Позначка: космос

  • Космічний щит для армії: Nokia та ICEYE створять для України захищену систему супутникового зв’язку під державним контролем

    Космічний щит для армії: Nokia та ICEYE створять для України захищену систему супутникового зв’язку під державним контролем

    Україна робить безпрецедентний крок до технологічної незалежності на полі бою, зробивши ставку на передові космічні рішення від фінських технологічних гігантів Nokia та ICEYE. Під час зустрічі на найвищому рівні Міністерство оборони України підписало з корпораціями офіційний лист про наміри щодо розробки власної захищеної системи супутникового зв’язку, яка має докорінно змінити можливості Сил оборони у сфері комунікації та розвідки.

    Інноваційний проєкт передбачає розгортання мережі широкосмугового зв’язку на низькій навколоземній орбіті. Головною перевагою цієї співпраці є те, що нова супутникова система, включно з усією наземною інфраструктурою та терміналами, перебуватиме під повним суверенним контролем України. Це дозволить військовим здійснювати безпечне спостереження за територіями, миттєво отримувати високоточні розвідувальні дані та підтримувати безперебійну зашифровану комунікацію, яка не залежатиме від мінливих рішень приватних іноземних провайдерів.

    Високотехнологічний альянс із Nokia та ICEYE став центральним і найдорожчим елементом ширшого пакета домовленостей між Києвом та Гельсінкі, загальна вартість якого сягає 300 мільйонів євро. Окрім супутникових інновацій, масштабний транш спрямовано на підтримку української логістики та енергетики: фіни виділять кошти на захист критичної інфраструктури, а також безоплатно передадуть десять локомотивів для підтримки виснаженої російськими атаками залізниці.

     

  • Кубічний кілометр льоду став телескопом: Нобеля з фізики отримав творець IceCube

    Кубічний кілометр льоду став телескопом: Нобеля з фізики отримав творець IceCube

    Нобелівську премію з фізики 2026 року присудили бельгійсько-американському фізику Френсісу Галзену за ключовий внесок у створення нейтринної обсерваторії IceCube та відкриття високоенергетичних нейтрино астрофізичного походження.

    Галзен став одним із головних авторів ідеї використовувати природний лід Антарктиди як величезний детектор частинок. Сьогодні він є професором Університету Вісконсин-Медісон та головним дослідником IceCube — найбільшого у світі нейтринного телескопа.

    Ідею такого детектора вчений почав розвивати ще наприкінці 1980-х років. Її суть полягає в тому, що нейтрино майже безперешкодно проходять крізь матерію, але в рідкісних випадках взаємодіють з атомами льоду. Під час таких зіткнень виникає слабкий спалах світла, який можна зафіксувати спеціальними сенсорами.

    Саме тому під Південним полюсом у товщу льоду встановили тисячі світлових датчиків. Вони утворюють детектор об’ємом приблизно один кубічний кілометр. Фактично сама Антарктида стала частиною наукового інструменту, який дозволяє вченим спостерігати за надзвичайно енергетичними процесами далеко за межами Сонячної системи.

    IceCube допоміг підтвердити існування потоку високоенергетичних космічних нейтрино та почав давати вченим підказки про те, звідки походять космічні промені — одну з давніх загадок астрофізики. Обсерваторія вже зафіксувала нейтрино від активних галактик і навіть із нашого Чумацького Шляху.

    Особливість нейтрино полягає в тому, що вони майже не взаємодіють із речовиною та можуть пролітати величезні відстані, практично не змінюючи напрямку й не втрачаючи інформацію про місце свого походження. Саме тому вони дозволяють вивчати процеси, які неможливо побачити звичайними телескопами.

    Галзен народився у Бельгії, здобув освіту в нинішньому KU Leuven, а з 1972 року працює в Університеті Вісконсин-Медісон. Ще до Нобелівської премії він отримав низку престижних наукових нагород, а у 2026 році — медаль Американського фізичного товариства за виняткові досягнення у дослідженнях.

    Зараз IceCube залишається одним із головних інструментів нейтринної астрономії. Його робота фактично відкрила для науки новий спосіб спостерігати за Всесвітом — не через світло, радіохвилі чи рентгенівське випромінювання, а через майже невловимі частинки, які прилітають на Землю з найекстремальніших куточків космосу.

  • За Нептуном знайшли десятки невідомих світів: NASA здивувало те, що вони «пам’ятають»

    За Нептуном знайшли десятки невідомих світів: NASA здивувало те, що вони «пам’ятають»

    Космічні телескопи James Webb і Hubble допомогли астрономам виявити 27 раніше невідомих транснептунових об’єктів — надзвичайно малих і тьмяних крижаних тіл, які рухаються навколо Сонця далеко за орбітою Нептуна. Деякі з них стали найменшими об’єктами такого типу, які вдалося безпосередньо побачити. Але головним сюрпризом для науковців виявилася не сама кількість відкриттів. Поверхні цих далеких тіл, схоже, досі зберігають інформацію про умови, у яких вони сформувалися на початку історії Сонячної системи.

    Про результати дослідження NASA повідомило 8 вересня. Робота стала першим випадком, коли вчені одночасно використали можливості Hubble та James Webb для настільки детального вивчення найтьмяніших транснептунових об’єктів. Два пов’язані дослідження опублікували в науковому журналі The Astronomical Journal. Учені аналізували розміри, орбіти, кольори та ймовірний склад поверхонь нових тіл.

