Daypolitico

Позначка: карбамід

  • Американці хочуть купити Одеський припортовий, але злякалися ударів РФ

    Американці хочуть купити Одеський припортовий, але злякалися ударів РФ

    Одна з найбільших приватизаційних угод 2026 року опинилася під загрозою через російські обстріли та політичну невизначеність. Одеський припортовий завод, який держава виставила на продаж за стартовою ціною 4,31 мільярда гривень, зацікавив інвесторів зі США та несподіваного українського претендента. Однак потенційні покупці не поспішають подавати заявки й перераховувати гарантійні внески. Американські компанії дедалі частіше звертаються до Фонду державного майна з питаннями про безпеку Одеси, ризики нових російських атак та перспективи українсько-американських відносин. Уже 19 жовтня має відбутися аукціон, який покаже, чи готовий великий капітал інвестувати в українську промисловість під час війни.

    Про ситуацію навколо продажу підприємства розповів голова Фонду державного майна України Дмитро Наталуха в інтерв’ю «Главкому».

    За його словами, інтерес до Одеського припортового заводу проявляють кілька американських компаній.

    Їх приваблює промисловий потенціал підприємства, його розташування поблизу морського порту та запропонована державою ціна.

    Однак ситуація різко ускладнилася після останньої хвилі російських обстрілів.

    Потенційні покупці почали сумніватися не стільки в комерційній привабливості підприємства, скільки в можливості безпечно володіти та управляти ним.

    Американські інвестори телефонують по кілька разів на день

    Дмитро Наталуха розповів, що представники американських компаній уважно стежать за розвитком воєнної ситуації в Україні.

    Після масованих російських атак вони дедалі частіше звертаються до Фонду державного майна за додатковими роз’ясненнями.

    Насамперед інвесторів цікавить, чи поширюється загострення безпекової ситуації на Одеську область.

    Особливе занепокоєння викликає можливість ударів по промисловій та портовій інфраструктурі.

    За словами Наталухи, представники американських компаній протягом останнього тижня телефонували по кілька разів на день, намагаючись з’ясувати, наскільки змінилися ризики.

    Інвестори також запитують, чи має українська влада інформацію про можливі подальші російські атаки.

    Однак наявність таких запитань ще не означає, що американські компанії остаточно відмовилися від участі в аукціоні.

    Станом на момент інтерв’ю потенційні покупці продовжували вивчати актив, але не ухвалили остаточних рішень щодо участі в торгах.

    Політика Трампа додала нових ризиків

    Окремою проблемою стала політична невизначеність у відносинах між Україною та Сполученими Штатами.

    За словами голови Фонду держмайна, американських інвесторів занепокоїли останні рішення адміністрації Дональда Трампа.

    Зокрема, йдеться про домовленості щодо російського дизельного пального та призупинення застосування нових санкцій проти Росії.

    На цьому тлі потенційні покупці почали цікавитися, чи не змінилося ставлення української держави до американського капіталу.

    Наталуха запевнив, що Україна залишається відкритою для інвесторів зі США.

    За його словами, правила приватизації не змінювалися, а участь у торгах відбувається на конкурентних засадах.

    Голова Фонду наголосив, що американські компанії можуть реєструватися на аукціон, сплачувати гарантійний внесок і змагатися за право придбати підприємство.

    Водночас останні політичні події стали ще одним чинником, який впливає на рішення інвесторів.

    Це важливо, оскільки придбання такого підприємства, як Одеський припортовий завод, передбачає довгострокові фінансові зобов’язання.

    Майбутньому власнику доведеться не лише сплатити вартість державного пакета акцій, а й вирішувати питання боргів, відновлення виробництва та подальшого розвитку підприємства.

    З’явився несподіваний український претендент

    Попри сумніви іноземних інвесторів, Фонд державного майна повідомив про нового потенційного учасника приватизації.

    За словами Наталухи, український інвестор, який раніше не демонстрував активної участі в процесі, несподівано почав цікавитися підприємством.

    Представники цього претендента запросили додаткову інформацію про актив і матеріали, необхідні для оцінювання його фінансового та виробничого стану.

    Голова Фонду вважає, що такий учасник потенційно може суттєво вплинути на перебіг приватизації.

    Проте назву компанії або ім’я кінцевого бенефіціара не оприлюднили.

    Також не повідомлялося, яку суму український інвестор готовий запропонувати за завод.

