Daypolitico

Позначка: Леонід Кучма

  • Розкіш під час сирен: поки країна воює, українські олігархи купують суперяхти за сотні мільйонів євро

    Розкіш під час сирен: поки країна воює, українські олігархи купують суперяхти за сотні мільйонів євро

    Повномасштабна війна, економічна руйнація та щоденні втрати на фронті стали трагедією для мільйонів українців, проте для окремих представників олігархічного клану це виявилося часом колосального збагачення. Поки держава виживає завдяки донатам громадян та міжнародній допомозі, українські магнати продовжують демонструвати кричущу розкіш. Офіційні форуми, політичні домовленості та державні тендери створюють ідеальну базу для придбання елітного майна за кордоном, яке вражає уяву своєю вартістю.

    Мільярдні статки на державній трубі

    У той час як українська економіка ледь тримається на плаву, позиції топ-олігархів залишаються непорушними. Серед них виділяється фігура відомого бізнесмена, зятя колишнього президента Леоніда Кучми — Віктора Пинчука. Разом із кількома іншими впливовими фігурами він зберіг повну недоторканність: ані кримінального переслідування, ані публічної критики з боку контрольованих медіа чи грантових проєктів.

    Роками відпрацьована схема взаємодії з владними кабінетами дозволяє отримувати надприбутки через монопольне постачання продукції на стратегічні державні підприємства, такі як «Укрзалізниця» чи «Нафтогаз», за завищеними цінами. Будь-які спроби зайти на ринок незалежних конкурентів, наприклад китайських виробників дешевішої продукції, оперативно блокуються на рівні тендерних процедур.

    «Sakura» вартістю у сотні мільйонів: нове надбання українського олігарха

    Результатом такої успішної «військової епопеї» стало придбання чергової розкішної іграшки. Під час запеклих бойових дій на українській землі було завершено будівництво новітньої суперяхти Sakura (проєкт Hull 712), створеної відомою голландською верф’ю Feadship.

    Цей величний 83-метровий плавучий палац вартістю у сотні мільйонів євро оснащений за останнім словом техніки: просторові каюти, басейни з прозорими стінками, екологічна дизель-електрична установка та вертолітний майданчик. Судно стало символом того, як прірва між звичайними громадянами, які збирають на дроги по гривні, та надбогатими елітами продовжує стрімко зростати.

    Інформаційний вакуум та міжнародні платформи

    Цікаво, що подібні придбання зазвичай залишаються поза увагою гучних антикорупційних розслідувачів. Політично вигідні проєкти на кшталт щорічної Ялтинської європейської стратегії (YES) чи форумі в Давосі слугують зручною ширмою для легітимізації статків. Залучаючи західних гостей за допомогою статусних заходів та символічних премій, олігарх купує собі лояльність і недоторканність, залишаючись в інформаційному тилу неприкосновенним господарем життя.

     

  • Таємниці “конституційної ночі”: вдова Левка Лук’яненка розповіла, що насправді відбувалося у Раді

    Таємниці “конституційної ночі”: вдова Левка Лук’яненка розповіла, що насправді відбувалося у Раді

    У День Конституції України вдова Левка Лук’яненка Надія Лук’яненко поділилася спогадами про одну з найважливіших ночей в історії незалежної України — ухвалення Конституції 28 червня 1996 року. В інтерв’ю OBOZ.UA вона розповіла, як її чоловік працював над Основним Законом, чому не був повністю задоволений ухваленим текстом, яким був у побуті та як нинішня російсько-українська війна торкнулася їхньої родини найболючіше — загибеллю онука Антона.

    Левко Лук’яненко — одна з ключових постатей українського державотворення. Він був дисидентом, багаторічним політв’язнем радянських таборів, одним зі співзасновників Української Гельсінської групи, народним депутатом кількох скликань, автором Акта проголошення незалежності України та Героєм України. Український інститут національної пам’яті нагадує, що Лук’яненко народився 24 серпня 1928 року в селі Хрипівка на Чернігівщині, а його життя стало символом опору радянській системі та боротьби за незалежну Україну.

    За словами Надії Лук’яненко, шлях до Конституції почався не у 1996-му, а ще після проголошення незалежності. Україна вже була самостійною державою, але продовжувала жити за радянським Основним Законом, до якого лише вносили окремі зміни. Левко Лук’яненко вважав, що незалежна держава не може повноцінно існувати без власної Конституції.

    Вдова політика згадує, що її чоловік працював над текстом надзвичайно ретельно. У нього був звичайний зошит, розділений навпіл, у якому він власноруч переписував і переосмислював майже кожну статтю майбутньої Конституції. Він не просто редагував формулювання, а продумував кожне слово. За словами Надії Лук’яненко, цей зошит згодом вона передала до музею.

    Ухвалення Конституції давалося парламенту вкрай важко. Як згадувала вдова Лук’яненка, опір був не лише серед комуністів і соціалістів, а й серед частини демократичного табору. Сам Лук’яненко пояснював це тим, що Конституція означала повноцінне оформлення української державності, а це влаштовувало далеко не всіх.

    “Конституційна ніч” тривала майже добу. Депутати не виходили із сесійної зали, шукали компроміси, голосували за окремі статті та намагалися завершити процес до того, як президент Леонід Кучма винесе проєкт Конституції на всеукраїнський референдум. Як писав Укрінформ, ухвалення Основного Закону стало однією з найдраматичніших парламентських подій 1990-х: окремі статті обговорювали й голосували практично протягом доби.

