Daypolitico

Позначка: Ігор Оболєнський

  • Росіяни потрапили у власну пастку під Куп’янськом

    Росіяни потрапили у власну пастку під Куп’янськом

    Українські військові під час масштабної підземної операції «Велес» на Харківщині зірвали спроби російської армії перекидати підкріплення до північної частини Куп’янська через систему газопроводів. Сили оборони пройшли понад 15 кілометрів підземними комунікаціями, вийшли до позицій противника та позбавили окупантів одного з ключових прихованих маршрутів проникнення до міста. За даними української сторони, втрати росіян унаслідок операції перевищили 100 військовослужбовців, ще понад 30 загарбників потрапили в полон.

    Про результати операції йдеться у звіті американського Інституту вивчення війни (ISW) за 28 жовтня. Аналітики зазначають, що українська операція не дозволила російським військам продовжити ефективне перекидання особового складу підземними маршрутами до північних районів Куп’янська. Водночас у місті залишаються невеликі групи російських військових, які проникли туди раніше, тому говорити про повне очищення Куп’янська від окупантів наразі передчасно.

    Операція «Велес» стала одним із найбільш незвичних прикладів використання підземної інфраструктури в сучасній війні. Українські військові не просто заблокували газопровід, який противник використовував для прихованого пересування, а фактично застосували проти російської армії її власну тактику. Дії під землею поєднувалися з ударами безпілотників, наземними операціями та роботою спеціально підготовлених підрозділів.

    Ще 27 жовтня президент Володимир Зеленський розповів про перші результати операції після доповіді військового командування. За словами глави держави, російські війська раніше намагалися використовувати підземні газові комунікації для обходу українських позицій та проведення штурмових дій. Однак українським захисникам вдалося перехопити ініціативу й використати ту саму інфраструктуру для удару по противнику.

    До реалізації операції залучили військовослужбовців 2-го корпусу Національної гвардії України «Хартія» та інші підрозділи Сил оборони. Командир корпусу Ігор Оболєнський пояснював, що підготовка потребувала ретельного вивчення підземних маршрутів, особливостей пересування противника та способів ведення бойових дій у надзвичайно обмеженому просторі.

    Особливістю «Велеса» стало те, що українські військові діяли в трубах діаметром приблизно 1–1,2 метра, розташованих на глибині від двох до чотирьох метрів. У деяких випадках бійцям доводилося вести стрілецькі бої безпосередньо всередині газопроводу. Такі умови ускладнювали пересування, евакуацію поранених, організацію зв’язку та використання звичайного озброєння.

    Окремі деталі підземного протистояння раніше описувало видання «Ненька інфо» у матеріалі про використання росіянами старих газопроводів під Куп’янськом. Зокрема, йшлося про облаштування противником барикад, укріплених позицій і підземних проходів, які мали допомогти російським штурмовикам непомітно просуватися в український тил. Саме такі маршрути становили серйозну загрозу обороні міста, оскільки дозволяли пересувати особовий склад без використання відкритої місцевості.

    За даними журналістів «Радіо Свобода», які поспілкувалися з учасниками операції, українські військові поетапно просувалися підземними комунікаціями, блокували окремі відрізки газопроводу та знищували позиції противника. Для цього застосовували FPV-дрони, важкі безпілотники та інші засоби ураження.

    Один із командирів підрозділу «Хартії» з позивним «Друїд» розповів, що російські військові намагалися облаштовувати додаткові виходи з газопроводу, щоб зберегти можливість пересування навіть після втрати основних маршрутів. Однак українські бійці заздалегідь виявляли частину таких спроб і готували засідки. Завдяки цьому вдалося поступово позбавити противника головної підземної логістичної артерії.

    Водночас військові наголошують, що знищення одного маршруту не означає повного припинення російських спроб проникнення до Куп’янська. Противник продовжує шукати інші можливості для перекидання невеликих штурмових груп, зокрема через забудову, лісосмуги та райони поблизу річки Оскіл.

