Daypolitico

Позначка: Лиманський напрямок

  • Російська дивізія фактично перестала існувати: ЗСУ завдали нищівного удару під час операції «Вівальді»

    Російська дивізія фактично перестала існувати: ЗСУ завдали нищівного удару під час операції «Вівальді»

    Українські військові завдали російській армії одного з найвідчутніших оперативних ударів останніх місяців. Унаслідок масштабної контрнаступальної операції «Вівальді» на Лиманському напрямку 144-та мотострілецька дивізія РФ зазнала настільки серйозних втрат, що, за оцінкою українського командування, фактично перестала існувати як організована бойова сила. Водночас Збройні сили України зірвали плани російського командування щодо обходу Слов’янська та Краматорська з півночі, повернули під контроль значні території та змусили противника переглянути наступальну стратегію на Донбасі.

    Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW) від 20 жовтня 2026 року, який опубліковано спільно з Critical Threats Project. Аналітики проаналізували підсумки операції «Вівальді», заяви командування Третього армійського корпусу та зміни оперативної обстановки на сході України.

    За висновками американських експертів, українські контрнаступальні дії суттєво порушили російський план наступу на Донецьку область. Йдеться насамперед про спробу обійти український оборонний пояс навколо Слов’янська та Краматорська й створити загрозу масштабного оперативного оточення.

    Для реалізації цього задуму російські війська намагалися просуватися одразу з кількох напрямків. Північне угруповання мало обійти Лиман через Святогірськ і розвивати наступ у бік Барвінкового Харківської області. Інші сили повинні були рухатися з південного заходу через Добропільський напрямок.

    У перспективі російське командування розраховувало створити умови для охоплення українських оборонних позицій із кількох боків, що могло б ускладнити логістику Сил оборони та поставити під загрозу ключові міста регіону.

    Проте операція «Вівальді» фактично зруйнувала північну складову цього задуму.

    Дивізія РФ втратила здатність діяти як організована військова сила

    Одним із найважливіших результатів української операції стало розгромлення бойового угруповання, основу якого становили підрозділи 144-ї мотострілецької дивізії 20-ї загальновійськової армії Московського військового округу РФ.

    Це російське з’єднання брало участь у бойових діях на Лиманському напрямку та використовувало плацдарм на правому, тобто західному, березі річки Жеребець.

    19 жовтня бригадний генерал Андрій Білецький повідомив, що внаслідок українського контрнаступу дивізія зазнала критичних втрат, які суттєво порушили її систему управління та можливості проводити організовані бойові дії.

    За оцінкою Білецького, російське з’єднання фактично перестало функціонувати як цілісна бойова одиниця.

    Військове видання «Мілітарний» також висвітлило результати операції, зазначивши, що російські підрозділи, які раніше намагалися наступати, тепер змушені зосереджуватися на утриманні залишків позицій та побудові оборони.

    Ця обставина має особливе військове значення. Мотострілецька дивізія — велике військове з’єднання, що включає декілька полків та підрозділи бойового забезпечення. Втрата здатності діяти організовано означає не обов’язково повне фізичне знищення особового складу, а насамперед порушення управління, виснаження військ та неспроможність виконувати завдання у попередньому масштабі.

    Для відновлення наступальних можливостей російському командуванню тепер необхідно поповнювати втрати, відновлювати структуру підрозділів, забезпечувати їх технікою, боєприпасами та підготовленими військовими.

    На думку ISW, це створює додаткові труднощі для російської системи комплектування військ, яка вже відчуває значне навантаження через тривалі бойові дії.

    Українські військові вийшли до Жеребця та скоротили лінію фронту

    Ще одним стратегічно важливим результатом «Вівальді» стало просування українських сил до річки Жеребець.

    За словами Андрія Білецького, це дозволило суттєво скоротити протяжність лінії фронту й організувати оборону на вигідніших природних рубежах.

    Зменшення довжини ділянки, яку необхідно утримувати, дає змогу сконцентрувати більше піхоти на ключових позиціях, краще використовувати артилерію, безпілотники та засоби спостереження.

    Крім того, річка створює додаткову перешкоду для противника.

    Якщо російське командування захоче відновити наступ на Лиманському напрямку з попередніх позицій, його військам доведеться знову форсувати Жеребець.

    Подібні операції потребують інженерного забезпечення, налагодження переправ, прикриття підрозділів та організації постачання. В умовах активної роботи українських безпілотників і артилерії це суттєво ускладнює наступальні дії.

    Вихід до річки також дозволяє українським військам ефективніше контролювати підступи до своїх оборонних позицій.

    Таким чином, операція не лише повернула території під український контроль, а й створила передумови для подальшого стримування противника.

    Звільнено 277 квадратних кілометрів і 16 населених пунктів

    Масштаби операції «Вівальді» стали відомі після завершення її четвертого етапу.

    За інформацією офіційного ресурсу Третього армійського корпусу, українські військові протягом усієї операції повернули під контроль України 277 квадратних кілометрів території та звільнили 16 населених пунктів.

    Під час завершального етапу Сили оборони відвоювали ще 101 квадратний кілометр. Серед звільнених населених пунктів — Липове, Зелена Долина та Колодязі.

    У командуванні повідомляли, що загальні втрати російських військ за час операції становили близько 8 тисяч осіб. Це заявлена українською стороною оцінка, а не незалежно підтверджений підрахунок.

    ФОТО: Третій армійський корпус ЗСУ, підсумки станом на 14 жовтня 2026 року

    Під час реалізації операції українські військові не лише атакували російські позиції, а й систематично знищували логістичну інфраструктуру противника.

    Важливою складовою стало порушення постачання пального, боєприпасів та інших ресурсів, необхідних для продовження російського наступу.

    Ще у вересні ISW повідомляв, що українські удари по логістиці змусили російські підрозділи виводити частину тилових елементів 144-ї дивізії з окупованих територій України до Воронезької області РФ.

    Крім того, росіяни були змушені розосереджувати склади, командні пункти, транспортні засоби та вузли зв’язку, щоб зменшити втрати від ударів українських сил.

    Це ускладнило постачання військ безпосередньо на передовій та знизило темпи російських наступальних дій.

    Чому Росія втратила можливість реалізувати план оточення Донбасу

    Український контрнаступ мав значно ширше значення, ніж звільнення окремих населених пунктів.

    Російські війська розраховували використати просування на Лиманському напрямку для створення загрози українським силам, які обороняють Слов’янськ, Краматорськ та прилеглі території.

    Ці міста становлять основу так званого поясу фортець — системи взаємопов’язаних українських оборонних районів на Донеччині.

    Після втрати російського плацдарму поблизу Жеребця та розгрому значної частини наступального угруповання північний маршрут обходу українських позицій став набагато складнішим.

    За оцінкою ISW, російські сили тепер змушені розглядати варіант фронтального наступу на підготовлені оборонні позиції на схід від Слов’янська та Краматорська.

    Для російського командування це означає необхідність вести наступальні операції безпосередньо проти укріплених рубежів, замість спроби обійти їх через менш захищені ділянки.

    Такі бої можуть потребувати значно більшої концентрації військ, техніки та артилерійської підтримки, а також супроводжуватися великими втратами особового складу.

    Водночас ISW не стверджує, що Росія повністю втратила здатність наступати на Донеччині. Йдеться про зрив конкретного оперативного задуму та суттєве ускладнення подальших наступальних дій.

    Росія втрачає території: що показують підрахунки ISW

    Американські аналітики також звернули увагу на зміну територіальної динаміки бойових дій.

    За оцінкою ISW, із 1 вересня до 16 жовтня 2026 року російські війська зазнали чистої втрати контролю над приблизно 122 квадратними кілометрами території.

