Daypolitico

Позначка: капітал

  • Азійський ренесанс капіталу: як суверенні фонди кардинально змінюють глобальну фінансову стратегію, збільшивши інвестиції в Китай та Гонконг на рекордні 190%

    Азійський ренесанс капіталу: як суверенні фонди кардинально змінюють глобальну фінансову стратегію, збільшивши інвестиції в Китай та Гонконг на рекордні 190%

    Глобальна фінансова архітектура переживає масштабний тектонічний зсув: найбільші інституційні інвестори світу розпочали безпрецедентне повернення на азійські ринки. За підсумками перших дев’яти місяців 2026 року суверенні фонди різко наростили обсяги прямих і портфельних вкладень у материковий Китай та Гонконг, інвестувавши у регіон вражаючі 14,2 мільярда доларів. Цей показник демонструє феноменальне зростання на 190% порівняно з сумарними обсягами за весь попередній 2025 рік. Така стрімка позитивна динаміка свідчить про глибокий перегляд глобальних стратегій розподілу капіталу серед гравців, які оперують трильйонами доларів і зазвичай уникають різких рухів.

    Щоб повною мірою усвідомити значення цієї фінансової події, варто згадати економічний контекст минулого року. У 2025-му іноземний капітал обережно залишав китайський ринок через поєднання складних геополітичних ризиків, жорсткого регуляторного тиску Пекіна на власний технологічний сектор та затяжної боргової кризи на ринку нерухомості. Проте сьогодні ситуація докорінно змінилася. Суверенні фонди, які традиційно відзначаються вкрай консервативним та довгостроковим підходом до інвестування, побачили унікальне вікно можливостей. На тлі перегрітих західних бірж та рекордно високих індексів у США, китайські та гонконгські активи виявилися суттєво недооціненими. Це створило ідеальні умови для масової купівлі акцій провідних корпорацій за привабливими цінами з високим потенціалом майбутнього зростання.

    Окрему увагу міжнародних аналітиків привертає географія походження цих мільярдних вливань. Ключову роль у цьому фінансовому розвороті відіграють надпотужні суверенні фонди країн Близького Сходу, зокрема Саудівської Аравії (PIF), Об’єднаних Арабських Еміратів (Mubadala) та Катару. Прагнучи диверсифікувати свої гігантські нафтові портфелі та зменшити критичну залежність від західної фінансової системи, близькосхідні монархії активно вибудовують нові економічні мости з Пекіном. Ця стратегічна співпраця вже давно вийшла за межі класичної купівлі цінних паперів і охоплює масштабні спільні проєкти у сферах розробки штучного інтелекту, виробництва електромобілів, зеленої енергетики та передових біотехнологій.

    У цій глобальній фінансовій експансії ключову роль відіграє Гонконг, який вкотре підтверджує свій статус головного фінансового хабу Азії та безальтернативного «суперконектора» між закритою економікою материкового Китаю та глобальним капіталом. Завдяки зрозумілій для інвесторів британській системі загального права, відсутності податку на приріст капіталу та абсолютно вільному руху валют, Гонконг залишається найбезпечнішою гаванню для паркування суверенних мільярдів. Відродження ринку первинних публічних розміщень (IPO) у місті додатково стимулює приплив свіжої ліквідності, пропонуючи фондам прозорі інструменти для капіталізації.

    Цей стрімкий інвестиційний камбек однозначно свідчить про те, що жорсткий економічний прагматизм поступово бере гору над геополітичними пересторогами. Суверенні фонди, інвестуючи 14,2 мільярда доларів, фактично роблять багаторічну ставку на успішність масштабних економічних стимулів китайського уряду та неминуче відновлення другої економіки світу. Такий колосальний приплив грошей не лише стабілізує регіональні ринки, але й сигналізує іншим інституційним гравцям: дно турбулентності в Азії пройдено, і час повертатися до активних інвестицій.

  • Валютні правила Пишного можуть зіграти проти України: бізнес попереджає про ризик нової офшоризації

    Валютні правила Пишного можуть зіграти проти України: бізнес попереджає про ризик нової офшоризації

    Чинні валютні обмеження Національного банку України можуть створювати парадоксальну ситуацію: компанії, які зберігають власників і центр ухвалення рішень в Україні, мають менше можливостей для міжнародної експансії, ніж бізнес із зареєстрованою за кордоном холдинговою структурою. Таку проблему порушує аналіз українського валютного регулювання, де пропонується дозволити контрольовані закордонні інвестиції за рахунок власної валютної виручки підприємств.