    За словами речника Угруповання об’єднаних сил Віктора Трегубова, до проведення «Велеса» росіянам вдалося переправити до північних районів Куп’янська кілька десятків військовослужбовців. Частина окупантів проникла через район Голубівки, де противник намагався створити так звану сіру зону та закріпитися в житловій забудові.

    Однак після проведення української операції нових ефективних проникнень російських підрозділів у напрямку міста не фіксували. Це означає, що російське командування втратило можливість безперешкодно використовувати газопровід для постачання підкріплень. Водночас раніше перекинуті окупанти залишаються на окремих позиціях у північній частині міста.

    Як пояснив Трегубов в ефірі телемарафону, характер міської забудови Куп’янська також впливає на перебіг бойових дій. На відміну від майже повністю зруйнованого Вовчанська, у Куп’янську збереглися капітальні будівлі, які можуть використовуватися військовими як укриття та оборонні позиції. Саме тому витіснення невеликих російських груп залишається складним завданням навіть після перекриття маршрутів постачання.

    Важливу роль у бойових діях на Куп’янському напрямку відіграє річка Оскіл, яка розділяє район протистояння на дві частини. На східному березі російські війська намагаються ліквідувати українські позиції та розвивати наступ від Подолів і Куп’янська-Вузлового. Натомість на західному березі українські підрозділи здійснюють заходи з витіснення противника, тоді як окупанти намагаються утримати або відновити позиції поблизу Радьківки та Голубівки.

    Як повідомляло «Суспільне Харків» із посиланням на Трегубова, ліквідація прихованого підземного маршруту має ускладнити росіянам перекидання особового складу до північних районів міста. Водночас на Великобурлуцькому напрямку противник продовжує накопичувати сили, що може свідчити про підготовку до подальших наступальних дій.

    Американські аналітики також звернули увагу на ситуацію на інших ділянках фронту. Зокрема, протягом 27–28 жовтня російська армія продовжувала наступальні дії на півночі Сумської області, однак підтверджених територіальних просувань зафіксовано не було.

    Міністерство оборони РФ заявляло про нібито захоплення населеного пункту Барилівка на Сумщині, однак українське військове командування спростувало цю інформацію. За даними 8-го корпусу ЗСУ, населений пункт залишався під контролем Сил оборони.

    Водночас російське командування продовжує намагатися сформувати вздовж державного кордону буферну зону, яку окупанти могли б використовувати для утримання оборонних позицій і подальшого тиску на українські підрозділи. Українські військові, зі свого боку, завдають ударів по об’єктах противника на прикордонних територіях Росії.

    Зокрема, Генеральний штаб ЗСУ повідомляв про ураження російського зенітного ракетного комплексу «Тор-М2» поблизу Ржави та радіолокаційної станції неподалік Малого Городкова в Курській області. Також українські військові атакували станцію радіоелектронної боротьби поблизу Сем’ячок у Брянській області. Такі удари спрямовані на зниження можливостей противника контролювати повітряний простір і забезпечувати роботу власних військових систем.

    На північний схід від Харкова російські підрозділи здійснювали спроби проникнення поблизу Малої Вовчі. Геолоковані відеоматеріали, оприлюднені 27 жовтня, зафіксували удари українських військових по позиціях противника на південь від цього населеного пункту.

    Міноборони РФ також заявляло про захоплення Алісівки, однак незалежного підтвердження російського просування на цій ділянці американські аналітики не виявили.

    Напруженою залишається ситуація на Лиманському напрямку. Російські війська продовжують спроби проникнення на українські позиції з півночі та намагаються реалізувати план охоплення української оборонної лінії з північного заходу. Одними з головних завдань противника залишаються захоплення Лимана та створення умов для форсування Сіверського Дінця.

