Daypolitico

Позначка: культурна спадщина

  • У Луцьку постраждала найбільша картина України: «Космогонія» площею понад 2000 м²

    У Луцьку постраждала найбільша картина України: «Космогонія» площею понад 2000 м²

    У Луцьку внаслідок російської атаки пошкоджено унікальний мистецький проєкт «Космогонія» — монументальне полотно площею понад 2000 квадратних метрів, яке встановило національний рекорд України. Уламки безпілотника спричинили пожежу в будівлі Музею сучасного українського мистецтва Корсаків. Найбільше постраждала шоста частина картини, що має символічну назву «Майбутнє». Тепер музей вирішує, чи відновлювати пошкоджений фрагмент, чи залишити сліди російського удару як свідчення війни для наступних поколінь.

    Про наслідки атаки 14 жовтня повідомив засновник музею Віктор Корсак. Інформацію також підтвердили «Інтерфакс-Україна» та The Kyiv Independent.

    За даними музею, пізно ввечері 13 жовтня уламки російського безпілотника впали на культурно-розважальний комплекс «Адреналін Сіті», де розташований музей.

    Після падіння уламків виникла пожежа. На місце оперативно прибули рятувальники ДСНС, яким вдалося локалізувати та ліквідувати займання, не допустивши значно масштабніших руйнувань.

    Проте вогонь встиг пошкодити частину одного з найвідоміших сучасних мистецьких творів України.

    Особливо символічним виявилося те, що постраждав саме фрагмент «Майбутнє».

    «Космогонія» — масштабний філософський проєкт, присвячений походженню Всесвіту, людському існуванню та майбутньому цивілізації.

    Автором картини є український художник Петро Антип, уродженець Горлівки Донецької області. Філософську концепцію твору розробив засновник музею Віктор Корсак.

    Проєкт покликаний дати художню відповідь на три фундаментальні питання: звідки походить людство, ким ми є та що чекає нас попереду.

    За словами Корсака, пошкодження частини, присвяченої майбутньому, стало особливо болісним збігом.

    Засновник музею наголосив, що війна позбавляє людей не лише того, що вони мають сьогодні, а й можливостей, які могли б з’явитися завтра.

    Масштаби самого мистецького проєкту вражають.

    Над створенням «Космогонії» Петро Антип працював близько двох років. Загальна площа полотна перевищує 2000 квадратних метрів.

    Твір складається з понад 500 окремих елементів, які утворюють єдину композицію. Для експонування монументального полотна музей виділив залу площею приблизно 5000 квадратних метрів.

    28 вересня 2024 року «Космогонію» офіційно внесли до Національного реєстру рекордів України як найбільший твір малярства.

    Як раніше повідомляла «Українська правда. Життя», масштабний артоб’єкт поєднує різні художні техніки та є центральним експонатом музею.

    Тепер перед власниками та фахівцями постало непросте питання: чи потрібно повністю відновлювати пошкоджену частину картини?

    У музеї розглядають два сценарії.

    Перший передбачає повноцінну реставрацію, яка дозволить максимально наблизити пошкоджений фрагмент до первісного вигляду.

    Другий — збереження частини слідів пожежі як історичного свідчення російської агресії.

    Остаточне рішення ухвалюватимуть після обстеження полотна, консультацій із художником Петром Антипом та реставраторами.

    Наразі точну вартість можливого відновлення та обсяг безповоротних пошкоджень не оприлюднили.

    Водночас у музеї зазначили, що інші виставкові зали й експонати не постраждали. Заклад продовжує роботу над культурними, мистецькими та освітніми проєктами.

    Це далеко не перший випадок, коли російські атаки завдають шкоди українським культурним установам.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про звернення України до ЮНЕСКО після російських ударів по Києво-Печерській лаврі, музеях та інших об’єктах культурної спадщини.

    Українська сторона неодноразово наголошувала на необхідності міжнародної фіксації пошкоджень культурних пам’яток та збереження унікальних мистецьких колекцій.

    Зокрема, 28 вересня внаслідок російської атаки пошкоджень зазнав Національний музей Тараса Шевченка в Києві. Раніше російські удари також пошкодили приміщення Херсонського обласного краєзнавчого музею.

    За роки повномасштабного вторгнення під загрозою опинилися не лише історичні будівлі, а й музейні фонди, архіви, картини та сучасні мистецькі проєкти.

    Історія «Космогонії» в Луцьку стала ще одним прикладом того, як війна зачіпає культурне життя України. Полотно, присвячене майбутньому людства, частково постраждало від російського удару, а рішення щодо його реставрації тепер матиме не лише мистецьке, а й історичне значення.

    Для музею це не просто питання відновлення пошкодженої картини, а вибір того, як зберегти пам’ять про війну для наступних поколінь.

  • Росія пошкодила або зруйнувала вже понад 2100 пам’яток України: Мінкульт оновив дані

    Росія пошкодила або зруйнувала вже понад 2100 пам’яток України: Мінкульт оновив дані

    В Україні продовжує зростати кількість пам’яток та закладів культури, пошкоджених або зруйнованих унаслідок російської агресії. Станом на кінець серпня 2026 року Міністерство культури зафіксувало 2138 постраждалих об’єктів культурної спадщини та 2640 закладів культури. Лише за останній місяць до статистики додалося ще 148 об’єктів культурної спадщини та 15 закладів культури.

    У Міністерстві уточнюють важливий нюанс: місячне збільшення не означає, що всі 148 пам’яток були пошкоджені саме протягом серпня. До оновленої статистики входять як нові руйнування, так і раніше не враховані випадки, інформацію про які вдалося отримати із запізненням. Це означає, що реальна картина втрат встановлюється поступово.

    Із 2138 постраждалих об’єктів культурної спадщини 192 мають статус пам’яток національного значення, 1753 — місцевого значення, ще 193 є щойно виявленими об’єктами культурної спадщини. Повністю зруйнованими наразі вважаються 47 об’єктів: одна пам’ятка національного значення, 44 місцевого значення та два щойно виявлені об’єкти.

