50-річна заслужена артистка України Ірма Вітовська спростувала неправдиві чутки про свою смерть, які почали ширитися у соцмережах після публікації фейкового зображення.
На своїй сторінці у Facebook актриса опублікувала скріншот допису, де її фото супроводжувалося роками життя — «1974–2025» — та заголовком: «5 українських зірок, які пішли з життя сьогодні». Червоним шрифтом Вітовська написала поверх картинки одне слово — «ФЕЙК».
«От скажіть, якими треба бути нелюдами, щоб публікувати подібне. Я то переживу, але в мене є батьки, друзі, старенькі родичі. Якби з них хтось отримав удар від такої новини? І не бояться ж бумеранга, скоти», — емоційно прокоментувала актриса.
У коментарях до допису користувачі підтримали Вітовську й висловили обурення діями авторів фейкової інформації. Серед тих, хто висловив слова підтримки, — телеведуча Анжеліка Рудницька, режисер Олександр Залевський, письменниця Мар’яна Савка та інші.
«От виродки. Слів немає. Ірма, дорога, їм воздасться», — написала Рудницька. «Цієї гидоти в соцмережах розвелося море. А ти переживеш їх усіх», — додають користувачі. «Довголіття тобі, Ірмочка, а горбатих могила виправить», — пише ще один коментатор.
Актриса вже не вперше публічно протистоїть маніпуляціям і брехні, однак цього разу йдеться про особливо цинічний випадок — спекуляцію на темі смерті.
Відома українська акторка Ірма Вітовська висловила свою думку щодо можливості закінчення війни шляхом мирних перемовин з Росією. Ця тема викликала широкий резонанс у суспільстві, де, за словами Вітовської, немає одностайної позиції щодо цього питання. Однак вона наголошує, що одне зрозуміло всім: тисячі людей віддали своє життя за Україну, і ці жертви не можна ігнорувати.
Вітовська, відповідаючи на питання про можливі поступки Росії, зізналася, що ця тема є дуже складною для неї. Вона висловила думку, що наразі влада “промацує думки людей” щодо можливого завершення війни через перемовини. Особливо гостро акторка сприймає ідею відмови України від Донбасу і Криму.
“Я не розумію, де будуть прокладені нові кордони,” – зазначила вона. Крім того, Вітовська сумнівається, що такі поступки задовольнять Росію. “А що тоді він [Путін] виграв? Тобто ми повертаємося до того, що було до 2022 року, російська мова і так тут Конституцією захищена, як і будь-яка мова нацменшин. А що це було тоді?” – риторично запитала акторка.
Вітовська висловила своє нерозуміння того, як можна домовлятися з Росією після стількох смертей і знищених життів. На її думку, ці люди загинули не для того, щоб зараз віддавати території країні-агресору. Вона також поставила питання про відповідальність за знищення українських міст і загибель людей, особливо дітей, а також про репарації, яких вимагає справедливість.
“А куди ділися наші люди, наші міста? А де ж тоді репарації? Що це було, куди ви вбили стільки людей, стільки дітей? Хто поверне нам покалічених, понівечених, і морально, і психіку хто поставить на місце?” – запитала Ірма Вітовська, наголошуючи на важливості пам’яті про жертви цієї війни та необхідності справедливості.
Українське кіно завжди вражало глядачів своєю оригінальністю та неповторністю сюжетів. Новий фільм “Смак свободи” не став винятком. Це захоплива мотиваційна комедія з елементами фентезі, у якій головну роль виконує талановита акторка Ірма Вітовська.
На сьогодні Ірма Вітовська — кіноактриса номер один України. Тільки за останній час у неї вийшли такі картини: “Думки мої тихі” (2020), “Коза Ностра. Мама їде” (2022), “Королі репу” (2023), “Між нами (2023). Дві комедії, драма і трилер. У жанрі нового фільму “Смак свободи” значиться, що це “романтична комедія”. Однак у ньому основний сюжетний трюк — чисте фентезі: Ірма грає Ольгу Франко (1896-1987), яка періодично “воскресає” зі своєї ж книжки українських рецептів 1929 року, щоб наставляти кухарку-початківця, але амбітну кухарку — нашу сучасницю. Фокус розбирає плюси і мінуси прем’єрної картини.
Режисер Олександр Березань уже не вперше звертається до жанру фільму про успіх, наприклад 2019 року він зняв стрічку “Давай, танцюй!” про танцюриста, що приїхав підкорювати українську столицю: таке вольове чоловіче кіно з жорсткою конкуренцією. Але тут — жіноча мотиваційна історія з першою низкою українських зірок: Римма Зюбіна, Дмитро Суржиков, Ірма Вітовська. І одна запрошена польська — актор Томаш Собчак.
