Президентські вибори у Франції 2027 року ще навіть не увійшли у вирішальну фазу, але вже зараз вони перетворюються на одну з найважливіших політичних подій для всієї Європи — і особливо для України. Еммануель Макрон завершує другий президентський термін і відповідно до Конституції Франції не може балотуватися на третю каденцію поспіль. Це означає, що вперше за десятиліття боротьба за Єлисейський палац відбуватиметься без чинного президента, а його політична спадщина опиниться під серйозною загрозою.
Для Києва це питання далеко не лише французької внутрішньої політики. За роки повномасштабної війни Франція стала одним із ключових європейських союзників України. Париж постачав зброю, системи ППО, артилерію, ракети SCALP, підтримував санкції проти Росії та просував ідею тіснішої оборонної координації країн Європи.
Ця лінія зберігається і зараз. 24 серпня Макрон знову публічно заявив про необхідність посилювати військову підтримку України, а за кілька днів до цього домовився з Володимиром Зеленським про прискорення поставок засобів протиповітряної оборони. Париж також залишається одним із центрів так званої «коаліції рішучих», яка координує європейську підтримку Києва.
Саме тому питання «хто після Макрона?» для України має стратегічне значення.
І остання соціологія дає Києву небагато приводів для спокою.
Нове опитування Toluna Harris Interactive для RTL і M6, проведене 18–19 серпня серед 1764 зареєстрованих виборців, показало, що Марін Ле Пен впевнено зберігає перше місце у президентських перегонах. У базовому сценарії, де одночасно балотуються Рафаель Глюксманн, Габріель Атталь та Едуар Філіп, Ле Пен отримує 35% підтримки.
На другому місці опиняється лідер «Нескореної Франції» Жан-Люк Меланшон із 16%. Едуар Філіп має 14%, Рафаель Глюксманн — 10%, а Габріель Атталь — лише 8%.
І саме ця конфігурація створює один із найбільш незручних для України сценаріїв: у другий тур можуть пройти Ле Пен і Меланшон.
Reuters 24 серпня окремо звернув увагу на те, що Меланшон уже реально претендує на вихід у фінал президентських виборів, якщо центристські та помірковані кандидати розділять голоси між собою.
Це важливо, адже і Ле Пен, і Меланшон у минулому займали значно обережніші позиції щодо допомоги Україні, ніж нинішня адміністрація Макрона.
Марін Ле Пен засудила російське вторгнення, однак її політична історія містить цілу низку суперечливих епізодів, пов’язаних із Росією. «Національне об’єднання» тривалий час виступало проти частини санкційної політики, критикувало окремі поставки важкого озброєння Україні та закликало уникати кроків, які, на думку партії, можуть втягнути Францію у пряме протистояння з Москвою.
Ситуацію ускладнювало питання, чи взагалі зможе Ле Пен балотуватися у 2027 році.
У березні 2025 року суд першої інстанції визнав її винною у справі про неправомірне використання коштів Європарламенту та призначив п’ятирічну заборону обіймати виборні посади, яка могла перекрити їй шлях до президентства.
Однак 7 липня 2026 року Паризький апеляційний суд змінив покарання. Ле Пен отримала три роки ув’язнення, два з яких умовно, а один мав відбуватися під електронним наглядом, штраф у 100 тисяч євро та 45 місяців заборони балотуватися, причому 30 місяців цієї заборони були умовними. Суд визнав фактично відбутим період реальної неелегібельності, що відкрило їй можливість участі у виборах 2027 року.
Того самого дня Ле Пен оголосила, що балотуватиметься у президенти, та повідомила про намір звернутися до Касаційного суду. Юридичні нюанси справи залишаються, але станом на серпень її кандидатура є реальною, а сама вона веде президентську кампанію.
Її головним конкурентом за вихід у другий тур несподівано може стати Жан-Люк Меланшон.
Лідер радикальної лівої «Нескореної Франції» засуджує російське вторгнення, однак традиційно критикує логіку розширення НАТО, американську зовнішню політику та надмірне, на його думку, втягування Франції у військове протистояння.
