Позначка: ФГВФО

  • Поки триває війна, на рахунках українців — трильйони: банки зафіксували новий рекорд

    Поки триває війна, на рахунках українців — трильйони: банки зафіксували новий рекорд

    Українці продовжують збільшувати обсяги коштів на банківських рахунках навіть в умовах повномасштабної війни. Станом на 1 жовтня 2026 року загальна сума вкладів фізичних осіб, включно з фізичними особами-підприємцями, досягла 1 трильйона 779,6 мільярда гривень. За дев’ять місяців поточного року цей показник збільшився майже на 162 мільярди гривень. Водночас лише протягом вересня залишки на рахунках зросли ще на 19,4 мільярда гривень.

    Такі дані оприлюднили Українські Новини з посиланням на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

    Згідно з опублікованою статистикою, зростання банківських заощаджень триває попри економічні труднощі, інфляційні ризики та невизначеність, пов’язану з війною.

    На початку 2026 року українці зберігали в банках приблизно 1,618 трильйона гривень. Уже на початку жовтня ця сума наблизилася до психологічної позначки у 1,8 трильйона.

    Таким чином, за дев’ять місяців обсяг коштів населення та фізичних осіб-підприємців у банківській системі збільшився приблизно на 10%.

    Особливо помітним стало зростання протягом вересня.

    Якщо на 1 вересня загальна сума вкладів становила 1 трильйон 760,2 мільярда гривень, то на початку жовтня вона досягла 1 трильйона 779,6 мільярда.

    Це означає, що лише за один місяць обсяг коштів збільшився на 19,4 мільярда гривень.

    Причому найбільша частина заощаджень українців традиційно зберігається саме в національній валюті.

    За інформацією Фонду гарантування, станом на 1 жовтня обсяг гривневих вкладів сягнув 1 трильйона 172,4 мільярда гривень.

    За вересень цей показник збільшився на 14,5 мільярда гривень.

    Водночас вклади в іноземній валюті в гривневому еквіваленті становили 607,2 мільярда гривень, збільшившись за місяць на 4,9 мільярда.

    Отже, приблизно дві третини загального обсягу банківських коштів припадають на гривню, а решта — на валютні рахунки.

    Така структура свідчить про значну роль національної валюти в українській банківській системі.

    Водночас важливо розуміти, що статистика охоплює не лише класичні строкові депозити, які відкривають для отримання процентного доходу.

    До загальної суми включаються також кошти на поточних рахунках, карткові залишки та інші банківські вклади, що підпадають під відповідне визначення.

    Тому зростання загального показника не обов’язково означає, що українці масово відкривають нові довгострокові депозити.

    Частина коштів може залишатися на звичайних рахунках, які використовують для отримання заробітної плати, пенсій, соціальних виплат, переказів або розрахунків.

    Крім того, на гривневий еквівалент валютних вкладів впливають зміни обмінного курсу.

    Саме тому показник приросту на 162 мільярди гривень не слід ототожнювати виключно з обсягом нових грошей, які громадяни фізично принесли до банків.

    Окрему роль у банківській статистиці відіграють фізичні особи-підприємці.

    Станом на 1 жовтня 2026 року сума їхніх вкладів становила 207,4 мільярда гривень.

    Попри те, що ФОПи становлять лише 3,2% від загальної кількості вкладників, на їхні рахунки припадає 11,7% усіх коштів фізичних осіб у банківській системі.

    Це пояснюється тим, що підприємці використовують банківські рахунки не лише для особистих заощаджень, а й для отримання виручки, розрахунків із контрагентами та забезпечення поточної господарської діяльності.

    Водночас порівняно з початком вересня сума вкладів ФОПів дещо скоротилася.

    За попередніми даними Фонду гарантування, на 1 вересня підприємці зберігали в банках 208,2 мільярда гривень, тоді як на 1 жовтня — 207,4 мільярда.

    Таким чином, загальне збільшення банківських залишків у вересні відбувалося на тлі незначного скорочення коштів саме цієї категорії вкладників.

    Однак найбільшу увагу привертає не лише абсолютний обсяг банківських заощаджень, а й питання їхньої захищеності.

    Після початку повномасштабного вторгнення держава суттєво змінила систему гарантування вкладів.

    Із 13 квітня 2022 року в Україні діє механізм повного гарантування вкладів фізичних осіб у банках на період воєнного стану.

    Це означає, що в разі виведення банку з ринку Фонд гарантування відшкодовує вкладникам кошти відповідно до законодавства без звичайного обмеження максимальною сумою гарантованого відшкодування.

    Дія цієї гарантії поширюється також на фізичних осіб-підприємців.

    Водночас повне гарантування має визначений законом строк дії.

    Воно зберігатиметься протягом усього воєнного стану, а також трьох місяців після його припинення або скасування.

    Після завершення цього перехідного періоду максимальна сума гарантованого відшкодування становитиме 600 тисяч гривень на одного вкладника в одному банку, якщо законодавство не буде змінено.

    Ця сума охоплює кошти на рахунках вкладника в межах одного банку відповідно до встановлених правил.

    Водночас гарантії Фонду не поширюються автоматично на всі фінансові продукти, які пропонують небанківські установи.

