Державне бюро розслідувань вивчає випадок незаконного виїзду з України Геннадія Боголюбова, колишнього співвласника “Приватбанку” і близького співробітника олігарха Ігоря Коломойського, за допомогою підроблених документів.
За звітами джерел в правоохоронних органах, розпочато кримінальне провадження через сприяння у незаконному перетині державного кордону. Наразі затримано одного прикордонника, який надав допомогу Боголюбову покинути Україну з використанням підробленого документа, і встановлюється повне коло осіб, причетних до цього інциденту.
Пресслужба ДБР офіційно не коментує поточну ситуацію.
Нагадаємо, що Боголюбов виїхав з України в ніч на 24 червня поїздом Київ – Хельм, користуючись підробленими документами. Причиною його втечі вказано підготовку Бюро економічної безпеки до оголошення підозри у справі “Приватбанку”.
Геннадій Боголюбов у відповідь на питання про “дружбу з Коломойським”, в одному із численних інтерв’ю каналу МЕНОРА, назвав свої стосунки з Ігорем Валерійовичем “дуже серйозним кармічним зв’язком”. Що не дивно, з огляду на той факт, що крім спільного бізнесу двох українських мільярдерів пов’язують санкції та загроза екстрадиції до США.
В той час, коли Ігор Коломойський переховується від екстрадиції в СІЗО СБУ на Аскольдовому, його давній бізнес партнер Геннадій Боголюбов подорожує Європою користуючись яхтами та літаком групи “Приват”.
В контексті можливості “вільного пересування” Боголюбова варто відзначити той факт, що ніхто крім Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова не володіють інформацією про структуру та точний розмір активів групи “Приват”. А після посадки Ігоря Валерійовича в СІЗО, єдиним хто має всі доступи та може вільно розпоряджатись активами лишається Боголюбов.
Коломойський та Боголюбов володіють величезним конгломератом, який зазвичай називають “група Приват”, хоча юридично такої групи не існує. Після націоналізації ПриватБанку у 2016 році, в складі так званої групи “Приват” залишилось крім крупних активів на кшталт заводів та ГОК, безліч анонімних офшорних компаній діяльність яких неможливо відслідкувати, а значить неможливо арештувати чи відібрати. В інтерв’ю Українській Правді від 2010 року, Ігор Коломойський сам називає їх з Боголюбовим групу компаній “Приват” фантомом.
Скріншот інтерв’ю Ігоря Коломойського для Української Правди
А починався бізнес “Приват” в українському Дніпропетровську. Серед учасників фондового ринку існує “легенда”, що в далекі 90-ті Коломойський разом з партнерами відкрив компанію-реєстратора цінних паперів, з самими найнижчими тарифами в регіоні. Звісно більшість акціонерних товариств перейшла на обслуговування саме до нього. Через деякий час Коломойський з партнерами провели аудит усіх компаній що обслуговувались у їх реєстратора, обрали самі перспективні бізнеса, після чого рейдернули, переписавши на нового власника. Так розпочиналось сходження групи “Приват”.
Ця історія могла б так і залишитись однією з “легенд 90-тих”, якби не ряд аналогій з ПриватБанком.
ПриватБанк досить швидко став самим крупним банком України завдяки високому рівню сервісу та низьким тарифам. Користуватись послугами ПриватБанку було комфортно та вигідно, але згодом вияснилось що основні акціонери Коломойський-Боголюбов вивели з банку мільярди через кредити, що поставило банк на межу банкрутства.
Але основна проблема Геннадія Боголюбова та Ігоря Коломойського це санкційні списки та суди в США, штат Делавер. Як повідомляють інформовані джерела, ФБР занялись Коломойським-Боголюбовим після того, як у серпні 2014 року відбулося розмивання частки їх уже екс-партнера, відомого єврейського мецената Вадима Шульмана у Warren Steel Holdings LLC, що Шульман фактично підтвердив у великому інтерв’ю для Економічної Правди.
Згодом американська Феміда, не без участі Шульмана та його друзів з Atlantic Council, та з урахуванням судових слухань в штаті Делавер уже за участю державного ПриватБанку вирішили трактувати справу Коломойського-Боголюбова як фінансові злочини: відмивання коштів у США. Така позиція дозволяє не тільки конфіскувати всю нерухомість групи Приват у США, а й передбачає екстрадицію підозрюваних.