    Водночас у звіті зазначено, що від початку 2026 року росіяни захопили близько 100 квадратних кілометрів.

    Ці показники стосуються різних часових проміжків, тому їх не слід автоматично віднімати один від одного або трактувати як результат лише операції «Вівальді».

    Аналітики пов’язують зміну ситуації не тільки з успіхами на Лиманському напрямку, а й з іншими українськими контрнаступальними діями, зокрема поблизу Олександрівки та Куп’янська.

    На думку ISW, сукупність цих операцій дала Україні змогу оскаржити оперативну ініціативу на різних ділянках фронту та майже зупинити загальне просування російської армії.

    Особливо важливо, що українські сили змогли завдати противнику втрат у той момент, коли Росія продовжувала витрачати значні ресурси на наступальні операції.

    За наведеними американськими експертами оцінками, від літа 2026 року російські бойові втрати зростали. За декілька місяців російська армія втратила понад 40 тисяч військовослужбовців убитими та пораненими.

    Цю цифру не слід ототожнювати зі втратами безпосередньо під час «Вівальді», адже вона характеризує ширший період бойових дій.

    Чотири етапи операції «Вівальді»: як ЗСУ переламали ситуацію

    Контрнаступальна операція проводилася поетапно, а значна частина її перебігу тривалий час залишалася непублічною.

    Перші результати українське командування оприлюднило 15 вересня. Тоді стало відомо про звільнення села Середнє, очищення від російських груп близько 75 квадратних кілометрів території та деокупацію ще приблизно 10 квадратних кілометрів.

    Про початковий етап операції раніше докладно повідомляла «Ненька інфо» в матеріалі «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км².

    Під час другого етапу українські військові повідомили про звільнення Шандриголового та Дерилового, а також повернення повного контролю над Дробишевим.

    Третій етап ознаменувався продовженням наступу, знищенням російських позицій та взяттям у полон військовослужбовців противника.

    Фінальна фаза завершилася звільненням Липового, Зеленої Долини та Колодязів.

    У публікації «ЗСУ звільнили ще 101 км² і три села — Білецький розкрив підсумки „Вівальді“» «Ненька інфо» вже розповідала про досягнення четвертого етапу та підсумкові результати всієї операції.

    Ще один важливий аспект стосувався ролі Андрія Білецького в системі українського військового командування.

    Наприкінці серпня президент Володимир Зеленський оголосив про посилення українських позицій на Донеччині та кадрові рішення щодо двох угруповань військ, командування якими доручили Андрію Білецькому та Денису Прокопенку.

    Цю тему видання висвітлювало в матеріалі «Білецький і „Редіс“ заходять на Донеччину: Зеленський зробив сильний хід».

    Які наслідки матиме операція для подальшого наступу РФ

    Після втрати значної частини наступального потенціалу на Лиманському напрямку російській армії доведеться відновлювати боєздатність постраждалих з’єднань або перекидати резерви з інших районів.

    Обидва варіанти створюють додаткові складнощі для російського командування.

    Перекидання підкріплень може послабити інші ділянки фронту, тоді як формування нових підрозділів потребує часу, підготовки особового складу, техніки та матеріально-технічного забезпечення.

    Крім того, відновлення боєздатності дивізії не обмежується поповненням особового складу. Необхідно відновити систему управління, забезпечити взаємодію підрозділів та підготувати війська до складних наступальних дій.

    Аналітики ISW наголошують, що російська система набору військовослужбовців за контрактом стає дедалі дорожчою. На цьому тлі у Росії, за повідомленнями, розглядають додаткові механізми залучення резервістів.

    Водночас оцінювати результати «Вівальді» як остаточне припинення російського наступу на Донбасі було б передчасно.

    Попри значні втрати та зірвані плани, російська армія зберігає можливості продовжувати атаки на інших напрямках і намагатися відновити наступальний потенціал.

    Головний результат операції «Вівальді», за оцінкою ISW, полягає в тому, що Україна не лише повернула території, а й зруйнувала російський задум оперативного оточення Слов’янсько-Краматорського оборонного району з півночі.

    Розгром 144-ї мотострілецької дивізії, вихід українських військових до Жеребця та скорочення лінії фронту створили нові умови для оборони Донеччини.

    Для російського командування це означає втрату частини раніше створених переваг, необхідність відновлення військових формувань та пошук інших способів продовжувати наступ.

    А для Сил оборони України — можливість утримувати вигідніші рубежі, концентрувати ресурси на найбільш небезпечних ділянках та посилювати захист ключових міст Донбасу.

  • ЗСУ звільнили ще 101 км² і три села — Білецький розкрив підсумки «Вівальді»

    ЗСУ звільнили ще 101 км² і три села — Білецький розкрив підсумки «Вівальді»

    Українські військові завершили четвертий етап наступальної операції «Вівальді» на Лиманському напрямку, повернувши під контроль ще 101 квадратний кілометр території та звільнивши три населені пункти. За словами командувача Третього армійського корпусу Андрія Білецького, втрати російської армії лише за останній етап становлять близько трьох тисяч військовослужбовців. Загалом за чотири етапи операції українські сили відновили контроль над 277 км² і 16 населеними пунктами, а також зірвали спробу росіян обійти Слов’янсько-Краматорську агломерацію.

    Про результати операції 14 жовтня повідомив командувач Третього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький. Відеозвернення військового оприлюднили офіційні інформаційні ресурси корпусу.

    За його словами, четвертий етап «Вівальді» став продовженням наступальних дій на півночі Донецької області. Операція починалася з ліквідації російських груп, які проникли в українську оборону, однак поступово перетворилася на масштабне просування Сил оборони.

    Як повідомляють АрміяInform та «Українська правда», українські підрозділи звільнили Зелену Долину, Липове та Колодязі. Цю інформацію також підтвердив аналітичний проєкт DeepState, який повідомив про відновлення українського контролю над територіями поблизу Ставків і Шандриголового.

    Три села і понад сто квадратних кілометрів: що вдалося повернути

    Основні результати четвертого етапу операції зафіксовані на Лиманському напрямку, який залишається важливим для оборони північної частини Донеччини.

    За даними українського командування, Третій армійський корпус разом із приданими підрозділами відновив контроль над трьома населеними пунктами та значною територією навколо них.

    Йдеться про Зелену Долину, Липове та Колодязі.

    Загальна площа територій, повернутих під контроль України під час четвертого етапу, становить 101 км².

    Білецький пояснив, що ключовим фактором стало порушення управління російськими підрозділами. За його оцінкою, противник поступово втрачав контроль над власними силами, що дозволило українським військовим розвивати наступальні дії.

    Важливо, що заявлені 101 км² — це результат саме четвертого етапу «Вівальді», а не загальна площа всіх територій, звільнених протягом операції.

    Незалежні аналітики DeepState підтвердили звільнення трьох названих населених пунктів. Водночас загальну площу звільнених територій і втрати російських сил коректно наводити саме як оцінку українського військового командування.

    Три тисячі втрат за один етап: що повідомив Білецький

    Одним із найважливіших результатів операції командувач назвав втрати російської армії.

    За даними Третього корпусу, протягом четвертого етапу російські війська втратили близько 3000 військовослужбовців.

    Загальний показник втрат противника за всі чотири етапи «Вівальді», за оцінкою корпусу, становить приблизно 8000 осіб.

    Ці цифри є даними українського командування. Повної незалежної перевірки заявлених втрат наразі немає. Крім того, в останньому повідомленні не наведено детального поділу загального показника на загиблих і поранених.

    Попри це, масштаби заявлених результатів свідчать про інтенсивність боїв на відповідній ділянці фронту.

    Як зазначає військове видання «Новинарня», Білецький пов’язує успіх операції не лише зі звільненням населених пунктів, а й зі зривом російських планів просування на Донбасі.