    Наприклад, придбання корпоративних облігацій чи інших інвестиційних інструментів не є тотожним розміщенню гарантованого банківського вкладу.

    Тому громадянам варто звертати увагу не лише на обіцяну дохідність фінансових продуктів, а й на їхній правовий статус та механізм захисту коштів.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про плани «Нової пошти» вийти на банківський ринок.

    У матеріалі йшлося про можливість розширення фінансових послуг компанії, зокрема через отримання банківської ліцензії.

    Саме банківська ліцензія та участь установи у відповідній системі гарантування мають принципове значення для захисту депозитних коштів.

    За даними Фонду гарантування, станом на 1 жовтня 2026 року в реєстрі його учасників налічувалося 59 банків.

    Усі українські банки є учасниками системи гарантування вкладів фізичних осіб.

    На обсяги заощаджень також впливає процентна політика Національного банку.

    Облікова ставка НБУ є одним із ключових орієнтирів для банків під час встановлення процентів за кредитами та депозитами.

    Вищі ставки за гривневими вкладами можуть підвищувати їхню привабливість для населення, тоді як зниження ставок здатне зменшувати стимул тримати гроші на строкових депозитах.

    Раніше «Ненька інфо» розповідала про рішення Національного банку щодо облікової ставки та його можливий вплив на гривню, інфляцію і банківські продукти.

    Водночас рекордний обсяг коштів на рахунках не варто автоматично трактувати як свідчення загального зростання добробуту українців.

    Статистика Фонду гарантування показує сукупні залишки коштів, але не демонструє, наскільки рівномірно вони розподілені між вкладниками.

    Зростання загальної суми може поєднуватися з фінансовими труднощами окремих домогосподарств.

    Крім того, кошти підприємців, великі залишки на рахунках забезпечених громадян та повсякденні карткові баланси інших українців враховуються в загальному показнику.

    Тому для повної оцінки фінансового становища населення необхідно аналізувати також рівень доходів, інфляцію, реальну купівельну спроможність і розподіл банківських вкладів за розмірами.

    Попри ці застереження, статистика свідчить, що українська банківська система продовжує акумулювати значні обсяги коштів населення та підприємців навіть в умовах війни.

    Станом на початок жовтня обсяг вкладів сягнув майже 1,8 трильйона гривень, а приріст із початку року становив близько 162 мільярдів.

    Це один із важливих показників стану банківської системи, хоча сам по собі він не дає підстав робити однозначні висновки про рівень життя всіх українців.

  • В Україні остаточно ліквідували ще один банк: Фонд припинив виплати вкладникам

    В Україні остаточно ліквідували ще один банк: Фонд припинив виплати вкладникам

    В Україні завершилася історія ще одного банку, який залишив ринок під час масштабного очищення банківської системи понад десять років тому. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб завершив процедуру ліквідації АТ «Банк «Національні інвестиції», який Національний банк визнав неплатоспроможним ще у вересні 2015 року.

    4 серпня 2026 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи. Саме з цього моменту процедура ліквідації вважається завершеною, а сам банк — ліквідованим.

    Разом із цим припинилися повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора установи. Фонд також повідомив про припинення виплат гарантованих сум відшкодування вкладникам банку.

    Фактично між визнанням «Національних інвестицій» неплатоспроможними та остаточним юридичним припиненням банку минуло майже одинадцять років.

    Чому банк «Національні інвестиції» збанкрутував

    Проблеми банку стали публічними восени 2015 року.

    17 вересня того року Правління Національного банку України постановою №613 віднесло АТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних. Регулятор тоді називав серед причин непрозорість низки операцій та стрімке суттєве скорочення ліквідних коштів.

    До цього банк уже мав статус проблемного, а Нацбанк запровадив у ньому посилений контроль.

    Як пояснював регулятор, однією із зафіксованих проблем було зменшення на 5% і більше нормативу миттєвої ліквідності п’ять і більше разів протягом вересня 2015 року. Крім того, НБУ виявив випадки, коли банк не відображав у бухгалтерському обліку документи клієнтів, які не були виконані у передбачений законодавством строк.

    Для банківської установи ліквідність має принципове значення: вона показує, чи здатен банк своєчасно виконувати фінансові зобов’язання, зокрема перед вкладниками та іншими клієнтами.

    Після визнання установи неплатоспроможною Фонд гарантування вкладів запровадив тимчасову адміністрацію.

    Ліцензію банк втратив у грудні 2015 року

    Наступний етап настав менш ніж за три місяці.

    1 грудня 2015 року Національний банк за пропозицією Фонду гарантування вкладів ухвалив постанову №853 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію «Банку «Національні інвестиції».

    НБУ наголошував, що після визнання установи проблемною її фінансовий стан не вдалося стабілізувати. У грудні регулятор офіційно запустив процедуру ліквідації банку.

    Відтоді установою вже не керувало попереднє керівництво як звичайним комерційним банком. Процедуру виведення його з ринку та розрахунків із вкладниками й кредиторами здійснював Фонд гарантування вкладів.

    І лише тепер, у серпні 2026 року, юридичну особу остаточно припинили.

