Позначка: експорт сталі

  • Вісім загиблих, 31 поранений і 23 ракети: «Запоріжсталь» пережила п’ятий удар РФ

    Вісім загиблих, 31 поранений і 23 ракети: «Запоріжсталь» пережила п’ятий удар РФ

    Російські війська вранці 17 жовтня здійснили п’яту масовану балістичну атаку на металургійний комбінат «Запоріжсталь» у Запоріжжі. Цього разу по підприємству випустили шість ракет, які пошкодили енергетичну та логістичну інфраструктуру, а також виробничі майданчики доменного цеху. Загалом із серпня Росія застосувала проти комбінату вже 23 балістичні ракети. За цей період загинули восьмеро працівників, ще 31 металург дістав поранення. Підприємство, яке раніше було одним із найбільших виробників сталі в Україні, досі не повернулося до повноцінної роботи.

    Про нову атаку повідомила пресслужба групи «Метінвест».

    Вісім загиблих, 31 поранений і 23 ракети: «Запоріжсталь» пережила п'ятий удар РФ

    За даними компанії, шість балістичних ракет уразили об’єкти внутрішньої енергетичної та транспортно-логістичної інфраструктури підприємства.

    Також повторно постраждали виробничі майданчики, пов’язані з доменним виробництвом.

    Цього разу вдалося уникнути людських жертв — працівники своєчасно перейшли до захисних укриттів.

    Попри це, чергові пошкодження ще більше ускладнюють перспективи відновлення комбінату, який після попередніх атак так і не повернувся до нормального виробничого режиму.

    П’ять ударів за два місяці: що відомо про атаки

    За інформацією «Метінвесту», російські війська систематично атакують «Запоріжсталь» від серпня 2026 року.

    Підприємство зазнало масованих ракетних ударів 11 та 27 серпня, 12 та 17 вересня, а також 17 жовтня.

    Загалом протягом цих п’яти атак по комбінату випустили 23 балістичні ракети.

    Найтрагічнішим став перший обстріл 11 серпня.

    Тоді російська балістична ракета влучила по промисловому майданчику, коли працівники після оголошення повітряної тривоги прямували до укриттів.

    Унаслідок серпневої атаки загинули семеро металургів, ще 21 працівник дістав поранення.

    Про масштабні наслідки цього удару раніше повідомляла «Ненька інфо».

    Після трагедії підприємство було змушене повністю зупинити виробничий комплекс.

    Працівники розпочали розбирання завалів, ремонт пошкодженого обладнання та відновлення критично важливих технологічних систем.

    Однак 27 серпня Росія знову завдала удару по комбінату, випустивши п’ять ракет.

    За повідомленням народного депутата Муси Магомедова, ракети влучили у виробничі ділянки, які вже постраждали під час попередньої атаки.

    Тоді «Ненька інфо» писала про повторне ураження тих самих виробничих майданчиків.

    У вересні ракетні атаки продовжилися.

    12 вересня окупанти знову вдарили по підприємству, а 17 вересня завдали четвертого удару, застосувавши ще дві балістичні ракети.

    Пошкоджень зазнали інженерні комунікації, залізнична інфраструктура та виробниче обладнання.

    Після п’ятої атаки загальна кількість загиблих працівників за весь період становить вісім осіб, а поранених — 31.

    Чому «Запоріжсталь» досі не працює на повну

    Після першого масштабного удару підприємство зупинило весь виробничий комплекс.

    Йдеться не лише про безпосереднє пошкодження промислових будівель.

    Металургійне виробництво потребує безперебійної роботи складних технологічних систем, зокрема енергетичного забезпечення, доменних печей, транспортування сировини та готової продукції.

    Порушення хоча б частини цього ланцюга може унеможливити стабільне виробництво сталі.

    На комбінаті вдалося відновити окремі процеси, необхідні для підтримання обладнання в безпечному стані та запобігання техногенним ризикам.

    Однак повноцінну виплавку сталі після серпневих ударів підприємство так і не відновило.

    Операційний директор групи «Метінвест» Олександр Мироненко наголосив, що російські війська продовжують атакувати підприємство, яке вже перебуває у складному стані.

    За його словами, працівники щодня ліквідовують наслідки обстрілів, ремонтують обладнання та намагаються повернути завод до роботи.

    Як металурги захищаються від балістичних ракет

    Після серії ударів на «Запоріжсталі» суттєво розширили мережу захисних споруд.

