Позначка: Грузія

  • Мудрик поза грою, воротарі на лаві, Зінченко без клубу: збірну України накрив кадровий шторм

    Мудрик поза грою, воротарі на лаві, Зінченко без клубу: збірну України накрив кадровий шторм

    До старту нового розіграшу Ліги націй залишилося трохи більше двох тижнів, а головний тренер збірної України Андреа Мальдера вже має серйозний кадровий головний біль. Одні потенційні гравці збірної травмовані, інші практично не виходять за свої клуби, хтось лише змінив команду, а дехто взагалі залишається вільним агентом. Ситуацію ускладнює й незвичний календар: у першому міжнародному вікні українцям доведеться провести одразу чотири матчі за 11 днів. UEFA спеціально розтягнула перший блок Ліги націй із 24 вересня до 6 жовтня, тож глибина складу цього разу матиме особливе значення.

    Остаточний список футболістів Мальдера має оголосити 16 вересня під час пресконференції у Львові. УАФ анонсувала захід на 17:30 у «Львіварні». Саме тоді стане зрозуміло, кого тренерський штаб вважає готовим до першого осіннього циклу та кому доведеться шукати заміну.

    Перший матч Україна проведе 25 вересня на виїзді проти Угорщини, 28 вересня зіграє у Грузії, а потім перебереться до Словаччини. «Домашні» зустрічі з Північною Ірландією 2 жовтня та Угорщиною 5 жовтня відбудуться на стадіоні імені Антона Малатинського у Трнаві. У листопаді залишаться виїзд до Північної Ірландії 14-го числа та домашня гра з Грузією 17 листопада. Саме такий порядок підтверджують офіційні календарі UEFA та УАФ.

    Мудрик поза грою, воротарі на лаві, Зінченко без клубу: збірну України накрив кадровий шторм

    Найбільш очевидна втрата зараз — Михайло Мудрик. За інформацією Sport Arena, 25-річний вінгер «Тоттенгема» отримав травму щиколотки на тренуванні й, за попередніми оцінками, не відновиться до завершення міжнародної паузи. Якщо ці строки підтвердяться, Україна втратить одного з найшвидших і найнебезпечніших флангових футболістів одразу на всі чотири стартові матчі. Офіційного списку збірної ще немає, тому остаточно його відсутність підтвердить саме оголошення Мальдери 16 вересня.

    Проблема є й з Єгором Ярмолюком. Наприкінці серпня півзахисник «Брентфорда» достроково залишив поле в матчі Кубка англійської ліги через м’язове ушкодження. Він уже повертався на поле — 5 вересня відіграв другий тайм зустрічі АПЛ проти «Сандерленда», однак українські спортивні медіа повідомляють, що футболіст залишиться у клубі для набору оптимальної форми та не допоможе національній команді в першому блоці Ліги націй. Тому формулювання, що «Брентфорд не відпускає» його до збірної, потребує уточнення: йдеться насамперед про фізичний стан після пошкодження.

    Ще одна помітна втрата може виникнути на правому фланзі атаки. У вихідному повідомленні футболіста помилково названо Владиславом Гуцуляком — насправді йдеться про Олексія Гуцуляка. Один із найрезультативніших гравців збірної у попередньому циклі після відходу з «Полісся» залишається без клубу і не має офіційної ігрової практики з весни. За інформацією Ігоря Бурбаса, яку передали кілька спортивних видань, Мальдера не планує викликати Гуцуляка саме через відсутність належного ігрового тонусу. Станом на 9 вересня футболіст мав варіанти з Італії, Туреччини та Близького Сходу, але нового контракту ще не підписав.

    Не все так однозначно з Олександром Зінченком. Твердження, що він «лише відновлюється», вже частково застаріло. Українець справді пропустив значну частину року через важку травму коліна, а після короткого періоду в «Аяксі» залишив клуб. Однак ще 13 серпня повідомлялося, що Зінченко відновився та набирає кондиції на базі «Арсенала». Станом на вересень його головною проблемою є вже не стільки саме пошкодження, скільки відсутність клубу і, відповідно, офіційних матчів. 9 вересня з’явилася інформація, що можливість підписання українця розглядає «Ювентус».

    Натомість ситуація з Віктором Циганковим виглядає краще, ніж можна зрозуміти з початкової новини. Його затяжний конфлікт із «Жироною» справді став однією з головних українських футбольних історій серпня, але 27 серпня футболіст офіційно перейшов до амстердамського «Аякса» за контрактом до літа 2029 року. Уже 5 вересня Циганков дебютував за новий клуб у грі з ПСВ: вийшов на 61-й хвилині й отримав майже пів години практики. Тож називати його футболістом, який усе ще перебуває в процесі «розлучення з Жироною», станом на 10 вересня вже неправильно. Питання лише в тому, чи встигне він набрати достатній тонус до матчу з Угорщиною.

    Схожа історія й з Іллею Забарним. На старті чемпіонату Франції українець справді залишався в запасі ПСЖ і не виходив на поле у перших матчах Ліги 1. Але ввечері 9 вересня ситуація змінилася: Забарний відіграв усі 90 хвилин у стартовому турі Ліги чемпіонів проти «Слована», а ПСЖ переміг 6:1. Тому говорити, що захисник «взагалі не грає», вже не можна. Навпаки, повний єврокубковий матч за два тижні до старту Ліги націй — хороша новина для штабу Мальдери.

    Значно тривожніша ситуація у воротах. Анатолій Трубін, який минулого сезону був основним у «Бенфіці» та провів 50 матчів, після зміни тренера програв конкуренцію Самуелу Соарешу. Українець залишався на лаві щонайменше в семи матчах поспіль, а влітку клуб навіть був готовий розглядати його продаж. Головний тренер Марку Сілва на початку вересня заявив, що Трубін залишиться в Лісабоні, однак місце першого номера він поки не повернув.

    Андрій Лунін перебуває у ще звичнішій для себе ситуації в «Реалі». У перших чотирьох матчах Ла Ліги сезону-2026/27 він входив до заявки мадридців, але жодного разу не вийшов на поле. Таким чином, двоє найбільш статусних голкіперів України підходять до міжнародної паузи практично без клубної практики, що автоматично збільшує шанси Дмитра Різника чи Руслана Нещерета, яких Мальдера викликав на свої перші збори в травні.

    Не підтверджується в повному обсязі й формулювання про те, що Руслан Маліновський перебуває «в опалі». Українець нині виступає за «Трабзонспор». 15 серпня він вийшов у стартовому складі проти «Касимпаші» та провів 83 хвилини, а 20 серпня зіграв 45 хвилин у кваліфікації Ліги Європи проти «Ференцвароша». 27 серпня Маліновський отримав червону картку в матчі-відповіді. Тобто стабільною його практику не назвеш, але й говорити, що футболіст зовсім випав із клубного футболу, немає підстав.

