Кількість кримінальних проваджень щодо домашнього насильства в Україні у минулому році зменшилася на чверть, проте неофіційні звернення за допомогою зросли на 9%. Про це повідомляє «Закон і Бізнес» з посиланням на дані Опендатаботу.
Протягом 2025 року органи прокуратури відкрили 1 996 кримінальних проваджень за статтею про домашнє насильство. Це вперше з початку повномасштабного вторгнення, коли офіційних справ стало менше. У порівнянні з аналогічним періодом минулого року їхня кількість зменшилася на 28%.
У середньому щомісяця реєструється близько 180 справ. Пік звернень традиційно припадає на зимові свята: у січні цього року було відкрито 277 проваджень. Значна частина справ доходить до суду — уже 79% від облікуваних кримінальних проваджень.
Водночас дані Національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства демонструють протилежну тенденцію. Кількість звернень по допомогу зросла на 9%. Лише за три квартали 2025 року надійшло понад 35 тисяч дзвінків, з яких 90% стосувалися саме домашнього насильства. Серед тих, хто шукав допомоги, 14% були люди старші 50 років.
За типами насильства майже половина звернень стосувалася психологічного тиску, у третині випадків — фізичного насильства, 17% заявок пов’язані з економічним тиском, і 1,6% — зі сексуальним насильством. Вже другий рік поспіль кожне четверте звернення надходить від чоловіків.
Ця статистика демонструє, що, попри зменшення кількості кримінальних проваджень, проблема домашнього насильства залишається актуальною, а потреба у психологічній та соціальній підтримці — високою.
В Україні булінг – це не тільки соціальна проблема, але й серйозне правопорушення, яке має негативний вплив на психічний та фізичний стан жертв. Омбудсмен України Дмитро Лубінець надав роз’яснення щодо основних видів булінгу та механізмів захисту від цього явища. Булінг може проявлятися не лише у школах, а й у інших сферах життя, зокрема на роботі чи в соціальних мережах.
Економічний — крадіжки, пошкодження особистих речей, вимагання грошей тощо.
Визначення булінгу як насильства та жорстокого поводження з дитиною розширене у Законі України “Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми”, який набув чинності у жовтні 2024 року
Булінг може проявлятися не тільки в реальному житті, а й в онлайн-просторі.
Кібербулінг — це форма булінгу, що здійснюється за допомогою електронних комунікацій. До нього відносяться поширення в інтернеті образливих матеріалів, створення фейкових акаунтів, публікація компрометуючих фотографій і відео, а також образи, наклепи та цькування через соціальні мережі.
Ознаки булінгу:
Дії кривдника повторюються й мають систематичний характер. Булер може ігнорувати жертву, не допускати її до колективу або застосовувати фізичну силу.
У булінгу є чіткі сторони конфлікту: кривдник, жертва і часто — спостерігачі.
Якщо дитина стала жертвою булінгу або свідком, важливо не мовчати. Рекомендується розповісти про це дорослим, яким дитина довіряє: батькам, учителям, психологу чи адміністрації школи.
Також можна звернутися за допомогою на спеціальні гарячі лінії, де нададуть необхідну підтримку та поради.
Для батьків:
Напишіть заяву до адміністрації школи про факт булінгу.
Повідомте про випадок у місцевий департамент освіти або поліцію.
Скористайтеся гарячими лініями допомоги:
Дитяча лінія: 116 111 або 0 800 500 225; Лінія з питань булінгу: 116 000; Гаряча лінія із запобігання насильству: 116 123 або 0 800 500 335; Центр безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103
Також Функція “Повідомити про булінг” на сайті АКом (заяву можуть подати як батьки, так і діти, зокрема анонімно).
Булінг — це порушення прав дитини. Згідно зі статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за булінг передбачені:
Штрафи від 850 до 3400 грн;
Громадські роботи від 20 до 60 годин.
Відповідальність можуть нести не лише кривдники, а й батьки булера, інші законні представники. Парламент розглядає нові законодавчі ініціативи щодо посилення відповідальності за цькування.
Покарання може очікувати усіх дотичних до випадку учасників освітнього процесу, зокрема спостерігачів, які замовчують проблему. Кожен із нас може зупинити булінг, якщо не залишиться осторонь.
Якщо адміністрація навчального закладу або його засновник ігнорують проблему булінгу, зверніться до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:
Поштова адреса: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008;
Освітній омбудсмен Надія Лещик закликала не боятись повідомляти про сексуальні домагання та неетичну поведінку викладачів, наголосивши на проблемах в роботі етичних комісій, які часто захищають викладачів більше, ніж студентів.
UNFPA, Фонд ООН у справах народонаселення в Україні, спільно з партнерами, запустив гарячу лінію для підтримки сексуального та репродуктивного здоров’я, де ведуть консультації провідні медичні фахівці цієї галузі.
Зателефонувавши за номером 3033 (дзвінки є безкоштовними з усіх мобільних та стаціонарних телефонів), можна отримати відповіді на питання щодо сексуального та репродуктивного здоров’я, дізнатися, до якого лікаря звертатися в конкретних ситуаціях, а також отримати контакти професіоналів цієї галузі. Послугами може скористатися будь-хто, хто потребує допомоги в питаннях сексуального та репродуктивного здоров’я, зокрема вимушені переселенці, вагітні жінки та медичні працівники різних спеціалізацій для консультацій з колегами з певних вузькопрофільних питань.
Всі консультації надаються безоплатно, анонімно та конфіденційно. Гаряча лінія працює щоденно з 09:00 до 18:00, і для спілкування з фахівцями не потрібно записуватися заздалегідь.
Мобільні гінекологічні бригади, запроваджені ініціативою UNFPA у віддалених регіонах України, також доступні за номером 3033. Наразі ці бригади надають безкоштовні та конфіденційні послуги у 23 областях України, такі як медичний огляд гінеколога, УЗД-дослідження, електрокардіограма, експрес-тести для визначення рівня цукру в крові, гепатитів, сифілісу та ВІЛ, а також консультації з питань жіночого здоров’я та ВІЛ-інфекцій.
За даними статистики, гаряча лінія 3033, запущена під час воєнного стану, є особливо актуальною. З моменту її старту 45% звернень стосувалися роботи мобільних бригад, 12% осіб цікавилися загальними консультаціями з питань сексуального та репродуктивного здоров’я, а 43% телефонували для отримання інформації про місця отримання акушерсько-гінекологічної допомоги. Юлія Давидова, експертка гарячої лінії 3033, зауважує, що 30-40% звернень надходять від жінок з інвалідністю, які потребують консультації щодо сексуального та репродуктивного здоров’я, враховуючи їх обмежену мобільність при переміщенні.