    Жорсткі валютні правила НБУ були запроваджені на початку повномасштабної війни як антикризовий захід для захисту резервів і фінансової стабільності. Постанова Правління НБУ №18 від 24 лютого 2022 року визначила систему обмежень на транскордонні операції, яка згодом неодноразово змінювалася та доповнювалася винятками. Сам регулятор наголошує, що валютна лібералізація має відбуватися поступово з урахуванням ситуації на фінансовому ринку.

    Проблема, яку критикують представники бізнесу, полягає у різниці між українською компанією та аналогічним підприємством, власником якого є іноземний холдинг.

    Наприклад, український виробник може мати валютну виручку та хотіти інвестувати 300 тисяч євро у склад, сервісний центр або торговельну компанію в Європі. Однак саме переказ власних коштів для такої інвестиції залишається суттєво обмеженим. Водночас компанія з іноземною материнською структурою може використовувати механізми виплати дивідендів або інше доступне фінансування для подальшого інвестування за межами України.

    У такій конструкції різниця виникає не через діяльність підприємств, кількість працівників чи сплачені податки, а через структуру власності.

    НБУ поступово послаблює правила, але не відкриває інвестиції

    Національний банк протягом останніх років поступово розширював перелік дозволених валютних операцій. Зокрема, регулятор запроваджував механізми, які дають бізнесу можливість проводити окремі транскордонні операції залежно від походження коштів та конкретної мети платежу. У 2026 році НБУ продовжив пом’якшення валютних правил, залишаючи при цьому загальну модель контрольованого руху капіталу.

    Водночас сама можливість українського бізнесу інвестувати за кордон для створення експортної інфраструктури залишається окремим питанням валютної лібералізації.

    Критики нинішньої моделі наголошують: не кожен переказ коштів за кордон є «втечею капіталу». Придбання нерухомості для власників або іноземних фінансових активів справді може створювати тиск на валютний ринок. Однак інвестиція у склад, сервісний центр, логістику, сертифікацію чи дистрибуцію української продукції має іншу економічну мету – збільшити майбутню виручку та присутність компанії на зовнішніх ринках.

    Саме тому пропонується створити окремий «ліміт міжнародної експансії» для українських підприємств. Його суть – дозволити інвестувати за кордон лише власну валюту, яка вже надійшла на рахунки компанії в Україні. Серед запропонованих критеріїв – ліміт до 1 млн євро на рік або 10% валютної виручки за попередні 12 місяців.

    Кошти при цьому пропонується дозволяти лише для чітко визначених бізнес-цілей, а операції вимагати підтвердження банком. Житлова нерухомість, портфельні активи та непрозоре фінансування пов’язаних компаній мають залишатися забороненими.

    Такий підхід, на думку авторів пропозиції, міг би прибрати парадокс, за якого українському бізнесу іноді вигідніше мати власника за кордоном. Закон України «Про валюту і валютні операції» закріплює свободу валютних операцій як загальний принцип, а валютні обмеження мають бути обґрунтованими та пропорційними визначеним цілям.

    Таким чином, питання полягає не у повному відкритті руху капіталу під час війни, а у створенні контрольованого механізму, який дозволить українським компаніям розширювати експорт без створення додаткового попиту на валюту. Інакше обмеження, покликані захищати економіку, потенційно можуть стимулювати бізнес переносити власність за кордон.

  • Росіяни втрачають віру в економіку: забирають гроші з банків і переходять на вживані товари

    Росіяни втрачають віру в економіку: забирають гроші з банків і переходять на вживані товари

    У Росії погіршуються споживчі настрої населення на тлі економічних проблем, високих державних витрат на війну та невизначеності щодо майбутнього. Росіяни дедалі менше відкладають гроші, скорочують заощадження, виводять кошти з банківських депозитів і частіше обирають дешевші вживані товари замість нових.

    Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України.

    За даними розвідки, індекс споживчих настроїв у Росії знизився до 89,5 пункту. Це найнижчий показник із травня 2022 року, тобто фактично від перших місяців повномасштабної війни Росії проти України.

    Падіння індексу свідчить про посилення невпевненості росіян у власному матеріальному становищі та перспективах економіки країни. Населення дедалі обережніше оцінює власні фінансові можливості, а споживча поведінка змінюється у бік економії.

    Одним із ключових показників погіршення ситуації є скорочення можливостей росіян формувати заощадження. Частка населення, яке має можливість відкладати так звані вільні кошти, зменшилася на 6,5% і становить 47,9%.

