Позначка: експорт до Росії

  • ЄС перевіряє поставки до Росії: ірландський завод опинився в центрі гучного скандалу

    ЄС перевіряє поставки до Росії: ірландський завод опинився в центрі гучного скандалу

    В Ірландії стрімко набирає обертів політичний та економічний скандал, який може мати далекосяжні наслідки не лише для самої країни, а й для всієї санкційної політики Європейського Союзу щодо Росії. У центрі уваги опинився найбільший у Європі виробник глинозему – завод Aughinish Alumina, який належить російській алюмінієвій корпорації «Русал». За даними Financial Times, продукція підприємства продовжує постачатися до Росії, де може використовуватися для виробництва алюмінію, необхідного для військової техніки, ракет, безпілотників та інших елементів російського військово-промислового комплексу.

    Публікація британського видання викликала широкий резонанс серед політиків, експертів із санкційної політики та українських дипломатів. На тлі війни Росії проти України дедалі більше європейських політиків ставлять питання про те, як стратегічна сировина з території Європейського Союзу продовжує потрапляти до країни-агресора, незважаючи на численні пакети санкцій та заяви про необхідність максимального обмеження можливостей Кремля фінансувати війну.

    Завод Aughinish, розташований у графстві Лімерик на південному заході Ірландії, є найбільшим виробником глинозему в Європі та одним із найбільших подібних підприємств у світі. Глинозем є ключовою сировиною для виробництва алюмінію, який використовується практично в усіх галузях сучасної промисловості – від будівництва й автомобілебудування до авіації та військового виробництва.

    Сам завод формально не перебуває під санкціями Європейського Союзу. Водночас його власником є російська компанія «Русал», яку заснував олігарх Олег Дерипаска. Сам Дерипаска перебуває під санкціями ЄС, Великої Британії та США через зв’язки з Кремлем і підтримку російських економічних інтересів. Хоча у 2019 році США вивели «Русал» з-під санкцій після зміни структури власності та зменшення формального впливу Дерипаски, компанія продовжує залишатися одним із найбільших промислових активів Росії та важливим елементом її економіки.

    Особливе занепокоєння викликали митні документи Російської Федерації за 2025 рік, які проаналізували журналісти Financial Times. З них випливає, що найбільшим отримувачем глинозему, виробленого в Ірландії, є алюмінієвий комбінат «Русала» у Красноярську. Саме цей регіон українські аналітики відносять до переліку стратегічно важливих центрів російського військово-промислового комплексу.

    Експерти Київської школи економіки наголошують, що Красноярськ відіграє важливу роль у забезпеченні російської оборонної промисловості. Підприємства регіону залучені до виробництва продукції для військових програм, а алюміній є одним із найважливіших матеріалів для сучасної зброї.

    За даними журналістських розслідувань, вироблений у Красноярську алюміній надалі постачається через торговельні компанії до підприємств, які працюють на потреби російської армії. Зокрема, згадується торговий дім ASK, який, за інформацією Irish Times, співпрацює з російським військово-промисловим комплексом.

    Фахівці пояснюють, що значення алюмінію для сучасної війни важко переоцінити. Цей метал використовується у виробництві танків, бронетехніки, літаків, вертольотів, крилатих ракет, артилерійських систем та різноманітних безпілотних літальних апаратів. Особливо важливими є високочисті алюмінієві сплави, які використовуються у високотехнологічному озброєнні.

    Експерт із санкційної політики Київської школи економіки Павло Шкуренко зазначив, що алюміній став одним із критично важливих компонентів для російської військової промисловості. За його словами, новітні модифікації безпілотників, включаючи реактивні версії ударних дронів типу «Герань», потребують саме високоякісних алюмінієвих сплавів, без яких виробництво таких систем значно ускладнюється.

    На цьому тлі особливу увагу привертають масштаби експорту з Ірландії до Росії. Згідно з даними Посольства України в Дубліні, обсяг експорту глинозему зріс із 196 мільйонів євро у 2021 році до 315 мільйонів євро у 2025 році. Таким чином, попри повномасштабну війну, санкційний режим та міжнародну ізоляцію Росії, торгівля стратегічною сировиною фактично не припинилася, а вартість поставок навіть зросла.

    Після появи цієї інформації в Ірландії розпочалася гостра політична дискусія. Представники правлячих партій і депутати Європарламенту почали вимагати від уряду негайного розслідування ситуації та оцінки можливих ризиків для національної репутації країни.

    Євродепутатка Реджина Догерті заявила, що навіть найменша ймовірність того, що вироблена в Ірландії продукція може бути використана для виготовлення зброї, яка застосовується проти України, вимагає негайних дій з боку влади. На її думку, уряд не може дозволити, щоб країна опосередковано ставала частиною ланцюга постачання для російської військової машини.

    До критики приєдналися й представники інших політичних сил. Співголова Європейської партії зелених Кіаран Каффе заявив, що стає дедалі очевиднішим зв’язок між поставками матеріалів із Європи та виробництвом російського озброєння. Він закликав Європейську комісію розглянути можливість запровадження нових санкцій проти всіх товарів подвійного призначення та стратегічної сировини, яка може використовуватися у військовій сфері.