    Тому стверджувати, що підприємство вже має визначеного українського покупця, немає підстав.

    До того ж, за словами Наталухи, станом на 15 жовтня жоден із потенційних претендентів ще не сплатив гарантійного внеску.

    Саме від фактичної реєстрації учасників залежатиме, чи відбудуться конкурентні торги.

    За скільки держава продає Одеський припортовий завод

    На продаж виставлено державний пакет акцій розміром 99,5667% статутного капіталу Одеського припортового заводу.

    Відповідно до офіційного повідомлення Фонду держмайна, аукціон запланований на 19 жовтня 2026 року.

    Стартова вартість пакета акцій становить 4 308 275 796 гривень без ПДВ.

    Цю ціну затвердив Кабінет Міністрів України розпорядженням від 15 липня 2026 року №698-р.

    Продаж відбуватиметься через державну електронну систему «Прозорро.Продажі».

    Для участі потенційні покупці повинні сплатити гарантійний внесок у розмірі 215 413 789,80 гривні.

    Крок підвищення ціни становить приблизно 43,08 мільйона гривень.

    Відповідно до офіційного оголошення аукціону, приймання заявок завершується 18 жовтня о 20:00.

    Початок торгів призначено на 19 жовтня о 12:10.

    Таким чином, вирішальний етап приватизації має відбутися вже найближчого понеділка.

    Чому завод вважають стратегічним активом

    Одеський припортовий завод розташований у місті Південне Одеської області.

    Підприємство спеціалізується на виробництві аміаку та карбаміду, які використовуються, зокрема, у виробництві мінеральних добрив.

    Його важливою перевагою є розташування поблизу морської транспортної інфраструктури.

    Це дозволяє поєднувати виробництво хімічної продукції з її перевалкою та експортом.

    ОПЗ тривалий час залишався одним із найбільших хімічних підприємств України.

    Проте останніми роками він зіткнувся зі значними фінансовими та виробничими проблемами.

    Промислове виробництво на підприємстві фактично простоює з 2021 року.

    Водночас завод зберігає виробничі потужності, які за відповідних умов можуть бути використані для відновлення роботи.

    За інформацією Фонду державного майна, площа земельної ділянки підприємства становить 252,41 гектара.

    Детальні характеристики об’єкта оприлюднені на державному порталі приватизації.

    Борги перевищують стартову ціну в кілька разів

    Одним із головних чинників, які впливають на інвестиційну привабливість підприємства, залишається його фінансовий стан.

    За даними, оприлюдненими в матеріалах про приватизацію, станом на кінець березня 2026 року активи ОПЗ оцінювалися приблизно в 4,33 мільярда гривень.

    Водночас прострочена кредиторська заборгованість підприємства становила близько 17,57 мільярда гривень.

    Окремо повідомлялося про заборгованість перед працівниками та бюджетом.

    Таким чином, сума прострочених боргових зобов’язань значно перевищує стартову ціну пакета акцій.

    Однак необхідно враховувати, що структура боргів, правові спори та порядок їхнього врегулювання можуть мати суттєве значення для майбутнього покупця.

    Стартова ціна 4,31 мільярда гривень не означає, що саме такою сумою обмежаться всі майбутні витрати інвестора.

    Потенційному власнику також доведеться оцінювати потреби підприємства в модернізації, забезпеченні сировиною, відновленні виробництва та виконанні умов приватизації.

    Саме тому навіть зацікавлені компанії можуть витрачати багато часу на фінансову та юридичну перевірку активу.

    Чотири іноземні компанії вже вивчали підприємство

    Ще влітку 2026 року Фонд державного майна повідомляв про значний інтерес до Одеського припортового заводу.

    У липні Дмитро Наталуха заявляв, що чотири іноземні компанії уклали угоди про нерозголошення інформації та отримали доступ до додаткових матеріалів про підприємство.

    Представники потенційних покупців також відвідували виробничі потужності.

    За словами голови Фонду, зацікавленість проявляли інвестори зі Сполучених Штатів, Близького Сходу та Азії.

    Проте підписання угоди про нерозголошення інформації не є заявкою на участь в аукціоні.

    Це лише етап попереднього вивчення об’єкта.

    Наявність кількох компаній, які ознайомилися з документацією, не гарантує, що вони надалі внесуть гроші та братимуть участь у торгах.

