Російський військово-промисловий комплекс залишається залежним від імпортної сировини, необхідної для виробництва ракет, літаків, бронетехніки, боєприпасів та іншого озброєння. Європейському Союзу рекомендують посилити санкції проти постачань стратегічних мінералів до Росії та перекривати такі поставки на всіх етапах ланцюга.
Про це йдеться у звіті Ради економічної безпеки України, який досліджує залежність російської оборонної промисловості від іноземної сировини.
За даними дослідження, протягом року Росія імпортувала стратегічні мінерали військового призначення на суму понад 1,1 млрд доларів. Серед ключових матеріалів називають глинозем, тантал і молібден.
Також російські підприємства потребують берилію, вольфраму, марганцю, ніобію, ренію та титану. Ці матеріали використовуються у виробництві широкого спектра продукції, зокрема ракетних систем, авіаційної техніки, бронетехніки, боєприпасів, електроніки та двигунів.
Аналітики наголошують, що проблема для Росії полягає не лише в обсягах імпорту. Москва не має повного виробничого циклу щодо низки критично важливих матеріалів — від видобутку руди до її переробки та отримання готового металу.
Через це російський ВПК змушений покладатися на іноземні підприємства, переробні потужності та торговельних посередників.
Основними джерелами імпорту стратегічних мінералів для Росії є Китай, країни Центральної Азії та держави Глобального Півдня. Частина продукції при цьому може проходити через західні держави або використовувати їхню торговельну та логістичну інфраструктуру.
Дослідження охопило 12 місяців до березня 2025 року. За цей період аналітики виявили сотні компаній, які були залучені до постачання критично важливих мінералів російським підприємствам.
При цьому менше 5% таких компаній перебувають під санкціями. Це, на думку авторів звіту, свідчить про значну прогалину в санкційному контролі.
Йдеться не лише про безпосередніх виробників. Важливу роль у схемах постачання можуть відігравати торговельні компанії, посередники, транспортні оператори, судноплавні та логістичні структури.
Аналітики зазначають, що санкційний тиск на російську економіку значною мірою зосереджений на готовій продукції та окремих категоріях товарів, тоді як доступ Росії до деяких критичних видів сировини залишається недостатньо обмеженим.
Саме залежність від імпортних матеріалів може стати однією з потенційних слабких ланок російського ВПК.
Якщо перекрити постачання на ранніх етапах виробничого ланцюга, російським підприємствам буде складніше забезпечувати стабільний випуск військової продукції. Водночас ефективність таких заходів залежатиме від того, наскільки ретельно контролюватимуться посередники та альтернативні маршрути поставок.
У звіті наголошують, що санкції мають охоплювати весь ланцюг постачання, а не лише кінцевого отримувача продукції.
Автори дослідження закликають ЄС зробити стратегічні мінерали окремим пріоритетом санкційної політики — на рівні з такими критично важливими для сучасної зброї компонентами, як напівпровідники та електроніка.
Європейському Союзу рекомендують посилити контроль за експортом до Росії не лише готових матеріалів, а й руд, сполук та іншої сировини, яка може використовуватися російським ВПК.
Окрему увагу пропонують приділити компаніям-посередникам, які забезпечують транспортування та перепродаж продукції.
Аналітики також наводять приклад із хромом. Після запровадження ЄС відповідних експортних обмежень кілька підприємств згодом скоротили постачання цієї продукції до Росії. Це, на думку авторів звіту, демонструє, що обмеження доступу до критичної сировини можуть давати практичний результат.
Наприкінці липня Європейський Союз ухвалив 21-й пакет санкцій проти Росії. До нього увійшли обмеження щодо 218 фізичних та юридичних осіб, а також заходи проти російського «тіньового флоту», банківського та нафтового секторів.
Водночас ухвалення нових санкційних пакетів для ЄС стає складнішим, оскільки відповідні рішення потребують підтримки всіх 27 держав-членів. Окремі країни намагаються захистити власні компанії та промисловість від потенційних негативних наслідків обмежень.
На думку українських аналітиків, саме контроль над критично важливою сировиною може стати одним із наступних напрямів посилення санкційного тиску на Росію та безпосередньо вплинути на можливості її військово-промислового комплексу.