    Поблизу ділянок, де тривають відновлювальні роботи, встановили додаткові мобільні укриття з посиленими конструкціями.

    Такі заходи дозволяють скоротити відстань, яку працівникам необхідно долати після оголошення повітряної тривоги.

    Це особливо важливо під час атак балістичними ракетами, коли часу для евакуації може бути надзвичайно мало.

    Саме своєчасний перехід персоналу до укриттів, за даними компанії, дозволив уникнути загиблих і поранених під час обстрілу 17 жовтня.

    Втім, укриття не можуть запобігти руйнуванню промислової інфраструктури та зупинці технологічних процесів.

    Українська металургія зазнає масштабних втрат

    Наслідки російських атак виходять далеко за межі одного підприємства.

    «Запоріжсталь» залишається одним із найбільших металургійних активів України та входить до групи «Метінвест».

    До повномасштабного вторгнення українська металургія була одним із важливих джерел експортної виручки, валютних надходжень і податкових платежів.

    Однак у 2026 році галузь зіткнулася з різким падінням виробництва.

    За даними World Steel Association, у серпні Україна виплавила лише 277 тисяч тонн сталі — у 2,3 раза менше, ніж за аналогічний період 2025 року.

    Раніше «Ненька інфо» детально аналізувала обвал українського виробництва сталі на 57%.

    Однією з ключових причин стали пошкодження великих металургійних підприємств унаслідок російських ракетних ударів.

    Крім «Запоріжсталі», серйозних руйнувань зазнав комбінат «Каметсталь» у Кам’янському.

    За інформацією Financial Times, у вересні через атаки зупинилися три великі українські металургійні підприємства, які раніше забезпечували приблизно 90% виробництва сталі в країні.

    За найгіршим сценарієм, який розглядав Forbes Ukraine, тривала зупинка найбільших підприємств галузі може створити економічні втрати, еквівалентні 6,5–7% ВВП України.

    Це сценарна оцінка потенційних наслідків, а не вже зафіксоване скорочення валового внутрішнього продукту.

    «Метінвест» попереджав про форс-мажор

    Ситуація ускладнюється тим, що зупинка виробництва впливає не лише на роботу підприємств, а й на виконання міжнародних контрактів.

    Раніше «Метінвест» повідомляв про можливе оголошення форс-мажорних обставин за окремими договорами через неможливість забезпечувати виробництво на «Запоріжсталі» та «Каметсталі».

    Також компанія змушена витрачати значні ресурси на відновлення пошкоджених потужностей.

    За підсумками першого півріччя 2026 року «Запоріжсталь» отримала приблизно 1,06 мільярда гривень чистого збитку.

    Для порівняння, за аналогічний період минулого року підприємство мало 1,37 мільярда гривень чистого прибутку.

    Тобто фінансове становище комбінату погіршилося ще до останньої серії ракетних ударів.

    Що буде із заводом після п’ятої атаки

    Станом на 17 жовтня «Метінвест» не повідомив, коли саме «Запоріжсталь» зможе повністю відновити виробництво.

    Після чергового обстрілу підприємству необхідно оцінити нові пошкодження енергетичної, логістичної та доменної інфраструктури.

    Відновлювальні роботи тривають на тлі постійної загрози нових російських ударів.

    П’ята атака стала черговим ударом по підприємству, яке вже понад два місяці не може повернутися до нормальної роботи.

    За даними компанії, попри руйнування працівники продовжують обслуговувати обладнання, розбирати завали та виконувати необхідні ремонтні роботи.

    Водночас довгострокові наслідки для комбінату та української металургійної галузі залежатимуть від масштабів пошкоджень, безпекової ситуації та можливості відновити стабільні технологічні процеси.

    Загалом від серпня до жовтня «Запоріжсталь» пережила п’ять масованих ракетних атак, які забрали життя восьми працівників і призвели до поранення ще 31 людини. Новий удар 17 жовтня минувся без жертв, але знову пошкодив критично важливу промислову інфраструктуру.

  • «Запасу міцності вже немає»: «Метінвест» готує скорочення через удари РФ і кризу експорту

    «Запасу міцності вже немає»: «Метінвест» готує скорочення через удари РФ і кризу експорту

    Гірничо-металургійна група «Метінвест», один із найбільших приватних роботодавців і експортерів України, готується до суттєвого скорочення витрат і персоналу. Компанія опинилася під одночасним тиском одразу кількох факторів: російських ракетних ударів по підприємствах, фактичного блокування морського експорту, подорожчання виробництва та нових торговельних бар’єрів з боку Європейського Союзу.

