Daypolitico

Позначка: Fox News

  • «Нам потрібні ці люди»: Зеленський назвав мільйони українців, яких хоче повернути додому

    «Нам потрібні ці люди»: Зеленський назвав мільйони українців, яких хоче повернути додому

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що за кордоном перебувають 9,5 мільйона українців, які, за його словами, втратили житло. Глава держави наголосив, що Україні необхідно створити умови для повернення громадян, оскільки саме люди мають стати основою повоєнної відбудови та економічного розвитку. Водночас міжнародна статистика свідчить про меншу кількість українських біженців за кордоном, тому озвучена президентом цифра потребує уточнення.

    Про це Зеленський заявив в інтерв’ю американському телеканалу Fox News, повідомляє ТСН 21 жовтня.

    Президент підкреслив, що відновлення України після завершення війни залежатиме не лише від міжнародної фінансової допомоги, а й від повернення людей, які були змушені залишити країну.

    «Нам потрібно, щоб 9,5 мільйона людей, які втратили житло і зараз перебувають за кордоном, повернулися в Україну — просто щоб жити тут і будувати свою країну», — заявив Зеленський.

    За його словами, повернення громадян має стати одним із ключових завдань держави.

    Скільки українців насправді перебувають за кордоном

    Озвучена Зеленським цифра у 9,5 мільйона людей привертає увагу, адже вона суттєво перевищує показники міжнародних гуманітарних організацій.

    За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, наприкінці 2025 року у світі перебували приблизно 5,9 мільйона біженців та шукачів притулку з України.

    Більшість із них знайшли прихисток у європейських країнах.

    Водночас ще близько 3,7 мільйона людей були внутрішньо переміщеними особами, тобто залишили власні домівки, але продовжили проживати на території України.

    Разом ці дві категорії становили приблизно 9,6 мільйона людей.

    Таким чином, озвучена президентом кількість близька до загального масштабу внутрішнього та зовнішнього переміщення, але не відповідає окремому показнику біженців за кордоном.

    Чи мав Зеленський на увазі саме всіх вимушено переміщених українців, наразі невідомо.

    Чому українці не поспішають повертатися

    Однією з головних причин залишається безпекова ситуація.

    Російські війська продовжують атакувати українські міста, житлові будинки та об’єкти критичної інфраструктури.

    Для родин із дітьми важливими залишаються доступ до безпечної освіти, медичної допомоги та стабільного житла.

    Не менш суттєвим чинником є працевлаштування.

    За роки повномасштабної війни багато українців адаптувалися до життя в інших державах, знайшли роботу та облаштували побут.

    Діти відвідують місцеві школи, вивчають іноземні мови та поступово інтегруються в нове середовище.

    Тому рішення про повернення залежить не лише від бажання жити в Україні, а й від можливостей забезпечити родині безпечне та стабільне майбутнє.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала, що може спонукати мільйони українців повернутися додому.

    Серед ключових умов — безпека, доступне житло, гідна оплата праці та перспективи для дітей.

    Зруйноване житло залишається серйозною перешкодою

    Повернення українців ускладнюється масштабними руйнуваннями житлового фонду.

    Особливо гострою проблема залишається у прифронтових регіонах та населених пунктах, які тривалий час перебували під російською окупацією.

    Частина людей втратила житло повністю, інші не можуть повернутися через пошкодження будинків, відсутність комунальних послуг або небезпеку повторних обстрілів.

    За даними Міжнародної організації з міграції, оприлюдненими 16 жовтня, навіть українці, які вже повернулися додому, знову ризикують бути змушеними виїхати.

    Причинами залишаються пошкоджене житло, повторні удари по енергетиці та високі витрати на опалення.

    Організація попереджає, що наближення зими може ще більше ускладнити становище вразливих родин.

    Чому повернення мільйонів людей важливе для економіки

    Вимушена міграція має довгострокові наслідки для української економіки.

    Скорочення чисельності населення означає зменшення кількості працівників, споживачів і платників податків.

    Особливо відчутною є нестача людей працездатного віку.

    Для повоєнного відновлення Україні знадобляться фахівці у будівництві, промисловості, медицині, освіті, транспорті та сфері послуг.

    Водночас зменшення кількості молодих родин і дітей створює додаткові демографічні ризики.

    Саме тому питання повернення громадян виходить далеко за межі соціальної політики.

    Йдеться про майбутній економічний потенціал держави та можливість відновлення територій, які найбільше постраждали від російської агресії.

    Що Україна робить для повернення громадян

    Українська влада поступово розробляє інструменти, покликані полегшити повернення людей.

    Серед таких ініціатив — цифрова платформа «Додому», запущена в тестовому режимі у 2026 році.

    Вона має допомагати громадянам отримувати інформацію про житло, працевлаштування, оформлення документів та навчання дітей.

    Про запуск відповідного сервісу раніше повідомляла «Ненька інфо».

    Водночас наявність інформаційної платформи сама по собі не вирішує основних проблем, із якими стикаються люди.

    Для масштабного повернення необхідні відновлення житлової інфраструктури, створення робочих місць, доступні державні послуги та стабільна безпекова ситуація.

    Чи повернуться українці після завершення війни

    Міжнародні дослідження свідчать, що значна частина українців, які залишили країну, зберігають бажання повернутися.

    Водночас намір повернутися не завжди означає готовність зробити це найближчим часом.

    На рішення впливають тривалість війни, становище родини, умови проживання за кордоном та перспективи працевлаштування в Україні.

    Додаткове значення має той факт, що протягом кількох років люди формують соціальні зв’язки в країнах перебування.

    Тому навіть після припинення бойових дій процес повернення може бути поступовим.

    Головний висновок із заяви Зеленського полягає в тому, що Україна розглядає повернення громадян як одну з найважливіших умов свого майбутнього.

    Водночас для досягнення цієї мети недостатньо лише закликати людей приїхати додому. Державі необхідно забезпечити реальні умови, за яких повернення буде безпечним, добровільним та економічно виправданим.