    Чому приватизація може не відбутися

    Одеський припортовий завод уже неодноразово намагалися приватизувати.

    Попередні спроби ускладнювалися боргами, юридичними питаннями, коливаннями на світовому ринку добрив та недостатньою кількістю покупців.

    Нинішня ситуація має додатковий ризик — повномасштабну війну.

    Одеська область регулярно зазнає російських ракетних і дронових атак.

    Для інвесторів це означає необхідність враховувати можливі пошкодження промислового обладнання, обмеження логістики та витрати на відновлення.

    Крім того, покупець має оцінити можливості страхування воєнних ризиків і перспективи експорту готової продукції.

    Показовою стала ситуація з іншим великим державним підприємством — «Сумихімпромом».

    Його приватизаційний аукціон, призначений на 13 жовтня, не відбувся через відсутність учасників.

    Це демонструє, що інтерес до промислових активів не завжди перетворюється на реальні інвестиційні рішення.

    Водночас повторення такого сценарію для ОПЗ не є неминучим.

    Підсумок залежатиме від того, чи подадуть потенційні покупці заявки у встановлений строк.

    Що буде з підприємством після аукціону

    Якщо для участі зареєструється достатня кількість претендентів, продаж відбуватиметься на конкурентних засадах із підвищенням ціни.

    Потенційна конкуренція між українськими та іноземними компаніями може збільшити суму, яку держава отримає від приватизації.

    Однак якщо бажаючих придбати підприємство не буде, заплановані торги можуть визнати такими, що не відбулися.

    У такому разі організатор матиме визначати подальші кроки відповідно до законодавства про приватизацію.

    Можливим варіантом є повторне виставлення активу на продаж за новими умовами.

    Проте конкретного рішення щодо повторного аукціону Одеського припортового заводу наразі немає.

    Станом на 18 жовтня 2026 року Одеський припортовий завод залишається у процесі приватизації, а остаточний склад учасників аукціону ще не оголошений.

    Американські інвестори продовжують цікавитися підприємством, але побоюються російських обстрілів і політичної невизначеності.

    Одночасно з’явився український претендент, який може вплинути на результат торгів.

    Чи перетвориться цей інтерес на реальні заявки та фінансові пропозиції, стане відомо після завершення реєстрації та проведення аукціону.

    Для держави продаж Одеського припортового заводу стане перевіркою того, наскільки великий бізнес готовий вкладати мільярди гривень у стратегічні українські підприємства навіть під час повномасштабної війни.

  • Дрони долетіли до російської хімії: у Пермському краї заявили про атаку на великий промисловий завод

    Дрони долетіли до російської хімії: у Пермському краї заявили про атаку на великий промисловий завод

    У Росії заявили про нову атаку безпілотників на стратегічне промислове підприємство. Вранці 23 травня влада Пермського краю повідомила про удар БПЛА по одному з об’єктів регіону. За даними російських пабліків та українських OSINT-спільнот, імовірною ціллю міг стати великий хімічний комплекс у місті Губаха, який виробляє аміак, карбамід та меламін.

    Про атаку повідомив губернатор Пермського краю РФ. За його словами, кілька безпілотників нібито були «збиті» силами ППО Міноборони РФ та мобільними вогневими групами ще під час підльоту до об’єкта. Російська влада традиційно заявила, що постраждалих немає.

    У регіоні одразу оголосили режими «Безпілотна небезпека» та «Килим», які в Росії вводять під час загрози повітряних атак. Режим «Килим» зазвичай означає обмеження або повне припинення польотів цивільної авіації.

    Водночас російські телеграм-канали та OSINT-спільноти повідомляють, що вибухи могли пролунати в районі хімічного комплексу «АКМ» у Губасі. Саме це підприємство називають імовірною ціллю атаки.

    Комплекс спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду та меламіну — продукції, яка використовується не лише у цивільній хімічній промисловості, а й у виробництві вибухових речовин, добрив та окремих компонентів для оборонного сектору. За відкритими даними, потужність підприємства становить близько 900 тонн аміаку та понад 1600 тонн карбаміду на добу.

    Пермський край розташований далеко від українського кордону — більш ніж за тисячу кілометрів. Тому сама поява безпілотників у цьому регіоні стала черговим сигналом про зростання дальності українських дронових операцій.

