Daypolitico

Позначка: фінансування війни

  • Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Європейський Союз продовжує закуповувати російський зріджений природний газ, попри масштабні санкції проти Москви та обіцянки остаточно позбутися енергетичної залежності від Кремля. За перші дев’ять місяців 2026 року до європейських портів надійшло рекордні 12,18 мільйона тонн газу з російського арктичного проєкту «Ямал СПГ». Це на 9,5% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Орієнтовна вартість поставок становила 7,88 мільярда євро. На тлі нової енергетичної кризи, високих цін і наближення зими європейські держави опинилися перед складним вибором: виконувати плани відмови від російських ресурсів або зберігати постачання, які продовжують приносити Москві значні доходи.

    Про це повідомило британське видання The Times, проаналізувавши нові дані щодо європейського енергетичного імпорту.

    Основою матеріалу стало дослідження німецької екологічної та правозахисної організації Urgewald, яка використала інформацію аналітичної компанії Kpler.

    Дослідники встановили, що від січня до вересня Європейський Союз прийняв 167 танкерних партій російського СПГ із проєкту «Ямал».

    Таким чином, у середньому до європейських портів прибувала одна партія російського газу приблизно кожні півтори доби.

    Особливо показовим є те, що загальносвітові поставки газу з цього проєкту за відповідний період навіть скоротилися на 1,3%, але його експорт до Європи зріс.

    Майже 8 мільярдів євро за дев’ять місяців

    За підрахунками Urgewald, загальна оціночна вартість російського СПГ, доставленого до ЄС протягом дев’яти місяців, становила 7,88 мільярда євро.

    У першому кварталі на закупівлі припало приблизно 2,88 мільярда євро, у другому — 3,08 мільярда, а в третьому — ще 1,92 мільярда.

    Водночас обсяги поставок у липні–вересні скоротилися на 13,6% порівняно з аналогічним кварталом 2025 року.

    Отже, загальне зростання за дев’ять місяців не означає, що імпорт збільшувався безперервно.

    Попри літнє уповільнення, Європа вже закупила більше російського арктичного СПГ, ніж за відповідний період минулого року.

    За даними дослідників, до ЄС надійшло близько 85% усіх зафіксованих поставок проєкту «Ямал СПГ».

    Це свідчить, що саме європейський ринок залишається одним із найважливіших для цього російського газового проєкту.

    Водночас 7,88 мільярда євро не можна вважати сумою, яка повністю надійшла до бюджету РФ.

    Дослідники оцінювали вартість поставок на основі європейських ринкових цін на газ. Фактичні контрактні платежі, транспортні витрати, податки, знижки та прибутки компаній можуть відрізнятися.

    Проте навіть з урахуванням цього поставки забезпечують російському газовому сектору значний фінансовий потік.

    Франція стала одним із головних пунктів приймання російського газу

    Основними європейськими напрямками поставок російського СПГ залишаються країни, які мають великі морські термінали для приймання зрідженого газу.

    Серед них — Франція, Бельгія, Іспанія та Нідерланди.

    За даними Urgewald, особливо помітною стала роль французьких портів.

    У вересні 2026 року саме Франція прийняла майже три чверті всього газу з проєкту «Ямал СПГ», доставленого до Європейського Союзу протягом цього місяця.

    Водночас у вересні аналітики не зафіксували поставок із «Ямалу» до іспанських портів і бельгійського термінала Зебрюгге.

    Ці показники демонструють, наскільки нерівномірно розподіляються поставки між європейськими країнами.

    Однак важливо враховувати, що країна приймання газу не завжди є його кінцевим споживачем.

    Після регазифікації паливо може транспортуватися газотранспортною системою до інших держав або використовуватися в межах міжнародних торговельних операцій.

    Тому статистика поставок до французьких портів не означає, що весь цей газ був спожитий безпосередньо у Франції.

    Чому Європа досі не відмовилася від російського газу

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Європейський Союз проголосив курс на скорочення енергетичної залежності від Москви.

    У 2022 році російський газ забезпечував приблизно 45% газового імпорту ЄС.

    Відтоді частка Росії суттєво скоротилася.

    За даними Європейського агентства зі співробітництва енергетичних регуляторів, у травні 2026 року російський газ становив близько 12% імпорту Європейського Союзу.

    Однак повністю відмовитися від нього виявилося складніше, ніж очікувалося.

    Однією з причин залишаються довгострокові контракти, укладені ще до запровадження нових обмежень.

    Частина європейських компаній має чинні юридичні зобов’язання щодо закупівлі визначених обсягів газу.

    Крім того, енергетична інфраструктура деяких країн історично орієнтована на російські поставки.

    Особливо це стосується держав Центральної Європи, які отримують газ трубопроводами.

    Ще одним чинником є ситуація на світовому ринку.

    Через перебої з постачанням енергоресурсів із Близького Сходу та посилення конкуренції за СПГ європейські країни стикаються з високими цінами.

    За даними Reuters, у жовтні заповненість європейських газосховищ залишалася нижчою за звичні показники.

    Аналітики прогнозували, що до листопада їхня заповненість може становити лише 75–78%.

    У такій ситуації швидка відмова від будь-якого великого постачальника створює додаткові ризики для цін і стабільності енергопостачання.

    Саме ці аргументи використовують прихильники поступового, а не негайного припинення закупівель російського газу.

    Угорщина та Словаччина продовжують отримувати газ трубопроводами

    Окрім зрідженого природного газу, Росія продовжує постачати енергоносії до Європи трубопровідними маршрутами.

    Серед основних покупців залишаються Угорщина та Словаччина.

    Також російський газ надходить до Греції.

    Відмінність полягає в тому, що країни з морськими терміналами можуть закуповувати СПГ у різних постачальників, тоді як окремі держави без виходу до моря сильніше залежать від наявних трубопроводів.

    Це створює нерівномірні умови для відмови від російських енергоносіїв.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала газові поставки через Угорщину та Словаччину, а також питання походження газу, який імпортується з європейського ринку.