    Попри слово «світи» у популярному описі відкриття, йдеться не про нові планети. Транснептунові об’єкти, або TNO, — це невеликі переважно крижані тіла, орбіти яких лежать за Нептуном. До цієї великої групи належать об’єкти поясу Койпера, де розташований і Плутон. Більшість досліджених зараз тіл настільки тьмяні, що їхня яскравість більш ніж у 100 млн разів менша, ніж у найслабших об’єктів, видимих неозброєним оком.

    Найменший із нових об’єктів має діаметр лише близько 5 км. За оцінкою NASA, це приблизно у п’ять разів менше за межу, до якої сьогодні здатні дістатися найчутливіші наземні телескопи під час аналогічних пошуків. Один із виявлених Webb об’єктів був настільки тьмяним, що NASA порівняло складність його спостереження зі спробою, перебуваючи на Землі, побачити невелику групу світлячків на поверхні Місяця.

    Саме поєднання двох космічних обсерваторій дозволило отримати інформацію, яку було б значно складніше зібрати кожній із них окремо. Hubble спостерігав об’єкти у видимому світлі, а Webb — в інфрачервоному діапазоні. Завдяки цьому астрономи змогли порівняти їхні кольори, оцінити розміри та уточнити орбіти. Для таких далеких тіл колір є важливою характеристикою, оскільки він допомагає дослідникам робити висновки про склад і властивості поверхні.

    І саме тут учених чекала несподіванка.

    До спостережень існувало припущення, що маленькі транснептунові об’єкти протягом мільярдів років мали пережити значно більше зіткнень, ніж їхні великі «родичі». Такі удари могли розбивати тіла на фрагменти, відкривати нові шари матеріалу й поступово змінювати зовнішній вигляд поверхні. Отже, найменші TNO мали б за кольором відрізнятися від великих.

    Проте дослідники побачили іншу картину: маленькі об’єкти демонструють ті самі закономірності кольорів, що й значно більші представники відповідних популяцій. Це означає, що їхні поверхні або змінювалися набагато менше, ніж припускали моделі, або якимось чином змогли зберегти первісний хімічний склад навіть після тривалої історії зіткнень.

    Керівниця одного з досліджень, аспірантка Northern Arizona University Анастасія Морган пояснила, що саме ця властивість дозволяє говорити про своєрідну «пам’ять» маленьких космічних тіл. Якби численні зіткнення повністю переробляли їхні поверхні, маленькі TNO мали б відрізнятися від великих. Натомість спостереження свідчать, що навіть найдрібніші об’єкти зберігають інформацію про те, як і де вони утворилися.

    Це важливо через надзвичайний вік таких тіл. Сонячна система почала формуватися приблизно 4,6 млрд років тому з диска газу, пилу та дрібних частинок навколо молодого Сонця. Матеріал поступово злипався у більші тіла — планетезималі, а ті, своєю чергою, ставали будівельними блоками майбутніх планет.

    У внутрішніх областях Сонячної системи цей процес пішов значно далі: планетезималі зіштовхувалися й об’єднувалися, формуючи планети. Але далеко за Нептуном значна кількість малих тіл так і залишилася на ранньому етапі розвитку. Саме тому NASA називає транснептунові об’єкти одним із найкращих доступних способів зазирнути в період, коли планети лише починали формуватися. Вони фактично є замороженими залишками будівельного матеріалу Сонячної системи.

    Дослідники вивчали дві різні групи таких тіл. Перші називають динамічно «холодними». Вони залишилися приблизно там, де утворилися, і рухаються відносно круговими орбітами поблизу площини Сонячної системи.

    Інша група — динамічно «гарячі» TNO. За сучасними моделями, вони сформувалися ближче до Сонця, приблизно між нинішніми орбітами Урана та Нептуна. Коли гігантські планети на ранніх етапах історії Сонячної системи змінювали свої орбіти, частину малих тіл гравітаційно викинуло набагато далі. Тепер вони рухаються більш витягнутими орбітами і можуть значно відхилятися від основної площини планетної системи.

    Особливо цікаво, що навіть ця друга група, попри масштабне переміщення, схоже, зберегла хімічний відбиток місця свого народження. Співавтор дослідження Девід Триллінг із Northern Arizona University зазначив, що орбіти цих тіл могли бути кардинально перемішані, але властивості їхніх поверхонь усе ще містять сліди початкових умов.

    Ще один сюрприз стосувався кількості малих об’єктів. Webb дозволив дослідникам оцінити, скільки тіл існує в різних діапазонах розмірів. Виявилося, що дуже малих TNO менше, ніж передбачали деякі моделі формування планет. Крім того, розподіл об’єктів за розмірами в «гарячій» і «холодній» популяціях виявився напрочуд схожим.

    Керівниця дослідження розподілу за розмірами Маріель Едуардо з University of Victoria звернула увагу, що це може свідчити про певну універсальність процесу формування планетезималей. Попри те що дві популяції виникали в різних областях ранньої Сонячної системи, вони сформували приблизно схожий набір тіл різних розмірів.

    Результати представлені у двох роботах у The Astronomical Journal. Одне дослідження під керівництвом Маріель Едуардо присвячене функції світності надзвичайно тьмяних транснептунових об’єктів, виявлених JWST. Друге, очолюване Анастасією Морган, поєднує глибокі зображення Webb і Hubble для характеристики найменших відомих TNO.