    Найбільшу групу серед постраждалих становлять пам’ятки архітектури. Мінкульт зафіксував 694 такі об’єкти. Ще 458 одночасно належать до пам’яток архітектури й містобудування. Пошкоджено також 405 пам’яток історії, 290 археологічних об’єктів, 98 об’єктів, які поєднують ознаки історичної, архітектурної та містобудівної спадщини, та десятки пам’яток монументального мистецтва й інших категорій.

    Найбільших втрат за кількістю зафіксованих випадків зазнала Донецька область — 369 об’єктів культурної спадщини. На Харківщині пошкоджено або зруйновано 358 пам’яток, на Херсонщині — 304. Четверту позицію займає Київ із 272 постраждалими об’єктами. В Одеській області Мінкульт нарахував 212 таких випадків, у Запорізькій — 115.

    Особливе занепокоєння викликають удари по об’єктах, пов’язаних зі Світовою спадщиною ЮНЕСКО. У серпні нові пошкодження були зафіксовані на території історичного центру Одеси. Нові влучання також сталися у Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Одеській та Херсонській областях. У Запорізькій, Сумській і Херсонській областях зафіксовані повторні удари по пам’ятках, які вже були пошкоджені раніше.

    Окремо Україна пережила серйозний удар по одному зі своїх найвідоміших історичних комплексів у червні 2026 року. У ніч проти 15 червня внаслідок російської атаки постраждала Києво-Печерська лавра, яка входить до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. Значних пошкоджень зазнав Успенський собор: було пошкоджено дах та конструктивні елементи споруди, а наслідки посилили пожежа й вода, яку використовували під час ліквідації займання. ЮНЕСКО публічно засудила цей удар.

    Не менш масштабними є втрати культурної інфраструктури. Від початку повномасштабного вторгнення Мінкульт зафіксував 2640 пошкоджених або зруйнованих закладів культури. З них 569 знищені повністю, що становить близько 21% усіх постраждалих установ. Такі руйнування зафіксовані вже у 359 територіальних громадах — це приблизно чверть усіх громад України.

    Найбільше постраждали клуби, будинки культури та подібні установи. Загалом пошкодження отримали 1310 клубних закладів — майже половина всієї постраждалої культурної інфраструктури. Із них 285 знищені, ще 1025 пошкоджені. Найбільші втрати цього типу припадають на Донецьку, Харківську та Сумську області.

    Друга найбільш постраждала категорія — бібліотеки. Від російської агресії постраждали 913 бібліотек, причому 233 із них зруйновані повністю, а ще 680 отримали пошкодження. Найбільша концентрація втрат бібліотечної мережі також припадає на східні та південні регіони, де бойові дії й обстріли є найінтенсивнішими.

    Війна завдала значної шкоди й мистецькій освіті. Пошкоджено або зруйновано 195 мистецьких шкіл та інших профільних навчальних закладів: 25 із них знищені повністю, 170 — пошкоджені. Ще 139 випадків стосуються музеїв і галерей, серед яких 20 установ зруйновані та 119 пошкоджені.

    Також у статистику увійшли 56 театрів, кінотеатрів і філармоній, чотири з яких знищені. Постраждали 14 парків і зоопарків, три цирки, одна кіностудія в Києві та дев’ять заповідників.

    У Мінкульті водночас прямо попереджають, що фактичний масштаб руйнувань може бути значно більшим. Майже вся територія Луганської області, а також значні частини Донецької, Запорізької та Херсонської областей залишаються тимчасово окупованими. Через відсутність доступу українські фахівці не можуть провести повний огляд пам’яток та культурних установ на цих територіях.

    Тому дані Мінкульту не варто сприймати як остаточний реєстр усіх культурних втрат України. Це кількість випадків, які держава вже змогла документально зафіксувати. Після деокупації населених пунктів статистика може суттєво зрости.

    Окремий моніторинг веде ЮНЕСКО. Методологія міжнародної організації відрізняється від українського обліку: ЮНЕСКО самостійно перевіряє окремі повідомлення, зіставляючи інформацію з кількох джерел, зокрема використовуючи супутникові знімки. Станом на 29 липня 2026 року організація підтвердила пошкодження 545 культурних об’єктів в Україні, серед яких 156 релігійних споруд, 281 будівля історичного або мистецького значення, 43 музеї, 33 пам’ятники, 22 бібліотеки, п’ять археологічних об’єктів і п’ять архівів. Цю цифру не слід прямо порівнювати зі статистикою Мінкульту, оскільки йдеться про різні методики підрахунку.

    Українська влада паралельно намагається перейти від документування збитків до системного відновлення. Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики — міністерка культури Тетяна Бережна повідомила, що Україна розвиває Український фонд культурної спадщини та залучає до нього міжнародних партнерів. До ініціативи вже долучилися 11 країн, а обсяг залученої підтримки становить близько 4,3 млн євро.

    Фонд уже перейшов до практичного фінансування. Перший грант отримав Мистецький Арсенал для проведення протиаварійних робіт після російського удару. Серед наступних пілотних напрямів Мінкульт називає відновлення Іванківського історико-краєзнавчого музею, створення механізму швидкого реагування на нові руйнування та облаштування безпечних музейних фондосховищ.

    Міжнародні партнери фінансують і конкретні аварійні роботи. ЮНЕСКО, наприклад, запустила окремі програми для стабілізації постраждалих культурних об’єктів в Одесі, а також для невідкладних робіт в Успенському соборі Києво-Печерської лаври після червневого удару.

    Значення таких програм виходить далеко за межі відбудови окремих будівель. Втрата пам’ятки, музею чи архіву може бути незворотною: разом із фізичними спорудами можуть зникати оригінальні предмети, документи, архітектурні деталі та історичні нашарування, які неможливо відтворити навіть за наявності достатнього фінансування.

