Один із найвідоміших столичних торгових центрів — “Арена Сіті” — знову опинився в центрі уваги. Цього разу — через підозри в роботі шахрайських кол-центрів просто під дахом елітної будівлі в самому серці Києва. Про це пише видання СтопКор.
Першим сигналом стала публікація на Telegram-каналі “Джокер”, де 10 липня з’явилася інформація про нібито активну діяльність фейкових кол-центрів на території ТРЦ.
Ці структури, за даними джерела, можуть бути причетні до міжнародного шахрайства, зокрема обману громадян ЄС через сompliance-фішинг, псевдоброкерські сервіси та криптовалютні інвестиції.
Але хто ж володіє “Ареною Сіті”? І чому ця будівля знову фігурує в потенційних схемах?
Ще до повномасштабної війни торговий центр належав до активів Group DF підсанкційного олігарха Дмитра Фірташа. Проте, як повідомляли медіа, актив змінив власника задовго до 2022 року. Найчастіше в цьому контексті згадується група “ТАС”, яка перебуває під контролем ексбанкіра та експолітика Сергія Тігіпка. За різними джерелами, об’єкт, оцінений спочатку у $20 млн, було продано за заниженою ціною — близько $13–15 млн.
Тим часом з’являються й альтернативні версії. Зокрема, активіст Іван Спринський припустив, що за купівлею “Арени Сіті” могли стояти структури, пов’язані з Павлом Фуксом і Ігорем Кривецьким. Водночас документальних підтверджень цієї гіпотези наразі немає.
Ще один згаданий у розслідуваннях фігурант — колишній високопосадовець часів Януковича Андрій Головач, який нібито міг частково контролювати частину площ ТРЦ, хоча формально в реєстрах цього не відображено.
Найбільш офіційно задокументованою залишається інформація про володіння з боку групи “ТАС”, яка об’єднує активи у фінансовій, аграрній, промисловій та фармацевтичній галузях, а також активно інвестує в нерухомість.
На тлі війни та масових втрат від телефонного шахрайства тема кол-центрів набуває особливої актуальності. І якщо вони дійсно діють у центрі столиці — в елітній нерухомості, яка проходила через руки людей, наближених до великих політичних та бізнес-груп, — питання не лише до власників, а й до правоохоронної системи.
“Арена Сіті” — не просто торговий центр. Це символічне місце для Києва, яке вже давно привертає увагу журналістів-розслідувачів. І сьогодні це місце знову стає лакмусовим папірцем того, наскільки тіньові схеми в країні готові маскуватися під вивіски престижних фасадів.
Редакція видання 360ua.news розпочала серію публікацій із циклу “Львівська мафія” про нових хазяїв міста Лева – бізнесменів, політиків, чиновників з кримінальним минулим та корумпованих суддів і прокурорів Львівщини, які їх покривають.
В першій частині журналістського розслідування “Львівська мафія” розберемо бекграунд відомого львівського кримінального авторитета Олександра Юрійовича Свіщова на прізвисько Саша Седой.
Сьогодні Олександр Свіщов відомий як львівський бізнесмен та партнер засновника Dragon Capital Томаша Фіали. Також ЗМІ пишуть про Олександра Свіщова як про мецената, він являється Президентом Федерації водного поло України та має титул почесного консула Турецької Республіки у Львові.
Але крім меценатства та партнерства з Томашем Фіалою, Олександр Свіщов продовжує займатись бандитизмом, рейдерством та контрабандою, з чого, власне кажучи, і почалося його збагачення.
Олександр Юрійович Свіщов народився 22 вересня 1970 року у місті Львові. У 1989 році закінчив Львівське профтехучилище № 22, отримавши професію “майстер з ремонту годинників”. З 1989 по 1994 рік Олександр Свіщов працюв по спеціальності, пізніше став частиною однієї з Львівських ОЗУ, де отримав прізвисько Саша Седой.