  • «Зробив би все так само»: Трамп відмовився шкодувати про війну з Іраном, яка б’є по його рейтингах

    «Зробив би все так само»: Трамп відмовився шкодувати про війну з Іраном, яка б’є по його рейтингах

    Президент США Дональд Трамп заявив, що не шкодує про рішення розпочати військову кампанію проти Ірану, попри затягування конфлікту, зростання цін на енергоносії та ризики для Республіканської партії напередодні проміжних виборів до Конгресу. В інтерв’ю Fox News американський лідер сказав, що за аналогічних обставин ухвалив би те саме рішення, а також знову спрогнозував завершення війни одразу після виборів у листопаді.

    «Я не вірю в слово “жаль”. Завжди можна трохи поставити собі запитання. Якби мені довелося зробити це знову, я зробив би все точно так само», — заявив Трамп в ефірі програми The Ingraham Angle, відповідаючи на запитання ведучої Лори Інгрем про політичну ціну війни.

    Президент США також відкинув припущення, що тривалий конфлікт деморалізував частину його прихильників, серед яких ще до початку війни були сильні ізоляціоністські настрої. На думку Трампа, його виборці, навпаки, підтримують курс адміністрації.

    «Я думаю, вони дуже пишаються тим, що я не дозволяю Ірану мати ядерну зброю», — заявив глава Білого дому. При цьому Іран ядерної зброї не має і наполягає, що його програма зі збагачення урану має мирний характер. Одним із заявлених Вашингтоном завдань війни Трамп називає саме ослаблення ядерних можливостей Тегерана.

    Американсько-ізраїльська кампанія проти Ірану розпочалася 28 лютого 2026 року. Тегеран відповів ударами по Ізраїлю та державах Перської затоки, на території яких розташовані американські військові об’єкти. За даними Reuters, унаслідок американських та ізраїльських ударів по Ірану, а також бойових дій у Лівані загинули тисячі людей, мільйони були змушені залишити домівки.

    Особливо примітною стала ще одна фраза Трампа. Він знову заявив, що очікує завершення війни після проміжних виборів до Конгресу США.

    «Все закінчиться одразу після виборів», — сказав президент.

    Проміжні вибори відбудуться 3 листопада і визначать контроль над Палатою представників та Сенатом. Республіканці зараз мають вузькі більшості, а зростання невдоволення війною та економічними проблемами перетворюється для партії Трампа на дедалі серйозніший ризик.

    Сам Трамп звинувачує Іран у спробі вплинути на американські вибори. За його версією, Тегеран зацікавлений у поразці республіканців, оскільки очікує м’якшої політики від демократів.

    При цьому в тому самому інтерв’ю президент зробив ще одну показову заяву. Коли ведуча запитала, чому він не погоджується на заклики прихильників жорсткішої лінії завдати по Ірану ще масштабніших ударів, Трамп допустив, що одним із факторів можуть бути саме вибори.

    «Можливо, я не роблю цього через вибори», — сказав він.

    Таким чином, президент фактично визнав, що внутрішньополітична ситуація може впливати щонайменше на масштаби подальшої ескалації.

    Причини для занепокоєння у республіканців справді є. Опитування Reuters/Ipsos, завершене наприкінці серпня, показало, що роботу Трампа на посаді президента схвалюють лише 33% американців — це один із найнижчих показників за всю його політичну кар’єру. Війну проти Ірану підтримували 36% опитаних. Водночас 71% американців були незадоволені тим, як президент справляється зі зростанням вартості життя.

    Ще гірший для Білого дому результат дало окреме опитування Reuters/Ipsos на початку вересня. Лише 25% американців заявили, що вважають війну з Іраном вартою її ціни. За рівнем підтримки затяжного конфлікту ці показники вже порівнюють із суспільним ставленням до воєн США в Афганістані та Іраку.

    Одним із найвідчутніших наслідків війни для пересічних американців стали ціни на пальне. Бойові дії, обмеження судноплавства через Ормузьку протоку та атаки на нафтову інфраструктуру суттєво скоротили постачання сировини з регіону.

    11 вересня Brent подорожчала до приблизно $108,44 за барель, а американська WTI — до $103,17. За тиждень нафта додала майже 13%, а обидва ключові сорти вперше з травня можуть завершити тиждень вище $100 за барель. Одночасно середня ціна дизельного пального у США перевищила $6 за галон — рекордний показник.

    Ринок особливо нервує через ситуацію в Ормузькій протоці. До війни через цей маршрут проходила приблизно п’ята частина світових потоків нафти та газу. Хоча судноплавство повністю не припинилося, потоки залишаються істотно нижчими за довоєнні рівні. Нові атаки на танкери лише посилюють побоювання щодо постачання.

    На цьому тлі заявлена Трампом перспектива швидкого завершення війни дедалі сильніше розходиться з оцінками частини його власної адміністрації.

    The Wall Street Journal повідомила, що віцепрезидент Джей Ді Венс, держсекретар Марко Рубіо та інші високопосадовці обговорювали з президентом сценарій, за якого Іран здатний продовжувати спротив роками. За найбільш песимістичного розвитку подій конфлікт може тривати до завершення другого президентського терміну Трампа — тобто до січня 2029 року.

    Причина — здатність Тегерана адаптуватися до американського військового й економічного тиску. Зокрема, 10 вересня стало відомо, що Іран відновив обмежене виробництво балістичних ракет із компонентів, які залишилися в його розпорядженні. Частина виробництва переміщена на підземні об’єкти.

    Затяжна війна створює проблеми й для американських військових ресурсів. Reuters Breakingviews повідомляв, що високопоставлені військові попереджали міністра оборони Піта Гегсета про дефіцит критично важливих боєприпасів і перенапруження військ. Пентагон на 2027 рік запросив оборонний бюджет у $1,5 трлн, серед іншого для фінансування операцій проти Ірану та поповнення виснажених запасів ракет і боєприпасів.

    Вашингтон одночасно посилює економічний тиск. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що адміністрація наступного тижня оголосить санкції проти неназваного великого банку за зв’язки з Іраном. Від початку війни Білий дім уже розширив обмеження проти нафтового, транспортного, фінансового та оборонного секторів Тегерана.