    Сам Левко Лук’яненко пізніше неодноразово згадував, що Конституція народжувалася у жорсткій боротьбі. В інтерв’ю “Українському інтересу” він говорив, що ухвалення Основного Закону було результатом протистояння різних політичних сил і конституційних комісій, а не спокійного консенсусу.

    Водночас Лук’яненко не вважав ухвалену Конституцію ідеальною. Найбільше його непокоїла стаття 15, яка закріплює, що жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Він вважав, що після відмови від комуністичної ідеології Україна мала сформувати власну державницьку ідею, яка об’єднувала б суспільство. На його думку, її відсутність дозволила ще довго співіснувати в країні радянським, російським і українським світоглядним орієнтирам, що послаблювало державу та робило її вразливою до зовнішнього впливу.

    У давнішому інтерв’ю “Дивись.info” Лук’яненко також казав, що Конституція є віддзеркаленням стану нації. Він пояснював, що документ ухвалювався у складний перехідний період, коли суспільство ще не до кінця позбулося радянської спадщини, тому Основний Закон неминуче відображав компроміси тієї доби.

    Окрема частина інтерв’ю Надії Лук’яненко присвячена особистому життю з політиком. Вони познайомилися у 1989 році, коли він балотувався до Верховної Ради від округу в Івано-Франківську. Тоді вона була секретарем обласної організації Української Гельсінської спілки, яку очолював Лук’яненко. Їхні стосунки починалися як робоче партнерство, а згодом переросли в сімейний союз. Одружилися вони 1 вересня 1990 року й прожили разом 28 років.

    Надія Лук’яненко згадує чоловіка не лише як політика, а й як людину надзвичайно просту, працьовиту й господарську. Він виріс у селі, умів будувати, ремонтувати, працювати на землі, лагодити електрику й навіть власноруч робити побутові речі, коли у 1990-х їх було неможливо купити. Водночас побут ніколи не був для нього головним: на першому місці завжди залишалися Україна, політична робота, листи людей і державні справи.

    Та найболючішою частиною розмови стала розповідь про онука Антона. За словами Надії Лук’яненко, троє синів її доньки Люби стали на захист України. Один із них прослужив понад три роки й демобілізувався, ще один служить помічником капелана, а Антон загинув на війні. Спершу родині повідомили, що він зник безвісти, і близькі довго жили надією. Згодом ДНК-експертиза підтвердила: знайдені останки належать йому.

    Надія Лук’яненко розповіла, що родина досі чекає на поховання. За її словами, документація перебуває в Міністерстві оборони, а очікування триває вже третій місяць. Вона зізналася, що це особливо важко: знати, що людини вже немає, але не мати змоги провести її в останню путь.

    Ця історія стала болючим символом тяглості української боротьби. Левко Лук’яненко майже все життя присвятив визволенню України з-під радянського та російського впливу, а вже наступне покоління його родини змушене було боронити державу від повномасштабної російської агресії зі зброєю в руках.

    На тлі Дня Конституції ці спогади звучать особливо гостро. Україна відзначає 30-річчя Основного Закону в умовах війни, коли право на незалежність, власну мову, історію, героїв і державність знову доводиться захищати щодня.

    Саме тому інтерв’ю Надії Лук’яненко — це не лише особиста історія про чоловіка, родину й втрату. Це нагадування про те, що українська Конституція не була подарунком чи формальністю. Вона народжувалася у політичній боротьбі, після десятиліть репресій і таборів, а сьогодні її сенс продовжують захищати українські військові на фронті.

  • «Без українців буде катастрофа»: експрезидент Польщі виступив із різкою заявою

    «Без українців буде катастрофа»: експрезидент Польщі виступив із різкою заявою

    Колишній президент Польщі Олександр Кваснєвський закликав польських політиків не піддаватися антиукраїнській риториці та попередив про серйозні наслідки для польської економіки у разі масового відтоку українців з країни. Його заява пролунала на тлі загострення польсько-українських відносин після рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла.

    Про це повідомляє Onet Wiadomości.

    За словами Кваснєвського, сьогодні на території Польщі проживає близько 1,5 мільйона громадян України, які мають чинні документи на перебування в країні. Українці вже давно стали важливою частиною польського ринку праці та допомагають компенсувати гострі демографічні проблеми, з якими стикається держава.

    Експрезидент наголосив, що Польща переживає нестачу робочої сили у багатьох галузях економіки, тому роль українців є надзвичайно важливою для стабільного функціонування країни.

    «Якщо антиукраїнські сили досягнуть своєї мети і українці почнуть масово залишати Польщу, наслідки будуть відчутними практично одразу», – застеріг політик.

    За його словами, найбільший удар може припасти на сферу послуг, систему охорони здоров’я, сектор догляду за літніми людьми, логістику та будівництво. Саме в цих галузях працюють десятки тисяч українців, які фактично підтримують нормальне функціонування багатьох підприємств та установ.

    Кваснєвський підкреслив, що останніми роками українські працівники стали одним із ключових факторів економічної стабільності Польщі. Особливо це стало помітно після початку повномасштабної війни Росії проти України, коли польський ринок праці отримав значний приплив робочої сили.

    Політик також висловив занепокоєння через посилення антиукраїнських настроїв у польському суспільстві. На його думку, тема України дедалі частіше використовується окремими політичними силами як інструмент внутрішньої боротьби та мобілізації електорату.

    «Не можна дозволити, щоб питання України стало заручником політичних кампаній», – фактично наголосив експрезидент.