    Водночас учені поки не мають остаточної відповіді, чому поверхні таких маленьких об’єктів настільки добре зберегли свої первісні характеристики. Один варіант — зіткнень за мільярди років було менше, ніж вважалося. Інший — навіть після зіткнень матеріал на поверхні якимось чином продовжує відображати початковий склад тіл. Саме це питання тепер стане одним із напрямів подальших досліджень.

    Нові 27 об’єктів тому цікаві не просто як чергове поповнення каталогу Сонячної системи. Їхня цінність полягає в тому, що ці крихітні крижані тіла можуть бути своєрідними космічними капсулами часу. Вони пережили понад чотири мільярди років еволюції Сонячної системи, але, судячи з нових даних Hubble і Webb, досі несуть на своїх поверхнях інформацію про епоху, коли Землі та інших знайомих нам планет у сучасному вигляді ще не існувало.

    І тепер астрономи вперше отримують можливість читати цю «пам’ять» навіть у тілах завбільшки лише кілька кілометрів.

  • Персеїди вийдуть на пік: коли й де українцям найкраще спостерігати зорепад

    Персеїди вийдуть на пік: коли й де українцям найкраще спостерігати зорепад

    У ніч із 12 на 13 серпня українці зможуть спостерігати пік одного з найвідоміших метеорних потоків року — Персеїд. Найкращі умови для спостережень очікуються у другій половині ночі, коли радіант потоку підніметься вище над горизонтом.

    Про це повідомляють Міжнародна метеорна організація та NASA.

    Персеїди щороку активні приблизно з 17 липня до 24 серпня. Метеорний потік виникає, коли Земля проходить крізь частинки, залишені кометою 109P/Свіфта — Туттля. Назву Персеїди отримали через сузір’я Персея, поблизу якого розташований їхній радіант — точка, з якої, як здається спостерігачеві, вилітають метеори.

    Коли буде пік Персеїд

    Максимум активності припаде на ніч із 12 на 13 серпня. Увечері 12 серпня кількість видимих метеорів буде відносно невеликою — близько п’яти на годину. Ближче до опівночі активність може зрости приблизно до десяти метеорів на годину.

    Найкращі умови очікуються вже у передранкові години. Близько 03:00 за місцевим часом активність може сягати майже 40 метеорів на годину за сприятливих умов.

    За ідеального темного неба Персеїди здатні давати близько 50–100 метеорів на годину. Водночас прогноз на 2026 рік є стриманішим, тому фактична кількість побачених метеорів залежатиме від місця спостереження, погоди та рівня світлового забруднення.

    При цьому спостерігати весь потік одночасно неможливо. Радіант не перебуває достатньо високо над горизонтом, а частина метеорів з’являється за межами видимої ділянки неба.

    Місяць цього року майже не завадить

    Цьогоріч спостереженням Персеїд сприятиме фаза Місяця. Він перебуває у вигляді тонкого серпа та не розташований поблизу сузір’я Персея, тому його світло не повинно суттєво перекривати слабкі метеори.

    Це важлива перевага, адже яскраве місячне світло здатне значно погіршувати видимість метеорів.

    Де найкраще спостерігати зорепад

    Найкраще місце для спостереження — за межами міста, якомога далі від вуличного освітлення, рекламних конструкцій та інших джерел штучного світла.

    Телескоп або бінокль для цього не потрібен. Персеїди найкраще спостерігати неозброєним оком, адже метеори можуть з’являтися у різних частинах неба.

    Перед початком спостережень варто провести приблизно 20–30 хвилин у темряві, щоб очі адаптувалися. Бажано провести за спостереженням щонайменше годину, оскільки активність потоку нерівномірна: іноді кілька хвилин може не бути жодного метеора, а потім за короткий проміжок часу з’являться одразу декілька.

    У вечірні години можна орієнтуватися на північ і північний схід. У міру наближення до опівночі радіант підніматиметься вище, а після цього метеори буде легше помітити в різних ділянках неба.

    Фахівці радять не дивитися безпосередньо на радіант. Якщо тримати його на краю поля зору, можна охопити більшу ділянку неба та побачити більше метеорів.

    Чим особливі Персеїди

    Персеїди є одним із найпопулярніших метеорних потоків року. За спостереженнями за ними стежать уже понад 2000 років.

    Особливість Персеїд полягає не лише у кількості метеорів. Серед них трапляються яскраві боліди — особливо потужні метеори, які можуть на короткий час спалахувати в небі та залишати після себе помітний світний слід.

    Спостереження за Персеїдами доступні не лише професійним астрономам. Дані аматорів також можуть мати наукову цінність. Зафіксовані час появи, яскравість, колір та інші характеристики метеорів допомагають дослідникам оцінювати активність метеорного потоку.

    Таким чином, ніч із 12 на 13 серпня стане одним із найкращих моментів цього літа для спостереження Персеїд. Для цього достатньо знайти темне місце, дати очам звикнути до темряви та просто стежити за небом.

  • Росія прискорила створення власного Starlink: у ГУР назвали терміни появи сотень супутників

    Росія прискорила створення власного Starlink: у ГУР назвали терміни появи сотень супутників

    Росія прискорює розгортання власної низькоорбітальної системи супутникового зв’язку «Рассвет», яку позиціонують як російську альтернативу Starlink. Москва просувається швидше, ніж передбачали попередні плани, а вже протягом найближчих років має намір вивести на орбіту сотні апаратів. Українська розвідка попереджає: після формування повноцінного угруповання система зможе забезпечувати постійний зв’язок за принципом, подібним до Starlink, а тому питання протидії їй уже обговорюється.

    Про це розповів заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майор Вадим Скібіцький.