    Операційний директор групи Олександр Мироненко в інтерв’ю Forbes Ukraine заявив, що запасу міцності у компанії практично не залишилося. За його словами, собівартість виробництва за останній рік зросла приблизно на 30%, а прогнозів, які б обіцяли тривале поліпшення ситуації на світовому ринку сталі, зараз немає.

    На українському ринку ситуацію додатково погіршують російські атаки. У серпні та вересні удари зупинили одразу два великі металургійні підприємства групи — «Запоріжсталь» і «Каметсталь».

    11 серпня російський удар по промисловому майданчику в Запоріжжі забрав життя сімох працівників «Запоріжсталі». Компанія повідомляла, що балістична ракета влучила тоді, коли люди прямували до укриття після оголошення повітряної тривоги.

    Після цієї атаки комбінат виробництво не відновив. 27 серпня по підприємству знову вдарили — цього разу п’ятьма балістичними ракетами. Під удар потрапили обладнання доменного цеху, енергетична та транспортна інфраструктура.

    А вже 12 вересня «Запоріжсталь» атакували втретє за місяць. За даними «Метінвесту», чотири ракети влучили у виробничий майданчик підприємства, яке на той момент так і не відновило роботу після попередніх ударів. Четверо працівників зазнали травм.

    Не краща ситуація і на «Каметсталі» у Кам’янському.

    У ніч на 5 вересня російська балістична ракета вдарила по комбінату, внаслідок чого загинули п’ятеро людей — четверо працівників підприємства та один працівник підрядної організації. Ще четверо людей були поранені. Удар пошкодив агломераційне і доменне виробництво, енергетичну та транспортну інфраструктуру, після чого підприємство повністю зупинило виробничі процеси.

    Таким чином, станом на середину вересня два ключові металургійні активи групи фактично вибули з нормального виробничого циклу.

    Працюючими в Україні залишаються передусім Центральний та Північний гірничо-збагачувальні комбінати, але й вони, за словами Мироненка, завантажені лише приблизно наполовину.

    Для компанії це означає різке падіння обсягів виробництва за одночасного зростання постійних витрат. Зупинений завод все одно потребує охорони, ремонтів, утримання інфраструктури та виплат працівникам.

    Саме тому «Метінвест» переходить до жорсткішого сценарію економії.

    За словами Мироненка, компанія переглядає всі операційні витрати і готується до скорочення чисельності персоналу. Forbes пише саме про «суттєві скорочення», однак конкретну кількість працівників, яких вони можуть торкнутися, у відкритій частині інтерв’ю не названо. Тому говорити про конкретні тисячі звільнень без додаткового підтвердження було б некоректно.

    При цьому ще наприкінці липня «Метінвест» оголошував про підвищення зарплат працівникам на 10%. Це показує, наскільки швидко погіршилася ситуація за кілька наступних тижнів — після серії ударів по промислових майданчиках і нового загострення проблем з експортом.

    Другою великою проблемою став морський експорт.

    До нового загострення ситуації через українські морські порти проходила значна частина продукції металургійного сектору. За даними GMK Center, на які посилається Forbes, у першому півріччі 2026 року морем експортували близько половини української сталі, 95% чавуну і близько половини залізної руди.

    Зупинка або суттєве ускладнення роботи морського коридору означає необхідність переорієнтовувати вантажі на залізницю та сухопутні переходи через ЄС.

    А це значно дорожче.

    Для металургії транспортна складова критично важлива, адже йдеться про мільйони тонн продукції з відносно невисокою маржею на тонну. Коли логістичні витрати різко зростають, навіть формально прибутковий експорт може втрачати економічний сенс.

    Reuters повідомляв, що нові проблеми з портами разом із російськими ударами по промислових об’єктах стали одним із головних факторів погіршення ситуації в українській економіці. За оцінками уряду, ширші втрати від атак та перебоїв з експортом у 2026 році коштують економіці близько 1,5% ВВП.

    Ще одна проблема для «Метінвесту» — Європейський Союз.

    Після втрати значної частини традиційних ринків саме ЄС став ключовим напрямком для української металургійної продукції. Але тепер і цей ринок стає складнішим.