Широкому загалу Саша Седой став відомий у 2014 році завдяки кейсу ДП “Укрспирт”, де Олександр Свіщов брав активну участь у розкраданні та контрабанді спирту в Європу та Крим. Разом із Свіщовим у схемах розкрадання ДП “Укрспирт” засвітився його протеже, колишній очільник спиртової монополії Михайло Лабутін.
Свіщов разом з Лабутіним призначали директорів спиртозаводів в областях, які налагоджували виробництво контрафактного продукту, причому в обсягах, що перевищували 60% загального виробництва спирту в Україні на той час. Звісно, така діяльність привернула увагу правоохоронців, в наслідок чого Михайло Лабутін став фігурантом ряду кримінальних проваджень.
Діяв Свіщов Олександр у складі так званої “Львівської мафії”, важливою фігурою якої до цього часу є спонсор ВО “Свободи” Ігор Кривецький, в кримінальному світі відомий на прізвисько Пупс. Після того, як за фактом розкрадань в “Укрспирті” відкрили кримінальне провадження (№ 12014000000000444), з’ясувалося, що йдеться про мінімум 250 мільйонів гривень, викрадених з підприємства, а під час слідства ця сума зросла до 1 мільярда. Результатом кримінальної справи стала втеча Михайла Лабутіна і обвинувачення його в розкраданні понад одного мільярда гривень.
Слідство факт виробництва необлікованого спирту підтвердило. Але після того, як кримінальну справу з провадження МВС було витребувано в ГПУ, яким тоді керував “свободівець” – Махніцький, розслідування по-тихому прикрили.
Свіщов Олександр Юрійович та його давній партнер з числа львівських контрабандистів, а нині “поважний бізнесмен та меценат” Козловський Григорій Петрович також фігурували у кримінальній справі про розкрадання в ДП “Укрспирт”, проте з часом їх прізвища дивним чином зникли з матеріалів справи.
Але в статтях, які так старанно вичищає з мережі Інтернет Саша Седой збереглись наступні фото:
Фото було підписано так: «11 червня 2014 р. Київ вул. Пилипа Орлика, ресторан «М’ясо і риба», на фото Лабутін (червоний) на інструктажі в Олександра Свіщов (Седой, зелений), Олексій Шевченко (Шеф, синій), в оточенні охорони».
Наступне фото було названо «22 жовтня 2014 р., м. Київ вул. Богдана Хмельницького, 23-Б, на фото Лабутін (червоний) повчає інструкції від Свіщова (Седой, зелений), Шевченко (Шеф, синій), в оточенні охорони»:
Варто відзначити, що Олександр Свіщов разом з Григорієм Козловським, крім розкрадань в ДП “Укрспирт” є також є давніми партнерами по виробництву та контрабанді до країн Євросоюзу контрафактних тютюнових виробів.
Інформація про це стала надбанням широкої публіки в березні 2020 року, у зв’язку з призначенням начальником Волинської митниці вихідця зі Львівщини Ігоря Вістака. Ось що писали з цього приводу “Волинські новини”: “на одному з Telegram-каналів ще наприкінці лютого повідомлялося про можливе призначення львів’янина на Волинь.
Зазначалося, що його кандидатуру лобіює сигаретна мафія Львівської області. За Вестаком, мовляв, стоїть власник Львівської тютюнової фабрики Григорій Козловський. А також співвласник фабрики Олександр Свищев, колишній учасник організованої злочинної групи на прізвисько “Седой”, він же – власник будівельної компанії “Авалон Inc”. Ці бізнесмени своєю чергою лобіювали призначення нібито через іншого впливового львівського бізнесмена і політика Ігоря Кривецького на прізвисько Пупс”.
Про те, що львівська та Винниківська тютюнові фабрики женуть контрабанду до Євросоюзу, повідомляло Львівське видання “Форпост”. За даними видання, ці цигарки виготовляються на лівих лініях і ніким, крім власників виробництва, не обліковуються: цигарки Джин Лінг (Jin Ling). Ці, схожі на Camel, сигарети спочатку китайського походження, з гірським цапом на етикетці, буквально заполонили Європейський «чорний ринок», ставши одним із лідерів серед контрабандних марок тютюнових виробів. При цьому, за запевненнями європейських митних служб, жодних легальних поставок “Джин Лінг” до країн Євросоюзу не здійснювалося”.