    Чому ліквідація тривала майже 11 років

    Визнання банку неплатоспроможним, відкликання ліцензії та остаточне припинення юридичної особи — це різні етапи.

    Після відкликання ліцензії Фонд має провести великий комплекс процедур: сформувати реєстр кредиторів, здійснювати гарантовані виплати вкладникам, працювати з активами банку, стягувати проблемну заборгованість, продавати майно та права вимоги, вести судові процеси й проводити розрахунки з кредиторами відповідно до встановленої законом черговості.

    Тому банк фактично може не здійснювати банківської діяльності багато років, але юридично залишатися у процедурі ліквідації.

    Остаточна крапка ставиться після завершення відповідних процедур і внесення запису про припинення юридичної особи до державного реєстру.

    Саме це тепер відбулося з «Національними інвестиціями».

    Вкладники роками судилися з Фондом

    Історія ліквідації цього банку супроводжувалася також численними судовими спорами щодо відшкодування депозитів.

    У судовому реєстрі є справи, у яких вкладники оскаржували рішення уповноважених осіб Фонду про невключення їх до переліку осіб, які мають право на гарантоване відшкодування.

    Наприклад, у справі №826/629/17 Верховний Суд у 2022 році залишив у силі висновок про право вкладниці на гарантовану компенсацію та зобов’язав уповноважену особу Фонду передати відповідні доповнення до переліку рахунків. Йшлося про 205 тис. грн, які були зараховані на рахунок незадовго до запровадження тимчасової адміністрації.

    І це був не одиничний випадок.

    В іншій справі суд розглядав вимогу вкладника щодо гарантованого відшкодування у розмірі 200 тис. грн. Судові суперечки виникали через операції, які Фонд свого часу вважав нікчемними, та питання про те, чи мають відповідні клієнти статус вкладників із правом на компенсацію.

    Ще в одній справі йшлося про переказ 197 тис. грн та вимогу включити отримувача коштів до реєстру вкладників.

    Таким чином, тривалість ліквідації пояснюється не лише необхідністю реалізувати активи банку, а й значною кількістю юридичних питань, які могли вирішуватися роками.

    Хто володів «Національними інвестиціями»

    Однією з ключових власниць істотної участі у банку була Наталія Огородник.

    Згідно з оприлюдненою Національним банком структурою власності, її пряма частка становила 33,5683%. Також у структурі фігурувало ТОВ «ВІАДУК», власником якого був Олександр Білошкап — чоловік Наталії Огородник.

    У матеріалах НБУ щодо власників істотної участі станом на дату визнання банку неплатоспроможним Наталія Огородник також зазначена як особа з істотною участю.

    За даними державних реєстрів, юридичну особу банку було зареєстровано ще у 1993 році, її код ЄДРПОУ — 20017340.

    Що тепер буде з виплатами вкладникам

    Одночасно із завершенням ліквідації Фонд гарантування припинив виплати гарантованих сум відшкодування вкладникам «Національних інвестицій».

    Це важлива відмінність від ситуації, коли банк лише визнають неплатоспроможним.

    Після початку процедури виведення банку з ринку вкладники, які відповідають вимогам законодавства, отримують гарантоване Фондом відшкодування. Протягом ліквідаційної процедури можливі також додаткові зміни у реєстрах, зокрема після судових рішень.

    Але після державної реєстрації припинення юридичної особи повноваження Фонду як ліквідатора завершуються.

    Таким чином, 4 серпня 2026 року стало фінальною датою у майже одинадцятирічній процедурі ліквідації банку.

    Це не нове банкрутство у 2026 році

    При цьому новину про ліквідацію «Національних інвестицій» важливо правильно трактувати.

    Йдеться не про те, що у серпні 2026 року ще один чинний український банк раптово збанкрутував або втратив ліцензію.

    «Національні інвестиції» фактично залишили банківський ринок ще у 2015 році. НБУ визнав установу неплатоспроможною 17 вересня, а 1 грудня того ж року ухвалив рішення про відкликання її ліцензії та ліквідацію.

    Подія серпня 2026 року означає завершення багаторічного юридичного процесу: банк остаточно припинив існування як юридична особа.

    Тому вона сама по собі не свідчить про нову проблему чи погіршення ситуації у банківській системі України.

    Банк став частиною великого очищення системи

    «Національні інвестиції» залишили ринок у період масштабного очищення українського банківського сектору у 2014–2016 роках.

    У той час НБУ масово виводив із ринку банки, які не відповідали вимогам щодо капіталу та ліквідності, проводили непрозорі операції, мали проблеми зі структурою власності або не могли виконувати зобов’язання перед клієнтами.

    У випадку «Національних інвестицій» регулятор прямо називав непрозорі операції та різке погіршення ліквідності серед причин втручання.

    Від рішення НБУ у вересні 2015-го до фінального запису у державному реєстрі в серпні 2026-го минуло майже 11 років. Тепер Фонд гарантування офіційно завершив свою роботу з банком, а його назва остаточно переходить з переліку установ у ліквідації до історії української банківської системи.