    Важливий нюанс полягає в тому, що закупівля газу в європейського постачальника не завжди дозволяє однозначно встановити фізичне походження кожного обсягу палива.

    У спільній газотранспортній системі ресурси різних виробників можуть змішуватися.

    Тому питання залежності від Росії потребує аналізу не лише маршрутів, а й контрактів, постачальників та джерел походження енергоносіїв.

    Коли ЄС остаточно заборонить російський газ

    На початку 2026 року Європейський Союз затвердив нові правила поетапної відмови від російського газу.

    Відповідний регламент ЄС № 2026/261 набув чинності в лютому.

    Документ передбачає поступове припинення поставок залежно від типу контракту.

    Зокрема, обмеження для чинних короткострокових контрактів на російський СПГ почали застосовуватися з 25 квітня 2026 року.

    Для короткострокових контрактів на трубопровідний газ відповідний термін настав 17 червня.

    Заборона постачання російського СПГ за чинними довгостроковими контрактами має запрацювати з 1 січня 2027 року.

    Щодо довгострокових трубопровідних поставок остаточну заборону заплановано на 30 вересня 2027 року.

    У певних обставинах, пов’язаних із забезпеченням газових сховищ, цей термін може бути перенесений до 1 листопада 2027 року.

    Ці положення закріплені в офіційному регламенті Європейського Союзу.

    Водночас у документі передбачені окремі тимчасові винятки та механізми реагування на надзвичайні ситуації з постачанням газу.

    Тому сам факт зростання поставок у 2026 році ще не доводить порушення європейського законодавства.

    Частина закупівель здійснюється в межах перехідного періоду за контрактами, які підпадають під законні винятки.

    Чому санкції поки не зупинили газовий бізнес Росії

    Німецька організація Urgewald вважає, що чинні європейські обмеження поки не завдали достатнього удару по експорту російського СПГ.

    За підрахунками аналітиків, навіть після набуття чинності забороною короткострокових контрактів обсяги поставок із «Ямалу» залишалися значними.

    У вересні до ЄС було доставлено приблизно 792 тисячі тонн такого газу.

    Орієнтовна вартість цієї партії поставок становила 818 мільйонів євро.

    На думку представників Urgewald, особливу роль у збереженні російського експорту відіграє спеціалізований флот танкерів льодового класу Arc7.

    Саме ці судна забезпечують транспортування зрідженого газу з арктичного родовища через складні льодові умови.

    Європейські порти розташовані відносно близько до російського проєкту, тому дозволяють танкерам швидко розвантажуватися й повертатися по нові партії.

    Це підвищує ефективність експортної логістики.

    Представники Urgewald закликають Євросоюз не чекати до 2027 року, а вже зараз посилювати обмеження щодо суден і сервісів, які забезпечують російську газову торгівлю.

    Водночас будь-які додаткові санкції можуть мати наслідки для міжнародних постачань та вартості палива, тому їхня ефективність залежатиме від конкретної конструкції обмежень.

    Трамп звинуватив Європу в подвійних стандартах

    Нові дані про закупівлі російського газу з’явилися на тлі гострої суперечки між США та європейськими країнами.

    Президент Дональд Трамп нещодавно домовився з російським керівництвом щодо постачання дизельного пального.

    Його адміністрація обґрунтувала це необхідністю стримати зростання цін на енергоносії.

    Рішення викликало критику з боку американських сенаторів та української влади, оскільки могло послабити економічний тиск на Росію.

    У відповідь Вашингтон звернув увагу на продовження європейських закупівель російського газу.

    Американська сторона фактично поставила питання, чому Євросоюз критикує дизельну угоду з Москвою, але водночас сам продовжує купувати російські енергоносії.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Дональда Трампа з Володимиром Путіним щодо поставок дизельного пального та її вплив на санкційну політику США.

    Крім того, видання розглядало пояснення Трампа, який назвав стабілізацію світового ринку головною причиною дизельної угоди.

    Однак ситуації США та Євросоюзу мають важливу юридичну відмінність.

    Європейські поставки частково здійснюються за договорами, що були укладені до запровадження нових заборон, тоді як американська дизельна домовленість стала окремим політичним рішенням адміністрації Трампа.

    Тому дискусія про подвійні стандарти не скасовує необхідності аналізувати правові підстави кожної операції.

    Москва називає більші суми, ніж Єврокомісія

    Суперечка щодо російських енергоносіїв супроводжується різними оцінками загального обсягу закупівель Європейського Союзу від початку повномасштабної війни.

    Віцепрем’єр Росії Олександр Новак заявив, що з 2022 року європейські країни витратили на російські енергоносії близько 302 мільярдів євро.

    Натомість Європейська комісія наводить оцінку приблизно 197 мільярдів євро.

    Різниця між цими показниками перевищує 100 мільярдів євро.

    Поки що немає достатніх підстав вважати обидві цифри безпосередньо порівнюваними.

    Розбіжності можуть залежати від періоду розрахунку, переліку енергоресурсів, способів оцінювання контрактів та інших методологічних особливостей.

    Тому твердження російської сторони про 302 мільярди євро потребує окремої перевірки.

    Чи зможе Європа повністю відмовитися від російського газу

    Попри збільшення закупівель у 2026 році, довгострокова тенденція залишається очевидною: Європейський Союз істотно скоротив залежність від російського газу порівняно з довоєнним періодом.

    Водночас останні дані показують, що цей процес не є рівномірним і незворотним.

    Енергетична криза, високі ціни, довгострокові контракти та складна логістика можуть сповільнювати відмову від російських поставок.

    Важливим випробуванням стане початок 2027 року, коли мають набути чинності обмеження для довгострокових контрактів на російський СПГ.

    Саме тоді стане зрозуміліше, чи можуть європейські компанії замінити значну частину російського газу альтернативними поставками.

    Наразі головна суперечність залишається незмінною: Європа декларує намір припинити енергетичну залежність від Москви, але російський газ продовжує надходити до її портів і приносити експортерам мільярдні доходи.