За даними “Форпосту”, виробництво і контрабанда вдаються власникам фабрик за активного сприяння силовиків, яке Козловський налагодив ще за Януковича. А серед бізнес-партнерів Свіщов Олександр та кілька інших не менш одіозних персон:
Ще одна схема контрабанди сигарет за участю Свіщова- Козловського стала відомою широкій публіці можна сказати випадково, так як розслідування розпочали уже угорські правоохоронці.
На початку жовтня 2021 року на причалі Чепель в Угорщині зламався кран. Через це баржу, яка нібито везла з України сіль торгової марки “Артемсіль”, відправили на розвантаження в місто Пакш. Під час зняття вантажу пошкодився один із контейнерів, а звідти посипалися сигарети. Це не могло не привернути увагу.
Почалася повна перевірка вантажу, і вона засвідчила: під упаковки солі було замасковано рекордну для Угорщини партію контрабандних сигарет – за даними угорської сторони, 2 375 465 пачок. Якщо продати кожну з них навіть за скромні 3 євро, у сумі вийде близько 7 млн євро (понад 214 млн грн). Утім, в Угорщині сигарети зазвичай продаються ще дорожче – від 5 євро за пачку в роздробі.
Партію контрабанди одразу ж заарештували місцеві правоохоронці. Вони також встановили, що тільки 2021-го з України було відправлено три такі самі баржі – у квітні, червні та липні. В Угорщині вважають, що це теж була контрабанда.
Одержувач контрабандних сигарет – польська компанія Crystal Invest з українськими власниками. Її заснував син екс заступника міністра транспорту і зв’язку Володимира Бадагова – В’ячеслав Бадагов. Відомий не тільки одержувач, а й марка сигарет – Marvel. Їхній виробник – Винниківська тютюнова фабрика у Львівській області.
Але навіть після отримання статусу титул почесного консула Турецької Республіки та кредиту довіри у вигляді партнерства від Томаша Фіали, Олександр Свіщов продовжує займатись контрабандою тютюнових виробів разом з Григорієм Козловським.
Нагадаємо, за інформацією ресурсу NADRA.INFO Томаш Фіала та Олександр Свіщов через ТОВ “Надра-Т” сукупно контролюють 13 родовищ мінеральних вод на Західній Україні.
ТОВ “Надра-Т”, зареєстроване 07 квітня 2025 р. в місті Трускавець зі статутним капіталом 5 млн грн та основним КВЕД 36.00 “Забір, очищення та постачання води”. Власником є ТОВ “Трускавецька”, яка належить Фіалі і Свіщову. Частки бізнесменів у ТОВ «Надра-Т» розподілені 50/50.
Таким чином доступ до українських надр отримала компанія, в число засновників якої входить відомий львівський кримінальний авторитет та контрабандист Олександр Свіщов на прізвисько Саша Седой.
Як повідомляють наші джерела, з таким бэкграундом Олександр Свіщов давно мав бути у списках РНБО, але через зв’язки у владних структурах Львівської області продовжує вести бізнес в Україні, та навіть отримав доступ до її нард.
З очікуванням завершення «гарячої фази» війни та наближенням виборів в Україні на інформаційну поверхню починають виходити діячі, які раніше зникли з політичного радару. Замість нових облич, що могли б надати країні свіжого вектору розвитку, на передній план намагаються повернутися люди, чия репутація та минуле викликають сумніви та запитання. Одним із таких діячів є головний спонсор партії «Свобода», відомий за прізвиськом «Пупс», якого дехто з медіа ідентифікує із кримінальним авторитетом і «бригадиром» угруповання львівського рекетира Колі Рокеро.
