Daypolitico

Позначка: Китай

  • Сюрприз для Радбезу: США, Китай та Росія можуть об’єднатися довкола кандидатури Віктора Орбана на посаду генсека ООН

    Сюрприз для Радбезу: США, Китай та Росія можуть об’єднатися довкола кандидатури Віктора Орбана на посаду генсека ООН

    Глобальна дипломатія готується до несподіваного сценарію: за інформацією авторитетного видання , Сполучені Штати розглядають можливість висунення колишнього прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана на посаду наступного Генерального секретаря ООН. Найбільш парадоксальним у цій ситуації є те, що кандидатура Орбана може стати компромісною фігурою, яка об’єднає інтереси трьох ключових геополітичних суперників — США, Китаю та Росії. Журналісти зазначають: коли ця впливова трійка в Раді Безпеки ООН доходить згоди щодо одного кандидата, вони, як правило, досягають бажаного результату.

    За оцінками джерел у Держдепартаменті США, угорський політик має всі шанси заручитися підтримкою щонайменше 10 із 15 членів Радбезу, причому 8 голосів йому гарантовані практично без зусиль. Прихильники Орбана в американській адміністрації називають його лідером із «правильною ідеологією», здатним ефективно керувати у ворожому середовищі. Головною інтригою залишається позиція Великої Британії та Франції, які традиційно уникають прямого застосування права вето проти консолідованого вибору більшості.

    Поки повноваження чинного генсека Антоніу Гутерреша добігають кінця 31 грудня 2026 року, Орбану доведеться конкурувати з сімома іншими кандидатами. Серед них — очільниця UNCTAD Ребека Грінспан, яка вже продемонструвала сильні стартові позиції під час неформальних голосувань, та голова МАГАТЕ Рафаель Гроссі. Варто зазначити, що у самій Угорщині навколо імені Орбана триває розслідування щодо обставин арешту готівкових активів Ощадбанку.

     

  • Світ на трьох: плани Трампа, Путіна і Сі Цзіньпіна — The Guardian

    Світ на трьох: плани Трампа, Путіна і Сі Цзіньпіна — The Guardian

    Президент США Дональд Трамп може завершити своє друге президентство масштабною зміною міжнародного порядку, внаслідок якої світ фактично опиниться поділеним між трьома центрами впливу — Сполученими Штатами, Росією та Китаєм. Найбільше від такого сценарію можуть постраждати Україна, європейські союзники Вашингтона та держави Азії, які десятиліттями покладаються на американські гарантії безпеки.

    Таке застереження висловив колишній міжнародний редактор The Observer Стів Блумфілд у колонці для британського видання The Guardian, опублікованій 24 жовтня.

    Приводом для його аналізу стала можлива тристороння зустріч Дональда Трампа, Володимира Путіна та Сі Цзіньпіна, яку запропонувала Москва.

    За інформацією The Wall Street Journal, російський президент виступив з ініціативою організувати переговори у листопаді, щоб обговорити завершення війни проти України.

    Потенційним майданчиком називають саміт Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, запланований на 18–19 листопада в китайському Шеньчжені.

    Однак остаточного рішення про проведення зустрічі немає.

    Раніше Трамп заявив, що відкритий до переговорів із Путіним та Сі Цзіньпіном. Водночас американський президент говорив насамперед про обговорення ядерної зброї та контролю над озброєннями, тоді як російська пропозиція пов’язана з війною в Україні.

    Блумфілд вбачає у можливій зустрічі значно ширші геополітичні ризики.

    На його думку, проблема полягає не лише в тому, які домовленості можуть укласти три лідери. Сам факт переговорів у такому форматі здатен закріпити уявлення, що найвпливовіші держави можуть вирішувати долю інших країн без їхньої безпосередньої участі.

    Для України це означало б ризик обговорення питань території, безпеки та майбутнього держави без належного представництва Києва.

    Президент Володимир Зеленський раніше наголошував, що Україна повинна бути учасницею будь-яких переговорів, які стосуються її майбутнього.

    Окреме занепокоєння британського оглядача викликає можливе послаблення ролі Сполучених Штатів у гарантуванні безпеки Європи.

    Блумфілд вважає, що дистанціювання Вашингтона від традиційних союзників може створити додаткові ризики для держав, які відчувають військову загрозу з боку Росії.

    Подібні наслідки він прогнозує і для Азійсько-Тихоокеанського регіону.

    Якщо США послаблять безпекові зобов’язання, це може вплинути на становище Тайваню, Японії, Південної Кореї та Австралії.

    Свої застереження автор пов’язує зі змінами в американській зовнішньополітичній риториці.

    Зокрема, він звертає увагу на Стратегію національної безпеки адміністрації Трампа, ухвалену 2025 року. На думку Блумфілда, документ містить значну критику традиційних партнерів США, водночас демонструючи інший підхід до відносин із Росією та Китаєм.