    У 2026 році Євросоюз закупив рекордні за дев’ять місяців обсяги СПГ із проєкту «Ямал», а остаточний результат політики енергетичної незалежності залежатиме від практичного виконання запланованого ембарго.

    Для України це питання має не лише економічне, а й безпекове значення, адже збереження великих експортних доходів Росії посилює її фінансові можливості під час тривалої війни.

  • У Трампа виникли проблеми з фінансуванням війни проти Ірану

    У Трампа виникли проблеми з фінансуванням війни проти Ірану

    Адміністрація президента США Дональда Трампа зіткнулася зі складнощами у фінансуванні військової кампанії проти Ірану. Новий пакет додаткових витрат фактично заблокований у Конгресі, через що Білий дім змушений шукати альтернативні джерела фінансування. Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на поінформовані джерела.

    За словами одного зі співрозмовників агентства, ситуація навколо нового пакета фінансування ще більше загострила відносини між адміністрацією президента та американськими законодавцями. Попри важливість питання для Білого дому, Дональд Трамп, як стверджують джерела Bloomberg, майже не веде активної роботи з конгресменами, щоб забезпечити підтримку необхідних видатків.

    Водночас у самому Конгресі також не поспішають схвалювати нове фінансування. Законодавці побоюються, що тривале військове протистояння з Іраном може ще більше посилити економічний тиск на американців. Однією з головних причин занепокоєння називають зростання цін на енергоносії, яке вже відчувають споживачі.

    За інформацією Bloomberg, додатковий вплив на економічну ситуацію можуть мати й глобальні тарифи, нещодавно оголошені адміністрацією Трампа. На думку експертів, поєднання військових витрат, торговельної політики та нестабільності на енергетичних ринках створює додаткові ризики для американської економіки.

    Попри це, сам президент США демонструє оптимізм. Під час виступу на мітингу в штаті Джорджія він заявив, що ціни на нафту згодом почнуть знижуватися і можуть навіть стати нижчими, ніж були до початку нинішньої кризи. Трамп закликав американців проявити терпіння, зазначивши, що для досягнення результату потрібен певний час.

    Як зазначає Bloomberg, колишні американські посадовці пояснюють упевненість президента його переконанням у тому, що військовий потенціал Ірану може бути суттєво послаблений упродовж кількох тижнів. Один із союзників Трампа також повідомив агентству, що глава Білого дому вважає: Тегеран недооцінює можливості США швидко розпочати та завершити військову кампанію.

    Водночас, за словами джерел, попри нинішню впевненість Трампа у можливості уникнути подальшої ескалації конфлікту, ще зовсім недавно він не виключав сценарію завдання наймасштабніших ударів по Ірану. Це свідчить про те, що адміністрація США продовжує розглядати різні варіанти розвитку подій, хоча політичні та фінансові перепони всередині країни дедалі більше впливають на її можливості реалізувати свої плани.

  • Франція перехопила російський танкер в Атлантиці, до операції долучилася Британія

    Франція перехопила російський танкер в Атлантиці, до операції долучилася Британія

    Франція продовжує посилювати тиск на російський «тіньовий флот», який використовується для обходу міжнародних санкцій та експорту нафти попри обмеження Заходу. Уранці 1 червня президент Франції Еммануель Макрон повідомив про нову масштабну морську операцію: французькі військово-морські сили взяли на абордаж нафтовий танкер Tagor, який прямував із Росії та перебував під міжнародними санкціями. Операція відбулася в Атлантичному океані за підтримки союзників, зокрема Великої Британії.

    За словами Макрона, французькі військові діяли у відкритому морі відповідно до норм міжнародного морського права. Президент наголосив, що Париж не має наміру миритися з діяльністю суден, які допомагають Москві обходити санкційні обмеження та фінансувати війну проти України.

    «Неприпустимо, щоб кораблі обходили міжнародні санкції, порушували морське право та фінансували війну, яку Росія веде проти України вже понад чотири роки», – заявив французький лідер.

    Як повідомила Морська префектура Атлантики, танкер був перехоплений більш ніж за 400 морських миль від узбережжя Бретані. Судно прямувало з російського порту Мурманськ. Французькі військові отримали інформацію про можливі порушення, пов’язані з реєстрацією корабля та використанням так званого «фальшивого прапора». Після висадки інспекційної групи на борт перевірка документів підтвердила підозри щодо невідповідності прапора та реєстраційних даних судна. Після цього танкер був перенаправлений за рішенням прокуратури для подальшого розслідування.

    Судно Tagor входить до переліку кораблів, які Україна, Європейський Союз та Велика Британія пов’язують із так званим російським «тіньовим флотом». Саме через цю мережу Москва продовжує експортувати нафту та нафтопродукти попри санкції, запроваджені після повномасштабного вторгнення в Україну. За даними української розвідки, такі судна регулярно змінюють прапори, власників, маршрути та реєстраційні документи для приховування походження вантажів.

    Останніми місяцями Франція стала однією з найактивніших європейських країн у боротьбі з російськими нафтовими схемами. Нинішнє затримання Tagor стало вже не першою подібною операцією французьких ВМС. У січні 2026 року французький флот перехопив танкер Grinch у Середземному морі після виходу з Мурманська. Тоді корабель також підозрювали у використанні фальшивого прапора та порушенні санкційного режиму.

    У березні французькі військові провели ще одну резонансну операцію проти танкера Deyna, який також пов’язували з російським «тіньовим флотом». Судно було затримане в західній частині Середземного моря після того, як інспектори виявили проблеми з документами та реєстрацією. Тоді Макрон прямо заявив, що кораблі такого типу є «воєнними спекулянтами», які заробляють на війні та допомагають Кремлю фінансувати агресію проти України.

    Активні дії Парижа відбуваються на тлі загального посилення європейської кампанії проти «тіньового флоту». За оцінками західних експертів, Росія використовує від 1000 до 1200 суден для перевезення нафти в обхід санкцій. Значна частина цих кораблів працює без належного страхування, приховує маршрути пересування або використовує підроблені документи. Через це вони становлять не лише економічну, а й екологічну загрозу.