    Кваснєвський визнав, що історичні питання між двома країнами залишаються складними та емоційними. Водночас він закликав польських політиків вести відповідальний діалог і не допустити руйнування стратегічного партнерства між Варшавою та Києвом.

    На його переконання, особливо важливо вже зараз думати про майбутні виклики, які постануть перед двома країнами у разі вступу України до Європейського Союзу. Саме тому політики мають шукати шляхи до порозуміння, а не розпалювати нові конфлікти.

    Заява Кваснєвського прозвучала на тлі безпрецедентного дипломатичного скандалу між Києвом та Варшавою.

    Нагадаємо, 19 червня президент Польщі Кароль Навроцький ухвалив рішення позбавити президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Польщі. У Варшаві пояснили це рішення реакцією на присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування «імені Героїв УПА».

    Після цього Навроцький заявив, що Польща не підтримуватиме вступ до Європейського Союзу тих держав, які, на його думку, не відмовляються від «культу тоталітаризму та насильства».

    Рішення польського президента викликало різку реакцію в Україні. Уже наступного дня Володимир Зеленський повідомив про повернення ордена Білого Орла до Польщі. Президент опублікував фотографії відправлення нагороди на адресу Кароля Навроцького та подякував польському народу за підтримку України у боротьбі проти російської агресії.

    Слідом за Зеленським про повернення польських нагород оголосили низка відомих українських політиків і державних діячів.

    Другий президент України Леонід Кучма заявив про відмову від ордена Білого Орла, яким був нагороджений ще у 1997 році. Третій президент Віктор Ющенко також повідомив про аналогічне рішення, наголосивши на неприпустимості такого ставлення до чинного глави української держави.

    П’ятий президент України Петро Порошенко також повернув польську відзнаку, заявивши, що вона була вручена не лише йому особисто, а всьому українському народові. Згодом про аналогічний крок повідомив і колишній прем’єр-міністр України Володимир Гройсман.

    Крім того, про відмову від польських державних нагород заявили міністр закордонних справ Андрій Сибіга, начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов та посол України в Польщі Василь Боднар.

    На цьому тлі заява Олександра Кваснєвського стала одним із перших голосів серед польських політиків найвищого рівня, який відкрито попередив про можливі негативні наслідки подальшого загострення відносин між двома країнами.

    Колишній президент переконаний, що Польща та Україна залишаються природними союзниками перед обличчям спільних безпекових викликів, а політичні суперечки не повинні ставити під загрозу стратегічне партнерство, яке формувалося протягом багатьох років.

    «Майбутнє польсько-українських відносин значно важливіше за короткострокові політичні дивіденди», — таким фактично став головний меседж заяви Кваснєвського на тлі найгучнішої дипломатичної кризи між Києвом та Варшавою за останні роки.

  • «Чому не Укрпошта?» Смілянський відреагував на відправлення Зеленським ордена Білого Орла через «Нову пошту»

    «Чому не Укрпошта?» Смілянський відреагував на відправлення Зеленським ордена Білого Орла через «Нову пошту»

    Генеральний директор АТ «Укрпошта» Ігор Смілянський прокоментував резонансну історію з поверненням президентом України Володимиром Зеленським ордена Білого Орла до Польщі через сервіс «Нової пошти». Після того як фотографії відправлення нагороди з’явилися у соцмережах, в українському інформаційному просторі почали активно обговорювати, чому для такого символічного кроку не була використана саме державна пошта.

    Про це Смілянський написав на своїй сторінці у Facebook.

    За словами очільника «Укрпошти», він не знає справжньої причини такого рішення, однак вирішив із гумором відреагувати на хвилю запитань від користувачів.

    «Друзі, мережею несуться тисячі запитань, чому президент відправив орден до Польщі “Новою Поштою”, а не “Укрпоштою”. Тож відповідаю: насправді я не знаю, чому саме так сталося, але я завжди за чесну конкуренцію», — зазначив Смілянський.

    Він наголосив, що нині питання монополії державного поштового оператора вже не є актуальним, а конкуренція між компаніями сприяє розвитку ринку та підвищенню якості послуг.

    Три версії від Смілянського

    Щоб пояснити можливі причини вибору саме «Нової пошти», генеральний директор «Укрпошти» озвучив три власні версії.

    Перша версія має радше жартівливий характер. За словами Смілянського, національні кольори Польщі — білий і червоний — повністю збігаються з корпоративними кольорами «Нової пошти», тому хтось міг вирішити, що повертати польську державну нагороду символічно саме у такому оформленні.

    Друга версія пов’язана із законодавчими обмеженнями. Очільник «Укрпошти» звернув увагу, що пересилання державних нагород через поштові сервіси може регулюватися окремими нормами та правилами.

    «Можливо, юристи Офісу президента вивчили питання і побачили, що пересилання державних нагород саме поштою суворо обмежене або заборонене. Водночас “Нова пошта” є експрес-оператором, а не класичною поштовою службою», — припустив він.

    Третя версія стосується безпосередньо логістики. Смілянський розповів про труднощі, з якими останнім часом стикається «Укрпошта» під час роботи на польському напрямку.

    За його словами, протягом останніх двох місяців автомобілі державного поштового оператора регулярно затримуються польськими митними службами. Через це маршрути доставки доводиться змінювати та прокладати через територію інших країн Європи.

    «Наші машини зараз фактично змушені об’їжджати Польщу через Угорщину та Словаччину. Водночас автомобілі “Нової пошти” проходять значно швидше, оскільки здійснюють експрес-доставку», — зазначив Смілянський.