    Водночас третина росіян — близько 34% — вважає, що зараз невдалий час для накопичення грошей. Лише 26% опитаних дотримуються протилежної думки та вважають поточний період сприятливим для заощаджень.

    За оцінкою СЗРУ, обидва показники стали найгіршими приблизно за останні два з половиною роки. Це може свідчити про зниження довіри населення до економічної стабільності Росії та зростання побоювань щодо власного фінансового майбутнього.

    Зміна настроїв помітна і в поведінці російських вкладників. У червні населення РФ вивело з банківських депозитів близько 0,5 трлн рублів. Водночас обсяг нових вкладів за той самий період становив лише приблизно 0,2 трлн рублів.

    Таким чином, приплив нових коштів не компенсував відтік грошей із депозитів. Більше того, за наведеними СЗРУ даними, він не перекрив навіть суму відсотків, які банки нарахували вкладникам.

    Це означає, що росіяни не лише менше накопичують, а й починають використовувати раніше сформовані заощадження. Така поведінка може бути ознакою зростання фінансової невизначеності, коли домогосподарства воліють мати доступ до грошей у готівковій або ліквідній формі замість того, щоб залишати їх на довгострокових депозитах.

    За оцінками експертів, у першому кварталі реальні заощадження населення Росії скоротилися на 32,1%. Якщо тенденція збережеться, це може додатково обмежити можливості росіян фінансувати великі покупки та збільшити попит на дешевші товари.

    Про погіршення фінансового становища населення також свідчить зміна структури споживання. Росіяни дедалі частіше обирають уживані товари, намагаючись зменшити витрати.

    Особливо помітною ця тенденція стала на автомобільному ринку. У першому півріччі 2026 року витрати росіян на придбання вживаних автомобілів зросли на 13%.

    При цьому співвідношення нових та вживаних автомобілів на російському ринку суттєво змінилося. Нині на один новий автомобіль припадає майже п’ять уживаних.

    Одночасно скорочується частка відносно молодих автомобілів. За рік частка машин віком до п’яти років зменшилася з 30% до 25%.

    Натомість зростає попит на старіші транспортні засоби. Частка автомобілів віком понад десять років збільшилася до 41%.

    Така динаміка може свідчити про те, що російські споживачі дедалі частіше відмовляються від дорожчих нових автомобілів на користь машин із пробігом. Для домогосподарств це дозволяє скоротити одноразові витрати в умовах невизначеності щодо доходів та майбутньої економічної ситуації.

    На споживчі настрої також впливає загальний стан російської економіки. Війна проти України, міжнародні санкції, масштабне перенаправлення державних ресурсів на військові потреби та проблеми з реальними доходами створюють додатковий тиск на населення.

    При цьому російський уряд продовжує витрачати значні кошти на війну. Зростання військових видатків відбувається на тлі погіршення бюджетного балансу.

    У першому півріччі 2026 року дефіцит російського бюджету досяг 5,73 трлн рублів. Це у 1,7 раза більше, ніж за аналогічний період минулого року.

    Погіршення фінансового становища держави може створювати додаткові ризики для економіки, особливо якщо доходи бюджету не встигають за темпами зростання витрат. Для населення це потенційно означає подальше посилення податкового та інфляційного тиску, а також скорочення можливостей держави підтримувати цивільні сектори економіки на колишньому рівні.

    Ще одним фактором невизначеності для росіян залишається війна та можливість нової мобілізації. Перспектива продовження бойових дій змушує частину населення побоюватися повторного призову та пов’язаних із цим економічних і соціальних наслідків.

    На цьому тлі знову активізуються розмови про можливість нової хвилі мобілізації після осінніх виборів до Державної думи РФ. Офіційного рішення про нову мобілізацію у наведеній інформації немає, однак самі побоювання впливають на настрої частини населення.

    Додатковим індикатором таких настроїв називають зростання попиту росіян на житло за кордоном. Зокрема, за останні три місяці оренда квартир у Вірменії подорожчала приблизно на 30%. Цю тенденцію пов’язують зі збільшенням кількості громадян РФ, які розглядають можливість виїзду з країни.

    Водночас із Росії продовжують виводити капітал і заможні громадяни. За даними української розвідки, російські олігархи та великі інвестори дедалі активніше переводять активи за межі країни, зокрема у криптовалюту, закордонну нерухомість та приватні інвестиційні фонди.

    Таким чином, зміна поведінки різних груп населення демонструє загальну тенденцію до зростання економічної невизначеності в Росії. Частина звичайних громадян скорочує заощадження та переходить на дешевші товари, тоді як заможні росіяни намагаються диверсифікувати активи та вивести частину капіталу за кордон.