    Сам Трамп, однак, демонструє, що змінювати ключовий курс не збирається. Попри зростання нафтових цін, падіння рейтингу, неоднозначне ставлення американців до війни та попередження власних радників про можливий багаторічний конфлікт, президент публічно наполягає: рішення про початок кампанії було правильним.

    Тепер політичний тест для цієї позиції настане вже за кілька тижнів. Якщо високі ціни на пальне, інфляційні ризики та невдоволення війною збережуться до 3 листопада, іранська кампанія може стати одним із ключових факторів проміжних виборів. І саме тоді стане зрозуміло, чи поділяють американські виборці впевненість Трампа в тому, що він «зробив би все так само».

  • “Ініціатива вже не в руках Путіна”: Зеленський пояснив, як українські технології змінили хід війни

    “Ініціатива вже не в руках Путіна”: Зеленський пояснив, як українські технології змінили хід війни

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія втратила стратегічну ініціативу у війні завдяки стрімкому розвитку українських військових технологій. За його словами, за роки повномасштабної війни Україна створила потужний оборонно-промисловий сектор, який дозволяє ефективно протистояти противнику та компенсувати його чисельну перевагу.

    Про це глава держави сказав в інтерв’ю Fox News.

    Зеленський зазначив, що на початку повномасштабного вторгнення російський диктатор Володимир Путін розраховував захопити Україну за два-три дні. Однак війна триває вже понад чотири роки, а за цей час українська оборонна промисловість суттєво посилилася та стала одним із ключових чинників стримування російської агресії.

    За словами президента, сьогодні в Україні працюють близько 500 компаній, які займаються розробкою сучасних військових технологій. Саме їхня діяльність, наголосив Зеленський, допомагає українським військовим отримувати нові рішення для ведення бойових дій та зберігати технологічну перевагу.

    “Наразі у нас 500 компаній із дуже потужними технологіями”, – сказав президент.

    Глава держави підкреслив, що сучасна війна швидко змінюється, а технології потребують постійного вдосконалення. За його словами, характер бойових дій змінюється кожні кілька місяців, тому Україна змушена оперативно адаптувати свої розробки до нових викликів.

    “Ми розуміємо, що ця війна змінюється кожні три-шість місяців. Ми маємо змінювати технології”, – зазначив Зеленський.

    Президент також звернув увагу на чисельну перевагу російської армії. За його словами, саме тому Україна робить ставку не на кількість військових, а на інновації, високотехнологічне озброєння та розвиток власного оборонно-промислового комплексу.

    Зеленський наголосив, що посилення військових спроможностей України, а також удари по російських військових об’єктах поступово змінюють ситуацію на полі бою та позбавляють Кремль можливості нав’язувати власний сценарій розвитку подій.

    Окремо глава держави заявив, що російська армія щомісяця зазнає значних втрат особового складу, однак, попри це, Кремль не демонструє готовності до припинення бойових дій.

    “Путін втрачає 30 000 солдатів на місяць. Втрати великі, але він не хоче припиняти цю війну. Тому зараз ініціатива не в руках Путіна”, – наголосив президент.

    За словами Зеленського, подальший розвиток українських військових технологій і нарощування оборонного виробництва залишаються одним із ключових факторів, які дозволяють Україні ефективно протистояти російській агресії та зміцнювати свої позиції на фронті. Водночас президент підкреслив, що для збереження цієї переваги необхідно й надалі інвестувати у розвиток інновацій, розширювати виробництво сучасного озброєння та поглиблювати співпрацю з міжнародними партнерами.

  • Ніякого нового мирного плану за підсумками закритої зустрічі у Вашингтоні не з’явилося

    Ніякого нового мирного плану за підсумками закритої зустрічі у Вашингтоні не з’явилося

    Українська делегація наполягала на якомусь перемир’ї — повному, повітряному, морському чи енергетичному — як на обов’язковому першому кроці. Американська сторона знову повернулася до теми територіальних поступок. Саме це, за словами джерела, знайомого з ходом переговорів, і пояснює появу Криму в недавньому інтерв’ю. Єдине, про що вдалося домовитися, — Стамбул у серпні має стати майданчиком для нового раунду. На пряме запитання, через скільки після початку перемир’я Київ готовий провести вибори, точної відповіді не прозвучало, пролунав діапазон «від 6 до 12 місяців».

    Це принципово змінює публічну картину, яку обидві сторони старанно малювали після зустрічі Володимира Зеленського з Дональдом Трампом. Офіційно лунали слова про «хорошу» і «продуктивну» бесіду, ліцензії на виробництво перехоплювачів Patriot і необхідність «оживити дипломатичний процес». Джерело, що має доступ до змісту розмови, малює іншу реальність: змістовного зближення по суті конфлікту не відбулося. Переговори вперлися в старий порядок дій. Київ вимагає спочатку зупинити вогонь хоча б в окремих сферах. Вашингтон продовжує вважати територіальне питання частиною будь-якого сталого врегулювання.

    Після місяців глухого кута в тристоронніх форматах в Абу-Дабі та Женеві на початку року, коли обговорювалися зокрема ідеї «вільної економічної зони» в частині Донбасу та різні варіанти заморозки, американська сторона знову спробувала повернути до порядку денного питання, які Москва вважає вже вирішеними «реаліями на землі». Україна, навпаки, бачить можливість тиску через триваючі удари по інфраструктурі та логістиці на окупованих територіях, включно з Кримом, і через дефіцит російської ППО. Звідси й акцент Києва на часткових перемир’ях — повітряному чи енергетичному, — які вже обговорювалися в липні як можливий «вхід» у ширший процес. Джерело підкреслює, що нового пакета пропозицій, який можна було б пред’явити Москві, сторони не узгодили.

    Туреччина неодноразово пропонувала себе як майданчик, а Володимир Путін у червні публічно повертався до «стамбульських угод» 2022 року як до можливої основи. Однак змістовно позиції не зрушилися. Американці, за словами джерела, знову говорили про територіальні поступки — і саме це винесло Крим у публічний простір в інтерв’ю Зеленського Fox News, де він, відповідаючи на пряме запитання, назвав землю «дуже важливою», але підкреслив, що «найважливіше — не втрачати людей». Офіційно жодна зі сторін не підтверджує, що Крим став предметом конкретних домовленостей. Відкриті джерела показують лише, що в минулих американських начерках планів статус півострова фігурував у формулах de facto або de jure визнання.