    Крім того, 27–28 жовтня окупанти продовжували локальні наступальні дії на схід від Слов’янська та Краматорська, однак, за оцінкою ISW, не досягли підтверджених успіхів. Російське командування намагається посилити тиск на українську оборону в Донецькій області, розвиваючи наступ у напрямку Слов’янська, Краматорська та Дружківки.

    Таким чином, операція «Велес» має значення не лише для оборони окремих кварталів Куп’янська. Її результати демонструють, наскільки важливим у сучасній війні стало протистояння за приховані логістичні маршрути та використання інженерної інфраструктури для проведення бойових дій.

    Утім, попри значні втрати російської армії та перекриття одного з основних підземних шляхів, ситуація в місті залишається складною. Окремі групи окупантів продовжують утримувати позиції, а російське командування не відмовляється від спроб наступу на Харківщині.

    За оцінкою ISW та повідомленнями українського військового командування, головним результатом «Велеса» стало припинення ефективного використання газопроводу для перекидання російських військових до північних районів Куп’янська. Чи дозволить це українським захисникам остаточно витіснити противника з міста, залежатиме від подальшого розвитку бойових дій.

  • Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування

    Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування

    Залучення іноземних добровольців до лав Сил оборони України, за словами військового та журналіста Юрія Бутусова, фактично тримається на приватній ініціативі, підтримці бізнесу, меценатів та окремих командирів. Він стверджує, що за дев’ять місяців держава так і не виділила окремого фінансування на системне залучення іноземців, хоча проблема нестачі особового складу в піхотних і штурмових підрозділах залишається однією з найбільш гострих.

    Під час ефіру Бутусов заявив, що нинішня система працює переважно «на ентузіазмі». За його словами, значну частину організаційних витрат беруть на себе приватні донори, підприємці, окремі українці, а також командири підрозділів, які самостійно шукають можливості залучати людей з-за кордону. Він окремо згадав корпус «Хартія», його командира Ігоря Оболєнського та командира 23-го полку «Р.У.Г.» Гамлета Авагяна, а також підтримку з боку Запорізької військової адміністрації.

    Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування
    ФОТО: військовий та журналіст Юрій Бутусов

    Твердження Бутусова про відсутність бюджетного фінансування є його оцінкою ситуації. У відкритих офіційних повідомленнях Міноборони та Офісу президента немає даних про окрему бюджетну програму саме на рекрутинг іноземців. Водночас державні органи протягом 2026 року справді неодноразово заявляли, що систему залучення іноземних військових необхідно реформувати і централізувати.

    Ще 5 травня керівник Офісу президента Кирило Буданов провів окрему нараду з представниками Сил оборони та народними депутатами щодо служби іноземців та осіб без громадянства. Тоді він прямо заявив, що Україні потрібен єдиний координаційний центр для їхнього залучення. За офіційною інформацією, на той момент рекрутинг, перевірка придатності, оформлення документів і підготовка іноземців здійснювалися різними структурами, що ускладнювало контроль, координацію потреб і супровід військовослужбовців.

    У Міноборони також визнають, що система потребує змін. 11 вересня відбулося перше засідання міжвідомчої робочої групи, яка має покращити умови служби іноземних добровольців. Йдеться про легалізацію, соціальний захист, супровід родин і координацію між Міністерством оборони, Генштабом, Офісом військового омбудсмана та іншими структурами.

    Таким чином, проблема, про яку говорить Бутусов, частково підтверджується самою логікою державних рішень: влада вже визнала, що механізм залучення іноземців залишається фрагментарним і потребує єдиного центру управління. Однак офіційні джерела не підтверджують формулювання, що держава «не робить нічого». Навпаки, упродовж року були ухвалені зміни щодо легалізації іноземних військовослужбовців, запущена міжвідомча група та розпочата робота над централізацією процесу.

    Зокрема, з 10 травня 2026 року діє оновлений порядок оформлення посвідок на тимчасове проживання для іноземців та осіб без громадянства, які служать у ЗСУ, Нацгвардії або Державній спеціальній службі транспорту. Міноборони пояснювало, що нові правила мають спростити легалізацію для тих, хто вже уклав контракт і служить у Силах оборони.