    Погіршення споживчих настроїв саме по собі не означає неминучого обвалу російської економіки, однак воно свідчить про те, що наслідки війни та пов’язаних із нею економічних рішень дедалі помітніше позначаються на поведінці населення.

    Якщо тенденція до скорочення заощаджень та переходу на дешевші товари продовжиться, це може вплинути і на внутрішній попит. А зменшення споживання, своєю чергою, здатне створювати додатковий тиск на цивільні сектори російської економіки, які вже конкурують за ресурси з військово-промисловим комплексом.

  • НБУ вніс зміни до вимог щодо структури капіталу банків

    НБУ вніс зміни до вимог щодо структури капіталу банків

    Національний банк України (НБУ) оновив вимоги до структури капіталу банків відповідно до законодавчих змін, визначених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення питань організації корпоративного управління в банках та інших питань функціонування банківської системи” (№1587-ІХ від 30 червня 2021 року), повідомляє пресслужба НБУ.

    Згідно з новими нормами, банки зобов’язані впровадити нову (трирівневу) структуру капіталу з 5 серпня 2024 року.

    Положення визначає порядок розрахунку основного капіталу І рівня, додаткового капіталу І рівня, капіталу ІІ рівня та визначає вимоги до їх складових. Також встановлено порядок та умови отримання банком дозволу або погодження Національного банку щодо включення окремих складових до капіталу.

    Зазначено, що впровадження нових вимог буде здійснено поетапно:

    • до 1 квітня 2024 року банки повинні розробити внутрішні положення щодо визначення розміру регулятивного капіталу;
    • з 1 квітня до 1 липня 2024 року провести тестові розрахунки та повідомити про їх результати НБУ;
    • з 5 серпня 2024 року розпочати розрахунок регулятивного капіталу згідно з новими вимогами.

    Зазначається, що цей крок є частиною зусиль Національного банку для наближення нормативно-правових актів у сфері регулювання банківської діяльності до стандартів Європейського Союзу. Відповідність капіталу встановленим вимогам має забезпечити його здатність ефективно поглинати збитки, виниклі внаслідок ризиків банківської діяльності.

  • Економічні проблеми: чому Путін не є переможцем

    Економічні проблеми: чому Путін не є переможцем

    В колонці для Foreign Policy професор економіки Джеффрі Сонненфельд висловлює думку, що уявляти Володимира Путіна переможцем у поточній ситуації було б глибокою помилкою. Спираючись на своє аналітичне бачення, він розглядає реальний стан справ у Росії та вказує на його далекий від позитивного характер.

    Це, мабуть, найважчий момент для України від початку російського вторгнення в лютому 2022 року, коли здається, що ситуація на полі бою зайшла в глухий кут, політична підтримка Заходу вагається під гнiтом політичної дисфункції, а війна на Близькому Сході відволікає ресурси й увагу.

    Проте багато рефлексивних циніків у західній пресі заходять надто далеко, віддаючи належне противнику України, президенту Росії Володимиру Путіну, а один оглядач Wall Street Journal навіть оголосив Путіна одним із “переможців року”. Ми не можемо потрапити в пастку, думаючи, що для Путіна все добре, і ми не можемо відмовитися від ефективних заходів тиску на нього.

    Буквально цього тижня газета New York Times навіть припустила, що вихід понад 1000 транснаціональних компаній з Росії мав неприємні наслідки, збагачуючи Путіна і його поплічників. Усі факти свідчать про те, що вихід бізнесу спричинить значні витрати. Економічні дані ясно показують, що російська економіка заплатила величезну ціну за втрату цих підприємств. Путін продовжує приховувати необхідну статистику національного доходу Росії — очевидно, тому, що нема чим хвалитися.

    У той час як Путін експропріював деякі активи азійських і західних компаній, більшість фірм просто відмовилися від бізнесу в Росії, охоче списавши активи на мільярди доларів. За це вони були винагороджені, оскільки їхня ринкова капіталізація різко зросла після новин про їхній вихід. Росія не тільки подає до суду на іноземні компанії за вихід, оскільки відхід ExxonMobil і BP поклав край технологіям, необхідним для розвідки нафти, а й російський гігант “Роснефть” навіть подав до суду на агентство Reuters за репортаж про це. Масові перебої з постачанням, що призводять до закриття російських заводів у різних секторах, було описано в репортажах з місць, що призвело до арешту, а тепер і дев’ятимісячного тюремного ув’язнення героїчного журналіста, який задокументував правду.

