Daypolitico

Позначка: Києво-Печерська лавра

  • Росія вдарила касетною балістикою між Лаврою та монастирем у Києві: Зеленський розкрив моторошні деталі

    Росія вдарила касетною балістикою між Лаврою та монастирем у Києві: Зеленський розкрив моторошні деталі

    Російські війська під час масованої атаки на Київ у ніч проти 22 жовтня застосували три балістичні ракети з касетними бойовими частинами. Одна з них вдарила по історичному центру столиці — території між Києво-Печерською лаврою та Свято-Введенським монастирем. Внаслідок атаки пошкоджено релігійні споруди, житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури.

    Про це повідомив президент України Володимир Зеленський після наради, присвяченої ліквідації наслідків російських обстрілів.

    За словами глави держави, особливість застосованих ракет полягає в тому, що їхні касетні бойові частини розкриваються в повітрі та розсіюють уражальні елементи на значній території. Президент заявив, що радіус ураження такого озброєння може сягати 400 метрів.

    Один із боєприпасів влучив у Печерський район Києва, де зосереджені історичні пам’ятки, монастирські комплекси, житлові будинки та громадські заклади.

    Внаслідок удару постраждали будівлі Свято-Введенського монастиря, прилеглі житлові будинки, магазини, кафе та інші цивільні об’єкти.

    Зеленський наголосив, що в районі ураження не було військових об’єктів, а характер використаного озброєння, на його переконання, свідчить про намір російських військ завдати максимальної шкоди мирному населенню.

    «Це свідомий вибір зброї, свідомий вибір району застосування, свідоме прагнення завдати якнайбільше втрат і збитків цивільним», — заявив президент.

    Він також підкреслив, що подібні атаки не свідчать про готовність Росії до реального припинення бойових дій.

    Додаткові подробиці щодо озброєння оприлюднив радник президента України та фахівець із радіотехнологій Сергій Бескрестнов, відомий під позивним «Флеш».

    За його інформацією, під час удару по історичному центру Києва російські військові використали балістичну ракету «Іскандер» із касетною бойовою частиною К5.

    Бескрестнов пояснив, що така бойова частина призначена для ураження цілей на великій площі. Вона містить 58 бойових елементів, які розсіюються та вибухають під час повітряного підриву.

    За словами експерта, зона ураження може охоплювати приблизно 400 на 400 метрів, що становить особливу небезпеку в густонаселених міських районах.

    Масована атака відбулася після чергових дипломатичних контактів щодо можливого завершення війни. Зеленський повідомив, що російські війська випустили по Києву 21 ракету впродовж кількох хвиль ударів.

    За інформацією президента, внаслідок обстрілів загинули щонайменше двоє людей, понад 30 отримали поранення.

    Пошкодження зафіксували в кількох районах столиці. Серед постраждалих об’єктів — житлові будинки, медичні установи, торговельні заклади, підприємства та транспортна інфраструктура.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про інший російський балістичний удар по Києву, перед яким Україна не отримала завчасного попередження від партнерів.

    Нинішня атака на Печерськ привернула особливу увагу через застосування касетного озброєння поблизу важливих історичних і релігійних об’єктів столиці.

    Президент назвав обстріл свідченням того, що Росія продовжує використовувати зброю з великою площею ураження в районах цивільної забудови.

    Наразі українські служби продовжують документувати наслідки ударів та встановлювати масштаби пошкоджень. Остаточні висновки щодо всіх обставин застосування касетних ракет мають бути зроблені за результатами відповідних експертиз.

  • «Москва досі впливає»: Епіфаній пояснив, чому світове православ’я не поспішає визнавати ПЦУ

    «Москва досі впливає»: Епіфаній пояснив, чому світове православ’я не поспішає визнавати ПЦУ

    Процес міжнародного визнання Православної церкви України загальмувався через геополітичну ситуацію та вплив Москви на частину православних церков. Таку думку висловив митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Він переконаний, що після завершення російсько-української війни кількість церков, які офіційно визнають автокефалію ПЦУ, збільшиться. Водночас предстоятель наголошує, що Українська церква вже підтримує відносини з представниками інших православних юрисдикцій, навіть якщо ті ще не ухвалили формального рішення про її визнання.

    Про це Епіфаній розповів у великому інтерв’ю «Радіо Свобода», оприлюдненому 16 жовтня.

    Під час розмови митрополита запитали, чому після перших міжнародних визнань автокефалії ПЦУ цей процес практично зупинився.

    Епіфаній пов’язав ситуацію насамперед із геополітичними обставинами.

    За його словами, Росія продовжує використовувати свій вплив у православному світі, а частина помісних церков досі зберігає тісні зв’язки з Москвою.

    Предстоятель переконаний, що після завершення війни ситуація зміниться, оскільки можливості Росії впливати на міжнародні релігійні відносини можуть зменшитися.

    Водночас це прогноз самого митрополита, а не узгоджена позиція інших православних церков.

    Які церкви вже визнали ПЦУ

    Православна церква України отримала Томос про автокефалію 6 січня 2019 року від Вселенського патріарха Варфоломія.

    Цей документ закріпив її статус незалежної помісної православної церкви.

    Наразі автокефалію ПЦУ офіційно визнають чотири православні церкви: Вселенський патріархат, Александрійський патріархат, Елладська православна церква та Кіпрська православна церква.

    Разом із самою ПЦУ це п’ять церков із традиційного переліку 15 автокефальних православних церков.

    Таким чином, ще десять помісних церков не ухвалили офіційного рішення про визнання української автокефалії.

    Проте відсутність формального визнання не завжди означає повний розрив церковних відносин.

    Епіфаній звернув увагу, що тільки Російська православна церква офіційно розірвала євхаристійне спілкування зі Вселенським патріархатом через українське церковне питання.

    Інші православні церкви не пішли на аналогічний загальний розрив із Константинополем.

    За словами митрополита, представники ПЦУ продовжують зустрічатися з архієреями інших церков та брати участь у спільних богослужіннях там, де це допускають відповідні церковні юрисдикції.

    Предстоятель розглядає такі контакти як важливий етап церковної дипломатії, що може передувати майбутньому формальному визнанню.

    Водночас євхаристійне спілкування зі Вселенським патріархатом саме собою не дорівнює офіційному визнанню ПЦУ кожною іншою церквою.

    Російський вплив і церковна дипломатія

    Питання визнання ПЦУ залишається одним із найбільш дискусійних у сучасному православному світі.