    Саме тому одним із ключових завдань залишається швидка фіксація пошкоджень та аварійна консервація. У випадку частково зруйнованих історичних споруд затримка ремонту може призвести до подальшої деградації конструкцій через опади, мороз, перепади температури та інші природні фактори. ЮНЕСКО вже звертала увагу на таку проблему в Одесі, де деякі об’єкти після первинних пошкоджень продовжують руйнуватися через тривалий вплив зовнішнього середовища.

    Оновлена статистика Мінкульту таким чином показує не лише масштаб уже завданої шкоди, а й темпи її зростання. Навіть через понад чотири роки після початку повномасштабного вторгнення перелік пошкодженої культурної спадщини продовжує поповнюватися, а частина пам’яток зазнає повторних ударів.

    Станом на кінець серпня держава документально підтвердила вже 2138 пошкоджених або зруйнованих об’єктів культурної спадщини та 2640 закладів культури. Проте остаточний масштаб втрат стане зрозумілим лише після отримання доступу до окупованих територій та повної інвентаризації пам’яток.

  • Захист духовної та культурної спадщини: Зеленський анонсував законопроєкт про статус національних святинь

    Захист духовної та культурної спадщини: Зеленський анонсував законопроєкт про статус національних святинь

    Під час урочистостей з нагоди 975-річчя заснування Києво-Печерської лаври Президент України Володимир Зеленський підписав указ № 726/2026 щодо заходів із захисту об’єктів культурної та духовної спадщини. Глава держави доручив Кабінету Міністрів підготувати до Дня Незалежності спеціальний законопроєкт про національні святині українського народу.

    Ключові цілі та положення ініціативи

    • Визначення критеріїв: Законопроєкт чітко зафіксує критерії та механізм надання об’єктам статусу «національної святині» (зокрема для пам’яток національного значення та об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО).
    • Розширення можливостей: Новий правовий статус надасть додаткові юридичні, фінансові та інституційні важелі організаціям і командам, які опікуються збереженням пам’яток, музейних колекцій та культурного надбання.
    • Посилення відповідальності: Документ передбачає запровадження додаткових заходів охорони й відповідальності за руйнування або пошкодження святинь в умовах російської агресії.
    • Міжнародна адвокація: Урядовцям і МЗС доручено посилити співпрацю з ЮНЕСКО для включення українських пам’яток до Списку всесвітньої спадщини та систематичної фіксації злочинів РФ проти культурної інфраструктури.

    З виступу Президента України Володимира Зеленського:

    «Сьогодні я підписав указ про заходи на рівні нашої держави, щоб захистити українські національні святині. До Дня Незалежності України буде підготовлений закон… прошу парламент підтримати його, щоб визначити чітко: що є нашими святинями та які кроки потрібні для їх захисту на всій території нашої держави».

  • Пограбування на €9 млн за три хвилини: в Італії знайшли викрадені шедеври Ренуара, Сезанна і Матісса

    Пограбування на €9 млн за три хвилини: в Італії знайшли викрадені шедеври Ренуара, Сезанна і Матісса

    Італійські правоохоронці поставили крапку в одному з найгучніших музейних пограбувань цього року. Карабінери знайшли три роботи Поля Сезанна, П’єра-Огюста Ренуара та Анрі Матісса, які наприкінці березня були викрадені з приватного музею Fondazione Magnani Rocca неподалік Парми. Загальну вартість творів оцінюють більш ніж у €9 млн, а сама крадіжка тривала менш ніж три хвилини.

    Важливе уточнення щодо кількості фігурантів: у справі розслідують дії дев’ятьох людей молдовського походження, однак італійські джерела та Associated Press повідомляють, що п’ятьох із них затримали. Усі затримані народилися в Молдові та проживали в районі Парми. Правоохоронці підозрюють групу не лише у викраденні картин, а й у низці інших майнових злочинів.

    Йдеться про три роботи: «Tasse et plat de cerises» («Чашка і тарілка з вишнями») Сезанна, «Les Poissons» («Риби») Ренуара та «Odalisque sur la Terrasse» («Одалиска на терасі») Матісса. Карабінери оцінили Сезанна приблизно у €6 млн, Ренуара — у €3 млн, а роботу Матісса — приблизно у €20 тис.

    Таким чином, переважну частину вартості викраденого становили перші дві роботи. Водночас для музею значення картин не обмежується ринковою оцінкою: вони є частиною відомої приватної колекції Луїджі Маньяні, яка включає твори Тіціана, Франсіско Гойї, Клода Моне, Пітера Пауля Рубенса, Альбрехта Дюрера та інших видатних художників.

    Пограбування тривало менше трьох хвилин

    Злочин стався в ніч із 22 на 23 березня у Fondazione Magnani Rocca в Маміано-ді-Траверсетоло, приблизно за 20 кілометрів від Парми. Записи камер спостереження, які правоохоронці оприлюднили після повернення картин, показують, наскільки швидко діяли нападники.

    На відео видно двох людей у масках, які проникають до будівлі через вікно, один за одним знімають роботи зі стін і передають їх назовні. Весь епізод від проникнення до втечі зайняв менше трьох хвилин. Італійські ЗМІ повідомляють, що безпосередньо в операції брали участь щонайменше троє людей, тоді як слідство загалом пов’язує зі злочином більшу групу.

    Під час пограбування злочинці використовували вогнегасник, щоб створити димову завісу й дезорієнтувати охорону. Водночас вони залишили після себе речі, які згодом і стали одним із ключів до розкриття справи.

    Зокрема, карабінери знайшли на місці вогнегасник та уламок кирки, з яких злочинці намагалися видалити серійні номери. Експертам удалося їх відновити. Саме ці номери допомогли правоохоронцям простежити походження предметів та вийти на житловий будинок, до якого мав доступ один із імовірних членів групи.

    Цей епізод фактично став одним із головних проривів розслідування.

    Картини сховали у коробці від телевізора

    Після кількох місяців слідчих дій карабінери провели серію обшуків у Пармі та сусідніх районах. Загалом, за даними ANSA, правоохоронці здійснили 15 обшуків.