    ЗСУ не дозволили оточити Слов’янськ і Краматорськ

    Особливе значення операція має для оборони Слов’янсько-Краматорської агломерації.

    Цей район є одним із ключових оборонних центрів України в Донецькій області. Утримання підступів до нього та стабільне постачання українських підрозділів мають критичне значення для всієї ділянки фронту.

    За словами Білецького, російське командування намагалося створити загрозу флангового обходу українського угруповання.

    Успішне просування росіян на відповідних напрямках могло б створити додаткові труднощі для забезпечення українських сил та посилити тиск на оборону Слов’янська і Краматорська.

    Однак, за оцінкою командувача Третього корпусу, українські підрозділи не дозволили реалізувати ці плани.

    Окремим результатом Білецький назвав збереження контролю над трасою Харків — Слов’янськ.

    Це важлива транспортна артерія, яку використовують для логістичного забезпечення українського угруповання на Донбасі.

    Контроль над нею дозволяє підтримувати переміщення військових, забезпечувати підрозділи необхідними ресурсами та зберігати транспортне сполучення між окремими районами оборони.

    За заявою командувача, російським військам не вдалося перерізати цей маршрут.

    Росія змушена перекидати резерви: як «Вівальді» вплинула на інші ділянки фронту

    Ще одним результатом українського наступу Білецький назвав зміну планів російського командування.

    За його словами, Силам оборони вдалося зірвати наступ російського угруповання «Запад».

    У відповідь противник був змушений перекидати додаткові сили, зокрема частину підрозділів 1-ї танкової армії.

    Таке перегрупування, за оцінкою командувача корпусу, призвело до послаблення російського тиску на Куп’янськ-Вузловий.

    Це означає, що результати «Вівальді» могли вплинути не лише на безпосередній район проведення операції, а й на розподіл російських резервів між різними ділянками фронту.

    Водночас точний масштаб перекидання військ і довгострокові наслідки таких дій потребують додаткового підтвердження.

    Подібні висновки Білецький озвучував і під час попередніх етапів операції. У вересні він повідомляв, що російські підрозділи були змушені змінювати плани наступу через українські контратаки.

    Чотири етапи «Вівальді»: як українські війська повернули 277 км²

    Операція «Вівальді» отримала назву на честь відомого циклу музичних творів Антоніо Вівальді «Пори року». Її результати українське командування розкривало поетапно, називаючи окремі частини наступу сезонами.

    Перші підсумки оприлюднили 15 вересня. Тоді Білецький повідомив про звільнення села Середнє та зачистку приблизно 75 км² території від російських груп. Безпосередню деокупацію на першому етапі оцінювали приблизно у 10 км².

    Про це раніше детально писала «Ненька інфо» у матеріалі про звільнення Середнього та зачистку 75 км².

    Другий етап завершився повідомленнями про звільнення Шандриголового й Дерилового, а також відновлення повного контролю над Дробишевим. Українські військові повернули ще близько 40 км² території.

    Ці події висвітлювала «Ненька інфо» у публікації «Вівальді» набирає обертів: ЗСУ звільнили два села й повернули під контроль ще 40 км² Донеччини.

    Наприкінці вересня Третій корпус повідомив про завершення третього етапу. Тоді українські підрозділи звільнили Нове, Рідкодуб і Катеринівку, а також відновили контроль над Карпівкою та Новомихайлівкою.

    Загалом за підсумками перших трьох етапів під контроль України повернули 176 км². Цю цифру 30 вересня підтвердила й пресслужба президента України після відвідання Володимиром Зеленським пункту управління Третього корпусу.

    Четвертий етап додав до цього результату ще 101 км².

    Отже, загальний результат усіх чотирьох етапів операції, за даними Третього армійського корпусу, становить 277 км² та 16 населених пунктів, повернутих під український контроль.

    Наземні роботи й безпілотники: які технології використовували під час наступу

    Особливістю «Вівальді» стало широке використання безпілотних і роботизованих систем.

    Під час операції українські військові застосовували FPV-дрони, наземні роботизовані комплекси, засоби радіоелектронної боротьби та розвідувальні безпілотники.

    Зокрема, Третій корпус повідомляв про використання наземних роботів, оснащених гранатометами Bullspike. Такі системи дозволяють завдавати ударів по позиціях противника дистанційно, не направляючи операторів безпосередньо на найбільш небезпечні ділянки.

    Про застосування нової тактики «Ненька інфо» повідомляла 27 вересня. У матеріалі зазначалося, що роботизовані платформи брали участь у штурмових діях, а військовослужбовці керували ними з віддалених укриттів.

    Важливу роль у проведенні операції відіграли також підрозділи безпілотних систем, які атакували російську техніку, позиції та елементи забезпечення.

    За інформацією Третього корпусу, до «Вівальді» були залучені військовослужбовці Третьої штурмової бригади, 60-ї та 125-ї механізованих бригад, 3-го окремого розвідувального батальйону, 25-го окремого полку та 21-го окремого полку безпілотних систем KRAKEN.

    Разом із ними діяли придані сили, зокрема 66-та окрема механізована бригада, підрозділи Державної прикордонної служби, Сил спеціальних операцій, Національної гвардії та Сил безпілотних систем.

    Що означає завершення «Вівальді» для ситуації на Донбасі

    Оголошення про завершення четвертого етапу стало підсумком масштабних наступальних дій українських військ на Лиманському напрямку.

    Головним результатом командування називає не лише повернення територій, а й порушення російських наступальних планів, збереження важливого логістичного маршруту та зменшення загрози флангового обходу українських позицій.

    На цьому тлі особливо важливим залишається утримання звільнених населених пунктів та відновлених оборонних рубежів. Оскільки бойові дії на Донеччині тривають, ситуація на окремих ділянках фронту може змінюватися.

    Водночас результати наступу підтверджують, що українські сили зберігають можливість проводити активні операції та повертати території навіть в умовах значного тиску російської армії.

    Тепер увага прикута до того, чи вдасться Силам оборони закріпити досягнуті результати та не допустити нових спроб російського наступу на півночі Донеччини.

    За підсумками чотирьох етапів «Вівальді» Третій армійський корпус заявив про 277 км² повернутих територій, 16 населених пунктів під українським контролем і приблизно 8000 втрат російської армії. Дані щодо звільнення Зеленoї Долини, Липового та Колодязів також відображені в повідомленнях DeepState, а загальні показники втрат противника залишаються оцінкою українського командування.

  • Їли кору й пили власну сечу: росіяни здавалися в полон цілими підрозділами

    Їли кору й пили власну сечу: росіяни здавалися в полон цілими підрозділами

    Під час наступальної операції «Вівальді» на Донеччині українські військові взяли в полон близько 250 російських військовослужбовців, причому частина окупантів, за даними Третього армійського корпусу, здавалася цілими підрозділами — разом з офіцерами, артилеристами та іншими військовими. Про це пише The Sun з посиланням на відео Третьої ОШБ. На одному з оприлюднених відео українські бійці вишикували 94 полонених, які розповіли про нестачу води, їжі та медикаментів на своїх позиціях.

    Один із полонених офіцерів, Олександр Мананков, заявив, що підрозділ вирішив скласти зброю, бо не хотів «марно помирати». За його словами, російські командири залишили військових на позиціях практично без постачання.

    Полонені стверджують, що через нестачу води пили з калюж, а в окремих випадках — власну сечу. Через відсутність нормального харчування їм нібито доводилося їсти кору дерев, траву та кропиву. Мананков також заявив, що один із військових помер від зневоднення.

    Їли кору й пили власну сечу: росіяни здавалися в полон цілими підрозділами

    Ці подробиці походять зі свідчень російських військовополонених та матеріалів Третього армійського корпусу. Незалежно перевірити умови на кожній із російських позицій у відкритих джерелах неможливо.