Нині це поважний підприємець із сотнями легалізованих мільйонів Ігор Кривецький. Не приховуючи своєї симпатії до флеру бандитської загадковості, він намагається інформаційно “застовпити” націоналістичну нішу. Але також пробує розширити вплив на виборців помірно-центристського середовища із ледь помітними, але стійкими нотками “ватнуватості”. Саме такі, цілком імовірно, голосуватимуть на майбутніх виборах за Віталія Кличка під дудку його спонсорів із забороненої партії ОПЗЖ.
На початку 2000-х у Росії та у пострадянських країнах, включаючи нашу, великої популярності набув серіал “Бригада”, який романтизує бандитські порядки 90-х, легкий шлях до грошей і влади через злочинність та безкарність. Головний герой Саша Бєлий поступово намагається легалізуватися в суспільстві, із кримінального авторитета перетворюючись на “поважну людину” і навіть – депутата Державної думи. Формуюється такий собі образ “хлопця з народу”, який попри все так і не зміг відкинути тягар минулого і гине після чергової кримінальної розбірки.
Досить схожу історію, правда це чи ні, пов’язують з людиною, який у 2019 році посіла друге місце у рейтингу найвпливовіших львів’ян – Ігорем Кривецьким. Йдеться про особу, яка в оперативних зведеннях 90-х називалася не інакше як “Пупс”, разом з кримінальними авторитетами Володимиром Дідухом, більш відомим як «Вова Морда» і Миколою Лозинським – Колею Рокеро) наводила жах на бізнес західніше Збруча, забираючи під себе ласі шматки неприватизованої нерухомості, земельних ділянок, закинутої і працюючої промисловості, торговий і посередницький бізнес.
І все це – під гаслами розбудови “єдино правильної націоналістичної партії”, в лавах якої Кривецький у 2012 році отримав мандат народного депутата у Верховній Раді. Революція гідності, з якої “Свобода” вийшла одним із переможців-бенефіціарів, подарувала Кривецькому ще більше, ніж обмежену законодавчу владу в парламентській фракції, яка синхронно голосувала з провладною більшістю Януковича і, схоже, була однією з милиць, на яку спиралась тодішня влада задля легітимізації своїх дій.
Тепер він отримав ще й левову частку у виконавчій владі, адже саме Кривецький лобіював призначення в новий постреволюційний уряд міністріа екології Андрія Мохника, міністра аграрної політики Ігоря Швайку та генерального прокурора Олега Махніцького. Це дало змогу певний час контролювати перерозподіл дозволів на розробку надр, де у Кривецького та його партнерів були значні інтереси, блокувати запровадження прозорого ринку землі, а також убезпечувати таких політиків з групи Фірташа від європейських санкцій.
Після провалу “Свободи” на дострокових виборах 2014 року, коли до сесійної зали потрапили лише 6 мажоритарників, а сам Кривецький втратив мандат, партія сконцентрувалась на роботі у місцевих радах в західних регіонах, цементуючи націоналістичний електорат і беручи участь в боротьбі за посади і бюджетні потоки, які направила у громади реформа децентралізації.
Відтоді Кривецький почав активно позбуватися свого минулого іміджу, перетворюючись на солідного бізнесмена в очах медіа і громадськості. В коментарях для ЗМІ як у 2014-му, так і в 2024-му він категорично заперечує свій зв’язок з «Пупсом» і рекетом взагалі.
Проте навіть свій ключовий актив – величезний пʼятизірковий медико-курортний комплекс “Едем Резорт” він побудував завдяки скандальній й схемі із виведення земель учасників АТО/ООС з їх користування. А згодом – перетворив цих же учасників, а саме декілька створених громадських організацій, на інструмент впливу на місцеву політику, регулярно використовуючи їх для тиску на місцеву владу та конкурентів по бізнесу. Станом на кінець 2024 року Кривецький обріс численними земельними активами, комерційною та житловою нерухомістю, активами в переробному секторі та навіть часткою у літієвому родовищі на Кіровоградщині.