    Російська православна церква не визнає української автокефалії та виступає проти рішення Вселенського патріархату щодо надання Томосу.

    У Москві також заперечують повноваження Константинополя одноосібно вирішувати питання автокефалії на території, яку РПЦ вважає своєю канонічною юрисдикцією.

    Таким чином, суперечність має не лише політичний, а й церковно-правовий характер.

    Однак Епіфаній вважає, що політичний вплив Росії істотно ускладнює ухвалення незалежних рішень окремими православними церквами.

    Предстоятель не назвав у цій частині інтерв’ю конкретного переліку церков, які, на його думку, перебувають під таким впливом.

    Водночас 12 жовтня в коментарі «Укрінформу» митрополит розповів про активізацію міжнародної церковної дипломатії.

    За його словами, представники ПЦУ протягом 2026 року відвідували Брюссель, Берлін, Прагу, інші європейські міста та Сполучені Штати.

    Метою таких поїздок було налагодження міжнародних контактів і донесення інформації про становище українського суспільства та релігійних громад під час війни.

    Що відбувається всередині України

    У великому інтерв’ю Епіфаній також розповів про процес переходу парафій з Української православної церкви, яку часто називають УПЦ Московського патріархату, до ПЦУ.

    За його словами, Православна церква України наразі об’єднує понад дев’ять тисяч релігійних громад.

    Митрополит заявив, що приблизно дві тисячі громад перейшли до ПЦУ з юрисдикції УПЦ.

    Водночас він визнав, що процес відбувається поступово, оскільки кожна громада повинна самостійно ухвалити рішення та пройти передбачену українським законодавством процедуру зміни підпорядкування.

    Позиції ПЦУ та УПЦ щодо законності й обставин окремих переходів суттєво відрізняються.

    УПЦ заявляє про свою незалежність від Московського патріархату після рішень собору 2022 року та заперечує твердження про збереження адміністративної залежності від РПЦ.

    Водночас українські державні органи встановлювали ознаки афілійованості цієї структури з Російською православною церквою. Відповідні висновки та їхні правові наслідки залишаються предметом суперечок і судових процедур.

    Чи можливе нове визнання ПЦУ найближчим часом

    Епіфаній переконаний, що процес міжнародного визнання української автокефалії продовжиться, але не назвав конкретних дат або церков, які можуть ухвалити відповідне рішення першими.

    На його думку, завершення війни проти України створить сприятливіші умови для церковної дипломатії та зменшить можливості Москви впливати на інших учасників православного світу.

    Однак формальне визнання потребує окремого рішення кожної помісної церкви відповідно до її внутрішніх процедур.

    Отже, ПЦУ зберігає курс на розширення міжнародного визнання, але подальший розвиток процесу залежатиме не лише від завершення війни, а й від богословських, канонічних і дипломатичних рішень інших православних церков.

    Наразі чотири церкви офіційно визнають українську автокефалію, тоді як більшість помісних православних церков ще не змінили своєї позиції.

  • Росія пошкодила або зруйнувала вже понад 2100 пам’яток України: Мінкульт оновив дані

    Росія пошкодила або зруйнувала вже понад 2100 пам’яток України: Мінкульт оновив дані

    В Україні продовжує зростати кількість пам’яток та закладів культури, пошкоджених або зруйнованих унаслідок російської агресії. Станом на кінець серпня 2026 року Міністерство культури зафіксувало 2138 постраждалих об’єктів культурної спадщини та 2640 закладів культури. Лише за останній місяць до статистики додалося ще 148 об’єктів культурної спадщини та 15 закладів культури.

    У Міністерстві уточнюють важливий нюанс: місячне збільшення не означає, що всі 148 пам’яток були пошкоджені саме протягом серпня. До оновленої статистики входять як нові руйнування, так і раніше не враховані випадки, інформацію про які вдалося отримати із запізненням. Це означає, що реальна картина втрат встановлюється поступово.

    Із 2138 постраждалих об’єктів культурної спадщини 192 мають статус пам’яток національного значення, 1753 — місцевого значення, ще 193 є щойно виявленими об’єктами культурної спадщини. Повністю зруйнованими наразі вважаються 47 об’єктів: одна пам’ятка національного значення, 44 місцевого значення та два щойно виявлені об’єкти.

    Найбільшу групу серед постраждалих становлять пам’ятки архітектури. Мінкульт зафіксував 694 такі об’єкти. Ще 458 одночасно належать до пам’яток архітектури й містобудування. Пошкоджено також 405 пам’яток історії, 290 археологічних об’єктів, 98 об’єктів, які поєднують ознаки історичної, архітектурної та містобудівної спадщини, та десятки пам’яток монументального мистецтва й інших категорій.

    Найбільших втрат за кількістю зафіксованих випадків зазнала Донецька область — 369 об’єктів культурної спадщини. На Харківщині пошкоджено або зруйновано 358 пам’яток, на Херсонщині — 304. Четверту позицію займає Київ із 272 постраждалими об’єктами. В Одеській області Мінкульт нарахував 212 таких випадків, у Запорізькій — 115.

    Особливе занепокоєння викликають удари по об’єктах, пов’язаних зі Світовою спадщиною ЮНЕСКО. У серпні нові пошкодження були зафіксовані на території історичного центру Одеси. Нові влучання також сталися у Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Одеській та Херсонській областях. У Запорізькій, Сумській і Херсонській областях зафіксовані повторні удари по пам’ятках, які вже були пошкоджені раніше.

    Окремо Україна пережила серйозний удар по одному зі своїх найвідоміших історичних комплексів у червні 2026 року. У ніч проти 15 червня внаслідок російської атаки постраждала Києво-Печерська лавра, яка входить до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. Значних пошкоджень зазнав Успенський собор: було пошкоджено дах та конструктивні елементи споруди, а наслідки посилили пожежа й вода, яку використовували під час ліквідації займання. ЮНЕСКО публічно засудила цей удар.

    Не менш масштабними є втрати культурної інфраструктури. Від початку повномасштабного вторгнення Мінкульт зафіксував 2640 пошкоджених або зруйнованих закладів культури. З них 569 знищені повністю, що становить близько 21% усіх постраждалих установ. Такі руйнування зафіксовані вже у 359 територіальних громадах — це приблизно чверть усіх громад України.