    Французький президент окремо наголосив саме на екологічному аспекті проблеми. За його словами, старі танкери, які використовуються в межах санкційних схем, часто нехтують базовими правилами мореплавства та можуть спричинити масштабні аварії. У разі катастрофи наслідки можуть торкнутися не лише прибережних держав Європи, а й міжнародних торговельних маршрутів.

    Особливу увагу привертає й участь Великої Британії в нинішній операції. Лондон останніми місяцями також суттєво посилив контроль за російськими танкерами. Ще навесні британський прем’єр Кір Стармер дозволив військовим проводити перевірки підозрілих суден, пов’язаних із санкційними схемами Росії. Саме британські сили брали участь у кількох попередніх операціях Франції в Атлантиці та Середземному морі.

    У Європі дедалі частіше говорять про те, що «тіньовий флот» використовується не лише для транспортування нафти. Розслідування журналістів та спецслужб неодноразово вказували на можливе використання окремих суден для збору розвідувальної інформації, фотографування критичної інфраструктури та проведення прихованих операцій поблизу європейських узбереж.

    Для України боротьба із «тіньовим флотом» залишається одним із ключових напрямків санкційного тиску на Росію. Саме нафтові доходи продовжують забезпечувати значну частину російського бюджету та фінансування військової кампанії. Українська влада неодноразово закликала партнерів не лише затримувати такі судна, а й конфісковувати вантажі та використовувати отримані кошти для підтримки оборони України.

    Операція проти танкера Tagor стала черговим сигналом про те, що країни Заходу поступово переходять від санкційних декларацій до реальних морських операцій проти російської логістики. І хоча Москва продовжує шукати нові способи обходу обмежень, затримання суден у міжнародних водах свідчить про посилення контролю над фінансовими потоками, які підтримують російську воєнну машину.

  • Дизельна криза в РФ: виробництво падає через удари по НПЗ

    Дизельна криза в РФ: виробництво падає через удари по НПЗ

    Росія втрачає мільйони тонн дизельного пального через українські удари по нафтопереробних заводах, що вже другий місяць поспіль спричиняють помітне скорочення виробництва у паливному секторі РФ. Про це повідомляє Reuters із посиланням на галузеві дані та ринкові джерела.

    За інформацією агентства, у травні виробництво дизельного пального в Росії знизилося приблизно на 10% у порівнянні з попереднім місяцем. Це падіння стало продовженням тенденції, зафіксованої у квітні, коли обсяги також суттєво скоротилися. Таким чином, російська нафтопереробна галузь фіксує послідовне зменшення виробництва дизеля щонайменше протягом двох місяців поспіль, що аналітики пов’язують із серією ударів по ключових енергетичних об’єктах.

    Основним фактором такого скорочення називають атаки українських безпілотників на російські нафтопереробні заводи. Внаслідок цих ударів частина підприємств зазнала пошкоджень інфраструктури, що змусило їх або тимчасово зупинити виробництво, або суттєво знизити обсяги переробки нафти. У результаті це безпосередньо вплинуло на виробництво дизельного пального, яке є одним із ключових продуктів російського паливного експорту та внутрішнього споживання.

    Україна системно продовжує завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі Росії, розглядаючи такі дії як елемент стратегії зі зменшення фінансових надходжень Москви від експорту нафти та нафтопродуктів. Саме ці доходи, за оцінками української сторони та західних партнерів, є одним із головних джерел фінансування російської військової машини у війні проти України. Тому атаки на нафтопереробні заводи мають не лише військове, а й економічне значення, оскільки впливають на здатність РФ підтримувати експортні обсяги та внутрішню стабільність паливного ринку.

    Reuters наводить оцінки, згідно з якими у квітні російські нафтопереробні заводи, що постраждали від атак, виробили приблизно на 1 мільйон тонн дизельного пального менше, ніж у стандартних умовах роботи. У травні цей показник скоротився ще приблизно на 600 тисяч тонн. У сукупності це формує значний дефіцит виробництва, який уже вимірюється мільйонами тонн за короткий проміжок часу.

    Для порівняння, у березні загальний обсяг виробництва дизельного пального в Росії оцінювався приблизно на рівні 7,5 мільйона тонн. Таким чином, навіть відносно невелике відсоткове скорочення у межах 10% означає втрату сотень тисяч тонн пального щомісяця, що може впливати як на внутрішній ринок, так і на експортні можливості.

    Попри скорочення виробництва, Росія продовжує підтримувати високі обсяги експорту дизельного пального. За даними ринкових джерел і аналітичної компанії LSEG, морський експорт дизеля та газойлю у квітні зріс приблизно на 8% у порівнянні з березнем і досяг близько 3,25 мільйона тонн. У травні обсяги експорту залишалися приблизно на тому ж рівні, що свідчить про спроби російської сторони зберігати присутність на зовнішніх ринках навіть за умов зниження внутрішнього виробництва.

    Таке поєднання падіння виробництва та стабільно високого експорту створює додатковий тиск на внутрішній паливний ринок Росії. У певні періоди це змушувало російську владу розглядати можливість тимчасового обмеження експорту нафтопродуктів, щоб забезпечити достатні обсяги пального для внутрішнього споживання, зокрема під час активного сільськогосподарського сезону. Водночас у самій галузі вважають, що запровадження жорстких експортних заборон малоймовірне, оскільки це може ще більше дестабілізувати фінансові показники нафтопереробних компаній і скоротити валютні надходження.

    Аналітики також звертають увагу на ширший економічний ефект цих процесів. Зниження виробництва дизеля обмежує здатність Росії повною мірою скористатися сприятливою кон’юнктурою на світовому нафтовому ринку. Зокрема, ціни на нафту зросли на тлі геополітичної напруженості на Близькому Сході, включно з конфліктом навколо Ірану та нестабільністю в районі Ормузької протоки, що зазвичай впливає на глобальні постачання енергоресурсів.