    Російська сторона, судячи з публічних заяв останніх тижнів, як і раніше пов’язує будь-який прогрес із визнанням «реальностей» і відмовою України від низки претензій. Американські посередники (Стів Віткофф і Джаред Кушнер), які вже кілька разів їздили до Москви і готувалися до візиту до Києва, опиняються перед необхідністю знову зводити несумісні підходи. Офіційні заяви, найімовірніше, залишаться в рамках уже озвученого: «команди продовжать роботу», «дипломатія важлива». Реальних сигналів про узгоджену пропозицію Москві чекати не варто. Питання про вибори через 6–12 місяців після початку перемир’я, навіть у невизначеній формулюванні, фіксує, що Київ пов’язує політичний цикл із припиненням вогню, а не з підписанням фінальної угоди. Це відрізняється від жорсткіших попередніх американських натяків на швидкі вибори.

    На полі бою логіка ударів по енергетиці, логістиці та кримській інфраструктурі зберігається, обидві сторони продовжують вважати, що саме військовий тиск створює умови для дипломатії. У дипломатії повертається стамбульський формат, який уже кілька разів давав гуманітарні результати (обмін полоненими), але жодного разу не вирішував територіальний вузол. Джерело прямо каже, що нового мирного плану немає. Українська сторона озвучила діапазон 6–12 місяців для виборів після початку перемир’я. Якщо американські посередники зможуть переконати Москву хоча б в обмеженому повітряному чи енергетичному перемир’ї, раунд у Стамбулі може відбутися. Якщо ні, процес знову піде в паузу, а публічна риторика повернеться до звинувачень у неготовності іншої сторони. Жодних підтверджених домовленостей про зміст майбутніх переговорів наразі немає.

     

  • Зеленський пояснив, чому війна триває: “Трамп хоче миру, але Путін не хоче навіть припинення вогню”

    Зеленський пояснив, чому війна триває: “Трамп хоче миру, але Путін не хоче навіть припинення вогню”

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що президент США Дональд Трамп налаштований на завершення війни Росії проти України, однак головною перешкодою для досягнення миру залишається небажання російського диктатора Володимира Путіна розпочати реальні переговори. За словами глави держави, Москва відмовляється навіть від тимчасового припинення вогню, яке могло б стати першим кроком до дипломатичного врегулювання.

    Про це Зеленський сказав в інтерв’ю Fox News під час візиту до Сполучених Штатів.

    Президент наголосив, що Україна, США та європейські партнери мають спільну мету — зупинити війну, однак реалізувати її неможливо без готовності Росії до переговорного процесу.

    “Ми хочемо зупинити цю війну. Президент Трамп хоче зупинити цю війну, і європейці хочуть її зупинити. Путін — ні. Ми щодня просимо про переговори хоча б про припинення вогню на якийсь період часу та про надання дипломатам можливості вести переговори. Але Путін цього не хоче. У цьому проблема”, — заявив Зеленський.

    Глава держави підкреслив, що саме через небажання Кремля припинити бойові дії міжнародна спільнота має продовжувати посилювати тиск на Росію. За його словами, відповідь на відмову Москви від дипломатії має бути жорсткою та рішучою, а одним із найефективніших інструментів залишаються економічні санкції.

    Зеленський окремо відзначив важливість законопроєкту про нові санкції проти Росії, який був розроблений за активної участі покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема. Президент наголосив, що Україна розраховує на його остаточне ухвалення Конгресом США, оскільки цей пакет може суттєво посилити економічний тиск на Росію та країни, які продовжують закуповувати російські енергоносії.

    Напередодні Зеленський перебував із візитом у Вашингтоні, де провів переговори з президентом США Дональдом Трампом. За інформацією української сторони, лідери обговорили питання зміцнення української протиповітряної оборони, зокрема можливість отримання ліцензії на виробництво ракет-перехоплювачів для систем Patriot в Україні, а також перспективи дипломатичного врегулювання війни.

    За даними джерел, найближчими тижнями до Києва можуть прибути спеціальні представники президента США Стів Віткофф та Джаред Кушнер. Очікується, що під час переговорів основну увагу буде приділено можливим дипломатичним шляхам завершення війни та координації подальших кроків між Україною і США.

    Крім того, у Вашингтоні Зеленський провів зустріч із сенаторами США напередодні процедурного голосування щодо законопроєкту про так звані “пекельні санкції” проти Росії. Після того як Сенат підтримав перший етап розгляду документа, президент України назвав це рішення “кроком до миру”. Очікується, що американські законодавці спробують завершити розгляд законопроєкту в Сенаті до початку серпневої перерви, після чого документ має пройти голосування у Палаті представників. Лише після схвалення обома палатами Конгресу санкційний пакет зможе набути чинності.

  • НПЗ палають, бензин зникає: українські дрони наблизили війну до Кремля

    НПЗ палають, бензин зникає: українські дрони наблизили війну до Кремля

    Системні удари України по російських нафтопереробних заводах, нафтобазах, портах і танкерах поступово перетворюються з окремих військових операцій на масштабну кампанію економічного виснаження Росії. Її наслідки дедалі сильніше відчуває не лише російська армія, а й звичайне населення — у низці регіонів виник дефіцит бензину, біля заправок утворюються черги, а влада змушена обмежувати експорт і збільшувати імпорт пального.

    Fox News називає українські удари спробою принести війну до «парадних дверей» російського диктатора Володимира Путіна. Головний ефект нової стратегії полягає в тому, що Кремлю стає дедалі складніше підтримувати створену ним ілюзію, ніби повномасштабне вторгнення не впливає на повсякденне життя більшості росіян.

    Колишній російський опозиційний політик Максим Кац у коментарі американському телеканалу зазначив, що паливна криза стала одним із перших безпосередніх наслідків війни, з якими масово зіткнулися пересічні громадяни РФ. Раніше більшість із них відчувала переважно інфляцію та поступове погіршення економічної ситуації. Тепер у деяких регіонах проблема полягає вже не тільки у високій ціні — бензину фізично немає у продажу.