    Найбільше постраждали клуби, будинки культури та подібні установи. Загалом пошкодження отримали 1310 клубних закладів — майже половина всієї постраждалої культурної інфраструктури. Із них 285 знищені, ще 1025 пошкоджені. Найбільші втрати цього типу припадають на Донецьку, Харківську та Сумську області.

    Друга найбільш постраждала категорія — бібліотеки. Від російської агресії постраждали 913 бібліотек, причому 233 із них зруйновані повністю, а ще 680 отримали пошкодження. Найбільша концентрація втрат бібліотечної мережі також припадає на східні та південні регіони, де бойові дії й обстріли є найінтенсивнішими.

    Війна завдала значної шкоди й мистецькій освіті. Пошкоджено або зруйновано 195 мистецьких шкіл та інших профільних навчальних закладів: 25 із них знищені повністю, 170 — пошкоджені. Ще 139 випадків стосуються музеїв і галерей, серед яких 20 установ зруйновані та 119 пошкоджені.

    Також у статистику увійшли 56 театрів, кінотеатрів і філармоній, чотири з яких знищені. Постраждали 14 парків і зоопарків, три цирки, одна кіностудія в Києві та дев’ять заповідників.

    У Мінкульті водночас прямо попереджають, що фактичний масштаб руйнувань може бути значно більшим. Майже вся територія Луганської області, а також значні частини Донецької, Запорізької та Херсонської областей залишаються тимчасово окупованими. Через відсутність доступу українські фахівці не можуть провести повний огляд пам’яток та культурних установ на цих територіях.

    Тому дані Мінкульту не варто сприймати як остаточний реєстр усіх культурних втрат України. Це кількість випадків, які держава вже змогла документально зафіксувати. Після деокупації населених пунктів статистика може суттєво зрости.

    Окремий моніторинг веде ЮНЕСКО. Методологія міжнародної організації відрізняється від українського обліку: ЮНЕСКО самостійно перевіряє окремі повідомлення, зіставляючи інформацію з кількох джерел, зокрема використовуючи супутникові знімки. Станом на 29 липня 2026 року організація підтвердила пошкодження 545 культурних об’єктів в Україні, серед яких 156 релігійних споруд, 281 будівля історичного або мистецького значення, 43 музеї, 33 пам’ятники, 22 бібліотеки, п’ять археологічних об’єктів і п’ять архівів. Цю цифру не слід прямо порівнювати зі статистикою Мінкульту, оскільки йдеться про різні методики підрахунку.

    Українська влада паралельно намагається перейти від документування збитків до системного відновлення. Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики — міністерка культури Тетяна Бережна повідомила, що Україна розвиває Український фонд культурної спадщини та залучає до нього міжнародних партнерів. До ініціативи вже долучилися 11 країн, а обсяг залученої підтримки становить близько 4,3 млн євро.

    Фонд уже перейшов до практичного фінансування. Перший грант отримав Мистецький Арсенал для проведення протиаварійних робіт після російського удару. Серед наступних пілотних напрямів Мінкульт називає відновлення Іванківського історико-краєзнавчого музею, створення механізму швидкого реагування на нові руйнування та облаштування безпечних музейних фондосховищ.

    Міжнародні партнери фінансують і конкретні аварійні роботи. ЮНЕСКО, наприклад, запустила окремі програми для стабілізації постраждалих культурних об’єктів в Одесі, а також для невідкладних робіт в Успенському соборі Києво-Печерської лаври після червневого удару.

    Значення таких програм виходить далеко за межі відбудови окремих будівель. Втрата пам’ятки, музею чи архіву може бути незворотною: разом із фізичними спорудами можуть зникати оригінальні предмети, документи, архітектурні деталі та історичні нашарування, які неможливо відтворити навіть за наявності достатнього фінансування.

    Саме тому одним із ключових завдань залишається швидка фіксація пошкоджень та аварійна консервація. У випадку частково зруйнованих історичних споруд затримка ремонту може призвести до подальшої деградації конструкцій через опади, мороз, перепади температури та інші природні фактори. ЮНЕСКО вже звертала увагу на таку проблему в Одесі, де деякі об’єкти після первинних пошкоджень продовжують руйнуватися через тривалий вплив зовнішнього середовища.

    Оновлена статистика Мінкульту таким чином показує не лише масштаб уже завданої шкоди, а й темпи її зростання. Навіть через понад чотири роки після початку повномасштабного вторгнення перелік пошкодженої культурної спадщини продовжує поповнюватися, а частина пам’яток зазнає повторних ударів.

    Станом на кінець серпня держава документально підтвердила вже 2138 пошкоджених або зруйнованих об’єктів культурної спадщини та 2640 закладів культури. Проте остаточний масштаб втрат стане зрозумілим лише після отримання доступу до окупованих територій та повної інвентаризації пам’яток.

  • Зеленський підписав закон про Український національний пантеон: кого там поховають і як обиратимуть героїв

    Зеленський підписав закон про Український національний пантеон: кого там поховають і як обиратимуть героїв

    В Україні офіційно запускають створення Українського національного пантеону — загальнонаціонального меморіального комплексу в Києві, де вшановуватимуть найвидатніших діячів української історії від часів Русі до сучасності. Президент Володимир Зеленський підписав відповідний закон 22 серпня, напередодні Дня Незалежності. Пантеон передбачатиме почесні перепоховання, символічні могили-кенотафи, музейні та церемоніальні простори, а рішення про те, чиє ім’я має бути представлене в комплексі, ухвалюватиме спеціальний колегіальний орган.

    Йдеться про законопроєкт №15360 «Про Український національний пантеон», який Зеленський сам вніс до Верховної Ради 28 червня 2026 року — у День Конституції України. Документ був визначений президентом як невідкладний, а вже 1 липня парламент ухвалив його за основу та в цілому. За закон проголосували 287 народних депутатів.

    Хоча повідомлення про підписання документа широко з’явилися у ЗМІ 23 серпня, Український інститут національної пам’яті уточнює, що Зеленський підписав закон саме 22 серпня 2026 року. Документ набирає чинності наступного дня після його офіційного опублікування.

    Український національний пантеон має стати не просто кладовищем для відомих державних діячів. Закон визначає його як загальнонаціональне місце пам’яті Українського народу та простір ушанування тих, хто зробив винятковий і історично значущий внесок у здобуття або відновлення незалежності України, державотворення, захист суверенітету та територіальної цілісності, розвиток українського війська, культури, мистецтва, науки, спорту, літературної мови, громадянського суспільства або релігії.