    Зрештою всі три роботи знайшли в будинку, який перебував у розпорядженні одного з підозрюваних. Картини були заховані в темній кімнаті всередині великої коробки від телевізора. Судячи з оприлюднених правоохоронцями фотографій, твори вдалося повернути без очевидних критичних пошкоджень.

    Під час обшуків також виявили інші речі, які, за версією слідства, могли бути викрадені в рамках інших злочинів. Associated Press повідомляє про майно вартістю в десятки тисяч євро.

    Слідство вважає, що підозрювані можуть входити до організованої групи, яка спеціалізувалася не винятково на творах мистецтва. Правоохоронці пов’язують її з серією крадіжок із житлових будинків, підприємств та інших об’єктів у Пармі та сусідніх територіях. ANSA пише про щонайменше 14 таких епізодів.

    Це може означати, що резонансне музейне пограбування було одним із епізодів діяльності ширшої злочинної групи, а не операцією спеціалізованих міжнародних торговців мистецтвом.

    Четверту картину злодії кинули під час втечі

    Італійські правоохоронці розкрили ще одну деталь березневого нальоту. Крім трьох винесених робіт, злочинці намагалися забрати ще одну картину Ренуара — «Paysage de Cagnes». Однак під час поспішної втечі її залишили на місці.

    За повідомленнями італійських медіа, операцію могла перервати сигналізація. Саме тому злочинці не стали продовжувати пограбування й покинули будівлю настільки швидко.

    Це також пояснює, чому вони залишили після себе інструменти, які через кілька місяців допомогли слідчим встановити підозрюваних.

    Музей з однією з найвідоміших приватних колекцій Італії

    Fondazione Magnani Rocca розташована у заміській віллі в Маміано-ді-Траверсетоло. Фонд був створений у 1977 році й зберігає мистецьку колекцію музичного критика, колекціонера та мистецтвознавця Луїджі Маньяні.

    Колекція вважається однією з найпомітніших приватних мистецьких збірок Італії. Крім повернутих робіт французьких художників, у ній представлені Тіціан, Дюрер, Рубенс, Ван Дейк, Гойя, Моне та інші майстри.

    Саме тому березневе пограбування викликало значний резонанс не лише в Італії, а й серед фахівців міжнародного артринку.

    Ситуацію додатково ускладнювало те, що такі відомі картини практично неможливо легально продати. Після публічного оголошення про крадіжку інформація про них потрапляє до спеціальних баз викраденого мистецтва, а аукціонні доми, галереї та серйозні приватні дилери перевіряють походження дорогих творів перед укладанням угоди.

    Ще навесні Reuters із посиланням на джерела на страховому ринку писав, що викрадені полотна, ймовірно, могли навіть не мати повного страхового покриття: страхування предметів такого класу коштує надзвичайно дорого.

    П’ять місяців після «ідеального» пограбування

    На перший погляд березневий наліт виглядав майже професійно: маски, нічне проникнення, швидке зняття картин, димова завіса і вся операція за кілька хвилин. Але саме дрібні деталі — залишений вогнегасник та пошкоджений інструмент — дали слідчим можливість відновити маршрут злочинців.

    Через майже п’ять місяців після крадіжки всі три картини повернуті, п’ятьох підозрюваних затримано, а загалом у провадженні фігурують дев’ятеро людей. Розслідування при цьому ще не завершене: правоохоронці перевіряють можливих спільників та інші злочини, до яких могла бути причетна ця група.

    Тож одна з найефектніших музейних крадіжок року завершилася для злочинців зовсім не так, як могла виглядати після трьох хвилин у березневу ніч: шедеври вартістю понад €9 млн замість чорного артринку опинилися в коробці від телевізора у Пармі — і зрештою повернулися до італійських карабінерів.

  • Жовтневий палац у Києві повернуть державі: суд ухвалив рішення

    Жовтневий палац у Києві повернуть державі: суд ухвалив рішення

    Жовтневий палац у Києві, який має статус пам’ятки культурної спадщини національного значення, повернуть у державну власність. Відповідне рішення ухвалив Господарський суд міста Києва.

    Про це повідомляє Офіс генерального прокурора.

    Суд задовольнив позов Київської міської прокуратури щодо повернення державі будівлі Міжнародного центру культури і мистецтв, відомої як Жовтневий палац.

    Комплекс є пам’яткою культурної спадщини національного значення та одним із найбільших концертних майданчиків України. За даними Фонду державного майна України, орієнтовна вартість будівлі становить близько 1 млрд гривень.

    Будівлю звели у 1838–1842 роках за проєктом архітектора Вікентія Беретті. Спочатку вона була корпусом Київського інституту шляхетних дівчат, а згодом у споруді розміщувалися різні державні установи.

    Із Жовтневим палацом пов’язані й трагічні сторінки української історії. У його стінах працівники НКВС розстрілювали представників української інтелігенції. Серед них були Кость Буревій, Олекса Близько, Григорій Косинка, Тарас та Іван Крушельницькі, Дмитро Фальківський.

    У 1979 році будівля отримала статус пам’ятки національного значення. Її включили до переліку об’єктів культурної спадщини, які не підлягають приватизації та можуть перебувати виключно у державній власності.

    Попри цей статус, право власності на будівлю було зареєстроване за Федерацією професійних спілок України.

    У прокуратурі зазначили, що перебування Жовтневого палацу у приватній власності створювало ризик його подальшого відчуження.

    У зв’язку з цим Київська міська прокуратура звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

    Суд погодився з доводами прокурора та задовольнив позов, ухваливши рішення про повернення пам’ятки у державну власність.

    Нагадаємо, у січні Київська міська прокуратура звернулася до суду з вимогою повернути державі будівлю Міжнародного центру культури і мистецтв у центрі столиці, відому як колишній Жовтневий палац.