    За даними ГУР, Росія планує створити угруповання із 292 супутників уже у 2027 році, а до 2035-го збільшити його до 924 апаратів.

    «Москва впроваджує “Рассвет” — фактично російський аналог системи Starlink. І вони почали її запускати значно швидше, ніж це передбачалося їхніми планами», — повідомив Скібіцький.

    Незалежні дані підтверджують, що проєкт перейшов від випробувань до розгортання робочого угруповання. 23 березня 2026 року компанія «Бюро 1440» здійснила перший пакетний запуск одразу 16 супутників «Рассвет». Апарати вивела ракета «Союз-2.1Б», після чого їх взяв під контроль центр управління польотами компанії.

    Це був важливий рубіж: попередні запуски «Рассвет-1» та «Рассвет-2» мали переважно експериментальний характер, тоді як апарати 2026 року вже є частиною майбутнього робочого угруповання.

    У самій компанії «Бюро 1440» підтверджують, що після березневого запуску розпочався етап безпосереднього розгортання системи. 20 липня компанія повідомила про успішне виведення на орбіту супутників другого пакетного запуску.

    Таким чином, Росія вже перейшла до серійних запусків.

    Що відомо про російський «Рассвет»

    «Рассвет» створює російська аерокосмічна компанія «Бюро 1440», що входить до «ИКС Холдинга». Концептуально система справді нагадує Starlink: замість кількох великих геостаціонарних супутників використовується значна кількість відносно невеликих апаратів на низькій навколоземній орбіті.

    Це дозволяє зменшити затримку сигналу та забезпечувати широкосмуговий доступ до мережі навіть там, де відсутня звичайна наземна телекомунікаційна інфраструктура.

    За даними Janes, російська система має використовувати технологію 5G NTN та міжсупутникові лазерні канали зв’язку. Заявлена швидкість доступу може сягати 1 Гбіт/с, а затримка сигналу — до 70 мілісекунд.

    Саме лазерні міжсупутникові канали є особливо важливими. Вони дозволяють апаратам передавати інформацію один одному без необхідності кожного разу спрямовувати весь трафік через наземну станцію.

    Березневі супутники отримали оновлену систему електроживлення, плазмові двигуни та нове покоління терміналів лазерного зв’язку.

    Поки система працює лише «вікнами»

    Наразі порівнювати можливості «Рассвета» зі сформованою мережею Starlink зарано. Російське угруповання ще занадто мале, щоб забезпечувати безперервне покриття.

    Це підтверджує і українська розвідка.

    За словами Скібіцького, зараз система може працювати лише фрагментарно — у моменти, коли відповідний російський супутник проходить над територією України.

    Тобто на цьому етапі постійного супутникового покриття немає. Але ситуація принципово змінюватиметься зі збільшенням кількості апаратів.

    Після розгортання повноцінного угруповання супутники зможуть послідовно змінювати один одного над певною територією. Саме цей принцип лежить в основі роботи великих низькоорбітальних мереж.

    «Коли вони виведуть на орбіту повноцінне угруповання супутників, система запрацює за принципом, аналогічним Starlink», — пояснив представник ГУР.

    За його словами, в Україні вже обговорюють можливі способи протидії новій системі.

    «Вже йде дискусія, як з цим боротися», — зазначив Скібіцький.

    Чому це важливо саме для війни

    Російський проєкт має цивільне призначення, але супутникові комунікаційні мережі за своєю природою є технологією подвійного використання.

    Досвід російсько-української війни продемонстрував, наскільки важливим може бути стабільний супутниковий інтернет для сучасних бойових дій — від зв’язку між підрозділами до роботи цифрових систем управління.

    WIRED у травні звертав увагу, що запуск першої серійної партії «Рассвета» здійснили саме з космодрому Плесецьк, який тісно пов’язаний із російською військовою космічною програмою. Видання також зазначало, що проєкт отримує значну державну підтримку і потенційно має як цивільне, так і військове застосування.

    Janes також характеризує «Рассвет» як російську альтернативу низькоорбітальній мережі Starlink.

    Водночас називати «Рассвет» повноцінним конкурентом Starlink уже сьогодні було б перебільшенням. Масштаби систем поки непорівнянні, а Росії ще необхідно налагодити серійне виробництво апаратів та забезпечити високу частоту космічних запусків.

    До 292 супутників уже наступного року

    Саме темпи розгортання стають головним питанням.

    Російський план передбачає вихід на сотні апаратів протягом дуже короткого часу. За інформацією, яку наводять профільні джерела, до кінця 2027 року Москва розраховує сформувати угруповання приблизно з 292 супутників. Ця цифра збігається з даними, які зараз наводить українська військова розвідка.

    Але реалізувати такий графік буде непросто. Якщо запускати по 16 апаратів за один раз, Росії знадобиться багато пакетних запусків протягом 2026–2027 років, не враховуючи можливих аварій, технічних несправностей та необхідності заміни апаратів.

    Проєкт вимагає не лише самих супутників. Потрібні ракети-носії, наземні термінали, центри управління, виробничі лінії, електроніка та велика мережа наземної інфраструктури.

    Саме спроможність російської промисловості підтримувати необхідний темп серійного виробництва може стати одним із головних обмежень програми.

    Росія засвоює уроки війни

    Прискорення «Рассвета» вписується у ширшу тенденцію, про яку останнім часом говорить українська розвідка: Москва намагається максимально швидко масштабувати технології, ефективність яких стала очевидною під час війни.