    Фактично йдеться про спробу створити єдину символічну лінію української державності — від Русі та Руського королівства через козацьку державу, Українську Народну Республіку, Західноукраїнську Народну Республіку, Українську Державу та Карпатську Україну до сучасної незалежної України. Верховна Рада під час ухвалення закону окремо наголошувала, що комплекс має демонструвати безперервність української державницької традиції.

    Закон окреслює кілька категорій людей, яких потенційно можуть вшанувати у Пантеоні. Серед них — глави українських держав або особи, прирівняні до них у різні історичні періоди, президенти незалежної України, за винятком усунутих з посади в порядку імпічменту, головнокомандувачі та головні командири українських армій різних епох. До переліку також можуть потрапити люди, які зробили винятковий внесок у державність, військо, культуру, науку, спорт, українську мову, громадянське суспільство чи релігійне життя.

    Окремою категорією визначені лауреати Нобелівської премії з науки чи літератури та діячі світового масштабу, які були громадянами України, народилися або жили на українській території чи чия діяльність була безпосередньо пов’язана з Україною. Це означає, що концепція Пантеону не обмежуватиметься виключно політиками та військовими.

    Водночас закон встановлює важливе обмеження: перепоховувати у Пантеоні можна буде людину лише після того, як від дня її смерті минуло щонайменше 20 років. У такому правилі автори бачать запобіжник від політичної кон’юнктури та емоційних рішень одразу після смерті відомої особи.

    При цьому не кожного видатного українця, представленого в Пантеоні, перепоховуватимуть фізично. Якщо могила людини вже розташована в Україні та навколо неї сформувалася усталена традиція вшанування, переносити останки не планують. Це стосується, наприклад, історичних постатей, чиї місця поховання самі давно стали національними пам’ятками.

    Народний депутат та колишній керівник Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович раніше пояснював, що Пантеон не має перетворитися на величезне кладовище. За його оцінкою, йтиметься лише про кілька десятків найвизначніших діячів. Частину з них можуть перепоховати, насамперед якщо їхні останки перебувають за кордоном і могили потребують захисту або належного державного вшанування. Значну частину Пантеону можуть становити кенотафи — символічні могили без останків.

    Зокрема, не йдеться про перенесення останків Тараса Шевченка, Івана Франка чи Михайла Грушевського лише заради концентрації всіх відомих імен в одному місці. Їхні нинішні могили вже є самостійними місцями національної пам’яті.

    Закон також містить чіткі заборони. У Пантеоні не можуть вшановувати людей, щодо яких є обвинувальні вироки за злочини проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Також виключені особи, на яких поширюються українські закони про засудження комуністичного і нацистського тоталітарних режимів, російської імперської політики та російського нацистського тоталітарного режиму держави-агресора.

    Хто саме вирішуватиме, які імена з’являться у Пантеоні, також визначено законодавчо. Для цього мають створити постійний колегіальний дорадчий орган, сформований на конкурсній основі. Його склад затверджуватиме Кабінет Міністрів. До органу мають увійти представники Українського інституту національної пам’яті, наукових установ, історики та фахівці з національної пам’яті, освіти, меморіалізації, мистецтва, науки, спорту, українського мовознавства, громадянського суспільства та релігії.

    При цьому Зеленський під час попередніх заяв наголошував на принципі, за яким саме українське суспільство має визначати власних героїв. Вносячи законопроєкт до парламенту, президент заявляв, що імена людей різних століть, які боролися за Україну та надихали її, мають бути об’єднані в одному просторі історичної пам’яті.

    Сам Пантеон планують створити в Києві. Під час розгляду законопроєкту у Верховній Раді звучала концепція розміщення комплексу на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Водночас остаточне архітектурне рішення має пройти конкурс і широке громадське обговорення.

    Український інститут національної пам’яті вже сформував робочу групу, яка має забезпечити науково-методичний супровід проєкту, визначення способів меморіалізації та проведення експертних і публічних обговорень. Відповідні кроки передбачені постановою Кабміну №871 від 1 липня 2026 року.

    Майбутній комплекс планують зробити відкритим громадським простором. Окрім почесних поховань та кенотафів, там мають з’явитися площа для державних церемоній, монументальні об’єкти, які пояснюватимуть історію українського державотворення, а також музейні та виставкові площі. Пантеон використовуватимуть і для заходів державного протоколу та церемоніалу.

    Він матиме позаконфесійний статус, хоча проведення релігійних обрядів не заборонятиметься. Автори концепції визначають для комплексу одразу кілька функцій — меморіальну, просвітницьку, виховну, церемоніальну, представницьку та консолідаційну.

    Закон також закріплює принципово важливий майновий статус об’єкта. Український національний пантеон буде державною власністю й не зможе бути приватизований або переданий в оренду. Управління ним здійснюватиме юридична особа, яку створить або визначить Кабінет Міністрів.

    Таким чином, підпис Зеленського запускає не просто будівництво ще одного меморіального комплексу, а формування окремої державної інституції пам’яті. Її завданням має стати створення єдиного простору, де історія української державності, культури, науки та боротьби за незалежність буде представлена як безперервний процес — від княжих часів до нинішньої війни.

  • Захист духовної та культурної спадщини: Зеленський анонсував законопроєкт про статус національних святинь

    Захист духовної та культурної спадщини: Зеленський анонсував законопроєкт про статус національних святинь

    Під час урочистостей з нагоди 975-річчя заснування Києво-Печерської лаври Президент України Володимир Зеленський підписав указ № 726/2026 щодо заходів із захисту об’єктів культурної та духовної спадщини. Глава держави доручив Кабінету Міністрів підготувати до Дня Незалежності спеціальний законопроєкт про національні святині українського народу.

    Ключові цілі та положення ініціативи

    • Визначення критеріїв: Законопроєкт чітко зафіксує критерії та механізм надання об’єктам статусу «національної святині» (зокрема для пам’яток національного значення та об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО).
    • Розширення можливостей: Новий правовий статус надасть додаткові юридичні, фінансові та інституційні важелі організаціям і командам, які опікуються збереженням пам’яток, музейних колекцій та культурного надбання.
    • Посилення відповідальності: Документ передбачає запровадження додаткових заходів охорони й відповідальності за руйнування або пошкодження святинь в умовах російської агресії.
    • Міжнародна адвокація: Урядовцям і МЗС доручено посилити співпрацю з ЮНЕСКО для включення українських пам’яток до Списку всесвітньої спадщини та систематичної фіксації злочинів РФ проти культурної інфраструктури.