Щодо походження коштів на ці активи досі залишається багато відкритих запитань. За 10 останніх років “головний спонсор “Свободи” так і не дав на них прямих відповідей. У тому числі, під час останнього гучного тригодинного інтервʼю Дмитру Гордону, де розповідав про свою “незамінну” роль у Революції гідності, своє бачення розвитку України (так, наче власник кількох готелів та хлібозаводів має достатню широту поглядів і політичного досвіду із задньої лави Львівської облради, щоб формувати таку візію). Крім того, Кривецький також чітко означив і новий горизонт політичного планування – це президентська кампанія, в якій він зробить ставку на Віталія Кличка.
Чому Кличко? По-перше, можливо, Кривецького, як і Сашу Бєлого із “Бригади тягне до людей ментально близьких за минулим досвідом. Адже співпраця братів Кличко із «авторитетними людьми» на початку їхньої спортивної карʼєри ні для кого не є секретом. А відтак Кривецький цілком може порозумітися зі столичним головою, не виходячи за межі базового словникового запасу пересічного “бригадира” чи “смотрящего” за Стрийським ринком.
По-друге, Кличка і Кривецького повʼязують також “партнери”, яких звично вважати проросійськими. А саме група Дмитра Фірташа, в інтересах якої, за однією з версій, в 2012 році “Свободі” дозволили подолати прохідний барʼєр і стати парламентською політичною силою. Опустимо тут спільний бізнес Фірташа і матері Кривецького у столичному елітному бізнес-центрі, лобіювання «Свободою” блокування видобутку сланцевого газу в інтересах групи Фірташа чи підтримку більшості вигідних Партії регіонів голосувань у парламенті 2012-2014 років. Навіть записи про отримання представниками “Свободи” грошей з “амбарної книги” регіоналів можна залишити в спокої і віддати на суд дослідникам історії. Так само, як і договори оренди, за якими Кривецький здавав приміщення головному управлінню Сбербанку Росії в центрі Львова, коли напад на Донбас уже йшов повним ходом.
Сьогодні ж Кривецький має спільний бізнес з фігурантами кримінальних справ про зловживання з коштами на будівництві Подільсько-Воскресенському мосту (мова про Вʼячеслава Еберле, чиї компанії брали участь у схемах), тісно взаємодіє з одним зі “стовпів” ОПЗЖ і “партнерів” Кличка на столичному “ринку” незаконної забудови Вадимом Столаром. А історія про те, як генпрокурор Махніцький не подав на затвердження європейцям прізвища з групи Фірташа на санкції – залишиться надовго закарбованою в анналах.
Отже, що маємо в сухому залишку? Під прапором націоналістичної партії “Свобода”, представники якої віддано захищають Україну на фронті, до владних коридорів намагається повернутися мільярдер з сумнівним минулим, який не спроможний пояснити походження своїх статків і активів. Як той герой з «Бригади» він намагається показувати себе “хлопцем з народу”, спираючись на схеми і методи 90-х років. При цьому ставку робить на одного із найбільш вірогідних суперників нинішньої влади.
Виникає декілька цілком резонних запитань. Чи готові громадяни привести людину з менталітетом 90-х років до влади у середині 2020-х? Або ж все-таки час таких діячів безповоротно минув і будь-які натяки на можливі непрозорі чи непояснювані доходи і схеми мають бути заборонним знаком навіть для наближення таких людей до політики?
Якою має бути реакція суспільства у розпал повномасштабного кремлівського вторгнення на факти прямої співпраці нібито “націоналістичного” підприємця і політика з політсилами та бізнесменами, яких відносять до проросійських? Наскільки високим має бути поріг толерантності, щоб дозволити через 12 років наступити на ті самі граблі, коли під подобою “націоналізму” в парламент провели майбутню опору для диктаторського режиму?