    А ось Арсеній Батагов справді недоступний через серйозне пошкодження. У початковому матеріалі його помилково назвали Данилом. 24-річний захисник «Трабзонспора» травмував коліно ще в березні, а в травні переніс артроскопічну операцію з відновлення латерального меніска правого коліна. За останніми прогнозами, повноцінно повернутися до загальної групи він зможе вже після осіннього міжнародного вікна — орієнтовно у жовтні. Батагов ще не дебютував за основну національну збірну, хоча виступав за молодіжну та олімпійську команди України.

    Є питання і щодо Романа Яремчука. Форвард після оренди у французькому «Ліоні» повернувся до «Олімпіакоса», однак грецький клуб не включив його до заявки на основний етап Ліги Європи. За повідомленнями місцевих та українських медіа, нападник опинився серед футболістів, які не входять до актуальних планів тренерського штабу Хосе Луїса Менділібара. Для збірної це проблема, адже відсутність регулярного клубного футболу безпосередньо впливає на конкуренцію в атаці.

    У підсумку ситуація справді непроста, але не настільки катастрофічна, як може здатися з першого переліку. Мудрик та Батагов мають реальні травми, Ярмолюк, імовірно, пропустить збір через відновлення, Гуцуляк фактично випав з ігрового ритму, а Зінченко залишається без офіційної практики. Водночас Циганков уже дебютував за «Аякс», Забарний отримав повні 90 хвилин у Лізі чемпіонів, а Маліновський цього сезону виходив за «Трабзонспор». Саме тому головним питанням для Мальдери стає не тільки кількість доступних футболістів, а їхній фізичний стан і готовність витримати надзвичайно щільний цикл із чотирьох матчів майже без пауз.

    Для самого Мальдери це буде перший офіційний турнір на чолі України. Італієць очолив збірну 18 травня, ставши першим іноземним головним тренером національної команди. Його контракт укладений на два роки з опцією продовження. У перших товариських матчах під його керівництвом Україна перемогла Польщу 2:0, а потім поступилася Данії 1:2.

    Ціна осінніх матчів при цьому доволі висока. Україна виступає в Лізі B. Переможець групи B2 напряму підніметься до елітної Ліги A. Команда, що фінішує другою, навесні 2027 року зіграє перехідні матчі проти третьої команди однієї з груп Ліги A. Третє місце, навпаки, означатиме боротьбу за збереження місця в дивізіоні B із представником Ліги C, а четверта команда вилетить безпосередньо.

    Тому вже стартова гра в Будапешті 25 вересня може задати тон усьому турніру. І поки Мальдера готує першу офіційну заявку, головна інтрига полягає в тому, чи зможе тренерський штаб компенсувати травми й нестачу практики так, щоб кадрові проблеми не перетворилися на турнірні.

  • Блекаут у Грузії розслідують як диверсію

    Блекаут у Грузії розслідують як диверсію

    Масштабні аварійні відключення електроенергії, які охопили Грузію 24 та 25 липня, розслідують у межах кримінального провадження за статтею «диверсія». Про це повідомила Служба державної безпеки Грузії.

    У відомстві зазначили, що провадження відкрито за статтею 318 Кримінального кодексу Грузії. Вона передбачає відповідальність за порушення, пошкодження або знищення нормального функціонування державних підприємств чи інших важливих об’єктів, якщо такі дії становлять загрозу державним інтересам.

    «Служба державної безпеки буде поетапно інформувати громадськість про хід розслідування», — повідомили у спецслужбі.

    Нагадаємо, у ніч на 24 липня Грузія пережила масштабний блекаут, унаслідок якого без електропостачання залишилися Тбілісі, Батумі, Кутаїсі, Кобулеті, Телаві та низка інших міст. Одночасно в окремих регіонах виникли перебої з мобільним зв’язком, доступом до інтернету та роботою світлофорів.

    Уже вранці 25 липня країна зіткнулася з повторним масштабним збоєм в енергосистемі. Близько 08:00 за місцевим часом електроенергія знову зникла в Тбілісі, Батумі, Кутаїсі та інших населених пунктах.

    Через відключення електрики у столиці тимчасово припинив роботу метрополітен, виникли перебої в русі поїздів, а після зупинки насосних станцій частина Тбілісі залишилася без водопостачання. Жителі також повідомляли про нестабільну роботу мобільного інтернету.

    Наразі правоохоронці встановлюють причини двох масштабних збоїв в енергосистемі та перевіряють усі можливі версії, зокрема ймовірність умисного втручання в роботу критичної інфраструктури.

  • ЄС запровадив санкції проти грузинського НПЗ через переробку російської нафти

    ЄС запровадив санкції проти грузинського НПЗ через переробку російської нафти

    Європейський Союз включив грузинський нафтопереробний завод «Кулеві» до 21-го пакета санкцій проти Росії через переробку російської нафти. Це перший випадок, коли під європейські обмеження потрапила велика грузинська компанія. Про це повідомляє Reuters.

    Рішення було ухвалене в межах нового санкційного пакета, запровадженого у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України. ЄС заборонив здійснювати будь-які фінансові транзакції з підприємством «Кулеві». Водночас санкції набудуть чинності через шість місяців, що залишає компанії час для зміни моделі роботи.

    Нафтопереробний завод, розташований на узбережжі Чорного моря на заході Грузії, опинився в центрі уваги ще восени минулого року. Тоді Reuters повідомило, що російська компанія «Русснефть» розпочала постачання туди сирої нафти, яка надалі перероблялася на підприємстві.

    Компанія Black Sea Petroleum, яка володіє та керує заводом, наразі офіційно не прокоментувала рішення Брюсселя. Водночас Міністерство закордонних справ Грузії висловило стурбованість санкціями та запевнило, що країна вживає всіх необхідних заходів, аби її територія не використовувалася для обходу міжнародних обмежень.

    «Грузія, як і раніше, готова співпрацювати з інституціями Європейського Союзу та надавати їм усю необхідну інформацію», — заявили у грузинському зовнішньополітичному відомстві.

    Раніше цього місяця Black Sea Petroleum повідомила, що вже у серпні-вересні повністю припинить переробку російської нафти та перейде на сировину з Туркменістану і Казахстану. За словами високопосадовця ЄС, Брюссель продовжує консультації з компанією. Якщо підприємство виконає свої зобов’язання та остаточно відмовиться від російської сировини, Єврокомісія може запропонувати державам-членам виключити завод із санкційного списку.

    «Ми дамо їм трохи довіри, але хочемо переконатися, що вони виконають свої обіцянки. Після цього ми зможемо запропонувати Раді виключити їх зі списку», — зазначив представник ЄС.

    Нафтопереробний завод «Кулеві» розпочав роботу у жовтні 2025 року з проєктною потужністю 1,2 млн тонн нафти на рік. За перші шість місяців 2026 року підприємство переробило понад 650 тисяч тонн сировини.