    Оглядач вважає, що такий курс може відповідати інтересам Кремля, який тривалий час прагне обмежити вплив Заходу у Східній Європі.

    Пекін, своєю чергою, може отримати додатковий простір для посилення позицій у Східній та Південно-Китайській морських акваторіях.

    Водночас потенційний перерозподіл впливу стосується не лише територій.

    Блумфілд звертає увагу на боротьбу за контроль над енергетичними ресурсами, технологічними платформами, виробничими ланцюгами та космічною інфраструктурою.

    У такій системі ключові рішення могли б дедалі частіше ухвалюватися Вашингтоном, Москвою та Пекіном, тоді як Європейський Союз ризикував би втратити частину впливу на глобальні процеси.

    Проте це лише один із можливих сценаріїв.

    Сам Блумфілд визнає, що навіть проведення тристороннього саміту не гарантує формування довготривалого політичного союзу між трьома державами.

    Їхні економічні, безпекові та стратегічні інтереси залишаються різними, а подальший зовнішньополітичний курс США залежатиме й від майбутніх адміністрацій.

    Водночас автор вважає, що навіть символічна зустріч може зміцнити міжнародні позиції Путіна та Сі Цзіньпіна.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про пропозицію Путіна провести тристоронній саміт із Трампом і Сі Цзіньпіном, під час якого російська сторона хотіла б обговорити умови завершення війни в Україні.

    Також «Ненька інфо» аналізувала відносини між трьома державами, зокрема причини, через які Пекін не поспішає повністю підтримувати геополітичні ініціативи Кремля.

    Крім того, видання писало про звернення Трампа до Сі Цзіньпіна з проханням посприяти припиненню російсько-української війни.

    Таким чином, головне питання полягає не лише в тому, чи зустрінуться три лідери в листопаді. Значно важливішим буде зміст можливих переговорів, участь України в обговоренні власного майбутнього та готовність Вашингтона зберігати свої міжнародні зобов’язання.

    Поки немає підстав стверджувати, що США, Росія й Китай домовилися про поділ світу. Проте можливість такого сценарію вже стала предметом гострої дискусії серед західних політичних оглядачів.

  • Азійський ренесанс капіталу: як суверенні фонди кардинально змінюють глобальну фінансову стратегію, збільшивши інвестиції в Китай та Гонконг на рекордні 190%

    Азійський ренесанс капіталу: як суверенні фонди кардинально змінюють глобальну фінансову стратегію, збільшивши інвестиції в Китай та Гонконг на рекордні 190%

    Глобальна фінансова архітектура переживає масштабний тектонічний зсув: найбільші інституційні інвестори світу розпочали безпрецедентне повернення на азійські ринки. За підсумками перших дев’яти місяців 2026 року суверенні фонди різко наростили обсяги прямих і портфельних вкладень у материковий Китай та Гонконг, інвестувавши у регіон вражаючі 14,2 мільярда доларів. Цей показник демонструє феноменальне зростання на 190% порівняно з сумарними обсягами за весь попередній 2025 рік. Така стрімка позитивна динаміка свідчить про глибокий перегляд глобальних стратегій розподілу капіталу серед гравців, які оперують трильйонами доларів і зазвичай уникають різких рухів.

    Щоб повною мірою усвідомити значення цієї фінансової події, варто згадати економічний контекст минулого року. У 2025-му іноземний капітал обережно залишав китайський ринок через поєднання складних геополітичних ризиків, жорсткого регуляторного тиску Пекіна на власний технологічний сектор та затяжної боргової кризи на ринку нерухомості. Проте сьогодні ситуація докорінно змінилася. Суверенні фонди, які традиційно відзначаються вкрай консервативним та довгостроковим підходом до інвестування, побачили унікальне вікно можливостей. На тлі перегрітих західних бірж та рекордно високих індексів у США, китайські та гонконгські активи виявилися суттєво недооціненими. Це створило ідеальні умови для масової купівлі акцій провідних корпорацій за привабливими цінами з високим потенціалом майбутнього зростання.

    Окрему увагу міжнародних аналітиків привертає географія походження цих мільярдних вливань. Ключову роль у цьому фінансовому розвороті відіграють надпотужні суверенні фонди країн Близького Сходу, зокрема Саудівської Аравії (PIF), Об’єднаних Арабських Еміратів (Mubadala) та Катару. Прагнучи диверсифікувати свої гігантські нафтові портфелі та зменшити критичну залежність від західної фінансової системи, близькосхідні монархії активно вибудовують нові економічні мости з Пекіном. Ця стратегічна співпраця вже давно вийшла за межі класичної купівлі цінних паперів і охоплює масштабні спільні проєкти у сферах розробки штучного інтелекту, виробництва електромобілів, зеленої енергетики та передових біотехнологій.

