія щомісяця втрачає більше військових, ніж СРСР за всю війну в Афганістані

    Росія у війні проти України зазнає безпрецедентних втрат, які вже перевищують показники Радянського Союзу під час афганської кампанії. Про це в інтерв’ю РБК-Україна заявив голова Військового комітету НАТО адмірал Джузеппе Каво Драгоне, підкресливши, що масштаби втрат РФ є вражаючими навіть на тлі затяжної позиційної війни.

    За його словами, щомісячні втрати російських військ становлять близько 35 тисяч осіб. Для порівняння, за всі десять років війни в Афганістані СРСР втратив приблизно 20 тисяч військових. Таким чином, сучасні втрати Росії за один місяць перевищують втрати Радянського Союзу за ціле десятиліття.

    Адмірал наголосив, що ситуація на фронті наразі має ознаки глухого кута. Жодна зі сторін не демонструє значних проривів, проте інтенсивність бойових дій залишається високою, що і призводить до постійних значних втрат. За його оцінкою, попри відсутність швидких змін на лінії фронту, російська армія щоденно втрачає велику кількість особового складу.

    Він підкреслив, що такі цифри свідчать про надзвичайно високу ціну війни для Росії, навіть якщо бойові дії не приносять стратегічних результатів. Саме це, на думку представника НАТО, може стати ключовим фактором у довгостроковій перспективі.

    Окремо адмірал окреслив можливий сценарій завершення війни. На його думку, перемога України може бути досягнута через стратегію виснаження — як військового, так і економічного. Йдеться про поступове ослаблення можливостей Росії вести війну до рівня, коли вона не зможе підтримувати інтенсивність бойових дій.

    У цьому контексті важливу роль відіграють міжнародні санкції. За словами адмірала, після стабілізації інших глобальних конфліктів, зокрема ситуації на Близькому Сході, міжнародна спільнота має зосередитися на посиленні санкційного тиску на Росію. Це дозволить додатково обмежити її економічні ресурси та вплинути на здатність продовжувати війну.

    Паралельно в країнах НАТО та Європейського Союзу тривають активні обговорення щодо посилення оборонного потенціалу. Одним із напрямів є уточнення механізмів взаємної оборони, які передбачають колективну відповідь на агресію. Такі кроки спрямовані на підвищення готовності союзників до можливих загроз у майбутньому.

    Також розглядаються фінансові інструменти для зміцнення оборони європейських країн. Зокрема, обговорюється ідея створення спеціального оборонного фонду або банку, який би забезпечував фінансування переозброєння союзників. Подібні ініціативи свідчать про те, що країни Європи готуються до довгострокових викликів у сфері безпеки.

    Заява представника НАТО вкотре підкреслює масштабність війни в Україні та її вплив не лише на регіональну, а й на глобальну безпеку. Високі втрати Росії свідчать про інтенсивність бойових дій і водночас демонструють, що конфлікт має затяжний характер без швидких рішень.

    Попри відсутність значних змін на фронті, війна продовжує виснажувати ресурси сторін. У НАТО вважають, що саме цей фактор у поєднанні з економічним тиском може визначити подальший розвиток подій і вплинути на фінал війни.

  • «Нікому не вірте»: Валерій Залужний пояснив, чому неможливо передбачити кінець війни та що реально визначить її фінал

    «Нікому не вірте»: Валерій Залужний пояснив, чому неможливо передбачити кінець війни та що реально визначить її фінал

    Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що передбачити точну дату завершення війни неможливо, а будь-які прогнози на роки вперед не мають практичної цінності. Під час спілкування зі студентами він наголосив, що суспільству варто відмовитися від пошуку простих відповідей і зосередитися на реальних факторах, які визначають хід війни.

    За словами Залужного, він свідомо не називає жодних термінів, адже війна такого масштабу не піддається прогнозуванню. Він підкреслив, що навіть досвідчені військові не можуть точно передбачити, скільки триватимуть бойові дії, оскільки на це впливає надто багато змінних. Йдеться не лише про ситуацію на фронті, а й про економічні ресурси, політичні рішення, міжнародну підтримку та внутрішню стійкість країни.

    Залужний прямо заявив, що не збирається давати відповідь у форматі «ще рік», «п’ять» чи «десять років», оскільки це було б маніпуляцією або спробою привернути увагу. Він назвав себе реалістом і зазначив, що замість дат важливо аналізувати фактори, які можуть як пришвидшити, так і затягнути війну.

    Ключовим у його виступі стало питання ресурсів. За словами Залужного, Україна має чесно визначити для себе, скільки ще вона здатна і готова воювати. Це стосується не лише військових можливостей, а й економіки, демографії та психологічної витривалості суспільства. Він наголосив, що будь-які дії без чіткої мети і стратегії можуть призвести до виснаження країни без досягнення реального результату.

    Окремо Залужний звернув увагу на небезпеку ситуації, коли результат війни доводиться «продавати» як перемогу. На його думку, стратегія має бути сформована таким чином, щоб фінальний результат був очевидним і не потребував додаткових пояснень або інтерпретацій. Це означає, що держава повинна чітко розуміти, чого вона прагне досягти і якою ціною.