    Він також додав, що проблеми із проходженням українських поштових вантажів через польський кордон негативно впливають на логістику та швидкість доставки міжнародних відправлень.

    «Конкуренція — це добре. Погане ставлення до України — це погано», — підсумував керівник «Укрпошти».

    Чому Зеленський повернув орден

    Скандал навколо ордена Білого Орла став одним із найбільш резонансних епізодів у сучасних українсько-польських відносинах.

    19 червня президент Польщі Кароль Навроцький ухвалив рішення позбавити президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла. Цю відзнаку Зеленський отримав у 2023 році від тодішнього президента Польщі Анджея Дуди як символ підтримки України у боротьбі проти російської агресії.

    Після рішення Варшави Володимир Зеленський оголосив про повернення нагороди до Польщі. У соцмережах президент опублікував фотографії, на яких видно процес пакування ордена у відділенні «Нової пошти» та оформлення міжнародного відправлення на адресу канцелярії польського президента.

    У своєму зверненні Зеленський процитував слова Кароля Навроцького про те, що орден Білого Орла символізує особливу довіру польської держави та повагу до фундаментальних цінностей польського суспільства.

    Після цього український президент заявив, що Україна не буде сперечатися з тим, що аналогічні нагороди свого часу отримували такі суперечливі історичні постаті, як російська імператриця Катерина ІІ, італійський диктатор Беніто Муссоліні та колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер.

    Водночас Зеленський подякував польському народу за підтримку України після початку повномасштабної війни та наголосив, що повага між українцями та поляками має залишатися важливою складовою двосторонніх відносин.

    Хвиля повернення польських нагород

    Після рішення Кароля Навроцького про повернення власних польських нагород заявили одразу кілька відомих українських політиків та державних діячів.

    Серед них — другий президент України Леонід Кучма, третій президент Віктор Ющенко та п’ятий президент Петро Порошенко.

    Також про намір повернути польські державні відзнаки повідомили міністр закордонних справ Андрій Сибіга, начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов та посол України в Польщі Василь Боднар.

    На цьому тлі історія з відправленням ордена через «Нову пошту» стала окремим інформаційним приводом, який швидко набув популярності у соцмережах та медіа.

    Попри іронічний тон коментаря Ігоря Смілянського, ситуація ще раз привернула увагу до напруження в українсько-польських відносинах, яке останніми днями продовжує залишатися однією з найбільш обговорюваних міжнародних тем.

  • «Час непомічання пройшов»: Сибіга жорстко відповів Навроцькому і попередив Польщу

    «Час непомічання пройшов»: Сибіга жорстко відповів Навроцькому і попередив Польщу

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга різко відреагував на рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити Володимира Зеленського ордена Білого Орла. Глава української дипломатії заявив, що Україна більше не дозволить іншим державам диктувати власне бачення історії та відповідатиме на недружні кроки дзеркально.

    Відповідну заяву Сибіга зробив під час коментаря щодо загострення українсько-польських відносин, яке виникло після рішення Варшави відкликати найвищу державну нагороду Польщі у президента України.

    За словами міністра, Україна не була ініціатором нинішньої дипломатичної кризи та завжди цінувала підтримку, яку Польща надавала українському народу після початку повномасштабного вторгнення Росії.

    «Ми не прагнули створювати такі напружені сторінки у наших двосторонніх відносинах. Українці завжди пам’ятатимуть допомогу польського народу, підтримку мільйонів громадян Польщі та солідарність у найважчі моменти нашої історії», – наголосив глава МЗС.

    Водночас Сибіга підкреслив, що питання історичної пам’яті не повинні ставати інструментом політичного тиску між союзними державами.

    На його думку, складні сторінки спільного минулого мають залишатися предметом фахових дискусій між істориками, а не використовуватися як аргумент для політичних рішень.

    «Дуже важливо зараз не політизувати чутливі питання історичного минулого. Так, були складні сторінки, але нехай це обговорюють історики», – заявив міністр.

    Особливу увагу Сибіга приділив самому факту позбавлення Зеленського ордена Білого Орла. За його словами, йдеться не лише про державну нагороду або особисте ставлення до президента України.

    «Зневага до Президента України — це не лише про ордени. Це про зневагу до українського воїна, до українського народу, до нашого права мати власну історію. Ми цього толерувати не будемо», – підкреслив очільник зовнішньополітичного відомства.

    Найбільш резонансною стала його заява про майбутню реакцію Києва на дії Варшави.

    «Жоден президент іншої держави не буде нам більше диктувати нашу історію», – наголосив Сибіга.

    Він додав, що Україна готова відповідати на будь-які недружні або принизливі дії дзеркальними кроками.

    «Ми будемо дзеркалити усі кроки, особливо якщо ці кроки недружні та зневажливі до нашої країни. Час непомічання пройшов», – заявив міністр.

    Окремо глава МЗС різко висловився щодо ролі Кароля Навроцького в нинішній кризі.

    На його думку, польський президент фактично поставив під загрозу позитивні результати багаторічного українсько-польського діалогу та співпраці.

    «Навроцький виступив руйнівником тих позитивних напрацювань, яких ми досягли останнім часом. Недаремно він отримує аплодисменти з Москви», – сказав Сибіга.

    Водночас український міністр наголосив, що Київ не зацікавлений у подальшому загостренні відносин із Варшавою та продовжує підтримувати дипломатичний діалог із польською стороною.

    За його словами, представники двох держав щодня працюють над тим, щоб зберегти політичний і дипломатичний трек співпраці.