    На тлі суспільного резонансу уряд Ірландії був змушений відреагувати. Міністр оборони країни Міхеал Мартін визнав важливість заводу Aughinish для місцевої економіки та зайнятості населення, однак наголосив, що Ірландія не зацікавлена в тому, щоб будь-яка продукція, вироблена на її території, використовувалася для створення зброї або боєприпасів, які потім застосовуються у війні проти України.

    Українська дипломатія також активно відреагувала на ситуацію. Посольство України в Дубліні виступило із заявою про серйозне занепокоєння через продовження експорту глинозему до Росії. Українські дипломати наголосили, що кожен подібний канал поставок потенційно допомагає російському військово-промисловому комплексу підтримувати виробництво зброї, яка використовується для атак на українські міста.

    У посольстві нагадали, що лише за останній тиждень Росія застосувала проти України понад 2900 ударних безпілотників, майже 1560 керованих авіаційних бомб та понад 150 ракет різних типів. На думку дипломатів, будь-які поставки стратегічних матеріалів до РФ мають оцінюватися з урахуванням того, що вони можуть бути використані для продовження війни.

    Скандал набуває особливої ваги ще й тому, що вже з 1 липня Ірландія головуватиме в Раді Європейського Союзу. Критики уряду зазначають, що країні буде складно одночасно виступати за підтримку України та збереження санкційного тиску на Росію, якщо на її території продовжує працювати підприємство, продукція якого може опинятися у виробничих ланцюгах російського ВПК.

    Наразі уряд Ірландії проводить перевірку обставин експорту, однак конкретних термінів завершення розслідування не називає. Тим часом дискусія навколо Aughinish та «Русала» може стати одним із найгучніших санкційних скандалів у Європі за останні місяці та вкотре поставити питання про ефективність контролю за експортом стратегічної сировини до Росії в умовах триваючої війни проти України.

  • Бізнес після банку: чим займається ексзаступниця голови ПриватБанку

    Бізнес після банку: чим займається ексзаступниця голови ПриватБанку

    Колишня заступниця голови правління ПриватБанку Тетяна Гур’єва, яка фігурує у рішеннях Високого суду Лондона щодо масштабного виведення коштів з банку, після націоналізації фінансової установи продовжила підприємницьку діяльність в Україні. Її компанія до початку повномасштабної війни також працювала з російським ринком.

    Згідно з рішенням британського суду, у 2013–2016 роках з ПриватБанку було виведено понад 1,9 млрд доларів США шляхом видачі кредитів компаніям, пов’язаним із колишніми власниками банку Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. Кредити не поверталися, що зрештою призвело до втрати платоспроможності банку, його націоналізації та необхідності багатомільярдного докапіталізування за рахунок держави.

    У цей період Тетяна Гур’єва обіймала посаду заступниці голови правління ПриватБанку та керувала департаментом обслуговування бізнес-клієнтів. Вона входила до складу правління та кредитного комітету, який затверджував кредити пов’язаним структурам. Суд у Лондоні дійшов висновку, що саме цей департамент був ключовим елементом схеми, через який обслуговувалися фіктивні компанії-позичальники.

    Після націоналізації ПриватБанку у грудні 2016 року Гур’єва звільнилася з банку, не передавши документацію новому менеджменту. У рішенні суду зазначається, що новій адміністрації фактично довелося відновлювати інформацію про діяльність департаменту з нуля.

    У 2018 році Гур’єва заснувала в Києві компанію «Марбл Арч», основним видом діяльності якої стало виробництво косметичної та парфумної продукції. За фінансовою звітністю, компанія протягом кількох років демонструвала мільйонні обороти, хоча частина періодів була збитковою. Станом на кінець 2024 року фірма мала значні активи, але й суттєві боргові зобов’язання.

    Митна статистика свідчить, що у 2021–на початку 2022 року одним з основних закордонних ринків збуту продукції компанії була Російська Федерація. Поставки здійснювалися через російську логістичну структуру, яка згодом була ліквідована. Загальні обсяги експорту у цей період оцінювалися у кілька мільйонів гривень.

    У виробничій лінійці компанії фігурувала продукція під брендом Apriori — зокрема зубні щітки преміального сегмента. Торгова марка належить британській компанії, власником якої є син Тетяни Гур’євої, громадянин Великої Британії. Частина цієї продукції до 2022 року реалізовувалася і на російському ринку, зокрема у Москві. Після початку повномасштабної війни постачання було припинено.

    Окрему увагу в судових матеріалах приділено ролі Гур’євої у приховуванні руху коштів після націоналізації ПриватБанку. Суд встановив, що вона вела так звану «таблицю Гур’євої» — внутрішній облік не повернутих кредитів, а згодом брала участь у створенні фальсифікованих фінансових даних для введення в оману суду. Ці дії координувалися з-за кордону та були спрямовані на захист інтересів колишніх власників банку.

    Попри це, Високий суд Лондона не поклав фінансової відповідальності на Гур’єву та ще одного топменеджера ПриватБанку Тимура Новікова, визнавши, що вони діяли за вказівками власників банку. Суд зобов’язав Коломойського та Боголюбова компенсувати державному ПриватБанку 3 млрд доларів США.

    В Україні Гур’єва та Новіков не притягувалися до кримінальної відповідальності. Натомість підозри раніше отримували інші колишні топменеджери банку, які залишили країну.