    Мананков на відео звернувся і до інших військових РФ, закликавши їх не боятися здаватися. Він заявив, що після потрапляння в український полон військовополонені отримують воду, їжу та медичну допомогу.

    Інші росіяни також розповідали про проблеми з евакуацією поранених. Один із них заявив, що після наказу зайняти кругову оборону командування перестало виходити на зв’язок, а через нестачу ліків кілька військових померли. Ще один полонений розповідав, що українські медики надали йому допомогу після поранення.

    У Третьому армійському корпусі стверджують, що масова здача стала одним із результатів третього етапу операції «Вівальді». Командувач корпусу Андрій Білецький повідомляв, що російські військові здавалися «цілими підрозділами». За заявою командування, тільки під час третього етапу втрати російських сил склали близько 2000 осіб, а понад 250 військових РФ потрапили в полон. Ці цифри є даними українського командування і незалежно в повному обсязі не підтверджені.

    Операція «Вівальді» триває на півночі Донецької області. Перші її результати Третій корпус оприлюднив 15 вересня. Тоді Білецький заявив про звільнення населеного пункту Середнє, зачистку близько 75 км² території та деокупацію приблизно 10 км².

    На другому етапі, за даними корпусу, українські сили звільнили Шандриголове та Дерилове, а Дробишеве повністю повернули під український контроль. Командування заявило про ще приблизно 40 км² території, повернутої під контроль України.

    28 вересня Білецький оголосив результати третього етапу. За даними корпусу, українські сили звільнили Нове, Рідкодуб і Катеринівку, а також відновили контроль над Карпівкою та Новомихайлівкою. Загальний результат усіх трьох етапів командування оцінило приблизно у 176 км² території під українським контролем.

    Під час цієї операції Третій корпус активно використовував і нові технології. «Ненька інфо» раніше писала про застосування наземних роботизованих комплексів із гранатометами Bullspike. Оператори керували ними з укриттів, а самі машини використовували для ударів по російських позиціях без прямого залучення піхоти до найнебезпечніших ділянок.

    Також «Ненька інфо» детально писала про попередні етапи «Вівальді».

    «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    «Вівальді» набирає обертів: ЗСУ звільнили два села й повернули під контроль ще 40 км² Донеччини

    Окремо видання описувало ситуацію у Святогірську, який залишається під українським контролем і живе поруч із фронтом. У цьому матеріалі також ішлося про результати третього етапу «Вівальді» та про заявлені Третім корпусом понад 250 полонених російських військових. «Дронів більше, ніж мух»: як Святогірськ виживає за 10 км від фронту

    Показовим у нинішній історії є не лише число полонених, а й те, що, за версією Третього корпусу, здача відбувалася групами. У матеріалах корпусу йдеться про те, що окремі російські підрозділи після втрати постачання та зв’язку з командуванням фактично залишалися відрізаними.

    Саме цим українська сторона пояснює появу великих груп військовополонених під час «Вівальді».

    Водночас твердження про те, що російські командири «втекли» або навмисно залишили свої підрозділи без води та харчування, наразі ґрунтуються переважно на словах самих полонених. Російське військове командування публічно ці конкретні свідчення не коментувало.

    Попри це, оприлюднені кадри показують масштаб самої здачі: десятки військових РФ одночасно перебувають під контролем українських сил. А загальна кількість полонених, яку Третій корпус заявляє за три етапи «Вівальді», вже перевищує 250 осіб.

    Саме тому історія з 94 військовими на одному відео — лише частина значно більшого епізоду операції. За даними українського командування, російські сили на цій ділянці втрачали позиції, зв’язок і постачання, а частина особового складу після оточення обирала полон замість подальшого опору.

  • «Дронів більше, ніж мух»: як Святогірськ виживає за 10 км від фронту

    «Дронів більше, ніж мух»: як Святогірськ виживає за 10 км від фронту

    Колись Святогірськ називали «донецькою Швейцарією»: ліси, крейдяні пагорби над Сіверським Дінцем, санаторії, туристи та Свято-Успенська лавра. Восени 2026 року картина зовсім інша. У прифронтовій громаді залишаються трохи більше тисячі людей, логістичні дороги контролюють російські безпілотники, частина населених пунктів живе без електрики та нормального мобільного зв’язку, а евакуація родин із дітьми триває буквально по кілька людей за раз.

    Одним із найяскравіших символів цього життя став начальник Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін. У розмові з «Коротко про» він розповів, що кілька разів на день обходить територію громади, а на вулицю бере із собою рушницю через постійну загрозу FPV-дронів. У найбільш небезпечні райони він їздить уже в бронежилеті та касці. Сам Рибалкін описує ситуацію просто: дронів у небі настільки багато, що на окремих ділянках вони стали постійною частиною пейзажу.

    Станом на 27 вересня у Святогірській громаді залишалися 1050 людей, серед них 42 дитини. За попередні десять днів вдалося евакуювати 18 мешканців, у тому числі п’ятьох дітей. Найважчою місцева влада називала ситуацію в Маяківському старостаті, де російські війська застосовують авіацію, реактивні системи залпового вогню та безпілотники. Дрони, за словами Рибалкіна, становлять загрозу не лише населеним пунктам, а й дорогам, якими рухаються цивільні, гуманітарні вантажі та евакуаційні автомобілі.

    «Дронів більше, ніж мух»: як Святогірськ виживає за 10 км від фронту

    Цифри показують, наскільки повільно відбувається евакуація. Ще 15 вересня в громаді перебували 1065 людей, зокрема 47 дітей. Від початку місяця тоді вдалося вивезти 44 мешканців. До 27 вересня кількість жителів скоротилася лише до 1050, а дітей — до 42.

    Рибалкін пояснює це психологією людей, які роками живуть поруч із війною. Спочатку люди чують вибухи, але переконують себе, що небезпека ще далеко. Потім звикають до пошкоджених будинків, відсутності світла та зв’язку. Частина мешканців погоджується виїжджати лише тоді, коли бойові дії наближаються настільки, що залишатися вже фізично небезпечно. Проблема в тому, що на цьому етапі сама евакуація може бути значно складнішою.

    Особливо влада намагається переконати виїхати сім’ї з дітьми. Наприкінці вересня діти залишалися переважно у віддаленішому Хрестищенському старостаті. Зону примусової евакуації дітей у Донецькій області вже розширили, включивши окремі населені пункти Святогірської громади.

    Побут у самому Святогірську нагадує життя в ізольованому острові. Газопостачання було порушене після руйнувань 2022 року. За словами Рибалкіна, з 10 травня 2026-го Святогірськ і Маяківський старостат фактично залишаються без стабільного електропостачання та зв’язку: лінії пошкоджені, трансформатори зруйновані, а ремонтні бригади не можуть нормально працювати через обстріли. Щоб зателефонувати рідним, мешканці йдуть на височини, де ще можна «зловити» мобільний сигнал.

    «Дронів більше, ніж мух»: як Святогірськ виживає за 10 км від фронту

    Водночас місто не повністю відрізане від базових товарів. Працюють два магазини, підприємці використовують Starlink, завдяки чому іноді можна розрахуватися карткою. Гуманітарні організації кілька разів на місяць привозять продуктові та гігієнічні набори. Поліція, комунальні служби, військова адміністрація та старости продовжують роботу попри загрозу.

    На початку вересня Святогірськ опинився ще й у центрі інформаційної війни. 1 вересня Володимир Путін заявив, що російські війська нібито захопили місто. Уже 7 вересня командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький записав відео безпосередньо з центру Святогірська на тлі лаври. Він заявив, що місто повністю контролює 60-та механізована бригада Третього корпусу і що Святогірськ є тиловою зоною українських сил. На той момент карти DeepState також не підтверджували російський контроль над містом.