    Офіційно українська сторона атаку поки не коментувала. Водночас останніми місяцями удари по російській промисловій та паливній інфраструктурі стали регулярними. Під прицілом дедалі частіше опиняються нафтобази, термінали, військові аеродроми, підприємства оборонної та хімічної промисловості.

    Лише напередодні після атаки безпілотників спалахнула пожежа на великому нафтовому терміналі у Новоросійську Краснодарського краю. Російська влада також тоді заявляла про «успішну роботу ППО», однак відео пожежі швидко розійшлися соцмережами.

    Пермський край є одним із важливих промислових центрів Росії. У регіоні працюють підприємства хімічної, нафтопереробної, оборонної та машинобудівної галузей. Саме тому будь-які атаки на інфраструктуру регіону викликають серйозне занепокоєння російської влади.

    Аналітики зазначають, що українська стратегія ударів дедалі більше концентрується не лише на фронті, а й на глибокому тилу РФ. Основна мета таких атак — ускладнення російської військової логістики, створення економічного тиску та виснаження системи ППО, яку Кремль змушений розтягувати на величезній території.

    Особливу увагу зараз приділяють саме хімічним підприємствам та нафтогазовій інфраструктурі. Російська промисловість значною мірою працює на забезпечення війни проти України, а паливний та хімічний сектори залишаються критично важливими для функціонування армії РФ.

    На тлі регулярних атак російські регіони дедалі частіше вводять обмеження на роботу аеропортів, мобільного зв’язку та навігаційних систем. У деяких областях РФ уже створюють додаткові мобільні вогневі групи та встановлюють антидронові системи навколо стратегічних об’єктів.

    Водночас навіть попри посилення захисту кількість атак по російській території продовжує зростати. За оцінками західних експертів, Україна суттєво масштабувала виробництво далекобійних безпілотників у 2025–2026 роках і тепер здатна регулярно уражати цілі далеко за межами прикордонних регіонів РФ.

    Російська влада традиційно намагається мінімізувати масштаби таких інцидентів. Однак дедалі частіше відео вибухів, пожеж та роботи ППО з’являються у соцмережах ще до офіційних заяв.

    На цьому тлі удари по тилових регіонах РФ стають не лише військовим, а й психологічним фактором. Війна, яку Кремль роками намагався утримувати подалі від більшості російських міст, дедалі відчутніше заходить углиб самої Росії.

  • Пальне дорожчає, добрива під загрозою: як криза на Близькому Сході вплине на українську посівну

    Пальне дорожчає, добрива під загрозою: як криза на Близькому Сході вплине на українську посівну

    Стрімке зростання цін на пальне та можливий дефіцит добрив через кризу на Близькому Сході можуть суттєво вплинути на український агросектор і підготовку до сезону 2026 року. Після чергового загострення навколо Ірану світові енергетичні ринки відреагували підвищенням котирувань, що вже позначається на внутрішніх цінах в Україні.

    За даними профільних майданчиків, оптові ціни на бензин, дизель і скраплений газ знову зросли. Бензин марки А-95 у гурті перевищив 62 гривні за літр, дизель подорожчав до понад 71 гривні. На світовому ринку нафта знову наблизилася до позначки понад 83 долари за барель. Це створює передумови для подальшого зростання роздрібних цін найближчим часом.

    Для аграріїв ситуація ускладнюється ще й обмеженнями на відвантаження пального з європейських нафтопереробних заводів — постачальники вводять ліміти, що не перевищують кількох сотень тонн в одні руки. У період активної підготовки до посівної це створює ризики нестачі ресурсів.

    Представники аграрного сектору зазначають, що дизель уже коштує значно дорожче, ніж на початку минулорічної посівної кампанії. Частина господарств встигла сформувати запаси за старими цінами, однак багато хто змушений закуповувати пальне нині, що суттєво збільшує витрати. Через це деякі фермери заявляють про можливе скорочення площ посівів, хоча експерти вважають, що більшість господарств усе ж продовжать роботу.

    Окремий виклик — добрива. Найбільш відчутне подорожчання стосується азотних добрив, зокрема карбаміду та аміачної селітри. Після обмежень транзиту через стратегічні морські маршрути світові ціни на сировину для виробництва добрив зросли. Підвищилися й витрати на логістику, що додатково впливає на кінцеву вартість.

    За оцінками міжнародних експертів, через ключові морські коридори проходить значна частина світової торгівлі добривами та їхніми компонентами. У разі затяжного кризового сценарію можливий глобальний дефіцит, що відобразиться на вартості продовольства у світі.