Він також виступав проти низки рішень, пов’язаних із поглибленням військового співробітництва Парижа і Києва.
Для України потенційний другий тур Ле Пен — Меланшон був би особливо складним: обидва кандидати пропонують значно більш «сувереністське» бачення зовнішньої політики Франції, ніж Макрон, і набагато скептичніше ставляться до ролі США та НАТО.
Водночас цей сценарій ще далеко не визначений.
Ключова проблема полягає у фрагментації центристського та поміркованого електорату.
Найкращі стартові позиції серед спадкоємців макронівського політичного центру поки має Едуар Філіп. Колишній прем’єр-міністр, лідер партії Horizons та мер Гавра позиціонує себе як досвідчений управлінець і правоцентристський кандидат, здатний залучити як частину виборців Макрона, так і помірковану традиційну правицю.
Попередні опитування показували, що саме Філіп може бути найконкурентнішим опонентом Ле Пен. У липневому барометрі Toluna Harris Interactive, якщо Габріель Атталь відмовлявся від участі на його користь, Філіп отримував 20% у першому турі проти 34% у Ле Пен.
Проблема в тому, що Атталь поки також претендує на Єлисейський палац.
Колишній прем’єр і нинішній лідер президентської партії Renaissance має чітко проукраїнську позицію, але його рейтинги значно слабші, ніж у Філіпа. Якщо обидва залишаться в перегонах, вони ризикують взаємно відібрати голоси й відкрити Меланшону шлях до другого туру.
Ще один важливий кандидат — Рафаель Глюксманн.
23 серпня Reuters повідомив, що лідер лівоцентристської Place Publique офіційно оголосив про участь у президентських виборах 2027 року. Він планує об’єднати поміркований лівий електорат і стати альтернативою як Меланшону, так і Ле Пен.
Для України Глюксманн є одним із найбільш комфортних варіантів серед нинішніх претендентів. Він послідовно виступає за жорстку політику щодо Росії, зміцнення європейської оборони та масштабну підтримку України.
Однак поки його проблема — рейтинг. У серпневому опитуванні він має близько 10%, тобто помітно поступається Меланшону.
Сама президентська кампанія дедалі більше стає ареною не лише внутрішньої боротьби. Le Monde на початку серпня повідомив, що Глюксманн, Атталь та Філіп уже ставали мішенями кампаній дезінформації, пов’язаних із Росією. Французький уряд на цьому тлі готує додаткові механізми захисту виборів від зовнішнього втручання.
Тож вибори 2027 року матимуть значення далеко за межами Франції.
Після завершення каденції Макрона може змінитися не лише господар Єлисейського палацу, а й баланс сил усередині всієї Європи.
Франція залишається ядерною державою, постійним членом Ради Безпеки ООН і однією з двох головних військових потуг ЄС. Разом із Німеччиною та Великою Британією вона формує ядро європейської політики підтримки України.
Якщо наступний президент збереже нинішній курс, перехід влади для Києва може пройти відносно спокійно.
Якщо ж переможе політик, який поставить під сумнів масштаби військової допомоги, санкції або стратегічне зближення з Україною, наслідки відчуватимуться далеко за межами Парижа.
І саме тому президентська кампанія у Франції фактично вже стала одним із головних зовнішньополітичних ризиків для України у 2027 році.
До голосування ще багато місяців, а соціологічні рейтинги можуть суттєво змінитися. Сам Toluna Harris Interactive наголошує, що опитування відображають настрої виборців на конкретний момент і не є прогнозом результатів виборів.
Але тенденція вже очевидна: Марін Ле Пен входить у кампанію беззаперечним фаворитом першого туру, Меланшон може скористатися розколом конкурентів, а центристському та поміркованому табору доведеться вирішувати складне завдання — як не розпорошити голоси між Філіпом, Атталем і Глюксманном.
Для Києва це означає одне: чекати весни 2027 року, щоб почати вибудовувати відносини з потенційними наступниками Макрона, буде запізно.