    З виступу Президента України Володимира Зеленського:

    «Сьогодні я підписав указ про заходи на рівні нашої держави, щоб захистити українські національні святині. До Дня Незалежності України буде підготовлений закон… прошу парламент підтримати його, щоб визначити чітко: що є нашими святинями та які кроки потрібні для їх захисту на всій території нашої держави».

  • Після тривалої перерви: у Києво-Печерській лаврі знову відкрили одну з головних святинь

    Після тривалої перерви: у Києво-Печерській лаврі знову відкрили одну з головних святинь

    У Києво-Печерській лаврі після тривалої перерви знову відкрили для паломників та відвідувачів Дальні (Феодосієві) печери. Один із найдавніших підземних комплексів України працюватиме у тестовому режимі з обмеженим графіком, а вже з середини серпня заповідник планує розширити можливості для відвідування.

    Про це повідомили у Національному заповіднику “Києво-Печерська лавра”.

    Відкриття Дальніх печер приурочили до Дня Хрещення України-Русі та Дня Української Державності. Урочистості розпочалися з молебню за Україну, після чого перших паломників і відвідувачів знову допустили до підземного комплексу, який залишався недоступним протягом тривалого часу.

    У заповіднику наголосили, що відновлення доступу до Дальніх печер є ще одним важливим етапом повернення українцям історичних і духовних святинь Києво-Печерської лаври. На початку цього року вже були відкриті Ближні (Антонієві) печери, а тепер повноцінно відновлюється доступ і до другої частини легендарного підземного комплексу.

    Дальні (Феодосієві) печери разом із Ближніми утворюють унікальний ансамбль, з якого в середині XI століття фактично розпочалася історія Києво-Печерського монастиря. Саме ці підземелля є одними з найдавніших пам’яток чернечої культури Київської Русі та мають виняткову історичну, духовну й культурну цінність.

    У підземному комплексі збереглися найдавніші підземні храми Лаври, келія преподобного Феодосія Печерського, Варязькі печери, а також мощі преподобних Печерських, які протягом століть залишаються місцем паломництва тисяч вірян.

    Поки що відвідування організоване у тестовому режимі. До 15 серпня Дальні печери працюватимуть лише двічі на тиждень — щоп’ятниці та щонеділі з 09:00 до 12:00. У цей період адміністрація заповідника оцінюватиме організацію роботи та потік відвідувачів.

    Із 16 серпня графік роботи планують розширити. У першій половині дня підземелля будуть відкриті для паломницьких груп, а після технічної перерви їх зможуть відвідувати екскурсійні групи. Одночасно до печер запускатимуть не більше 12 осіб, щоб забезпечити належні умови перебування та збереження історичної пам’ятки. Потрапити до комплексу можна буде як за попереднім записом через екскурсійне бюро, так і в порядку живої черги за наявності вільних місць.

    У Національному заповіднику підкреслюють, що відкриття Дальніх печер є частиною масштабної роботи з відновлення доступу українців до духовної та культурної спадщини Києво-Печерської лаври. Генеральний директор заповідника Максим Остапенко зазначив, що попереду ще значний обсяг робіт, зокрема у межах підготовки до відзначення 1000-річчя Києво-Печерської лаври.

    Нагадаємо, Ближні (Антонієві) печери відновили роботу для паломників наприкінці лютого 2026 року. Наразі вони працюють із середи до неділі за попереднім записом.

    Останніми роками Києво-Печерська лавра неодноразово зазнавала пошкоджень через російські атаки. У ніч на 24 січня 2026 року під час масованого ракетно-дронового удару вибухова хвиля пошкодила вхід до комплексу Дальніх печер та Аннозачатіївську церкву. Тоді були вибиті вікна та двері, а також частково зруйноване штукатурне оздоблення. Водночас самі печери залишилися неушкодженими.

    Ще один серйозний удар російські війська завдали в ніч на 15 червня. Внаслідок атаки безпілотників значних пошкоджень зазнав Успенський собор Києво-Печерської лаври, де виникла масштабна пожежа. Також постраждали Башта Івана Кущника та будівля “Мистецького арсеналу”. Рятувальникам вдалося оперативно ліквідувати вогонь і врятувати унікальні історичні реліквії, після чого уряд заявив про підготовку програми відновлення пошкоджених пам’яток.

  • За сприяння людей Кличка продовжується зведення 80-метрового ЖК біля Лаври в інтересах росіян

    За сприяння людей Кличка продовжується зведення 80-метрового ЖК біля Лаври в інтересах росіян


    В столиці продовжується зведення 25-поверхового житлового комплексу біля Києво-Печерської лаври в інтересах бізнес-структур з російським бекграундом.

    Як повідомляє памʼяткозахисник Дмитро Перов, Київська міська військова адміністрація відхилила петицію з вимогою зупинити зведення зведення 80-метрового ЖК біля Києво-Печерської лаври.

    За словами Дмитра Перова, відмову пояснили тим, що містобудівні умови на забудову ділянки на вулиці Князів Острозьких, 43/11 видали законно. В адміністрації визнають: за правилами в історичному центрі можна будувати не вище 8 поверхів. Однак забудовник ще у 2020 році через суд скасував це обмеження і домігся дозволу на зведення 25-поверхівки.

    Нагадаємо, петиція із закликом зупинити будівництво 80-метрового хмарочоса на Печерську набрала понад 6000 голосів за тиждень.

    Водночас, як ми писали раніше, рух петиції про заборону зведення 80-метрового хмарочоса в буферній зоні об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – Києво-Печерської лаври заблокував керівник патронажної служби мера Києва Олексій Комаров.

    Через Олексія Комарова зокрема передавали вказівки профільним департаментам КМДА “не втручатися”. Зокрема, саме Комаров не дав Департаменту охорони культурної спадщини втрутитися в ситуацію незважаючи на значний суспільний резонанс та заблокував петицію про зупинку забудови.

    Нагадаємо, після відходу низки ключових фігур із команди мера внаслідок скандалів Комаров фактично почав керувати всіма структурами адміністрації Кличка та Київради, без Комарова жоден документ не потрапляє на підпис до мера і потрапити на прийом неможливо.