Чи готові правоохоронні, податкові, антикорупційні органи дати обʼєктивну оцінку походженню статків та нинішнього способу життя колишнього “бригадира», а також підтвердити повне очищення його минулого від кримінального шлейфу? Або ж посилання на “строки давності” і “складні часи” знову дозволять уникнути відповідальності? І зрештою, наскільки готові політики, які хоч трохи бачать своє майбутнє у повоєнній Україні, повʼязувати себе фінансово з людиною, яка на практиці показала своє ставлення до цінностей та принципів, помноживши їх неодноразово на нуль.
Львівські “бізнесмени” Олександр Свіщов та Григорій Козловський, на долю яких припадає виробництво більш ніж 60% нелегальної тютюнової продукції України, продовжують контрабанду цигарок до Європи, прикриваючись зв’язками в оточені екс-президента України Петра Порошенка.
Незаконний “бізнес” по виробництву нелегальної тютюнової продукції та контрабанді цигарок в Європу організований давніми партнерами Олександром Свіщовим та Григорієм Козловським на базі ТОВ “Винниківська тютюнова фабрика” у Львівській області.
Хоча Козловський та Свіщов 19 травня офіційно вийшли з переліку засновників ТОВ “Винниківська тютюнова фабрика”, а компанія формально належить екс-засновнику Руслану Бицькому, посаду директора на підприємстві займає бізнес-партнер Козловського Ростислав Павлів.
Загалом на території Львівської тютюнової фабрики у Винниках працює низка компаній, що належали Григорію Козловському та його бізнес-партнерам. Виробничі цехи фабрики належать доньці Григорія Козловського Софії Максимець, а власницею торговельних марок сигарет Marvel.Strong та Lifa, які виготовляють на фабриці, є донька Олександра Свіщова Вікторія Свіщова.
«Винниківська тютюнова фабрика» і «Марвел Інтернешнл Тобакко Груп» реалізують продукцію через ТОВ «Торговий дім «Марвел», що належить депутату Львівської міськради від «Європейської солідарності» Олексію Різнику, який числився директором фабрики до 19 травня 2024м року.
Нещодавно на території тютюнової фабрики була спроба провести обшуки детективами Бюро економічної безпеки разом з поліцейськими, але їх силою витіснили молодики спортивної зовнішності, яких пізніше ідентифікували як “бійців” Григорія Козловського.
Тож, як бачимо, Козловський та Свіщов продовжують здійснювати оперативне управління ТОВ “Винниківська тютюнова фабрика”, хоча офіційно вийшли з числа засновників, імовірно, побоюючись стати основними підозрюваними в уже відкритих кримінальних справах за фактами виробництва нелегальної тютюнової продукції та контрабанді цигарок в Європу.
Уникати відповідальності, в тому числі кримінальної, Олександру Свіщову та Григорію Козловському допомагають зв’язки в найближчому оточенні Петра Порошенко.
В контексті зв’язків Олександра Свіщова та Григорія Козловського, варто нагадати, що Козловський у 2015-2020 роках був депутатом Львівської міської ради від політичної партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність»», а у 2020-22 роках — депутатом Львівської обласної ради від «Європейської Солідарності».
Менш явний зв’язок між нелегальним бізнесом Свіщова-Козловського та БПП можна прослідкувати через “ручних активістів” львівської тютюнової мафії ГО “Життя” та Генерального директора Директорату громадського здоров’я МОЗ України, а в минулому очільника того ж самого ГО “Життя” Андрія Скіпальського.
Варто відзначити, що свою посаду в МОЗ Андрій Скіпальський отримав за каденції Петра Порошенко. Також Скіпальський є кумом Володимира В’ятровича – народного депутата від «Європейської Солідарності», який теж, як і Григорій Козловський, родом зі Львівщини.
Не забуваймо і про дружину Володимира В’ятровича – Ярину Ясиневич, яка товаришує з другою дружиною Андрія Скіпальського і, як вона сама вказала на своїй Facebook-сторінці, «дбає про громадське здоров’я у Центрі Громадянського Представництва “Життя”».