    Reuters у серпні повідомляв, що нові правила ЄС передбачають скорочення безмитних квот на імпорт сталі приблизно на 60%, а для поставок понад встановлені ліміти може застосовуватися тариф у 50%. Для українських виробників, які через війну вже мають вищу собівартість та складнішу логістику, такі умови створюють додатковий удар по конкурентоздатності.

    Паралельно запрацював європейський механізм CBAM — вуглецеве коригування імпорту.

    Цей механізм фактично змушує імпортерів враховувати обсяг викидів CO₂, пов’язаних із виробництвом сталі та іншої вуглецевоємної продукції.

    Для України це особливо болісна тема.

    Більшість металургійних підприємств країни досі значною мірою базуються на доменному виробництві, яке має високі викиди. Щоб перейти на «зеленіші» технології, потрібні мільярдні інвестиції.

    До війни «Метінвест» планував масштабну модернізацію, однак в умовах постійних ударів, обмеженого експорту та дорогого фінансування реалізація таких проєктів стала значно складнішою.

    Reuters оцінював потенційні втрати валютної виручки української металургії через нові європейські обмеження приблизно у $1,2 млрд.

    У «Метінвесті» неодноразово закликали ЄС врахувати особливе становище українських виробників, які працюють під час війни. Представники компанії обговорювали це питання і з депутатами Європарламенту.

    У травні підприємства «Метінвесту» відвідувала заступниця керівника Комітету з міжнародної торгівлі Європарламенту Карін Карлсбро. Серед ключових тем були CBAM, умови експорту української сталі, декарбонізація та подальша інтеграція української металургії в європейський ринок.

    Саме поєднання всіх цих факторів і створило нинішню кризу.

    З одного боку — Росія фізично руйнує виробничі активи.

    З іншого — ускладнюється експорт морем.

    З третього — основний доступний ринок у ЄС поступово посилює торговельні та екологічні вимоги.

    А на додачу світові ціни на металопродукцію не дають компанії достатньої маржі, щоб перекрити ці втрати.

    Мироненко прямо говорить, що жоден прогноз зараз не дає компанії підстав розраховувати на тривалий позитивний цикл на ринку.

    Саме тому основний план «Метінвесту» наразі виглядає не як швидке нарощування виробництва, а як збереження ліквідності та працездатних активів до моменту, коли умови зміняться.

    Компанія має оптимізувати витрати, переглядати штат, максимально завантажувати ті підприємства, які можуть працювати, та шукати канали збуту продукції.

    Одночасно «Метінвест» продовжує ремонти пошкоджених активів. У корпоративному календарі закупівель, наприклад, уже є тендери на ремонт будівель Північного ГЗК, пошкоджених унаслідок ракетних ударів.

    Проблема полягає в тому, що відновлення підприємств не гарантує їхньої безперебійної роботи.

    «Запоріжсталь» є найбільш показовим прикладом: після першого удару завод ще не встиг повернутися до виробництва, як російські війська атакували його повторно, а потім і втретє.

    У компанії прямо заявляють, що такі атаки спрямовані на руйнування економічної основи країни.

    Для держави ситуація з «Метінвестом» важлива не лише через приватний бізнес.

    За перше півріччя 2026 року група сплатила до бюджетів усіх рівнів 8,5 млрд грн податків і зборів. Тобто падіння виробництва великого промислового роботодавця автоматично означає менше податків, менше валютного виторгу та зростання соціального навантаження в промислових містах.

    Особливо болісним може стати скорочення персоналу у Запоріжжі, Кам’янському та Кривому Розі, де підприємства металургійного комплексу залишаються одними з найбільших роботодавців.

    Саме тому слова Мироненка про відсутність «запасу міцності» виглядають не просто корпоративним попередженням.

    Вони описують ширшу проблему всієї української важкої промисловості.

    Галузь одночасно змушена виживати під російськими ракетами, оплачувати дорожчу логістику, пристосовуватися до європейських екологічних стандартів і конкурувати на слабкому світовому ринку.

    Поки що «Метінвест» не оголосив про закриття своїх українських активів. Компанія продовжує заявляти про намір відновлювати виробництво там, де це буде технічно і безпеково можливо.

    Але тепер головна ставка — не на зростання, а на виживання.