    За даними аналітичного центру CREA, з жовтня 2025 року по травень 2026 року завод отримав шість партій російської сирої нафти. Водночас вироблені нафтопродукти експортувалися до країн Європейського Союзу, зокрема до Іспанії та Болгарії. Також аналітики підрахували, що з лютого 2023 року по лютий 2026 року країни ЄС і США імпортували через порт Кулеві 1,46 млн тонн нафтопродуктів загальною вартістю 811 млн євро.

    Нагадаємо, 23 липня Рада Європейського Союзу офіційно затвердила 21-й пакет санкцій проти Росії. За словами високої представниці ЄС із закордонних справ Каї Каллас, він став найбільшим за останні чотири роки та включає 218 нових санкційних позицій.

  • Мільйони без світла: у Грузії стався масштабний блекаут

    Мільйони без світла: у Грузії стався масштабний блекаут

    У ніч проти 24 липня Грузія зіткнулася з масштабним блекаутом, який охопив Тбілісі та низку інших великих міст країни. Через раптове відключення електроенергії без світла залишилися мільйони людей, а в окремих регіонах виникли перебої з мобільним зв’язком та інтернетом. Про це повідомляють TV Pirveli, грузинська служба «Радіо Свобода» та інші місцеві ЗМІ.

    За попередньою інформацією, електропостачання одночасно зникло щонайменше у Тбілісі, Батумі, Кутаїсі, Кобулеті та Телаві. Відключення сталося раптово, а офіційних пояснень щодо причин аварії на момент публікації немає.

    Окрім відсутності електроенергії, мешканці країни повідомляють про серйозні проблеми зі зв’язком. У користувачів окремих мобільних операторів перестала працювати мережа 5G, а рівень сигналу мобільного зв’язку в багатьох місцях впав до мінімального. Також із перебоями працюють мобільний та домашній інтернет, а сайт Міністерства енергетики Грузії, за повідомленнями ЗМІ, став недоступним.

    У столиці країни через відсутність електроенергії припинили роботу світлофори, що суттєво ускладнило дорожній рух. Інформації про перебої в роботі громадського транспорту або інших об’єктів критичної інфраструктури наразі не надходило.

    Оператор грузинської енергосистеми поки не оприлюднив офіційних коментарів щодо причин аварії. Також журналістам не вдалося отримати інформацію від пресслужби профільного відомства, яка не відповідала на телефонні дзвінки.

    Першим із посадовців ситуацію прокоментував директор Енгурійської гідроелектростанції Леван Мебонія. Відповідаючи на запитання журналістів про можливі причини масштабного знеструмлення, він заявив, що наразі намагається з’ясувати обставини інциденту. На запитання, чи продовжує працювати Енгурійська ГЕС, яка забезпечує значну частину країни електроенергією, Мебонія відповів, що не володіє відповідною інформацією.

    Це вже не перший масштабний блекаут у Грузії за останній час. У квітні 2025 року країна вже пережила два серйозні відключення електроенергії. Зокрема, 19 квітня аварія на високовольтній лінії електропередачі «Кавкасіоні» залишила без світла Тбілісі та інші регіони країни. Тоді через аварію тимчасово зупинили роботу першої лінії столичного метро, а також було знеструмлено енергосистему окупованої Абхазії. Ще один масштабний блекаут стався в ніч проти 9 квітня того ж року.

    Наразі енергетики продовжують з’ясовувати причини аварії та працюють над відновленням електропостачання в постраждалих регіонах.

  • Меладзе “змінив паспорт”: продюсер нібито отримав громадянство Грузії і міг відмовитися від українського

    Меладзе “змінив паспорт”: продюсер нібито отримав громадянство Грузії і міг відмовитися від українського

    Українсько-грузинський композитор і продюсер Костянтин Меладзе, який після початку повномасштабної війни майже повністю зник із публічного простору та уникає заяв про російську агресію, знову опинився в центрі уваги. Низка українських та російських медіа повідомила, що 63-річний продюсер нібито отримав громадянство Грузії. При цьому журналісти припускають, що він міг відмовитися від українського паспорта, який, за даними ЗМІ, оновлював ще у 2024 році. Сам Меладзе ці повідомлення наразі публічно не коментував.

    Першоджерелом інформації стали російські медіа, зокрема Telegram-канал Mash, після чого новину передрукували кілька українських видань. За їхніми даними, Меладзе отримав грузинський паспорт, однак офіційних документів, указу президента Грузії або публічної заяви самого продюсера наразі не оприлюднено. Тому юридично підтвердженим фактом цю інформацію назвати поки не можна.

    Головна інтрига пов’язана з особливостями грузинського законодавства. У Грузії подвійне громадянство загалом не допускається, окрім випадків, коли громадянство надається за спеціальним рішенням президента або коли держава дозволяє людині зберегти інший паспорт. Офіційний сайт Агентства розвитку державних сервісів Грузії пояснює, що президент може надати громадянство у винятковому порядку іноземцю, який має особливі заслуги перед країною або відповідає державним інтересам Грузії.

    Британський урядовий довідник щодо громадянства Грузії також зазначає, що подвійне громадянство в країні не дозволяється, за винятком випадків, коли громадянство іноземцю надає президент Грузії. Саме тому медіа припускають: якщо Меладзе справді отримав грузинський паспорт без окремого дозволу на збереження українського, він міг втратити або добровільно припинити українське громадянство. Водночас це залишається припущенням, бо жодних офіційних підтверджень від України чи Грузії наразі немає.

    Костянтин Меладзе народився в Батумі, але значну частину кар’єри побудував в Україні та Росії. Він є одним із найвідоміших продюсерів пострадянського шоу-бізнесу, автором багатьох хітів і творцем гурту “ВІА Гра”. Саме з Україною довгий час була пов’язана частина його творчої, бізнесової та особистої біографії. До повномасштабного вторгнення Росії Меладзе активно працював на українському й російському ринках, а його проєкти регулярно з’являлися на телебаченні та концертних майданчиках.

    Після 24 лютого 2022 року Меладзе не став одним із тих артистів, хто голосно засудив Росію або публічно підтримав Україну. На відміну від частини українських виконавців, які розірвали зв’язки з російським ринком, продюсер обрав майже повне мовчання. Саме це неодноразово викликало критику в українському медіапросторі. Його колишня дружина Віра Брежнєва, навпаки, публічно висловлювала підтримку Україні, займалася волонтерством і після початку війни відмовилася від роботи в Росії.

    Де саме зараз живе Меладзе, достеменно невідомо. Українські та російські ЗМІ в різний час писали про Італію та Іспанію. Колишня учасниця “ВІА Гри” Міша Романова стверджувала, що продюсер проживає в Італії, тоді як інші джерела вказували на Іспанію. Офіційно сам Меладзе свою поточну адресу або плани не розкриває.