    «Ненька інфо» раніше окремо розбирала цю історію та писала про розрив між заявами російського керівництва і ситуацією на місці. «Своя реальність»: що відбувалося навколо заяв РФ про Святогірськ

    Саме тут з’являється ще одна деталь — «Вівальді». Рибалкін закінчує свої відеозвернення словами, що громада «дивиться DeepState і слухає музику Вівальді, яку виконують Збройні сили». Йдеться не лише про композитора: «Вівальді» — назва наступальної операції Третього армійського корпусу на Лиманському напрямку.

    За даними самого Третього корпусу, під час першого етапу українські підрозділи звільнили Середнє та зачистили від російських груп близько 75 км² території. «Ненька інфо» детально писала про перший етап операції, окремо наголошуючи, що 75 км² зачистки не слід автоматично трактувати як 75 км² новозвільненої території. «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    На другому етапі Третій корпус повідомив про звільнення Шандриголового та Дерилового і встановлення повного контролю над Дробишевим. За даними командування, тоді під український контроль повернули ще близько 40 км².  «Вівальді» набирає обертів: ЗСУ звільнили два села й повернули під контроль ще 40 км² Донеччини

    28 вересня Білецький оголосив про завершення третього етапу. За повідомленням Третього корпусу, українські сили звільнили Нове, Рідкодуб і Катеринівку, а також відновили контроль над Карпівкою та Новомихайлівкою. Корпус заявив, що за весь час «Вівальді» повернув під контроль 176 км². Заявлені українським командуванням дані щодо втрат російських сил — 2000 військових на третьому етапі та понад 250 полонених — незалежно в повному обсязі не підтверджені, тому їх коректно подавати саме як дані Третього корпусу.

    Операція стала ще й полігоном для нових технологій. Під час «Вівальді» Третій корпус повідомляв про застосування наземних роботизованих комплексів із гранатометами Bullspike, якими оператори керували з віддалених позицій. «Ненька інфо» писала, що такі системи використовували для атак на російські позиції без відправлення людей безпосередньо під вогонь. Третій корпус відправив роботів із гранатометами штурмувати позиції РФ

    Для Святогірська всі ці фронтові зміни — не абстрактні позначки на карті. Від ситуації на Лиманському напрямку залежить, чи зможуть у місто й надалі доставляти гуманітарну допомогу, евакуйовувати людей і хоча б частково підтримувати роботу інфраструктури.

    Тому фраза Рибалкіна про «музику Вівальді» звучить для місцевих зовсім інакше, ніж для решти країни. Тут стежать за картою фронту, виходять на гору, щоб зателефонувати близьким, ховаються від FPV-дронів і рахують не туристів, як колись, а тих, кого вдалося переконати евакуюватися. Святогірськ залишається під українським контролем, але його нинішнє життя дедалі більше визначає одна проста величина — відстань до лінії бойових дій.

  • Третій корпус відправив роботів із гранатометами штурмувати позиції РФ

    Третій корпус відправив роботів із гранатометами штурмувати позиції РФ

    Третій армійський корпус під час наступальної операції «Вівальді» застосував нову тактику — російські позиції атакували наземні роботизовані комплекси, оснащені двома гранатометами Bullspike, а оператори керували ними з укриттів за десятки кілометрів від лінії бойового зіткнення.

    Про це повідомив Третій армійський корпус. Йдеться про підрозділ ударних наземних роботизованих комплексів NC13, бійці якого модернізували дрони-камікадзе та використали їх для штурмових завдань.

    За даними корпусу, роботи підходили до російських позицій, вели вогонь із гранатометів, а після виконання частини завдання детонували безпосередньо в укриттях противника. У Третьому корпусі заявили, що така атака могла створювати у російських військових враження роботи повноцінної штурмової групи, хоча безпосередньо на передньому краї діяли машини.

    Військові наголошують, що оператори НРК перебували в безпечному укритті за десятки кілометрів від зони зіткнення. Саме це є одним із головних сенсів такої технології — виконувати найбільш ризиковані елементи штурму без прямого залучення піхоти.

    Третій корпус називає цю схему новою для нинішньої війни. Водночас формулювання про «вперше в історії» є заявою самого підрозділу. Незалежно підтвердити абсолютну унікальність тактики в усіх епізодах війни неможливо.

    Нова тактика стала черговим технологічним елементом операції «Вівальді», яка триває на півночі Донеччини. Раніше Третій корпус уже повідомляв, що в межах цієї операції українські військові вперше десантували наземні роботи в тил противника, а також активно застосовували РЕБ та безпілотні системи.

    Операція «Вівальді» триває вже кілька етапів. Як раніше писала «Ненька інфо», 15 вересня Андрій Білецький повідомив про звільнення Середнього, зачистку близько 75 км² території та деокупацію ще приблизно 10 км². «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    Через кілька днів «Ненька інфо» повідомляла вже про другий етап операції: українські сили звільнили Шандриголове та Дерилове, а Дробишеве повернули під повний контроль. Загалом, за даними Третього корпусу, за два етапи під український контроль повернули близько 125 км² територій, із яких приблизно 50 км² були безпосередньо деокуповані. «Вівальді» набирає обертів: ЗСУ звільнили два села й повернули під контроль ще 40 км² Донеччини

    Сам Білецький пояснював, що кінцеві цілі операції навмисно не розкриваються. За його словами, інформацію про результати окремих етапів публікуватимуть лише після виходу українських підрозділів на необхідні рубежі.

    Технологічна ставка Третього корпусу також не випадкова. «Ненька інфо» раніше писала, що Білецький робить акцент на роботизації передової та вже заявляв про мету поступово замінювати частину небезпечних піхотних завдань наземними роботизованими системами.

    Тому нинішнє застосування роботів із гранатометами Bullspike фактично демонструє, як ця концепція переходить від заяв до практичних штурмових операцій.

    Операція «Вівальді» наразі триває. 27 вересня президент Володимир Зеленський після доповіді головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого заявив, що визначені цілі досягаються і українські війська готують подальші дії.

  • «Вівальді» набирає обертів: ЗСУ звільнили два села й повернули під контроль ще 40 км² Донеччини

    «Вівальді» набирає обертів: ЗСУ звільнили два села й повернули під контроль ще 40 км² Донеччини

    Сили оборони України досягли нових результатів під час наступальної операції «Вівальді» на півночі Донецької області. Українські військові звільнили населені пункти Шандриголове та Дерилове, а Дробишеве повністю перебуває під українським контролем. Про це 20 вересня заявив командир Третього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький.

    За його словами, лише під час другого етапу операції українські підрозділи повернули під контроль ще близько 40 квадратних кілометрів території. Загальний результат двох етапів «Вівальді», за даними командування Третього корпусу, становить уже 125 км² території під українським контролем, із яких близько 50 км² було безпосередньо деокуповано.

    Особливу увагу Білецький звернув на Шандриголове. Командир корпусу назвав цей населений пункт важливою точкою для обох сторін бойових дій. Детальніших відомостей про подальші завдання українських підрозділів військові не розголошують.

    І це принципово важливо: операція від самого початку проводиться в умовах обмеження інформації про переміщення та плани Сил оборони.

    Що відомо про другий етап «Вівальді»

    Нинішня заява стала продовженням інформації, яку Третій армійський корпус почав офіційно оприлюднювати 15 вересня.

    Тоді Білецький уперше публічно підтвердив проведення наступальної операції на півночі Донеччини. На першому етапі українські підрозділи повідомили про звільнення Середнього, а також про ліквідацію осередків російської інфільтрації в районах Новоселівки, Олександрівки, Ярової та околиць Корового Яру. Загальна площа території, яку на той момент вдалося зачистити від проникнення російських груп, становила близько 75 км², ще приблизно 10 км² було деокуповано.