    У цій глобальній фінансовій експансії ключову роль відіграє Гонконг, який вкотре підтверджує свій статус головного фінансового хабу Азії та безальтернативного «суперконектора» між закритою економікою материкового Китаю та глобальним капіталом. Завдяки зрозумілій для інвесторів британській системі загального права, відсутності податку на приріст капіталу та абсолютно вільному руху валют, Гонконг залишається найбезпечнішою гаванню для паркування суверенних мільярдів. Відродження ринку первинних публічних розміщень (IPO) у місті додатково стимулює приплив свіжої ліквідності, пропонуючи фондам прозорі інструменти для капіталізації.

    Цей стрімкий інвестиційний камбек однозначно свідчить про те, що жорсткий економічний прагматизм поступово бере гору над геополітичними пересторогами. Суверенні фонди, інвестуючи 14,2 мільярда доларів, фактично роблять багаторічну ставку на успішність масштабних економічних стимулів китайського уряду та неминуче відновлення другої економіки світу. Такий колосальний приплив грошей не лише стабілізує регіональні ринки, але й сигналізує іншим інституційним гравцям: дно турбулентності в Азії пройдено, і час повертатися до активних інвестицій.

  • Геополітичний трикутник: навіщо Білому дому тристороння зустріч із Сі та Путіним і яку ціну вимагає Пекін

    Геополітичний трикутник: навіщо Білому дому тристороння зустріч із Сі та Путіним і яку ціну вимагає Пекін

    Ініціатива проведення можливої тристоронньої зустрічі між президентом США Дональдом Трампом, лідером Китаю Сі Цзіньпіном та російським диктатором Володимиром Путіним насправді є не дипломатичним тріумфом Кремля, а елементом прагматичної та холодної стратегії Вашингтона. Як зазначив президент громадської організації «Ліберально-демократична ліга України» Артур Харитонов у розмові з журналістами, емоційне сприйняття подібних подій у медіа та дипломатичних колах, де спільне фото трьох лідерів уже вважають перемогою Москви, заважає побачити справжню суть глобальних процесів. На експертному рівні головна стратегічна мета Білого дому полягає у спробі перехопити тотальний вплив Пекіна на Росію та реалізувати класичну схему розриву альянсу між двома авторитарними режимами.

    У цій глобальній геополітичній конструкції роль самої Росії є суто вторинною та косметичною. За словами аналітика, Володимир Путін фактично перетворився на інструмент у протистоянні двох справжніх наддержав — США та КНР. Для Пекіна, який наразі надає всебічну ресурсну, економічну та дипломатичну підтримку російській агресії, війна проти України залишається головним важелем тиску на Захід. Торгуючись за будь-яке сприяння зупиненню бойових дій, керівництво Китаю прагне отримати масштабні геополітичні поступки від Вашингтона, насамперед щодо зниження митних і технологічних бар’єрів, послаблення американської підтримки Тайваню та визнання китайської сфери впливу в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

    Намагання команди Трампа вибудувати прямий діалог із Кремлем в обхід традиційних міжнародних коаліцій є новою реінкарнацією ідеї відірвати Росію від Китаю, проте Москва вже настільки глибоко інтегрована в орбіту інтересів Сі Цзіньпіна, що подібні спроби лише підвищують ціну китайських вимог. Російське керівництво в цьому трикутнику позбавлене суб’єктності й не здатне диктувати умови ані Вашингтону, ані Пекіну, залишаючись залежним від китайських ринків збуту сировини та постачання компонентів подвійного призначення.

  • Спроба поділу без України: Путін пропонує тристоронній саміт із Трампом та Сі Цзіньпіном для завершення війни на умовах Москви

    Спроба поділу без України: Путін пропонує тристоронній саміт із Трампом та Сі Цзіньпіном для завершення війни на умовах Москви

    Очільник Кремля Володимир Путін виступив із пропозицією провести тристоронню зустріч за участю президента США Дональда Трампа та лідера Китаю Сі Цзіньпіна у листопаді, аби обговорити параметри врегулювання ситуації в Україні з метою завершення війни на користь Москви. Про підготовку безпрецедентного саміту без участі офіційного Києва повідомило видання The Wall Street Journal із посиланням на поінформовані джерела.

    За інформацією видання, план Путіна є прямою спробою скористатися потеплінням у відносинах із новообраним очільником Білого дому, що вже викликало серйозне занепокоєння як в Україні, так і серед її партнерів у Вашингтоні та європейських столицях. Ідею зустрічі російський лідер озвучив під час телефонної розмови з Трампом 9 жовтня, під час якої сторони також досягли попередніх домовленостей щодо закупівлі Сполученими Штатами російського дизельного пального та сприяння його збуту на глобальних ринках.

    Можливість проведення таких переговорів публічно підтвердив прессекретар російського президента Дмитро Пєсков, зазначивши, що дипломатичні консультації тривають: «Поки немає чіткого розуміння щодо самої зустрічі чи її можливого порядку денного, хоча всі три сторони визнають гіпотетичну можливість проведення такої зустрічі».