    Право іноземців служити за контрактом у Збройних силах зберігається й надалі. Міністерство оборони прямо вказує, що укласти контракт із ЗСУ можуть не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства віком від 18 років.

    Однак найбільша проблема, за словами Бутусова, полягає не в юридичній можливості підписати контракт, а в масштабуванні процесу. Ще у червні він публічно заявляв, що Україна залучає значно менше іноземців, ніж могла б. У власному ефірі він наводив цифру близько 2500 іноземців, залучених у 2025 році, і близько 1300 за першу половину 2026-го. Ці цифри походять саме від Бутусова і не були підтверджені окремою державною статистикою.

    На його думку, потенціал значно більший: за кордоном є тисячі людей із військовим досвідом або готовністю служити за контрактом, але без системної рекрутингової інфраструктури Україна не може швидко перетворити цей інтерес на реальне поповнення бойових частин.

    Особливо гостро питання стоїть для піхоти та штурмових підрозділів. Бутусов неодноразово наголошував, що саме там дефіцит особового складу відчувається найсильніше. На його думку, іноземні добровольці могли б частково зменшити навантаження на систему мобілізації та дати війську додатковий кадровий ресурс.

    Водночас у 2026 році Міноборони вже змінило саму контрактну модель для служби у Силах оборони. З 15 червня діють нові контракти зі строками від шести до 24 місяців, зокрема піхотно-штурмові та бойові. Вони мають зробити контрактну службу більш передбачуваною і привабливою для кандидатів.

    Паралельно держава розвиває рекрутингову інфраструктуру для українців. Через офіційний портал Сил оборони можна обирати підрозділ, спеціальність і тип контракту, а центри рекрутингу поступово звільняють від функцій військового обліку, щоб вони могли більше зосередитися на безпосередньому наборі людей.

    Але іноземний рекрутинг має додаткові складнощі. Кандидатів потрібно перевіряти, забезпечувати документами, організовувати їхній в’їзд, навчання, мовну адаптацію, юридичний супровід і подальшу службу в конкретному підрозділі. Саме через це хаотична модель, де кожна військова частина фактично працює окремо, може бути значно менш ефективною за централізовану.

    Бутусов стверджує, що сьогодні ці організаційні витрати часто оплачують саме приватні донори. Він вважає, що бойові командири змушені самостійно шукати ресурси, щоб покривати логістику, рекрутинг і супровід кандидатів.

    У червні він навіть пропонував окрему модель, за якої бізнес міг би фінансувати залучення іноземних контрактників, а натомість отримувати певні стимули, зокрема в питаннях бронювання працівників. Це була авторська пропозиція Бутусова, а не урядове рішення.

    На рівні держави поки йдеться про інший підхід — створення єдиного механізму координації. Після травневої наради в Офісі президента Буданов наголошував, що різні структури, які займаються іноземними військовими, мають працювати за спільними правилами. Саме відсутність такого єдиного центру визнали однією з ключових проблем.

    Міноборони своєю чергою зараз концентрується на умовах служби вже залучених іноземців. Робоча група, створена у вересні, має вирішувати питання соціальних гарантій, статусу родин, міграційних процедур та правового супроводу.

    Тобто між критикою Бутусова та офіційною позицією є важлива різниця. Бутусов говорить передусім про відсутність реального масштабного державного фінансування і про те, що нинішній набір тримається на приватних коштах. Держава ж звітує про створення нормативної та організаційної основи, але не повідомляє про окремий централізований бюджет на міжнародний рекрутинг.

    Саме ця прогалина і є головною претензією Бутусова.

    За його словами, політичної уваги до теми багато, але практичних рішень, які вимагали б фінансової відповідальності уряду і Ставки, недостатньо. Він вважає, що без бюджетного ресурсу будь-яке масштабування залишатиметься залежним від волонтерів, бізнесу та окремих командирів.