    Про ці результати Nenka.info вже розповідала раніше — у матеріалі про перший етап операції та звільнення Середнього. «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    Таким чином, повідомлення від 20 вересня свідчить уже про подальше просування після першого публічно оголошеного етапу.

    Моніторинговий проєкт DeepState також повідомив 20 вересня про звільнення Шандриголового та Дерилового й зафіксував просування українських військ поблизу Шандриголового. Водночас оперативна ситуація на фронті змінюється дуже швидко, тому точна конфігурація лінії бойового зіткнення може відрізнятися від публічних карт із певною затримкою.

    У Третьому корпусі заявили про значні втрати російських військ

    За даними командування корпусу, на другому етапі російські підрозділи втратили близько 800 військовослужбовців, а сумарні втрати противника за два етапи операції перевищили 3 тисячі осіб. Ці цифри наводить українська сторона; незалежно перевірити такі оперативні оцінки в умовах бойових дій неможливо.

    Під час першого етапу корпус повідомляв приблизно про 1,5 тисячі втрат російської армії, а також про знищення великої кількості безпілотників, бронетехніки, артилерійських систем, автомобілів та іншої техніки.

    За даними Третього корпусу, українські підрозділи також активно працювали по російській логістиці. Зокрема, військові заявляли про удари по складах і системі забезпечення пальним, після яких противник був змушений переносити частину паливної логістики далі від лінії фронту.

    На нинішньому етапі, за повідомленнями українських військових, корпус протистоїть підрозділам 20-ї та 25-ї загальновійськових армій РФ, а також 1-ї гвардійської танкової армії.

    Чому Шандриголове має значення

    Шандриголове розташоване у районі бойових дій поблизу Лиманського напрямку. Саме тому Білецький окремо наголосив, що цей населений пункт має значення і для української, і для російської сторони.

    Раніше командир Третього корпусу пояснював, що російське командування намагалося розвивати просування на півночі Донеччини та створювати загрозу українському угрупованню через використання малих піхотних груп, які намагалися проникати в глибину української оборони. Одним із завдань «Вівальді» стало саме руйнування такої тактики та зачистка районів, куди проникли російські військові.

    Білецький також заявляв, що на цьому напрямку російські війська намагалися сформувати північну частину більш широкого наступального задуму навколо українських оборонних районів Донбасу. За його оцінкою, операція Третього корпусу суттєво ускладнила реалізацію цього плану. Це оцінка українського командувача, а не незалежно встановлений висновок про наміри російського Генштабу.

    Чому операцію назвали «Вівальді»

    Назва операції відсилає до знаменитого циклу Антоніо Вівальді «Пори року».

    Ще під час першого публічного оголошення результатів Білецький натякнув, що операція не обмежуватиметься одним етапом. Він наголосив, що у Вівальді було чотири сезони, і попросив не поспішати з висновками щодо подальших цілей українських військових.

    Нова заява від 20 вересня вже стосується другого етапу.

    При цьому українське командування не повідомляє ані кінцевої географічної мети операції, ані можливих наступних напрямків просування. Це логічно з огляду на триваючі бойові дії та необхідність не розкривати інформацію, яка може бути використана російськими військами.

    На цей момент офіційно оголошений результат такий: Шандриголове і Дерилове звільнені, Дробишеве перебуває під повним українським контролем, а загальна площа території, повернутої або зачищеної в межах двох етапів «Вівальді», за даними Третього корпусу, сягнула 125 км².

    Операція триває, тому військові закликають орієнтуватися насамперед на офіційні повідомлення та не публікувати неперевірені дані про переміщення українських підрозділів.

  • «Прикрив собою буквально»: поранений воїн ЗСУ відбив атаку трьох FPV і врятував непритомного побратима

    «Прикрив собою буквально»: поранений воїн ЗСУ відбив атаку трьох FPV і врятував непритомного побратима

    У 66-й окремій механізованій бригаді імені князя Мстислава Хороброго показали одну з найважчих евакуацій поранених за весь час використання підрозділом наземних роботизованих комплексів. Боєць самохідного артилерійського дивізіону з позивним «Британець», уже маючи численні осколкові поранення, супроводжував важкопораненого непритомного побратима і під час руху знищив зі стрілецької зброї три російські FPV-дрони. Два моменти збиття потрапили на відео.

    Відео 10 вересня оприлюднила сама 66-та ОМБр. За інформацією бригади, двоє військовослужбовців зазнали поранень унаслідок російської атаки. Один із них перебував у вкрай важкому стані й був без свідомості. «Британець» також отримав численні осколкові поранення та втратив частину засобів індивідуального захисту, однак залишився поряд із товаришем і фактично став його останнім захистом до моменту, коли обох вдалося вивести з небезпечної зони.

    Чекати на класичну евакуаційну групу було небезпечно: російські атаки продовжувалися. Тому військові задіяли наземний роботизований комплекс — безпілотну платформу, здатну перевозити поранених без необхідності відправляти під вогонь додаткових людей. Керував комплексом військовослужбовець із позивним «Мангуст», оператор першого механізованого батальйону «KASSTA». Саме його роботу разом із діями «Британця» у бригаді назвали ключовою для успіху місії.

    На оприлюднених кадрах видно, як наземний комплекс рухається з пораненим військовим, тоді як «Британець» іде поряд. У цей момент їх атакують російські FPV. Військовий відкриває вогонь зі стрілецької зброї та намагається збити безпілотники ще до того, як вони досягнуть платформи. За даними 66-ї бригади, загалом під час евакуації він знищив три FPV-дрони, причому два збиття зафіксувала камера.

    Фактично боєць одночасно виконував кілька завдань: сам залишався пораненим, контролював стан непритомного товариша, рухався поряд із евакуаційною платформою та відбивав атаки безпілотників. У 66-й ОМБр наголосили, що для підрозділу ця операція стала однією з найскладніших за весь час використання наземних роботизованих комплексів.

    Міністерство оборони України також звернуло увагу на цей епізод. У своєму інформаційному ефірі відомство окремо згадало «Британця» як військового, який супроводжував евакуаційний НРК із пораненим побратимом і збив три російські дрони, що намагалися уразити групу.

    Важливий у цій історії не лише особистий вчинок військового, а й сама технологія евакуації. Наземні роботизовані комплекси дедалі активніше використовують там, де відправлення звичайного автомобіля або евакуаційної групи створює надто великий ризик для людей. ЗСУ офіційно зазначають, що такі платформи можуть виконувати одразу кілька функцій: евакуювати поранених, доставляти боєприпаси та медичне майно, проводити логістичні й навіть розвідувально-ударні операції.

    Для 66-ї бригади це вже не експериментальна технологія. Підрозділ системно використовує наземних роботів на бойових завданнях. За власними даними бригади, лише у квітні її оператори НРК успішно виконали 183 місії. За результативністю застосування наземних комплексів підрозділ тоді піднявся на 11-те місце серед усіх підрозділів і на сьоме — серед частин Сухопутних військ у відповідному рейтингу системи Delta.

    У лютому перший механізований батальйон «KASSTA» вже повідомляв про дві успішні евакуації поранених за допомогою НРК протягом однієї доби. За словами військових, такі місії готуються заздалегідь: оператори вивчають маршрут, оцінюють ризики від ворожих безпілотників і лише після цього запускають платформу. Одна з операцій тоді тривала майже всю ніч.

    Навесні та влітку інтенсивність використання роботів лише зростала. У травні військові 66-ї ОМБр повідомляли, що за п’ять днів провели три евакуації поранених за допомогою наземних комплексів, а в червні встановили новий для себе рекорд — чотири евакуйовані військовослужбовці за добу.