    У цьому контексті Росія частково отримує вигоду від високих світових цін на нафту, а також від окремих послаблень санкційного режиму з боку США. Зокрема, повідомляється, що американська сторона продовжила тимчасову ліцензію, яка дозволяє деяким країнам купувати російську нафту, що вже перебуває в морі. Це створює додаткові можливості для підтримання експорту навіть за умов структурних проблем у нафтопереробці.

    Водночас українські офіційні особи наголошують, що будь-яке послаблення санкційного тиску є передчасним. За оцінками уповноваженого президента України з питань санкційної політики Владислава Власюка, лише за два місяці дії таких послаблень Росія могла отримати додатково понад 5 мільярдів доларів доходів, які потенційно можуть бути спрямовані на фінансування війни.

    Президент України Володимир Зеленський неодноразово підкреслював, що економічний тиск на Росію, включно з санкціями проти енергетичного сектору, має залишатися жорстким, оскільки будь-яке пом’якшення лише збільшує ресурси для продовження агресії. На цьому тлі ситуація з падінням виробництва дизеля в Росії розглядається як один із ключових елементів ширшого економічного виснаження, яке поступово впливає на здатність РФ підтримувати як внутрішню стабільність, так і зовнішні економічні позиції.

  • Британія вдарила по криптосхемах Кремля: під санкції потрапила мережа, через яку РФ проводила $90 млрд на рік

    Британія вдарила по криптосхемах Кремля: під санкції потрапила мережа, через яку РФ проводила $90 млрд на рік

    Велика Британія запровадила новий масштабний пакет санкцій проти російської фінансової інфраструктури, яка допомагала Кремлю обходити західні обмеження та фінансувати війну проти України. Під удар потрапили криптовалютні платформи, фінансові посередники, банки та особи, пов’язані зі схемами переведення рублів у криптоактиви.

    Як повідомив уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк, через одну з підсанкційних мереж Росія могла проводити понад 90 мільярдів доларів на рік. За його словами, це приблизно половина річного воєнного бюджету РФ.

    Уповноважений Президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк

    Новий пакет санкцій спрямований проти двох головних інструментів обходу обмежень. Перший — криптовалютні біржі, через які російські компанії та пов’язані з Кремлем структури переводили рублі у криптоактиви без стандартного банківського контролю. Другий — фінансова мережа “А7”, яку, за даними британської сторони, використовували для закупівлі зброї, проведення розрахунків в обхід Заходу та обслуговування нафтових потоків.

    За інформацією української сторони, лише протягом минулого року через “А7” пройшло понад 90 мільярдів доларів.

    Під санкції Великої Британії потрапила криптоплатформа Rapira Group LLC, зареєстрована у Грузії. За даними британських та українських аналітиків, біржа працювала переважно на російський ринок і проводила транзакції з підсанкційними платформами Garantex та Bitpapa на десятки мільйонів доларів. Також стверджується, що сервіс дозволяв обмін криптовалют без належної перевірки особи та співпрацював із російськими банками, серед яких Сбербанк, ВТБ, Газпромбанк і Промсвязьбанк.

    Ще однією підсанкційною платформою стала ABCeX із Сальвадору. За даними британської сторони, її оборот сягав 11 мільярдів доларів. Біржа дозволяла проводити операції через готівкові та P2P-схеми, обходячи традиційний банківський контроль. Також вона мала зв’язки з фінансовими потоками Garantex і працювала через офіси в Росії.

    До списку потрапила й компанія Aifory LLC із Грузії, яка спеціалізувалася на схемах обміну рублів на криптовалюту. Після блокування біржі Garantex вона, за даними розслідувачів, прийняла частину її клієнтів. Крім того, британська влада заявляє про зв’язки Aifory з іранською платформою Abantether.

    Окремо санкції запровадили проти платформ EXMO Exchange Limited, ARVIX Limited Liability Company та Bitpapa IC FZC LLC.

    Під обмеження потрапили й фізичні особи, яких вважають причетними до схем обходу санкцій. Серед них — співзасновник біржі Garantex Сергій Менделєєв, якого британська сторона називає одним із ключових архітекторів криптовалютних схем для обходу західних обмежень.

    Також санкції ввели проти заступників генерального директора групи компаній “А7” Ігоря Горіна та Ірини Акопян. До списку внесли й громадянина Ізраїлю Лірана Коена, якого пов’язують із діяльністю мережі “А7”.

    Крім того, під британські санкції потрапили дві державні структури Киргизстану — Eurasian Savings Bank та Virtual Asset Issuer. У Лондоні вважають, що ці установи могли використовуватися у схемах обходу міжнародних фінансових обмежень.

    Владислав Власюк заявив, що частина санкційного пакета була сформована на основі матеріалів, які українська сторона передавала британським партнерам у межах санкційної координації. Зокрема, до роботи долучався Національний банк України.

    “Ми продовжимо тиснути на кожну транзакцію та особу, яка фінансує агресію проти України або допомагає проводити заборонені операції”, — заявив Власюк.

    Напередодні Велика Британія офіційно оголосила про запровадження “криптовалютних” санкцій проти Росії. Загалом під обмеження потрапили 18 фінансових установ, криптоплатформ і пов’язаних із ними структур.

    Паралельно Європейський Союз продовжив ще на рік санкції проти Росії за порушення прав людини. Під обмеженнями залишаються 72 фізичні особи та одна юридична особа.

    На Заході дедалі частіше заявляють, що Кремль активно використовує криптовалютний сектор для обходу санкцій, проведення міжнародних розрахунків та фінансування військових витрат. Саме тому криптовалютні біржі та фінансові посередники стають одним із головних напрямів санкційного тиску проти Росії.

  • Трамп знову атакує Байдена через Україну: чому цифра $350 млрд стала новою політичною зброєю у США

    Трамп знову атакує Байдена через Україну: чому цифра $350 млрд стала новою політичною зброєю у США

    Президент США Дональд Трамп вкотре різко розкритикував свого попередника Джо Байдена за політику військової підтримки України, заявивши, що попередня адміністрація нібито передала Києву озброєння на суму близько 350 мільярдів доларів без належної компенсації. Ці слова прозвучали під час спілкування з журналістами біля Білого дому, відео якого поширили американські медіа, зокрема CBS News.

