Daypolitico

Позначка: Іван Мазепа

  • “Де Ленін упав, стоятиме Мазепа”: у Києві готують архітектурний конкурс для нового монумента

    “Де Ленін упав, стоятиме Мазепа”: у Києві готують архітектурний конкурс для нового монумента

    Офіс президента провів першу нараду щодо встановлення пам’ятника гетьману Іванові Мазепі в центрі Києва — на місці, де до грудня 2013 року стояв пам’ятник Леніну. Ініціативу наприкінці червня озвучив президент Володимир Зеленський, запропонувавши встановити монумент на початку бульвару Тараса Шевченка, навпроти Бессарабського ринку.

    За повідомленнями медіа, до обговорення вже долучили представників Офісу президента, Верховної Ради, уряду та київської влади. На нараді йшлося не лише про сам пам’ятник, а й про облаштування громадського простору навколо нього, підготовку архітектурного конкурсу, громадські слухання та залучення експертів. Остаточні параметри проєкту ще не затверджені.

    Ситуація стала політично чутливою через позицію столичної влади. Ще кілька днів тому мер Києва Віталій Кличко заявляв, що КМДА не отримувала офіційних звернень щодо встановлення пам’ятника Мазепі, а про саму ідею він дізнався з медіа. Кличко також наголошував, що місто діятиме за передбаченою законом процедурою.

    До президентської ініціативи на цьому місці міська влада розглядала інший варіант оновлення простору — фонтан. Візуалізацію такого проєкту презентували ще навесні, а у ЗМІ повідомлялося, що фінансування могла взяти на себе власниця фармацевтичної компанії “Фармак” Філя Жебрівська.

    Зеленський, анонсуючи монумент, наголосив на символізмі локації: місце падіння Леніна під час Революції Гідності має стати простором української історичної пам’яті. Президент назвав Івана Мазепу видатним державним і військовим діячем та заявив, що його постать заслуговує на повноцінний пам’ятник у столиці.

    Тепер головне питання — як саме Київ юридично й архітектурно оформить це рішення. Попереду мають бути урядові рішення, конкурс проєктів, обговорення з архітекторами та громадськістю. Але політичний сигнал уже зрозумілий: ініціатива рухається з Банкової, а місто фактично долучається до процесу, який уже запущений.

  • Історія гетьманів України XVII–XVIII століть: змови, інтриги та політичні вбивства

    Історія гетьманів України XVII–XVIII століть: змови, інтриги та політичні вбивства

    Козацькі гетьмани XVII–XVIII століть асоціюються не лише з перемогами та походами, а й із заплутаною політичною боротьбою, яка іноді більше нагадує трилер, ніж академічну історію. За словами історика Кирила Галушка, українська політична еліта того часу жила в умовах, коли зрада була звичайною стратегією виживання.

    Історія показує, що гетьманська влада супроводжувалася палацовими переворотами, замовними вбивствами, інформаційними кампаніями, змовами старшини, інтригами іноземних держав, отруєннями та розстрілами, а також присутністю таємних агентів сусідніх імперій.

    Так, після Гадяцької угоди 1658 року Іван Виговський зіткнувся зі змовою старшини, яка звинувачувала його у служінні полякам. У 1664 році він був позбавлений булави, заарештований і страчений пострілом у Махнові за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

    Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, пішов на прямі васальні відносини з Москвою, але загинув під час зустрічі з Петром Дорошенком, гетьманом Правобережжя, у 1668 році. Його вбивство мало елемент внутрішньої змови та ймовірної участі московських агентів.

    У 1687 році відбувся перший український «двірцевий переворот» — гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської змови на користь Івана Мазепи. Після цього Самойловича заслали до Сибіру, а Мазепа укріпив свій політичний авторитет, демонструючи слухняність Москві.

    XVIII століття принесло нові політичні інтриги: таємні отруєння, вбивства в старшинських родах, операції московських агентів, суперництво між полковниками та загадкові смерті церковних діячів, які виступали проти централізації. Російська влада застосовувала масштабні інформаційно-психологічні кампанії проти гетьмана Мазепи, використовуючи фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини.

    Історія Гетьманщини демонструє, що сила була не завжди ключовим фактором, а інтриги, змови та зовнішній тиск відігравали вирішальну роль. Ці уроки залишаються актуальними і сьогодні, коли Україна знову стикається з тиском зовнішніх сил.

    Короткі довідки про гетьманів:

    • Іван Виговський (1657–1659) – автор Гадяцької угоди, страчений у 1664 році.

    • Іван Брюховецький (1663–1668) – гетьман Лівобережної України, убитий за політичними мотивами.

    • Петро Дорошенко (1665–1676) – гетьман Правобережної України, прагнув об’єднати Україну.

    • Іван Самойлович (1672–1687) – гетьман Лівобережної України, усунутий у змові старшини.

    • Іван Мазепа (1687–1708) – відомий гетьман, став жертвою дискредитаційної кампанії з боку Москви.

  • Гетьмани України: як інтриги та інформаційні війни формували історію

    Гетьмани України: як інтриги та інформаційні війни формували історію

    Козацькі гетьмани традиційно асоціюються з походами, булавою та державотворенням. Проте реальна політична історія України XVII–XVIII століть була набагато складнішою і нагадувала політичний трилер, а не академічну монографію.

    Це була епоха:

    • палацових переворотів,

    • замовних убивств,

    • інформаційних кампаній,

    • змов старшини,

    • інтриг іноземних держав,

    • отруєнь та розстрілів,

    • шпигунства та таємних агентів сусідніх імперій.

    Історик Кирило Галушко зазначає, що українська політична еліта того часу жила в умовах, коли “зрада була звичайною стратегією виживання”.

    Одним із яскравих прикладів стала змова проти Івана Виговського після Гадяцької угоди 1658 року. Попри спроби Виговського вирвати Україну з-під московського контролю, старшина звинуватила його у “служінні полякам”. У 1664 році гетьмана заарештували та стратили пострілом за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

    Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, який пішов на васальні відносини з Москвою, загинув у 1668 році під час зустрічі з Петром Дорошенком. Замість переговорів відбулася кривава розправа, що, за однією з версій, була частиною московської політичної гри.

    У 1687 році відбувся перший український “двірцевий переворот”: гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської підтримки на користь Івана Мазепи, звинувачуючи його у зраді та амбіціях, попри відсутність реальних доказів. Самойловича заслали до Сибіру.

    XVIII століття стало часом отруєнь, таємних вбивств, московських спецоперацій та суперництва серед козацької старшини. Навіть Іван Мазепа став жертвою масштабної інформаційної кампанії Москви: фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини були спрямовані на дискредитацію гетьмана.

    Уроки Гетьманщини важливі й сьогодні. Політична боротьба того часу демонструє, що інтриги, фейки, змови та агентурні ігри були невід’ємною частиною української політики, а зовнішній тиск і маніпуляції залишаються актуальними і для сучасної держави.