  • Польський суд заблокував повернення двох картин до Львова: Україна звернулася до влади

    Польський суд заблокував повернення двох картин до Львова: Україна звернулася до влади

    Львівська обласна рада звернулася до Президента України, Кабінету Міністрів та Міністерства культури після рішення польського суду, який тимчасово заборонив повернення до України двох картин із колекції Львівського історичного музею. Йдеться про твори, які були евакуйовані до Польщі для збереження під час повномасштабної війни та нині експонуються у Музеї Середнього Помор’я в місті Слупськ.

    Про це повідомили під час брифінгу у Львові.

    Які картини стали предметом судового спору

    Судова заборона стосується двох творів із державної частини Музейного фонду України:

    • «Портрет Роксолани» невідомого художника XVI століття;
    • «Портрет юнака» польського художника Алоїзія Рейхана, написаного у 1850 році.

    Загальна оціночна вартість картин становить близько 150 тисяч польських злотих.

    Львівська облрада звернулася до керівництва держави

    За словами заступника начальника управління майном спільної власності громад Львівської обласної ради Віктора Кусого, після отримання інформації про рішення польського суду були негайно підготовлені офіційні звернення до Президента України, прем’єр-міністра та міністра культури.

    Обласна рада просить центральну владу застосувати як дипломатичні, так і правові механізми для якнайшвидшого врегулювання ситуації та повернення музейних експонатів до України.

    Водночас посадовець наголосив, що наразі не варто політизувати ситуацію.

    За його словами, йдеться не про міждержавний конфлікт між Україною та Польщею, а про приватний судовий спір щодо культурної спадщини.

    Суд не визначав право власності

    Як пояснив Віктор Кусий, польський суд поки що не розглядав питання, кому належать картини.

    Наразі ухвалене лише забезпечення позову — тимчасова заборона передавати картини будь-кому або вивозити їх за межі Польщі до остаточного вирішення справи.

    Представляти інтереси України у цьому процесі, за словами посадовця, мають уповноважені державні органи, насамперед Міністерство культури та Міністерство юстиції.

    Як картини опинилися у Польщі

    Директор Львівського історичного музею Роман Чмелик повідомив, що виставку організували не лише для популяризації української культури за кордоном, а й для збереження музейних цінностей під час війни.

    Роман Чмелик фото: ЛОР

    Експозиція розпочала роботу в листопаді 2024 року в Любліні під патронатом Посольства України в Польщі. Згодом її показували у Вроцлаві та Познані, а в червні 2026 року виставка відкрилася у Слупську.

    За словами директора музею, на всіх етапах перевезення експонатів процес супроводжували українські дипломатичні установи, а всі документи були оформлені відповідно до українського законодавства.

    Музей заперечує інформацію про «арешт» картин

    22 липня Львівський історичний музей отримав повідомлення про відкриття судового провадження в Польщі, а вже 24 липня — офіційну ухвалу суду щодо тимчасової заборони переміщення двох картин.

    Роман Чмелик наголосив, що поширена у медіа інформація про нібито арешт експонатів є юридично некоректною.

    За його словами, суд не конфіскував картини та не встановлював права власності, а лише застосував тимчасовий запобіжний захід до завершення розгляду справи.

    Чого вимагають спадкоємці Любомирських

    Позов до польського суду подали представники спадкоємців князя Анджея Любомирського.

    Вони просять тимчасово заборонити Музею Середнього Помор’я у Слупську передавати або вивозити картини до остаточного вирішення спору про право власності.

    За словами адвокатів спадкоємців, судова заборона не означає вилучення картин із музею та не визначає результат майбутнього судового процесу. Вона лише покликана забезпечити можливість виконання майбутнього рішення суду, якщо позов буде задоволений.

    Юристи також зазначають, що вже понад десять років досліджують історію колекції Любомирських, аналізують архівні документи та представляють інтереси спадкоємців у судових процесах, пов’язаних із поверненням культурних цінностей.

    Українська сторона очікує, що до врегулювання ситуації долучаться державні органи та дипломатичні установи, аби забезпечити повернення музейних експонатів до Львова після завершення їхньої міжнародної виставки.

  • Після тривалої перерви: у Києво-Печерській лаврі знову відкрили одну з головних святинь

    Після тривалої перерви: у Києво-Печерській лаврі знову відкрили одну з головних святинь

    У Києво-Печерській лаврі після тривалої перерви знову відкрили для паломників та відвідувачів Дальні (Феодосієві) печери. Один із найдавніших підземних комплексів України працюватиме у тестовому режимі з обмеженим графіком, а вже з середини серпня заповідник планує розширити можливості для відвідування.

    Про це повідомили у Національному заповіднику “Києво-Печерська лавра”.

    Відкриття Дальніх печер приурочили до Дня Хрещення України-Русі та Дня Української Державності. Урочистості розпочалися з молебню за Україну, після чого перших паломників і відвідувачів знову допустили до підземного комплексу, який залишався недоступним протягом тривалого часу.

    У заповіднику наголосили, що відновлення доступу до Дальніх печер є ще одним важливим етапом повернення українцям історичних і духовних святинь Києво-Печерської лаври. На початку цього року вже були відкриті Ближні (Антонієві) печери, а тепер повноцінно відновлюється доступ і до другої частини легендарного підземного комплексу.

    Дальні (Феодосієві) печери разом із Ближніми утворюють унікальний ансамбль, з якого в середині XI століття фактично розпочалася історія Києво-Печерського монастиря. Саме ці підземелля є одними з найдавніших пам’яток чернечої культури Київської Русі та мають виняткову історичну, духовну й культурну цінність.

    У підземному комплексі збереглися найдавніші підземні храми Лаври, келія преподобного Феодосія Печерського, Варязькі печери, а також мощі преподобних Печерських, які протягом століть залишаються місцем паломництва тисяч вірян.

    Поки що відвідування організоване у тестовому режимі. До 15 серпня Дальні печери працюватимуть лише двічі на тиждень — щоп’ятниці та щонеділі з 09:00 до 12:00. У цей період адміністрація заповідника оцінюватиме організацію роботи та потік відвідувачів.