    Як майданчик для тристороннього формату Москва пропонує використати саміт країн Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), який відбудеться 18–19 листопада в технологічному центрі на півдні Китаю — місті Шеньчжень. Джерела WSJ стверджують, що російські дипломати вже передали відповідну пропозицію Пекіну, і китайська сторона дала зрозуміти, що не заперечуватиме проти присутності Трампа. Для Сі Цзіньпіна проведення такого діалогу на китайській території може стати ключовим кроком для утвердження статусу КНР як провідного глобального геополітичного посередника.

    Водночас у Вашингтоні остаточного рішення ще не ухвалили. Високопоставлений американський чиновник на умовах анонімності повідомив, що Трамп поки не дав прямої згоди на участь у тристоронньому саміті. Проте в адміністрації припускають, що президент США може позитивно сприйняти цю ініціативу через прагнення виконати свою передвиборчу обіцянку щодо якнайшвидшого припинення війни.

    Офіційний Білий дім наразі утримується від коментарів щодо потенційного саміту в Шеньчжені, а посольство КНР у Вашингтоні залишило журналістські запити без відповіді.

     

  • Світ непомітно наближається до Третьої світової: Financial Times назвала головні загрози

    Світ непомітно наближається до Третьої світової: Financial Times назвала головні загрози

    Світ опинився в періоді небезпечної міжнародної нестабільності, коли одночасне загострення кількох воєн може призвести до значно масштабнішого протистояння. Війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану, протистояння Китаю і Тайваню та десятки інших криз дедалі сильніше впливають одна на одну. Оглядач Financial Times Гідеон Рахман попереджає, що міжнародна спільнота ризикує недооцінити небезпеку поступового наближення до Третьої світової війни. На його думку, особливу загрозу становлять послаблення міжнародних гарантій безпеки, суперництво великих держав та невизначеність щодо того, як світові лідери відреагують на наступну серйозну кризу.

    Про це Рахман пише в аналітичній колонці Financial Times «Are we sleepwalking into World War III?», опублікованій 17 жовтня 2026 року.

    Автор звертає увагу, що світ дедалі більше нагадує періоди, які передували найбільшим військовим катастрофам XX століття.

    Однак ідеться не про прогноз неминучого початку світової війни, а про аналіз обставин, за яких окремі регіональні конфлікти можуть перерости у пряме зіткнення провідних держав.

    65 конфліктів одночасно: що відбувається у світі

    За інформацією, наведеною Financial Times, Міжнародна кризова група відстежує приблизно 65 конфліктів і криз у різних частинах світу.

    У матеріалі цей показник називають свідченням небезпечного зростання міжнародної нестабільності.

    Водночас важливо враховувати, що не всі 65 ситуацій є повномасштабними війнами. Моніторинг Міжнародної кризової групи охоплює також політичні й безпекові кризи, які можуть перерости в збройне протистояння.

    Найбільшу увагу міжнародної спільноти привертають війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану та напруженість у Східній Азії.

    Однак паралельно тривають інші руйнівні війни.

    Зокрема, в Судані багаторічне протистояння призвело до масштабної гуманітарної катастрофи.

    Мільйони людей змушені були залишити власні домівки, а мирне населення продовжує потерпати від насильства, нестачі продовольства та руйнування інфраструктури.

    На думку Рахмана, небезпека полягає не лише в кількості конфліктів, а й у тому, що вони дедалі частіше перетинаються з інтересами великих держав.

    Чому Росія, Китай та Іран готові ризикувати

    Однією з головних причин міжнародної нестабільності оглядач Financial Times називає зміну глобального балансу сил.

    Після завершення холодної війни США та їхні союзники мали значний вплив на міжнародну систему безпеки.

    Однак із часом зросли амбіції держав, які прагнуть переглянути чинний міжнародний порядок.

    Серед них Рахман виділяє Росію, Китай та Іран.

    За його оцінкою, відносне послаблення західного впливу створило для цих країн більше можливостей для ризикованих зовнішньополітичних дій.

    Прикладом є російська політика протягом останніх двох десятиліть.

    У 2008 році Росія здійснила військову агресію проти Грузії, у 2014 році окупувала й незаконно анексувала український Крим, а згодом розпочала військове втручання в Сирії.

    У 2022 році Москва почала повномасштабне вторгнення в Україну.

    На думку автора FT, ці події необхідно розглядати як послідовне посилення готовності Кремля застосовувати військову силу для досягнення політичних цілей.

    Китай і Тайвань: ще один небезпечний осередок

    Окрему увагу Financial Times приділяє ситуації у Східній Азії.

    Китай послідовно нарощує військову присутність у Південнокитайському морі.

    Пекін побудував військову інфраструктуру на низці штучних островів і продовжує територіальні суперечки з сусідніми державами.

    Одним із прикладів є конфлікт навколо мілини Скарборо, на яку претендують Китай і Філіппіни.

    Ще серйозніше міжнародне занепокоєння викликає ситуація навколо Тайваню.