По одній із версій, популярній серед українського політикума, саме через ризик екстрадиції до США ігор Коломойський вибрав “перечекати” важкі часи в СІЗО СБУ на Аскольдовому. Тим часом Геннадій Боголюбов провів ряд зустрічей, в тому числі в інтересах Ігоря Коломойського. Зокрема, на початку серпня 2023 року Богулюбов зустрічався з Романом Абрамовичем в Ізраїлі. По одній із версій, темою зустрічі між Боголюбовим та Абрамовичем була спроба переграти ситуацію по екстрадиції Коломойського до США.
Щодо самого Геннадія Боголюбова, то “кармічні зв’язки” з Коломойським та американською Фемідою загрожують також йому та членам його родини. Зокрема, розлучення Боголюбова з його дружиною Софією багато хто вважає фіктивним, з метою захистити сім’ю від санкційного тиску та конфіскації майна.
Разом з тим, по інформації наших джерел з Офісу Президента, в непростій для Боголюбова ситуації на допомогу прийшов Андрій Єрмак разом з його Лондонськими друзями: за суму в 3 мільярди доларів США активами, Геннадій Боголюбов матиме час на вирішення непростих “кармічних” ситуацій. Своїх та партнера.
У лютому 2023 року Володимир Зеленський заявив, що він “знищив олігархів” в Україні. Так він підсумував на той момент результати майже чотирирічної діяльності на посаді президента.
Через пів року після цих заяв Венеціанська комісія розкритикувала президентський закон “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”, який тепер називають законом про деолігархізацію.
Юристи комісії вказували, що закон занадто персоніфікований і каральний і рекомендували поставити його на паузу. Влада погодилася на це й, зокрема, призупинила створення публічного реєстру олігархів, до якого планували включити понад 80 бізнесменів.
У звіті у листопаді Європейська комісія серед трьох проблемних сфер, які Україна має подолати для старту переговорів про вступ до ЄС, назвала недостатній прогрес у зменшенні впливу олігархів.
Але у той самий час за майже два роки війни статки і вплив тих, кого в Україні заведено називати олігархами, суттєво зменшилися.
Олігархічний капітал
Оскільки закон, у якому містилися визначення поняття “олігарх” і критерії, за якими їх планували включати до реєстру, розкритикували у Євросоюзі, то зараз може йтися лише про “не юридичне визначення олігарха як особи, яка володіє значними активами і медіаресурсами та впливає на ситуацію в країні”, каже ВВС Україна експерт Центру економічної стратегії (ЦЕС) Володимир Ланда.
Оцінка статків олігархів має значні похибки через війну, а номінальна вартість активів далеко не завжди відображає реальну, наголошує він.
І все ж економісти ЦЕС в останньому дослідженні змогли оцінити частки різних типів капіталу в українській економіці, у тому числі олігархічного.
ЦЕС проаналізував капітал 300 найбільших підприємств України, а також державних та комунальних підприємств і змоделював їх розподіл за типами капіталу.
Як розповідає Володимир Ланда, який є одним з авторів дослідження, на сьогодні олігархічний капітал становить п’яту частину – 21% – від усього капіталу.
Як вважає експерт CASE Україна Володимир Дубровський, ще рано говорити про те, що олігархічна система знищена, як про це заявляв майже рік тому президент Зеленський.
“Олігархи, як і корупція, це не якісь явища, що існують самі по собі, вони є проявами системних проблем, які є в країні. І вони нікуди не поділися. Бо поєднання бізнесу і влади, якщо не на центральному, то на місцевому рівнях точно лишаються. Хоча вплив олігархів впав, і вони розуміють, що зараз не на часі просувати свої політичні інтереси”, – каже Володимир Дубровський у розмові з ВВС Україна.
У той самий час, каже експерт Центру економічної стратегії Володимир Ланда, частка олігархічного капіталу, імовірно, змінюватиметься через об’єктивні причини.
“Ми бачимо, що в останні роки олігархи не з’являються. Більшість олігархів заробили свій капітал на приватизації 90-х років, а останні з’явилися, мабуть, за президентства Віктора Януковича, тобто понад 10 років тому”, – зазначає економіст у розмові з ВВС Україна.
Змінюється також структура капіталу.