    Йдеться про безпілотні системи, захищений цифровий зв’язок, супутникову розвідку, навігацію та незалежні канали передачі даних.

    Власне низькоорбітальне угруповання потенційно дасть Росії значно більшу автономність у сфері комунікацій та зменшить залежність від наземної телекомунікаційної інфраструктури.

    При цьому перші результати вже є: у березні на орбіту вийшли 16 серійних апаратів, а в липні «Бюро 1440» повідомило про другий пакетний запуск.

    Тож для України проблема «Рассвета» поки не полягає в тому, що Росія вже отримала власний повноцінний Starlink. Такої системи у Москви наразі немає.

    Набагато важливіше те, що Росія вже перейшла від експериментів до системного розгортання супутникового угруповання, а строки реалізації програми, за оцінкою ГУР, прискорюються. Якщо Москва зможе підтримати нинішній темп і справді вивести сотні апаратів, «Рассвет» перетвориться з експериментальної технології на постійно доступну мережу зв’язку — з потенційно серйозними наслідками і для російських військових можливостей.

  • SpaceX успішно запустила Starship після невдалого старту

    SpaceX успішно запустила Starship після невдалого старту

    Компанія SpaceX успішно здійснила 13-й випробувальний запуск надважкої ракети Starship із космодрому Starbase у штаті Техас. Політ відбувся після невдалої спроби минулого тижня, коли старт довелося скасувати через технічні несправності кількох двигунів. Новий запуск став важливим етапом у програмі випробувань ракети, яка в майбутньому має забезпечити польоти людей на Місяць і Марс. Про це повідомляє CNN.

    Випробувальний політ триває близько однієї години. Згідно з планом місії, верхній ступінь Starship має виконати контрольоване приводнення в Індійському океані після завершення основної частини польоту. Водночас надважкий прискорювач Super Heavy успішно відокремився приблизно через дві хвилини після старту та здійснив контрольоване приводнення в Мексиканській затоці.

    Цей запуск став другим випробуванням модернізованої версії Starship V3. Перший політ цієї модифікації, який відбувся у травні, супроводжувався низкою технічних проблем, зокрема відмовою кількох двигунів, що негативно вплинуло на виконання місії та стало підставою для подальшого доопрацювання конструкції.

    Успішний Flight 13 має особливе значення для SpaceX. Компанія перебуває під тиском через необхідність підготувати Starship до ключового випробування в межах програми NASA, яке заплановане на наступний рік. Саме цей політ має стати одним із вирішальних кроків перед використанням Starship у програмі повернення людей на Місяць у рамках місії Artemis.

    Крім технічної складової, нинішній запуск має й важливе фінансове значення для компанії. Це перший політ Starship після виходу SpaceX на фондову біржу. Попередня невдала спроба запуску призвела до розпродажу акцій компанії, які досі торгуються нижче ціни первинного публічного розміщення (IPO). Успішне випробування може позитивно вплинути на довіру інвесторів та подальші перспективи космічної програми компанії.

    Раніше також повідомлялося, що Google уклала масштабну фінансову угоду зі SpaceX, відповідно до якої компанія має виплачувати космічному оператору 920 мільйонів доларів щомісяця в межах співпраці. На тлі розвитку Starship та розширення комерційних проєктів SpaceX продовжує зміцнювати свої позиції як один із ключових гравців світової космічної галузі.

  • Китай відправив астронавтів у річну місію перед висадкою на Місяць у 2030 році

    Китай відправив астронавтів у річну місію перед висадкою на Місяць у 2030 році

    Китай здійснив новий крок у своїй масштабній місячній програмі, відправивши трьох астронавтів на орбітальну станцію “Тяньгун” у межах місії, яка має стати ключовим етапом підготовки до пілотованої висадки на Місяць до 2030 року. Один із членів екіпажу проведе на орбіті цілий рік, що стане однією з найдовших космічних експедицій в історії.

    Про це повідомляє Reuters.

    Космічний корабель Шеньчжоу-23 стартував у неділю о 23:08 за місцевим часом із космодрому Цзюцюань, розташованого в пустельному районі на північному заході Китаю. Запуск відбувся за допомогою ракети-носія Чанчжен-2F Y23, яка є основною пілотованою ракетою китайської космічної програми.

    До складу екіпажу увійшли командир місії Чжу Янчжу, пілот Чжан Юаньчжи та спеціаліст із корисного навантаження Лі Цзяїн. Двоє з них представляють загін астронавтів Народно-визвольної армії Китаю, а Лі Цзяїн став одним із небагатьох цивільних учасників китайської космічної програми.

    Особливу увагу місія привернула через те, що один із астронавтів залишиться на орбітальній станції Тяньгун на цілий рік. Китайська влада поки не повідомляє, хто саме виконуватиме цю довготривалу експедицію. Рішення мають ухвалити пізніше в Управлінні програми пілотованих космічних польотів Китаю.

    Метою річного перебування в космосі є дослідження впливу тривалих місій на організм людини в умовах, максимально наближених до майбутніх польотів на Місяць і Марс. Китайські науковці планують вивчати втрату кісткової маси, атрофію м’язів, наслідки тривалого впливу космічної радіації, зміни у роботі серцево-судинної системи та психологічний стан людини в умовах ізоляції.

    Reuters зазначає, що під час польоту також проведуть низку біомедичних експериментів, включно з дослідженнями штучних людських ембріонів у космосі. Китай називає це першим подібним науковим проєктом у світі. Вчені хочуть оцінити, як умови мікрогравітації та космічної радіації можуть впливати на розвиток людських клітин.