    Причина такого активного переходу до роботизованої логістики — різке збільшення так званої «кілзони» на сучасному фронті. Невеликі FPV-дрони дозволяють противнику контролювати підступи до позицій і полювати на транспорт, через що навіть кілька кілометрів між передовою та безпечнішою зоною можуть стати надзвичайно небезпечними для евакуаційних автомобілів. Наземний робот не усуває цей ризик повністю, але дозволяє не відправляти під удари ще одну групу людей.

    Сама 66-та бригада раніше повідомляла про постійні атаки російських FPV на НРК на Лиманському напрямку. У березні військові показували інший епізод, коли оператор завдяки різкому маневру в останній момент урятував наземний комплекс від прямого влучання ворожого дрона. Тоді в бригаді прямо зазначали, що противник докладає значних зусиль, аби ускладнювати українську логістику саме ударами безпілотників.

    Масштаб цієї дронової загрози добре видно і зі статистики підрозділу. За підсумками серпня 66-та ОМБр повідомляла про знешкодження понад 600 російських FPV-дронів на Лиманському напрямку. Це показує, наскільки щільним стало застосування безпілотників безпосередньо над передовою й наскільки складними сьогодні є навіть завдання, які раніше вважалися відносно звичайними — підвезення боєприпасів чи евакуація пораненого.

    На цьому тлі відео з «Британцем» демонструє відразу дві реальності сучасної війни. Перша — людина все ще залишається вирішальним фактором навіть за активного використання роботів. Наземний комплекс зміг фізично вивезти важкопораненого, але під час атак FPV його прикривав інший військовий. Друга — роботизація вже безпосередньо рятує життя, дозволяючи евакуювати людей із районів, куди відправлення додаткового екіпажу могло б призвести до нових втрат.

    У бригаді не повідомили публічно ані точне місце проведення операції, ані актуальний стан обох поранених військових. Такі деталі з міркувань безпеки не розкриваються. Тому достовірно відомо саме те, що показано й підтверджено 66-ю ОМБр: двоє військовослужбовців були поранені, один перебував без свідомості, евакуацію проводили за допомогою НРК, а «Британець» під час неї знищив три ворожі FPV.

    Волонтерка Катерина Ножевнікова, поширивши відео, написала, що ці кадри мають побачити якомога більше людей. Вона звернула увагу на те, що військовий рухався відкритою місцевістю під загрозою дронів, але все одно залишався поряд із пораненим товаришем.

    Саме ця деталь і зробила історію резонансною: «Британець» уже сам потребував допомоги, проте в момент евакуації продовжив прикривати іншого. А роботизована платформа й оператор «Мангуст» дали шанс завершити місію без відправлення під нові атаки ще однієї групи військових.

  • Росіяни створили нові зони контролю біля кордону України: у ЗСУ розповіли про ситуацію на напрямку

    Росіяни створили нові зони контролю біля кордону України: у ЗСУ розповіли про ситуацію на напрямку

    Російські війська протягом останніх кількох тижнів змогли створити кілька невеликих зон контролю поблизу українського кордону на Південно-Слобожанському напрямку. Водночас українські військові продовжують стримувати наступальні дії противника та не дозволяють йому розширювати вклинення.

    Про це речник угруповання Об’єднаних сил Віктор Трегубов розповів в ефірі телемарафону.

    За його словами, протягом останніх кількох днів активність російських військ у зоні відповідальності Об’єднаних сил дещо знизилася. Однак українські військові не розцінюють це як тривалу зміну ситуації, оскільки протягом попереднього тижня противник діяв досить активно.

    «Останні кілька днів активність у зоні відповідальності УОС трішки знизилася. Але це короткостроковий момент, бо на тижні вона була досить високою. Особливо це стосувалося Лиманського й Південно-Слобожанського напрямків, де противник продовжує активні атаки», — зазначив Трегубов.

    Одним із напрямків, де російські війська намагаються посилити тиск, залишається Лиманський. За словами речника, окупанти робили спроби активно просуватися безпосередньо в напрямку Лимана та закріпитися в місті.

    Для цього російські підрозділи використовують, зокрема, малі піхотні групи та диверсійно-розвідувальні групи. Їхнім завданням є пошук слабких місць в українській обороні, проникнення на передові позиції та створення умов для подальшого просування основних сил.

    Водночас окрему увагу Трегубов звернув на Південно-Слобожанський напрямок. Тут російські військові намагаються діяти безпосередньо поблизу державного кордону України.

    За словами речника, противник шукає можливості для невеликих вклинень в українську оборону, намагаючись знайти «щілини» та закріпитися на окремих ділянках прикордоння.

    «У випадку Південно-Слобожанського — це спроба вклинитися і знайти якісь щілини безпосередньо на українському кордоні, щоби створити там невеликі, але все ж таки зони контролю», — пояснив Трегубов.

    Він наголосив, що в більшості випадків українським військовим вдається запобігати таким спробам. Сили оборони виявляють та знищують російські штурмові групи, не дозволяючи противнику перетворити локальні вклинення на масштабніше просування.

    Водночас повністю зупинити всі спроби російських військ закріпитися на прикордонних територіях поки не вдалося. Трегубов зазначив, що саме протягом останніх кількох тижнів на Південно-Слобожанському напрямку з’явилося декілька нових невеликих зон контролю росіян.

    При цьому представник ЗСУ підкреслив, що йдеться про дуже близьке до кордону прикордоння та невеликі за площею ділянки. Тобто наразі не йдеться про масштабний прорив української оборони чи значне просування російських військ углиб території України.

    Тактика російських військ на цьому напрямку полягає у поступовому пошуку слабких місць української оборони. Замість масштабних механізованих атак противник дедалі частіше використовує невеликі групи піхоти, які намагаються проникнути на українські позиції, закріпитися та створити плацдарм для подальших дій.

    Подібна тактика застосовується російськими військами і на інших ділянках фронту. Українські військові раніше повідомляли про спроби противника створити так звану зону контролю вздовж державного кордону України. Для цього росіяни використовують малі піхотні групи, які шукають нові точки для вклинення.

    Ситуація на Лиманському напрямку також залишається складною. Російські диверсійні групи активізували спроби проникнення та закріплення в районах Зарічного та Ямполя. Одним із завдань противника є створення умов для подальшого тиску на Лиман.

    Лиман має важливе значення для обох сторін через його розташування та транспортні шляхи, які ведуть у напрямку інших населених пунктів Донеччини. Тому російські війська регулярно намагаються посилити тиск на цьому напрямку.

    Водночас українські сили оборони продовжують стримувати наступальні дії противника. За словами Трегубова, нинішнє короткострокове зниження активності росіян не означає завершення наступальних спроб. Українське командування очікує, що противник може знову збільшити інтенсивність атак.

    Загалом російські війська продовжують «прощупувати» українську оборону на багатьох ділянках фронту. Окупанти намагаються знайти слабкі місця, які можна використати для подальшого просування, при цьому концентруючи увагу на кількох найбільш важливих напрямках.

    На Південно-Слобожанському напрямку головним завданням росіян залишається створення локальних зон контролю біля українського кордону. Якщо противнику вдається закріпитися на певній ділянці, він може використовувати її для подальшого накопичення сил та розвитку наступальних дій.

    Однак наразі українські військові наголошують на локальному характері таких просувань. Йдеться про невеликі ділянки безпосередньо поблизу кордону, а не про масштабний прорив фронту.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від здатності російських військ нарощувати присутність на цих ділянках та від спроможності українських Сил оборони знищувати малі штурмові групи й не дозволяти їм розширювати зони контролю.