    Він підкреслив, що замість очікування прогнозів необхідно працювати над формуванням ефективної стратегії. Така стратегія повинна враховувати всі ключові аспекти: від ресурсного забезпечення до політичних рішень і міжнародної взаємодії. Лише в цьому випадку можна говорити про контроль над ситуацією, а не про пасивне очікування її розвитку.

    Залужний також згадав концепцію так званого «чорного лебедя» — непередбачуваної події, яка може кардинально змінити перебіг війни. Він визнав, що теоретично така подія можлива і здатна вплинути на швидкість завершення бойових дій. Водночас він застеріг від сподівань на подібний сценарій, адже очікування випадкового повороту подій може відволікати від реальної роботи та стратегічного планування.

    Його головний меседж був чітким: нікому не варто сліпо вірити, адже війна залежить від великої кількості факторів, і вирішальним буде те, наскільки сама Україна готова діяти та реалізовувати власні рішення. За його словами, майбутнє не визначається прогнозами — воно формується конкретними діями.

    Заява Залужного прозвучала на тлі постійного суспільного запиту на відповіді щодо термінів завершення війни. У медіапросторі регулярно з’являються різні оцінки та прогнози, однак його позиція фактично підважує саму логіку таких дискусій. Він пропонує змінити фокус: замість питання «коли закінчиться війна» ставити питання «що ми робимо для її завершення».

    Його підхід демонструє прагматичне і стратегічне бачення ситуації, в якому немає місця ілюзіям або спрощенням. Це також сигнал суспільству про необхідність готовності до тривалого протистояння і відповідального ставлення до ресурсів та рішень.

    У підсумку Валерій Залужний окреслив чітку позицію: війна не має заздалегідь визначеного дедлайну, і її завершення залежить не від прогнозів чи випадковостей, а від системної роботи держави, її ресурсів і здатності реалізувати власну стратегію. Його слова стали нагадуванням про те, що реальність війни складніша за будь-які медійні оцінки, а перемога — це результат не очікувань, а дій.

  • Золото Донбасу за копійки: Росія продала родовище з запасами на сотні мільйонів

    Золото Донбасу за копійки: Росія продала родовище з запасами на сотні мільйонів

    Росія продовжує системно розпродавати українські природні ресурси на тимчасово окупованих територіях, фактично перетворюючи їх на джерело швидкого прибутку. Одним із найяскравіших прикладів стала угода з продажу права на розробку Бобриківського золоторудного родовища на Луганщині.

    За даними розслідування Reuters, ліцензію на видобуток отримала компанія «Алчевськпромгруп», заплативши лише 9,7 млн доларів. Водночас запаси родовища оцінюються приблизно у 1,64 тонни золота, що за поточними ринковими цінами може становити близько 260 млн доларів. Таким чином, вартість угоди виявилася у десятки разів нижчою за потенційну ціну ресурсу.

    До початку війни родовище розробляла австралійська компанія Korab Resources, однак після окупації у 2014 році вона була змушена припинити діяльність. З того часу контроль над об’єктом перейшов до російських структур.

    Журналісти зазначають, що це не поодинокий випадок. Москва активно виставляє на онлайн-аукціони десятки об’єктів на захоплених територіях, включно з шахтами, кар’єрами та сільськогосподарськими землями. Фактично йдеться про цілеспрямовану політику привласнення українських активів.

    У Росії такі території називають «Новоросією» та відкрито заявляють про наміри їхнього розвитку. Володимир Путін характеризує це як «відновлення історичних земель». При цьому, за оцінками, у 2024–2026 роках РФ планує витратити близько 11,8 млрд доларів на розвиток окупованих регіонів — це майже втричі більше, ніж спрямовується на інші регіони країни у межах аналогічних програм.

    Паралельно з розпродажем активів Росія активно вивозить ресурси. За даними журналістів, у період з 2022 по 2025 рік з окупованих територій було експортовано щонайменше 500 тисяч тонн вугілля, яке постачалося до третіх країн.

    Експерти наголошують, що подібні дії порушують міжнародне право та свідчать про спробу Москви закріпити економічний контроль над захопленими регіонами. Йдеться не лише про військову окупацію, а й про довгострокову економічну інтеграцію цих територій у російську систему.

    Українська розвідка водночас підкреслює ключову роль транспортної інфраструктури, зокрема портів Азовського моря та залізниць, які забезпечують вивезення ресурсів. Через Маріуполь і Бердянськ здійснюється експорт вугілля, зерна та інших корисних копалин.

    За словами українського військового з позивним «Орест», навіть диверсійні дії в тилу не здатні суттєво зупинити цей процес через масштаби логістики. Залізнична мережа, яка використовується для транспортування ресурсів, розтягнута на сотні кілометрів.

    Аналітики вважають, що масштабні інвестиції Росії в інфраструктуру окупованих територій свідчать про небажання повертати їх у майбутньому. Окупація дедалі більше набуває економічного виміру, перетворюючись на інструмент отримання прибутку.

    Водночас президент України Володимир Зеленський наголошує, що подібні проєкти є лише «вітриною», яка не покращує життя місцевих жителів і супроводжується подальшою мілітаризацією регіонів.