    Російський музичний критик і продюсер Павло Рудченко в коментарі НСН припустив, що грузинський паспорт може бути для Меладзе зручним інструментом для збереження комерційних можливостей одразу на кількох ринках. За його словами, з таким громадянством до продюсера може бути менше претензій як у Росії, так і в Україні, адже формально він є людиною грузинського походження і може працювати з різними країнами. Це оцінка самого Рудченка, а не підтверджена позиція Меладзе.

    Водночас українські медіа наголошують: повідомлення про можливу відмову Меладзе від українського паспорта базуються саме на припущеннях. Видання StopCor прямо зазначає, що у відкритих джерелах немає офіційної інформації про дозвіл президента Грузії на подвійне громадянство для Меладзе, але так само немає й документів, які б підтверджували його відмову від українського громадянства.

    Ситуацію додатково ускладнює і те, що Україна у 2025 році ухвалила закон, який дозволяє подвійне або множинне громадянство для окремих категорій українців та представників діаспори. До цього українське законодавство фактично не визнавало множинного громадянства. Однак навіть після змін питання конкретних випадків залежить від процедур, підстав набуття іншого громадянства і рішень компетентних органів.

    Таким чином, наразі достеменно можна говорити лише про одне: медіа масово повідомляють, що Костянтин Меладзе нібито отримав громадянство Грузії, однак офіційного підтвердження цього факту від грузинської влади, українських органів або самого продюсера немає. Так само не підтверджено документально, що він відмовився від українського паспорта.

    Попри це, новина вже викликала активне обговорення, адже для багатьох українців Меладзе давно є символом “мовчазної позиції” частини артистів, які роками заробляли в Україні, але після повномасштабного вторгнення не дали чіткої відповіді на питання про війну. Тепер можливе отримання грузинського паспорта лише посилило інтерес до того, яку країну продюсер насправді вважає своєю — і чи готовий він колись публічно пояснити власний вибір.

  • Угорщина урізає трудову міграцію: кого торкнулося нове рішення

    Угорщина урізає трудову міграцію: кого торкнулося нове рішення

    Угорщина з 5 червня призупинила видачу нових робочих віз громадянам Грузії, Вірменії та Філіппін, що стало першим практичним кроком у межах заявленого урядом курсу на посилення контролю за припливом іноземної робочої сили. Про це повідомляє Reuters із посиланням на речника уряду країни. Рішення стосується насамперед нових заявників і передбачає перегляд спрощеного механізму працевлаштування громадян країн поза межами Європейського Союзу, який раніше активно використовувався угорським бізнесом для покриття дефіциту кадрів у ключових галузях економіки.

    За словами речника уряду, відтепер оформлення робочих віз для громадян зазначених трьох країн призупиняється в рамках зміни підходу до трудової міграції. Йдеться про корекцію чинних правил, які дозволяли компаніям швидко залучати працівників із третіх країн за спрощеною процедурою. У Будапешті наголошують, що цей крок є частиною ширшої політики, спрямованої на більш жорстке регулювання доступу іноземців до ринку праці Угорщини.

    Водночас влада уточнила, що запроваджені обмеження не поширюються на іноземних працівників, які вже перебувають і працюють на території Угорщини. Вони зможуть і надалі подавати заявки на продовження дозволів на проживання та працевлаштування відповідно до чинних правил, тобто масового перегляду вже виданих документів наразі не передбачається.

    За офіційними даними, іноземні працівники становлять приблизно 2% від загальної кількості зайнятих в Угорщині. Однак у низці секторів економіки, зокрема в промисловості, виробництві та сфері послуг, їхня частка значно вища, оскільки саме ці галузі найбільше залежать від додаткової робочої сили. Протягом останніх років саме іноземні працівники частково компенсували нестачу кадрів, спричинену демографічними змінами та трудовою міграцією угорців до інших країн ЄС.

    Рішення уряду пояснюється економічними та соціальними факторами. У Будапешті заявляють, що надмірна доступність іноземної робочої сили, яка в окремих випадках погоджується працювати за нижчу оплату, може створювати тиск на внутрішній ринок праці та стримувати зростання заробітних плат для громадян Угорщини. Саме тому влада прагне переглянути баланс між потребами бізнесу та захистом національного ринку праці.

    Водночас бізнес-спільнота та частина міжнародних інвесторів уже висловили занепокоєння таким рішенням. Вони попереджають, що різке обмеження доступу до іноземної робочої сили може призвести до дефіциту працівників у промисловості та сервісному секторі, а також ускладнити реалізацію інвестиційних проєктів. На думку представників бізнесу, це може негативно вплинути на конкурентоспроможність угорської економіки та темпи її зростання.

    Рішення Будапешта ухвалене на тлі загальноєвропейських дискусій щодо міграційної та трудової політики, у межах яких країни ЄС намагаються знайти баланс між потребою в робочій силі та політичним запитом на обмеження міграції. Угорщина останніми роками послідовно посилює контроль у цій сфері, поєднуючи економічні аргументи із внутрішньополітичними міркуваннями.

    На цьому тлі також варто зазначити, що цього тижня у відносинах між Угорщиною та Україною з’явилися сигнали про можливе потепління. У Міністерстві закордонних справ України заявили про відкриття «нової сторінки» у двосторонніх відносинах із Будапештом, а прем’єр Угорщини Петер Мадяр повідомив про досягнення попередніх домовленостей між Києвом і Будапештом щодо питань захисту прав національних меншин. Це може свідчити про спроби сторін зменшити напругу в політичному діалозі, попри наявність складних внутрішніх рішень Угорщини в інших сферах, зокрема у сфері трудової міграції.

  • Грузія відкрила винний склеп Сталіна: тисячі пляшок виставлять на аукціон

    Грузія відкрила винний склеп Сталіна: тисячі пляшок виставлять на аукціон

    Уряд Грузії вперше відкрив для публічного доступу у Тбілісі унікальне винне сховище, яке десятиліттями залишалося закритим і містить колекцію з приблизно 40 000 пляшок рідкісних французьких і грузинських вин. Частина цієї колекції, за даними організаторів, пов’язується з Йосипом Сталіним і його особистими зібраннями, а тепер її планують частково виставити на міжнародний аукціон. Про це повідомляє Reuters.

    Сховище розташоване у Тбілісі та має вигляд напівпідземного склепу, де пляшки зберігалися у стабільному температурному режимі в умовах обмеженого доступу. За словами організаторів, деякі екземпляри датуються початком XIX століття, що робить колекцію однією з найстаріших подібних винних добірок у регіоні. Серед зразків — вина з провідних французьких виноробних регіонів, зокрема Бордо, а також традиційні грузинські сорти, які формують основу національної винної культури.