ФОТО: Андрій Скіпальський з похресником та сином народного депутата Володимира В’ятровича
Але повернемось до бекграунду Олександра Свіщова та Григорія Козловського, який вони старанно “вичищають” з мережі інтернет.
Львівський бізнесмен Свіщов Олександр Юрійович, відомий у кримінальних колах як Саша Седой, у 2014 році брав активну участь у схемах крадіжки на ДП «Укрспирт» і контрабанді спирту в Європу та Крим. Ба більше, за вказівкою колишнього очільника спиртової монополії Михайла Лабутіна та його «партнера» Олександра Свіщова, директорів спиртозаводів в областях оперативно змінювали, призначаючи на посади «своїх» людей, які мали налагодити виробництво контрафактного продукту. Причому в обсягах, що перевищують 60% загального виробництва спирту в Україні.
Діяв Свіщов Олександр у складі так званої «Львівської мафії», важливою фігурою якої досі є спонсор ВО «Свободи» Ігор Кривецький. Після того, як за фактом розкрадань в «Укрспирті» відкрили кримінальне провадження (№ 12014000000000444), з’ясувалося, що йдеться про мінімум 250 мільйонів гривень, викрадених з підприємства, а під час слідства ця сума зросла до 1 мільярда.
Слідство факт виробництва необлікованого спирту підтвердило. Але після того, як кримінальну справу з провадження МВС було витребувано в ГПУ, яким тоді керував «свободівець» – Махніцький, розслідування по-тихому прикрили. Свіщов Олександр Юрійович зміг уникнути кримінальної відповідальності.
А у 2017 році Олександр Свіщов, він же Саша Седой, поважний львівський бізнесмен, зайнявся зачисткою Інтернету від згадок про своє бурхливе кримінальне минуле, звернувшись до Пустомитівського районного суду з відповідальним позовом. Свіщов просив, зокрема, зобов’язати кілька вітчизняних видань прибрати матеріали, що «ганьблять його ім’я». Суд дослухався до аргументів позивача:
Як випливає з рішення суду, Олександру Свіщову не сподобалося, що його назвали “одним із львівських кримінальних авторитетів, родом із буремних 90-х”. Але чи тільки ці слова так збентежили Свіщова? Ось що знайшли журналісти нашого видання: Свіщов Олександр Юрійович брав активну участь у схемах крадіжки в державному підприємстві «Укрспирт» і контрабанді цього самого спирту в Європу. Не сам, звісно, а в складі так званої Львівської мафії, основним діячем якої був і є відомий спонсор Свободи Ігор Кривецький-Пупс.
Крім того, частина спирту йшла до Криму, на заводи тодішнього генерального директора «Укрспирту» Михайла Лабутіна. Роль Свіщова зводилася до контролю за «смотрящими» за Лабутіним, які вказували останньому, скільки і куди спрямувати продукції та як розподіляти вкрадені гроші.
Після того, як за фактом розкрадань в «Укрспирті» відкрили кримінальне провадження (№ 1201400000000444), з’ясувалося, що йдеться про мінімум 250 мільйонів гривень (у цінах 2014 року), викрадених із підприємства. Щоправда, під час слідства цифра зросла до мільярда.
Так само йшлося про спробу рейдерського захоплення держпідприємства «Зірненський спиртовий завод». Результатом кримінальної справи стала втеча Лабутіна і обвинувачення його в розкраданні понад одного мільярда гривень. Свіщов Олександр Юрійович і Козловський Григорій Петрович фігурували у справі, проте з часом їх прізвища зникли з матеріалів. Але в статтях, які так старанно вичищає Олександр Седой збереглись наступні фото:
Підписано його було так: «11 червня 2014 р. Київ вул. Пилипа Орлика, ресторан «М’ясо і риба», на фото Лабутін (червоний) на інструктажі в Олександра Свіщов (Седой, зелений), Олексій Шевченко (Шеф, синій), в оточенні охорони».