    Експедиція “Шеньчжоу-23” стане однією з найдовших космічних місій в історії. Вона поступатиметься лише рекорду російського космонавта, який у 1995 році провів у космосі приблизно 14,5 місяця безперервно.

    Ще одним важливим завданням місії стане перше для Китаю швидке автономне зближення та стикування з базовим модулем станції “Тяньгун”. У Пекіні вважають цю технологію критично важливою для майбутньої висадки на Місяць, адже аналогічні маневри будуть необхідні під час стикування космічних кораблів на місячній орбіті.

    Китайська місячна програма вважається одним із найамбітніших космічних проєктів сучасності. Влада країни поставила завдання здійснити пілотовану висадку на Місяць до 2030 року, і для цього зараз активно створюється нове покоління космічної техніки.

    Зокрема, Китай проводить випробування важкої ракети Чанчжен-10, яка має доставляти астронавтів до Місяця. Паралельно розробляються новий космічний корабель Менчжоу та місячний посадковий модуль Ланьюе.

    За даними Reuters, Пекін опинився у надзвичайно жорстких часових рамках, оскільки до запланованої висадки на Місяць залишається менше чотирьох років. Китайським інженерам необхідно створити нове апаратне та програмне забезпечення, провести численні випробування і забезпечити безпечну інтеграцію всіх систем.

    Нинішній запуск відбувся на тлі загострення космічного суперництва між Китай та США. Обидві країни прагнуть першими закріпитися на Місяці та отримати доступ до його потенційних ресурсів, зокрема рідкісних металів і покладів гелію-3, який у майбутньому може використовуватися як паливо для термоядерної енергетики.

    NASA планує провести власну пілотовану висадку на Місяць уже у 2028 році в межах програми Artemis. Таким чином США мають намір повернути астронавтів на поверхню Місяця на два роки раніше за Китай.

    У квітні 2026 року NASA вже здійснило перший за останні десятиліття пілотований політ навколо Місяця. У межах місії Artemis II четверо астронавтів облетіли супутник Землі та віддалилися від планети далі, ніж будь-які люди до цього часу.

    Китай також активно демонструє власні успіхи. У 2024 році країна першою у світі змогла доставити на Землю зразки ґрунту зі зворотного боку Місяця за допомогою роботизованої місії, що стало важливим технологічним проривом.

    Окрему роль у сучасних космічних перегонах відіграє приватний сектор. 22 травня компанія SpaceX, заснована Ілон Маск, успішно провела черговий випробувальний політ ракети Starship. Саме її NASA планує використовувати для доставки астронавтів на поверхню Місяця в межах програми Artemis.

    Аналітики зазначають, що новий запуск “Шеньчжоу-23” демонструє прагнення Китаю не лише наздогнати США у космосі, а й перетворитися на одну з головних космічних держав світу. Пекін дедалі активніше інвестує у пілотовані польоти, орбітальні станції, місячні місії та технології далекого космосу, розглядаючи космічну програму як важливий елемент глобального політичного та технологічного впливу.

  • SpaceX запустила найпотужнішу ракету в історії: Starship V3 уже готують до польоту людей на Місяць

    SpaceX запустила найпотужнішу ракету в історії: Starship V3 уже готують до польоту людей на Місяць

    Компанія SpaceX у ніч проти 23 травня провела перший тестовий запуск ракети Starship V3 — нової версії космічного корабля, який у майбутньому має доставити астронавтів NASA на поверхню Місяця. Політ став одним із найважливіших етапів місячної програми Artemis та черговою демонстрацією амбіцій Ілона Маска щодо освоєння космосу.

    Запуск відбувся близько 01:30 за київським часом із космодрому Starbase у Техасі. Це був уже 12-й тестовий політ системи Starship, однак уперше у космос вирушила ракета третього покоління — V3. Саме на цю модифікацію SpaceX покладає найбільші надії у своїй місячній та марсіанській програмах.

    Напередодні старт довелося перенести буквально за кілька десятків секунд до запуску через технічну несправність гідравлічного штифта стартової вежі. Після додаткових перевірок SpaceX усе ж дала «зелене світло» новій спробі, і ракета успішно відірвалася від стартового майданчика.

    Під час тестового польоту Starship V3 провела в космосі приблизно годину. За цей час ракета виконала кілька ключових завдань: вивела на орбіту тестові супутники Starlink та їхні симулятори, перевірила нові системи керування польотом, а також протестувала оновлені двигуни й теплозахист. Після завершення місії корабель успішно приводнився в Індійському океані.

    У SpaceX офіційно підтвердили успішне завершення місії, назвавши запуск «важливим кроком до створення повністю багаторазової міжпланетної транспортної системи».

    Starship V3 вважається найбільш технологічно просунутою версією ракети компанії. Вона отримала вдосконалену систему двигунів Raptor нового покоління, збільшені паливні баки, оновлену систему термозахисту та нові алгоритми автономного керування під час посадки.

    Саме ця версія ракети має взяти участь у програмі Artemis IV — одній із головних місій NASA з повернення людини на Місяць. За поточними планами, у межах цієї місії астронавти повинні висадитися на поверхню супутника Землі наприкінці 2028 року.

    NASA раніше офіційно обрала Starship як місячний посадковий модуль для програми Artemis. Фактично SpaceX має створити систему, здатну доставляти екіпаж із місячної орбіти безпосередньо на поверхню Місяця та назад.