    Історично частина цієї колекції пов’язується з подіями після революції 1917 року, коли радянська влада конфіскувала винні сховища російської імператорської родини Романових. Зокрема, згадуються маєтки Олександра III та Миколи II, де зберігалися цінні французькі вина. У радянський період ці запаси були передані у державне користування, а згодом опинилися в колекціях, які асоціюють із Сталіним, який походив із Грузії та мав відомий інтерес до виноробства.

    Сучасний етап історії колекції розпочався після того, як грузинська влада спільно з Міністерством сільського господарства ініціювала проєкт інвентаризації та відкриття сховища. До роботи також долучилися приватні інвестори, зокрема власник компанії Gilauri Wines Іраклій Гілаурі, який став одним із ключових партнерів проєкту. За його словами, відкриття колекції та подальший аукціон мають не лише економічну мету, а й культурну — підвищення міжнародного статусу грузинського виноробства.

    Виручені кошти планують спрямувати на створення школи виноробної освіти в Грузії. Ініціатори проєкту наголошують, що це має сприяти розвитку галузі, яка є однією з ключових для економіки країни, а також зміцненню позицій Грузії як одного з найдавніших виноробних регіонів світу.

    Грузія традиційно позиціонує себе як батьківщина вина: археологічні дослідження свідчать, що виноробство на її території існує безперервно близько 8000 років. Особливе місце у цій традиції займає метод витримки вина у квеврі — великих глиняних посудинах, які закопують у землю. Ця технологія вважається унікальною і внесена до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

    Відкриття склепу викликало значний інтерес серед міжнародних колекціонерів та експертів винного ринку. Частина з них розглядає колекцію як потенційно унікальну історичну спадщину, що поєднує європейське виноробство, імперську історію Росії та радянський період. Деякі пляшки, за оцінками фахівців, можуть мати значну колекційну та музейну цінність.

    Під час огляду сховища відвідувачі відзначали його атмосферу та історичну автентичність. Один із колекціонерів зі США порівняв відвідини з «археологічною експедицією», підкресливши, що унікальність колекції полягає не лише у вартості окремих пляшок, а й у її історичному контексті та невизначеності походження частини експонатів.

    Організатори проєкту зазначають, що аукціон стане лише першим етапом відкриття колекції для світу. Надалі планується створення постійної експозиції, яка поєднає музейну частину та освітній центр для підготовки виноробів нового покоління.

    Таким чином, відкриття винного склепу Сталіна у Тбілісі стало не лише культурною подією, а й масштабним економічно-історичним проєктом, що поєднує спадщину кількох епох — від імператорської Росії до сучасної Грузії — і може суттєво вплинути на міжнародне сприйняття грузинського виноробства.

  • Грузія відмовилася підтримати спецтрибунал проти Путіна: у Тбілісі заговорили про «ризики»

    Грузія відмовилася підтримати спецтрибунал проти Путіна: у Тбілісі заговорили про «ризики»

    Грузія не приєдналася до угоди про створення комітету Спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України. Документ 15 травня у Кишиневі підтримали 36 держав та Європейський Союз, однак офіційний Тбілісі залишився осторонь ініціативи.

    Рішення Грузії вже викликало резонанс на тлі тривалих дискусій про зближення чинної грузинської влади з Москвою та охолодження відносин із Заходом.

    Угоду ухвалили під час засідання Комітету міністрів Ради Європи. Вона стала одним із ключових етапів на шляху до створення міжнародного трибуналу, який має розглядати злочин агресії Росії проти України та потенційну відповідальність вищого політичного й військового керівництва РФ.

    Серед держав, які підтримали створення механізму, — Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Польща, Нідерланди, Швеція, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія, Румунія, Молдова, Австралія та інші країни. Окремо до ініціативи приєднався Євросоюз.

    Генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе назвав рішення історичним кроком до створення трибуналу.

    «Ці держави зробили вирішальний крок до фактичного створення Спеціального трибуналу та визнання відповідальності за агресію проти України. Час притягнення Росії до відповідальності швидко наближається», — заявив він.

    Після завершення внутрішніх процедур країни-учасниці мають перейти до формування самого трибуналу — обрання суддів, прокурора та затвердження регламенту роботи.

    Створення окремого трибуналу активно обговорюється з 2023 року через те, що Міжнародний кримінальний суд не має достатніх юридичних механізмів для переслідування російського керівництва саме за злочин агресії. Росія не є стороною Римського статуту, тому виникла потреба у створенні окремого міжнародного механізму.

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга після голосування заявив, що спецтрибунал фактично вже став «юридичною реальністю».

    «Володимир Путін та інші російські керівники сьогодні отримали свій квиток до Гааги», — наголосив глава українського МЗС.

    Водночас грузинська влада пояснила свою відмову «ризиками для безпеки країни».

    Міністерка закордонних справ Грузії Мака Бочорішвілі заявила, що нинішня міжнародна ситуація не дозволяє Тбілісі ухвалювати рішення, які можуть створити додаткові виклики для держави.

    «Позиція деяких держав-членів, включаючи держави-члени ЄС, щодо Грузії, безумовно, не дає нам можливості і розкоші приймати рішення, які створювали б додаткові ризики та загрози для нашої країни», — сказала вона журналістам.

    За словами міністерки, грузинська влада насамперед виходить із необхідності гарантувати безпеку, стабільність і мир усередині країни.

    Бочорішвілі також заявила про потребу «перегляду ставлення до Грузії» з боку окремих західних держав та поскаржилася на подвійні стандарти у політиці Європи.

    Її заява пролунала на тлі помітного пожвавлення дипломатичних контактів між Києвом і Тбілісі. Лише за першу половину травня Бочорішвілі тричі зустрічалася з міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою. Це стало нетиповою активністю після кількох років напружених відносин між державами.

    Грузинська влада останніми роками регулярно зазнає критики з боку України та ЄС через звинувачення у проросійській політиці. У Тбілісі ці звинувачення відкидають і нагадують, що близько 20% території Грузії залишаються окупованими Росією після війни 2008 року.

    На цьому тлі рішення не підтримувати спецтрибунал уже викликало гостру реакцію частини грузинської опозиції та проєвропейських активістів, які вважають, що влада уникає кроків, здатних викликати роздратування Кремля.

    В Офісі президента України раніше заявляли, що очікують запуск повноцінного Спеціального трибуналу щодо злочину агресії РФ уже у 2027 році.

  • Євробачення-2026 стартувало у Відні: перші репетиції вже вразили — хто з учасників змусив говорити про себе

    Євробачення-2026 стартувало у Відні: перші репетиції вже вразили — хто з учасників змусив говорити про себе

    2 травня 2026 року у Відні офіційно розпочався один із найочікуваніших музичних сезонів Європи — перші репетиції Євробачення 2026. Саме цей етап традиційно задає тон усьому конкурсу, адже саме тут артисти вперше виходять на головну сцену, тестують постановки, світло, хореографію та взаємодію з камерою.