Наступне фото було названо «22 жовтня 2014 р., м. Київ вул. Богдана Хмельницького, 23-Б, на фото Лабутін (червоний) повчає інструкції від Свіщова (Седой, зелений), Шевченко (Шеф, синій), в оточенні охорони»:
Що ж стосується більш свіжіших історій, то повернемося до підконтрольних Свіщову-Козловському тютюнових фабрик. Як виявилося, вони засвітилися в контрабанді.
Інформація про це стала надбанням широкої публіки в березні 2020 року, у зв’язку з призначенням начальником Волинської митниці вихідця зі Львівщини Ігоря Вістака. Ось що писали з цього приводу «Волинські новини»: «на одному з Telegram-каналів ще наприкінці лютого повідомлялося про можливе призначення львів’янина на Волинь. Зазначалося, що його кандидатуру лобіює сигаретна мафія Львівської області. За Вестаком, мовляв, стоїть власник Львівської тютюнової фабрики Григорій Козловський. А також співвласник фабрики Олександр Свищев, колишній учасник організованої злочинної групи на прізвисько «Седой», він же – власник будівельної компанії «Авалон Inc». Ці бізнесмени своєю чергою лобіювали призначення нібито через іншого впливового львівського бізнесмена і політика Ігоря Кривецького на прізвисько Пупс».
Про те, що львівська та Винниківська тютюнові фабрики женуть контрабанду до Євросоюзу, повідомляло Львівське видання «Форпост». За даними видання, ці цигарки виготовляються на лівих лініях і ніким, крім власників виробництва, не обліковуються: цигарки Джин Лінг (Jin Ling). Ці, схожі на Camel, сигарети спочатку китайського походження, з гірським цапом на етикетці, буквально заполонили Європейський «чорний ринок», ставши одним із лідерів серед контрабандних марок тютюнових виробів. При цьому, за запевненнями європейських митних служб, жодних легальних поставок «Джин Лінг» до країн Євросоюзу не здійснювалося».
За даними «Форпосту», виробництво і контрабанда вдаються власникам фабрик за активного сприяння силовиків, яке Козловський налагодив ще за Януковича. А серед бізнес-партнерів Свіщов Олександр та кілька інших не менш одіозних персон:
Ще одна схема контрабанди сигарет за участю Свіщова- Козловського стала відомою широкій публіці можна сказати випадково, так як розслідування розпочали уже угорські правоохоронці.
На початку жовтня 2021 року на причалі Чепель в Угорщині зламався кран. Через це баржу, яка нібито везла з України сіль торгової марки «Артемсіль», відправили на розвантаження в місто Пакш. Під час зняття вантажу пошкодився один із контейнерів, а звідти посипалися сигарети. Це не могло не привернути увагу.
Почалася повна перевірка вантажу, і вона засвідчила: під упаковки солі було замасковано рекордну для Угорщини партію контрабандних сигарет – за даними угорської сторони, 2 375 465 пачок. Якщо продати кожну з них навіть за скромні 3 євро, у сумі вийде близько 7 млн євро (понад 214 млн грн). Утім, в Угорщині сигарети зазвичай продаються ще дорожче – від 5 євро за пачку в роздробі.
Партію контрабанди одразу ж заарештували місцеві правоохоронці. Вони також встановили, що тільки 2021-го з України було відправлено три такі самі баржі – у квітні, червні та липні. В Угорщині вважають, що це теж була контрабанда.
Одержувач контрабандних сигарет – польська компанія Crystal Invest з українськими власниками. Її заснував син екс заступника міністра транспорту і зв’язку Володимира Бадагова – В’ячеслав Бадагов.
Відомий не тільки одержувач, а й марка сигарет – Marvel. Їхній виробник – Винниківська тютюнова фабрика у Львівській області.
Як бачимо, бекграунд “бандитів з 90-х” не заважає Олександру Свіщову та Григорію Козловському вести бізнес з близьким оточенням Петра Порошенко, а за допомогою “братків” Козловсько повністю реально відбитись від перевірок БЕБ.