    В Україні внутрішнє виробництво добрив працює не на повну потужність, тому аграрії частково залежать від імпорту. Якщо ціни на азотні та фосфорні добрива залишаться високими, це може підвищити собівартість вирощування зернових і технічних культур більш ніж на 30%.

    Експерти застерігають: у короткостроковій перспективі це означає складнішу посівну кампанію, а в середньостроковій — потенційний вплив на врожайність і фінансову стабільність господарств. Водночас кінцевий ефект залежатиме від тривалості міжнародної кризи та швидкості стабілізації енергетичних і логістичних ринків.

  • Як російський карбамід перетворюється на “оманський” і заходить в Україну

    Як російський карбамід перетворюється на “оманський” і заходить в Україну

    Як повідомляє екс-нардеп Ігор Мосійчук, на початку листопада 2025 року до України зайшла велика морська партія карбаміду, задекларована як така, що походить з Оману. Однак документи, логістика і сам маршрут вантажу показують зовсім іншу історію — історію реекспорту, який почався у порту Дукм і завершився у Чорноморську, а між цими точками пролягли тисячі кілометрів, кілька юрисдикцій і компанія, що з’явилася на ринку лише рік тому.

    Ключовою характеристикою цієї поставки стала точка завантаження. 17 вересня 2025 року судно m/v King M під прапором Панами вийшло із порту Duqm (Oман). Цей порт у ринковому середовищі мінеральних добрив давно відомий як транзитний майданчик для вантажів, що походять не з самого Оману, а з Росії. Саме там оформлюють документи, після яких російський карбамід отримує нове позначення — «Oman».

    Судно King M має такі характеристики: тип Bulk Carrier (балкер), IMO 9614282, прапор Панама, позивний сигнал – 3ENT6, MMSI – 374560000.

    Згідно з даними системи відстеження морських суден, King M покинуло Дукм 17 вересня о 14:53. Після виходу з Оману судно не прямувало одразу до України. Воно взяло курс на узбережжя Румунії та 26 жовтня о 20:00 зайшло до порту Суліна (Sulina, Румунія). Це був технічний захід перед переходом до Чорного моря. Звідти судно продовжило рух у напрямку України та прибуло до порту Чорноморськ, де вантаж був розвантажений і оформлений на українській митниці.

    Партія містила 25 000 тонн карбаміду, що була заявлена у вантажній митній декларації під номером 25UA50009001298000 від 6 листопада 2025 року. У графах документа зазначено: походження Оман, пункт завантаження порт Duqm, ціна 350 доларів США за тонну, умови поставки CFR Чорноморськ.

    Офіційним імпортером цієї партії у документах значиться компанія ТОВ “Імпорт Сіті Хаб”. Фірма створена нещодавно, близько року тому – і задекларувала основним видом діяльності торгівлю автомобілями, а не мінеральними добривами чи хімічними продуктами. Співробітники та гравці ринку добрив повідомляють, що назва цієї компанії була невідомою українським трейдерам до появи цієї поставки.

    Попри нібито відсутність досвіду на ринку добрив, компанія пов’язана з низкою інших юридичних осіб, таких як: ТОВ «Грейн Бридж Україна», ТОВ «Агровера», ТОВ «В Агро» та інші.

    Бенефіціаром цих компаній вказаний Михайло Михайлович Вороніч. Основний КВЕД пов’язаних структур – 46.21 (оптова торгівля зерном, насінням, кормами, необробленим тютюном). Задекларований вантаж карбамід марки Б, який формально відноситься до продукції хімічної промисловості й переважно використовується в агросекторі.

    За документами товар був куплений за ціною 350 доларів за тонну, що зазначено у графі “Invoice value” митної декларації. Поставка була здійснена на умовах CFR, тобто доставкою до порту Чорноморськ займався продавець.

    По суті, дані про маршрут, ціну й імпортера дозволяють зробити обґрунтований висновок: поставка 25 тисяч тонн «оманського» карбаміду не відповідає критеріям легального походження та має ознаки схеми з імпортом російського товару через Оман.

    І поки українська митниця та контролюючі органи не приділятимуть уваги таким вантажам, ринок добрив залишатиметься доступним для «сірих» схем, які використовують морські хаби Оману та «одноразові» українські компанії для маскування справжнього походження продукції.