    Пекін вважає острів частиною своєї території та не виключає застосування сили для встановлення контролю над ним.

    Водночас Тайвань має власні демократичні органи влади, а США підтримують його обороноздатність.

    У разі військового загострення навколо острова існує ризик втягування в протистояння інших держав регіону.

    Особливо небезпечним сценарієм стало б пряме військове зіткнення США та Китаю.

    Проте наразі немає підстав стверджувати, що така війна вже неминуча або має визначену дату початку.

    Чому війна в Україні важлива для глобальної безпеки

    Російська агресія проти України стала одним із найсерйозніших викликів європейській безпеці після завершення Другої світової війни.

    Війна продемонструвала, що масштабне військове вторгнення з метою захоплення територій залишається реальною загрозою.

    Для європейських держав особливе значення має питання довіри до міжнародних гарантій безпеки.

    Якщо одна держава може змінювати кордони силою без достатніх наслідків, це створює ризик повторення подібних дій в інших регіонах.

    У цьому контексті допомога Україні розглядається її партнерами не лише як підтримка окремої держави, а й як елемент ширшої системи європейської безпеки.

    Водночас позиції країн щодо обсягів і форм такої підтримки можуть відрізнятися.

    Чим небезпечна ідея поділу світу на сфери впливу

    Гідеон Рахман звертає увагу на повернення концепції, відповідно до якої великі держави повинні мати переважний вплив на своїх найближчих сусідів.

    Прихильники такого підходу вважають, що домовленості між провідними центрами сили можуть зменшити ймовірність глобального конфлікту.

    За цією логікою, держави мають визнавати особливі інтереси одна одної в окремих регіонах.

    Однак Рахман критикує такий підхід, оскільки він може ігнорувати суверенітет і волю менших країн.

    Наприклад, Україна має право самостійно визначати власну зовнішню політику та безпекові пріоритети.

    Те саме стосується інших держав, які опиняються між інтересами великих міжнародних гравців.

    Коли долю менших країн намагаються вирішувати без їхньої участі, це може не зменшувати напруженість, а створювати нові причини для конфліктів.

    Трамп, Путін, Сі та Нетаньягу: роль світових лідерів

    У колонці FT окремо аналізується роль керівників провідних держав.

    Гідеон Рахман звертає увагу на політичний стиль Дональда Трампа, Володимира Путіна, Сі Цзіньпіна та Біньяміна Нетаньягу.

    На думку оглядача, персоналізований підхід до політики, прагнення демонструвати силу та готовність переглядати звичні правила міжнародної взаємодії впливають на загальну атмосферу нестабільності.

    Однак конкретні дії та інтереси цих лідерів суттєво відрізняються.

    Росія веде повномасштабну агресивну війну проти України, Китай посилює військовий тиск у регіоні, США переглядають окремі аспекти зовнішньої та безпекової політики, а Ізраїль бере участь у збройних конфліктах на Близькому Сході.

    Небезпека, на думку автора, полягає в можливості взаємного непорозуміння та неправильного оцінювання намірів інших сторін.

    Історичні паралелі з двома світовими війнами

    Одним із центральних висновків Financial Times стала аналогія із ситуацією перед Першою та Другою світовими війнами.

    Автор нагадує, що масштабні конфлікти можуть починатися не лише через свідоме прагнення держав розв’язати світову війну.

    Іноді вирішальну роль відіграють помилкові припущення щодо реакції інших країн.

    Напередодні Першої світової війни німецьке керівництво недооцінило готовність Великої Британії захищати нейтралітет Бельгії.

    Ця помилка стала одним із чинників розширення конфлікту.

    Схожа небезпека може виникати і сьогодні, якщо одна держава припускає, що її противники або їхні союзники не наважаться відповісти на застосування сили.

    Особливо важливим стає питання довіри до оборонних союзів.

    Якщо гарантії безпеки сприймаються як ненадійні, це може підштовхувати окремі держави до ризикованих рішень.

    Чи означає це, що Третя світова війна вже почалася

    Попри тривожний аналіз, Financial Times не повідомляє про офіційний початок Третьої світової війни.

    Гідеон Рахман розглядає можливі ризики майбутнього глобального зіткнення та обставини, які здатні збільшувати ймовірність небезпечної ескалації.

    Історичні паралелі також не є доказом того, що світ обов’язково повторить події 1914 або 1939 років.

    Сьогодні міжнародні відносини мають інші механізми стримування, включно з ядерним фактором, економічною взаємозалежністю та міжнародними організаціями.

    Проте ці механізми не гарантують повного захисту від помилкових рішень.

    Головне застереження Financial Times полягає в тому, що найбільша небезпека може виникнути тоді, коли великі держави перестануть розуміти, наскільки далеко готові зайти їхні суперники та союзники.

    На тлі війни Росії проти України, протистояння навколо Ірану та зростання напруженості у Східній Азії такі прорахунки можуть мати наслідки далеко за межами окремих регіонів.