    Виступ Трампа став черговим епізодом у серії політичних заяв, які демонструють принципово інший підхід нинішньої адміністрації США до міжнародної допомоги, зокрема у контексті війни Росії проти України. Президент США наголосив, що більше не підтримує практику безкоштовного надання військової допомоги союзникам і вважає, що така політика шкодить національним інтересам країни.

    За словами Трампа, адміністрація Байдена діяла «нерозумно», передаючи значні обсяги військових ресурсів без отримання фінансової компенсації. Він також підкреслив, що його команда змінила підхід: відтепер союзники повинні оплачувати американську зброю та оборонні послуги.

    Водночас ця риторика викликає дискусії серед експертів, адже офіційні дані щодо обсягів допомоги Україні значно відрізняються від озвучених цифр. Згідно з відкритими звітами уряду США та Конгресу, загальний обсяг підтримки України з 2022 року включає не лише військову, а й фінансову, гуманітарну допомогу та кошти на відновлення, і його оцінки суттєво нижчі за заявлені Трампом 350 мільярдів доларів. Аналітики наголошують, що частина цих коштів фактично витрачається всередині США — на виробництво озброєння, підтримку оборонної промисловості та модернізацію армії.

    Однак політичне значення заяви Трампа виходить далеко за межі точності цифр. Вона відображає глибший конфлікт у американській політиці щодо ролі США у світі та підтримки союзників. Республіканська частина політикуму дедалі частіше виступає за скорочення безоплатної допомоги іншим країнам і переорієнтацію ресурсів на внутрішні потреби.

    Заяви Трампа пролунали на тлі загострення міжнародної ситуації, зокрема через конфлікт на Близькому Сході та зростання напруженості навколо Ірану. У цьому контексті президент США також прокоментував стан американських військових запасів, запевнивши, що країна не відчуває дефіциту озброєння, попри активне використання ресурсів у різних регіонах світу.

    «У нас більше зброї, ніж будь-коли», — заявив він, намагаючись розвіяти побоювання щодо можливого виснаження арсеналів. Ця теза важлива з огляду на дискусії в Конгресі США щодо подальшого фінансування оборонних програм і підтримки союзників.

    Окрему увагу Трамп приділив Європейському Союзу, який він навів як приклад «правильного» підходу. За його словами, європейські країни нині оплачують американські оборонні послуги, тоді як попередня адміністрація не вимагала подібної компенсації від України. Така позиція вписується в загальну стратегію Трампа, спрямовану на перерозподіл фінансового навантаження між США та їхніми партнерами.

    Експерти відзначають, що подібна риторика може вплинути на подальший формат підтримки України. Якщо раніше допомога надавалася переважно у вигляді грантів і безповоротних пакетів, то нині дедалі частіше обговорюються варіанти кредитування, спільних програм або комерційних контрактів.

    Для України це означає потенційну зміну умов співпраці зі США. З одного боку, підтримка може зберегтися, але з іншого — вона може стати більш прагматичною та прив’язаною до економічних інтересів обох сторін.

    Політичний контекст також відіграє ключову роль. Заяви Трампа активно використовуються у внутрішній політичній боротьбі в США, де тема допомоги Україні стала одним із маркерів розбіжностей між партіями. Демократи традиційно виступають за продовження підтримки, тоді як частина республіканців закликає до її перегляду.

    Водночас міжнародні партнери США уважно стежать за цією дискусією. Для європейських країн важливо розуміти, чи збережеться стратегічна роль США як гаранта безпеки, чи ж Вашингтон поступово переходитиме до більш ізоляціоністської політики.

    Загалом заява Трампа є частиною ширшого тренду, який свідчить про трансформацію глобальної політики. Питання фінансування безпеки, розподілу витрат і ролі міжнародних союзів стають дедалі більш актуальними на тлі нових геополітичних викликів.

    Для України ця ситуація створює як ризики, так і можливості. З одного боку, зміна підходів у США може ускладнити отримання допомоги, з іншого — стимулює пошук нових форматів співпраці та зміцнення власної оборонної спроможності.

    У підсумку, критика Байдена з боку Трампа є не лише політичним жестом, а й сигналом про можливі зміни у світовій системі безпеки, де економічна доцільність і прагматизм дедалі більше визначатимуть характер міжнародних відносин.

  • Фінансовий розкол ЄС може визначити результат війни проти України

    Фінансовий розкол ЄС може визначити результат війни проти України

    Війна Росії проти України, ймовірно, завершиться вже наступного року, однак на умовах, які будуть вкрай несприятливими для Києва. Такий песимістичний прогноз висловив західний політичний оглядач, аналізуючи фінансову та політичну ситуацію навколо підтримки України.

    На його думку, ключовою проблемою стало те, що Європейський Союз не зміг домовитися про використання приблизно 210 мільярдів євро заморожених російських активів. Саме ці кошти могли б забезпечити Україні фінансову стійкість і дати змогу стабільно фінансувати оборону протягом тривалого часу.

    Провал ідеї так званого «репараційного кредиту», який передбачав використання російських активів, здебільшого заморожених у фінансових установах Бельгії, позбавив Україну гарантованого джерела фінансування щонайменше на два роки. Це, на думку аналітика, суттєво послаблює позиції Києва у війні на виснаження.

    Європейський Союз усе ж погодився надати Україні фінансову допомогу обсягом близько 90 мільярдів євро під гарантії бюджету ЄС. Ці кошти дозволять уникнути гострої нестачі грошей на початку наступного року, однак програма розрахована лише на два роки і не створює умов для тривалого продовження війни.

    Після ухвалення цього рішення чимало європейських лідерів висловлювали обережний оптимізм і не виключали можливість додаткового кредиту в майбутньому, опосередковано пов’язаного з російськими активами. Водночас аналітик застерігає: такі очікування можуть бути передчасними, адже все залежатиме від того, на яких умовах сторони намагатимуться припинити війну.