    На тлі кадрової потреби Сил оборони ця дискусія стає дедалі важливішою. Іноземці не можуть повністю замінити мобілізаційний ресурс України, але вони можуть стати додатковим джерелом контрактного поповнення, особливо для підрозділів із високими втратами та постійною потребою у підготовлених військових.

    Станом на середину вересня підтверджено, що держава рухається до більш централізованої моделі: Офіс президента підтримав ідею єдиного координаційного центру, Міноборони створило міжвідомчу групу, а правила легалізації іноземних військовослужбовців були спрощені. Водночас інформації про окрему бюджетну програму, яка б фінансувала масштабний міжнародний рекрутинг, у відкритих офіційних джерелах немає.

    Тому твердження Бутусова про те, що фактичне залучення іноземців нині значною мірою тримається на приватних коштах, залишається його оцінкою, але вона накладається на уже визнану владою проблему: систему ще не вдалося перетворити на єдиний, централізований і масштабований механізм.

  • «Кожен грішник має майбутнє»: командир «Хартії» Оболєнський відповів на скандал через Єрмака

    «Кожен грішник має майбутнє»: командир «Хартії» Оболєнський відповів на скандал через Єрмака

    Командир бригади «Хартія» Ігор Оболєнський відреагував на хвилю критики, яка виникла після повідомлення про приєднання підрозділів 2-го корпусу Національної гвардії України до програми правової підтримки військовослужбовців «Адвокат+». Проєкт реалізується в межах роботи комітету Національної асоціації адвокатів України, який очолює колишній керівник Офісу президента Андрій Єрмак.

    Оболєнський пояснив, чому «Хартія» погодилася на таку співпрацю, та наголосив: участь військовослужбовців у програмі є добровільною, а сам корпус готовий розглядати й інші пропозиції щодо юридичного супроводу своїх бійців.

    Суперечка навколо програми загострилася після публічної реакції письменника та військовослужбовця 2-го корпусу НГУ Сергія Жадана. Він заявив, що особисто не хотів би користуватися адвокатською допомогою Єрмака, водночас застерігши від знецінення самої «Хартії» та роботи тисяч її військовослужбовців.

    У відповідь Оболєнський нагадав про роль різних людей у становленні підрозділу. За його словами, Єрмак був серед тих, хто у 2023 році сприяв створенню та забезпеченню «Хартії» й допомагав переконати президента в тому, що добровольче формування може перетворитися на повноцінну ефективну бригаду.

    Командир наголосив, що репутація «Хартії» передусім сформована бойовою роботою її військовослужбовців, сержантів та командирів. Водночас, за його позицією, не варто забувати людей, які допомагали формуванню на різних етапах його розвитку, навіть якщо згодом навколо них виникли репутаційні суперечки.

    Оболєнський окремо підкреслив, що військових не зобов’язуватимуть звертатися до адвокатів програми. За його словами, «Хартія» також залишається відкритою до інших проєктів, здатних забезпечувати правову підтримку військовослужбовців.

    Наприкінці свого допису командир використав відомий афоризм Оскара Вайлда: «Кожен святий має минуле, а кожен грішник — майбутнє». Таким чином він закликав не оцінювати ситуацію винятково через персоналії, наголосивши, що пріоритети «Хартії» мають визначатися насамперед її результатами на полі бою.

    Сам проєкт «Адвокат+» з’явився навесні 2026 року. У березні Єрмак очолив створений за його ж ініціативи Комітет НААУ з питань захисту постраждалих від збройної агресії проти України, компенсаційних механізмів та євроінтеграційного правового забезпечення відновлення.

    Уже на початку квітня НААУ повідомила про запуск «Адвокат+». Перші адвокати виїжджали безпосередньо до військових підрозділів у зоні бойових дій. Серед питань, з якими військовим пропонують допомогу, — проходження служби, грошове забезпечення, соціальні гарантії, ВЛК, переведення, оформлення документів і рапортів.