    Також Олексій Комаров має репутацію людини, яка торгує дозволами на будівництво та збирає “хабарі для Віталія Кличка”. Зокрема, в даному контексті Комаров згадується на “плівках Комарницького”, а в профільних ТГ каналах обговорюються розцінки на його послуги в мерії.

  • Україна визначила місце для Національного пантеону: що вирішив Кабмін

    Україна визначила місце для Національного пантеону: що вирішив Кабмін

    Кабінет міністрів України ухвалив постанову, яка визначає місце для створення Українського національного пантеону. Меморіальний комплекс, покликаний стати головним місцем вшанування борців за незалежність України, визначних державних діячів, військових, науковців, митців та інших видатних українців, планують розмістити на території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” у самому центрі столиці. Таким чином уряд розпочав практичну реалізацію одного з наймасштабніших державних проєктів у сфері політики національної пам’яті за роки незалежності України.

    Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

    Ухвалена постанова закладає основу для створення Пантеону та визначає подальші кроки державних органів щодо його реалізації. Документ був підготовлений Українським інститутом національної пам’яті та передбачає розробку повноцінної концепції майбутнього меморіального комплексу, його структури, принципів функціонування та порядку вшанування осіб, які зробили визначний внесок у боротьбу за незалежність і розвиток української держави.

    В Інституті національної пам’яті наголошують, що Український національний пантеон має стати не лише місцем поховання визначних українців, а й масштабним символічним простором, який відображатиме історію боротьби українського народу за власну державність упродовж багатьох століть. За задумом авторів проєкту, це буде комплекс, який поєднає меморіальну, культурну, просвітницьку та наукову функції.

    Очікується, що Пантеон стане місцем загальнонаціонального вшанування українських діячів різних історичних епох — від борців за незалежність часів Української Народної Республіки та визвольних змагань ХХ століття до сучасних захисників України, які віддали життя під час російсько-української війни.

    Одним із головних напрямків реалізації проєкту стане розробка державної концепції меморіалізації. Саме вона визначить, хто саме може бути похований у Пантеоні, за якими критеріями ухвалюватимуться відповідні рішення, як здійснюватиметься перепоховання та якими будуть архітектурні й символічні елементи майбутнього комплексу.

    Окремий блок роботи стосуватиметься проведення широких експертних та громадських консультацій. До обговорення планують залучити істориків, археологів, архітекторів, мистецтвознавців, представників громадських організацій, духовенства, науковців, діячів культури та міжнародних експертів. Влада наголошує, що створення такого меморіального комплексу повинно відбуватися максимально відкрито із врахуванням думки професійної спільноти та суспільства.

    Важливою складовою майбутньої роботи стане верифікація кандидатур осіб, яких можуть перепоховати до Українського національного пантеону. Це завдання уряд поклав на Український інститут національної пам’яті та Міністерство закордонних справ України.

    Відомства мають провести комплексне дослідження щодо українських діячів, які сьогодні поховані за межами держави. Насамперед йдеться про борців за незалежність України, політичних діячів, військових командирів, представників української еміграції, діячів науки, культури, мистецтва та духовенства, які зробили визначний внесок у становлення української державності, однак були поховані в інших країнах через історичні обставини.

    Уряд також допускає можливість перепоховання окремих членів родин таких діячів, якщо це відповідатиме встановленим критеріям та рішенням спеціально створених експертних комісій.

    Окрему роль у реалізації проєкту відіграватиме Міністерство культури та стратегічних комунікацій. Саме воно має визначити конкретну земельну ділянку в межах території Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”, де буде розташований майбутній Пантеон.

    Під час вибору місця враховуватиметься низка важливих факторів. Насамперед ідеться про статус Києво-Печерської лаври як пам’ятки національного значення та об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Саме тому будь-які роботи повинні здійснюватися відповідно до українського законодавства про охорону культурної спадщини, міжнародних конвенцій та вимог щодо збереження історичного середовища.

    Крім того, Міністерство культури має організувати міжнародний архітектурний конкурс, під час якого буде обрано найкращий проєкт майбутнього Пантеону. До участі в ньому планують запросити провідних українських та іноземних архітекторів, містобудівників, реставраторів, дизайнерів і спеціалістів із меморіальної архітектури.

    До конкурсної комісії також планують залучити представників органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, міжнародних інституцій, істориків, мистецтвознавців, релігійних громад та інших фахівців. Очікується, що такий підхід дозволить створити сучасний меморіальний комплекс, який гармонійно поєднається з історичним середовищем Києво-Печерської лаври та відповідатиме найкращим світовим практикам.

    Створення Пантеону фінансуватиметься за рахунок державного бюджету України. Водночас законодавство дозволяє використовувати й інші джерела фінансування, які не заборонені законом, зокрема благодійні внески, гранти міжнародних організацій та кошти меценатів.

    Правову основу для створення Українського національного пантеону Верховна Рада заклала 1 липня, коли ухвалила законопроєкт №15360. Документ підтримали 287 народних депутатів, що забезпечило його впевнене прийняття парламентом.

    У пояснювальній записці до законопроєкту зазначалося, що Україна досі не мала єдиного державного місця, де на найвищому рівні вшановувалися б видатні діячі української історії. Автори документа наголошували, що більшість європейських держав уже давно мають власні національні пантеони або меморіальні комплекси, які стали символами державності, історичної пам’яті та національної єдності.

    На думку ініціаторів створення Пантеону, поява такого комплексу дозволить не лише належним чином увічнити пам’ять про визначних українців, а й стане важливим елементом формування сучасної української історичної політики, розвитку національної ідентичності та патріотичного виховання майбутніх поколінь.

    Водночас ініціатива ще до її остаточного ухвалення викликала міжнародний резонанс. Найбільш критично на законопроєкт відреагували у Польщі. У Канцелярії президента Кароля Навроцького заявили, що внесення документа президентом України Володимиром Зеленським стало черговим кроком, який, на думку Варшави, може ускладнити українсько-польський історичний діалог.

    Польська сторона пов’язала появу законопроєкту із рішенням української влади надати одному з військових підрозділів назву на честь героїв Української повстанської армії. У Варшаві заявили, що такі рішення можуть призвести до подальшого загострення історичних суперечностей між двома державами.

    Попри це українська влада наголошує, що створення Українського національного пантеону є суверенним рішенням держави та частиною політики відновлення історичної справедливості. У Києві підкреслюють, що головною метою проєкту є гідне вшанування тих, хто у різні історичні періоди віддав життя або зробив визначний внесок у боротьбу за свободу, незалежність і розвиток України.