    Розглянемо таку економічну статистику, яку ми перевірили.

    Витік талантів. У перші місяці після вторгнення Росію покинуло близько 500 000 осіб, багато з яких були саме тими високоосвіченими й технічно кваліфікованими робітниками, яких Росія не може собі дозволити втратити. За рік із гаком це число зросло щонайменше до 1 мільйона осіб. За деякими оцінками, через цю безпрецедентну втечу талантів Росія втратила 10 відсотків усієї своєї технологічної робочої сили.

    Втеча капіталу. Згідно зі звітами Центрального банку Росії, у період з лютого 2022 року по червень 2023 року з Росії було виведено рекордні 253 мільярди доларів приватного капіталу, що більш ніж учетверо перевищило обсяг усього попереднього відтоку капіталу. За деякими оцінками, Росія втратила 33 відсотки від загальної кількості мільйонерів, які живуть у Росії.

    Втрата західних ноу-хау. Це сталося в таких ключових галузях, як технології та енергетика. Наприклад, одній тільки “Роснєфті” довелося витратити майже на 10 мільярдів доларів більше на капітальні витрати за останній рік, згідно з її власними даними, що становить приблизно 10 доларів додаткових витрат на кожен барель експортованої нафти, крім труднощів із продовженням проєктів із бурінням нафти в Арктиці, які майже повністю залежали від західних технологій і досвіду.

    Практично повне припинення прямих іноземних інвестицій у Росію. Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) в Росію майже повністю припинилися з низки причин. За 22 місяці після вторгнення був тільки один місяць позитивного припливу прямих іноземних інвестицій порівняно з приблизно 100 мільярдами доларів прямих іноземних інвестицій щорічно до війни.

    Втрата рубля як вільно конвертованої та обмінюваної валюти. Оскільки глобальні транснаціональні корпорації тікають натовпами, мало що могло завадити Путіну запровадити безпрецедентний і суворий контроль за рухом капіталу щодо рубля після вторгнення, наприклад, заборонити громадянам надсилати гроші на банківські рахунки за кордоном; призупинити зняття готівки з доларових банківських рахунків на суму понад 10 000 доларів США; примушувати експортерів обмінювати 80 відсотків свого виторгу на рублі; призупинити пряму конвертацію доларів для фізичних осіб, які мають рубльові банківські рахунки; призупинити прямий обмін валюти на рублі; призупинити обмін на рублі. Не дивно, що обсяги торгівлі рублями впали на 90 відсотків, унаслідок чого російські активи, оцінені в рублях, практично не приносять користі та не підлягають обміну на світових ринках.

    Втрата доступу до ринків капіталу. Західні ринки капіталу залишаються найглибшим, найліквіднішим і найдешевшим джерелом капіталу для фінансування бізнесу і прийняття ризиків. З початку вторгнення жодна російська компанія не змогла випустити нові акції або нові облігації на жодному західному фінансовому ринку. А з втечею транснаціональних компаній у російських підприємств немає альтернативних джерел фінансування і глобальних інвесторів, увагу яких можна було б привернути.

    Різке падіння вартості активів. Почасти завдяки масовому виходу глобальних транснаціональних компаній, вартість активів у Росії різко впала в усіх напрямках, причому, згідно з нашим дослідженням, навіть загальна вартість деяких державних підприємств знизилася на 75 відсотків порівняно з довоєнним рівнем. Як повідомляє Times, відбулося 50-відсоткове зниження вартості багатьох активів приватного сектора.

    Це лише деякі з витрат, які Путіну довелося понести у зв’язку з виходом понад 1000 глобальних підприємств; це без урахування згубного впливу на російську економіку економічних санкцій, таких, як високоефективне обмеження цін на нафту, розроблене Міністерством фінансів США. Понад дві третини російського експорту становили енергоносії, а зараз він скоротився вдвічі. Росія, яка ніколи не постачала готову продукцію — промислову чи споживчу — у світову економіку, паралізована. Вона навіть віддалено не є економічною наддержавою, практично всі її сировинні ресурси легко замінити з інших джерел. Військова машина приводиться в рух тільки за рахунок канібалізації підприємств, які тепер контролюються державою.

    Судячи з наших великих економічних даних, вердикт зрозумілий: безпрецедентний історичний вiдхiд більш ніж 1000 глобальних компаній допоміг вивести з ладу військову машину Путіна. У такий важкий для України момент було б помилкою бути занадто оптимістичним — так само, як було б помилкою бути занадто цинічним.