  • Новий етап конфлікту навколо активів Костянтина Жеваго

    Новий етап конфлікту навколо активів Костянтина Жеваго

    Навколо спроби банкрутства одного з найбільших промислових активів Костянтина Жеваго розгорнувся новий корпоративний конфлікт. Ініціатором процедури щодо ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» стала компанія ТОВ «Максі Капітал Груп», яка заявила вимоги на 4,7 млрд грн. Саме ця структура розпочала судовий процес про банкрутство підприємства.

    За даними публічних реєстрів, 25% акцій ТОВ «Максі Капітал Груп» пов’язані з Леонідом Крючковим. Він раніше працював у політичному середовищі, був помічником Вадима Столара, обирався до Київради від ВО «Батьківщина» та балотувався до парламенту від партії ОПЗЖ. Крім того, він є братом Дмитра Крючкова, якого ВАКС засудив до тривалого строку ув’язнення у справі про розкрадання коштів енергетичних компаній.

    Інші частки в компанії, що ініціювала банкрутство, належать юристам і адвокатам. За наявною інформацією, для запуску процедури було використано викуп у ФГВФО пулу прав вимог до підприємств, пов’язаних із бізнес-структурами Жеваго. Саме цей механізм став юридичною основою для подання заяви про банкрутство.

    Паралельно в публічному просторі згадується й інша хвиля процедур щодо активів Жеваго. Йдеться про фармацевтичну корпорацію «Артеріум», до якої входять заводи «Київмедпрепарат» і «Галичфарм». Компанія, пов’язана з тими ж бенефіціарами, викупила борги через ФГВФО та ініціювала окрему процедуру банкрутства із заявленими вимогами на мільярди гривень.

    Ситуація демонструє ширший тренд використання механізмів викупу боргів у державних фінансових інституцій з подальшим ініціюванням процедур неплатоспроможності. Це створює юридичний тиск на великі промислові та фармацевтичні активи й може мати наслідки для виробничих ланцюгів, працівників і кредиторів.

    Подальший розвиток подій залежатиме від рішень суду та позицій сторін у процесі. Конфлікт навколо активів Костянтина Жеваго набуває системного характеру та виходить за межі одного підприємства.

  • Фонд гарантування позбувається активів ліквідованих банків

    Фонд гарантування позбувається активів ліквідованих банків

    Фонд гарантування вкладів фізичних осіб оголосив новий раунд розпродажу майна банків, які перебувають у процесі ліквідації. Як повідомили у ФГВФО, з 19 по 23 травня у системі Prozorro.Продажі буде реалізовано активи восьми банків на загальну суму 209,3 млн гривень.

    До списку банків, активи яких потрапили на торги, увійшли:

    • КСГ Банк

    • Промінвестбанк

    • МР Банк

    • Айбокс Банк

    • Банк Січ

    • Банк Форвард

    • Укрбудінвестбанк

    • АКБ “Конкорд”

    Що саме продають?

    Згідно з офіційною інформацією, основна частина активів — це права вимоги за кредитами, що оцінюються в 116,2 млн грн. Тобто йдеться про зобов’язання позичальників перед банками, які тепер можуть бути передані іншим власникам.

    Крім того, на продаж виставлені:

    • нерухомість, земельні ділянки та інші основні засоби — на суму 75,7 млн грн;

    • дебіторська заборгованість перед банками — на 17,5 млн грн.

    Що це означає для ринку?

    Такі розпродажі — частина планової роботи Фонду гарантування для відшкодування коштів вкладникам збанкрутілих банків. Утім, експерти неодноразово вказували, що реальна вартість реалізованих активів часто значно нижча за стартову через сумнівну якість портфелів і відсутність ліквідності.

    Проте кожна копійка, яку вдасться повернути, має значення, адже ці надходження спрямовуються на відшкодування втрат вкладників, які не були повністю компенсовані в межах гарантованої суми.

    Нагадаємо, система Prozorro.Продажі дозволяє відкрито торгувати державним і банківським майном — і в теорії мінімізує корупційні ризики, хоча ефективність реалізації проблемних активів продовжує викликати запитання у частини аналітиків.

  • Сергій Миколайович Тронь – Володар Білої Гори (Частина 1)

    Сергій Миколайович Тронь – Володар Білої Гори (Частина 1)

    Ще вчора ще простий український хлопець, а сьогодні криптомільйонер, який влаштувався у Швейцарії.

    Дружина Сергія володіє цілою мережею готелів, з яких ми поки що знайшли тільки 2 на Кіпрі, і 4 в Казахстані.

    Але напевно це всі дрібниці, оскільки Сергій по-справжньому велика людина, про що свідчить певна мітка, яка об’єднує його з Дмитром Олеговичем Рогозіним – найбільшим махінатором і злодієм Російської Федерації.

    Про це повідомляє редакція сайту 360UA NEWS

    Сергій Миколайович Тронь – Володар Білої Гори (Частина 1)

    Тронь так само як і його Російський колега по цеху має поранення, як би це пом’якше сказати? В сідницю.

    Мітка обраного

    Відбувались події так: 14 квітня 2002 року о 15.40 у парку імені Глоби міста Дніпропетровська, за будинком нічного клубу “Гребля”, Шлейгель Денис Петрович 1977 року народження у супроводі Мудрака Сергія Олександровича 1976 року народження з АКМС розстріляли впритул громадянина Бігун Родіона Семеновича.