    Офіційний ресурс «Адвокат+» описує програму як систему безоплатної первинної правової допомоги для військовослужбовців України та членів їхніх сімей. За задумом проєкту, верифіковані адвокати НААУ закріплюються за конкретними військовими частинами.

    Програма за кілька місяців роботи встигла розширитися. За даними НААУ, за період із березня до липня 2026 року профільний комітет опрацював 140 звернень військовослужбовців та членів їхніх родин у межах «Адвокат+», підготував понад 30 практичних пам’яток та сформував 23 пропозиції щодо змін до нормативно-правових актів.

    Саме особа Єрмака, однак, зробила приєднання «Хартії» до програми предметом значно ширшої суспільної дискусії.

    За повідомленням, яке ви навели, 14 серпня корпус заявив, що до програми долучилися всі вісім його підрозділів — шість бригад і два полки. Після цього Сергій Жадан виступив із різкою особистою оцінкою, заявивши, що не бачить різниці між «адвокатом Єрмаком і адвокатом Медведчуком».

    Водночас Жадан наголосив на іншому важливому моменті: ця ситуація, на його думку, не повинна перетворюватися на кампанію проти самої «Хартії». Він закликав корпус відкрито пояснити рішення, підкресливши, що історія та репутація формування — це насамперед робота тисяч військовослужбовців.

    Таким чином, позиції Жадана та Оболєнського збігаються щонайменше в одному: дискусія навколо конкретного проєкту чи його організаторів не повинна перекреслювати бойовий шлях підрозділу. Розходяться вони передусім в оцінці того, наскільки прийнятною є співпраця з ініціативою, пов’язаною з Єрмаком.

    На тлі суспільної реакції ключовими залишаються дві обставини. Перша — юридична допомога в межах «Адвокат+» заявлена як безоплатна, а звернення по неї не є обов’язковим. Друга — Оболєнський публічно заявив про готовність «Хартії» працювати й з іншими ініціативами правової підтримки військових.

    Тому історія навколо «Хартії» та Єрмака фактично вийшла далеко за межі питання юридичних консультацій. Вона перетворилася на дискусію про репутаційні ризики, вдячність за допомогу в минулому та межі прийнятної співпраці для одного з найвідоміших українських військових формувань.

  • На командира «Хартії» Ігоря Оболєнського скоїли замах: Зеленський повідомив про затримання нападників

    На командира «Хартії» Ігоря Оболєнського скоїли замах: Зеленський повідомив про затримання нападників

    На командира 2-го корпусу Національної гвардії України «Хартія» Ігоря Оболєнського було скоєно замах. Нападника та його спільника вже затримали, а правоохоронці проводять необхідні слідчі дії.

    Про це повідомив президент України Володимир Зеленський.

    «Говорив із командиром “Хартії” Ігорем Оболєнським. Була сьогодні спроба замаху на Ігоря. Нападник і його спільник затримані. Ведуться необхідні процесуальні дії», — зазначив глава держави.

    За словами президента, він уже заслухав доповідь виконувача обов’язків голови Служби безпеки України Олександра Поклада щодо обставин інциденту.

    «На цю спробу удару по Україні та українському командиру обов’язково відповімо», — наголосив Зеленський.

    Наразі правоохоронні органи не розголошують деталей замаху, а також не повідомляють про можливі мотиви чи осіб, які могли стояти за його організацією.

    Ігор Оболєнський очолює 2-й корпус Національної гвардії України «Хартія». У липні 2026 року йому було присвоєно звання Героя України.

    Військову службу він розпочав ще у 2014 році, коли служив в артилерійській бригаді Збройних сил України та спецпідрозділі «Омега». Згодом став командиром 1-го батальйону 4-ї бригади оперативного призначення Нацгвардії та брав участь у боях за Слов’янськ і Краматорськ.