  • Попри «перемир’я» РФ здійснила тисячі ударів

    Попри «перемир’я» РФ здійснила тисячі ударів

    Попри оголошене президентом США Дональдом Трампом триденне «перемир’я» у війні між Україною та Росією, бойові дії на фронті фактично не зменшилися. За даними Генерального штабу Збройних сил України, за минулу добу зафіксовано 180 бойових зіткнень уздовж усієї лінії фронту, а російські війська продовжували масовані атаки із застосуванням безпілотників, артилерії та реактивних систем залпового вогню.

    У ранковому зведенні Генштабу ЗСУ станом на 11 травня повідомляється, що лише за 10 травня російські війська застосували 8037 дронів-камікадзе та здійснили 6380 обстрілів позицій українських військ і населених пунктів. Окремо зазначається, що 25 обстрілів було виконано із реактивних систем залпового вогню, що свідчить про збереження високої інтенсивності вогневого тиску на фронті.

    Українське військове командування підкреслює, що заявлені політичні ініціативи щодо «перемир’я» не призвели до реального зменшення бойової активності, а ситуація на більшості напрямків залишається напруженою та динамічною. Російські війська продовжують атакувати позиції Сил оборони України майже по всій протяжності фронту, намагаючись знайти слабкі місця в обороні.

    Найбільш інтенсивні бойові дії зафіксовані одразу на кількох напрямках. На Північно-Слобожанському та Курському напрямках відбулося 9 бойових зіткнень, а також зафіксовано 61 артилерійський обстріл українських позицій і населених пунктів. На Південно-Слобожанському напрямку російські війська здійснили 15 штурмів у районах низки населених пунктів, включно з Вовчанськом, Старицею, Терновою та іншими.

    На Куп’янському напрямку українські підрозділи відбили 3 атаки противника в районах Курилівки та Ківшарівки. На Лиманському напрямку зафіксовано 13 спроб прориву оборони, зокрема в районах Лимана, Зарічного, Ставків та Озерного.

    Не менш напруженою залишається ситуація на Слов’янському напрямку, де Збройні сили України відбили 5 атак. На Краматорському напрямку противник здійснив ще 3 штурми, намагаючись просунутися вглиб українських позицій.

    На Костянтинівському напрямку російські війська провели 12 атак поблизу Костянтинівки, Плещіївки та Іванопілля. За даними Генштабу, цей напрямок залишається одним із пріоритетних для противника через його оперативне значення.

    Найбільш інтенсивні бої тривають на Покровському напрямку, де українські військові зупинили 37 штурмових дій противника. Російські війська намагалися просунутися в районах Покровська, Родинського, Гришиного, Удачного та низки інших населених пунктів. Саме цей напрямок залишається одним із найгарячіших на всій лінії фронту.

    Також активні бойові дії фіксуються на Гуляйпільському напрямку, де відбулося 18 атак, і на Оріхівському напрямку, де російські підрозділи тричі намагалися прорвати українську оборону. На Олександрівському напрямку зафіксовано 2 атаки, які були відбиті українськими силами.

    У Генеральному штабі ЗСУ повідомили, що за минулу добу авіація, ракетні війська та артилерія Сил оборони України завдали ударів по російських позиціях, уразивши один пункт управління та чотири артилерійські системи противника. Це, за оцінкою військових, дозволяє частково стримувати інтенсивність наступальних дій РФ.

    Попри заяви про «перемир’я», фактична картина на фронті свідчить про продовження активної фази бойових дій. Українські військові змушені одночасно відбивати штурми на кількох напрямках і протидіяти масованим ударам дронів, які залишаються одним із головних інструментів російської армії.

    Аналітики відзначають, що подібні заяви про тимчасові «перемир’я» не впливають на загальну інтенсивність війни, а радше мають політичний характер і не відображають реальної ситуації на полі бою. Водночас Україна продовжує утримувати оборонні рубежі на більшості ключових напрямків, попри постійний тиск противника.

    Станом на зараз лінія фронту залишається однією з найбільш напружених за останній період, а бойові дії тривають практично без пауз по всій її довжині.

  • Сирський підбив підсумки березня: скільки території звільнили ЗСУ і де були найзапекліші бої

    Сирський підбив підсумки березня: скільки території звільнили ЗСУ і де були найзапекліші бої

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський оприлюднив підсумки бойових дій за березень 2026 року, назвавши його одним із найбільш інтенсивних місяців на фронті. За його словами, українські сили не лише стримали масштабні наступальні дії Росії, а й змогли відновити контроль над майже 50 квадратними кілометрами території.

    Березень, за оцінкою командування, проходив у надзвичайно складних умовах. Зі зміною погоди російські війська активізували наступ практично по всій лінії фронту довжиною близько 1200 км. Найбільш напружена ситуація спостерігалася на Олександрівському, Покровському, Костянтинівському та Лиманському напрямках, де противник намагався прорвати українську оборону та змінити баланс сил.

    Попри це, українські сили оборони змогли не лише втримати ключові рубежі, а й локально просунутися вперед. Відновлення контролю над приблизно 50 кв. км стало результатом активної оборони — тактики, яка поєднує стримування ворога з точковими контратаками та поступовим покращенням позицій.

    Сирський наголосив, що головним завданням ЗСУ залишається не лише утримання територій, а й системне виснаження противника. Йдеться про знищення живої сили, техніки, логістики та інфраструктури російських військ як на фронті, так і в глибокому тилу.

    Важливу роль у цьому відіграють далекобійні удари. За словами головнокомандувача, у березні українські сили здійснили 76 ударів по цілях на території Росії, використовуючи засоби Deep Strike. Серед уражених об’єктів — 15 підприємств нафтопереробної галузі, що мають критичне значення для забезпечення російської армії паливом.

    Паралельно з цим значно зросла ефективність застосування безпілотних систем. За іншими підсумками, оприлюдненими командуванням, кількість уражених цілей за допомогою дронів у березні зросла на 50% порівняно з лютим і перевищила 150 тисяч.

    Окремо відзначається ефективність так званих засобів Middle Strike — ударів на оперативну глибину (30–120 км). За місяць українські сили здійснили близько 350 таких атак, уразивши десятки складів, пунктів управління та об’єктів енергетичної інфраструктури противника.

    Ці результати стали можливими завдяки масштабному розвитку безпілотних технологій. За словами Сирського, українські підрозділи щодня виконують понад 11 тисяч бойових завдань із застосуванням дронів.

    Водночас противник також нарощує свої можливості. За даними української розвідки, чисельність російських підрозділів безпілотних систем уже перевищила 100 тисяч осіб і може зрости до понад 165 тисяч до кінця 2026 року.

    Попри чисельну перевагу ворога, українська армія продовжує робити ставку на якість ведення бойових дій, технології та адаптивність. Сирський підкреслює, що ЗСУ змушують противника діяти за українськими умовами, зриваючи його плани та змушуючи відкладати досягнення поставлених цілей.

    Окрему увагу командування приділяє внутрішнім процесам — мобілізації, рекрутингу, логістиці та укріпленню оборонних рубежів. Також аналізується стан боєздатності підрозділів і вдосконалюється тактика ведення бойових дій.

    На тлі цих результатів важливим фактором залишається висока інтенсивність бойових дій і значні втрати противника. Раніше Володимир Зеленський повідомляв, що лише за березень втрати російської армії перевищили 35 тисяч військових, значна частина яких була знищена завдяки ефективному застосуванню безпілотників.

    Таким чином, березень 2026 року став показовим з точки зору нової моделі війни: поєднання активної оборони, масового використання дронів і системних ударів по тилу противника. Попри складну ситуацію на фронті, українські сили змогли не лише стримати наступ, а й досягти локальних успіхів, що дозволяє зберігати ініціативу та поступово змінювати хід бойових дій.