    За оцінкою Каца, така ситуація створює для Кремля серйозну політичну загрозу. Протягом років російська влада намагалася ізолювати населення від реальної ціни агресії: бойові дії подавалися як далека операція, яка нібито не повинна змінювати звичне життя великих міст і регіонів. Проте коли люди не можуть заправити автомобіль, бачать довгі черги та щодня платять більше за товари й послуги, війна перестає бути телевізійною картинкою.

    Росія виробляє лише дві третини необхідного бензину

    Масштаб проблеми підтверджують і дані енергетичного ринку. За інформацією Reuters, після посилення українських атак російські підприємства виробляють бензину приблизно на рівні 65% від сезонного попиту. Дефіцит становить орієнтовно 40–45 тисяч тонн пального на добу, тоді як щоденне споживання в літній період сягає 115–120 тисяч тонн.

    Серед великих підприємств, які повністю або частково зупиняли роботу через пошкодження, називають Нижньогородський, Омський і Саратовський нафтопереробні заводи. Сукупний дефіцит значно зріс порівняно з червнем, а сезонне збільшення автомобільних поїздок лише посилило навантаження на систему постачання.

    Російська влада намагається втримати ситуацію за допомогою кількох екстрених заходів. Москва обмежує експорт пального, використовує державні запаси й нарощує закупівлі за кордоном. Особливо збільшилися поставки бензину з Білорусі, які у червні досягли рекордного рівня — близько шести тисяч тонн на добу. Також Росія змушена шукати додаткові обсяги в інших країнах, зокрема в Індії.

    У деяких регіонах на тлі дефіциту та довгих черг до автозаправних станцій залучають додаткові сили для підтримання порядку. Російські посадовці сподіваються, що становище покращиться після повернення частини заводів до роботи. Однак це можливо лише за умови відсутності нових результативних атак, а українські Сили оборони продовжують бити по підприємствах практично щодня.

    Кожна система ППО біля НПЗ не воює на фронті

    Колишній верховний головнокомандувач Об’єднаних сил НАТО в Європі Філіп Брідлав вважає, що українська кампанія вже має подвійний ефект. З одного боку, вона скорочує обсяги виробництва пального, необхідного для російської військової техніки, авіації, вантажівок і логістики. З іншого — змушує Москву розтягувати засоби протиповітряної оборони по величезній території.

    Росія має десятки великих нафтопереробних заводів, нафтобаз, портових терміналів і перекачувальних станцій. Повністю захистити кожен із цих об’єктів від далекобійних безпілотників неможливо. Кожен зенітний комплекс і підрозділ, перекинутий до промислової зони в глибині РФ, не може одночасно прикривати окупаційні війська, аеродроми чи склади поблизу українського фронту.

    За окремими оцінками, українські атаки вже вивели з ладу або суттєво обмежили близько третини російських потужностей із перероблення пального. Українська сторона наводила й вищі показники, заявляючи про втрату Росією понад 40% переробних можливостей протягом року. Остаточні цифри відрізняються, адже частина підприємств ремонтується, перезапускається, а потім знову зазнає атак.

    У червні Путін був змушений публічно визнати, що українські удари по енергетичних об’єктах стали одним із чинників дефіциту пального. На той момент обмеження або нормування продажу бензину вже діяли в десятках регіонів, зокрема у Москві та на тимчасово окупованих територіях України.

    Новий удар по Сизранському НПЗ

    У ніч проти 12 липня українські сили знову атакували енергетичну інфраструктуру в Самарській області. За повідомленнями російських медіа та міжнародних агентств, ціллю міг стати Сизранський нафтопереробний завод, який належить компанії «Роснефть». Під час атаки було пошкоджено промисловий об’єкт, а місцева влада також повідомила про руйнування житлових будинків, загиблого та поранених.

    Сизранський НПЗ уже неодноразово опинявся під ударами. Після атаки 21 травня Генеральний штаб України повідомляв про зупинку підприємства. Завод має потужність перероблення до дев’яти мільйонів тонн нафти на рік і розташований більш ніж за 800 кілометрів від українського кордону.

    Одночасно українські дрони атакують морську логістику Росії. Під ударами опиняються танкери, пороми та портова інфраструктура в Азовському і Чорному морях. Ці операції мають ускладнити перевезення нафтопродуктів і військових вантажів, зокрема до окупованого Криму. Fox News повідомляв, що лише за кілька днів Україна заявила про ураження 21 російського судна, паралельно продовжуючи атаки на великі НПЗ.

    Президент Володимир Зеленський називає такі операції «далекобійними санкціями». Йдеться про фізичне знищення інфраструктури, яка забезпечує російський бюджет доходами та постачає ресурси окупаційній армії, коли міжнародних економічних обмежень недостатньо для зупинення війни.

    Кремль усе ще заробляє мільярди

    Водночас українська стратегія не може сама собою повністю позбавити Росію енергетичних доходів. Москва залишається одним із найбільших експортерів нафти й газу, а частина європейських держав продовжує купувати російський скраплений природний газ.

    За даними організації Urgewald, упродовж перших п’яти місяців 2026 року до портів Європейського Союзу прибули 114 партій продукції проєкту «Ямал СПГ». Це становило близько 96,7% усього його експорту за цей період, тоді як лише чотири партії були доставлені до Китаю. Загальний обсяг поставок до ЄС сягнув 8,37 мільйона тонн — приблизно на 18% більше, ніж роком раніше.

    Вартість цих постачань оцінюють у мільярди євро. Вони демонструють головне обмеження української кампанії: удари по НПЗ можуть спричиняти внутрішній дефіцит бензину та дизеля, але не обов’язково одразу зупиняють експорт сирої нафти або газу. Росія ще має можливість переорієнтовувати потоки, продавати сировину за кордон і фінансувати війну.

    Саме тому військовий тиск має поєднуватися з жорсткішими міжнародними санкціями, обмеженням роботи тіньового флоту та відмовою європейських покупців від російських енергоносіїв.

