Загострення конфліктів на Близькому Сході, зокрема ризики для енергетичних маршрутів навколо Ірану та Ормузької протоки, знову дестабілізували глобальний ринок енергоносіїв і створили додатковий тиск на Європейський Союз. Попри активний розвиток відновлюваної енергетики та політику скорочення споживання викопного палива, ЄС залишається значною мірою залежним від імпорту газу, що робить його вразливим до зовнішніх геополітичних криз.
Про це повідомляє Euronews із посиланням на аналітичні дані європейських енергетичних дослідницьких центрів.
За оцінками аналітиків, розширення використання сонячної енергетики вже дало відчутний економічний ефект: лише за перші місяці року Європа змогла заощадити близько 12,8 млрд євро завдяки зменшенню потреби в закупівлі викопного палива для генерації електроенергії. Однак цей позитивний ефект не компенсує повністю структурну залежність ЄС від зовнішніх постачань газу, особливо в періоди пікового попиту або ринкових коливань.
Аналітичні дані Інституту енергетичної економіки та фінансового аналізу (IEEFA) свідчать, що імпорт скрапленого природного газу до ЄС з березня знизився лише на 1,2%, тоді як у Великій Британії зафіксовано більш суттєве скорочення — близько 20%. Це вказує на нерівномірність енергетичного переходу в Європі, де одні країни активно зменшують залежність від імпорту, тоді як інші змушені його збільшувати через внутрішні потреби.
Енергетична аналітикиня IEEFA Ана-Марія Яллер-Макаревич зазначає, що Європейський Союз поступово переглядає стратегію, сформовану після енергетичної кризи 2022 року. Тоді країни ЄС були змушені терміново заміщувати російський трубопровідний газ, що призвело до стрімкого зростання імпорту СПГ з різних регіонів світу. Нині ж стає очевидним, що така модель має обмежену ефективність, оскільки глобальні ринки залишаються нестабільними, а конкуренція за газ між регіонами лише посилюється.
Ситуація всередині ЄС залишається неоднорідною. Частина держав-членів поступово знижує обсяги імпорту скрапленого газу завдяки розвитку відновлюваних джерел енергії та підвищенню енергоефективності. Водночас інші країни, зокрема великі економіки ЄС, змушені нарощувати закупівлі через промислові потреби та коливання постачань із різних напрямків.
Найбільш помітне зростання імпорту СПГ зафіксовано в Німеччині, де обсяги закупівель збільшилися на 72% у річному вимірі. Також зростання продемонстрували Італія та Бельгія. Аналітики пояснюють це необхідністю стабілізації внутрішніх енергетичних ринків, а також частковим скороченням альтернативних постачань у пікові періоди попиту.
Додатковим фактором впливу на енергетичний ринок стала нестабільність на Близькому Сході. Загрози безпеці судноплавства в районі Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світових поставок нафти й газу, змушують європейські країни диверсифікувати джерела постачання та оперативно реагувати на перебої в логістиці.
У результаті змін у глобальних потоках енергоносіїв ЄС зафіксував зростання імпорту СПГ з низки країн. За даними аналітиків, у період з березня по травень постачання зі США збільшилися на 5%, з Алжиру — на 11%, з Росії — на 25%, а з Норвегії — на 84%. Попри домінування США як головного постачальника скрапленого газу до Європи, структура імпорту залишається чутливою до геополітичних коливань.
США забезпечують приблизно 60% усього імпорту СПГ до ЄС, що робить їх ключовим гравцем на європейському енергетичному ринку. Водночас зростання поставок із Росії привертає особливу увагу, оскільки Європейський Союз офіційно декларує намір повністю відмовитися від російських енергоресурсів до 2027 року.
Попри ці політичні заяви, статистика свідчить про протилежні тенденції. У першому кварталі 2026 року країни ЄС імпортували 6,9 млрд кубометрів російського скрапленого природного газу — це найвищий показник від початку повномасштабної війни Росії проти України. Найбільшими покупцями залишаються Франція, Іспанія та Бельгія, які забезпечують значну частину європейського попиту на СПГ.
Таким чином, Росія продовжує утримувати позицію другого за обсягами постачальника скрапленого газу до Європейського Союзу після США, попри політичні санкції та плани поступової енергетичної «деколонізації» від російських ресурсів.
Експерти попереджають, що подальша ескалація конфлікту на Близькому Сході може ще більше посилити конкуренцію на глобальному газовому ринку. Це, у свою чергу, здатне призвести до нового витка цінової нестабільності, посилення енергетичної залежності окремих країн ЄС та перегляду стратегій енергетичної безпеки Європи.
У довгостроковій перспективі перед Євросоюзом постає складне завдання — знайти баланс між декарбонізацією економіки, забезпеченням енергетичної безпеки та зменшенням залежності від політично чутливих постачальників енергоносіїв.