    Очікується, що після завершення розробки концепції, проведення архітектурного конкурсу та погодження всіх необхідних процедур розпочнеться безпосереднє створення меморіального комплексу. У перспективі Український національний пантеон має стати одним із головних символів сучасної української державності, місцем проведення офіційних церемоній, державних заходів і вшанування пам’яті людей, які творили історію незалежної України.

  • Матір хотіла продати трьох дітей за 60 тисяч: на Рівненщині викрили моторошну схему

    Матір хотіла продати трьох дітей за 60 тисяч: на Рівненщині викрили моторошну схему

    На Рівненщині правоохоронці викрили 39-річну жінку, яку підозрюють одразу у двох особливо тяжких злочинах – торгівлі людьми та незаконному збуті психотропних речовин із залученням неповнолітньої дитини. За даними слідства, жінка намагалася передати трьох власних дітей сторонньому чоловікові для подальшої трудової експлуатації у вигляді жебрацтва, а також використовувала свою 11-річну доньку для передачі наркотиків покупцям. Суд уже обрав підозрюваній найсуворіший запобіжний захід – тримання під вартою без права внесення застави.

    Про це повідомили у Національній поліції України та Рівненській обласній прокуратурі.

    За інформацією правоохоронців, підозрюваною є 39-річна жителька Рівненської області, яка виховувала трьох дітей. Слідство встановило, що жінка домовилася зі стороннім чоловіком про передачу йому своїх синів віком 9 та 14 років, а також 11-річної доньки. За попередніми даними, дітей планували перевезти до Києва, де вони мали жебракувати на території Києво-Печерської лаври та в інших місцях великого скупчення людей.

    За версією слідства, жінка розглядала власних дітей як джерело заробітку та погодилася передати їх для експлуатації за грошову винагороду. Загалом вона розраховувала отримати 60 тисяч гривень. Половину суми – 30 тисяч гривень – підозрювана отримала одразу після домовленості, а решту коштів мала одержати після повернення дітей додому.

    Операцію вдалося задокументувати правоохоронцям. Після отримання частини обумовлених грошей жінку затримали співробітники поліції. За даними слідства, її дії мають ознаки торгівлі людьми, оскільки дітей планували використовувати для систематичного жебрацтва та отримання прибутку.

    У прокуратурі наголошують, що жебрацтво, до якого примушують дітей, законодавство розглядає як одну з форм експлуатації людини. Особливо тяжким злочином вважається ситуація, коли жертвами стають неповнолітні.

    Під час подальших слідчих дій правоохоронці встановили ще один епізод ймовірної злочинної діяльності жінки. За даними слідства, вона залучала свою 11-річну доньку до незаконного обігу психотропних речовин. Як повідомляють у поліції, підозрювана використовувала дитину для передачі особливо небезпечного психотропу покупцю, намагаючись таким чином уникнути підозр та відповідальності.

    Слідчі вважають, що жінка свідомо втягувала неповнолітню у злочинну діяльність та використовувала її для здійснення незаконних оборудок. Сам факт залучення дитини до збуту наркотиків є обтяжуючою обставиною та передбачає суворіше покарання.

    Після затримання матері всіх трьох дітей вилучили із сім’ї. Наразі вони перебувають під опікою відповідних служб та отримують необхідну допомогу. Фахівці оцінюють їхній психологічний стан і вирішують питання щодо подальшого влаштування дітей.

    Особливу увагу правоохоронців привернув той факт, що до моменту викриття сім’я не перебувала на обліку в службах у справах дітей. Це означає, що офіційно родина не вважалася неблагополучною та не перебувала під контролем соціальних служб. Наразі компетентні органи перевіряють усі обставини життя дітей та з’ясовують, чи були раніше сигнали про можливі проблеми у сім’ї.

    Жінці вже повідомлено про підозру за кількома статтями Кримінального кодексу України. Їй інкримінують торгівлю людьми, вчинену щодо кількох осіб, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин із залученням дитини.

    За даними прокуратури, санкція найтяжчої зі статей передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років із можливою конфіскацією майна.

    Під час судового засідання слідчі та прокурори наполягали на найсуворішому запобіжному заході, аргументуючи це тяжкістю інкримінованих злочинів, ризиком впливу на свідків та можливістю ухилення від слідства. Суд погодився з доводами сторони обвинувачення та ухвалив рішення взяти підозрювану під варту без права внесення застави.

    Правоохоронці продовжують досудове розслідування та встановлюють усіх осіб, які могли бути причетними до організації схеми експлуатації дітей. Зокрема, перевіряється роль чоловіка, якому, за даними слідства, мали передати неповнолітніх для жебрацтва.

    У поліції наголошують, що торгівля людьми залишається одним із найнебезпечніших злочинів, жертвами якого часто стають діти. Експлуатація неповнолітніх може проявлятися у різних формах – від примусової праці та жебрацтва до використання у злочинній діяльності чи сексуальної експлуатації.

    Фахівці зазначають, що випадки, коли до таких схем причетні власні батьки, викликають особливе занепокоєння, оскільки саме родина має бути головним місцем безпеки та захисту дитини.

    Раніше подібний випадок було зафіксовано на Закарпатті, де 32-річну жінку засудили до восьми років позбавлення волі за передачу власних дітей в “оренду” для жебрацтва. Правоохоронці наголошують, що боротьба з торгівлею людьми та експлуатацією дітей залишається одним із пріоритетних напрямків їхньої роботи, а за такі злочини законодавство України передбачає максимально сувору відповідальність.

  • Російський слід в незаконній забудові біля Печерської Лаври

    Російський слід в незаконній забудові біля Печерської Лаври

    В Печерському районі столиці, на перетині вулиць Цитадельної та Князів Острозьких  розпочалось зведення 23-поверхового будинку заввишки до 80 метрів, щоб фактично перекрило краєвид на Велику Лаврську дзвіницю, яка знаходиться за 800 метрів звідти.

    Кінцевими бенефіціарами забудови вважаються Сергій Льовочкін та пов’язаний з РФ бізнесмен Сергій Цюпко, а легалізацією проекта займався керівник апарату КМДА Олексій Комаров, у відношенні якого СБУ проводить перевірку на предмет його зв’язків з РФ.