    «Ми відкриті до політичного діалогу. Ми щодня розмовляємо з нашими польськими друзями про те, як зберегти дипломатичний трек. Нас об’єднують спільні виклики, спільні інтереси та спільне європейське майбутнє», – зазначив він.

    Сибіга також висловив переконання, що історичні суперечки не повинні визначати майбутнє відносин між двома країнами.

    «Ми повинні позбавитися тяготіння минулого на наших відносинах. Українська суб’єктність зростає. Комусь це може не подобатися, але це реальність», – заявив міністр.

    Крім того, глава української дипломатії повідомив, що позиція України знайшла підтримку серед міжнародних партнерів.

    За його словами, низка держав і дипломатичних представників вже висловили солідарність із Києвом та критично оцінили рішення польського президента.

    Нагадаємо, дипломатичний конфлікт між Україною та Польщею загострився після рішення президента Кароля Навроцького позбавити Володимира Зеленського ордена Білого Орла – найвищої державної нагороди Польщі, яку український лідер отримав від Анджея Дуди у 2023 році.

    Польська сторона пояснила своє рішення реакцією на присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій України почесного найменування Героїв УПА. Навроцький заявив, що таким чином був перевищений «больовий поріг» польського суспільства.

    У відповідь Зеленський повернув орден до Варшави, а низка українських високопосадовців та політиків відмовилися від власних польських нагород. Серед них – Андрій Сибіга, Кирило Буданов, Василь Боднар, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Петро Порошенко та Володимир Гройсман.

    Попри різкі заяви сторін, експерти наголошують, що Україна та Польща залишаються стратегічними союзниками у протидії російській агресії, а нинішня криза стане серйозним випробуванням для двосторонніх відносин.

  • «Ланцюг відмов не зупиняється»: Гройсман повернув польську нагороду після рішення щодо Зеленського

    «Ланцюг відмов не зупиняється»: Гройсман повернув польську нагороду після рішення щодо Зеленського

    Колишній прем’єр-міністр України Володимир Гройсман оголосив про повернення польської державної нагороди у відповідь на рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити Володимира Зеленського ордена Білого Орла. Свій крок політик назвав актом солідарності з Україною та українським президентом, водночас наголосивши на незмінній повазі до польського народу.

    Про це Гройсман повідомив на своїй офіційній сторінці у Facebook, опублікувавши фото нагороди та пояснення власної позиції.

    Йдеться про Лицарський хрест Ордена Заслуг Республіки Польща, який Володимир Гройсман отримав ще у 2011 році під час роботи на посаді міського голови Вінниці. Тоді польська сторона відзначила його внесок у розвиток регіональної співпраці між українськими та польськими містами.

    За словами експрем’єра, рішення повернути нагороду є особистим, оскільки сама відзнака мала для нього особливе значення.

    «У 2011 році, будучи мером Вінниці, я отримав Лицарський хрест Ордена Заслуг Республіки Польща за розвиток регіональної співпраці з польськими містами. Ця нагорода для мене особиста. Саме тому рішення повернути її — теж особисте», — зазначив Гройсман.

    Водночас він підкреслив, що не розглядає свій крок як прояв образи на Польщу чи польське суспільство.

    «Я повертаю орден на знак солідарності з Україною та Президентом Зеленським. Не з образою на польський народ, а з глибокою повагою до нього та вдячністю за всі роки підтримки, за мільйони поляків, які відкрили серця і домівки для наших людей після 24 лютого», — наголосив колишній глава уряду.

    Гройсман окремо акцентував увагу на тому, що Україна та Польща мають складну спільну історію, однак історичні суперечки не повинні руйнувати стратегічне партнерство двох держав у час війни.

    На його переконання, кожен народ має право на власну історичну пам’ять і своїх героїв.

    «Ми можемо дивитися на минуле по-різному — і це нормально між сусідами з такою глибокою та складною спільною долею. Але минуле не може бути дорожчим за спільне майбутнє», — зазначив політик.

    За словами Гройсмана, сьогодні головним викликом для обох країн залишається російська агресія, а будь-яке загострення між Києвом та Варшавою вигідне насамперед Кремлю.

    «Є те, що не підлягає дискусії: сьогодні точиться війна. Справжній ворог — Росія. І поки ця війна триває, суперечки про минуле ми не можемо собі дозволити. Саме цього і прагне Москва — щоб Варшава і Київ дивилися не вперед, а назад», — підкреслив він.

    У своїй заяві експрем’єр також процитував відомий вислів британського прем’єр-міністра Вінстона Черчилля: «Якщо ви сваритесь з минулим, ви втратите майбутнє».

    На думку Гройсмана, стратегічне партнерство між Україною та Польщею не може залежати від окремих політичних рішень чи історичних дискусій.

    «Україна і Польща — стратегічні союзники. Не тому, що так записано в деклараціях. Тому що наша безпека, наша свобода і наше місце в Європі нероздільні. Мій орден повертається. Але моя повага до польського народу залишається», — заявив він.

    Заява Гройсмана стала продовженням хвилі відмов українських політиків і посадовців від польських державних нагород після рішення президента Польщі Кароля Навроцького відкликати орден Білого Орла у Володимира Зеленського.

    Нагадаємо, 19 червня Навроцький оголосив про позбавлення українського президента найвищої державної нагороди Польщі. У Варшаві пояснили це реакцією на рішення України присвоїти Окремому центру спеціальних операцій «Північ» почесне найменування Героїв УПА.