    Після звільнення зі служби у 2019 році Оболєнський працював у бізнесі, однак із початком повномасштабного вторгнення Росії повернувся до війська. У 2022 році він очолив добровольче формування територіальної громади «Хартія», на базі якого пізніше було створено 13-ту бригаду оперативного призначення НГУ «Хартія». Згодом Оболєнський став її командиром.

    Підрозділ виконував бойові завдання на Луганщині, зокрема в районі Серебрянського лісництва, а пізніше був перекинутий на Харківський напрямок.

    Обставини замаху наразі встановлюють правоохоронці. Офіційна інформація щодо перебігу розслідування очікується після завершення першочергових слідчих дій.

  • Драпатий, Білецький, Прокопенко та Апостол: кого Зеленський запросив на серію закритих зустрічей

    Драпатий, Білецький, Прокопенко та Апостол: кого Зеленський запросив на серію закритих зустрічей

    Президент України Володимир Зеленський 20 липня провів у Києві серію окремих зустрічей із високопоставленими українськими військовими. До розмов запросили командувачів корпусів, Об’єднаних сил і Десантно-штурмових військ, а також одного із заступників начальника Генерального штабу.

    Упродовж дня глава держави поспілкувався із командувачем Об’єднаних сил ЗСУ Михайлом Драпатим, заступником начальника Генерального штабу Володимиром Горбатюком, командиром 3-го армійського корпусу Андрієм Білецьким, командиром 2-го корпусу Національної гвардії «Хартія» Ігорем Оболєнським, командувачем Десантно-штурмових військ Олегом Апостолом і командиром 1-го корпусу НГУ «Азов» Денисом Прокопенком. Про зустрічі Зеленський повідомляв окремими дописами в соціальних мережах.

    Розмови відбувалися на тлі активних обговорень можливої зміни вищого військового керівництва, зокрема чуток про відставку головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Водночас ані президент, ані Офіс президента офіційно не пов’язували зустрічі з підбором нового головкома.

    Оприлюднені Зеленським повідомлення свідчать, що головною темою була ситуація на фронті, розвиток корпусної системи, застосування безпілотників, постачання озброєння та подальша стратегія дій Сил оборони.

    Про що говорили з Михайлом Драпатим

    Під час зустрічі з командувачем Об’єднаних сил Михайлом Драпатим президент заслухав оцінку становища на ключових ділянках фронту. Йшлося, зокрема, про бойову ситуацію в Сумській, Харківській, Луганській і Донецькій областях.

    Зеленський окремо відзначив досвід Драпатого у налагодженні взаємодії між різними військовими частинами й підрозділами. За словами президента, для ефективного ведення бойових дій важливо забезпечити злагодженість командування, обмін інформацією та спільне планування операцій.

    Це була не перша така розмова останніми днями. Ще 19 липня Зеленський повідомляв про нараду з Драпатим, Горбатюком та Апостолом, під час якої обговорювали ситуацію на напрямках, загальний перебіг війни, потреби в протиповітряній обороні та виконання контрактів на виробництво безпілотників.

    Білецький доповів про ситуацію на напрямку

    Окрему зустріч президент провів із командиром 3-го армійського корпусу Андрієм Білецьким. Зеленський назвав його доповідь ґрунтовною та зазначив, що вони обговорили не тільки становище на напрямку відповідальності корпусу, а й ширшу стратегію України на фронті.

    «Ціную і загальний погляд на перспективи України на фронті та стратегію дій», — написав глава держави після розмови.

    Президент уже зустрічався з Білецьким кількома днями раніше. Тоді командир 3-го корпусу також доповідав про оперативну ситуацію, потреби підрозділів та можливості посилення українських позицій.

    Повторна розмова привернула особливу увагу через повідомлення анонімних Telegram-каналів, які називали Білецького серед можливих кандидатів на вищі командні посади. Проте жодних офіційних підтверджень таких припущень немає.

    Оболєнський розповів про дрони та корпусну систему

    Командир 2-го корпусу НГУ «Хартія» Ігор Оболєнський доповідав президенту про бойову роботу корпусу та застосування безпілотних систем. Зеленський відзначив ширше використання дронів у підрозділах «Хартії» та досвід переходу до корпусної структури.

