Європейський футбольний союз продовжив відсторонення російських клубів і національних збірних від участі в усіх турнірах під своєю егідою щонайменше на сезон 2026/27. Таким чином Росія залишається поза системою європейського футболу вже п’ятий рік поспіль після рішення про усунення її команд, ухваленого у 2022 році у відповідь на повномасштабне вторгнення РФ в Україну.
Про це свідчать оновлені документи та рішення УЄФА щодо формування складу учасників майбутніх єврокубкових і національних турнірів.
Згідно з цими рішеннями, виконавчий комітет УЄФА актуалізував перелік учасників сезону 2026/27, виключивши будь-яку можливість участі російських команд у міжнародних змаганнях під своєю егідою. Це стосується як клубного футболу, так і національних збірних усіх вікових категорій, що фактично закріплює чинну спортивну ізоляцію Росії в межах європейського футбольного простору.
Під заборону, як і раніше, підпадають усі ключові клубні турніри континенту, зокрема Ліга чемпіонів УЄФА, Ліга Європи УЄФА та Ліга конференцій УЄФА. Російські клуби також не зможуть брати участь у жіночих та юнацьких єврокубках, футзальних турнірах, а також у менш медійних, але офіційних змаганнях, таких як Кубок регіонів.
Не менш масштабними є обмеження для національних збірних. Росія не зможе виступати у відбіркових та фінальних етапах міжнародних турнірів, включно з Ліга націй УЄФА та чемпіонатами Європи серед чоловічих, жіночих, молодіжних і юнацьких команд, а також у футзальних першостях. Фактично це означає повне виключення російського футболу з офіційної європейської змагальної системи.
Санкції щодо російського футболу були вперше запроваджені навесні 2022 року спільним рішенням УЄФА та ФІФА після початку повномасштабної війни Росії проти України. Тоді міжнародні футбольні організації заявили про необхідність відсторонення російських команд з міркувань безпеки та відповідності базовим принципам спорту. Відтоді російські клуби та збірні були фактично виключені з усіх офіційних міжнародних турнірів.
Протягом цього періоду російський футбол опинився в умовах фактичної ізоляції. Клуби втратили доступ до єврокубкових доходів, які традиційно становлять значну частину їхнього бюджету, включно з призовими, телевізійними правами та комерційними виплатами. Це суттєво вплинуло на фінансову стабільність низки команд і знизило їхню конкурентоспроможність навіть на внутрішньому рівні.
Крім фінансових наслідків, ізоляція мала й спортивний ефект. Відсутність регулярних матчів проти провідних європейських клубів призвела до зниження рівня змагань, скорочення міжнародного досвіду гравців і падіння позицій російських команд у рейтингах УЄФА. Національна збірна також втратила можливість брати участь у кваліфікаціях до великих турнірів, залишаючись лише в межах товариських матчів, які не мають офіційного статусу та обмежені колом доступних суперників.
У контексті європейської футбольної політики важливо, що УЄФА наразі не демонструє сигналів щодо перегляду своєї позиції. Попри періодичні дискусії у спортивному середовищі щодо можливого повернення російських команд у майбутньому, чинна лінія організації залишається незмінною: участь у міжнародних турнірах неможлива до моменту, поки не зміниться політична та безпекова ситуація, яка стала підставою для санкцій.
На відміну від повного відсторонення Росії, щодо Білорусі УЄФА застосувала обмежений підхід. Білоруські клуби та збірні формально залишаються учасниками європейських змагань, однак із низкою обмежень, зокрема забороною проводити домашні матчі на власній території та неможливістю зустрічей із українськими командами у будь-яких офіційних турнірах.
Українська футбольна спільнота послідовно виступає за збереження і посилення санкцій проти Росії. Українська асоціація футболу, Національний олімпійський комітет України та Міністерство молоді та спорту України неодноразово зверталися до міжнародних спортивних структур із вимогою не допустити повернення російських команд до змагань до повного завершення війни та відновлення міжнародного права.
Таким чином останнє рішення УЄФА фактично закріплює довготривалу ізоляцію російського футболу в європейській системі та свідчить про збереження єдиної позиції провідних спортивних інституцій щодо наслідків російської агресії проти України. Для європейського футболу це означає продовження існуючого статус-кво, тоді як для Росії — ще один сезон без участі в головних клубних і збірних турнірах континенту.