    ФОТО:  Російський прапор на огорожі скандального будівництва на фоні Лаври

    До зведення багатоповерхівки має відношення ТОВ “Будінвестиції”, з яким пов’язують уроженця Сумщини Сергія Вікторовича Цюпко 1963 р.н., який раніше контролював активи у банківській, ювелірній та будівельній сферах. До 2012 року Сергія Цюпка називали власником банку “Таврика”, будівельного тресту “Південзахідтрансбуд” та Київського ювелірного заводу.

    ФОТО: Сергій Цюпко має паспорт РФ та бізнес в Криму, але позиціонує себе як український бізнесмен та меценат

    У 2023 році Центр протидії корупції повідомив, що Сергій Цюпко був зареєстрований як власник бізнесу в окупованому Криму та отримав російський податковий номер. За даними ЦПК, цю інформацію виявили у російському реєстрі юридичних осіб.

    Також повідомлялося, що пов’язана з бізнесменом компанія “Кварцсамоцвіти” отримала спеціальний дозвіл на видобування топазу, берилу, моріону та кварцу в Житомирській області. Сам Сергій Цюпко в офіційній біографії називає себе українським “бізнесменом, меценатом і засновником Музею сучасного мистецтва України”.

    Водночас, Сергій Цюпко міг входити до опікунської ради російського фонду, який підтримує програму будівництва православних храмів у Москві. У матеріалі його ім’я згадується разом із російськими посадовцями та керівниками державних корпорацій.

    Зокрема, Сергій Цюпко входив до складу опікунської ради російського “Фонду підтримки будівництва православних храмів у місті Москві”. Це програма “200 храмів”, яку курує особисто патріарх Кирил Гундяєв. Посада Сергія Цюпко у Фонді вказана як голова правління ВАТ “Київський ювелірний завод”.

    Серед інших, до Ради фонду входять близькі до Володимира Путіна мер Москви Сергій Собянін, голова уряду РФ Михайло Мішустін, глава “Газпрому” Олексій Міллер, глава “Роснефти” Ігор Сєчін, губернатор Санкт-Петербурга Олександр Бєглов та член Ради безпеки РФ Ігор Щоголєв.

    Окремо варто відзначити контакти Цюпка з Єрусалимським патріархом Феофілом III. За даними джерел, цей зв’язок використовується для просування концепції “русского мира” на Близькому Сході та дискредитації ПЦУ.

    ФОТО: Сергій Цюпко отримує нагороду від Єрусалимського патріархату

    Серед інших бенефіціарів скандальної забудови біля Лаври, афілійована з Сергієм Льовочкіним британська GMC ALLIANCE LLP

    За даними британського реєстру Companies House, серед партнерів GMC ALLIANCE LLP громадянин України Микола Косенко, 1967 р.н.. Косенко – багаторічний помічник і керівник юросіб, пов’язаних з Іваном Фурсіним. А Фурсін – молодший партнер Сергія Льовочкіна, колишнього глави Адміністрації Президента Януковича й одного з лідерів забороненої ОПЗЖ.

    Нагадаємо, за даними журналістських розслідувань Сергій Льовочкін, станом на 2023 рік мав чинний дипломатичний паспорт Російської Федерації. Незважаючи на наявність паспорта країни-агресора, бізнес-активи Сергія Льовочкіна досі функціонують в Україні через номінальних власників і заплутані корпоративні ланцюги.

    ФОТО: Сергій Льовочкін станом на 2023 рік мав чинний диппаспорт РФ

    На рівні КМДА лобіював незаконну забудову керівник патронажної служби мера Києва Олексій Комаров.

    Як повідомляють наші джерела в КМДА, це будівництво стало можливим, оскільки його тоді вже контролювали представники адміністрації Віталія Кличка, а наглядачем був керівник патронажної служби Олексій Комаров.

    ФОТО: Олексій Комаров курував незаконну забудову біля Лаври на рівні КМДА

    “Саме через Олексія Комарова передавали вказівки департаментам не втручатися. Саме Комаров не дав Департаменту охорони культурної спадщини втрутитися, а нещодавно не дав ходу петиції, яка набрала необхідну кількість голосів на сайті Київради.

    Після відходу низки ключових фігур із команди мера внаслідок скандалів Комаров фактично почав керувати всіма структурами адміністрації Кличка та Київради.

    З огляду на його зв’язки в правоохоронних органах, він багатьох добре тримає на короткому повідку.

    Фігуранти справи Комарницького його не люблять, бо він був їхнім конкурентом у боротьбі за вплив на мера, і зараз усі питання щодо будівництв вирішуються лише через нього” – зазначає джерело.

    Варто відзначити, що без колишнього міліціонера Олексія Комарова жоден документ не потрапляє на підпис і потрапити на прийом до мера неможливо. Також Олексій Комаров має репутацію людини, яка торгує дозволами на будівництво та збирає “хабарі для Віталія Кличка”. Зокрема, в даному контексті Комаров згадується на “плівках Комарницького”, а в профільних ТГ каналах обговорюються розцінки на його послуги в мерії:

     

    • Розпорядження міського голови – $10к;
    • Договір оренди землі (швидке підписання та нотаріат) – $5к;
    • Рішення Київради (залежно від терміновості) – $2-5к;
    • будь які інші питання з підписом мера Києва – $5-10к.

     

    Нагадаємо,  Олексій Комаров раніше засвітився вряді гучних скандалів, таких як “п’янка у день трауру на дні народженні Поворозника” яка коштувала імениннику посади та наявність у дружини Олексія Комарова – Аліни Комарової нерухомості в РФ.

    Зв’язки  Олексія Комарова з РФ навіть стали приводом для розслідування СБУ, але про результати розслідування громадськість до цього часу не була поінформована.

    В даному контексті цікаві також зв’язки Олексія Комарова російським мільярдером з литовським паспортом Буряком Дмітрієм Аркадійовичем.

    До переходу в КМДА, Комаров працював на Дмітрія Буряка в ТОВ “Княжий Затон”, а з початком роботи в столичній мерії,  ТОВ “Княжий Затон” Дмітрія Аркадійовича починає отримувати чималі куски столичної землі під забудову.

    Наразі під тиском громадськості скандальна забудова біля Лаври була поставлена на паузу, а КМДА видала приписи про зупинку будівництва. Але з урахуванням інтересу росіян до української святині та корумпованості окремих чиновників КМДА, не виключено що найближчим часом будівництво буде відновлено.