    Громадянин Бігун помер на місці, а ось Тронь Сергій Миколайович, 1984 року народження, який грав у цей час в ігрові автомати в клубі “Ігровий світ”, що знаходиться в парку імені Глоби, був поранений шаленою кулею.

    З рапортів відомо, що було зафіксовано вогнепальне поранення в район правої сідниці, ураження лівого стегна, прямої кишки та задньої стінки сечового міхура в області прямого медвідведення.

    Таким чином, наш герой став відзначений богом, як і пізніше високопоставлений російський шахрай Рогозін.

    Втім, на цьому їхня схожість закінчується (хоча хто знає), і у Троня після закінчення Дніпродзержинського Державного технічного університету 2006 року починається цікаве, повне авантюр життя.

    Нафтовик-витівник

    Трудову кар’єру Сергій Тронь розпочав із бізнесу у сфері нафтопереробки, оптового продажу палива та вантажних автоперевезень. У 2006 році очолив ТОВ “СТ-Транс” у місті Кам’янське, а у 2009 році заснував ТОВ “Екоойл” (м. Донецьк) з видобутку нафти та виробництва продуктів нафтопереробки.

    Припустимо звичайно, що талановитому Сергію Троню, відразу з інституту вдалося у 22 роки очолити паливну компанію, але щодо “створення” ТОВ “Екоойл”, тут питань більше.

    Є певна тінь сумніву, що ТОВ “Екоойл” заснував саме він, особливо якщо уважно придивитися до бізнес-партнерів Сергія Троня у цій компанії.

    За даними реєстрів, засновниками фірми разом із Сергієм Тронем були скромні жителі міста Донецька – кримінальний авторитет Нуруліслам Аркаллаєв чи “Нурик” та його рідний брат Роман Аркаллаєв. Причому саме Нурулісламу належала трохи більша частина фірми – 33,4%, а два інших партнери мали по 33,3%.

    Є навіть така непопулярна думка, що своєю участю у державних тендерах, точніше, сумам, які вона на цьому заробила, компанія ТОВ “Екоойл” має бути вдячна саме Нурулісламу Аркаллаєву, з листопада 2007 року – народному депутату України від Партії регіонів, близькій людині скромного донецького олігарха Ріната Ахметова.

    Цілком можливо, що поєднання цих двох факторів дозволило Сергію як співзасновнику ТОВ “Екоойл” отримати контракти з ЗСУ та Укрзалізницею.

    Компанія “Екоойл” почала вигравати державні тендери у серпні 2011 року. З того часу фірма отримала підряди Міноборони та Укрзалізниці на постачання палива на загальну суму 906,25 млн грн.

    При цьому контракти, які чомусь стали вкрай золотими і не дуже вигідними для покупців, не викликали у них відторгнення, і відмовлятися від них вони не поспішали.

    Так, за інформацією невеликого розслідування Міністерство оборони України 5 вересня 2012 року за результатами тендеру уклало угоду з ТОВ “Екоойл” на постачання 5057,80 тонн палива для реактивних двигунів ТС-1 на суму 75,87 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».

    Реактивне паливо було придбано по 15 000 гривень за тонну, при, тому що з відкритих джерел відомо, що є повідомлення про продаж авіаційного гасу за ціною 10-13 000 гривень за тонну.

    З падінням режиму Януковича справи у фірми пішли не так добре.

    У 2014 році МО вдалося стягнути з фірми регіонала 477 000 грн пені за недопостачання палива.

    А трохи згодом Апеляційний суд відмовився депутату від Партії Регіонів 5,6 та 7 закликів у проханні збільшити ціну раніше укладеного контракту на 500 мільйонів гривень, з 1,31 мільярда, до 1,85.

    Особливої ​​пікантності цієї інформації додає той факт, що Нуруліслам Аркаллаєв – бізнес-партнер у 2104 році почав активно фінансувати бойовиків Донецька, вливаючи мільйони гривень, вкрадених раніше в армії України, у незаконні військові формування бананової ДНР.

    Окремо хотілося б зазначити, що завдяки мудрій політиці держави до 2014 року майже 100% постачання палива в Україну йшло з Росії. Ішло за дуже гарною ціною, і, як правило, виторг з нього осідав в Україні, в кишені місцевої “п’ятої колони”.

    Просто так, без схвалення ФСБ ринку торгівлі ПММ було ніхто. Висновки робіть самі.

    Тронь – банкір

    Слід зазначити, що у системі бізнесів якими займалася ОЗУ частиною якої був Тронь досить дорогою послугою була – “конвертація”. Тому у 2014 році заповзятливі ділки вирішили вирішити цю проблему радикально – купити собі один із найвідоміших конвертаційних центрів – “Партнер банк”.

    Напевно, варто розповісти цю історію окремо, бо це приклад того, що попри те, що всі ОЗУ працюють на свій “общак”, перетинів по “бізнесу” у них дуже багато – одна справа роблять, державу грабують!

    Наразі вже ніхто не згадає, як губернатором Миколаївської області став депутат від БПП Олексій Савченко.