    Водночас амбіції Ілона Маска виходять далеко за межі лише місячних польотів. Бізнесмен неодноразово заявляв, що головною стратегічною метою Starship залишається колонізація Марса та створення «самодостатнього міста» за межами Землі.

    Останніми місяцями Маск також активно просуває ідею будівництва постійної інфраструктури на Місяці. За його словами, SpaceX може створити перше автономне поселення на супутнику Землі менш ніж за десять років. Для цього компанія розраховує використовувати багаторазові Starship як транспортну основу майбутньої місячної логістики.

    Крім космічних польотів, SpaceX паралельно розвиває власну екосистему супутникового інтернету Starlink. Саме тестові супутники Starlink стали одним із корисних навантажень під час нинішнього запуску. Компанія продовжує масштабувати глобальне покриття інтернетом і вже має тисячі супутників на орбіті.

    Аналітики вважають, що SpaceX зараз переживає один із найуспішніших періодів у своїй історії. За оцінками KeyBanc, виручка компанії у 2025 році могла сягнути приблизно $21 млрд, а загальна оцінка бізнесу наближається до $800 млрд.

    На цьому тлі дедалі активніше обговорюється можливе IPO SpaceX. Американські медіа та фінансові аналітики припускають, що потенційний вихід компанії на біржу Nasdaq може стати найбільшим IPO в історії світового ринку капіталу — навіть масштабнішим за розміщення Saudi Aramco у 2019 році.

    Financial Times раніше писала, що одночасний вихід на біржу таких компаній, як SpaceX, OpenAI та Anthropic, може спровокувати рекордний перерозподіл капіталу на Волл-стріт. Інвестори дедалі більше роблять ставку на компанії, які визначатимуть майбутнє космосу та штучного інтелекту.

    Поточний запуск Starship V3 також став важливим сигналом для глобальної космічної гонки. США, Китай та приватні компанії зараз активно конкурують за лідерство у місячних програмах, космічній логістиці та майбутніх міжпланетних місіях.

    Китай уже реалізує власну програму створення місячної бази, а NASA після кількох років затримок намагається прискорити підготовку до місій Artemis. У цій гонці саме SpaceX сьогодні виглядає одним із головних фаворитів завдяки ставці на багаторазові ракети та швидке тестування технологій.

    І хоча попередні випробування Starship неодноразово завершувалися вибухами та аваріями, нинішній політ V3 показав: SpaceX поступово наближається до створення системи, яка може радикально змінити не лише космічну галузь, а й сам підхід людства до освоєння Місяця та Марса.

  • Україна вивела на орбіту перші власні супутники

    Україна вивела на орбіту перші власні супутники

    Україна розпочала практичне розгортання власної супутникової мережі та вже має на орбіті два перші супутники. Це стало одним із найамбітніших технологічних і оборонних проєктів країни за час повномасштабної війни. Про це в інтерв’ю Financial Times повідомив співзасновник та головний конструктор української компанії Fire Point Денис Штіліерман.

    За його словами, Україна планує суттєво розширити власне супутникове угруповання вже найближчими роками. До 2027 року розробники мають намір вивести на орбіту ще десятки супутників, які використовуватимуться для зв’язку, збору розвідувальної інформації, навігації, координації дронів та забезпечення роботи військової інфраструктури.

    У Financial Times зазначають, що українська космічна програма значно активізувалася після серії політичних та військових подій, які продемонстрували критичну залежність Києва від західної технологічної підтримки. Одним із ключових моментів став конфлікт у Білому домі між президентом США Дональдом Трампом та президентом України Володимиром Зеленським, після якого Вашингтон тимчасово призупинив передачу розвідувальних даних Україні.

    За інформацією видання, це стало серйозним сигналом для української влади та оборонного сектору, оскільки продемонструвало, наскільки сильно сучасна війна залежить від доступу до супутникової розвідки, цифрових каналів зв’язку та західних технологічних систем.

    Ще одним фактором, який прискорив створення власної супутникової інфраструктури, стала ситуація із системою Starlink компанії SpaceX. Хоча Starlink став критично важливим елементом української системи зв’язку під час війни, українські розробники та військові дійшли висновку, що повна залежність від приватної іноземної інфраструктури створює серйозні ризики для національної безпеки.

    За словами Штіліермана, російські війська навчилися використовувати мережу Starlink для навігації власних безпілотників та координації атак по українських цілях. Це, як зазначається, змусило українську сторону активніше шукати альтернативні технологічні рішення та інвестувати у створення власних космічних систем.

    Розробники вважають, що власне супутникове угруповання дозволить Україні значно підвищити незалежність у сфері безпеки та зменшити вразливість до політичних рішень союзників або обмежень з боку приватних корпорацій.

    Штіліерман також повідомив, що європейські уряди та оборонні компанії вже активно цікавляться українськими технологіями. За його словами, партнери в Європі розглядають можливість закупівлі або спільного виробництва українських дронів, ракет та інших оборонних систем, які виявилися значно дешевшими за багато західних аналогів, але водночас продемонстрували ефективність у реальних бойових умовах.

    “Ідея, що лежить в основі нашої зброї, полягає в тому, що ми продаємо не лише зброю і не лише безпеку, а й незалежність у сфері безпеки”, — заявив він.

    На тлі розвитку приватних космічних і військових проєктів Україна також активізує державну політику у сфері космосу. У березні під час міжнародного форуму Space For Ukraine заступниця міністра оборони України з питань цифровізації Катерина Черногоренко повідомила про створення в Міністерстві оборони нового Управління космічної політики.