    Репетиції проходять на арені Wiener Stadthalle — одному з ключових концертних майданчиків Австрії, який цього року приймає конкурс. Попри те, що перші прогони закриті для широкої преси, деталі традиційно з’являються завдяки інсайдам із фан-спільнот та офіційних каналів конкурсу. Саме тому перший день уже встиг стати інформаційною подією, яку активно обговорюють як фанати, так і експерти.

    Формат перших репетицій залишається незмінним: кожен артист отримує приблизно 30 хвилин для тестування свого номера. Після цього делегації переходять до спеціальних кімнат перегляду, де аналізують запис виступу та обговорюють можливі зміни — від ракурсів камер до деталей сценічного образу. Завершальним етапом стають консультації з візажистами та стилістами, які допомагають довести образ до фінального вигляду.

    Першою на сцену вийшла представниця Молдова — Satoshi з треком Viva, Moldova!. Виступ одразу задав високий темп: яскравий, енергійний номер із потужною динамікою руху та візуальних ефектів. Особливу увагу привернув момент із появою національного прапора на фоні сцени, що створило сильний емоційний акцент. Сценічний образ — із масивними аксесуарами та блискучими елементами — підкреслив стиль виступу, який балансує між поп-культурою та сценічною театральністю.

    Далі естафету підхопила Швеція, яку представляє Felicia з піснею My System. Її номер став одним із найбільш технологічно насичених: лазерні ефекти, дим, інтерактив зі світлом і складна робота з камерою створили ефект повного занурення. Одним із ключових елементів стала «боротьба» артистки з лазерними променями — сценічний прийом, який уже називають одним із найяскравіших цього року. Оновлений костюм і зміна масок у фіналі лише посилили враження.

    Не менш атмосферним виявився виступ представників Хорватія — гурту Lelek із піснею Andromeda. Їхній номер зробив ставку на драматургію та візуальну історію. Використання подіуму, що веде від Green Room до сцени, додало виступу масштабності. Візуальні ефекти — від печер до фантазійних лісів — створили відчуття подорожі іншим світом, а фінальний «портал» став кульмінаційним моментом постановки.

    Справжнім сюрпризом став номер представника Греція — Akylas із треком Ferto. Його виступ поєднав естетику відеоігор, яскраві костюми та несподівану емоційну глибину. Спочатку глядачі бачать грайливий і навіть трохи іронічний образ, але ближче до фіналу артист різко змінює тон і звертається до особистої історії, що додає номеру людяності та щирості. Такий контраст може стати ключовим фактором у сприйнятті виступу.

    У другій половині дня свої перші прогони також мали представники Португалія, Грузія та Фінляндія. Хоча деталі їхніх виступів поки що обмежені, вже відомо, що цього року організатори зробили ставку на складні світлові рішення, інтерактивні екрани та максимальну інтеграцію сценічного простору.

    Євробачення традиційно є не лише музичним конкурсом, а й майданчиком для демонстрації технологічних інновацій у шоу-бізнесі. І перші репетиції 2026 року підтверджують цю тенденцію: сцена у Відні дозволяє реалізувати складні візуальні концепції, які раніше були технічно неможливими або надто дорогими.

    Водночас експерти зазначають, що перші репетиції — це лише початок. Більшість номерів зазнає змін перед півфіналами, адже саме зараз артисти тестують, що працює найкраще. Часто саме після цих прогонів відбуваються найважливіші корекції, які можуть кардинально змінити сприйняття виступу.

    Окремо варто зазначити, що цього року конкуренція виглядає особливо високою. Уже перший день показав, що багато учасників роблять ставку не лише на вокал, а й на комплексне шоу — із чіткою концепцією, драматургією та сильним візуальним рядом.

    Таким чином, старт Євробачення-2026 у Відні пройшов яскраво і багатообіцяюче. Перші репетиції продемонстрували високий рівень підготовки учасників і задали інтригу, яка лише зростатиме напередодні півфіналів. Уже зараз можна говорити про кількох потенційних фаворитів, однак остаточні висновки робити ще зарано — попереду нові прогони, зміни та, можливо, несподівані прориви.

  • Схеми паралельного імпорту продукції Apple до РФ та Білорусі холдингом ASBIS

    Схеми паралельного імпорту продукції Apple до РФ та Білорусі холдингом ASBIS

    У другій частині журналістського розслідування видання 360ua.news продовжує публікувати схеми паралельного імпорту, за якими техніка Apple завозиться до РФ та Білорусі через офіційного партнера Apple в Україні – компанію ASBIS.

    Коли Росію стало важче прикривати, у гру вступила Білорусь. У Республіці Білорусь холдинг ASBIS використовує “дзеркало” тієї ж схеми.

    Так, у квітні 2022 року з’являється “нова” компанія ТОВ «ДНК-Трейд» з тим же самим менеджментом що й у білоруському представництві ASBIS.

    Директор ТОВ «ДНК-Трейд» – Артем Ахунов, колишній гендиректор СЗАО «Асбіс». Офіс ТОВ «ДНК-Трейд» за тією ж адресою, де раніше працював головний офіс ASBIS у Мінську – Менковський тракт, 10, офіс 27.

    ФОТО: Холдинг ASBIS продовжує роботу в РБ через підставну «ДНК-Трейд»

    Тепер підконтрольна холдингу ASBIS білоруська «ДНК-Трейд» постачає техніку Apple для білоруської мережі A1, офіційного реселера Apple. Мережа iStore теж просто «переїхала» — спершу це було ТОВ «Автоматизированные системы бизнес-контроля», а у 2024 році з’явилася «АйСтор Плюс», яка до 2025 належала все тій самій «ДНК-Трейд».

    Потім контроль перейшов до Максима Бобко – колишнього директора ООО «МакСолюшнс», структури, через яку Asbis запустив проект Breezy для trade-in техніки Apple.


    ФОТО: Зв’язки та активна робота ASBIS в Білорусії

    Звісно, власник Asbis Сергій Костевич досить акуратний, тож офіційно нові офіси холдингу працюють на Кіпрі, у Казахстані, Узбекистані, Грузії.

    Але по факту більшість «релокованих» співробітників навіть не виїжджали з Росії:

    Расім Лемберанський, колишній виконавчий директор російської мережі re:Store, у травні 2025 року став Chief Omnichannel Officer в Asbis. У профілі Лемберанського — Кіпр, а у житті — Москва.

    Зокрема, його присутність у чатах житлового комплексу «Событие» восени 2025 року підтверджує, що топ-менеджер міжнародного холдингу, який декларує відхід із РФ, досі мешкає у столиці країни-агресора.

    Дмитро Андрєєв, керівник відділу продажів Asbis, в офіційних документах — Алмати.
    Та до 2022 року він працював у московському офісі Western Digital.