    Савченко згадують як героя УБОЗу, якимось чарівним чином пов’язаним із вбивством “Прища”. За дивовижним збігом обставин одразу після вбивства “Прища” Савченко зі столичного главку УБОЗ несподівано звільнився і через кілька трансформацій співвласником “Авант-банку”, на пару з кримінальним елементом, який також несподівано розбагатів після смерті “Прища” Олександром Ліщенком або “Ліча”.

    Спочатку Савченко став начальником управління безпеки банку “Персональний комп’ютер”, а коли банк у 2004 році перейменували на “Родовід”, то він там став заступником голови правління.

    Після того, як «Родовід» був успішно розграбований, Олексій Савченко разом із групою товаришів став співзасновником “Азія універсал банк”, “Партнер банк” та “Авант банк”.

    Нас у цьому списку цікавить саме Партнер-банк, який з 2006 року відомий як “Конверсбанк”. Основна функція цього банку була простою і банальною – це був “ландромат”, “відмивальна”, ну або “конвертаційний центр”, одним з кращих клієнтів був відомий супермаркет “Фокстрот”.

    Банк через його непублічний профіль був більше мертвий, ніж живий, але через те, що просто так викинути цей актив не мало особливого сенсу, його вирішили продати.

    У 2010 році 100% акцій банку за 22 мільйони доларів купив у Савченка – Володимир Антонов, амбітний і злодійкуватий російський мільярдер.

    Привів російського олігарха Володимира Антонова, уродженець Магадана, аферист, що давно осів в Одесі, – Рейніс Тумовс.

    Після покупки Антонов влив у “Конверсбанк” 50 мільйонів євро.

    Однак невдовзі Антонова спіткала неприємність: влада Литви звинуватила його в навмисному банкрутстві банку Snoras, що належав йому, і крадіжці 480 мільйонів євро. За порадою друзів Антонов видав довіреність на управління “Конверсбанком” своєму партнеру Рейнісу Тумовсу.

    Партнери Володимира Антонова зовсім не збиралися допомагати йому рятувати активи. Стрижак і Тумовс за довіреністю ввели до складу акціонерів банку відомого своїми аферами – Вадима Столара і запропонували Антонову “повернути” банк за 17 мільйонів євро. Антонов не заплатив, і банк пішов Вадиму Столару, змінивши назву на “CityCommerceBank”.

    Пізніше всі більш-менш ліквідні активи цієї контори перевели в новостворений “Профін банк”, і стали закликати вкладників, обіцяючи нереальні відсотки по депозитах (понад 20% річних).

    Саме цей банк і купив у Столара Тронь та його партнери.

    У 2013-му Сергій Тронь став першим віце-президентом корпусу віце-президентів апарату при наглядовій раді публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк».

    Сергій Тронь, Нуруліслам Аркаллаєв і Реніс Тумовс, що долучився до них, спочатку не збиралися займатися нормальним банківським бізнесом.

    “Банкіри” ставили собі за мету до відмови набити касу і випатравши її зробити банк банкрутом.

    Майдан 2014 року і російсько-українська війна, що послідувала за ним, завадили планам аферистів збутися.

    Довелося оперативно “зливати” всі активи на підставні комерційні структури, через які кошти миттєво конвертувалися та зникали у невідомому напрямку.

    Усі більш-менш ліквідні активи «Міського комерційного» та більшу частину його філіальної мережі злили до “Профін Банку” Тумвосу.

    “Банк професійного фінансування” він же “Профін банк”, був заснований понад 20 років тому. Щоб купити його було проведено досить хитра операція. За посередництвом російського Альфа-Банку номінальним власником “Профіна” став французький Societe Generale, а потім передав його кіпріотському офшору Zapikeso Limited. Станом на 1 січня цього року акції «Профін банку» через мережу офшорів у рівними частками належать Рейнісу Тумовсу, його дружині Тетяні та голові наглядової ради банку Дмитру Федосєєву.

    Рейнис Тумовс

    “CityCommerce Bank” виявився одним із найнеліквідніших установ, який Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) у той період почав виводити з ринку.

    На момент введення до нього тимчасової адміністрації 21 листопада 2014 року активи установи перевищували 3,9 млрд грн. Наприкінці 2014 року Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО) виявив розкрадання активів у “Міському комерційному банку” на 3 млрд грн.

    При цьому оцінна вартість активів становила лише 90 млн грн, а кредитного портфеля – 40 млн грн.

    Кошти з банку виводилися і через іноземні структури, наприклад, австрійський Meinl Bank.

    У листі до ГПУ за підписом тимчасового адміністратора Андрія Рязанцева йдеться, що наступного дня після введення адміністрації на кореспондентському рахунку “Міського комерційного банку” в Meinl Bank, за даними бухгалтерського обліку, було 59,35 млн євро.

    “Враховуючи, що на рахунку в Meinl Bank знаходилося 59,35 млн євро, а також те, що будь-які рухи по рахунку в операційній системі банку не відображені, можна зробити висновок про маніпуляції рахунком з боку керівництва «Міського комерційного банку» з кореспондентським рахунком у Meinl Bank”, – йшлося у заяві до Генпрокуратури.