У головній ролі — молода актриса Ірина Кудашова (“Школа”, “Інший Франко”). Вона грає милу дівчину-кухарку Варю, яка експериментує з незвичними стравами в придорожньому кафе. Але вона втрачає роботу, бо її висока кухня нікому не потрібна тут: далекобійникам складно пояснити, що таке “пашот”. Енергійна панянка тікає з дому в пошуках реалізації. І ось — наша героїня у Львові, що виблискує жовтими вогнями.
Зрозуміло, орендована квартира, практично, без зручностей. Але — опля — випадково дівчина виявляє там книжку “Перша українська загально-практична кухня (1929) львів’янки Ольги Франко — дружини того самого сина класика Петра Франка, про фільм про якого Фокус нещодавно писав. У своїй роботі Ольга зробила симбіоз української та австрійської кухонь, оскільки у Відні колись закінчила кулінарні курси. Завдяки кінематографу ми в нашу свідомість повертаємо напівзабуті історичні постаті, що зовсім непогано для національної самоідентифікації.
Паралельно Варя безуспішно штурмує ресторації. І майже впадає у відчай. Але тут їй на допомогу приходить… Ольга Франко власною персоною (Ірма Вітовська). Дама ошатно вбрана, у химерному капелюсі. Вона починає наставляти дівчину. Та спочатку погрожує викликати поліцію, потім підозрює, що в неї почалися глюки на ґрунті невдач. Утім, автори (сценаристка Олена Моренцова-Шулик) нам не надто пояснюють, як трапився цей феномен із видіннями. У казці про Попелюшку фея була? Була. Ну ось, а тут у ролі доброї книжкової феї-наставниці Ольга Франко. При чому, вона не один раз приходить на допомогу Варі, а регулярно з’являється, коли хмари згущуються над головою дівчини.
Далі досить типовий набір боротьби за місце під сонцем “Ресторану № 1”, де відбувається конфлікт шеф-кухаря (Томаш Собчак) і власника закладу (Дмитро Суржиков). Головна дуель, як це часто буває в українських картинах, між жінками: Варею і помічницею шеф-кухаря Лесею (Тетяна Малкова).
Ще, звісно, у Варі виявляється “залитий” нею сусід — це чудовий, високий, блакитноокий програміст Тарас, якого зіграв Костянтин Темляк: з’явився конкурент українському секс-символу Роману Луцькому, який засвітився в “Сторожовій заставі” (2017) і “Відданій” (2020).
Кавалер Варі Тарас (Костянтин Темляк)
В останньому фільмі був буквально естетичний культ кулінарної складової Австро-Угорщини (час дії: кінець XIX — початок XX століть). І в “Смаку свободи” непогано схоплена кулінарна лінія: не може не захоплювати мистецтво приготування салату, коли навіть зелень розкладають, наче ікебану. У картині зроблено акцент на якомусь специфічному борщі, приготованому на буряковому квасі (що це — загадка?), який пили зі склянок. І котлета була, але непроста, а “герцога Нельсона”, що зовні нагадує м’ясний рулет.
Плюси фільму. Знято “повітряно”, багато панорам і портретів, автори явно подбали про естетичний бік кадру, хоча місцями нагадувало рекламний ролик. Переконлива гра Ірини Кудашової — віриш її великим розкритим очам. Як завжди міцна майстерність Ірми Вітовської в ролі феї-Ольги Франко, але якихось несподіванок не спостерігалося. Акторка тут у доволі типовій для себе ролі наставниці, яка в неї була в “Моїх думках тихих” або псевдонаставниці — у “Між нами”. Сподобалися деякі сценарні знахідки на кшталт того, що на конкурсі за місце в ресторані високої кухні треба було запропонувати не надвишукану страву, а навпаки — дуже просту (не будемо “зливати” яку). І фентезійний хід із магічними появами пані Ольги Франко в найнепередбачуваніших місцях — оригінальний. Доречне камео співачки Джамали.
Мінуси. Передбачуваність. Романтичні штампи. Зловживання краєвидами Львова, знятими з дронів — усе це зроблено в стилі серіалу, а не повного метра, і не має жодного символічного сенсу, окрім “красивості”.
Загалом кіноісторія вийшла легка, іскриста, більшою мірою розрахована на глядачок. Майже ідеальна “картина вихідного дня”.