    Саме тому питання міжнародних гарантій безпеки, стримування агресії та дипломатичних механізмів врегулювання конфліктів стають дедалі важливішими для глобальної стабільності.

  • Санкції проти Кремля відклали заради дизеля: Трамп призупинив «закон Грема»

    Санкції проти Кремля відклали заради дизеля: Трамп призупинив «закон Грема»

    Президент США Дональд Трамп підписав указ, яким призупинив застосування низки нових санкцій і масштабних мит проти Росії, передбачених так званим законом Грема. Рішення ухвалили напередодні завершення встановленого Конгресом терміну для запровадження обмежень. За інформацією Bloomberg, адміністрація Білого дому прагне стримати зростання цін на дизельне пальне перед проміжними виборами 3 листопада. Водночас рішення вже викликало критику американських законодавців, зокрема представників Республіканської партії.

    Відповідний указ оприлюднений на офіційному сайті Білого дому. Документ датований 16 жовтня 2026 року.

    Він передбачає тимчасову відмову від застосування нових санкцій, обмежень та імпортних мит, встановлених законом Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026.

    Головна особливість рішення полягає в тому, що Трамп не скасував сам закон, а скористався передбаченим у ньому правом призупиняти застосування окремих положень.

    Зокрема, йдеться про 500-відсоткове мито на імпорт товарів із Росії, а також 100-відсоткові додаткові тарифи для найбільших покупців російської нафти й природного газу.

    Під обмеження могли потрапити й держави, які сприяють обходу міжнародних санкцій проти російського нафтового сектору.

    Указ формально визначає ці мита, але одночасно призупиняє їхнє застосування. Тобто американська адміністрація залишає за собою можливість запровадити їх у майбутньому.

    Також призупинено застосування низки нових персональних та секторальних санкцій, передбачених законом Грема.

    При цьому чинні санкції, введені раніше на підставі інших президентських указів, автоматично не скасовуються. Таке застереження прямо міститься в документі Білого дому.

    Чому Трамп відмовився від нових мит

    Як повідомляє Bloomberg, рішення американського президента пов’язане насамперед із ситуацією на енергетичному ринку.

    Ціни на дизельне пальне у США залишаються високими, що створює додаткові труднощі для транспортних компаній, фермерів та промислових підприємств.

    Нові масштабні обмеження проти російських енергоносіїв могли додатково ускладнити міжнародну торгівлю нафтою та нафтопродуктами.

    Саме тому адміністрація Трампа прагне збільшити доступні обсяги дизельного пального на світовому ринку.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним щодо російського дизеля.

    За інформацією Axios, переговори відбувалися на тлі суперечок між Києвом і Вашингтоном щодо українських ударів по російських нафтопереробних підприємствах.

    Американська сторона наполягала на необхідності стабілізації енергетичного ринку, тоді як українське керівництво не погоджувалося в односторонньому порядку припиняти удари без аналогічних кроків Росії.

    Сам Трамп раніше пояснював рішення щодо російського дизеля бажанням знизити світові ціни на пальне.

    Він стверджував, що обмеження російського енергетичного експорту негативно впливають не лише на американських споживачів, а й на міжнародну економіку.

    Чому рішення викликало спротив у Конгресі

    Закон Грема Конгрес США ухвалив у вересні 2026 року з метою посилення економічного тиску на Росію через її повномасштабне вторгнення в Україну.

    Документ передбачав нові інструменти обмеження російських енергетичних доходів та розширення санкцій проти осіб і компаній, пов’язаних із російською економікою.

    Однак застосування цих заходів залежить, зокрема, від рішень президента США.

    Після оголошення американсько-російської домовленості щодо дизельного пального група з 12 сенаторів від обох партій виступила з критикою адміністрації Трампа.

    Законодавці заявили, що послаблення санкцій може збільшити доходи Росії від експорту енергоносіїв, а отже — її можливості фінансувати війну проти України.

    За даними Reuters, критика пролунала не лише від демократів, а й від низки республіканців.

    Сенатори вимагали від Білого дому переглянути домовленості з Москвою та забезпечити виконання санкційного законодавства.

    Окремі законодавці також висловили сумнів, що додаткові поставки російського дизеля суттєво знизять ціни для американських споживачів.

    Які країни можуть уникнути нових обмежень

    Відмова від застосування вторинних мит має значення не лише для Росії.

    Новий закон передбачав можливість введення значних торговельних обмежень щодо країн, які продовжують закуповувати російські нафту та газ.

    Серед найбільших покупців російських енергоносіїв — Китай, Індія та Туреччина.

    Запровадження додаткових американських мит могло ускладнити відносини Вашингтона з цими державами та спричинити нові торговельні суперечки.

    Тому рішення Трампа фактично відтерміновує ризик застосування передбачених законом додаткових тарифів до низки важливих торговельних партнерів США.

    Що це означає для України

    Для України принципове значення має можливий вплив американської політики на російські доходи від продажу енергоносіїв.