    У грудні 2023-го публікував резюме з місцем проживання «Москва», а вже в березні 2023-му оформлював замовлення на адресу в Санкт-Петербурзі. Його історія «релокації» нагадує переїзд тільки на папері — між вкладками браузера.

    Станіслав Мартинов, колишній директор Asbis Russia, тепер числиться у філії в Узбекистані. Але польоти між Ташкентом і Москвою — дев’ять туди, дев’ять назад.

    А ось липні 2025 року Станіслав Мартинов шукав, де полагодити машину у Москві.

    Варто відзначити, що на Кіпрі, у штаб-квартирі холдингу Asbis, числяться десятки нових «міжнародних фахівців». Але якщо уважно подивитись, то всі вони всі з Москви

    Анастасія Коршункова, колишня менеджерка московського офісу Schneider Electric,

    у 2023 році стала співробітницею Asbis. До цього працювала у російській Асоціації імпортерів та експортерів — структурі, яка займалася імпортом електронних модулів і деталей для БПЛА. У Asbis вона вже під прапором Кіпру. Але робочі контакти, адреси й канали зв’язку — ті самі.

    Василь Снежков, ще донедавна керівник московського офісу ELKO Group, у 2024 році очолив Prestigio Consumer & Lifestyle Products — дочірній напрямок Asbis. Його новий офіс — у Лімасолі, але мережа ділових контактів залишилася московською.

    Катерина Ладогіна, колишня директорка з маркетингу московської школи, тепер відповідає за маркетинг Asbis у регіоні EMEA. Офіційно — Кіпр. По суті — те ж коло знайомств, те ж комунікаційне поле, ті ж контакти з російськими колегами.

    Ще один «новий» напрямок Asbis — штучний інтелект і робототехніка де ми знову бачимо “знайомі” імена.

    Олександр Аспідов, колишній інженер із Huawei у Москві, з 2023 року очолює напрям Machine Learning & Computer Vision в Asbis Robotic Solutions. Локація — Кіпр. Реальність — усе та ж Росія.

    У цьому ж підрозділі працюють Аркадій Кривчиков, Артемій Смєхов, Євген Догель — усі вони мали попередній досвід роботи у російських компаніях, пов’язаних з IT, інженерією та лазерними системами.

    Найімовірніше, Asbis просто переніс відділ R&D на «нейтральну» територію, але команда лишилася тією самою.

    Офіційно — міжнародна корпорація з філіями у 28 країнах.
    Неофіційно — мережа людей, які залишились у Росії та працюють дистанційно під брендом «кіпрського офісу».

    Вони змінили підпис у пошті, але не змінили країну. І поки компанія демонструє “адаптивність бізнесу”, фактично вона продовжує тримати у штаті російських фахівців, які вчора обслуговували місцевий ринок, а сьогодні — розробляють продукти для нього через обхідні схеми.

    Хоча ASBIS публічно обіцяв «скоротити присутність у Росії та Білорусі», на графіках — інша картина: саме у 2022-му стрімко підросли ринки, що прилягають до РФ. Вірменія — плюс 217%, Грузія — 124%, Азербайджан — 58%, ОАЕ — 40%, Казахстан — 33%. І це не статистичний шум, а маршрут.

    Казахстан у звітах перетворюється на головний хаб постачання. Якщо у 2021-му він давав 12,45% продажів ASBIS, то у 2022 — вже 21,74%, у 2023 — 22,77%. Кожна п’ята гривня обороту — через країну, яка стала головним транзитним вузлом для російського ринку.

    На початку 2024-го компанія запускає будівництво нового складу площею близько 20 тис. м² — і того ж року скаржиться в піврічному звіті: «незаконна торгівля» конкурентів вибиває ціни на 30%.

    Паралельно у вересні 2023-го в кіпрському офісі ASBIS з’являється Key Account Manager Анастасія Коршункова. За рік до того вона працювала в російській Асоціації експортерів та імпортерів із локацією в Туреччині — структурі, що, серед іншого, пропонувала імпорт продукції подвійного призначення: деталі для БПЛА, електронні модулі, товарні позиції, які легко опиняються у санкційних списках. У публічних звітах це називається «міжнародним розвитком». У реальному житті — коридором.

    Коли ASBIS оголосив про «вихід» зі східних ринків, точку входу просто зсунули. На карті Європи складів стало менше, у Центральній Азії — більше.

    У 2021-му дочірня юрособа ASBIS CA в Узбекистані отримала чотири поставки. У 2024-му — вже 4 059. Зростання у тисячу разів — це не локальний успіх, це інфраструктура. Офіційні реселери Apple в Узбекистані множаться: Beeline, CA.Store, Elmakon, Mediapark, Radius. У Ташкенті відкривається iStore від ASBIS. «Нейтральний» ринок? Новий фасад — той самий зміст.

    У звітності це виглядає «органічним розвитком» на нових ринках. У географії постачань — це класичний паралельний імпорт: товар перетікає через юрисдикції, де простіше з паперами і складніше з відповідальністю. Коли у 2024-му частка Казахстану в загальних продажах падає до 16,37%, компанія пояснює це «незаконною торгівлею» конкурентів і змінами в законодавстві. Але в той самий час у Казахстані з нуля росте склад на 20 тисяч квадратів, а в Центральній Азії — пульсують канали, які суміжні з РФ не на словах, а на дорогах і складах.

    ФОТО: квітень 2025, блогер з Росії на каналі iBlog викладає відео: порівняння зарядних пристроїв від Асбіс, а також інформує про налагодження постачання.

    Як бачимо, ASBIS не скоротив присутність в РФ, а тільки змінював фасади, під’єднував нові двері, добудовував склади — і вів товар туди, куди офіційно «вже не ходить». На папері — розвиток. У реальності — легалізований обхід. І якщо хтось іще сумнівається, достатньо подивитися на 2022-й рік на карті продажів — і на те, як саме ця мапа накладається на географію російського ринку.

    Найбільш цинічним в даній історії є той факт, що ASBIS перетворив Україну на канал паралельного імпорту електроніки до РФ.

    Офіційна формула звучить бездоганно: в Україні імпортером Apple є ТОВ «Еппл Україна» (з 2020 року), Apple завозить техніку з Китаю та Індії і сама ж розмитнює. На папері — чиста вертикаль: виробник → митниця → полиці.

    Але практична географія постачань рідко збігається з пресрелізами. Вересень 2024 дає важливу деталь: ASBIS у цій моделі — не просто «перевізник». Саме на їхніх складах сортують техніку, звідси відвантажують у iStore, а також Comfy, «Фокстрот», «Алло» та інші мережі; тут же погоджують викладку вітрин, рекламні матеріали, навчання продавців. Формально імпорт здійснює Apple, фактично ASBIS контролює маршрут від рампи складу до каси магазину. І якщо ви керуєте маршрутом, ви впливаєте на напрямок.