    Війна більше не залишається «десь далеко»

    Попри всі обмеження, стратегічний результат українських ударів стає дедалі помітнішим. Росія витрачає значні кошти на ремонт, імпорт обладнання та захист підприємств. Паливні компанії втрачають виробничі потужності, армія змушена конкурувати з цивільним сектором за доступні ресурси, а населення бачить черги та порожні колонки на заправках.

    Кремль, найімовірніше, і надалі надаватиме пріоритет забезпеченню армії. Це означає, що за подальшого скорочення виробництва нестачу насамперед відчуватимуть цивільні споживачі. Саме така ситуація може посилити невдоволення у регіонах, які раніше практично не стикалися з прямими наслідками російської агресії.

    Українські удари поки що не змусили Путіна відмовитися від війни. Проте вони руйнують ключовий елемент кремлівської пропаганди — твердження, що Росія може нескінченно вести агресію без серйозної ціни для власного населення.

    Тепер ця ціна вимірюється не лише військовими втратами та санкціями, а й дефіцитом бензину, зупиненими заводами, чергами на автозаправках і необхідністю захищати об’єкти за сотні й тисячі кілометрів від України. Саме тому Fox News називає кампанію ударів по енергетичній інфраструктурі способом наблизити війну безпосередньо до Кремля — і змусити Росію відчути наслідки агресії, яку вона розпочала проти України.

  • Трамп обирає угоду замість війни: у Білому домі зробили резонансну заяву про Іран

    Трамп обирає угоду замість війни: у Білому домі зробили резонансну заяву про Іран

    Віцепрезидент США Джей Ді Венс зробив одну з найвідвертіших заяв американської адміністрації щодо конфлікту навколо Ірану, фактично визнавши, що інтереси Вашингтона та Ізраїлю не завжди збігаються. За словами посадовця, головною метою Сполучених Штатів залишається досягнення довгострокової ядерної угоди з Тегераном та недопущення створення Іраном ядерної зброї, навіть якщо такий підхід не повністю відповідає очікуванням ізраїльського керівництва.

    Про це Венс заявив в інтерв’ю телеканалу Fox News на тлі нового загострення між Ізраїлем та Іраном.

    «У США та Ізраїлю є багато спільних інтересів. Але є й ситуації, де наші інтереси розходяться», – наголосив віцепрезидент.

    За його словами, адміністрація Дональда Трампа переконана, що протягом останніх півтора року вдалося створити передумови для врегулювання ядерного питання дипломатичним шляхом. Саме тому Вашингтон продовжує робити ставку на переговорний процес, а не на масштабну військову ескалацію.

    Особливо резонансною стала інша заява Венса, в якій він фактично дав зрозуміти, що США не збираються коригувати свою стратегію під позицію ізраїльського уряду.

    «Ізраїлю це може подобатися, а може й ні, але ми вважаємо, що це в інтересах Сполучених Штатів. І ми продовжуватимемо йти цим шляхом, бо саме для цього президента обрали», – заявив він.

    Заява пролунала на тлі нової хвилі напруженості на Близькому Сході. Увечері 7 червня Іран завдав кількох хвиль ракетних ударів по території Ізраїлю. За даними ізраїльської сторони, більшість ракет були перехоплені системами протиповітряної оборони. Повідомлень про масштабні руйнування чи загиблих не надходило.

    Після атаки президент США Дональд Трамп провів телефонну розмову з прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньяху. За інформацією американських медіа, глава Білого дому закликав ізраїльське керівництво утриматися від негайної відповіді та дати шанс дипломатичним зусиллям.

    У Вашингтоні переконані, що переговори з Тегераном перебувають на фінальній стадії та можуть завершитися новою домовленістю щодо контролю над іранською ядерною програмою.

    Втім, ізраїльська сторона не дослухалася до цих закликів. Уже вранці 8 червня ізраїльські військові завдали серії ударів по військових об’єктах на території Ірану. Під атаку потрапили ракетні пускові установки та інші елементи військової інфраструктури.

    У відповідь Іран заявив про завершення поточної операції проти Ізраїлю, але водночас пригрозив значно жорсткішою реакцією у випадку нових ударів.

    Таким чином ситуація фактично зайшла у нову фазу, коли головні союзники — США та Ізраїль — демонструють різні підходи до врегулювання конфлікту.

    Для адміністрації Трампа ключовим завданням залишається недопущення появи в Ірану ядерної зброї через дипломатичні механізми. Водночас уряд Нетаньяху традиційно займає більш жорстку позицію та вважає військовий тиск одним із головних інструментів стримування Тегерана.

    Аналітики зазначають, що відносини між Вашингтоном та Єрусалимом залишаються стратегічно міцними, однак останні події демонструють наявність серйозних тактичних розбіжностей щодо того, як саме необхідно вирішувати іранське питання.

    Особливу увагу до заяв Венса привертає і внутрішньополітичний контекст у США. Дональд Трамп під час виборчої кампанії неодноразово обіцяв уникати затяжних закордонних воєн і концентруватися на внутрішніх проблемах країни. Саме тому Білий дім зараз зацікавлений у досягненні дипломатичної угоди, яка дозволить уникнути масштабного військового конфлікту на Близькому Сході.

    Подальший розвиток подій значною мірою залежатиме від того, чи вдасться Вашингтону та Тегерану завершити переговорний процес. Якщо домовленостей досягти не вдасться, ризик нового витка ескалації між Іраном та Ізраїлем залишатиметься високим, а США можуть опинитися перед складним вибором між підтримкою союзника та власною стратегією стримування конфлікту.

  • Рубіо поставив під сумнів роль НАТО

    Рубіо поставив під сумнів роль НАТО

    Державний секретар США Марко Рубіо різко поставив під сумнів стратегічний сенс існування Північноатлантичного альянсу НАТО, заявивши, що роль США в організації потребує переосмислення через позицію окремих союзників щодо військової співпраці.

    Про це він сказав в інтерв’ю телеканалу Fox News, коментуючи останні суперечки між США та частиною європейських партнерів щодо використання військових баз для операцій американських збройних сил.