    За її словами, ця структура має стати центром координації всіх космічних програм для потреб Сил оборони України. Міноборони прагне перетворитися на головного державного замовника супутникової техніки, програмного забезпечення, систем космічного моніторингу та технологій зв’язку.

    Управління працюватиме одразу за кількома напрямками. Перший — створення законодавчої та нормативної бази для розвитку військових космічних можливостей України. Другий — технологічна експертиза та співпраця з українськими й міжнародними розробниками, науковими центрами та оборонними компаніями. Третій — формування партнерств із міжнародними урядами та приватними структурами для укладення контрактів на постачання супутникових технологій, даних та обладнання.

    Черногоренко також раніше заявляла, що у перспективі в Україні може з’явитися окремий напрям або навіть новий вид військ, пов’язаний із космічними технологіями, супутниковими системами та цифровою обороною.

    Експерти наголошують, що сучасна війна дедалі більше переходить у сферу високих технологій, а супутники стають критично важливими для розвідки, наведення озброєння, роботи дронів, зв’язку та координації військових операцій. Саме тому створення власної супутникової інфраструктури розглядається не лише як технологічний прорив, а і як елемент стратегічної незалежності України у сфері безпеки.

    На думку аналітиків, якщо Україні вдасться реалізувати плани зі створення повноцінного супутникового угруповання, це може суттєво змінити її оборонні можливості та зробити країну одним із нових технологічних центрів військових інновацій у Європі.

  • WSJ: Google і SpaceX планують дата-центри в космосі

    WSJ: Google і SpaceX планують дата-центри в космосі

    Google і SpaceX ведуть попередні переговори щодо запуску дата-центрів у космосі на навколоземній орбіті, які можуть використовуватися для обробки великих масивів даних та розвитку систем штучного інтелекту. Про це повідомляє The Wall Street Journal із посиланням на джерела, знайомі з перебігом обговорень.

    За даними видання, потенційна співпраця між двома технологічними гігантами розглядається як частина ширшої гонки за інфраструктуру для ШІ, де ключовим фактором стає доступ до дешевих і масштабованих обчислювальних потужностей. Орбітальні дата-центри в цьому контексті подаються як довгострокова альтернатива наземним об’єктам, які потребують значних земельних ресурсів, електроенергії та часто стикаються з локальним спротивом громад.

    Ідея розміщення серверних потужностей у космосі не є новою, однак останніми роками вона отримала новий імпульс через стрімкий розвиток штучного інтелекту і різке зростання попиту на обчислювальні ресурси. За задумом, орбітальні дата-центри могли б використовувати сонячну енергію без атмосферних втрат, а також уникати обмежень, пов’язаних із охолодженням обладнання на Землі. Водночас аналітики зазначають, що ці переваги наразі значною мірою теоретичні, тоді як витрати на запуск і обслуговування обладнання в космосі залишаються надзвичайно високими.

    Переговори між Google і SpaceX відбуваються на тлі активного розширення космічного бізнесу компанії Ілона Маска. За даними WSJ, SpaceX готується до потенційного первинного розміщення акцій (IPO) з оцінкою близько 1,75 трлн доларів, і концепція орбітальних дата-центрів може стати однією з ключових частин інвестиційної історії компанії. У цій моделі космос розглядається не лише як транспортна інфраструктура, а як майбутня платформа для обчислювальних технологій.

    Додатковим контекстом є нещодавня активність у сфері ШІ-інфраструктури. Повідомляється, що минулого тижня компанія Anthropic уклала угоду зі SpaceXAI (раніше пов’язаною з xAI) щодо використання обчислювальних ресурсів дата-центру в Мемфісі, штат Теннессі. У перспективі це може стати основою для розширення співпраці у напрямку космічних обчислювальних систем, де частина навантаження буде перенесена за межі Землі.

    Google, у свою чергу, паралельно веде консультації з іншими гравцями космічного ринку, оцінюючи технічну та економічну доцільність створення орбітальної інфраструктури. Компанія також розвиває власну ініціативу Project Suncatcher, в рамках якої планується запуск експериментальних супутників до 2027 року. Цей проєкт розглядається як перший крок до перевірки можливості розміщення обчислювальних систем у космосі.

    Ілон Маск уже неодноразово публічно підтримував концепцію орбітальних дата-центрів, стверджуючи, що вони можуть у перспективі стати дешевшими за наземні рішення. Серед потенційних переваг називають відсутність потреби у великих земельних ділянках, мінімізацію бюрократичних обмежень і доступ до стабільного сонячного живлення. Водночас критики підкреслюють, що навіть із урахуванням технологічного прогресу наземні дата-центри наразі залишаються значно дешевшими та практичнішими, особливо з огляду на складність запуску, ремонту та модернізації обладнання на орбіті.

    Окремо зазначається, що Google ще у 2015 році інвестувала близько 900 мільйонів доларів у SpaceX, що стало одним із перших стратегічних кроків у напрямку співпраці між компаніями. Нові переговори можуть свідчити про поглиблення цього партнерства та формування нового ринку — космічної обчислювальної інфраструктури.

    Аналітики наголошують, що навіть якщо проєкт залишиться на рівні концепції або експериментів, сама поява таких ініціатив свідчить про фундаментальну зміну підходів до розвитку цифрової інфраструктури. У майбутньому конкуренція між технологічними компаніями може переміститися не лише між країнами чи дата-центрами на Землі, а й у навколоземний простір, де формуватиметься новий сегмент глобальної економіки даних.