    Президент Польщі заявив, що для польського суспільства було перевищено так званий «больовий поріг» у питаннях історичної пам’яті.

    У відповідь Володимир Зеленський повідомив, що повертає орден Білого Орла до Варшави. За словами глави держави, він отримував нагороду не як особисту відзнаку, а від імені українського народу та українських військових.

    Після цього про повернення своїх польських нагород оголосили міністр закордонних справ Андрій Сибіга, начальник ГУР Кирило Буданов та посол України в Польщі Василь Боднар.

    Згодом до них приєдналися другий президент України Леонід Кучма, третій президент Віктор Ющенко та п’ятий президент Петро Порошенко.

    Тепер до цього списку офіційно долучився і Володимир Гройсман.

    Експерти зазначають, що ситуація навколо ордена Білого Орла стала найбільшою дипломатичною кризою між Києвом та Варшавою за останні роки. Водночас більшість аналітиків переконані, що стратегічне партнерство між двома державами збережеться, оскільки Україна та Польща мають спільні безпекові інтереси та залишаються ключовими союзниками у протидії російській агресії.

  • Після хвилі обурення Навроцький виправдав позбавлення Зеленського найвищої нагороди Польщі

    Після хвилі обурення Навроцький виправдав позбавлення Зеленського найвищої нагороди Польщі

    Президент Польщі Кароль Навроцький вперше детально пояснив своє рішення про позбавлення президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Польщі. За словами польського лідера, цей крок став реакцією на те, що він назвав «перевищенням больового порогу» польського суспільства у питаннях історичної пам’яті.

    Відповідну заяву Навроцький зробив в інтерв’ю польському телеканалу TVN24. Його слова пролунали на тлі масштабного дипломатичного скандалу, який уже вийшов далеко за межі суперечки навколо однієї нагороди та став черговим випробуванням для українсько-польських відносин.

    Коментуючи своє рішення, президент Польщі наголосив, що польський народ має особливе ставлення до тем історичної пам’яті через власний трагічний досвід ХХ століття.

    «Ми знаємо, що таке війна, ми знаємо, що таке боротьба за незалежність, ми знаємо, що таке радянська, а сьогодні російська загроза. Але ми горда польська нація і маємо власний больовий поріг у питаннях, які стосуються нас та наших союзників. І цей поріг був перевищений», – заявив Навроцький.

    За його словами, рішення не спрямоване проти українського народу чи підтримки України у війні проти Росії, однак Варшава не може ігнорувати питання, які викликають гостру реакцію значної частини польського суспільства.

    Скандал навколо ордена розгорівся після того, як польська сторона оголосила про відкликання нагороди, яку Зеленський отримав у 2023 році від тодішнього президента Польщі Анджея Дуди. Орден Білого Орла є найвищою державною відзнакою Республіки Польща і традиційно вручається видатним державним діячам та особам, які зробили значний внесок у розвиток польської державності або міжнародного партнерства.

    Безпосереднім приводом для рішення Варшави стало присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування на честь Героїв УПА. Саме це рішення викликало гостру критику серед польських консервативних політичних сил та організацій, які пов’язують діяльність Української повстанської армії з трагічними подіями на Волині під час Другої світової війни.

    У Польщі питання історичної пам’яті залишається одним із найбільш чутливих у відносинах з Україною. Попри безпрецедентну підтримку Києва після початку повномасштабного вторгнення Росії, дискусії навколо оцінки діяльності УПА регулярно стають джерелом політичної напруги.

    Після рішення польської сторони президент України Володимир Зеленський заявив, що повертає орден Білого Орла до Варшави. За повідомленням української сторони, нагороду було надіслано до канцелярії президента Польщі поштовим відправленням.

    У своєму зверненні Зеленський наголосив, що отримував орден не як особисту відзнаку, а від імені українського народу та українських військових, які боронять державу від російської агресії.

    Водночас глава держави звернув увагу на те, що в історії орденом Білого Орла нагороджувалися й суперечливі історичні постаті, серед яких згадуються російська імператриця Катерина ІІ та італійський диктатор Беніто Муссоліні.

    Ситуація отримала несподіване продовження після того, як від своїх польських нагород почали відмовлятися українські державні діячі.

    Першими про таке рішення оголосили міністр закордонних справ Андрій Сибіга, начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов та посол України в Польщі Василь Боднар.

    Згодом до них приєдналися другий президент України Леонід Кучма, третій президент Віктор Ющенко та п’ятий президент Петро Порошенко.

    У своїх заявах вони наголосили, що рішення польської влади щодо Зеленського стало для них неприйнятним сигналом, а сам орден, вручений українським президентам у різні роки, вони розглядали як символ дружби між двома народами.

    Особливо емоційною стала реакція команди Віктора Ющенка. Речниця експрезидента Ірина Ванникова заявила, що орден, вручений Зеленському, був знаком поваги не лише до конкретного політика, а до всього українського суспільства, яке продовжує боротьбу за свободу та незалежність.

    Леонід Кучма у своїй заяві нагадав про спільну українсько-польську декларацію примирення та наголосив, що багаторічна дружба між українцями й поляками не повинна ставати заручницею політичних рішень.

    Петро Порошенко, своєю чергою, підкреслив, що його відмова від нагороди не спрямована проти польського народу. Він подякував Польщі за підтримку України у найважчі роки війни, але заявив, що не може залишатися осторонь після рішення щодо Зеленського.