    Із 16 серпня графік роботи планують розширити. У першій половині дня підземелля будуть відкриті для паломницьких груп, а після технічної перерви їх зможуть відвідувати екскурсійні групи. Одночасно до печер запускатимуть не більше 12 осіб, щоб забезпечити належні умови перебування та збереження історичної пам’ятки. Потрапити до комплексу можна буде як за попереднім записом через екскурсійне бюро, так і в порядку живої черги за наявності вільних місць.

    У Національному заповіднику підкреслюють, що відкриття Дальніх печер є частиною масштабної роботи з відновлення доступу українців до духовної та культурної спадщини Києво-Печерської лаври. Генеральний директор заповідника Максим Остапенко зазначив, що попереду ще значний обсяг робіт, зокрема у межах підготовки до відзначення 1000-річчя Києво-Печерської лаври.

    Нагадаємо, Ближні (Антонієві) печери відновили роботу для паломників наприкінці лютого 2026 року. Наразі вони працюють із середи до неділі за попереднім записом.

    Останніми роками Києво-Печерська лавра неодноразово зазнавала пошкоджень через російські атаки. У ніч на 24 січня 2026 року під час масованого ракетно-дронового удару вибухова хвиля пошкодила вхід до комплексу Дальніх печер та Аннозачатіївську церкву. Тоді були вибиті вікна та двері, а також частково зруйноване штукатурне оздоблення. Водночас самі печери залишилися неушкодженими.

    Ще один серйозний удар російські війська завдали в ніч на 15 червня. Внаслідок атаки безпілотників значних пошкоджень зазнав Успенський собор Києво-Печерської лаври, де виникла масштабна пожежа. Також постраждали Башта Івана Кущника та будівля “Мистецького арсеналу”. Рятувальникам вдалося оперативно ліквідувати вогонь і врятувати унікальні історичні реліквії, після чого уряд заявив про підготовку програми відновлення пошкоджених пам’яток.

  • За сприяння людей Кличка продовжується зведення 80-метрового ЖК біля Лаври в інтересах росіян

    За сприяння людей Кличка продовжується зведення 80-метрового ЖК біля Лаври в інтересах росіян


    В столиці продовжується зведення 25-поверхового житлового комплексу біля Києво-Печерської лаври в інтересах бізнес-структур з російським бекграундом.

    Як повідомляє памʼяткозахисник Дмитро Перов, Київська міська військова адміністрація відхилила петицію з вимогою зупинити зведення зведення 80-метрового ЖК біля Києво-Печерської лаври.

    За словами Дмитра Перова, відмову пояснили тим, що містобудівні умови на забудову ділянки на вулиці Князів Острозьких, 43/11 видали законно. В адміністрації визнають: за правилами в історичному центрі можна будувати не вище 8 поверхів. Однак забудовник ще у 2020 році через суд скасував це обмеження і домігся дозволу на зведення 25-поверхівки.

    Нагадаємо, петиція із закликом зупинити будівництво 80-метрового хмарочоса на Печерську набрала понад 6000 голосів за тиждень.

    Водночас, як ми писали раніше, рух петиції про заборону зведення 80-метрового хмарочоса в буферній зоні об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – Києво-Печерської лаври заблокував керівник патронажної служби мера Києва Олексій Комаров.

    Через Олексія Комарова зокрема передавали вказівки профільним департаментам КМДА “не втручатися”. Зокрема, саме Комаров не дав Департаменту охорони культурної спадщини втрутитися в ситуацію незважаючи на значний суспільний резонанс та заблокував петицію про зупинку забудови.

    Нагадаємо, після відходу низки ключових фігур із команди мера внаслідок скандалів Комаров фактично почав керувати всіма структурами адміністрації Кличка та Київради, без Комарова жоден документ не потрапляє на підпис до мера і потрапити на прийом неможливо.

    Також Олексій Комаров має репутацію людини, яка торгує дозволами на будівництво та збирає “хабарі для Віталія Кличка”. Зокрема, в даному контексті Комаров згадується на “плівках Комарницького”, а в профільних ТГ каналах обговорюються розцінки на його послуги в мерії.

  • Україна визначила місце для Національного пантеону: що вирішив Кабмін

    Україна визначила місце для Національного пантеону: що вирішив Кабмін

    Кабінет міністрів України ухвалив постанову, яка визначає місце для створення Українського національного пантеону. Меморіальний комплекс, покликаний стати головним місцем вшанування борців за незалежність України, визначних державних діячів, військових, науковців, митців та інших видатних українців, планують розмістити на території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” у самому центрі столиці. Таким чином уряд розпочав практичну реалізацію одного з наймасштабніших державних проєктів у сфері політики національної пам’яті за роки незалежності України.

    Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

    Ухвалена постанова закладає основу для створення Пантеону та визначає подальші кроки державних органів щодо його реалізації. Документ був підготовлений Українським інститутом національної пам’яті та передбачає розробку повноцінної концепції майбутнього меморіального комплексу, його структури, принципів функціонування та порядку вшанування осіб, які зробили визначний внесок у боротьбу за незалежність і розвиток української держави.

    В Інституті національної пам’яті наголошують, що Український національний пантеон має стати не лише місцем поховання визначних українців, а й масштабним символічним простором, який відображатиме історію боротьби українського народу за власну державність упродовж багатьох століть. За задумом авторів проєкту, це буде комплекс, який поєднає меморіальну, культурну, просвітницьку та наукову функції.

    Очікується, що Пантеон стане місцем загальнонаціонального вшанування українських діячів різних історичних епох — від борців за незалежність часів Української Народної Республіки та визвольних змагань ХХ століття до сучасних захисників України, які віддали життя під час російсько-української війни.

    Одним із головних напрямків реалізації проєкту стане розробка державної концепції меморіалізації. Саме вона визначить, хто саме може бути похований у Пантеоні, за якими критеріями ухвалюватимуться відповідні рішення, як здійснюватиметься перепоховання та якими будуть архітектурні й символічні елементи майбутнього комплексу.