    Отримання нового спільного кредиту може виявитися складним. Деякі країни ЄС уже відмовилися від участі в програмі спільних запозичень, і не виключено, що до них приєднаються й інші. Додатковим фактором невизначеності залишається позиція США, де зміни у політичному керівництві можуть обмежити готовність Вашингтона надавати нові масштабні пакети допомоги.

    Хоча окремі європейські політики називають нинішні фінансові домовленості перемогою для України та стабільності ЄС, у Кремлі цю ситуацію можуть сприймати інакше. На думку оглядача, російське керівництво бачить у внутрішніх суперечках Європи підтвердження того, що час працює на Москву.

    Якщо Росія просто вичекає, може бути реанімований план припинення війни, напрацьований раніше за участі російських посадовців і представників колишньої американської адміністрації. У такому разі Україна та її європейські партнери ризикують опинитися в ситуації стратегічної розгубленості — сценарій, який у Кремлі вважатимуть ідеальним.

  • Юрій Дученко та “Київ Хліб” продовжують публічно підтримувати зв’язки з компаніями, які працюють в Росії

    Юрій Дученко та “Київ Хліб” продовжують публічно підтримувати зв’язки з компаніями, які працюють в Росії

    Перший Віце-Президент Всеукраїнської асоціації пекарів та директор ТОВ “Київ Хліб” Юрій Дученко продовжують публічно підтримувати зв’язки з компаніями які працюють на ринку РФ, а на сайті Асоціації частина блоків прописана російською мовою.

    Незважаючи на задекларований Україною “курс на санкції” відносно міжнародних компаній, які залишились в РФ після 2022 року, більшість з цих компаній продовжують працювати як в Україні, так і в Росії.

    Цю тенденцію добре видно на прикладі хлібопекарського ринку, в тому числі завдяки публічній позиції Юрій Дученко, який регулярно демонструє українцям свої зв’язки з компаніями, які працюють в РФ.

    Нагадаємо, на початку повномасштабного вторгнення, Юрій Дученко та ВАП закликали Puratos Group, Lesaffre та Master Martini визначитися, чи вони з Україною та вільним світом, чи з Росією.

    Як виявилось, заклики “вибрати між ринком РФ та України” були простою формальністю, адже Юрій Дученко та афілійовані з ним структури публічно співпрацюють з цими компаніями.

    Так, корпорація Puratos досі працює на російському ринку через дочірнє підприємство “Пуратос-Росія“. Російська донька має активів у РФ на 64 млн доларів, щороку отримує понад 120 млн доларів прибутку та сплачує близько 5 млн доларів податків, фактично фінансуючи війну проти України.

    Також російська філія корпорації Puratos входить до п’ятірки найбільших виробників харчових інгредієнтів у РФ. І це може свідчити про непряму участь у забезпеченні продовольством російської армії, яка зараз є одним із найбільших споживачів хлібобулочної продукції. Окрім того, “Пуратос-Росія” вітає росіян з днем Росії і “днем Перемоги”, тобто демонструє повну лояльність правлячому режиму.

    В Україні бельгійська корпорація Puratos представлена дочкою ТОВ “Пуратос Україна”. Український “Пуратос” очолює Сергій Соловей. Він же є директором Фонду відновлення хлібної галузі, який був заснований ТОВ “Пуратос Україна” після повномасштабного вторгнення, аби допомагати постраждалим від агресії РФ українським підприємствам.

    До речі, цей Фонд реально допоміг лише одному підприємству – ​​ТОВ “Чанта Маунт”, яке, за дивним збігом обставин, повʼязане з екс-генпрокурором і “регіоналом” Святославом Піскуном.

    Зокрема, ТОВ “Київ Хліб”, директором якого є Дученко, закуповує сировину у ТОВ “Пуратос Україна” через компанію-прокладку “Закупівлі Ком”. Власник ТОВ “Київ Хліб” і ТОВ “Закупівлі Ком” – Вʼячеслав Супруненко – колишній зять ексмера Києва Леоніда Черновецького та рідний брат “регіонала” Олександра Супруненка.

    “Дученко і Супруненко можуть бути зацікавлені в подальшій роботі Puratos Group на території нашої держави. Адже після закінчення війни це може принести їм конкретні вигоди – від нових контрактів і спільних проєктів до особистих бонусів, лояльності керівництва Puratos і підтримки їхнього бізнесу на міжнародному рівні”, – йдеться у розслідуванні журналістів сайту “190”.

    Поки Юрій Дученко демонструє українському ринку свою співпрацю з бельгійською Puratos, його дружина вихваляється почесними преміями отриманими від французької Lesaffre. Зазначимо, обидві компанії – лідери хлібопекарського ринку РФ, та сплачують десятки мільйонів доларів щорічно до російського бюджету.

    Для повної картини, на офіційному сайті Всеукраїнської асоціації пекарів збереглись блоки російською мовою, які чомусь на третій рік повномасштабного вторгнення до цього часу не переклали на українську.

    ФОТО: Скріншот офіційного сайту Всеукраїнської асоціації пекарів

  • Стало відомо де Офіс Президента шукатиме кошти для подальшого фінансування війни

    Стало відомо де Офіс Президента шукатиме кошти для подальшого фінансування війни

    Наше джерело в Офісі Президента повідомляє, що ОП активно розробляє нові підходи до фінансування війни на тлі скорочення західної підтримки. Серед основних напрямків – націоналізація активів олігархів, які генерують прибуток і не потребують складного управління. Найперспективнішим із них вважаються енергетичні активи Ріната Ахметова, зокрема обленерго, чия цінність різко зросла через підвищення тарифів та розподіл електроенергії в мережі.

    Офіс Президента на чолі з Андрієм Єрмаком готує масштабну стратегію залучення коштів до державного бюджету через активи олігархів, здобуті внаслідок корупційних схем у період незалежності України. Як повідомляє джерело, досвід кримінальних справ проти Ігоря Коломойського, який наразі перебуває під вартою, може стати моделлю для подальших дій держави.