    Політичні оглядачі зазначають, що конфлікт навколо ордена Білого Орла став одним із найгучніших епізодів у сучасних українсько-польських відносинах. Водночас більшість експертів переконані, що стратегічне партнерство між Києвом і Варшавою збережеться, оскільки обидві країни мають спільні безпекові інтереси та залишаються союзниками перед загрозою з боку Росії.

    Попри різкі заяви та взаємні кроки, дипломати з обох сторін продовжують закликати до діалогу та пошуку рішень, які дозволять уникнути подальшого поглиблення політичної кризи між двома сусідніми державами.

  • Опитування показало несподіване ставлення поляків до позиції Зеленського

    Опитування показало несподіване ставлення поляків до позиції Зеленського

    Відносини між Україною та Польщею переживають один із найскладніших періодів за останні роки. На тлі гучних політичних суперечок, історичних дискусій та скандалу навколо позбавлення президента України Володимира Зеленського польського ордена Білого Орла нове соціологічне дослідження продемонструвало суттєве погіршення сприйняття українського лідера серед польського суспільства.

    Згідно з результатами опитування, проведеного соціологічною компанією Uniter Surveys на замовлення польського видання Wirtualna Polska, більшість громадян Польщі переконані, що Володимир Зеленський негативно ставиться до Польщі та її громадян.

    Дослідження, результати якого оприлюднили польські медіа, засвідчило доволі показову тенденцію. Загалом 58,3% опитаних поляків вважають, що президент України демонструє негативне ставлення до Польщі. Водночас лише 30,1% респондентів переконані у протилежному та оцінюють його ставлення як позитивне. Ще 11,6% учасників опитування не змогли визначитися зі своєю позицією.

    Серед тих, хто висловив негативну оцінку, 33,7% респондентів обрали варіант «скоріше негативне ставлення», тоді як 24,6% заявили про «однозначно негативне» ставлення президента України до Польщі.

    У групі прихильників позитивної оцінки ситуація виглядає менш переконливо. Лише 2,7% опитаних заявили, що Зеленський має «безумовно позитивне» ставлення до Польщі, тоді як ще 27,4% обрали варіант «скоріше позитивне».

    Соціологи також зафіксували суттєві відмінності залежно від політичних симпатій польських громадян. Серед прихильників правлячої коаліції оцінки виявилися значно більш збалансованими. У цій групі 41% респондентів вважають ставлення Зеленського позитивним, тоді як 39% дотримуються протилежної думки.

    Натомість серед виборців опозиційних партій, зокрема представників консервативного табору та правих політичних сил, переважає різко критичне ставлення. За результатами опитування, 83% прихильників опозиції переконані, що український президент ставиться до Польщі негативно.

    Опитування було оприлюднене на тлі чергового загострення українсько-польських відносин, яке розгорнулося після рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла.

    Своє рішення Навроцький пояснив тим, що, на його думку, «поріг болю польського суспільства був перевищений». Польський президент пов’язав цей крок із рішенням української сторони присвоїти одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування на честь Героїв УПА.

    Саме питання історичної пам’яті останніми тижнями стало одним із головних подразників у двосторонніх відносинах. Частина польських політиків та громадських діячів розкритикували Київ за кроки, які, на їхню думку, недостатньо враховують чутливість польського суспільства щодо подій Волинської трагедії та діяльності Української повстанської армії.

    У відповідь в Україні наголошують, що питання історичної пам’яті не повинно ставати інструментом політичного тиску або руйнувати стратегічне партнерство між двома державами, які залишаються ключовими союзниками у протистоянні російській агресії.

    Скандал навколо ордена Білого Орла набув додаткового резонансу після того, як від своїх польських нагород почали відмовлятися відомі українські політики та посадовці. Зокрема, про таке рішення заявили другий президент України Леонід Кучма, третій президент Віктор Ющенко, п’ятий президент Петро Порошенко, а також міністр закордонних справ Андрій Сибіга, начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов та посол України у Польщі Василь Боднар.

    Попри політичні суперечки, експерти наголошують, що польсько-українські відносини залишаються стратегічно важливими для обох країн. Від початку повномасштабного вторгнення Росії Польща стала одним із головних союзників України, прийнявши мільйони українських біженців та забезпечивши масштабну військову, гуманітарну й політичну підтримку.

    Однак останні соціологічні дослідження свідчать про поступове зростання втоми частини польського суспільства від української тематики та активізацію політичних сил, які використовують історичні суперечки для мобілізації власного електорату.

    Аналітики звертають увагу, що результати опитування не обов’язково відображають реальне ставлення поляків до України загалом, а радше демонструють вплив гострої політичної дискусії, яка останнім часом домінує в польському інформаційному просторі.

    Водночас соціологи наголошують, що громадська думка залишається динамічною та може змінюватися залежно від розвитку подій як усередині Польщі, так і на міжнародній арені. Особливо важливими можуть стати подальші кроки політичного керівництва обох держав щодо врегулювання історичних суперечностей та збереження партнерських відносин.

    На тлі війни Росії проти України польсько-українське партнерство залишається одним із ключових факторів безпеки у Центрально-Східній Європі. Саме тому результати нового опитування можуть стати сигналом для політиків обох країн про необхідність активнішого діалогу та пошуку компромісів у питаннях, які дедалі частіше стають предметом гострих суспільних дискусій.

  • Після рішення щодо Зеленського: троє президентів України відмовилися від ордена Білого Орла

    Після рішення щодо Зеленського: троє президентів України відмовилися від ордена Білого Орла

    Скандал довкола рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити Володимира Зеленського ордена Білого Орла продовжує набирати обертів. Після того, як український президент повернув нагороду до Варшави, про відмову від найвищої державної відзнаки Польщі заявили другий президент України Леонід Кучма, третій президент Віктор Ющенко та п’ятий президент Петро Порошенко.