    За словами Рубіо, традиційно НАТО розглядалося як союз, який забезпечує Сполученим Штатам не лише політичну та оборонну координацію, але й доступ до стратегічної інфраструктури союзників — зокрема авіабаз і логістичних центрів у Європі. Саме ця система, наголосив він, десятиліттями була однією з ключових переваг для американських військових операцій за межами США.

    Однак, як стверджує держсекретар, останні рішення деяких країн-членів Альянсу свідчать про те, що ця модель починає давати збої. Рубіо заявив, що частина партнерів відмовляється надавати США доступ до баз у ситуаціях, які Вашингтон вважає критичними для безпеки, зокрема під час ескалацій на Близькому Сході.

    “І тому, коли партнери по НАТО відмовляють вам у використанні цих баз — коли в головному, чому НАТО є корисним для Америки, нам зараз відмовляють, наприклад, в Іспанії — то який тоді сенс в Альянсі?” — заявив він.

    У своїх коментарях Рубіо окремо виділив Португалію, заявивши, що ця країна погоджується на співпрацю навіть без формальних затримок або тривалих консультацій. Також він згадав Польщу, Румунію та Болгарію як держави, які, за його словами, демонструють більш передбачувану та союзницьку позицію у військових питаннях.

    Водночас він жорстко розкритикував позицію Іспанії, заявивши, що її підхід до співпраці зі США у військовій сфері є “дуже проблемним” і не відповідає рівню союзницьких зобов’язань у межах Альянсу.

    “Це починає виглядати як союзники лише тоді, коли їм це вигідно”, — наголосив держсекретар, коментуючи загальну тенденцію, яку він вбачає у поведінці частини європейських партнерів.

    Рубіо також підкреслив, що головне питання, яке зараз постає перед Вашингтоном, полягає не лише у конкретних епізодах відмов у доступі до баз, а у ширшій концепції розподілу обов’язків у НАТО. За його словами, Сполучені Штати витрачають значні ресурси на забезпечення безпеки Європи, тоді як у критичних ситуаціях стикаються з обмеженнями у використанні союзницької інфраструктури.

    “Яка мета перебування в альянсі, якщо користь для нас полягає у доступі до баз, але в момент конфлікту, як це було у ситуації з Іраном, нам можуть відмовити? Ми там лише для того, щоб захищати інших, а не для просування власних національних інтересів?” — сказав він.

    Держсекретар додав, що подібні ситуації змушують адміністрацію США ставити “дуже серйозні та незручні запитання” щодо майбутнього формату участі Вашингтона в Альянсі. За його словами, дискусія про роль США в НАТО вже не є суто теоретичною, а набуває практичного виміру у сфері військового планування та глобальної безпеки.

    Окремо Рубіо згадав, що всередині американської політичної системи вже тривають дискусії щодо країн, які, на думку частини адміністрації, не демонструють достатнього рівня підтримки США. За даними медіа, раніше в оточенні Дональда Трампа обговорювався перелік держав НАТО, які нібито “недостатньо лояльні” до американських ініціатив, що викликало занепокоєння серед союзників.

    Попри жорстку риторику, Рубіо не заявив про офіційні кроки щодо перегляду членства США в НАТО. Водночас його висловлювання стали одним із найгостріших публічних сигналів з боку високопосадовців США за останній час і можуть посилити дискусію всередині Альянсу щодо розподілу відповідальності, оборонних витрат і військової співпраці між Європою та Сполученими Штатами.

  • США атакували Іран після переговорів про мир

    США атакували Іран після переговорів про мир

    Напруження між Сполученими Штатами та Іраном різко зросло після нової серії американських ударів по південних районах Ісламської Республіки. За даними американських та іранських медіа, військові США атакували об’єкти в районі стратегічно важливих портів Кешм і Бендер-Аббас, а також завдали удару по військово-морському контрольно-пропускному пункту Бендер-Карган у районі Мінаб. У Тегерані вже назвали дії Вашингтона “порушенням перемир’я” та заявили про відповідь по американських військових кораблях в Ормузькій протоці.

    Про нові удари першою повідомила журналістка Fox News із посиланням на американських посадовців. За її інформацією, атака США була спрямована на об’єкти, які, за оцінками американської сторони, можуть використовуватись для військово-морської логістики та операцій Корпусу вартових ісламської революції. Водночас офіційні представники США наголошують, що удари нібито не означають повного відновлення війни проти Ірану і не є формальним завершенням режиму припинення вогню, про який сторони останніми днями вели переговори через посередників.

    Попри це, у самому Ірані ситуацію трактують зовсім інакше. Іранські державні агентства Tasnim та Mehr News Agency заявили, що атаки США стали прямим порушенням домовленостей про деескалацію та свідчать про зрив спроб дипломатичного врегулювання. У Тегерані стверджують, що американські сили атакували не лише військові об’єкти, а й нафтовий танкер поблизу порту Джаск, а також ще одне судно неподалік еміратського порту Фуджейра в Об’єднаних Арабських Еміратах.

    Після ударів у різних районах південного Ірану пролунали вибухи. За повідомленнями місцевих медіа та очевидців, активна робота систем протиповітряної оборони фіксувалася не лише поблизу Бендер-Аббаса, а й у західних районах Tehran. Зокрема, жителі столиці повідомляли про серію гучних вибухів у районі Чітгар. Влада Ірану офіційно не підтвердила масштаб руйнувань, однак агентство Mehr писало про перестрілки та атаки в усій південній провінції Хормозган, включно з районами Бендер-Хаміра, Сіріка та острова Кешм.

    Іранська сторона заявила, що не залишила удари без відповіді. За даними Tasnim, іранські військові атакували три американські есмінці в Ормузькій протоці, використавши балістичні та крилаті ракети, а також ударні безпілотники. Іранські медіа стверджують, що американські кораблі зазнали “значних пошкоджень” та були змушені терміново залишити район протоки. У Тегерані також заявили, що “розвіддані свідчать про серйозні втрати американського ворога”.

    Незалежного підтвердження цієї інформації наразі немає. Пентагон поки що не коментував заяви про можливі пошкодження кораблів ВМС США, а офіційні американські посадовці утримуються від публічних оцінок результатів інциденту. Водночас західні аналітики звертають увагу, що навіть локальне зіткнення в районі Ормузької протоки може мати серйозні наслідки для глобальної безпеки та світової економіки.