    Природно, ліквідація банку викликала цілком зрозумілий інтерес, оскільки в результаті діяльності банкірів постраждала пристойна кількість людей – як завжди, виявилося, що майна банку недостатньо для задоволення всіх претензій ошуканих вкладників. Та й правоохоронці зацікавилися діяльністю керівництва банку, відкривши кримінальне провадження № 42018101100000355. У його рамках з’ясувалась причетність до крадіжки грошей власників банку, серед яких були Сергій Тронь та Рейніс Тумовс, яким належали однакові частки.

    У 2017 році майно Сергія Троня було заарештовано у кримінальному провадженні щодо посадових осіб ПАТ «Міський комерційний банк» за фактом заволодіння грошовими коштами у сумі понад 400 мільйонів гривень низки банківських установ у 2010-2015 роках за попередньою змовою із власниками банків. За тодішнім курсом це становило 50 мільйонів доларів.

    В рамках заявлених позовних претензій від потерпілих було заарештовано майно і Сергія Троня: 15 земельних ділянок у Макарівському районі Київської області загальною площею 18,7 га, одна квартира та авто Toyota Land Cruiser-200.

    У 2018 році Фонд гарантування вкладів спробував через суд стягнути з Троня, Аркаллаєва, Тумовса та інших учасників «схеми» 2,573 млрд грн вкрадених у “Міському комерційному банку”. Але завдяки щедрості Сергія Господарський суд Києва відмовив Фонду з формальних причин.

    Відхід Порошенка певним чином допоміг Троню вирішити проблему.

    У 2019 році всі ці карні злочини були доручені Солом’янському управлінню столичної поліції, попри те, що раніше судову справу розслідувала Служба безпеки України, а ще раніше Головне слідче управління НацПолу.

    А 21 серпня 2020 року Солом’янський районний суд Києва під головуванням Ганни Сергієнко взагалі скасував арешт майна Троня, мотивувавши своє рішення тим, що “необхідність в арешті відпала, інакше це буде невиправдане втручання держави в право людини на повагу до своєї власності”.

    Воістину Тронь чудовий інвестор! Інвестувавши частину вкрадених грошей у НацПол і Суд, він вирішив усі свої проблеми за справжні копійки!

    Фінанси та інші романси

    У 2012 році Сергій Тронь заснував ТОВ “Глобал Фінанси Менеджмент Груп”. Статусний фонд компанії становив понад 3 мільярди, а саме 3 021 000 000 грн.

    Фірма була створена для купівлі банку, а 3 мільярди статутного фонду існують лише на папері.

    У 2016 Тронь створив компанію White Rock Management, яка по фабулі інвестує в IT-індустрію.

    У 2017 році став співзасновником, а пізніше і головою наглядової ради компанії “УкрТВС”, яка мала начебто виробляти ядерне паливо.

    Навесні 2019 року він у змові з тодішнім головою Фонду гарантування вкладів Костянтином Ворушиліним Тронь “викупив” Іллічівський та Одеський олійно-жирові комбінати, а також Іллічівський зерновий порт за 182,5 мільйона гривень. Хоча комплекс було оцінено у 4,85 мільярда гривень.

    У 2020 році Тронь створив міжнародний інвестфонд “Parea Foundation”, який інвестує в IT сферу, логістику та енергетику у низці країн, серед яких: Україна, Казахстан, РФ, Канада, Швеція, Ліхтенштейн.

    Але це знову лушпиння, обкладинка. Усередині все набагато цікавіше.

    Давайте у цій частині нашого розслідування розглянемо один із невдалих, але дуже великих та амбітних проектів Троня.

    Ядерна бульбашка

    «УкрТВС” або ПрАТ “Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива” було створено у далекому 2001 році Фондом держмайна України, ВАТ ТВЕЛ (Росія) та ЗАТ “Національна атомна компанія “Казатомпром” (Казахстан).

    Метою створення УкрТВС було виробництво ядерного палива для українських АЕС в Україні.

    Підприємство було мертвонародженим, оскільки росіяни не розуміли, навіщо їм будувати в Україні підприємство, яке може конкурувати з їхньою монополією.

    Якась активність почалася, коли у 2008-2009 роках Westinghouse Electric запропонувала побудувати в Україні завод з виробництва ядерного палива.

    Ідея будівництва заводу сподобалася, та… 2010 року право на будівництво заводу надали російській ТВЕЛ.

    У 2011 році ТВЕЛ та ФДМ створили ПрАТ “Завод з виробництва ядерного палива” і… знову розійшлися по домам.

    Завод Росії був не потрібен, а американцям казали: “Ми ваших послуг не потребуємо – нас свій завод є. Ну як є – будуватися”.

    Все змінилося після Революції Гідності, коли Росія окупувала частину українських територій і питання енергетичної незалежності стало актуальним як ніколи.

    Україна закрила всі свої “потьомкінські села” і кинулася в обійми Westinghouse Electric із подвоєною старанністю.

    У зв’язку зі зміною політики країни, Фонд держмайна вирішив продати знецінений актив – свою частку в “УкрТВС”.

    За майже 48 мільйонів гривень її викупило ТОВ “Вайс Трейд”, підприємство засноване у 2014 році Андрієм Киримовим з Горішніх Плавнів.