    Таким чином кількість українських високопосадовців, які відмовилися від польських нагород на знак протесту проти рішення Варшави, продовжує зростати. Раніше аналогічні кроки зробили міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов та посол України в Польщі Василь Боднар.

    Про рішення українських експрезидентів повідомили їхні офіційні представники та пресслужби.

    Віктор Ющенко заявив про відмову від ордена Білого Орла через незгоду з рішенням польської сторони щодо чинного президента України. Речниця Ющенка Ірина Ванникова наголосила, що нагорода, вручена Зеленському, була знаком пошани не лише до конкретної особи, а й до українського народу, який уже понад чотири роки веде боротьбу проти російської агресії.

    У заяві також згадано спільні зусилля Віктора Ющенка та покійного президента Польщі Леха Качинського щодо історичного примирення між двома народами. Зокрема, йдеться про спільне вшанування пам’яті польських жертв у Гуті Пеняцькій та українських жертв у Павлокомі. За словами представників Ющенка, тоді Київ і Варшава обрали шлях діалогу, взаємоповаги та пошуку порозуміння навіть у найскладніших історичних питаннях.

    Другий президент України Леонід Кучма також оголосив про відмову від нагороди, яку отримав ще у 1997 році. У своїй заяві він нагадав про багаторічну історію українсько-польського партнерства та спільну декларацію про примирення, підписану у 2003 році за участі тодішнього президента Польщі Олександра Кваснєвського.

    Кучма підкреслив, що рішення окремих політиків не може перекреслити десятиліття дружби між українським та польським народами. Водночас він зазначив, що не може залишатися осторонь ситуації після позбавлення нагороди президента держави, яка сьогодні захищає не лише власну свободу, а й безпеку всієї Європи.

    Петро Порошенко також повідомив про своє рішення відмовитися від польського ордена Білого Орла. За словами п’ятого президента України, він намагався переконати польську сторону не ухвалювати рішення щодо Зеленського, однак ці спроби виявилися безрезультатними.

    Порошенко наголосив, що польські нагороди отримували не окремі політики, а вся Україна та її народ. Саме тому, на його переконання, рішення про позбавлення Зеленського ордена виходить далеко за межі особистих політичних оцінок.

    Водночас експрезидент підкреслив, що його крок не спрямований проти Польщі чи польського суспільства. Він подякував польському народу за підтримку України від початку повномасштабної війни та висловив сподівання, що нинішня криза не завадить стратегічному партнерству між державами.

    Скандал розпочався 19 червня, коли президент Польщі Кароль Навроцький підписав указ про позбавлення Володимира Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Польщі. Цю відзнаку український президент отримав у 2023 році від попереднього польського лідера Анджея Дуди за внесок у розвиток польсько-українських відносин та захист європейських цінностей.

    У Варшаві пояснили своє рішення реакцією на указ Зеленського про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування на честь Героїв УПА. Саме це стало формальним приводом для політичного конфлікту, який швидко набув міжнародного резонансу.

    У відповідь Володимир Зеленський повідомив, що повертає орден Білого Орла до Польщі. Президент наголосив, що отримував цю нагороду не як особисту відзнаку, а від імені українського народу та українських військових, які борються за свободу своєї держави.

    Політичні оглядачі зазначають, що нинішній конфлікт став одним із найсерйозніших випробувань для українсько-польських відносин за останні роки. Попри це, більшість українських та польських дипломатів закликають не допустити руйнування стратегічного партнерства між країнами, яке має критичне значення в умовах триваючої російської агресії.

    Водночас хвиля відмов від польських нагород серед українських політиків демонструє, наскільки гостро в Києві сприйняли рішення щодо президента Зеленського. Ситуація продовжує розвиватися, а реакція польської сторони на нові демарші українських експрезидентів поки залишається невідомою.

  • Путін одержимий Україною – Кучма

    Путін одержимий Україною – Кучма

    Колишній президент України Леонід Кучма в інтерв’ю The Guardian висловив думку, що президент Росії Володимир Путін може бути одержимий Україною через психічний розлад. Кучма зазначив, що багато людей стверджують, що одержимість Україною для Путіна є свого роду манією або психічним розладом, і визнав можливість цієї інтерпретації.

    Другий президент України також описав Путіна як кар’єрного оперативника КДБ і вказав на можливі наслідки цієї професії. Кучма поділився враженнями від моменту нападу РФ, коли він перебував у Києві, і визнав події того дня як “жахливі і шокуючі”, зазначивши російські бомбардувальники над Києвом.

    За словами Кучми, Путін не має лише цілі захопити землю, але і зруйнувати саму “концепцію” України як “конкурентної альтернативи Росії”. Він вважає, що Путін готовий піти на жертви, включаючи людські та репутаційні втрати, щоб досягти цієї мети.

    Кучма виразив впевненість у перемозі України, навіть у разі послаблення допомоги Заходу. Також він висловив надію, що Сполучені Штати зможуть прийняти закон щодо надання допомоги Україні. За його словами, поразка України буде означати втрату обличчя США перед світом.

    Кучма також заявив, що перспективи примирення Росії та України важко уявити, оскільки повномасштабна війна об’єднала Україну та стерла протиріччя, які існували між регіонами. Люди, за його словами, “ненавидять Росію через страждання і втрати”.