    Корпус «Хартія» сформований на основі однойменної бригади Національної гвардії. Його підрозділи беруть участь у бойових діях, а командування розвиває власну систему управління, розвідки та застосування безпілотників.

    Зустріч з Оболєнським могла бути частиною ширшого обговорення того, як досвід окремих бойових формувань масштабувати на інші частини Сил оборони. Утім, це висновок із тем, оприлюднених президентом, а не офіційно названа причина серії переговорів.

    Апостол попередив про нові загрози

    Під час розмови з командувачем Десантно-штурмових військ Олегом Апостолом президент обговорив активні дії українських десантників та ситуацію на фронті.

    Зеленський заявив, що цінує здатність Апостола бачити ширший розвиток подій і завчасно визначати нові загрози. Окремою темою стали операції ДШВ на Олександрівському напрямку, а також потреби десантних підрозділів.

    Десантно-штурмові війська традиційно залучаються до операцій на найбільш напружених ділянках фронту, тому їхня оцінка ситуації є важливою для планування резервів, ротацій та активних дій.

    Горбатюк говорив про зброю та підтримку партнерів

    Із заступником начальника Генерального штабу Володимиром Горбатюком президент обговорив забезпечення Сил оборони озброєнням, постачання від міжнародних партнерів і виконання оборонних контрактів.

    Серед ключових пріоритетів Зеленський раніше називав посилення протиповітряної оборони та повне виконання домовленостей щодо виробництва всіх типів безпілотників.

    Горбатюк відповідає за один із важливих напрямів роботи Генштабу, пов’язаний із плануванням, взаємодією штабів та забезпеченням потреб військ. Його участь у зустрічах свідчить, що обговорення стосувалося не тільки ситуації на окремих ділянках фронту, а й загальноармійських питань.

    Прокопенко доповів про корпус «Азов»

    Президент також провів розмову з командиром 1-го корпусу Національної гвардії «Азов» Денисом Прокопенком. За повідомленнями медіа, він доповів про розвиток корпусу, ситуацію на напрямку відповідальності та бойовий досвід підрозділів.

    Прокопенко очолює 1-й корпус НГУ «Азов», сформований у межах переходу Сил оборони до корпусної системи управління.

    Зустріч із ним також відбулася не вперше. Зеленський уже проводив консультації з командиром «Азову» в межах серії розмов із бойовими командирами, чиї підрозділи мають власний досвід організації управління, підготовки особового складу та застосування сучасних технологій.

    Чи пов’язані зустрічі з можливою відставкою Сирського

    Серія переговорів відбувалася на тлі поширення непідтверджених повідомлень про можливу відставку Олександра Сирського. Частина анонімних Telegram-каналів навіть публікувала списки ймовірних претендентів на посаду головнокомандувача, включаючи військових, із якими зустрічався Зеленський.

    Однак такі списки не мають офіційного підтвердження. Сам факт зустрічі з військовим командиром не означає, що його розглядають на конкретну посаду.

    20 липня Генеральний штаб спростував повідомлення про вже нібито ухвалене рішення щодо звільнення Сирського. У Генштабі наголосили, що головнокомандувач ЗСУ та начальник Генерального штабу Андрій Гнатов продовжують виконувати свої обов’язки. Відставка посадовців такого рівня оформлюється указом президента, якого на момент поширення чуток не було.

    Радник президента з комунікацій Дмитро Литвин також закликав не очікувати негайних кадрових призначень і критично оцінювати повідомлення анонімних каналів.

    Отже, офіційно серію зустрічей у Києві пояснювали обговоренням ситуації на фронті, стратегії дій, розвитку корпусів, застосування дронів і забезпечення війська. Припущення про «кастинг» на посаду головнокомандувача залишаються версією медіа та анонімних джерел, а не підтвердженим фактом.