    Хто і навіщо купив марний актив, стало зрозуміло влітку 2018, на сцену вийшли члени правління “УкрТВС” від “Вайс Трейд”.

    Ними виявилися Сергій Тронь, який згодом став головою правління “УкрТВС”, Нуруліслам Аркаллаєв та Леонід Крючков.

    Леонід Крючков швидше за все в цій компанії був весільний генерал, а стояв за ним його старший брат – колишній нардеп від БЮТ Дмитро Крючков.

    Який ніяк не міг сам зайти до правління, бо був фігурантом кримінального провадження НАБУ про багатомільйонні розкрадання в енергомережах.

    Проте Леонід Крючков встиг попрацювати і у збройовому бізнесі з Пшонкою-молодшим та Андрієм Деркачом – головним лобістом “Росатому” та ТВЕЛ в Україні.

    Дуже цікавим є той факт, що лобіювати російські інтереси братам Крючковим допомагав перший заступник голови парламентської фракції БПП Ігор Кононенко – бізнес-партнер Петра Порошенка.

    Реалізувати плани Кремля ТОВ “Вайс Трейд” почало практично невідкладно, як писала Газета.UA, 30 травня 2018 року ТОВ “Вайс Трейд” як власник української частки до “УкрТВС” звернулося до Кабміну з листом, у якому засвідчило наявність у ТОВ та його партнерів необхідних зв’язків та фінансових ресурсів для будівництва в Україні заводу з виробництва ядерного палива.

    У зв’язку із чим компанія запропонувала провести переговори з нею як потенційним інвестором реалізації цього проекту.

    А керівником проекту було заявлено Джомарта Алієва – колишнього топ-менеджера зі структури “Росатому”!

    За планом концесіонерів, після завершення будівництва заводу “УкрТВС” планував передати його СП “Завод з виробництва ядерного палива” та отримувати відсоток або фіксовану суму з кожної проданої одиниці продукції.

    Від Кабміну наші атомні комбінатори хотіли отримати гарантію, що все вироблене на українському заводі паливо повністю викуповуватиме НАЕК “Енергоатом”.

    Зрозуміло, що відомі будівельники заводів Тронь, Аркаллаєв і Крючков жодного заводу в Україні не побудував би. Але це й не було їхньою метою.

    Виступаючи на користь Росії, своєю заявкою, вони повинні були зірвати всі домовленості з Westinghouse і крапкою. Пропозиція не пройшла

    В “УкрТВС” виявилися величезні борги, і “Енергоатом” розпочав судову процедуру банкрутства ліквідації компанії, але…

    У 2019 в Україні змінилася влада і після цікавої зустрічі Сема Кісліна в Нью-Йорку, з Зеленським, який нічого не розуміє, ситуація стала змінюватися.

    Взагалі, треба розуміти, що Кіслін це аферист максимально високого рівня.

    У 2014 році Кіслін купив кіпрську компанію Opalcore Ltd за $8 млн за дисконтом. На її рахунках в українських банках розміщувалися бонди-облігації вартістю $20 млн, вони перебували під арештом. Разом із відсотками набігло близько $23 млн доларів.

    Начебто саме їх поїхав рятувати в Україну Сем Кіслін у серпні 2019 року.

    Ось тільки є сумніви.

    У Києві в кадрі за спиною у “борця з корупцією”, перемога над якою обіцяла йому чималі бариші, можна розглянути Дмитра Крючкова (у білій сорочці) — фігуранта кримінальної справи про присвоєння ЗапоріжжяОбленерго та заподіяння шкоди Україні розміром 346 млн гривень, відкритого НАБУ.

    Сем Кіслін та Дмитро Крючков

    Як пізніше стало відомо, у Крючкова та Кисліна була зустріч, після якої Сем вирішив помалюватися перед журналістами

    Слід зазначити, що Дмитро Крючков справді талановитий шахрай. За кілька місяців до цього його екстрадували з Німеччини до України, де він на слідстві заявив, що виконував вказівки оточення Порошенка, а сам він ні в чому не винний.

    За дивним збігом обставин у 2020 році бенефіціарам “УкрТВС” вдалося домогтися скасування процедури банкрутства, і вони знову заговорили про енергетичну незалежність, просуваючи проект ліцензійного виробництва ядерного палива з російських комплектуючих.

    Очевидно, що Тронь і компанія знали про напад Росії, що готується.

    22.02.2022 у компанії ТОВ “Вайс Трейд” змінився засновник. Ним став вічний Фунт – Денис Волобуєв, на цей час директор ТОВ “Екоойл” та інших мертвих проектів ОЗУ.

    Цікаво, що десь повторюється ситуація з “Конверсбанком”. Якщо раніше українські акціонери УкрТВС стверджували, що викуплять у росіян їхню частку, то після 24 лютого 2022 року ця пропозиція втратила актуальність. Активи країни-агресора в Україні заарештовані. Але, пам’ятаючи винахідливість Троня, вони завтра можуть виявитися власністю одного з українських акціонерів. Просто вони забули про це заявити раніше.

    Історія “бізнесмена” Троня на цьому не закінчується, продовження в наступній частині нашого розслідування.