    Ормузька протока є одним із найважливіших енергетичних маршрутів планети. Через неї проходить значна частина світового експорту нафти та скрапленого природного газу з країн Перської затоки. Будь-яке загострення в регіоні миттєво викликає стрибки цін на нафту та занепокоєння на міжнародних ринках. Після повідомлень про нові удари та можливі атаки на кораблі в Ормузькій протоці трейдери вже почали прогнозувати потенційне зростання вартості енергоносіїв у разі подальшої ескалації.

    Особливого резонансу ситуації додає той факт, що нові бойові дії почалися буквально через кілька днів після повідомлень про можливе дипломатичне зближення між Вашингтоном і Тегераном. Напередодні американські медіа повідомляли, що Білий дім близький до погодження з Іраном односторінкового меморандуму про взаєморозуміння, який мав би стати основою для завершення конфлікту та початку повноцінних переговорів щодо іранської ядерної програми.

    За інформацією джерел, документ містив положення про мораторій на збагачення урану, а також рамки для подальших консультацій між сторонами. У Тегерані підтвердили, що отримали американські пропозиції та вивчають їх за посередництва Пакистану. Іранська влада заявляла, що відповідь Вашингтону буде передана через пакистанських дипломатів.

    Президент США Donald Trump раніше заявляв, що Вашингтон “наближається до укладення угоди” з Іраном. Водночас він попереджав, що у разі відмови Тегерана від мирних пропозицій американська армія готова відновити масштабні удари. Трамп неодноразово наголошував, що США не дозволять Ірану отримати ядерну зброю та готові діяти силовими методами для стримування іранської ядерної програми.

    Нинішнє загострення стало черговим етапом тривалої конфронтації між Вашингтоном і Тегераном, яка останніми місяцями значно посилилася через суперечки навколо ядерної програми Ірану, активності проіранських угруповань на Близькому Сході та атак на судноплавство в Перській затоці. Американські військові регулярно звинувачують Іран у підтримці бойовиків у регіоні та загрозах для міжнародного судноплавства, тоді як Тегеран називає присутність США в регіоні головним джерелом нестабільності.

    Міжнародні експерти попереджають, що навіть обмежене протистояння між США та Іраном може швидко перерости у значно масштабніший конфлікт із залученням союзників обох сторін. Особливе занепокоєння викликає ризик блокування Ормузької протоки, через яку проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти. У такому випадку наслідки можуть відчути не лише країни Близького Сходу, а й економіки Європи, США та Азії.

    Попри різке загострення ситуації, жодна зі сторін поки офіційно не заявила про повний вихід із переговорного процесу. Це залишає шанс на продовження дипломатичних контактів, хоча нинішні події свідчать, що ситуація в регіоні залишається надзвичайно нестабільною та може змінитися буквально за лічені години.

  • Трамп заявив про “хороші розмови” із Зеленським і Путіним щодо війни

    Трамп заявив про “хороші розмови” із Зеленським і Путіним щодо війни

    Президент США Дональд Трамп заявив, що підтримує контакти як із президентом України Володимиром Зеленським, так і з президентом Росії Володимиром Путіним. За його словами, ці розмови є “хорошими” і стосуються можливих шляхів завершення війни між Росією та Україною.

    Про це він сказав в інтерв’ю програмі The Sunday Briefing на Fox News.

    Трамп наголосив, що Сполучені Штати, за його словами, продовжують працювати над врегулюванням війни та підтримують комунікацію з обома сторонами конфлікту.

    “Я дійсно спілкуюся з ним (Путіним) і я дійсно спілкуюся з президентом Зеленським, і це хороші розмови”, — сказав він.

    Водночас він не уточнив, як часто відбуваються такі контакти, у якому форматі вони проходять і чи йдеться про офіційні дипломатичні канали, чи неформальні розмови.

    У своїх коментарях Трамп окремо наголосив на складності переговорного процесу через глибоку ворожнечу між Києвом і Москвою.

    “Ненависть між президентом Путіним і президентом Зеленським — це божевілля. А ненависть — це погана річ, коли ти намагаєшся щось вирішити”, — заявив він.

    За його словами, емоційна складова конфлікту ускладнює будь-які спроби досягти домовленостей, але він все одно вважає, що “рішення можливе”.

    Трамп не навів конкретних пропозицій щодо формату можливих переговорів, однак підкреслив, що “робота над ситуацією триває”.

    Заяви Дональда Трампа пролунали на тлі активних міжнародних обговорень щодо шляхів припинення війни Росії проти України.

    Президент України Володимир Зеленський раніше неодноразово заявляв, що Україна готова до переговорів, але виключно на умовах поваги до суверенітету та територіальної цілісності.

    Також обговорюються різні можливі майданчики для діалогу, зокрема за участю третіх країн-посередників. Серед них раніше згадувалися Туреччина та Азербайджан як потенційні нейтральні платформи.

    Водночас міжнародні партнери України наголошують, що будь-які переговори можливі лише за умови відсутності ультиматумів та дотримання міжнародного права.

    Коментарі Трампа також вписуються у ширший політичний контекст у США, де тема війни в Україні залишається частиною внутрішньополітичних дискусій.

    Аналітики зазначають, що подібні заяви можуть мати як зовнішньополітичне, так і внутрішньополітичне значення, оскільки питання війни впливає на виборчі настрої та позиціювання американських політиків.

    Наразі немає офіційного підтвердження регулярних прямих контактів між усіма трьома сторонами, про які говорить Трамп. Також не уточнюється, чи йдеться про прямі переговори, чи про опосередковані контакти через радників або дипломатичні канали.

    Київ офіційно не коментував заяви Трампа щодо характеру його розмов із українською стороною.

    Заяви Дональда Трампа про “хороші розмови” з Володимиром Зеленським та Володимиром Путіним стали черговим інформаційним сигналом про можливі дипломатичні сценарії завершення війни.

    Водночас конкретних підтверджених переговорних форматів наразі не існує, а позиції сторін залишаються принципово різними, що ускладнює будь-який прогрес у мирному врегулюванні.