    Окремий блок роботи стосуватиметься проведення широких експертних та громадських консультацій. До обговорення планують залучити істориків, археологів, архітекторів, мистецтвознавців, представників громадських організацій, духовенства, науковців, діячів культури та міжнародних експертів. Влада наголошує, що створення такого меморіального комплексу повинно відбуватися максимально відкрито із врахуванням думки професійної спільноти та суспільства.

    Важливою складовою майбутньої роботи стане верифікація кандидатур осіб, яких можуть перепоховати до Українського національного пантеону. Це завдання уряд поклав на Український інститут національної пам’яті та Міністерство закордонних справ України.

    Відомства мають провести комплексне дослідження щодо українських діячів, які сьогодні поховані за межами держави. Насамперед йдеться про борців за незалежність України, політичних діячів, військових командирів, представників української еміграції, діячів науки, культури, мистецтва та духовенства, які зробили визначний внесок у становлення української державності, однак були поховані в інших країнах через історичні обставини.

    Уряд також допускає можливість перепоховання окремих членів родин таких діячів, якщо це відповідатиме встановленим критеріям та рішенням спеціально створених експертних комісій.

    Окрему роль у реалізації проєкту відіграватиме Міністерство культури та стратегічних комунікацій. Саме воно має визначити конкретну земельну ділянку в межах території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”, де буде розташований майбутній Пантеон.

    Під час вибору місця враховуватиметься низка важливих факторів. Насамперед ідеться про статус Києво-Печерської лаври як пам’ятки національного значення та об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Саме тому будь-які роботи повинні здійснюватися відповідно до українського законодавства про охорону культурної спадщини, міжнародних конвенцій та вимог щодо збереження історичного середовища.

    Крім того, Міністерство культури має організувати міжнародний архітектурний конкурс, під час якого буде обрано найкращий проєкт майбутнього Пантеону. До участі в ньому планують запросити провідних українських та іноземних архітекторів, містобудівників, реставраторів, дизайнерів і спеціалістів із меморіальної архітектури.

    До конкурсної комісії також планують залучити представників органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, міжнародних інституцій, істориків, мистецтвознавців, релігійних громад та інших фахівців. Очікується, що такий підхід дозволить створити сучасний меморіальний комплекс, який гармонійно поєднається з історичним середовищем Києво-Печерської лаври та відповідатиме найкращим світовим практикам.

    Створення Пантеону фінансуватиметься за рахунок державного бюджету України. Водночас законодавство дозволяє використовувати й інші джерела фінансування, які не заборонені законом, зокрема благодійні внески, гранти міжнародних організацій та кошти меценатів.

    Правову основу для створення Українського національного пантеону Верховна Рада заклала 1 липня, коли ухвалила законопроєкт №15360. Документ підтримали 287 народних депутатів, що забезпечило його впевнене прийняття парламентом.

    У пояснювальній записці до законопроєкту зазначалося, що Україна досі не мала єдиного державного місця, де на найвищому рівні вшановувалися б видатні діячі української історії. Автори документа наголошували, що більшість європейських держав уже давно мають власні національні пантеони або меморіальні комплекси, які стали символами державності, історичної пам’яті та національної єдності.

    На думку ініціаторів створення Пантеону, поява такого комплексу дозволить не лише належним чином увічнити пам’ять про визначних українців, а й стане важливим елементом формування сучасної української історичної політики, розвитку національної ідентичності та патріотичного виховання майбутніх поколінь.

    Водночас ініціатива ще до її остаточного ухвалення викликала міжнародний резонанс. Найбільш критично на законопроєкт відреагували у Польщі. У Канцелярії президента Кароля Навроцького заявили, що внесення документа президентом України Володимиром Зеленським стало черговим кроком, який, на думку Варшави, може ускладнити українсько-польський історичний діалог.

    Польська сторона пов’язала появу законопроєкту із рішенням української влади надати одному з військових підрозділів назву на честь героїв Української повстанської армії. У Варшаві заявили, що такі рішення можуть призвести до подальшого загострення історичних суперечностей між двома державами.

    Попри це українська влада наголошує, що створення Українського національного пантеону є суверенним рішенням держави та частиною політики відновлення історичної справедливості. У Києві підкреслюють, що головною метою проєкту є гідне вшанування тих, хто у різні історичні періоди віддав життя або зробив визначний внесок у боротьбу за свободу, незалежність і розвиток України.

    Очікується, що після завершення розробки концепції, проведення архітектурного конкурсу та погодження всіх необхідних процедур розпочнеться безпосереднє створення меморіального комплексу. У перспективі Український національний пантеон має стати одним із головних символів сучасної української державності, місцем проведення офіційних церемоній, державних заходів і вшанування пам’яті людей, які творили історію незалежної України.

  • Російський слід в незаконній забудові біля Печерської Лаври

    Російський слід в незаконній забудові біля Печерської Лаври

    В Печерському районі столиці, на перетині вулиць Цитадельної та Князів Острозьких  розпочалось зведення 23-поверхового будинку заввишки до 80 метрів, щоб фактично перекрило краєвид на Велику Лаврську дзвіницю, яка знаходиться за 800 метрів звідти.

    Кінцевими бенефіціарами забудови вважаються Сергій Льовочкін та пов’язаний з РФ бізнесмен Сергій Цюпко, а легалізацією проекта займався керівник апарату КМДА Олексій Комаров, у відношенні якого СБУ проводить перевірку на предмет його зв’язків з РФ.

    ФОТО:  Російський прапор на огорожі скандального будівництва на фоні Лаври

    До зведення багатоповерхівки має відношення ТОВ “Будінвестиції”, з яким пов’язують уроженця Сумщини Сергія Вікторовича Цюпко 1963 р.н., який раніше контролював активи у банківській, ювелірній та будівельній сферах. До 2012 року Сергія Цюпка називали власником банку “Таврика”, будівельного тресту “Південзахідтрансбуд” та Київського ювелірного заводу.