    Енергетичний експорт залишається важливим джерелом надходжень до бюджету РФ. Саме тому Київ закликає міжнародних партнерів обмежувати можливості Москви фінансувати військові витрати.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла, що Велика Британія пообіцяла зберегти санкційний тиск на Кремль, попри домовленості Вашингтона з Росією щодо дизельного пального.

    Водночас неможливо автоматично визначити, наскільки саме нове рішення Білого дому збільшить російські доходи. Це залежатиме від фактичних обсягів експорту, ринкових цін, логістики та інших чинних обмежень.

    Наразі указ Трампа залишає адміністрації можливість знову активувати санкційні механізми. Термін їх призупинення не визначений конкретною календарною датою.

    Згідно з документом, рішення діятиме, доки президент США або уповноважені посадовці не визначать необхідність подальших дій.

    Таким чином, закон Грема залишається частиною американського законодавства, однак його ключові нові санкційні положення наразі не застосовуватимуться.

    Рішення ухвалене менш ніж за три тижні до проміжних виборів у США, коли економічні питання, зокрема вартість пального, посідають важливе місце в політичних дискусіях.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від того, чи змінить Білий дім позицію щодо застосування санкцій та як на це реагуватиме американський Конгрес.

  • Путін ховає нафтові мільярди за офшорами: ГУР викрило ще 20 суден «тіньового флоту» Росії

    Путін ховає нафтові мільярди за офшорами: ГУР викрило ще 20 суден «тіньового флоту» Росії

    Українська воєнна розвідка викрила ще 20 морських суден, які Росія використовує для експорту нафти, нафтопродуктів і скрапленого природного газу в умовах міжнародних санкцій. Частина кораблів перевозить російські енергоносії до Китаю, інші забезпечують паливом підсанкційний флот. Для приховування реальних власників Москва використовує офшорні компанії, зміну прапорів та складні логістичні маршрути.

    Про це 10 жовтня повідомило Головне управління розвідки Міністерства оборони України.

    За даними розвідки, усі 20 ідентифікованих суден уже перебувають під санкціями Великої Британії або України. Одне з них також підпадає під обмеження США.

    У ГУР наголошують, що така логістична мережа дозволяє Кремлю зберігати доходи від продажу енергоносіїв, які є важливим джерелом фінансування російської економіки та війни проти України.

    Особливу увагу розвідники приділили газовозу PORTOVYY, що належить підсанкційному «Газпрому». Із 2021 року судно використовували як плавуче сховище скрапленого природного газу в межах комплексу «Портова» у Ленінградській області.

    Однак 15 серпня 2026 року PORTOVYY уперше майже за п’ять років залишив Фінську затоку з вантажем російського газу. Судно пройшло Північним морським шляхом до китайського порту Бейхай.

    За інформацією ГУР, наразі газовоз перебуває на верфі Zhoushan Huafeng Shipyard у Китаї, де проходить технічне обслуговування.

    Ще два судна — AVACHA та CHAIVO — стали прикладами того, як Росія розширює свій газовий флот через компанії-посередники.

    Газовоз AVACHA раніше належав китайській компанії Jovo Energy, однак навесні 2026 року його придбала маловідома Tudor Maritime Ltd, зареєстрована на Маршаллових Островах.

    Уже в червні судно перейшло під російський прапор, а його управління отримала новостворена російська компанія «Криолайн менеджмент».

    Із серпня AVACHA, за даними української розвідки, перевозить скраплений газ із термінала «Утрєнній», що належить підсанкційному проєкту «Арктик СПГ-2», до китайського порту Бейхай.

    Схожим шляхом до російського флоту потрапив газовоз CHAIVO. Раніше він належав грецькій компанії Maran Gas Maritime, але згодом його також придбала Tudor Maritime Ltd.

    У липні судно перевели під російський прапор, а вже наступного місяця воно розпочало перевезення газу з плавучого сховища KORYAK FSU поблизу Петропавловська-Камчатського до Китаю.

    У ГУР зазначають, що Росія систематично скуповує газовози через посередників, щоб підтримувати експорт навіть за умов міжнародних обмежень.

    Кремль також намагається розвивати власне суднобудування, зокрема виробництво кораблів льодового класу, необхідних для перевезення енергоносіїв арктичними маршрутами.

    Водночас українська розвідка закликає міжнародних партнерів посилити контроль за продажем суден, обмежити можливості їхнього технічного обслуговування на іноземних верфях та перекрити фінансові потоки, пов’язані з експортом російської нафти й газу.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про затримання російського танкера біля берегів Швеції, а також про нові британські санкції проти російських банків і суден.

    Крім того, Росія вже зверталася до Міжнародної морської організації зі скаргами на заходи проти її «тіньового флоту». Про це видання писало в матеріалі «Росія поскаржилася до IMO через атаки на тіньовий флот».