    І якщо ситуація з портами, російськими ударами та доступом на європейський ринок не зміниться, скорочення, про які попереджає менеджмент, можуть стати лише початком значно глибшої перебудови української металургії.

  • ЄС запроваджує нові квоти на сталь: українська металургія попереджає про ризики для експорту

    ЄС запроваджує нові квоти на сталь: українська металургія попереджає про ризики для експорту

    Нові захисні торговельні квоти Європейського Союзу на імпорт сталі можуть завдати суттєвого удару по українській металургійній галузі, яка залишається одним із ключових джерел валютної виручки, податкових надходжень і стабільності економіки України в умовах повномасштабної війни. Про це повідомляє The Guardian, посилаючись на позиції представників галузі та оцінки експертів.

    Згідно з новими правилами, які мають набути чинності з 1 липня, Європейський Союз скорочує обсяги безмитних квот на імпорт металопродукції, а також підвищує мита до 50% на постачання сталі, які перевищують встановлені ліміти. Такі заходи пояснюються необхідністю захисту внутрішнього ринку ЄС на тлі глобального надлишку сталі, значна частина якого формується за рахунок зростання експорту з Китаю.

    Однак для України ці зміни можуть мати значно ширші наслідки, ніж для більшості інших постачальників. Українська металургія в умовах війни вже працює в обмеженому режимі, втратила частину виробничих потужностей і ринків збуту, а також змушена переорієнтовувати експорт на європейський напрямок як основний і фактично безальтернативний.

    Генеральний директор групи Metinvest Юрій Риженков у коментарі The Guardian зазначив, що нова система квот створює серйозні ризики для українських виробників сталі. За його словами, обсяги українського експорту недостатні, щоб становити загрозу для європейської металургії, однак нові обмеження можуть суттєво послабити одну з небагатьох галузей, яка продовжує працювати в умовах війни.

    “Україна не становить значної загрози для металургійної промисловості ЄС. Наші обсяги недостатньо великі. Знищення однієї з небагатьох галузей, які продовжують працювати під час війни, не можна назвати мудрим рішенням”, — наголосив Риженков, коментуючи потенційні наслідки нових правил.

    Фактично йдеться про зміну торговельного режиму, який раніше дозволяв українській металургії підтримувати відносно стабільні обсяги експорту до ЄС. Тепер же скорочення квот і підвищення тарифів може призвести до втрати частини ринку або зниження прибутковості поставок, що в умовах війни створює додатковий тиск на підприємства.

    The Guardian також зазначає, що нові обмеження запроваджуються на тлі глобального перенасичення ринку сталі. Значну роль у цьому відіграє надлишковий експорт із Китаю, який посилює конкуренцію та змушує ЄС посилювати захисні механізми для власних виробників.

    Водночас українська металургія опинилася у складній структурній ситуації: після початку повномасштабної війни частина підприємств була знищена або окупована, зокрема великі комбінати в Маріуполі. Інші виробничі потужності працюють із суттєвими обмеженнями через ризики для енергопостачання, логістики та безпеки працівників.

    Окремим фактором тиску на галузь є механізм транскордонного вуглецевого коригування ЄС (CBAM), який передбачає додаткові витрати для виробників із країн із менш жорсткими кліматичними стандартами. Для українських підприємств це означає додаткове фінансове навантаження поряд із уже існуючими воєнними ризиками.

    У результаті українські металурги одночасно стикаються з трьома ключовими викликами: обмеження доступу до європейського ринку, зростанням регуляторних витрат та наслідками війни, включно з ударами по енергетичній і транспортній інфраструктурі.

    Компанія Metinvest, яка є одним із найбільших гравців галузі, вже втратила частину активів через війну та змушена працювати в умовах неповного завантаження виробництва. Попри це, підприємства в Запоріжжі та Кам’янському продовжують функціонувати, забезпечуючи експортні надходження, робочі місця та податкові платежі до бюджету.

    The Guardian підкреслює, що металургія залишається однією з базових опор української економіки під час війни. За оцінками аналітиків, у 2024 році галузь забезпечила близько 7,2% ВВП країни та понад 6 мільярдів доларів експортної виручки, що становить значну частку валютних надходжень України.

    У цьому контексті будь-які зміни торговельних правил ЄС можуть мати не лише економічні, а й ширші стратегічні наслідки для України, яка залежить від стабільного експорту до європейського ринку як одного з ключових джерел фінансової стійкості під час війни.