    Ось яскравий приклад – Вересень 2025. Російський блогер Wylsacom показує у ролику новий iPad Pro М5, тримаючи в руках коробку від iPad Pro M4 (2024). На стікері чітко читається: «Імпортер — ТОВ “Еппл Україна”». Поруч — part number MVXR3NF/A. Для людей з індустрії це не абревіатура, а карта: NF — код регіону Бельгія/Франція/Люксембург; пристрої з цим кодом легально продаються також у Великій Британії, Ірландії, Литві, Україні. Тобто коробка з таким маркуванням цілком могла з’явитися у нас на полиці.

    ФОТО: ASBIS перетворив Україну на канал паралельного імпорту електроніки до
    РФ

    Схема паралельного імпорту проста до банальності: товар входить «чисто» в країну А, а виходить уже в країну Б. Юридично — це інший ланцюг постачання; фізично — ті самі коробки з тією ж «шапкою» імпортера.

    Якщо ASBIS — оператор складів, відвантажень, мерчандайзингу та навчання продавців у партнерських мережах, саме тут утворюється чутливий вузол контролю. Звідси — можливість перевести потік з офіційного ринку на «сірий» без зміни упаковки й артикулу. Особливо коли сусідні країни — Польща, Литва, Україна — одночасно виступають легальними точками входу для офіційної техніки й зручними хабами для її подальшого «переорієнтування».

    ФОТО: схема паралельного імпорту продукції Apple до РФ

    Чи означає це, що кожна коробка з написом «Еппл Україна» опинилася в РФ через ASBIS? Ні. Чи означає це, що саме тут — у точці, де ASBIS керує сортуванням та відвантаженням — найпростіше сформувати паралельний маршрут? Так. Ланцюг слабкий рівно настільки, наскільки у вас централізовано логістику.

    Ми вже бачили, як центральноазійські ринки вибухнули зростанням у 2022–2024 роках, а склади й нові вакансії з’являлися там, де легше «розчиняти» партії в транзиті.
    Тепер маємо візуальний доказ присутності українсько маркованої коробки в Росії — у момент, коли ринок РФ нібито закритий. Збіг у ланцюгу? Занадто дорога випадковість.

    Отже, Україна в цій карті постачань має два обличчя. Офіційне — «Еппл Україна» як імпортер. Операційне — ASBIS як керуючий складом, який вирішує, де завтра лежатиме конкретна коробка. І якщо завтра вона з’являється у руках російського оглядача, питання «хто перевів стрілку маршруту» звучить не риторично, а предметно.

    Також компанія ASBIS часто згадується у судових реєстрах. Так, 31 січня 2023 року в ЄРДР фігурує кримінальне провадження № 42023000000000108 за ознаками ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України. Предмет — зловживання владою та службове підроблення. Справу не закрито: останню ухвалу оприлюднено у вересні 2025 року.

    Слідство фіксує період 09.05.2022 — 28.09.2022. За цей час ТОВ «ПІІ „Асбіс-Україна“ перерахувало на рахунки материнської ASBISc Enterprises Plc (Кіпр) $47,13 млн (близько 1,5 млрд грн) — як «розрахунки за імпорт», у т. ч. на умовах відстрочки та під процент.

    Фактичний імпорт, зазначений у матеріалах, — приблизно 22 млн грн без ПДВ (з них від ASBISc — близько 3 млн грн). Банки не встановили порушень валютного контролю, попри перерахування значних сум без відповідного ввезення товарів на митну територію України. Формально — платежі за зовнішньоекономічними контрактами; у балансі — розрив між грошовим і товарним потоками.

    Також, за даними правоохоронців, із 2019 року «Асбіс-Україна» реалізовувала техніку Apple за готівку структурам групи «Цитрус» (ТОВ «Імпортмакс», «Цетехно», «Максішоп», «Діпровайд», «Імпорт Капітал») без відображення цих операцій в обліку.

    Щоб вирівняти папери, у звітності з’являються фіктивні контрагенти — «Домашня Електроніка Плюс», «ІТР-Стройінформ», «Віст-М», «Інновації ХХІ століття» — із ціною на ≈10% нижчою за ринкову, що «пояснювало» списання залишків. Для податкових реєстрів — коректні рядки; для інвентаризації — непомітні «мінуси».

    Окрема тема — Allmotion Group (згодом перейменована), що офіційно надає послуги активації брендів, івенти, мерчандайзинг. Слідство описує механіку «буферних» і «транзитних» підприємств (січень 2020 — серпень 2021):

    • формування штучного податкового кредиту через безтоварні операції;
    • подальше перенесення цього «кредиту» на ТОВ «Ол Моушн Груп» та ТОВ «Ол Моушн Україна» як «оплата рекламних послуг».

    ФОТО: вирізка з кримінального провадження

    За цей період до бюджету не надійшло: близько 3,42 млн грн (Allmotion Group) і 14,61 млн грн (Allmotion Україна). У січні—липні 2022 по колу пройшло ще 12 млн грн під виглядом «поворотної фіндопомоги».

    У цьому контексті у звітності «Асбіс-Україна» фіксується «придбання рекламно-маркетингових послуг» на понад 7 млн грн у Allmotion. Податкова декларація Allmotion за лютий 2022: 8,47 млн грн «наданих послуг» (ПДВ 1,69 млн), із яких 7,61 млн грн — платник «ПІІ „Асбіс-Україна“» (у т. ч. ПДВ 1,52 млн).

    ФОТО: вирізка з кримінального провадження

    Відкриті джерела про широкі рекламні кампанії того періоду — скупі. Документи — докладні. У таких сюжетах папери виглядають переконливіше, ніж білборди. Обшуки, сейфи, арешти — і повернення.

    Серпень 2023 — ухвала на обшук в офісі «Асбіс-Україна». Працівники погоджуються добровільно видати документи, але під час огляду встановлено: видано не все.

    Вересень 2023 — обшук у директора: вилучено $122,2 тис. та €22 тис., кошти заарештовано; згодом (жовтень 2024) арешт скасовано. Обшуки також у головного економіста ($20 тис. та €570) і, ймовірно, у головного бухгалтера ($42,1 тис. та 207 тис. грн); суд відмовляє у накладенні арештів на ці суми.

    У лютому 2025 суд задовольняє скарги «Асбіс-Україна» на бездіяльність детективів БЕБ та повертає частину майна, вилученого під час обшуку. Провадження — триває.

    У наступній частині нашого розслідування читайте про засновників корпорації ASBIS, які стоять за паралельним імпортом техніки Apple до Росії.

    З ПЕРШОЮ частиною нашого журналістського розслідування можна ознайомитись за посиланням: Офіційний партнер Apple в Україні корпорація ASBIS потрапила в скандал із паралельним імпортом до РФ