    У ГУР наголошують: кожне судно, яке перевозить підсанкційні російські енергоносії, має залишатися об’єктом міжнародного санкційного тиску.

    Оприлюднені дані про 20 суден мають допомогти партнерам України відстежувати логістичні маршрути Кремля, компанії-посередники та способи обходу міжнародних обмежень.

  • BYD та інші китайські гібриди опинилися під ударом: ЄС готує нові торговельні правила

    BYD та інші китайські гібриди опинилися під ударом: ЄС готує нові торговельні правила

    Європейський Союз та Китай досягли попереднього взаєморозуміння щодо торгівлі гібридними автомобілями після напружених переговорів у Пекіні. Домовленості з’явилися на тлі погроз Брюсселя обмежити імпорт китайських машин, які дедалі активніше витісняють європейських виробників із ринку.

    Про результати переговорів 9 жовтня повідомило Міністерство торгівлі Китаю, передає Reuters.

    Переговори тривали два дні за участі єврокомісара з питань торгівлі Мароша Шефчовича та міністра торгівлі КНР Ван Веньтао.

    Китайська сторона заявила, що країнам вдалося знайти спільне розуміння щодо торгівлі гібридними автомобілями відповідно до правил Світової організації торгівлі.

    Водночас конкретних параметрів домовленості поки не розкрили. Тому говорити про остаточне скасування можливих обмежень або запровадження нових правил імпорту зарано.

    Причиною загострення торговельних відносин стало стрімке зростання постачань китайських автомобілів до Європи.

    За даними Reuters, протягом року до вересня імпорт підзаряджуваних гібридів до ЄС зріс на 86%, тоді як ціни на них знизилися приблизно на 20%. Понад половину цього імпорту забезпечує Китай.

    Європейські виробники побоюються, що дешевші китайські автомобілі посилюватимуть конкуренцію та скорочуватимуть їхню частку ринку.

    Ще до завершення переговорів Брюссель розглядав можливість запровадження імпортних квот на китайські гібриди. Також обговорювалося добровільне обмеження експорту з боку самого Китаю.

    Особливе занепокоєння європейських посадовців викликають компанії, які після запровадження додаткових мит на китайські електромобілі у 2024 році почали активніше просувати гібридні моделі.

    Серед таких виробників — BYD та MG Motor.

    Окремою темою переговорів залишаються цінові зобов’язання китайських автовиробників. Ідеться про механізм, за якого компанії погоджуються продавати автомобілі не дешевше визначеного рівня в обмін на можливість уникнути частини додаткових мит.

    Однак остаточні умови такого механізму ще обговорюються.

    Торговельна суперечка виходить далеко за межі автомобільного ринку. Євросоюз також прагне скоротити значний дисбаланс у торгівлі з Китаєм.

    За інформацією європейських посадовців, торговельний дефіцит ЄС у відносинах із КНР перевищує мільярд євро щодня.

    Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн раніше заявляла про необхідність застосування доступних торговельних інструментів для захисту європейської промисловості.

    Водночас Франція та Німеччина виступили з ініціативами посилення захисту єдиного ринку ЄС від різкого зростання імпорту.

    За підсумками нинішніх переговорів сторони також домовилися продовжити консультації щодо електромобілів, мит та інших торговельних питань. Наступний раунд регулярних переговорів запланований на березень 2027 року.

    Отже, Євросоюз і Китай зробили крок до зниження торговельної напруженості, але остаточної угоди щодо імпорту гібридів поки немає. Чи запровадить Брюссель квоти та інші обмеження, залежатиме від результатів подальших консультацій.

  • Транспортний колапс у Китаї: традиційні масові затори на десятки кілометрів через «Золотий тиждень»

    Транспортний колапс у Китаї: традиційні масові затори на десятки кілометрів через «Золотий тиждень»

    У Китаї розпочався традиційний період масштабних святкових міграцій — «Золотий тиждень» (National Day Golden Week), який триває з 1 по 7 жовтня. Цього року транспортне навантаження б’є чергові рекорди: за прогнозами Міністерства транспорту КНР, за тиждень буде здійснено понад 2,1 мільярда міжрегіональних поїздок.

    Через те, що сотні мільйонів жителів одночасно вирушають у подорожі до родичів або туристичних локацій, головні автомагістралі країни паралізовані багатокілометровими заторами.

    Головні деталі транспортної кризи:

    • Масштаб переміщень: Автомобільний транспорт домінує у поїздках (на нього припадає понад 90% пересування), а пікові навантаження на дороги змушують транспортні служби задіювати системи штучного інтелекту для хоч якоїсь координації потоків.
    • Переповнені локації: Популярні туристичні місця, пам’ятки історії, вокзали та станції метро у великих містах працюють на межі пропускної спроможності, перетворюючись на суцільні людські потоки.
    • Особливості періоду: Усі квитки на швидкісні поїзди та літаки на дати початку канікул розкуповуються заздалегідь, а готелі в курортних зонах підвищують ціни в кілька разів.