    ФОТО: Сергій Цюпко має паспорт РФ та бізнес в Криму, але позиціонує себе як український бізнесмен та меценат

    У 2023 році Центр протидії корупції повідомив, що Сергій Цюпко був зареєстрований як власник бізнесу в окупованому Криму та отримав російський податковий номер. За даними ЦПК, цю інформацію виявили у російському реєстрі юридичних осіб.

    Також повідомлялося, що пов’язана з бізнесменом компанія “Кварцсамоцвіти” отримала спеціальний дозвіл на видобування топазу, берилу, моріону та кварцу в Житомирській області. Сам Сергій Цюпко в офіційній біографії називає себе українським “бізнесменом, меценатом і засновником Музею сучасного мистецтва України”.

    Водночас, Сергій Цюпко міг входити до опікунської ради російського фонду, який підтримує програму будівництва православних храмів у Москві. У матеріалі його ім’я згадується разом із російськими посадовцями та керівниками державних корпорацій.

    Зокрема, Сергій Цюпко входив до складу опікунської ради російського “Фонду підтримки будівництва православних храмів у місті Москві”. Це програма “200 храмів”, яку курує особисто патріарх Кирил Гундяєв. Посада Сергія Цюпко у Фонді вказана як голова правління ВАТ “Київський ювелірний завод”.

    Серед інших, до Ради фонду входять близькі до Володимира Путіна мер Москви Сергій Собянін, голова уряду РФ Михайло Мішустін, глава “Газпрому” Олексій Міллер, глава “Роснефти” Ігор Сєчін, губернатор Санкт-Петербурга Олександр Бєглов та член Ради безпеки РФ Ігор Щоголєв.

    Окремо варто відзначити контакти Цюпка з Єрусалимським патріархом Феофілом III. За даними джерел, цей зв’язок використовується для просування концепції “русского мира” на Близькому Сході та дискредитації ПЦУ.

    ФОТО: Сергій Цюпко отримує нагороду від Єрусалимського патріархату

    Серед інших бенефіціарів скандальної забудови біля Лаври, афілійована з Сергієм Льовочкіним британська GMC ALLIANCE LLP

    За даними британського реєстру Companies House, серед партнерів GMC ALLIANCE LLP громадянин України Микола Косенко, 1967 р.н.. Косенко – багаторічний помічник і керівник юросіб, пов’язаних з Іваном Фурсіним. А Фурсін – молодший партнер Сергія Льовочкіна, колишнього глави Адміністрації Президента Януковича й одного з лідерів забороненої ОПЗЖ.

    Нагадаємо, за даними журналістських розслідувань Сергій Льовочкін, станом на 2023 рік мав чинний дипломатичний паспорт Російської Федерації. Незважаючи на наявність паспорта країни-агресора, бізнес-активи Сергія Льовочкіна досі функціонують в Україні через номінальних власників і заплутані корпоративні ланцюги.

    ФОТО: Сергій Льовочкін станом на 2023 рік мав чинний диппаспорт РФ

    На рівні КМДА лобіював незаконну забудову керівник патронажної служби мера Києва Олексій Комаров.

    Як повідомляють наші джерела в КМДА, це будівництво стало можливим, оскільки його тоді вже контролювали представники адміністрації Віталія Кличка, а наглядачем був керівник патронажної служби Олексій Комаров.

    ФОТО: Олексій Комаров курував незаконну забудову біля Лаври на рівні КМДА

    “Саме через Олексія Комарова передавали вказівки департаментам не втручатися. Саме Комаров не дав Департаменту охорони культурної спадщини втрутитися, а нещодавно не дав ходу петиції, яка набрала необхідну кількість голосів на сайті Київради.

    Після відходу низки ключових фігур із команди мера внаслідок скандалів Комаров фактично почав керувати всіма структурами адміністрації Кличка та Київради.

    З огляду на його зв’язки в правоохоронних органах, він багатьох добре тримає на короткому повідку.

    Фігуранти справи Комарницького його не люблять, бо він був їхнім конкурентом у боротьбі за вплив на мера, і зараз усі питання щодо будівництв вирішуються лише через нього” – зазначає джерело.

    Варто відзначити, що без колишнього міліціонера Олексія Комарова жоден документ не потрапляє на підпис і потрапити на прийом до мера неможливо. Також Олексій Комаров має репутацію людини, яка торгує дозволами на будівництво та збирає “хабарі для Віталія Кличка”. Зокрема, в даному контексті Комаров згадується на “плівках Комарницького”, а в профільних ТГ каналах обговорюються розцінки на його послуги в мерії:

     

    • Розпорядження міського голови – $10к;
    • Договір оренди землі (швидке підписання та нотаріат) – $5к;
    • Рішення Київради (залежно від терміновості) – $2-5к;
    • будь які інші питання з підписом мера Києва – $5-10к.

     

    Нагадаємо,  Олексій Комаров раніше засвітився вряді гучних скандалів, таких як “п’янка у день трауру на дні народженні Поворозника” яка коштувала імениннику посади та наявність у дружини Олексія Комарова – Аліни Комарової нерухомості в РФ.

    Зв’язки  Олексія Комарова з РФ навіть стали приводом для розслідування СБУ, але про результати розслідування громадськість до цього часу не була поінформована.

    В даному контексті цікаві також зв’язки Олексія Комарова російським мільярдером з литовським паспортом Буряком Дмітрієм Аркадійовичем.

    До переходу в КМДА, Комаров працював на Дмітрія Буряка в ТОВ “Княжий Затон”, а з початком роботи в столичній мерії,  ТОВ “Княжий Затон” Дмітрія Аркадійовича починає отримувати чималі куски столичної землі під забудову.

    Наразі під тиском громадськості скандальна забудова біля Лаври була поставлена на паузу, а КМДА видала приписи про зупинку будівництва. Але з урахуванням інтересу росіян до української святині та корумпованості окремих чиновників КМДА, не виключено що найближчим часом будівництво буде відновлено.