“Зростає нове покоління бізнесу, зокрема ІТ компанії. Жодна з них не відзначалася у олігархічній приватизації 90-х, вони розвиваються завдяки власним талантам”, – додає Володимир Ланда.
Часткова деолігархізація відбулася?
Ті, кого в Україні заведено вважати олігархами, самі себе такими не вважають.
Рінат Ахметов називав себе “найбільшим приватним інвестором, роботодавцем і платником податків”, Віктор Пінчук вважав себе “бізнесменом і філантропом”.
Заперечували свою олігархічність й інші бізнесмени, яких традиційно такими вважали, і які, напевне, опинилися б в реєстрі олігархів, який готувала РНБО: Ігор Коломойський, Петро Порошенко, Юрій Костюк, Костянтин Жеваго, Олександр Ярославський, родина Герег.
Після рекомендації Венеціанської комісії призупинити антиолігархічний закон найбагатші бізнесмени отримали додаткові підстави не вважати себе олігархами.
Проте президент і його команда упевнені, що навіть сам факт ухвалення закону посприяв зменшенню їхніх “апетитів”.
“Я переконаний, що клан олігархів є найбільшим злом, який призвів до того стану, який є зараз. Ота спотворена модель економіки, штучне управління країною призвели до того, що Україна отримала лейбл дуже корумпованої країни, який нам доводиться відривати з кров’ю”, – запевняв в інтерв’ю Радіо “Свобода” голова Ради Руслан Стефанчук.
Він переконаний, що закон про деолігархізацію, попри критику його в європейських структурах, частково змінив статус олігархів, оскільки частина з них почала відмовлятися від майна.
Найбагатший з бізнесменів Рінат Ахметов влітку 2022 року, коли наближався час запуску реєстру олігархів, припинив випуск друкованих ЗМІ, які належали його корпорації СКМ, а також анулював ліцензії компанії “Медіа Група України” і таким чином зменшив шанси потрапити до реєстру олігархів.
Петро Порошенко також змінив статус “П’ятого” і “Прямого” телеканалів. І він сам, і холдинг “Вільні медіа”, який придбав телеканали, визнавали, що це зроблено вимушено, через вимоги закону про олігархів.
Проте головні втрати активів олігархи пов’язані з війною.
Найбільших збитків зазнали Рінат Ахметов та Ігор Коломойський.
Український Forbes підрахував, що активи Ахметова скоротилися на 64%, він втратив 8,8 млрд доларів. Найбільші з них – Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча та “Азовсталь” – зруйновані, а енергетичні компанії, що входять до ДТЕК, зазнавали пошкоджень від ракетних атак.
Активи Ігоря Коломойського теж скоротилися, перш за все після націоналізації компаній “Укрнафта” та “Укртатнафта”. Він втратив близько мільярда доларів, залишившись із 800 млн доларів.
Через втрату “Укрнафти” і “Укртатнафти” збіднів і його бізнес-партнер Геннадій Боголюбов.
Щодо інших керівників великого бізнесу, яких зараховували до олігархів, то, хоча вони і втрачали активи, ці втрати були менш значними.
Металургійний бізнес Віктора Пінчука, харчовий – Петра Порошенка розташовані переважно на територіях, де не ведуться бойові дії, тому вони не припиняли роботу.
До списку багатіїв потрапляли власники мережі “Епіцентр” Олександр та Галина Гереги, а також сільськогосподарський магнат Юрій Костюк, чиї підприємства на початку війни постраждали. Але зниження прибутків у них теж не було таким суттєвим, як в Ахметова чи Коломойського.
Що далі?
Венеціанська комісія вважала, що концептуально закон про деолігархізацію неправильний і радила змінювати не його, а створювати систему правил, які б унеможливили появу олігархів.
Для цього треба ухвалювати десятки законів у сфері судочинства, боротьби з корупцією, відмивання грошей, державних закупівель, податків, фінансування партій. А це може забрати чимало часу.
Не можна сказати, що в останні роки Україна нічого не робила. Раніше у проміжних звітах Єврокомісія вказувала на певний прогрес. Парламент навіть в останні тижні перед самітом ЄС, який розпочнеться 14 грудня у Брюсселі, ухвалив чимало законів, рекомендованих євроструктурами.
Офіційний Київ сподівається, що вже зроблені країною кроки Євросоюз оцінить, і початок переговорів про вступ не заблокують.