    Зокрема, Банкова доручила силовикам активізувати роботу над кримінальними справами, що стосуються Ріната Ахметова, та підготувати план подальших дій на 2024 рік. За задумом Офісу Президента, цей крок допоможе наповнити бюджет і частково компенсувати скорочення зовнішньої фінансової допомоги.

    Одним із об’єктів державного інтересу, окрім обленерго, є гірничо-металургійний комплекс Ахметова, який, попри війну, продовжує приносити олігарху значні прибутки. Протидія та активізація слідства щодо Ахметова є частиною загального курсу ОП на економічну стабільність шляхом контрольованої націоналізації.

  • Західні санкції й “тіньовий флот”: як російські нафтодолари фінансують агресію Кремля

    Західні санкції й “тіньовий флот”: як російські нафтодолари фінансують агресію Кремля

    Російська агресія проти України, зокрема, фінансується завдяки продажу нафти, і Захід, хоч і не безпосередньо, опосередковано підтримує цей процес, стверджує аналітик Анатолій Амелін. Головним інструментом у цьому є так званий “тіньовий” танкерний флот, який допомагає Росії обходити міжнародні санкції та забезпечує значний дохід, що використовується для ведення війни.

    Основне джерело фінансування війни в Україні — російські нафтодолари та тіньовий флот, який їх привозить.

    Але ніхто й не ворушиться, щоб їх перекрити (!)

    Дивиться.

    Майже 2 тижні тому написав великий розгорнутий аналітичний текст із масою фактів (!) (з посиланнями на джерела) про роль тіньового флоту у фінансуванні війни проти України.

    Ключові факти:

    • тіньовий флот виріс вже до 1800 суден минулого року. Це майже 15% світового флоту нафтових танкерів;
    • роль нафтового сектора в бюджеті Росії у 2023 році — 26% (1/4 бюджету);
    • водночас на фінансування війни Росія витрачає 1/3 свого бюджету.

    Кожен нафтовий долар бюджету Росії — це, по суті, долар, спрямований на вбивство українців.

    Але з’явилися нові дані за серпень:

    • 83% від загального обсягу російської морської сирої нафти було перевезено “тіньовими” танкерами (!!!);
    • у той час, як на танкери, що належать чи застраховані в країнах, що застосовують цінову межу, припало 19% від загальної вартості російської сирої нафти, що експортується у серпні.

    А ще раз підтверджує, що “тіньовий флот” — головний інструмент обходу санкцій:

    • у серпні 2024 року виручка Росії від експорту копалин палив (нафта, газ, вугілля) становила 636 млн євро на день (!);
    • доходи від морської сирої нафти — 186 млн євро на день (!!!);
    • у серпні 2024 року у водах ЄС (з мовчазної згоди ЄС) було здійснено перевалку російської нафти із судна на судно (STS) на суму 1 млрд євро;
    • 73% цих перевезень здійснювалися танкерами, застрахованими за G7+;
    • перевезення російської нафти по STS серйозно підривають санкції, даючи змогу Росії обходити санкції та цінові обмеження, розділяючи вантаж між кількома покупцями та змішуючи дешевшу російську нафту з неросійською нафтою;
    • “тіньові” танкери, середній вік яких становив 17 років, здійснили у водах ЄС екологічно небезпечні перевезення із судна на судно на загальну суму 273 млн євро;
    • на ЄС припало 36% (!) щомісячного світового експорту ЗПГ із Росії, вартість якого склала 475 млн євро;
    • п’ять найбільших країн ЄС, що імпортують російське викопне паливо, заплатили Росії 1,2 млрд євро цього місяця. Завдяки вилученням із санкцій держави-члени продовжують купувати російський газ та трубопровідну нафту.

    Гроші не пахнуть? Як вам такі партнери України, які, по суті, дають Росії ресурс для знищення українців?

    Танкери, які перевозили нафту з найбільшого російського нафтового порту на Балтиці в серпні, змінили власників більш ніж за $1,5 млрд після вторгнення в Україну, що свідчить про значний прибуток, отриманий європейськими судновласниками від продажу суден, що старіють, які опинилися в тіньовому флоті.

    З 60 танкерів для перевезення сирої нафти й нафтопродуктів, завантажених у Приморську лише минулого місяця, 70% змінили власника з лютого 2022 року (один з них — тричі), оскільки судновласники отримали вигоду з попиту, що росте, на старий тоннаж для підтримки експорту російської нафти.

    Вся інформація публічна.

    За даними відстеження суден і звітами портових агентів, за тиждень до 8 вересня 29 танкерів завантажили 21,99 млн барелів російської сирої нафти.

    Обсяг зріс із 21,67 млн ​​барелів на 29 суднах попереднього тижня.

    Це означає, що щоденне постачання сирої нафти морем Росією за тиждень, що закінчився 8 вересня, зросло приблизно на 40 000 барелів до 3,14 мільйона на добу!

    Світ тупо заробляє гроші. Не здивуюся, якщо серед тих, хто заробляє на “тіньовому флоті”, спливуть і гучні українські імена.

    Але є й перші добрі новини

    Великобританія запровадила санкції проти 10 суден російського тіньового фото (з 1800).

    Усього 10 суден! І лише одна країна запровадила санкції. Як вам масштаби “боротьби” із фінансуванням російського тероризму?

    Як ми бачимо, гроші не пахнуть і ЄС відіграє ключову роль у фінансуванні війни в Україні через “заплющені очі” на тіньовий флот.

    Україна, на жаль, не краща. Ми досі не показали прикладу запровадження санкцій і не розкрили всіх стейкхолдерів, бенефіціарів та назви суден, які не є великим секретом. Як і не є секретом їхні маршрути переміщення морями.

    Скажіть, як довго ми самі закриватимемо очі на фінансування війни нафтодоларами й не покажемо приклад запровадження санкцій?

    Адже Україна теж продовжує мовчати та удає, що немає ніякого тіньового флоту і нафтодоларів, які вбивають українців.

    P.S. Схоже, залишається одна надія — на санкції від ГУРу та MAGURA (але про це вголос не можна;)

     

    Анатолій Амелін
    Економiст. Директор економічних програм Українського інституту майбутнього